Cвоєрідність трансформації мотивів гомерівської “Одіссеї” в європейській літературі XX ст.

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЯКУБОВСЬКА Наталія Олексіївна

УДК 82-343.09(4)19”

Cвоєрідність трансформації мотивів гомерівської Одіссеї” в європейській літературі XX ст.

Спеціальність 10.01.04 література зарубіжних країн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
НЯМЦУ Анатолій Євгенович

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

11

1.1. Традиційні образи і сюжети: проблема термінології

11

1.2. Традиція і новаторство в літературному контексті

12

1.3. Міфологічна традиція як художньо-естетичний чинник

15

1.4. Форми і способи переосмислення традиційного матеріалу

19

1.5.Функції образу оповідача в змістовій трансформації легендарно-міфологічного матеріалу

25

РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МІФОЛОГІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ТА ПРОЦЕС СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОЇ ТРАДИЦІОНАЛІЗАЦІЇ ГОМЕРІВСЬКОЇ ОДІССЕЇ”

31

2.1. Загальні тенденції розвитку міфологічного матеріалу

31

2.2. Вплив гомерівського питання” на своєрідність літературної інтерпретації Одіссеї”

41

2.3. Потенційні інтерпретаційні чинники Одіссеї”

51

2.4. Емблематичне функціонування традиційного сюжету

60

РОЗДІЛ ІII. ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА СВОЄРІДНІСТЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОДІССЕЇ” У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ XX СТОЛІТТЯ

71

3.1.Змістове осучаснення традиційної структури гомерівського протоджерела

71

3.2. Проблемно-тематичні рівні поеми Одіссея” в літературі XX століття

94

3.3. Своєрідність функціонування традиційних гомерівських образів Одіссея та Пенелопи у європейській літературі XX століття

