Cініцина Тетяна Арнольдівна. Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством - цільовий підхід

brief description

Cініцина Тетяна Арнольдівна. Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством - цільовий підхід. : Дис... канд. наук: 08.06.01 2004

Сініцина Т.А.Оцінка ефективності системи управління промисловим підприємством цільовий підхід. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 „Економіка, організація й управління підприємствами” Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, Одеса, 2004.
У дисертації здійснено дослідження теоретичних питань, пов’язаних з виробленням загального підходу і конкретних методичних рішень щодо оцінки ефективності системи управління промисловим підприємством.
Автором досліджено зміст категорії ефективності з погляду можливості її застосування в оцінці системи управління та вироблено системний підхід до формування механізму оцінки. Здійснено декомпозицію системи, визначено цілі та принципи, відповідно до яких вона повинна створюватися, функціонувати, вдосконалюватися й оцінюватися.
Розроблено критерії та показники для оцінювання двох груп організаційних структур, таких, що безпосередньо здійснюють господарські процеси і поряд з цим виконують певний обсяг управлінських функцій, і тих, які ведуть тільки управлінсько-інформаційну діяльність.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і окреслено шляхи нового вирішення наукового завдання, пов’язаного з виробленням прийнятного для практики загального підходу і конкретних методичних рішень, які дозволять оцінити ефективність системи управління промисловим підприємством. На основі проведеного дослідження було зроблено загальні висновки:
1. У сфері діяльності оцінки ефективності системи управління має реальне практичне значення поділення її за трьома ознаками: за видами ефективності, ставленням до об’єкта оцінки та способом її вираження.
Кількісній оцінці піддається, головним чином, економічна ефективність, яка виражає реальний або очікуваний ефект у вигляді прибутку, зниження витрат тощо. Організаційну ефективність слід оцінювати якісними, змістовними характеристиками, що дасть змогу виявити в системі управління втрачені можливості й визначити напрямки її розвитку та вдосконалення.
2. Чисельні підходи до оцінки ефективності управління містять багато невирішеного, дискусійного, не охоплюють важливі сторони об’єкту оцінювання, не враховують його системних властивостей і реальних можливостей, а тому не використовуються у практиці управління. Необхідним є системний підхід, який передбачає дослідження й вирішення взаємопов’язаних теоретичних, концептуальних і методичних питань, що складають проблему в цілому. Оцінювання складної системи управління можна обгрунтовано здійснити лише на основі адекватного системного підходу.
3. Мета оцінки полягає в тому, щоб визначити ступінь досягнення цілей, що поставлені перед системою управління в цілому та основними її підсистемами. Проте цілі та принципи, відповідно до яких вони мають функціонувати, повинні враховувати відмінність їхніх системних властивостей. Неіманентні системним властивостям цілі й принципи не можуть бути базовими настановами у вирішенні всіх наступних питань функціонування системи досягнення цілей.
З цього випливає, що механізм оцінки ефективності системи, яка має високий ступінь розмаїтості, повинен сам мати розмаїтість, достатню для того, щоб упоратися з розмаїтістю об’єкту оцінки.
4. Принципи, відповідно до яких має створюватися, функціонувати й оцінюватися система управління, повинні містити цільові настанови, що визначають як її загальну цілеспрямованість, так і стан основних підсистем у статиці й динамиці. Вони мають бути покладені в основу механізму оцінки.
5. Механізм оцінки розуміється як сукупність взаємодій і результатів, за допомогою яких стає можливим порівняння існуючих характеристик системи управління з бажаними. Концепція його формування й використання передбачає загальну оцінку цілеспрямованості системи управління в цілому, її оцінку у статиці й динаміці; розподіл організаційних структур на дві групи: ті, що безпосередньо здійснюють господарські операції в основних сферах діяльності підприємства й поряд з цим мають у своєму складі управлінські ланки, і ті, що виконують лише управлінсько-інформаційні функції; вироблення для обох груп структур принципово різних підходів, які враховують відмінність характеру діяльності системних властивостей і пов’язаних із цим цілей та принципів функціонування.
6. Для загальної оцінки ефективності системи управління можна використовувати кінцеві економічні показники діяльності підприємства. Звичайно, вони відображають результати зусиль усіх його структур і не характеризують власного внеску системи управління в їх створення. Однак вони використовуються у практиці, про що свідчить досвід обстеження автором підприємства, хоча цими показниками можна оцінювати тільки один складник системи управління вищу адміністрацію.
7. Підхід до оцінки ефективності організаційних структур, які безпосередньо ведуть господарську діяльність цехів і відділів капітальних інвестицій, матеріального забезпечення, управління виробництвом, збуту тощо, грунтується на зіставленні її результатів за обсягами залучених до неї ресурсів і сумою витрат на здійснення діяльності. У ньому інтегральний показник ефективності та його складові мають виключно кількісне вираження результату.
8. Підхід до оцінки цілеспрямованості функціонування організаційних структур, які здійснюють управлінсько-інформаційні функції планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання, стимулювання, організації, передбачає переважно змістовно якісну характеристику їхнього реального стану у статиці й динаміці, що дозволяє виявити недоліки, слабкі місця, втрачені можливості та визначити шляхи удосконалення. Саме у цьому полягає мета оцінки їхньої діяльності.