Дегтяр Ганна Олександрівна Формування рефлексивної культури студентів педагогічних університетів

brief description

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

ДЕГТЯР Ганна Олександрівна

УДК 378.371

ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Гриньова Валентина Миколаївна

Харків-2005

ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1 РЕФЛЕКСИВНА КУЛЬТУРА ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.....11
1.1 Науковий аналіз поняття рефлексія”.....11
1.1.1 Філософське обґрунтування поняття рефлексія”....11
1.1.2 Психологічний аспект дослідження рефлексії..17
1.1.3 Аналіз сутності рефлексії в педагогічних дослідженнях.....34
1.2 Теоретичне обґрунтування сутності рефлексивної культури студентів...39
1.2.1 Характеристика культури особистості...39
1.2.2 Сутність рефлексивної культури педагога....59
Висновки до першого розділу....86
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ.88
2.1 Організація експериментальної роботи..89
2.2 Експериментальна перевірка етапів технології формування рефлек­сивної культури студентів.....96
2.3 Аналіз результатів експерименту..146
Висновки до другого розділу...162
ВИСНОВКИ...165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....167

ВСТУП
Головною цінністю освіти на сучасному етапі є розвиток у людини потреби і можливості вийти за межі досліджуваного, здатності до самореалізації творчого потенціалу, спрямованості на саморозвиток та самоосвіту. У зв‘язку з цим виникає необхідність у формуванні вмінь аналізувати рівень свого особистісного зростання, своєї діяльності.
Одним із показників сформованої навчальної діяльності студентів є високий рівень її свідомої регуляції. Для того, щоб успішно навчатися у вищий школі, необхідно вміти самостійно організовувати свою навчальну діяльність і, отже, не просто практично володіти навчальними діями, але й рефлексивно, усвідомлюючи сутність і підґрунтя виконуваних дій, оцінюючи їх відповідність цілям та умовам діяльності і визначаючи на цій основі найбільше ефективні способи засвоєння знань.
Рефлексія органічно притаманна природі людини як і свідомість, і пам’ять. Інтерес до неї виявляли в основному філософи, фізіологи, психологи. Поняття рефлексія” прослідковується вже в ідеях Аристотеля і Платона, а потім у працях таких філософів, як Г.Гегель, Р.Декарт, Д.Дідро, І.Кант, А.Лейбніц, Дж.Локк, Б.Спіноза, Л.Фейєрбах, І.Фіхте, Ф.Шеллінг; у дослідженнях сучасних філософів і методологів (М.Бахтін, С.Гессен, В.Зінченко, Г.Щєдровицький), в теорії аналітичної та індивідуальної психології (А.Адлер, У.Олпорт, З.Фрейд, Е.Фромм, К.Юнг).
З розвитком тенденції гуманізації освіти поняття рефлексія” почало розглядатися вітчизняними психологами й педагогами (Б.Ананьєв, А.Бодальов, Л.Виготський, В.Вульфов, В.Давидов, В.Загвязинський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Д.Ельконін), оскільки в різних сферах професійної діяльності воно має велике значення. Особливо це стосується професії педагога, в межах якої здійснюється аналіз поведінки учнів, їхньої міжособистісної взаємодії, корекції конфліктного спілкування та ін. Аналіз існуючих досліджень виявляє певну суперечність, яка полягає в тому, що педагогічна діяльність рефлексивна за своєю природою, а рефлексія, як педагогічна категорія, розроблена в найменшому степені. Професійна рефлексія зумовлює інтенсивність нововведень учителем, забезпечує переосмислення змісту свідомості суб‘єкта і усвідомлення ним прийомів педагогічної майстерності, без чого неможлива творча діяльність у сучасній школі. У той же час дослідження розвитку професійної рефлексії вчителя в процесі його навчання в педагогічних ВНЗ розглядається недостатньо.