142

ВИСНОВКИ

180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

186

ВCТУП
Одним із важливих аспектів сучасного літературознавства є вивчення функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу різних генетичних груп у світовій літературі. Ця наукова проблема набула особливого значення в останні роки, для яких характерна тенденція пошуку духовного коріння національної свідомості, спроби не тільки пов’язати сучасність із загальнолюдською історією, з минулим, але й змоделювати можливі шляхи розвитку суспільства в майбутньому. Інакше кажучи, в сучасну епоху поняття традиції починає відігравати якісно іншу у порівнянні з попередніми епохами роль.
Як зазначає І.Неупокоєва, в історії всесвітньої літератури можна виділити основні типи систем літературного розвитку: часовий (системи літературних епох); історико-культурний (національні, зональні і реґіональні); художній (системи літературних напрямків, жанрів, стилів, самих художніх творів). Проте дослідниця вказує й на існування в історії всесвітньої літератури наскрізних процесів”, які долаючи просторові і часові бар’єри, проходять через усі системи, пов’язуючи їх між собою. Ці процеси не локалізуються тільки в межах певної епохи, реґіону або певної художньої сфери, а проходять (історично трансформуючись) через величезні масиви історичного часу, діючи на всьому просторі” всесвітньої літератури [98, с.38]. Таким процесом є взаємозв’язок і взаємодія літератур, яка виражається в особливостях функціонування традиційних” образів, сюжетів і мотивів. Системний підхід до розгляду вищезазначеного процесу є одним із найважливіших завдань вивчення всесвітньої літератури.
У процесі зламу соціальних, ідеологічних, політичних та інших стереотипів перед суспільством з особливою гостротою постає драматичне питання: Що істинне, а що хибне”, що із спадку минулого застаріло і що зберігає живе звучання”; у що вірити” та ін. Простіше кажучи, замість поваленних кумирів й ідолів суспільству необхідні нові ідеали, співзвучні з вимогами часу.
Під час становлення національної свідомості і нерідко драматичних процесів, що супроводжують духовне відродження народу, особливо важливим є усвідомлення суспільством не лише своєї національної самобутності, але й головне своєї нерозривної єдності з досвідом загальнолюдської цивілізації, які діалектично взаємопов’язані і взаємозумовлені. Як справедливо зазначив ще Н.Бердяєв, мрія про людину і про людство, відсторонених від усього національного, є жагою погашення цілого світу цінностей і багатств. Культура ніколи не була і не буде відсторонено-людською, вона завжди конкретно-людська, тобто національна, індивідуально-народна і лише в такій своїй якості висхідна до загальнолюдськості Національне і загальнолюдське в культурі не може бути протиставним. Загальнолюдське значення мають саме вершини національної творчості. В національному генії розкривається загальнолюдьке, через своє індивідуальне він проникає в універсальне” [11, с.95-96]. Одним із найвідоміших творів, який містить всезагальність та універсальність буття є Одіссея”.
Уже в античну епоху гомерівські поеми вплинули на створення традиції, яка базувалась на активній рецептивній трансформації міфологічного матеріалу на формально-змістових рівнях. Звернення давньогрецьких і римських авторів до Одіссеї” було багатоплановим і проявлялося перш за все у створенні продовжень, дописувань, вивертань” загальновідомого сюжетно-образного матеріалу, в переосмисленні його конфліктів і колізій. Використання цієї поеми іншими авторами актуалізувалось і дискусією з приводу реального життя Гомера.
Наступні культурно-історичні періоди не лише канонізували античний спадок, але й активно переосмислювали й осучаснювали загальновідомий матеріал, пристосовували його до потреб свого соціально-культурного життя. Класицистська драматургія використовувала колізії гомерівських поем для обґрунтування ідеології абсолютистської влади, піддавала їх раціоналістичній трансформації для дослідження універсальної антиномії класицизму інтереси суспільства інтереси особистості”.
Актуальність теми. Різні літературні періоди демонструють надзвичайно широку і суперечливу формально-змістову амплітуду використання сюжетно-образного матеріалу гомерівських поем, а також його різний трансформаційний діапазон. До XXст. цей етап функціонування Одіссеї” в західноєвропейських літературах вивчений дослідниками досить глибоко. Що ж стосується літератури ХХст., то тут ситуація принципово інша. Використання гомерівського спадку в цей час зумовлено кризою позитивізму, а також якісними змінами самої сутності використання письменниками легендарно-міфологічного матеріалу. Реалістична поетика, ускладнена модерністськими, а потім постмодерністськими течіями, провокувала дуже широкий, можна сказати, антидогматичний контекст переосмислення. Інакше кажучи, ХХ ст., як ніяка інша епоха, поводилось надзвичайно вільно з загальнокультурними традиціями. Крім того, змінилась сама функція міфології в літературному процесі. Тепер автори звертаються до міфів для того, щоб виявити і осмислити витоки європейської і загальнолюдської цивілізації, зрозуміти сутність її трагічної еволюції в ХХст. Із величезної кількості античних міфів дуже популярними в літературі ХХст. є міфи, сконцентровані в гомерівській Одіссеї”.
Крім названих причин, це пояснюється багаточисельністю сюжетних ліній, великою кількістю персонажів, драматичним напруженням фабули, а також універсальністю проблем, що ставляться і осмислюються в поемах. Якісно інший рівень використання гомерівського сюжетно-образного матеріалу дозволяє письменникам осягнути національно-історичну та естетичну своєрідність світової культури ХХст., а наявні дослідження часто мають фрагментарний характер (тобто аналізуються конкретні твори без урахування цілісності світового літературного процесу). Тому тема кандидатської дисертації актуальна і теоретично важлива.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми Змістова функціональність категорій традиції” та новаторства” у контексті слов’янської та західноєвропейської філології (літературознавчий. лінгвістичний, культурологічний аспект)”, яка розробляється кафедрою слов’янської філології та порівняльного літературознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Мета дослідження виявити і проаналізувати основні особливості функціонування Одіссеї”, форми і способи її переосмислення та дослідити трансформацію образу Одіссея та Пенелопи у європейській літературі ХХст.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
