Данилюк Наталія Іванівна. Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації

brief description

Данилюк Наталія Іванівна. Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К., 2006. — 235арк. — Бібліогр.: арк. 196-233

Данилюк Н.І. Екологічний компонент менеджменту транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ 2006.
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням екологічного менеджменту транснаціональних корпорацій. Досліджено процес становлення сучасної парадигми природокористування, в умовах транснаціоналізації. Визначено базові моделі екологічної поведінки японських, європейських та американських ТНК. Проаналізовано тенденцію екологізації економічного розвитку, визначено принципи формування сучасного ефективного та екологічно свідомого менеджменту.
Визначено зміну пріоритетів взаємодії ТНК з національними та регіональними екосистемами в контексті формування їх екосоціальної відповідальності, показано еволюцію регулювання діяльності ТНК у екологічній сфері на національному та міжнародному рівнях. Розроблено інтегровану бізнес-функціональну матрицю екологічного менеджменту міжнародних корпорацій.
Запропоновано шляхи і механізми впровадження сучасних підходів до формування екологічно свідомого менеджменту українських підприємств у контексті сучасної національної системи управління природокористування.

У дисертації на підставі виявлення концептуальних засад і запропонованих практичних методів сучасної парадигми природокористування здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення науково-практичного завдання формування системи екологічного менеджменту.
Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили автору дійти таких висновків теоретичного та прикладного спрямування:

Сучасна концепція природокористування ТНК характеризується переходом від витратної парадигми, що ґрунтувалася на зменшенні витрат на подолання негативних наслідків виробничо-господарської діяльності корпорації на природнє оточення, до упереджувальної парадигми, що ґрунтується на виключенні негативного впливу виробничо-технологічної діяльності ТНК на навколишнє середовище.
Особливістю виробничо-господарської діяльності ТНК на початку ХХІ століття є формування 3 різних моделей їхньої екологічної поведінки: японської прогресивної моделі екологізації з різким (понад 20% щорічно) зростанням витрат на екологічні заходи; європейської помірної моделі екологізації менеджменту (зростання до 10%); американської переважно регресивної моделі екологізації менеджменту, коли відповідні витрати в основному знижуються.
Досягнення високих результатів діяльності ТНК в сучасних умовах є неможливим без використання бізнес-функціональної матриці екологічного менеджменту ТНК для передбачення і уникнення негативних змін природного оточення компанії в результаті її діяльності (чи бездіяльності). Відповідна матриця має бути побудована шляхом створення і використання екологічно безпечних технологій з мінімізацією надмірного техногенного впливу, а її реалізація дозволить перевести загальні завдання екологізації управлінської діяльності ТНК в площину реалізації базових функцій менеджменту (планування, організації, керівництва, контролю) в основних підрозділах корпорації. Необхідним є адаптація методології екологічного менеджменту до умов транснаціонального розвитку українських підприємств.
Важливою особливістю зміни пріоритетів взаємодії ТНК з національними та регіональними екосистемами є формування нової концепції їх соціальної відповідальності, в основі якої має бути перехід від домінування показників прибутковості і ринкової капіталізації до заходів з поліпшення якості навколишнього середовища, охорони здоров’я та забезпечення безпеки населення на всіх стадіях науково-технологічної і виробничо-збутової діяльності із проведенням єдиних для всіх філій ТНК транспарентних екологічних заходів, що підвищить їхню інвестиційну привабливість, і як наслідок, міжнародну конкурентоспроможність.
Технологічні і ресурсні проблеми розвитку не тільки окремих країн, а й провідних ТНК неможливо розв’язати у сучасних умовах виключно на національному й регіональних рівнях. У будь-яких випадках і за будь-яких умов доводиться зважувати на численні екологічні обмеження як з погляду обмеження наявних природних ресурсів, так і з позицій економіко-техно-екологічних наслідків програм розвитку ТНК у приймаючих країнах.
У процесі транснаціоналізації української економіки актуалізуються питання запровадження інструментів прогресивних екологічних моделей поведінки ТНК з екологізацією всіх етапів господарської діяльності українських підприємств, реструктуризацією виробничо-технологічних комплексів та формуванням нових міждержавних організаційно-фінансових відносин з урахуванням вимог Кіотського протоколу. Якщо на попередніх етапах акцент екологічної діяльності був спрямований на зменшення забруднення шляхом їх очищення, то в сучасних умовах підприємства мають орієнтуватися на запобігання утворенню таких речовин.
Формування сучасної національної системи управління природокористуванням має ґрунтуватися на розробці та реалізації державної екологічної політики, системоутворюючими компонентами є: сучасні стандарти екологічної діяльності та аудиту; розмежування екологічних повноважень центральної та місцевої влад; використання відповідних фінансово-економічних інструментів екологічного регулювання та розбудова сучасної екологічної культури.
Ефективний економічний менеджмент ТНК, базується, з одного боку, на відповідній корпоративній філософії, а з другого на чітко регламентованих нормах і процедурах стосовно параметрів екологічної діяльності; розподілу екологічних повноважень підрозділів, кваліфікації різних категорій управлінського персоналу, змісту екологічних звітів, аудиту та моніторингу з урахуванням відповідних вимог міжнародних стандартів.
Впровадження сучасних підходів до формування екологічно свідомого менеджменту українських підприємств з урахуванням стану природного середовища та галузево-техногенного навантаження на нього має включати: екологізацію праці у шкідливих галузях бізнесу (енергетики, металургії, хімічній та вугільній промисловості); розширенням виробництва безпечних видів продукції, насамперед продовольчих продуктів та медикаментів; екологізація праці у шкідливих галузях бізнесу (металургії, хімічній та вугільній промисловості); наскрізне ресурсозбереження, орієнтоване на світовий рівень матеріало- та енергоємності продукції та глобальні перспективи безпечної життєдіяльності