ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
СУТЬ, ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ 14
1.1. Гармонізація інституту цивільного позову в кримінальному процесі України з країнами континентальної правової системи 14
1.2. Елементи цивільного позову про компенсацію шкоди у кримінальному процессі 37
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 59
2.1. Право на пред’явлення цивільного позову в кримінальному процесі. Форма цивільного позову в кримінальному процесі 59
2.2. Потерпілий та цивільний позивач. До питання співвідношення їх правового статусу 79
2.3. Цивільний відповідач як учасник кримінального процесу 102
РОЗДІЛ 3
ПРОВАДЖЕННЯ ПО ЦИВІЛЬНОМУ ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ 113
3.1. Забезпечення цивільного позову про компенсацію моральної та відшкодування майнової шкоди 113
3.2. Особливості судового провадження по цивільному позову в кримінальному процесі 122
3.3. Цивільний позов в апеляційному, касаційному провадженнях та при виконанні вироку в частині позову 148
ВИСНОВКИ 169
ДОДАТКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
“У слові Україна є заклик до величі вашої Батьківщини, яка своєю історією засвідчує особливе покликання бути межею та дверима між Сходом і Заходом. Протягом сторіч ця країна була привілейованим перехрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу та Заходу…”
Йоан Павло ІІ
“…І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь…”
Т. Г. Шевченко
Дотримання на всіх стадіях кримінального судочинства вимог норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачено права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення встановленого в ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У всіх осіб є обов’язок неухильно додержуватися вимог Конституції та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
І саме демократична держава надає великого значення подальшому укріпленню законності, розвитку ефективних заходів у захисті правопорядку, гарантуванні прав та законних інтересів громадян. Вирішення цих задач у сфері боротьби зі злочинністю досягається не лише покаранням за правопорушення, але й подальшим розвитком кримінального судочинства з метою застосування до порушника всього комплексу засобів юридичної відповідальності. Також росте роль правової охорони інтересів та майнових прав осіб від злочинних посягань. Однак, поряд з використанням кримінально-правових способів охорони, ще недостатньо ефективно використовуються процесуальні засоби, направлені на запобігання шкоди, на поновлення порушених злочином прав громадян та на відшкодування шкоди, завданої злочином, за допомогою цивільного позову в кримінальному процесі. Саме він виступає одним із напрямів посилення правових гарантій захисту прав та законних інтересів громадян від злочинного посягання.
Втім, дослідження цивільного позову в кримінальному процесі України не буде повним без порівняльного аналізу із аналогічними інститутами кримінального процесу країн континентальної правової системи.
Цивільний позов у кримінальному процесі, беззаперечно, є основним способом захисту порушених злочином прав потерпілих осіб, втім чимало спірних питань постає при застосуванні кримінально-процесуальних норм, що регулюють позовне провадження. Серед них проблеми визначення учасників позовного провадження в кримінальному процесі, дискусійні питання з’ясування форми позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої злочином, багато актуальних питань, які виникають під час провадження по цивільному позові в кримінальному процесі.
Аналіз досвіду країн континентальної правової системи допоможе усунути прогалини та колізії при реалізації норм, що регулюють цивільний позов у кримінальному процесі, допоможе встановити вирішення даних проблем в країнах континентальної правової системи. Дасть змогу розширити юридичні дослідження.
Варто вивчити здобутки інших держав, що дозволить реформувати чинні норми, забезпечить захист осіб, яким заподіяна шкода злочином.
Проблема захисту прав та законних інтересів потерпілих від злочину осіб за допомогою кримінально-процесуальних засобів розглядалась у працях багатьох науковців-процесуалістів. Серед них виділимо вчених, які досліджували дану тематику – це С.О.˚Александров, Ю.Д.˚Адоян, М.І.˚Газетдінов, П.П.˚Гурєєв, А.Д.˚Давлєтов, В.Г.˚Даєв, З.З.˚Зінатуллін, Л.Д.˚Кокорєв, О.Ф.˚Куцова, А.Г.˚Мазалов, В.Я.˚Понарін, А.П.˚Рижаков, Д.Г.˚Тальберг, І.С.˚Фурман, М.О.˚Чельцов, М.П.˚Шаламов. Погляди на окремі питання відшкодування шкоди, завданої злочином, висловили Ф.Н.˚Багаутдінов, А.М.˚Белякова, В.М.˚Бозров, В.П.˚Божьев, М.М.˚Видря, С.Д.˚Міліцин, О.С.˚Попкова, Т.І.˚Присяжнюк, Б.В.˚Скрипченко та інші. Значний внесок в дослідження питання цивільного позову в кримінальному процесі України зробили Б.Л.˚Ващук, М.І.˚Гошовський, Ю.М.˚Грошевой, Ю.О.˚Гурджі, М.В.˚Гузела, Р.В.˚Корякін, О.В.˚Крикунов, О.П.˚Кучинська, Л.Л.˚Нескороджена, В.Т.˚Нор, М.В.˚Сіроткіна, М.С. Стахівський, Н.Б.˚Федорчук, М.М.˚Хандурін, Л.І.˚Шаповалова, М.Є.˚Шумило та ін.
Проте у науці кримінально-процесуального права не існує дослідження досвіду застосування норм, що регулюють цивільний позов у кримінальному процесі країн континентальної правової системи. Як бачимо з вивчення цього досвіду, у континентальній правовій системі існує чимало правових засобів, які дозволяють ефективно допомагати у відновленні прав та законних інтересів потерпілих від злочину осіб шляхом реалізації цивільного позову в кримінальному процесі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України, і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт “Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх професійного захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи” затвердженого рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р., протокол № 5. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 27 лютого 2006 р., протокол №8.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному теоретико-методологічному аналізі та порівнянні цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, а також у з’ясуванні та ліквідації проблем практики застосування цього кримінально-процесуального засобу захисту потерпілих від злочину осіб на основі дослідження їх прав та законних інтересів у кримінально-процесуальному законодавстві держав континентальної Європи з метою удосконалення українського законодавства у цьому напрямі.