розглянути етапи функціонування традиційного матеріалу міфологічного походження у європейській літературі як частини загальнолітературного процесу;
простежити вплив гомерівського питання” на особливості трансформації Одіссеї”;
виявити потенційні інтерпретаційні чинники гомерівської поеми;
осмислити найпродуктивніші мотиви Одіссеї” у літературних обробках XXст.;
з’ясувати характер адаптаційних процесів при використанні традиційного матеріалу;
дослідити теоретично важливі аспекти зміни оповідного центру в літературних версіях традиційних сюжетів та образів;
дослідити вплив факторів соціально-історичного розвитку на проблемно-тематичне наповнення досліджуваного традиційного матеріалу;
обґрунтувати процеси літературної еволюції основних онтологічних, поведінкових, аксіологічних характеристик образів Одіссея та Пенелопи, викликані кардинальними зрушенням у духовному контексті XXст.
Об’єктом дослідження є формально-змістові трансформації, яких зазнав традиційний міфологічний сюжет Одіссеї” та аксіологічна переакцентуація рецепції гомерівських образів у літературі XXст.
Предметом дослідження є твори різних європейських літератур, що переосмислюють гомерівську Одіссею”. Враховуючи те, що давньогрецька поема є активно функціонуючою структурою сучасної літератури, осмислюються твори, які є етапними для еволюції протосюжету.
У процесі дослідження були використані такі методи, як історико-літературний, типологічний, порівняльно-історичний, а також методика ритуально-міфологічної школи. Методологічну основу дослідження становлять праці таких російських дослідників у галузі загального літературознавства і теорії традиційних сюжетів, як М.Бахтіна [7; 9], О.Бушміна [20; 21], ОлександраВеселовського [24], Я.Голосовкера [30], М.Грабар-Пассєк [32], В.Жирмунського [48; 49], Є.Мелетинського [90; 91], І.Неупокоєвої [97; 98], а також вітчизняних О.Білецького [10; 15], Д.Наливайка [96], А.Нямцу [105-110] та ін. Суттєве значення у формуванні загальнотеоретичної бази дисертації відіграли статті та наукові дослідження О.Лосєва [80-82], С.Маркіш [88], Є.Тамма [126; 127], А.Тахо-Годі [128; 129], Н.Флоренсова [137], І.Шталь [149; 150], В.Ярхо [168; 169]. У дисертаційному дослідженні використано праці таких зарубіжних дослідників, як Ш.Отран [171], Дж.Уайт [207], С.Уітман [208], З.Фредерікс [185], Т.Ціолковський [211] та ін.
Наукова новизна роботи:
окреслено семантично активні структурно-змістові компоненти сюжету про Одіссея і вивчено зміни їх функціонального призначення в процесі переосмислення традиційного матеріалу;
досліджено потенційні інтерпретаційні чинники гомерівської Одіссеї” та їх вплив на способи осучаснення традиційної структури;
вперше у вітчизняному літературознавстві досліджується питання форм та способів переосмислення названого сюжету в європейській літературі XXст.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що в ній на прикладі зразка світової літературної традиції гомерівської Одіссеї” висвітлено нові грані процесу переосмислення традиційних структур у літературі та виявлена залежність осучаснення традиційного матеріалу від потенційних сюжетно-смислових можливостей протосюжету.
Практичне значення. Матеріали роботи можна використовувати при розробці лекційних курсів з історії зарубіжної літератури, спецкурсів, підготовці навчальних посібників для студентів-філологів. Результати дисертаційного дослідження важливі для поглибленої розробки різних аспектів теорії літератури, історії літератури, порівняльного літературознавства, створення об’єктивно необхідної нової історії всесвітньої літератури. За матеріалами дисертаційного дослідження видано навчальний посібник Гомерівська традиція в контексті літератури XX століття” [161].
На захист винесено такі положення:
1. Міфи троянського циклу є одними з найпродуктивніших джерел для європейської літератури, а поема Гомера Одіссея” є активно функціонуючою на формально-змістових рівнях традиційною структурою в європейській літературі XXст.
2. Широкий інтерпретаційний діапазон первинно закладений в гомерівській Одіссеї”.
3. Проблемно-тематичне осучаснення давньогрецької поеми відображає суспільно-політичні реалії життя різних культурно-історичних періодів.
5. У європейській літературі XXст. відбувається інтенсивна дегероїзація протоджерела та образів Одіссея і Пенелопи.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані у виступах на VI, VII, VIII міжнародних наукових конференціях імені професора Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, червень 2002-2004 рр.); міжнародній науковій конференції Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки XX століття. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 1-3 жовтня 2003 р.); X Міжнародній конференції Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 7-8 грудня 2004 р.); другій міжвузівської конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 12-13 лютого 2004 р.); VII Міжнародній науковій конференції молодих учених (Інститут літератури ім.Т.Шевченка, Київ 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у п’яти статтях, вміщених у фахових наукових виданнях ВАК України (2,4 др.арк.) та у чотирьох додаткових публікаціях. Загальний обсяг публікацій 5,5др.арк.
Структура й обсяг роботи. Специфіка мети і завдань дослідження, логіка викладу матеріалу зумовили структуру дисертації, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, що нараховує 211 позицій. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки, із них 185 сторінок основного тексту.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.
У першому розділі Проблеми функціонування та переосмислення традиційного матеріалу” представлено теоретичні положення, на яких базується дослідження традиційного матеріалу, розглянуто стан його наукового дослідження, проведено аналіз літературознавчих підходів до явища традицій” та новаторства”, традиційних сюжетів та образів”, описано форми і способи переосмислення традиційного матеріалу.
У другому розділі Функціональність міфології в європейській літературі та процес структурно-семантичної традиціоналізації гомерівської Одіссеї”” досліджуються особливості функціонування міфології у літературі. Виявлено потенційні інтерпретаційні чинники гомерівської Одіссеї” та особливості її переосмислення.
Третій розділ Закономірності та своєрідність трансформації Одіссеї” у європейській літературі XXстоліття” спрямовано на вивчення змістового та проблемно-тематичного осучаснення традиційної структури гомерівського протоджерела. Простежено особливості переосмислення образів Одіссея та Пенелопи.
У висновках підсумовано результати виконаного дисертаційного дослідження.