Вивченням професійних здібностей займається методологія (І.Семенов, Ю.Степанов, В.Слободчиков, А.Тюков, Г,Щедровицький), акмеологія (О.Анісімов, А.Деркач, Н.Кузьміна), синергетика (А.Огурцов, Ю.Шрейдер). Феномен рефлексії розглядається в контексті різних видів діяльності: навчальної, трудової, спортивної та інших (Г.Абрамова, Н.Алексєєв, О.Анісімов, В.Давидов, Г.Щедровицький). Перехід поняття «рефлексія» в сферу педагогічних знань пов’язано з працями Б.Вульфова, Г.Звенигородської, Г.Коджаспірової, А.Метаєвої, Л.Подимової, В.Сластьоніна, І.Юсупова та ін. Ними зроблено спробу наблизити теоретичні положення до практики роботи педагога. Автори звертають увагу на те, що при вивченні професійних здібностей не приділяється увага рефлексивним процесам, пов’язаним з особливостями педагогічної діяльності і досвідом роботи, а також чинникам, умовам і способам формування професійної рефлексії.
Плідно вивчаються проблеми професійної самосвідомості вчителя (Є.Михайлова, Л.Мітіна, С.Васьковська); особистісного професійного самовдосконалення педагога (А.Бізяєва, Г.Каган); рефлексивного аналізу педагогічної діяльності (А.Маркова, Ю.Кулюткін, А.Реан, Г.Сухобська).
У зв‘язку з цим необхідно підкреслити, що рефлексія є джерелом новацій і розвитку. Вона є не просто усвідомленням того, що є в людині, але і перебудовою самої людини, її індивідуальної свідомості, особистості, здібностей до пізнання і діяльності. Рефлексуюча людина звернена до культури, здатна на перетворювальну діяльність і саморозвиток. Рефлексія це шлях пошуку в собі духовного, сутнісного”, шлях до самого себе, тому дослідження цього процесу на ранніх етапах професійного становлення нам представляється актуальним і необхідним.
Людина завжди діє в межах загальнолюдських цінностей, тобто в межах культури, будучи одночасно об’єктом культурних впливів і суб’єктом, творцем цінностей. Ефективне вирішення багатьох актуальних проблем освіти та виховання неможливе без глибокого розуміння того, що ж являє собою культура, без розробки культурологічного підходу в педагогіці. Значний внесок у розробку культурологічного підходу в педагогіці зробили М.Бахтін, Є.Бондаревська, М.Віленський, В.Гриньова, І.Ісаєв, Ю.Сенько, В.Сластьонін та ін. У аспекті цього підходу формування особистості студента є самовизначенням його в культурі, дієвості почуттів, спілкування, поведінки, мислення. Як значне досягнення в методології та методиці вивчення особистості, культурологічний підхід дозволяє трактувати засвоєння культури як процес особистісного відкриття, створення світу культури в собі, розвиток ідей діалогу культур, при якому відбувається особистісна актуалізація закладеного в неї сенсу.
Говорячи про індивідуальну культуру студента, можемо розглядати феномен рефлексії не лише як суму знань, умінь і навичок, а трактувати її більш широко як частину індивідуальної культури.
Як і будь-який вид культури, рефлексивна культура не дається людині від народження. Ця здібність формувати уявлення про себе, свою діяльність, прогнозувати і планувати її вдосконалюється з віком, освітою, зростанням інтелектуального рівня, соціоекономічного статусу людини.
Формування рефлексивної культури є складним і тривалим процесом, який залежить від багатьох чинників. Якщо ми хочемо підготувати фахівця, який буде задовольняти соціальне замовлення суспільства, який самовдосконалюється, самокерується, рефлексує, то починати формування рефлексивної культури у студента необхідно з перших днів навчання у вищому навчальному закладі (далі ВНЗ). Формування професійної рефлексивної позиції майбутнього педагога неможливе без попереднього формування загальної рефлексивної культури особистості.
Практика засвідчує, що рефлексивною підготовкою студента займаються викладачі психолого-педагогічних дисциплін, а на заняттях з інших предметів проблемам взаємозв’язку процесу формування предметної і рефлексивної культури зовсім не приділяється увага.
Аналіз праць, спрямованих на розробку проблеми професійної рефлексії, дозволяє зробити висновок про те, що у вітчизняній науці проведені теоретичні та експериментальні дослідження сутності, генезису, видів рефлексії професійної діяльності людини. Існує ціла низка прикладних досліджень, які розкривають механізми здійснення рефлексії в різних видах діяльності. Велика увага приділяється вивченню системної рефлексії, яка стимулює процес творчого саморозвитку особистості вчителі. Однак, досі ще не розкриті сутність і структурні компоненти рефлексивної культури студентів педагогічних університетів, зокрема юридичних спеціальностей.