У відповідності до мети дослідження визначені наступні завдання:
 визначити правову природу інституту цивільного позову та межі застосування його норм в кримінальному процесі України та провідних країн континентальної правової системи;
 з’ясувати теоретичні положення вчення про цивільний позов у кримінальному процесі України та країнах континентальної Європи;
 визначити передумови пред’явлення та форму цивільного позову про компенсацію шкоди, завданої злочином;
 із врахуванням змін, внесених за останні роки до кримінального, цивільного, цивільного процесуального, кримінально-процесуального законодавства, дати характеристику юридичних фактів, що складають підстави пред’явлення цивільного позову;
 окреслити суб‘єктний склад кримінально-процесуальних правовідносин при провадженні щодо компенсації шкоди за цивільним позовом у кримінальному процесі України та країн континентальної Європи;
 змоделювати варіанти провадження по цивільному позову в кримінальному процесі України;
 виявити можливі форми і способи запозичення досвіду провідних країн світу з приводу відшкодування шкоди, завданої злочином;
 провести аналіз помилок правозастосування на основі дослідження матеріалів судової практики та анкетування суддів;
 сформулювати пропозиції до уточнення кримінально-процесуального законодавства з приводу удосконалення регулювання цивільного позову в кримінальному процесі України.
Об’єктом дослідження є теоретичні аспекти правових відносин, що виникають, змінюються і припиняються при реалізації прав, свобод і законних інтересів потерпілих, з метою відшкодування завданої злочином шкоди в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи.
Предметом дослідження виступили правові норми країн континентальної правової системи (Італія, Німеччина, Польща, Росія, Франція), норми міжнародного публічного права, норми кримінального, кримінально-процесуального, цивільного та цивільного процесуального законодавства України, які регулюють компенсацію шкоди потерпілим від злочинів та провадження за відповідними цивільними позовами.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сучасні методи наукового пізнання, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях. Діалектичний метод як загальний метод пізнання, історико-правовий метод для аналізу питань порівняння змін, що стосуються цивільного позову в кримінальному процесі, в законодавстві України та країн континентальної правової системи, статистичний метод для встановлення тенденції слідчо-судової практики провадження за цивільними позовами про компенсацію шкоди та узагальнені висновки анкетування з досліджуваної проблематики, функціональний та аксіологічний методи закладено як основу концепції загальних засад компенсації моральної та майнової шкоди, метод системно-структурного аналізу для встановлення структурних елементів цивільного позову в кримінальному процесі, порівняльно-правовий метод для дослідження цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи з метою подолання існуючих проблем системи права України за допомогою адаптації досвіду інших держав, метод моделювання для розроблення проектів змін до чинного законодавства з метою його удосконалення.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження виступили положення наукових праць вчених із теорії права, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, цивільного процесуального права, міжнародного права та інших наук.
У дослідженні використовуються і залучаються в науковий обіг, підходи та досвід, які містяться в фундаментальних працях відомих науковців та у законодавстві таких країн континентальної Європи як Італія, Німеччина, Польща, Росія, Франція.
Правовою базою дисертаційного дослідження виступило чинне законодавство України та країн континентальної правової системи. Використовувалися проекти КПК станом на 1 березня 2000 р., 7 липня 2005 р. та 13 березня 2006 р.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження стали матеріали вивчення 200 кримінальних справ, які розглядались у Ярмолинецькому районному суді Хмельницької області, Острозькому районному суді Рівненської області, а також оприлюдненні у Єдиному реєстрі судових рішень вироки, постанови та ухвали апеляційних судів України та Верховного Суду України, анкетування 100 суддів у судах загальної юрисдикції.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є першим порівняльно-правовим комплексним дослідженням проблем цивільного позову в кримінальному процесі України та інших країн континентальної правової системи. Дисертація поєднує вітчизняні і зарубіжні регламентації окремих аспектів цивільного позову в кримінальному процесі.
Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі наукові результати:
вперше
 визначено, що правові норми, які регулюють цивільний позов в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, знаходять своє відображення у багатьох галузях права, але домінантною галуззю у всіх країнах виступає кримінальний процес;
 встановлено, що у випадку задання шкоди фізичній особі – то цивільний позов у кримінальному процесі є субінститутом правового статусу потерпілого, а сам субінститут цивільного позову в кримінальному процесі містить норми, що регулюють питання шкоди, завданої злочином, які є також самостійним субінститутом;
 розроблено ознаки предмета цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, які включають положення, що: а) предмет цивільного позову в кримінальному процесі перебуває у підпорядкуванні цивільних деліктних правовідносин та регулюється цивільним та кримінально-процесуальним правом; б) предметом цивільного позову в кримінальному процесі є цивільно-правова вимога; в) предмет будь-якого цивільного позову є вимога спрямована, у першу чергу, до делінквента; г) предметом цивільного позову може бути вимога про відшкодування шкоди, завданої лише законним інтересам особи; д)˚специфічність правовідносин щодо спричинення шкоди полягає в тому, що її виникнення пов’язане із злочином;
 підстави цивільного позову в кримінальному процесі визначені як фактичний (юридичний) склад. У цьому контексті запропоновано підстави цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи визначати як комплексні, визначені, складні та завершені юридичні фактичні склади;
 сформульовано власну класифікацію цивільних позивачів за критерієм особистого відношення цивільного позивача до відповідача. На основі критерію поділу запропоновані наступні види цивільних позивачів: максималісти; особи, які вимагають винести по справі виправдувальний вирок; особи, що вибачили; мінімалісти; особи, що не визначились; байдужі;
удосконалено:
 положення, що при дослідженні позовної давності на вимоги майнового характеру при провадженні цивільного позову в кримінальному процесі слід дотримуватись норм матеріального права, які регулюють зазначенні строки, а у випадку недотримання строків позовної давності, слід відмовляти в прийнятті пред’явленого цивільного позову;
