Дашковська Олена Ростиславівна. Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз

brief description

Дашковська Олена Ростиславівна. Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз. : Дис... д-ра наук: 12.00.01 - 2008.

Дашковська О.Р. Правове становище жінки в аспекті гендерної рівності: загальнотеоретичний аналіз. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави в права; історія політичних і правових вчень. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2008.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
На правах рукопису
Дашковська Олена Ростиславівна
Індекс УДК 340.11: 341.231.14
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В АСПЕКТІ ГЕНДЕРНОЇ
РІВНОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
12.00.01 - теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Науковий консультант Цвік Марк Веніамінович, доктор юридичних наук, професор
Харків - 2008
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Ідейно-політичні джерела рівноправності статей 16
1.1. Ідея рівноправності статей у політико -правовій думці 16 періоду античності та середніх віків
1.2. Ідея рівноправності статей у політико-правовій думці 24 періоду Просвітництва
1.3. Рівноправність статей у політико-правовій думці ХІХ 37 століття.
1.4.Ідеї рівноправності статей у політико-правовій думці ХХ 54 століття.
1.5. Релігійні аспекти рівноправності статей 72
Висновки до розділу 1 90
Розділ 2. Принцип тендерної рівності: філософсько-правовий 95 аналіз
2.1. Рівність як загальноправовий принцип 95
2.2. Г ендерна рівність: поняття та ознаки 120
2.3. Дискримінація за ознакою статі 133
2.4. Г ендерна експертиза законодавства 160
Висновки до розділу 2 169
Розділ 3. Еволюція правового становища жінки в аспекті 173 тендерної рівності
3.1. Соціально-правове становище жінки в добуржуазний 174 період
3.2. Права і свободи жінки в умовах буржуазно- 187 демократичних відносин
3.3. Правове становище жінки в Україні 204
Висновки до розділу 3 243
Розділ 4. Особливості реалізації жінкою своїх суб’єктивних прав 249
4.1. Право на гідність 249
4.2. Право на свободу вибору життєвого шляху 257
4.3. Репродуктивні та сімейні права жінки 263
4.4. Політичні права жінки 280
4.5. Економічні права жінки 295
Висновки до розділу 4 305
Розділ 5. Особливості правового захисту прав жінки 309
5.1. Національні правові механізми захисту прав жінки 309
5.2. Регіональні правові механізми захисту прав жінки 320
5.3. Міжнародно-правові механізми захисту прав жінки 329
Висновки до розділу 5 346
Висновки 350
Список використаної літератури 363

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню ідейно-теоретичних та історичних джерел формування правового статусу жінки, особливостям реалізації жінками своїх суб’єктивних прав і законних інтересів, а також окремим механізмам правового захисту прав жінки. Сформульовано погляд на правове становище жінки через теоретико-історичне значення її соціальної цінності, відповідно до уявлень про справедливу міру свободи і рівності жінки і чоловіка.

У роботі проаналізовано співвідношення рівності і справедливості, яка найбільшою мірою виражає загальносоціальну сутність права, прагнення до пошуку належного балансу між учасниками правових зв’язків, між особистістю і суспільством, громадянином і державою. Розглянуто ліберальну та соціальну концепції рівності, проведено розмежування таких понять, як «рівність» та «рівноправність». Визначено поняття та ознаки гендерної рівності, зміст яких формувався поступово, неоднозначно і суперечливо. Гендер розглядається як соціальна приналежність до певної статі, як уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та поведінкові особливості індивідів тієї статі, до якої він належить. Формальна рівність не може подолати фактичну нерівність, що існує між чоловіком і жінкою й проявляється в різних аспектах. Але вона є юридичною основою для поступової ліквідації найнебезпечніших для суспільства проявів гендерної нерівності.