Отже, актуальність проблеми дослідження визначається суперечністю між:
· потребою суспільства в усвідомленні значущості якісної освіти та нездатністю сучасної вищої школи ефективно задовольнити цю потребу;
· значною потребою у фахівців високого рівня рефлексивної культури й фактичним рівнем підготовки студентів у ВНЗ;
· між творчим характером діяльності фахівця і традиційною системою його підготовки.
Актуальність проблеми дослідження та виділені суперечності дозволили сформулювати тему дослідження: «Формування рефлексивної культури студентів педагогічного університету».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (РК № 1-200199004104). Тема затверджена Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №1 від 04 березня 2005 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 року).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці технології формування рефлексивної культури майбутнього педагога.
Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:
1. Проаналізувати філософську, психологічну та педагогічну літературу з метою розкриття сутності поняття рефлексія”.
2. З’ясувати сутність та визначити структуру рефлексивної культури студентів юридичних дисциплін.
3. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію формування рефлексивної культури студентів.
4. Уточнити критерії та показники сформованості рефлексивної культури студентів.
Об’єкт дослідження процес професійної підготовки студентів педагогічних університетів.
Предмет дослідження технологія формування рефлексивної культури студентів педагогічних університетів.
У ході дослідження було зроблено припущення, що ефективність формування рефлексивної культури студентів значно підвищиться, якщо в навчальному процесі використати технологію, в якій кожен з етапів (мотиваційно-цільовий, когнітивно-процесуальний і контрольно-результативний) передбачає, як діяти в ситуації (цілеспрямовано, за планом), які методи навчання обрати (репродуктивні, реконструктивні, творчі), який спосіб (спілкування, впливу) доцільний у даних умовах. Функціонування технології можливе за наявності таких педагогічних умов: усвідомлення студентами значущості рефлексії та сутності рефлексивної культури, включеності студентів у рефлексивну діяльність.
Методологічну основу дослідження становлять філософські, психологічні та педагогічні положення про особистість як найвищу цінність суспільства, природу і сутність людської діяльності, взаємозв’язок, взаємозумовленість та цілісність явищ і процесів навколишнього світу, активність особистості та її самоцінність; положення гуманістичної філософії і психології (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл).
Теоретичною основою дослідження є ідеї, положення і висновки, які стосуються:
· теорії діяльності, розвитку особистості та рефлексії (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, О.Асмолов, Л.Божович, Л.Виготський, П.Гальперін, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн та ін.);
· професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (А.Алексюк, Є.Барбіна, А.Бойко, М.Васильєва, О.Дубасенюк, В.Євдокимов, Н.Кузьміна, З.Курлянд. О.Пєхота, М.Подберезський, І.Прокопенко, С.Сисоєва, В.Сластьонін, М.Сметанський, Г.Троцко, Г.Шевченко та ін.);
· організації навчального процесу у вищому навчальному закладі (С.Архангельський, В.Безпалько, В.Галузинський, Б.Євтух, І.Тихонов);
· професійної культури спеціалістів (М.Букач, О.Гармаш, В.Гриньова, І.Ісаєв, Н.Крилова, Л.Нечепоренко та ін.);
· рефлексії особистості (А.Бізяєва, Л.Борисова, Т.Давиденко, С.Кондратьєва, Ю.Кулюткін, О.Лушпаєва, А.Маркова, В.Петровський, Г.Сухобська, Г.Щедровицький та ін.).
Відповідно до визначених завдань і гіпотези були використані такі теоретичні та емпіричні методи дослідження:
· теоретичні: аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення основних понять;
· емпіричні: діагностичні (анкетування, опитування, інтерв’ю, тестування, бесіда, діалог, дискусія), обсерваційні (спостереження, самоспостереження, метод рейтингу, самооцінка) для встановлення рівня сформованості компонентів рефлексивної культури особистості; педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;
· статистичні: кількісний та якісний аналіз даних з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів та графічне їх відображення).
Експериментальна база: дослідження проводилось у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна.