 визначення підстав та передумов пред’явлення цивільного позову в кримінальному процесі, поняття цивільного відповідача у кримінальному процесі. Підстави цивільного позову в кримінальному процесі варто визначати як факти, з якими пов’язано виникнення права на цивільно-правову вимогу позивача до відповідача про виконання обов’язку, що виник. Передумови – це передбачені законодавством умови об’єктивного та суб’єктивного характеру, за наявності яких особа, що зазнала шкоди від злочину, вправі пред’явити цивільний позов в кримінальному процесі. Цивільним відповідачем варто вважати учасника кримінального процесу, фізичну чи юридичну особу, який безпосередньо завдав шкоди злочином (обвинувачений, підсудний), чи в силу закону є відповідальним за деліктні дії інших осіб (батьки, опікуни, власники джерела підвищеної небезпеки тощо), який визнаний таким відповідним процесуальним документом;
набуло подальшого розвитку:
 положення про включення до аналізу елементів цивільного позову в кримінальному процесі також змісту позову, адже вид бажаного судового захисту має велике значення для задоволення інтересів потерпілих від злочину осіб. У кримінальному процесі зміст цивільного позову варто визначити як зазначену у позовній заяві цивільно-правову вимогу про визначення судом певних дій на користь цивільного позивача у кримінальному процесі з метою реалізації передбачених кримінальним процесуальним та цивільним процесуальним законом прав;
 положення про те, що цивільний позов в кримінальному процесі варто розглядати не лише як позов про присудження і враховувати, що цивільний позов у кримінальному процесі, в залежності від змісту позову, може виступати або як позов про присудження, або як позов про визнання, або як перетворювальний позов. Тому варто при провадженні по цивільному позову в кримінальному процесі України брати до уваги і інші вимоги потерпілих, зокрема ті, що стосуються стягнення аліментів, виселення, вселення, визнання авторства, витребування майна з чужого незаконного володіння, про визнання права на майно, про усунення перешкод у користуванні майном тощо;
 положення про те, що враховуючи значну практику уточнення цивільно-правових вимог, під час провадження по цивільному позову в кримінальному процесі слід впровадити у законодавство припис, за яким цивільний позивач під час досудового слідства і до початку судового слідства вправі уточнювати розміри позовних вимог.
 твердження про доцільність існування інституту перегляду цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, який на даний момент різниться своїми формами провадження, втім спрямований на ефективний захист потерпілих від злочину осіб.
У роботі на основі дослідження позитивного досвіду деяких країн континентальної правової системи та аналізу теоретичних положень, розроблено ряд змін та доповнень як до чинного, так і до проекту Кримінально-процесуального кодексу України. Вони найбільшою мірою мають забезпечити правильну реалізацію норм, що регулюють провадження по цивільному позову в кримінальному процесі України на різних стадіях провадження у кримінальній справі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при підготовці проекту та внесення змін до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, законів, постанов Пленуму Верховного Суду України з приводу захисту та охорони прав потерпілих від злочину, у практиці правозастосування за цивільним позовом в кримінальному процесі. Теоретичні висновки можуть бути використані при розробці та викладанні навчальних дисциплін кримінально-процесуального напряму в юридичних вищих навчальних закладах, для проведення правової освіти серед населення, працівників правоохоронних органів, можуть слугувати підґрунтям для наступних наукових досліджень суміжних проблематик.
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертації були представлені на науково-практичних конференціях “Правове становище дітей в Україні” (20 жовтня 2006 р., м. Київ), “Проблеми правоохоронної діяльності в контексті адміністративної та адміністративно-правової реформи” (22 листопада 2006 р., м. Хмельницький), “Теорія та практика реалізації правоохоронних функцій Державною прикордонною службою України” (30 листопада 2006 р., м. Хмельницький), “Становлення та розбудова державності в Україні” (23 березня 2007р, м. Хмельницький), “Проблеми теорії та практики реалізації правоохоронних функцій в охороні державного кордону” (22-23 листопада 2007 р., м. Хмельницький).
Дисертант провела аналіз чинного законодавства України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що регулює провадження по цивільному позову в кримінальному процесі, і свої пропозиції, зауваження і рекомендації надіслала до Верховної Ради України (лист № 087/3 від 12 листопада 2007 р.).
Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації містяться у семи публікаціях, з яких п’ять є науковими статтями у фахових виданнях та двоє тез конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети та завдань дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та чотирнадцяти додатків. Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, з яких 173 сторінки – основний текст дисертації.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснене порівняльно-правове дослідження цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи та практики його правозастосування дозволяють констатувати послідовне розширення прав та свобод осіб, що постраждали від злочину та удосконалення державними органами практики правозастосування норм, що регулюють провадження по цивільному позову в кримінальному процесі. Автором проаналізоване чинне кримінально-процесуальне законодавство України та провідних країн континентальної Європи, що дозволило виокремити пропозиції до удосконалення українського кримінально-процесуального законодавства. Дисертант висловила міркування з окремих актуальних питань, що суміжні до об’єкту дослідження, зокрема, щодо впровадження нових положень у чинний Закон України “Про виконавче провадження”.
У межах об’єкту та предмету дослідження з’ясовано місце, суть та правову природу цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, розкриті основні положення інституту цивільного позову в кримінальному процесі, підняті та проаналізовані основні напрямки удосконалення цивільного позову в кримінальному процесі України. Також проведений комплексний аналіз елементів цивільного позову про компенсацію шкоди, завданої злочином, за законодавством Італії, Німеччини, Російської Федерації, Польщі, України, Франції.
Окрема увага при аналізі кримінально-процесуальних норм держав, що входять до континентальної правової системи, та України приділялась для з’ясування правового статусу осіб, що беруть участь при провадженні за цивільним позовом у кримінальному процесі. Проблеми правозастосування вирішувались за допомогою проведеного дисертанткою аналізу існуючої практики позовного провадження за цивільним позовом про компенсацію шкоди, заподіяної злочином, адаптації прогресивного досвіду інших держав у сфері захисту порушених злочином особистих майнових та немайнових прав потерпілих осіб.