bibliography

ВИСНОВКИ
Антична міфологія відіграла значну роль у становленні та розвитку європейської літератури. Діахронічне дослідження функціонування міфологічного матеріалу визначає античний, ренесансний та модерністський періоди найпродуктивнішими етапами використання традиційних сюжетів, образів і мотивів міфологічного походження. Міфи троянського циклу є одними із найактивніших літературних джерел. Ядро цього циклу становлять гомерівські поеми Іліада” та Одіссея”. Культурно-історичні зміни римської доби позначаються на формуванні нового відгалуження троянського циклу вергілієвської традиції, внаслідок чого у трактуванні міфів про троянську війну відбувається формування двох потужних полюсів (гомерівського та вергілієвського). Енеїда” Вергілія на довгий час стає пріоритетним джерелом у розробці міфів про збройний конфлікт між греками та троянцями. Найпродуктивнішим у використанні гомерівського сюжетно-образного матеріалу стає модерністський період. На основі історико-літературного аналізу використання міфів троянського циклу у літературі XXст. можна зробити висновок, що поема Гомера Одіссея” є активно функціонуючою традиційною структурою цього періоду.
Теоретичні проблеми так званого гомерівського питання” є необхідним підґрунтям для осмислення трансформаційних процесів, яких зазнає Одіссея”. Особливу роль у розумінні трансформаційних процесів Одіссеї” відіграє так зване гомерівське питання”. Проблема авторства та образу Гомера знаходить відлуння не лише у науковій літературі, а й в численних літературних творах. Зокрема, образ Гомера залучається у художні твори як другорядний персонаж (К.Варналіс Щоденник Пенелопи”, Л.Фейхтвангер Одіссей і свині”), стає виразником певної авторської позиції (К.Варналіс), або навіть головним героєм варіацій на дискусійні наукові питання стосовно місця народження аеда (А.Еренштайн Ходіння Гомера по муках”). Наступний наріжний камінь гомерівського питання” джерела сюжету Одіссеї”, казково-фольклорна та географічна теорії відіграють важливу роль у розумінні способів переосмислення цього традиційного сюжету. Казково-фольклорна теорія визначає систему головних персонажів (Одіссей і Пенелопа) і тему стосунки між чоловіком і дружиною та лежить в основі творів, побудованих на дописуванні гомерівського сюжету. Тоді як географічні теорії відображаються у продовженні сюжету Одіссеї” та акцентуванні уваги на образі Одіссея.
Широта інтерпретаційного діапазону Одіссеї” визначається першопочатковою потенційністю поеми, яка залежить від її сюжетно-смислових особливостей. Трансформаційні можливості Одіссеї” визначаються:
структурно-сюжетною побудовою (присутність у сюжеті побічних мотивів);
наявністю ключових сюжетних епізодів-зустрічей;
аксіологічною переакцентуалізацією відходом від епічних категорій до етичних норм реципієнтів;
елементами теодицеї та пізнішими вкрапленнями дидактичного спрямування;
зміною змістового наповнення епічних понять бог” і герой”, що призводить до десакралізації та дегероїзації сюжетного матеріалу;
несформованістю категорії вираження абстрактних понять у давньогрецькому епосі, що призводить до двоякого тлумачення стосунків між головними героями;
особливістю просторової побудови, яка, відповідно до розвитку людського світосприйняття, зумовлює перехід Одіссеї” на емблематичний рівень функціонування (морська, космічна та духовна одіссеї);
трактування образу Одіссея.
На матеріалі дослідження літературних інтерпретацій Одіссеї” можна зробити висновок про активне використання двох основних епізодів:
1) перебування Одіссея на острові Кірки та мотив перетворення його супутників на свиней (Ф.Фюман Привиди”, Є.Анджеєвський Ніхто”, Л.Фейхтвангер Одіссей і свині ”, К.Варналіс Щоденник Пенелопи”);
2) Ітака та розправа над женихами (Л.Малерба Ітака назавжди”, Е.Юнсон Прибій і береги”). Потрібно звернути увагу й на поєднання цих епізодів у повісті К.Варналіса Щоденник Пенелопи”.
Необхідно зауважити на відмінності у змістово-тематичному трактуванні епізоду Одіссей і Кірка” в різних творах. В оповіданні Л.Фейхтвангера Одіссей і свині” та повісті К.Варналіса Щоденник Пенелопи” в зображенні цього епізоду є багато спільного. Письменники вивертають гомерівський епізод і надають йому філософського звучання. Проте в небажанні команди ітакійців повернутися до людського світу Л.Фейхтвангер зображає страх перед новими стосунками та цінностями, що пропонує цивілізація, та небажання Одіссея позбавитися ореолу величі й героїчності” через можливість опинитися у ролі учня. К.Варналіс вбачає у відмові греків повернути собі людську подобу страх перед суєтністю та складністю дійсності і, водночас, піднімає проблему екзистенціальної сутності людини та її взаємодії із суспільством.