Наукова новизна й теоретична значущість одержаних результатів полягають у тому, що: вперше визначено структуру рефлексивної культури студентів педагогічних університетів, яка включає когнітивно-процесуальний, особистісний, оцінний компоненти; обґрунтовано технологію формування рефлексивної культури педагога; виділені та змістовно схарактеризовані рівні сформованості рефлексивної культури й етапи її становлення; уточнено критерії та показники визначення рівнів сформованості рефлексивної культури; подальшого розвитку набули способи професійної підготовки студентів у вищому педагогічному навчальному закладі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в підготовці автором науково-методичного забезпечення щодо формування рефлексивної культури майбутнього педагога, розробці лекційних і семінарсько-практичних занять з міжнародного приватного права з метою формування рефлексивної культури студентів педагогічних університетів.
Теоретичні й методичні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для оновлення змісту практичних занять з правничих дисциплін; організації практики майбутніх педагогів; під час написання курсових і дипломних робіт студентами з метою професійної підготовки фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації; у процесі післядипломної освіти педагогів з метою вдосконалення професійної діяльності.
Вірогідність та обґрунтованість основних положень і наукових результатів дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та практиці; відповідністю методів дослідження його меті й завданням; експериментальною перевіркою гіпотези; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, а також позитивними наслідками їх упровадження.
Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди й кафедри міжнародно-правових дисциплін Інституту економіки і права, а також у виступах на науково-практичній конференції молодих вчених Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2003, 2005), VIII Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005).

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 03-047 від 4.04.06 р.) та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (довідка № 1005/443 від 11.04.06 р.).

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Аналіз досліджень дає підставу розглядати рефлексію як форму активного особистісного переосмислення людиною того чи іншого змісту своєї індивідуальної свідомості, необхідних для успішного здійснення діяльності; а також виділити такі механізми професійної рефлексії, як фіксація, проблематизація, самовизначення, самооцінка, мотивація. Такий підхід визначає цілісне уявлення про рефлексію як єдність її особистісних та інтелектуальних критеріїв.
2. Вважаємо, що рефлексивна культура є особистісним інтегративним утворенням, що включає комплекс знань, умінь і здібностей, які реалізуються студентом через спеціальні дії, спрямовані на виявлення, оцінку й узагальнення найбільш істотних ознак педагогічного процесу з метою досягнення його якісних змін професійного й особистісного вдосконалення.
3. Теоретично обґрунтовано, що рефлексивна культура має такі структурні компоненти: мотиваційний, когнітивно-процесуальний, особистісний, оцінний. Усі компоненти тісно взаємодіють між собою.
3.1 Мотиваційний компонент рефлексивної культури має забезпечити усвідомлення студентом основних мотивів педагогічної діяльності, а також мотивів поведінки інших студентів, уміння виділяти позитивні тенденції в структурі мотиваційних утворень і співвідносити їх з негативними тенденціями в мотивації.
3.2 Когнітивно-процесуальний компонент передбачає усвідомлення, контроль і саморегуляцію власних професійних дій, психічних станів, що виникають у процесі виконання педагогічної діяльності на основі системи знань і розвинених умінь.
3.3 Особистісний компонент має сформувати рефлексивні здібності, які сприяють вирішенню професійних завдань і самовдосконаленню.
3.4 Сутність оцінного компонента полягає в адекватній оцінці своєї професійної діяльності, а також особистості в цілому.
4. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування рефлексивної культури, функціонування якої можливе за наявності педагогічних умов усвідомлення студентами значущості рефлексії та сутності рефлексивної культури, включеності студентів у рефлексивну діяльність. Їх створення забезпечило високу якість рефлексивних знань 81,8% в ЕГ-1 і 58,5% в ЕГ-2, а також сформованість рефлексивних умінь і здібностей у 91,2% студентів групи ЕГ-1 і 61,3% - ЕГ-2; критичність і логічність суджень і висловлювань; постійного аналізу й самоаналізу діяльності, ставлення до навчальної діяльності; з’явилася потреба у взаємодії з викладачами і студентами; постійної оцінки й самооцінки діяльності і поведінки. За допомогою анкетування та бесід установили, що до експерименту в групі ЕГ-1 мали інтерес до занять з юридичних дисциплін 62% студентів, а після експерименту 94%; у групі ЕГ-2 відповідно 17% і 59% (у той же час у контрольній групі 28,5% ). Ціннісні орієнтації також змінилися: сприймати іншу людину як цінність, прислухатися до її думки, позитивно, але в той же час об’єктивно і практично, оцінювати її дії і вчинки вважають за потрібне 98% студентів групи ЕГ-1 (до експерименту 63%); 47% студентів групи ЕГ-2 (до експерименту 17%). В контрольних групах результати такі: констатувальний зріз - 18% студентів, контрольний 31%.