Однією з найважливіших державних проблем, що постала перед Україною на цьому етапі, є вдосконалення чинного кримінально-процесуального права в руслі Європейського законодавства. Особливої уваги цей процес набув після обрання Україною курсу на інтеграцію в Європейське Співтовариство.
Узагальнюючи основні результати порівняльно-правового дослідження цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи, а також враховуючи поставлене завдання удосконалення системи захисту осіб, що постраждали від злочину, в Україні, робимо наступні висновки:
1. Констатуємо “розпорошеність” норм, що регулюють цивільний позов в кримінальному процесі як України, так і країн континентальної Європи. Зокрема, в Україні, Росії, Франції, Німеччині кримінально-процесуальні норми, які встановлюють захист майнових та особистих немайнових прав потерпілих від злочину осіб, а також провадження по цивільному позову в кримінальному процесі розміщені в різних розділах та главах кримінально-процесуальних кодексів зазначених країн. В той же час, кримінально-процесуальні закони Польщі та Італії вміщують вищезазначені норми у окремій главі.
2. Аналіз підстав цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи переконав, що ними є злочин, шкода та причинний зв’язок між ними.
3. Висновок про те, що оформлення цивільного позову в кримінальному процесі можливе шляхом подання письмової заяви та усної, яка заноситься до протоколу.
4. У деяких країнах континентальної правової системи потерпілим від злочину може бути не лише фізична особа, але й юридична (Польща, Румунія тощо).
5. Визначено, що цивільний позивач, як учасник кримінального процесу присутній у кримінально-процесуальному законодавстві всіх проаналізованих країн континентальної правової системи.
6. Цивільний відповідач, як окремий учасник кримінального процесу, відсутній у кримінально-процесуальних кодексах Німеччини, Польщі, Франції.
7. У жодному із кримінально-процесуальних кодексів країн континентальної правової системи не відображені окремо норми, щодо провадження за цивільним позовом, як в суді першої інстанції, так і в порядку перегляду судових рішень. Визначення конкретних повноважень суду, відокремлення їх від інших, дозволило би краще всім учасникам процесу реалізовувати свої права та обов’язки.
8. Перегляд судових рішень щодо вирішення цивільного позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи має, безумовно, певні особливості. Це пов’язане з існуванням різних видів провадження, кожен із яких має власну мету та межі, по перегляду рішень суду першої інстанції.
Однак, щодо провадження по цивільному позову в кримінальному процесі України та країн континентальної правової системи повноваження вищих судів практично не відрізняються і за змістом, та виступають засобом захисту прав і свобод учасників процесу, охорони їх законних інтересів від можливих судових помилок.
За результатами дослідження сформульовані рекомендації до удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Автором прорпонується наступне:
1. Всі правові норми КПК України, що містять згадку про цивільний позов у кримінальному процесі, упорядкувати в окремій главі “Цивільний позов в кримінальному процесі”. Така систематизація дозволить уникнути багатьох проблем щодо реалізації цивільного позову в кримінальному процесі та дозволить учасникам процесу якісно реалізовувати їх процесуальні права та обов’язки.
2. Внести зміни в ч.1 – 3 ст. 49 КПК України і викласти їх в такій редакції:
“Потерпілим визнається фізична або юридична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Про визнання фізичної або юридичної особи потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.
Фізична або юридична особа, визнана потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, – після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки”.
3. Доповнити ст. 2 КПК України після слів “…викриття винних” словами “відшкодування заподіяної злочином шкоди”.
4. Доповнити ст. 50 КПК України після слів “…підтримувати цивільний позов” словами “уточнювати розмір позовних вимог”.
5. Доповнити КПК України статтею 2811 наступного змісту:
“Стаття 2811. Права цивільного позивача при зупиненні кримінальної справи та направлення справи на додаткове розслідування.
У випадку зупинення провадження по кримінальній справі у суді першої інстанції, а також передання кримінальної справи, у якій заявлений цивільний позов, на додаткове розслідування, цивільний позивач може вимагати передання пред’явленого цивільного позову в суд, компетентний розглядати цивільні позови в порядку цивільного судочинства”.
6. Доповнити Закон України “Про виконавче провадження” статтею 202 “Час виконання рішення” наступного змісту:
“Будь-яке виконання не може відбуватись до 6 години і після 22 години у святкові, та неробочі дні, якщо це не відбувається на основі судової постанови про негайне виконання рішення та у випадку, коли таке рішення підлягає негайному виконанню в силу Закону”.
7. Ввести наступне положення до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”: “Судам при провадженні по кримінальній справі, де відмова потерпілої особи від пред’явлення цивільного позову в кримінальному процесі прийнята у формі письмової заяви або занесена до протоколу усною заявою варто не звертати увагу на зазначену заяву і повідомити потерпілому про його можливість пред’явлення цивільного позову до початку судового слідства, або в порядку цивільного судочинства”.
Розроблені пропозиції мають на меті удосконалення чинного кримінально-процесуального, кримінального, цивільного процесуального та цивільного законодавства, ліквідацію існуючих колізій та прогалин, допомогу покращити слідчо-судову практику відшкодування шкоди, завданої злочином.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс. – М., 1952. – 198 с.
2. Адоян Ю.Р. Гражданский иск в советском уголовном процессе. Автореф. дисс. на соискание ученной степени канд. юрид. наук. – Тарту, 1967.– 19 с.
3. Адоян Ю.Р. О гражданском ответчике в советском уголовном процессе// Прававедение – 1966.–№1.– С. 69 – 70.
4. Александров С.А. Правовое положение гражданского ответчика в уголовном процессе: Учебное пособие.– Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1977,- 52 с.
5. Александров С.А. Правовые гарантии возмещения ущерба в уголовном процесе (досудебные стадии): Учеб. пособие. – Горький б. в., 1976. – 124 с.
6. Александров С.А. Разрешение гражданского иска в уголовном процессе: Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1978. – 64 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Вып. 1. – Свердловск., 1963. – 356 с.
8. Альперт С.А. Субьекты уголовного процесса. – Харьков, 1997. – 60 с.
9. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа № 1-22/2004. Т.3.
10. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Справа № 19/4194. Т.2., Т. 3, Т. 4.
11. Архів Острозького районного суду Рівненської області. Справа №1-126/2003.
12. Архів Острозького районного суду Рівненської області. Справа №1-53/2003.
13. Архів Острозького районного суду Рівненської області. Справа №1-60/2003.
14. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-91/2006.
15. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа № 1-13/2007.
16. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа № 1-83/2006.
17. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа № 1-91/2006.
18. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа № 1-92/2006.
19. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа № 1-94/2006.
20. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-120/2003.
21. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-122/2002.
22. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-124/2002.
23. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-138/2003.
24. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-140/2002.
25. Архів Ярмолинецького районного суду Хмельницької області. Справа №1-73/2003.
26. Багаутдинов Ф. Пределы действия гражданского иска в уголовном процессе стоит расширить // Российская юстиция. – 2003. – №3. – С. 36 – 38.
27. Багаутдинов Ф.Н. Наложение ареста на имущество и ценные бумаги по УПК РФ // Юрист. – 2003. – №1. – С.41 – 47.
28. Белякова А.М. Имущественная ответственность за причинение вреда. – М.: Юридическая литература, 1979. – 110 с.
29. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство як один із головних чинників зближення правових систем // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем/ Матеріали міжнародної наукової конференції 17–20˚ жовтня 2000 р. – К., 2000. − С.264–266.
30. Богдановский А. Суды должны взыскивать государственную пошлину с осужденных (гражданских ответчиков)//Российская юстиция.-2003.-№11.-С.28.
31. Борзов В.М. Гражданский иск в уголовном процессе неуместен// Российская юстиция. – 2001. – №5. – С.29 – 31.
32. Борзов В.М. Современные проблемы российского правосудия по уголовным делам в деятельности военных судов. Вопросы теории и практики. – Екатеринбург, 1999. – 124 с.
33. Ващук Б.Л. Предмет доказування в цивільному позові у кримінальному процесі: Автореф. дис. … кандидата юр. наук/ Академія адвокатури України. – К., 2007. – 23 с.
34. Виконання судових рішень: Навч. Посібник. / Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
35. Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду˚Хмельницької˚області˚//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/˚f?p=204:2:16808725293816841718:no:p2_dc_id:10000228867 – Відвідано 25.08.2007 року.
36. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – С. 14.
37. Владимирова В.В. Компенсация морального вреда – мера реабилитации потерпевшего в российском уголовном процессе: Автореферат дис. … кандидата юр. наук/ Мордовский государственный университет имени Н.П. Огарева// http://iuaj.net/modules.php?name=Pages&go=page&pid=17 – Відвідано 05.11.2007 року.
38. Выдря М.М. Гарантии прав потерпевшего и его представителя при рассмотрении уголовных дел в суде // Советское государство и право. – 1965. – № 7. – С.134 – 137.
39. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань: Изд-во Казан. гос. ун-та, 1990. – 96 с.
40. Гончаренко В.Г. Onus probandi в контексті процесуальних функцій і етики спілкування // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. – № 3 (4). – С.5 – 9.
41. Горобец В. Особенности рассмотрения гражданского иска в уголовном процессе // Российская юстиция. – 2001. – №1. – С.47 – 49.
42. Гошовський М.І. Характер і розмір шкоди, завданої злочином, як елемент предмета доказування в кримінальному процесі України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук:12.00.09./ Львівський державний університет ім. І. Франка. – Львів, 1997. – 24 с.
43. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
44. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272с.
45. Гузела М.В. Відшкодування заподіяної злочином шкоди з ініціативи суду в кримінальному судочинстві України: Автореф.дис...канд. юр.наук: 12.00.09 / Львів. Держ. ун-т. – Львів, 1999. – 25 с.
46. Гуреев П.П. Гражданский иск в уголовном судопроизводстве. – М.: Госюриздат,1961. – 94 с.
47. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. Изд. 2-е, доп. и испр. – М.: Издательство “Зерцало-М”, 2002. – 528 с.
48. Давлетов А.Д. Предварительное расследование и предупреждение хищений социалистического имущества. – Ташкент: Фан, 1978. – 217 с.
49. Даев В.Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1972. – 69 с.
50. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права. – М.,1965. – 36 с.
51. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 159 с.
52. Домбругова А. Цивільний позов в кримінальній справі// Юридичний вісник України. – 2003. – №16. – С. 14.
53. Домбругова А. Цивільний позов в кримінальній справі// Юридичний вісник України. – 2003. – №17. – С. 14.
54. Духовской М.В. Русский уголовный процесс. – М., б. в., 1910. – 448 с.
55. Європейська конвенція про компенсацію шкоди жертвам кримінальних злочинів від 24. 11. 1983 року// Матеріали семінару “Компенсація шкоди жертвам злочинів”. – К, 2005. – 8 с.
56. Зайцев О.А. Государственная защита участников уголовного процеса. – М.: Экзамен, 2001. – 512 с.
57. Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р.// Офіційний вісник України. – 1999. – № 9.
58. Закон України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”// Урядовий кур’єр. – 2004. – 20 квітня.
59. Застосування кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілого (за матеріалами узагальнення судової практики)// Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1 (11). – С. 25 – 36.
60. Защита прав потерпевшего в уголовном процессе: сравнительное исследование/Российская академия наук. Институт государства и права. Отв. ред. А.М. Ларин. – М.: “Наука”, 1993. – 224 с.
61. Зинатуллин З.З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе. – Казань: Изд-во Казан. Гос. ун-та, 1974. – 97 с.
62. Золотая Е.А. Исковой способ защиты имущественных прав лиц, нарушеных преступлением: Автореф. дис. … кандидата юр. наук/ Нижнегородская академия МВД России// http://iuaj.net/modules.php?name=Pages&go=page&pid=124 – Відвідано 05.11.2007 року.
63. Інструкція про проведення виконавчих дій. – К.: CD-вид-во “Інфодиск”, 2007. – № 9.