bibliography

У дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукової проблеми - визначення закономірностей формування і розвитку правового становища жінки як суб’єкта права, встановлення змісту тендерної рівності, шляхів її досягнення та правових засобів її забезпечення. Сформульовано основні поняття, що необхідні для викладення загальнотеоретичної концепції правового становища жінки у гендерному вимірі - правова рівність, гендерна рівність, дискримінація за ознакою статі, позитивна дискримінація, принцип недискримінації. Запропоновано класифікацію видів рівності за різними критеріями. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найбільш загальними і важливими є такі:
1. Питання про роль чоловіка і жінки в суспільному житті розглядалися ще філософами античності, які вважали жінку за істоту, яка є нижчою порівняно з чоловіком. Вперше до теоретичного обґрунтування ідеї рівноправності статей наблизився Платон. Проте, як вбачається, є невиправданою оцінка його поглядів як феміністичних, адже надання жінкам і чоловікам рівних прав у трактаті «Держава» стало лише наслідком скасування родини і сімейного виховання дітей. Традиційні погляди часів античності на місце жінок у громадській діяльності зайняли своє місце у філософії Арістотеля, який відвів жінкам другорядну, обслуговуючу роль.
2. Погляди на роль жінки в суспільному житті зазнали змін з появою християнства, яке поставило звичайну жінку Марію на недосяжну висоту порівно з іншими культами святих та угодників, утверджуючи тим самим моральне панування жінки в суспільстві. Християнська релігія зробила крок уперед на шляху вироблення ідеї рівності статей. Так, християнство визнавало шлюб духовним союзом, в якому чоловік і дружина мають однакові обов’язки один перед одним, а канонічне право встановило, що божественний закон однаковий як для чоловіка, так і для дружини.
Згодом ці ідеї були замінені церквою на ідею гріховності жінки, яка й стала панівною.
3. Філософія схоластики через погляд на жінку як на річ, яка принципово не відрізняється від інших речей, знарядь праці і якою чоловік може розпоряджатися на власний розсуд, сформувала уявлення про абсолютистський характер патріархальної влади за аналогією влади Бога, якій повинні підпорядковуватися усі індивіди і яка покликана карати за будь-які відхилення від раціонального плану патріарха. Абсолютизм патріархальної влади у свою чергу був виправданням абсолютизму монархічної влади, що розглядалася як форма «батьківської влади».
4. Головною ідеєю феміністичної ідеології з самого її зародження в західноєвропейській політико-правовій думці було визнання підлеглого становища жінок як соціальної групи, яке вони займають у суспільстві, таким, що суперечить природі суспільних відносин і потребує негайної зміни в напрямку ствердження принципу рівноправності статей.
5. Епоха Просвітництва ознаменувала появу значної кількості різних, іноді суперечливих точок зору на проблему статі, які розглядали питання про можливість розвитку жіночих інтелектуальних здібностей і жіночої освіти. Незважаючи на те що, більшість філософів негативно оцінювали перспективи освіти для жінок, вперше в історії політико-правової думки з’явилися теорії демократії, прав людини, рівноправності статей, жіночої емансипації, в яких жінки посідали рівноправне становище поряд з чоловіками.
6. Роботи мислителів ХУШ-ХІХ ст. (Ж. Кондорсе, О. де Гуж, М. Уоллстонкрафт, Дж. С. Мілля, Є. Дюрінга, Л. Франка та інших вчених ліберального напрямку) були пронизані ідеалами рівності, породженими буржуазними революціями. У них сформульовані перші вимоги на захист прав жінки. Ці автори вважали, що причинами нерівного становища жінок є стійкі забобони та консервативні погляди на жінку. Відповідно шляхами жіночої емансипації, на їх думку, повинно бути належне виховання і забезпечення рівноправності з чоловіками. Правова рівність, що встановлюється в результаті визнання за жінкою невід’ємних природних прав, стане її повним визволенням.
7. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. з появою соціалістичного політичного вчення погляди на роль жінки в суспільстві були переглянуті з принципово інших ідеологічних засад. Соціалісти розглядали боротьбу за рівноправність статей як частину боротьби за зміну суспільного ладу і вважали нерівноправність статей, рас і класів внутрішньо властивими буржуазному суспільству. Марксистське вирішення жіночого питання передбачало, що економічна незалежність жінок, заснована на їх участі у виробництві і звільненні від домашньої праці, неодмінно покращить їх життя, за умов що відносини між чоловіками і жінками будуть засновані на вільному виборі і рівноправності, а не на залежності й експлуатації.
8. Новий поштовх середньовічним ідеям про другорядність жінки і закликам на утвердження патріархату надала течія романтизму, що зародилася у ХІХ ст. в Німеччині (Ф. Шлегель, О. Конт, А. Шопенгауер та ін.). У цей же період з’являються теорії, які намагаються довести підпорядковане становище жінки по відношенню до чоловіка з точки зору психологічних вчень.
9. ХХ ст. стало етапом, коли в більшості країн Європи й Америки жінки домоглися значних успіхів у вирішенні питання про політичну і юридичну рівноправність з чоловіками. У цей період принцип рівності статей отримав визнання і закріплення на рівні міжнародно-правових договорів і внутрішньодержавного законодавства, створено юридичний механізм забезпечення реалізації принципу гендерної рівності.
10. Аналіз філософсько-правової думки упродовж всієї історії її розвитку дозволяє зробити висновок, що філософи здавна сприймали рівність як одну з ознак справедливості. Важливим вбачається погляд,
відповідно до якого рівність не повинна розглядатись з формальної точки зору без урахування існуючої фактичної нерівності. На це звертали увагу ще філософи античності і ця думка знайшла своє відображення у сучасній правовій доктрині гендерної рівності.
11. Принцип тендерної рівності не може бути визначений поза співвідношенням понять формальної і фактичної рівності, рівності стартових можливостей чоловіка і жінки. Формальною рівністю є рівність суб’єктів права перед законом, яка закріплює рівні юридичні засоби реалізації суб’єктивних прав, рівний захист і рівну юридичну відповідальність за їх порушення. Формальна рівність означає встановлення лише юридичних гарантій реалізації проголошених прав, тому вона має формальний характер. Але всі ці гарантії не можуть повною мірою ліквідувати реально існуючу фактичну нерівність чоловіків і жінок, що породжується фізіологічними, психологічними і соціальними відмінностями. На відміну від формальної рівності фактична рівність полягає не в однаковому становищі чоловіка і жінки, не в їх зрівнялівці, а в створенні дійсно рівних умов для учасників відповідних правовідносин, у наявності і використанні певних матеріальних або нематеріальних благ і цінностей, які є об’єктами відповідних правовідносин.
12. Правова рівність, на думку авторки, має формальний характер, вона не створює дійсної рівності між суб’єктами права, які є фактично нерівними. Люди суттєво розрізняються за своїми здібностями, природними, фізичними та соціальними можливостями, сімейними станом, інтелектуальним розвитком тощо. Як вбачається, гендерна рівність як один з видів рівності повинна бути побудована з урахуванням усіх можливих вимірів, що здатні компенсувати недоліки формального характеру правової рівності.