Руйнування міфу про безсмертну чарівницю Кірку у повісті Є.Анджеєвського Ніхто” відображає повну дегероїзацію та руйнування гомерівського протосюжету і стає ключовим моментом у дегуманізації образу Одіссея. Як і в повісті польського письменника, у фіналі радіоп’єси Ф.Фюмана Привиди” через жахливі вчинки людей відбувається уподібнення чарівного світу острова Еї Гадесу. Мотив перетворення людей на свиней використовується автором для подання проблеми екзистенційного вибору між різними варіантами буття: тваринним животінням та світом убивств і насилля.
Для переосмислення Одіссеї” в літературі XXст. характерний широкий подієво-семантичний трансформаційний діапазон. Оновлення та осучаснення цього традиційного матеріалу зумовлено різноплановістю форм і способів його переосмислення (дописування, продовження, осучаснення, оповідна переакцентуація). Перший спосіб відзначається різним спрямуванням функціональності:
а) заповнення подієвої лакуни протоджерела (Щоденник Пенелопи”, Прибій і береги” показ стану ітакійського суспільства за час відсутності Одіссея, Привиди” події останньої ночі на острові Ея);
б) розвиток характерів героїв (Пенелопи у творах К.Варналіса та Е.Юнсона; Одіссея, Телемаха та Евріклеї у романі Е.Юнсона);
в) конструювання життєвої ситуації для розігрування важливих онтологічних проблем (Привиди”).
Сюжетна відкритість гомерівської Одіссеї” є сприятливою передумовою для її циклізації та моделювання долі головного героя після повернення з війни (Одіссей і свині ”, Ніхто”). Для всіх вищезгаданих художніх творів характерне осучаснення, яке виражається як у вигляді анахронізмів, змалюванні сучасних реалій життя, тематичного спрямування, так і у вигляді алегоричних образів та прямих натяків на історичні події (розділ Казка” в повісті К.Варналіса). Потрібно вказати і на переосмислення гомерівської поеми Л.Малерба у романі Ітака назавжди” шляхом оповідної переакцентуації Одіссеї”, що провокує формування цілком іншої системи мотивувань загальновідомих сюжетних ходів і конфліктів. Потрібно відзначити важливу роль заголовка у трансформації традиційної міфологічної структури. Окрім номінативної функції, він має ідейно-асоціативне навантаження або вказує на особливості трансформації.
Літературні інтерпретації гомерівської Одіссеї” XXст. відзначаються складністю організації сюжетної побудови, завдяки якій реалізується проблемно-тематичне осучаснення давньогрецької поеми. У художніх творах простежується зміщення оповідного центру з Одіссея на Пенелопу, яка з нуль-суб’єкта” перетворюється на рівноцінного Одіссеєві головного героя (Прибій і береги”, Ітака назавжди”), або навіть витіснення гомерівського головного героя на периферію сюжету. Так, Пенелопа К.Варналіса стає головною фігурою повісті, перетворюється на оповідача та показує події із середини”, даючи їм суб’єктивну оцінку. Сучасні бачення письменників давньогрецької поеми пов’язані з можливістю вираження універсальних онтологічних проблем: тиранії, влади та особистості. К.Варналіс, що тираном за сприятливих умов може стати кожен, незалежно від того чоловік це чи жінка. Актуальним для людства XX ст. з його деструктивністю є проблема наростання агресивності та перетворення на псевдо людину, що письменники виражають в образі Одіссея та, зокрема, в мотиві вивернутого” перетворення чарівницею Кіркою тварини на людину в романі Щоденник Пенелопи”, та перетворення головних героїв на антигероїв (повісті К.Варналіса, Є.Анджеєвського). Звернення письменників до традиційного сюжетно-образного матеріалу зумовлені конкретними суспільно-історичними обставинами. Знаковою для XXст. стала Друга світова війна, що і позначилося на інтерпретації поеми Одіссея”. Руйнівний вплив війни на людську психіку стає темою роману Е.Юнсона. Несумісність понять війна” та щастя” стають домінантними у трактуванні проблем особистого вибору та обов’язку, людина та війна, які чітко протиставляються та акцентуються завдяки поліфонічному принципу побудови твору. Роман Л.Малерба відзначається багаторівневою організацією сюжету і займає проміжне місце між повістю Щоденник Пенелопи” та романом Е.Юнсона, оскільки у романі італійського письменника використовується поліфонічний принцип розташування щоденників” головних героїв. Така архітектоніка роману сприяє розвиткові психологізації персонажів та виділення ідейної опозиції чоловік дружина”.
Загальнолітературні тенденції дегероїзації та психологізації міфологічного матеріалу позначилися на трактуванні образів Одіссея та Пенелопи. Вони позбавлені героїчності та возвеличеності. Проте в їхньому зображенні немає одностайності: подружжя отримує від нейтральної (Ітака назавжди”) до різко негативної оцінки (Щоденник Пенелопи”). Індивідуалістична надмірність образу Одіссея у Л.Малерба і гіперболізоване відчуття авторитету та героїчності в оповіданні Одіссей і свині ” знижують цей образ. Пост-воєнний синдром у романі Прибій і береги” та випадання із суспільного повоєнного життя ведуть до психологічної руйнації героя. Новим у трактуванні образу ітакійського царя у літературі XXст. є його повна моральна деградація та духовна бестіалізація” (Псевдоодіссей К.