64. Клейман А.Ф. Советский гражданский процесс. – М.,1964. – 194 с.
65. Клименко Я. Відшкодування моральної шкоди у кримінальному процесі // Право України. – 2000. – №6. – С. 65 – 68.
66. Клюшниченко А.П. Охрана социалистической и личной собственности в советском уголовном прцессе путем гражданского иска. Автореф. канд. дис. – К., 1953. – 14 с.
67. Кожин И.Г. Уголовно-процесуальный механизм обеспечения возмещения вреда физическому лицу: Авторе. дис. … кандидата юр. наук/ Тюменский юридический˚институт˚МВД˚России//˚http://iuaj.net/modules.php?name=Pages&go=page&pid=131 – Відвідано 05.11.2007 року.
68. Кокорев Л.Д. Участие потерпевшого в советском уголовном судопроизводстве. Автореф. канд. юрид. Наук / Воронежский государственный университет. – Воронеж, 1964. – 22 с.
69. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под. ред. И.Л. Петрухина. – М.: ООО “ТК Велби”, 2002. – 1184 с.
70. Компенсация морального вреда. Документы, комментарии, практика / Сост. А.В.Кукушкин. – М.: Социальная защита, 1998. – 128 с.
71. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року. – К.: Велес, 2006. − 48 с.
72. Корчевна Л. Українське право і романо-германська традиція// Право України. – 2004. − №5. − С. 19 – 22.
73. Крикунов О.В. Юридична підстава цивільного позову про компенсацію моральної шкоди у кримінальному судочинстві України.//Наукові записки. Серія «Право». – Острог. – 2001. – Вип. 2. – С.330 – 333.
74. Кримінально-процесуальний кодекс України [Станом на 5 січня 2006 р.]. – К.: Велес, 2006. – 176 с.
75. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Проект станом на 7 липня 2005 року – К., 2005. – 126 с.
76. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (за станом на 1 березня 2000 р.) підготовлено робочою групою КМ України. – Київ, 2000. – 178 с.
77. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (станом на 13 березня 2006 року). – Київ, 2006. – Ч. 1 – 147 с.
78. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (станом на 13 березня 2006 року). – Київ, 2006. – Ч. 2 – 62 с.
79. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект (станом на 13 березня 2006 року). – Київ, 2006. – Ч. 3 – 64 с.
80. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958. –218 с.
81. Куцова Э.Ф. Гражданский иск в уголовном процессе. Лекции для студентов юрид. факультетов. – М.: Из-тво Московского Ун-та. – 1963. – 35 с.
82. Кучинська О.П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф. дис....канд. юрид. наук:12.00.09/ Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. − К.,1996. − 22с.
83. Кучинська О.П., Кучинська О.А. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
84. Лапицкий Б. Вознаграждение за неимущественный вред // Сборник Ярослав. гос. ун-та. Вып. 1, 1918-1919. – Ярославль, 1920. – С. 105 – 134.
85. Лившиц Ю. Тимошенко А. Назначение института гражданского иска в уголовном процессе// Российская юстиция. – 2002. – №6. – С.43 – 45.
86. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005.– 456 с.
87. Логінова Н. Принцип диспозитивності в аспекті реалізації прав потерпілого// Право України. – 2006. – №8. – С. 115 – 118.
88. Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1977. – 176 с.
89. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті Європейських стандартів: теорія, історія, практика. Автореф. дис…д-ра юрид. наук: 12.00.09/ Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. − 35 с.
90. Маляренко В.Т. Про державну мову та перекладача у кримінальному процесі України//Голос України. – 21 вересня 2006. - №175 (3925). – С.12 – 13.
91. Матузов Н.И., Малько А. В. Теория государства и права: Ученик. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
92. Милицин С., Попкова Е. Уголовное дело и гражданский иск: вместе или порознь? // Российская юстиция. – 2001. – №7. – С. 46 – 48.
93. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. − К.: Юринком Интер,1999.− 176 с.
94. Михеенко М.М. Основы уголовно-процессуального права Польской Народной Республики: Учебное пособие. - К.: Издательское объединение “Выща школа” издательства при Киевском университете,1974. – 50 с.
95. Молдован А.В. Забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному процесі ФРН та України (порівняльно-правове дослідження): Автореф, дис…канд. юр. наук:12.00.09/ Київський національний університет ім. Т. Шевченка.− К., 2003. − 21 с.
96. Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право : Україна, ФРН, Франція, Англія, США. Навч. посібник : – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
97. Нарижный С. Возмещение морального вреда, причиненного потерпевшему: уголовно-процессуальный аспект // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 41.
98. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І Мельника, М.І Хавронюка. – К.: Атіка, 2005 – 1064 с.
99. Нескороджена Л. Діяльність органів досудового слідства по забезпеченню цивільного позову // Підприємство. Господарство. Право. – 2000. – №10. – С.73-76.
100. Нескороджена Л.Л. Забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача у кримінальному судочинстві України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук:12.00.09/Київський Національний університет ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2002. – 18 с.
101. Никулин Е.С. Возмещение ущерба, причиненного правонарушением. – М.: Юрид. лит., 1983. – 159 с.
102. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции/ Пер. с франц. В. Захватаев / Предисловие: А. Довгерт, В. Захватаев / Отв. ред. А.Довгерт. – К.: Истина, 2004. – 544 с.
103. Нор В.Т. Захист майнових та немайнових прав особи за новим кримінально-процесуальним законодавством України: концептуальний підхід // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Травень, 1996, м.Київ: – К., 1996. – С. 266 – 269.
104. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. – К.: Выща школа. Голов. изд-во, 1989. – 275 с.
105. Обеспечение неимущественного иска имущественным арестом возможно // Российская юстиция. – 1994. – № 10. –С. 35 – 39.
106. Огляд стану здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції у першому півріччі 2006 року// www.gca.court.gov.ua
107. Онищенко Н.М. Правові системи сучасності. Порівняльне дослідження національних правових систем// Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем/ Матеріали міжнародної наукової конференції 17–20 жовтня 2000 р. – К., 2000. − С.205 – 209.