5. Критеріями сформованості рефлексивної культури є теоретичні знання про рефлексію; рефлексивні вміння; здібності до рефлексивної діяльності; наявність мотивації рефлексивної діяльності; усвідомленість процесу формування рефлексивної культури.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань, щодо формування рефлексивної культури та вимагають подальшого вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 334 с.
2. Акманова З.С. Рефлексия как условие развития математической культуры у студентов в процессе профессиональной подготовки // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта «2005». Т. 31. Проблеми підготовки фахівців. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. С. 5-6.
3. Аксенова Г.И. Формирование субъективной позиции личности будущего учителя: Учебное пособие. Рязань: РГПУ, 1995. 104 с.
4. Алексеев Н.Г. Использование психологических моделей мышления в изучении и диагностике шахматного творчества. М., 1983. 137с.
5. Алексеева Л.Н. Рефлексия как средство творческого понимания: Автореф. дисс... канд.пед.наук. М., 1988. 22 с.
6. Анисимов О.С. Акмеологические основы рефлексивной самоорганизации педагога: Автореф.дисс... д-ра.психол.наук. М. 1994. 53 с.
7. Аристотель. Метафизика. М.-Л. 1934.
8. Архангельский Д.М., Джафарли Т. Этические категории // Предмет и система этики. М.: София, 1973. С. 154-178.
9. Арнольдов А.И. Введение в культурологию: Учебное пособие. М.: Народная академия культуры и общечеловеческих ценностей, 1993. 352 с.
10. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. М.: Педагогика, 1977. 254 с.
11. Бездухов В.П., Гусаров В.И. Формирование гуманистических взглядов учащихся в деятельности классного руководителя. Самара: Сам ГПУ, 2000. 163 с.
12. Бездухов В.П. Теоретические проблемы становления гуманистического стиля педагогической деятельности будущего учителя. Самара: Сам ГПУ, 1992. 102 с.
13. Беликов. Личностная ориентация учебно-познавательной деятельности. Челябинск: Факел, 1995. 141 с.
14. Бердяев Н. Смысл творчества // Философия творчества, культуры и ис­кусства: В 2-х т. Т. 1. М.: Искусство, 1994.
15. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М. Педаго­гика, 1989. 192 с.
16. Беспалько В.П., Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов. М.: Высшая школа, 1989. 249 с.
17. Библер B.C. Культура. Диалог культур // Вопросы философии. 1980. №6. С.31-43.
18. Бизяева А.А. Рефлексивные процессы в сознании и деятельности учителя: Дисс... канд.пед.наук. СПб. 1993. 191 с.
19. Бим-Бад Б.Д. Антропологическое обоснование теории и практики совершенствования образования. М.: РОУ, 1994. 36 с.
20. Бондаревская Е.В. Концепция общепедагогической подготовки учителя в условиях многоуровнего образования в педагогическом вузе. Ростов-на-Дону: РГПУ, 1992. 22 с.
21. Борисова Л.Н. Педагогические условия развития профессиональной рефлексии у студентов педагогического колледжа. Курск, 1999.
22. БуяТ. Управление процессом формирования профессиональных умений и навыков будущих учителей начальной школы: Дисс... канд.пед.наук. М., 1997. 225 с.
23. Вазина К. Педагогический менеджмент. М., 1991.
24. Васьковская С.В. Психологические условия формирования профессио­нального самопознания будущего учителя: Автореф.дисс... канд.пед.наук. М., 1977. 23 с.
25. Вербова К.В., Кондратьева С.В. Психология труда и личности учителя. Мн., 1991.
26. Вершловский С.Г. Молодой учитель в системе непрерывного образования: Сб. науч. трудов НИИ ООВ. М.: АПН СССР, 1987. С. 97.
27. Вульфов Б.З., Харькин В.Н. Педагогика рефлексии. М.: Ма­гистр, 1995. 85 с.
28. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М.: АПН РСФСР, 1956. 520 с.
29. Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 1. М., 1974. С. 452.
30. Горюнова Т.А., Королёва И.Ш. Путь к профессии учителя. М.: Знание, 1981. 96 с.
31. Гнатко Н.Н. Проблема креативности и явление подражания. М.: 1994. 35 с.
32. Гранатов Г. Социальное познание и оценка // Творчество и социальное познание. М.: МГУ, 1982. С. 115-132.
33. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя: Автореф.дис д-ра.пед.наук. К., 2001. 45 с.
34. Гримак Л.П. Общение с собой. М.: Политиздат, 1991. 116 с.
35. Гузь А.В. Педагогические условия профессиональной идентификации будущего учителя: Дисс... канд.пед.наук. М., 1997. 160 с.
36. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. М.: ГАрдарика, 1998. 472 с.
37. Гуткина Н.И. Личностная рефлексия в подростковом возрасте: Автореф.дисс... канд.пед.наук. М., 1983. 24 с.
38. Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обоб­щении. Томск: Пеленг, 1992. 112с.
39. Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. М.-Белгород: Изд-во БГПУ, 1995. 251 с.
40. Дегтяр Г.О. Педагогічні умови формування рефлексивної культури студентів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. Харків: ХДПУ, 2005. Вип. 22. С.44‑48.
41. Дегтяр Г.О. Рефлексія як психолого-педагогічний феномен // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Випуск XXII. Слов'янськ: СДПУ, 2004. С.93-97.
42. Дегтяр Г.О. Сутність рефлексії особистості // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. Харків: ОВС, 2004. Вип. 13. С.113-117.
43. Дегтяр Г.О. Роль рефлексії у структурі свідомості особистості // Проблеми становлення інноваційних підходів у сучасній освіті: Зб. наук. пр. Харків: Стиль Іздат, 2004. С.48-52.
44. Дегтяр Г.О. Напрями навчальної виховної роботи з неповнолітніми у слідчих ізоляторах України // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. Харків, 2004. Вип. 21. С.64-69.
45. Декарт Р. Избранные сочинения. М., 1950.
46. Дробницкий О.Г. Понятие морали. М.: Наука, 1974. 388 с.
47. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. М., 1915. 202 с.
48. Единство обучения и воспитания студентов. Казань: КГУ, 1989. 160с.
49. Елканов С.Г. Профессиональное самовоспитание учителя. М.: Про­свещение, 1986. 143 с.
50. 3агвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя // Советская пе­дагогика, 1988. № 1. С. 70-75.
51. 3ак А.З. Проблема психологического изучения рефлексии / Иссле­дование рефлексии и рече-мысли. Алма-Ата: КПИ, 1979. С. 5-19.
52. Захарова Л.Н. Психологическая подготовка педагога. Н.Новгород: ННГУ, 1993. 214 с.
53. Захарова Л.Н., Соколова В.В., Соколов В.М. Профессиональная компе­тентность учителя и психолого-педагогическое проектирование. Н.Новгород: Нижегородский гуманитарный центр, 1995. 136 с.
54. 3венигородская Г.П. Педагогические условия развития рефлексивных способностей учащихся в образовательном процессе: Дисс... канд.пед.наук. Хабаровск, 1997. 205 с.
55. Зверева В.И. Диагностика и экспертиза педагогической деятельности аттестуемых учителей. М.: Перспектива, 2998. 241 с.
56. Иванова Т.П. Формирование аналитических умений и навыков учителя в процессе внутришкольного контроля: Автореф.дисс канд.пед.наук. М., 1996. 17 с.
57. Информационные технологии в системе непрерывного образования. СПб: Образование, 1996. 222 с.
58. Иродов М.И. Рефлексия как средство повышения эффективности профессиональной подготовки // Педагогическое образование в современных условиях. Ярославль: ЯГПУ, 1997. 371 с.
59. Исаев И.Ф., Ситникова М.И. Творческая самореализация учителя: культурологический подход. М.-Белгород: БГУ, 1999. 224 с.
60. Каган М.С. Философия культуры. СПб.: ТОО ТК Петрополис, 1996. 416 с.
61. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа. М.: Политиздат, 1974. 328 с.
62. Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. М.: Пе­дагогика, 1990. 144 с.