Варналіса). Подібних трансформацій зазнає і сама Пенелопа. У зв’язку із зростаючою роллю жінки в суспільстві, боротьбою за право самореалізації в житті змінюється і гомерівська Пенелопа. Прагнення вийти за формальні рамки образу спостерігається у романі Е.Юнсона, де головна героїня зображена звичайною жінкою із людськими слабкостями і прагненням щастя, які вона не в змозі реалізувати затиснута суспільними нормами моралі й обов’язку. Кардинально іншою є Пенелопа К.Варналіса, яка на відміну від егоїстичної, проте люблячої дружини Л.Малерба, є втіленням розпусти, зла і насильства. Таким чином, у трактуванні сучасними письменниками гомерівських мотивів Одіссеї” акцент переноситься з подієво-оповідного плану на розробку внутрішнього світу героїв, які стають виразниками сучасних онтологічно-екзистенційних проблем людства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александрова О. Н. Античные темы французского экзистенционализма (Альбер Камю и Жан-Поль Сартр): Дисканд. филол. наук: 10.01.04 Симферополь, 1995. 161с.
2. Алексеев М.П., Жирмунский В.М. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение. М.: Высшая школа, 1987. 414с.
3. Анджеевский Е. Никто // Анджеевский Ежи. Сочинения: В 2 т. М.: Худож. лит., 1990. Т. 2: Повести. С. 439-557.
4. Андрієвська В. В. Категорія оповіді в культурній психології Джерома Брунера // Психологічна герменевтика. К.: Нора-прінт, 2001. Вип 1. Т.2: Актуальні проблеми психології. С. 52-62.
5. Аполлодор Мифологическая библиотека. Л.: Наука, 1972. 215с.
6. Аристотель Поэтика // Аристотель Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1983. Т.4. С.645-680.
7. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. лит., 1975. 502с.
8. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Худож. лит., 1972. 470с.
9. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества М.: Искусство, 1979. 424с.
10. Белецкий А.И. Русская литература и античность // Взаимосвязи и взаимодействия национальных литератур. М.: Наука, 1961. С.174-179.
11. Бердяев Н.А. Судьбы России: Опыты по психологии войны и национальности. М.: Философское общество СССР, 1990. 240с.
12. Берков П. Н. Вклад восточных славян в разработку так называемых мировых образов” // Славянские литературы. VI Международный съезд славистов (Прага, авг. 1968). Доклады советской делегации. М.: Наука, 1968. С.166-221.
13. Берков П. Н. Проблемы исторического развития литератур: Статьи. Л.: Худож. лит., 1981. 496с.
14. Берштейн И. Новая жизнь вековых образов // Вопросы литературы. 1985. №7. С.86-113.
15. Білецький О. І. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1990. 252с.
16. Большая советская энциклопедия: В 30 т. Т.13. М.: Советская энциклопедия, 1973. 608с.
17. Боннар А. Греческая цивилизация: В 2т. Т. 1. Ростов-на-Дону: Феникс, 1994. 448 с.
18. Британишский В. Смятение эпохи // Анджеевский Ежи Сочинения. В 2 т. М.: Худож. лит., 1990. Т.1. Пепел и алмаз: Роман; Рассказы. С.5-26.
19. Буслаев Ф. И. О литературе: Исследования; Статьи. М.: Худож. лит., 1990. 512с.
20. Бушмин А. Наука о литературе: Проблемы. Суждения. Споры. М.: Современник, 1980. 334с.
21. Бушмин А. С. Преемственность в развитии литературы: Монография. 2-е изд., доп. Л.: Худож. лит., 1978. 223с.
22. Варналіс К. Щоденник Пенелопи // Сучасна грецька повість К.: Дніпро, 1981. С.7-103.
23. Вейман Р. История литературы и мифология: Очерки по методологии и истории литературы. М.: Прогресс, 1975. 344с.
24. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 408с.
25. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255с.
26. Витт В. Пепел и алмаз ” Ежи Анджеевского // Анджеевский Ежи. Пепел и алмаз. М.: Худож. лит., 1975. С.7-19.
27. Вишневська О.А. Рецепція античності у творчості неокласиків, акмеїстів і скамандритів: Дисканд. філол. наук: 10.01.05/ Волинський держ. унів.ім. Лесы Українки.Луцьк, 2001. 189 с.
28. Волков А.Р. К теории традиционных сюжетов // Сравнительное изучение славянских литератур. М.: Наука, 1973. С.303-314.
29. Гачев Г. Национальные образы мира. М.: Советский писатель, 1988. 448с.
30. Голосовкер Я. Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 218с.
31. Горанов К. Художественный образ и его историческая жизнь. М.: Искусство, 1970. 520с.
32. Грабарь-Пассек М. Античные сюжеты и формы в западноевропейской литературе. М.: Наука, 1966. 320с.
33. Гребенников Н. С. Зарубежная литература XX века: Учеб. пособие по курсу История зарубежной литературы XX века”. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. 178с.
34. Грейвс Р. Мифы древней Греции. М.: Прогресс, 1992. 624с.
35. Гришина О. Куда же плавал Одиссей? // Новый Акрополь. 2002. №5. С.46-49.
36. Гудінова І.Л.Аналіз основних підходів до проблеми розуміння тексту// Психологічна герменевтика. К.: Нора-прінт, 2001. Вип 1. Т.2: Актуальні проблеми психології. С.108-118.
37. Гузар І.Ю. Антична тематика в сучасній німецькі соціалістичній літературі// Іноземна філологія. Львів: Вид-во Львівсьго ун-ту, 1968. Вип. 17. С.104-107.