108. Опришко В.Ф. Проблема зближення європейського права із законодавством України // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем/ Матеріали міжнародної наукової конференції 17–20 жовтня 2000 р. – К., 2000. − С.38 – 46.
109. Пархоменко Н.М. Система права і система законодавства// Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С.386 – 400.
110. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою яка вчинила злочин та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Автореф. дис…канд. юр. наук: 12.00.08/НАН України, Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького. – К., 2003. – 18 с.
111. Петрикин В.Ю. Обеспечение имущественных прав граждан при прминении мер уголовно-процессуального принуждения: Автореф. дис. … кандидата юр. наук/ Кубанский˚государственный˚университет/˚http://iuaj.net/modules.php?name=Pages&go=page&pid=187 – Відвідано 05.11.2007 року.
112. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Юридическая литература,1961 – 290 с.
113. Поляков И.Н. Ответственность по обязательствам вследствие причинения вреда. – М.: Юридическое бюро “Городец”, 1998. – 172 с.
114. Понарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 1994. – 192 с.
115. Понарин В.Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела. – Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 1978. – 126 с.
116. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 560 с.
117. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року №13 “Про практику застосування судами законодавства, якими передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві” / Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 312 – 322.
118. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27березня 1992 р. № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”/ Відшкодування матеріальної та моральної шкоди./ Упоряд.: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 336 – 352.
119. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”/ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 51 – 62.
120. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”// Інфодиск “Законодавство України” станом на 01.11.2007 року.
121. Постанова Пленуму ВС України від 21 грудня 1990 р. № 11 “Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків”/ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 73 – 80.
122. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 28 мая 1954 года № 6 “О судебной практике по взысканию материального вреда, причиненного преступлением”// Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР, 1924 -1977. – Часть 2. – М.: Известия, 1978. – С. 372.
123. Практика розгляду в кримінальному судочинстві позовів про компенсацію моральної шкоди, заподіяної злочином // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №4 (20). – С. 29 – 40.
124. Присяжнюк Т. Передумови формування інституту потерпілого у кримінальному праві України// Право України. – 2005. – № 7. – С. 65 – 68.
125. Присяжнюк Т.І. Актуальні питання охорони прав потерпілого від злочину// Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12(76). – С. 23 – 26.
126. Присяжнюк Т.І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України: Автореф. дис. … кандидата юр. наук/ Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького Національної академії наук України. – К., 2006. – 22 с.
127. Присяжнюк Т.І. Цивільний позов у кримінальному процесі// Адвокат. – 1996. – № 2. – С.11.
128. Проект Закону України “Про компенсацію шкоди жертвам злочинів” //Матеріали семінару “Компенсація шкоди жертвам злочинів”. – К, 2005. – 12 с.
129. Промови Йоана Павла ІІ під час візиту в Україну// Gіos Podola. – 2001. – №2–5. – С. 8 – 15.
130. Резник Г. Неимущественный иск не подлежит обеспечению имущественным арестом // Российская юстиция. – 1994. – № 6. – С. 10 – 11.
131. Рыжаков А.П. Потерпевший: понятие, права и обязанности. Научно-практическое руководство/ А. П. Рыжаков. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006. – 288 с.
132. Савинов В.Н. Об уголовно-процесуальных гарантиях прав и законних интересов потерпевшего в польском уголовном процессе// Гаранти прав личности в уголовном процессе Польской Народной Республіки. – Ярославль, 1976. – С. 28 – 36.
133. Савицкий В.М. Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе. – М., Госюриздат. – 1963. – 168 с.
134. Сенаторов М. Права потерпілого від злочину: міжнародні стандарти та вітчизняний шлях// Право України. – 2006. – № 5. – С.130 -133.
135. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві: Автореф. дис. … канд. юр. наук./ Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 20с.
136. Сіроткіна М.В. Інститут моральної шкоди в кримінальному судочинстві України: Автореф. дис. … кандидата юр. наук/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2006. - 18 с.
137. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу. – Харків: “Еспада”, 2004. − 96 с.
138. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с.
139. Скрипченко Б.В. Вред как основание признания потерпевшим// Потерпевший от преступления (Сборник статей. Отв. ред. проф. П.С. Дагель). – Владивосток, ДВГУ,1974. – С.175 – 182.
140. Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1985. – 1600 с.
141. Советское гражданское процесуальное право. Под ред. К.С. Юдельсона. – М., 1965. – 254 с.
142. Советское гражданское процесуальное право. Под ред. М.А. Гурвича. – М., 1964. – 360 с.
143. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: Автореф. дис. … док. юр. наук / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 30 с.
144. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2 т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 469 с.
145. Тальберг Д. Гражданский иск в уголовном суде или соединенный процесс. – К., б. в., 1915. – 538 с.
146. Тарасова Ю.Л. Уголовно-процессуальное право. Курс лекций. – М.: Экзамен, 2004. – 288 с.
147. Тарнавский О.А. Гражданский иск в уголовном процессе. Учебное пособие / Под ред. проф. А.П. Гуськовой. – Оренбург: Издательский Центр Оренбургского государственного аграрного университета, 2000. – 120 с.
148. Теорія держави і права: Навчальний посібник./А.М. Колодій, В.В. Копєйчіков, С.Л. Лисенков та ін., за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчікова. – К.:Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
149. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 575 с.
150. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
151. Торопчиніна-Агалакова С. Скільки коштують нервові клітини? // Споживач. - 1997. – № 2. – С. 15.
152. Трунов И.Л. Компенсация вреда пострадавшим от террористических акций // Юрист. – 2003. – №6. – С.38 – 40.
153. Уголовно – процессуальный кодекс Франции 1958 г. (с изменениями и дополнениями на 1 января 1966 года) / Под ред. В.И. Каминской, перевод с фр. С.В. Хоботова. – М.: Прогресс, 1967. – 323 с.
154. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Зерцало, 1999. – 352 с.