38. Демченко А.В. Античність у поетиці сучасної української романістики 60-80-х років: Дисертаціяканд. філол. наук: 10.01.01/ Херсонський держ. пед. ін-т. Херсон, 1997. 174с.
39. Джойс Джеймс. Улисс: Роман / Джеймс Джойс; Пер. с англ. В.Хинкиса и С.Хоружего; Вступ. Д.С.Лихачева; Коммент. Е.Гениевой// Иностранная литература, 1989. № 1. С.140-186; №2. С.127-177; №3. С.114-166; №4. С.103-163; №5. С.157-185; №6. С.143-185; №7. С.154-186; №8. С.142-181; №9. С.101-185; №10. С.121-159; №11. С.117-170; №12. С.157-193.
40. Дион Хрисостом. Речь 53. О Гомере // Античность в контексте современности / Под ред. А.А.Тахо-Годи и И. М.Нахова. М.: Изд-во МГУ, 1990. С.182-185.
41. Дион Хрисостом. Речь 55. О Гомере и Сократе // Античность в контексте современности / Под ред. А.А.Тахо-Годи и И. М.Нахова. М.: Изд-во МГУ, 1990. С.185-191.
42. Долинин К. А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288с.
43. Дорошевич А. Миф в литературе XX века // Вопросы литературы. 1970. №2. С.122-140.
44. Драгоманов М. Слов’янські перерібки Едіпової історії// Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство / Зладив М.Павлик. Т. IV. Львів: Вид-во НТШ, 1907. С.1-196.
45. Драненко Г.Ф. Особливості переосмислення міфу про Алкмену та Амфітріона в літературі XX ст: Дисканд. філол. наук: 10.01.04/ Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України. К., 2002. 233с.
46. Дружинина Е. Ф. Пластический принцип пространственных связей в Одиссее” Гомера // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1981. №4. С.51-58.
47. Еренштайн Альберт. Ходіння Гомера по муках // Літературно-науковий вісник. Т. 88. Львів Київ Львів, 1925. С. 106-110.
48. Жирмунский В. М. Проблемы сравнительного исторического изучения литератур // Взаимосвязи и взаимодействия национальных литератур. М.: Наука, 1961. С.52-66.
49. Жирмунский В. М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 408с.
50. Журавская И. Е. Мировые образы в украинской советской литературе (в контексте других славянских литератур) // Сравнительное изучение славянских литератур. М.: Наука, 1973. С.450-459.
51. Зайцев А. И. Свобода воли и божественное руководство в гомеровском эпосе // Вестник древней истории. 1987. №3. С.139-142.
52. Затонский Д. В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Харьков: Фолио; М.: ООО Изд-во АСТ”, 2000. 256с.
53. Зварич І.Міф у генезі художнього мислення. Чернівці: Золоті литаври, 2002. 236с.
54. Зверев А. М. XX век как литературная эпоха // Художественные ориентиры зарубежной литературы XX века. М.: ИМЛИ РАН, 2002. С.6-46.
55. ИвановВ.В. Структура гомеровских текстов, описывающих психологическое состояние // Структура текста. М.: Наука, 1980. С.81-117.
56. Івашина Т.М. Закономірності еволюції образу Дон Жуана в європейській літературі XVII-XX століть: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.01.04/ Тернопільський держ. пед. унів. ім. В.Гнатюка Тернопіль, 2002. 18с.
57. История всемирной литературы: В 9 т. М.: Наука, 1983. Т. 1. 584с.
58. История всемирной литературы. В 9 т. М.: Наука, 1985. Т 3. 816с.
59. История всемирной литературы. В 9 т. М.: Наука, 1987. Т 4. 688с.
60. История всемирной литературы. В 9 т. М.: Наука, 1988. Т 5. 784с.
61. История всемирной литературы. В 9 т. М.: Наука, 1989. Т 6. 880с.
62. История всемирной литературы. В 9 т. М.: Наука, 1991. Т 7. 832с.
63. История зарубежной литературы XX века: Учебник/ Под ред. Л.Г.Михайловой и Я.Н.Засурского. Л.: ТК Велби, 2003. 544с.
64. История польской литературы: В 2 т. М.: Наука, 1969. Т.1. 616с.
65. Каграмов Ю. Куда плыл Одиссей?// Знание сила. 1970. №9. С.56-57.
66. Казанский Б. В. Нынешнее состояние гомеровского вопроса// Классическая филология. Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. С. 3-23.
67. Ковалева Т.В., Лапин И.Л. Литература Средних веков и Возрождения. Минск: Университетское, 1988. 237с.
68. Козлов Н. И. Философские сказки для обдумывающих житье, или Веселая книга о свободе и нравственности. М.: АСТ-ПРЕСС, 2001. 432с.
69. Колесник О.Деякі напрямк и реміфологізації фантастики XX століття (за матеріалами кельтської традиції) // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. праць. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. Вип. 9. С.198-211.
70. Колесник О. С. Міфопоетичне відтворення архетипу: Автореф. дис...канд. філос. наук: 09.00.08/ Київський Національний ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2002. 16с.
71. Колособова Е. Загадки Одиссеи” // Новый Акрополь. 2002. №5. С.42-45.
72. Кондаков Б.В., Кондаков И.В. Классика в свете ее современной интерпретации // Классика и современность. М.: Изд-во МГУ, 1991. С.20-48.
73. Кондаков И.В. Эффект синтезии в литературно-художественной критике // Художественное творчество: Вопросы комплексного изучения. Л.: Наука” Ленингр. отд-ние, 1983. С.253-258.