155. Уголовно-процессуальное право Великобритании, США, Франции : Учебное пособие / М.М. Михеенко, В.П. Шибико. – К., 1988. – 187 с.
156. Уголовный кодекс Российской Федераци//www.ukf.narod.ru – Відвідано 25.08.2007 року.
157. Уголовный процесс зарубежных социалистических государств Европы / Под ред. В.Е. Чугунова. – М.: Юридическая литература, 1967. – 447 с.
158. Уголовный, уголовно-процессуальный и уголовно-исполнительный кодексы Польской Народной республики. – М.: Юридическая литература, 1973. – 232 с.
159. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚Херсонської˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:2:1680872 5293816841718:no:p2_dc_id:10000110359 – Відвідано 25.08.2007 року.
160. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚Чернівецької˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:2:16808725 293816841718:no:p2_dc_id:10000150803 – Відвідано 25.08.2007 року.
161. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚Тернопільської˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:2:1680872 5293816841718:no:p2_dc_id:10000065520 – Відвідано 25.08.2007 року.
162. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚Житомирської˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/ f?p=204:2:1680872 5293816841718:no:p2_dc_id:10000088450 – Відвідано 25.08.2007 року.
163. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚ІваноФранківської˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:2:16808725293816841718:no:p2_dc_id:10000105769 – Відвідано 25.08.2007 року.
164. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного˚суду˚Хмельницької˚області//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:2:1680872 5293816841718:no:p2_dc_id:10000102112 – Відвідано 25.08.2007 року.
165. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p=204:3:/6808725293816841718: search:no:p2_dc_id:10000037085 – Відвідано 25.08.2007 року.
166. Федорчук Н.Б. Захист прав та законних інтересів потерпілого від злочину в кримінальному судочинстві англо-американської системи права: Автореф. дис. … канд. юр. наук/ Академія адвокатури України. – К., 2007. – 20 с.
167. Филимонов Б.А. Уголовный процесс ФРГ. – М.: Издательство Московского университета, 1974. – 117 с.
168. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА, 1999. – 576 с.
169. Французский гражданский кодекс. – СПб: Издательство “Юридический центр “Пресс”, 2004. – 1101 с.
170. Фурман И.С. Гражданский иск в уголовном деле в советском уголовном процессе / Автореф. канд. дис. – М., 1955. – 14 с.
171. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. − 1048 с.
172. Хандурин Н.Н. Проблемы теории и практики гражданского иска в уголовном процессе: Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.09/ КГУ им. Т. Шевченка. – К.,1987. – 23 с.
173. Хотинська О.З. Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України: Автореф. дис. … канд. юр. наук/ Академія адвокатури України. – К., 2006. – 20 с.
174. Цивільне процесуальне право України: Підручник для юрид. вузів та фак-в / В.В. Комаров, В.А. Бігун, П.І. Радченко / За ред. В.В. Комарова. – Х.: Основа, 1992. – 478 с.
175. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. – К.: Істина, 2003. – 368 с.
176. Цивільний процес: Навч. посіб./ А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін. – За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 293 с.
177. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст.1088.
178. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Велес, 2006. – 128 с.
179. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 134 с.
180. Цивільний процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2002. – 176 с.
181. Цивільний процесуальний кодекс. Офіційний текст. – К.: Атіка, 2004. – 156 с.
182. Цыпкин А.Л. К вопросу о защите прав личности в уголовном судопроизводстве. – Саратов, 1962. – 296 с.
183. Чельцов М.А. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР. – 1945. – 23 с.
184. Чельцов-Бебутов М.А., Чельцова Н.В. Уголовный процесс главнейших империалистических государств / Под ред. Д.С. Карева. – М., 1949. – 87 с.
185. Чернооченко С.І. Цивільний процес: Вид. 2-ге, перероб. та доп. / Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
186. Шаламов М.П. Гражданский иск в уголовном деле. – М.: Типография Воено-юридической академии,1948.− 36 с.
187. Шаповалова Л. Підстави визнання особи потерпілим//Право України. – 2000. – №7. – С. 39 – 42.
188. Шаповалова Л. Підстави визнання юридичної особи потерпілим у кримінальному процесі // Право України. – 2000. – № 1. – С. 95 – 96.
189. Шапп Ян. Основы гражданского права Германии. Учебник. / Перевод К. Арсланов. – М.: БЕК, 1996. – 304 с.
190. Шемшученко Ю.С. Гармонізація законодавства України з міжнародним і європейським правом // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем/ Матеріали міжнародної наукової конференції 17–20 жовтня 2000 р. – К., 2000. − С. 8 – 14.
191. Шимон˚С.І. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав: Автореф.дис...канд.юрид.наук: 12.00.03 / Нац. Академія Наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 17 с.
192. Штефан˚М.Й. Цивільний процес. Підручник для юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти. – К.: Ін Юре. – 1997. – 608 с.
193. Элькинд П.С Советское гражданское процесуальное право. Под ред. К. С. Юдельсона. – М., 1965. – 340 с.
194. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процесуального права. – Л., 1963. – 256 с.
195. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений. – М., 1961. – 176 с.
196. Adler F., Mueller G.O.W., Laufer W.S. Criminal Justice. – Minn.: McGrow-Hill, Inc.1994.– P.498–525.
197. Anna Alvazzi del Frate. Victims of Crime in the Developing World. – United Nations Interregional Crime & Justice Research Institute. Rome, 1998. – 149 р.
198. Сode de procйdure pйnale. – Paris: DALLOZ, 2006. – 2104 p.
199. Daszkiewicz W. Proces adhezyjny na tle prawa polskiego// Вопросы теории уголовного процесса Польской Народной Республіки (в освещении польських процесуалистов)/ За ред. Мотовиловкера Я. О. – Томск: Издательство Томського университета, 1970. − С.61 – 79.
200. Declaration of Basic Principles of Justice for Victims of Crime and Abuse of Power // Human Rights. A Compilation of International Instruments. – United Nations. New York and Geneva, 2002. – P. 406 – 408.
201. Il codice di procedura penale e le leggi