74. Костомаров Н. Исторические монографии и исследования. В 2 кн. Историко-литературные архетипы: Исследования. Документы. М.: Книга, 1990. 236с.
75. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636с.
76. Липатов А. В. Литературные влияния и типологическая общность (соотношение и критерии)// Сравнительное изучение славянских литератур. М.: Наука, 1973. С.391-409.
77. Литературный энциклопедический словарь/ Под общ. ред. В.М.Кожевникова. М.: Советская энциклопедия, 1987. 750с.
78. Ліхоманова Н. О. Постмодерністська рецепція міфу (на матеріалі європейського романного досвіду XX ст.): Автореф. дисканд. філол. наук: 10.01.06/ Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України. К, 2001. 20с.
79. Лоренцер А. Археология психоанализа: Интимность и социальное страдание. М. Прогресс Академия, 1996. 304с.
80. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. М.: Гос. учебно-педагог. изд. мин. просвещ. РСФСР, 1957. 620с.
81. Лосев А. Ф. Гомер. М.: УЧПЕДГИЗ, 1960. 350с.
82. Лосев А. Ф. Диалектика мифа. М.: Мысль, 2001. 558с.
83. Лотман Л. М. Реализм русской литературы 60-х годов XIX века: Истоки и эстетическое своеобразие. Л.: Наука, 1974. 350с.
84. Лотман Ю. М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384с.
85. Лукин А., Рынкевич В. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф XX века // Инотранная литература. 1992. №3. С.234-249.
86. Маковский М.А. Язык Миф Культура. Символы жизни и жизнь символов. М.: Наука, 1996. 330с.
87. Малерба Л. Итака навсегда // Малерба Л. Змея: Сб. романов. М.: Махаон, 2003. С.321-443.
88. Маркиш С. Гомер и его поэмы. М.: Гос. изд-во худ. лит., 1962. 126с.
89. Мацевич А. Ровесник века Єйвинд Юнсон // Юнсон Э. Избранное: Сборник. М.: Радуга, 1988. С.3-18.
90. Мелетинский Е. М. От мифа к литературе: Курс лекций Теория мифа и историческая поэтика”. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2001. 170с.
91. Мелетинский Е. М. Поэтика мифа. М.: Наука, 1976. 407с.
92. Минакова А. М. Образы вечные и мировые: сущность и функционирование // Вечные темы и образы в советской литературе: Межвуз. сб. научн. трудов. Грозный: ЧИГИ, 1989. С.10-22.
93. Мифологический словарь/ Гл.ред. Е.М.Мелетинский. М.: Сов. энциклопедия, 1990. 672с.
94. Мифы народов мира: Энциклопедия / Гл.ред. С.А.Токарев. В 2 т. М: Сов. энц., 1987. Т. 2 719с.
95. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально-психологический аспект. М.: Наука, 1991. 128с.
96. Наливайко Д. С. Спільність і своєрідність: Українська література в контексті європейського літературного процесу. К.: Дніпро, 1988. 395с.
97. Неупокоева И. Г. История всемирной литературы. Проблемы системного и сравнительного анализа. М.: Наука, 1976. 360с.
98. Неупокоева И. Г. Некоторые вопросы изучения взаимосвязей и взаимодействий национальных литератур// Взаимосвязи и взаимодействия национальных литератур. М.: Наука, 1961. С.13-51.
99. Николаева Т. С. Эстетические и философские взгляды Лиона Фейхтвангера // Реализи в зарубежной литературе XIX-XX веков. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1979. С.3-49.
100. Никольский С. В. Псевдочеловек миф и реальность XX века// Миф в культуре: человек не-человек / Ред. Л.А.Софронова, Л.Н.Титова. М.: Индрик, 2000. С.221-230.
101. Новобранець О.Б. Драматургія обробок: Основні риси і специфіка жанротворення: Начально-методични посібник. К.: ІЗМН, 1988. 72с.
102. Новобранець О. Б. Драматургія обробок: Особливості поетики: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.01.06/ Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України. К, 1999. 16с.
103. Нусинов И. Вековые образы. М.: Гослитиздат, 1937. 352с.
104. Нусинов И. М. История литературного героя. М.: Гослитиздат, 1958. 552с.
105. Нямцу А. Загальнокультурна традиція у світовій літературі. Чернівці: Рута, 1997. 223с.
106. Нямцу А.Е. Легендарно-мифологические структуры в славянских и западноевропейских литературах. Черновцы: Рута, 2001. 208с.
107. Нямцу А. Є. Легендарно-міфологічна традиція у світовій літературі (теоретичні та історико-літературні аспекти): Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.01.04; 10.01.05/ Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України. К., 1997. 34с.
108. Нямцу А.Основы теории традиционных сюжетов. Черновцы: Рута, 2003. 80с.
109. Нямцу А. Поэтика современной фантастики. Черновцы: Рута, 2002. 240с.
110. Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов. Черновцы: Рута, 1999. 176с.
111. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: Підручник. К.: Либідь, 2001. 718с.
112. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму: Літературознавчі студії. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. 296с.
113. Померанцева Э. В. Мифологические персонажи в русском фольклоре. М.: Наука, 1975. 192с.
114. Попова Т. В., Шталь И. В. О некоторых приемах построения художественного образа в поэмах Гомера и византийском эпосе XII в.// Античность и Византия. М.: Наука, 1975. С.53-90.