ДЕЛЕГОВАНА ПРАВОТВОРЧІСТЬ: теоретико-прикладні засади

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Грималюк Павло Олегович

УДК 340.1

ДЕЛЕГОВАНА ПРАВОТВОРЧІСТЬ:
теоретико-прикладні засади

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ПАРХОМЕНКО Наталія Миколаївна,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЯК ПРАВОВА ФОРМА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
1.1. Поняття та загальна характеристика правотворчості. ........................
1.2. Види правотворчої діяльності держави ....................................................
Висновки до Розділу 1 ......................................................................................

РОЗДІЛ 2. ДЕЛЕГОВАНА ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПРАВОТВОРЧОСТІ ДЕРЖАВИ
2.1. Поняття, ознаки, принципи та функції делегованої правотворчості ...
2.2. Суб‘єкти та види делегованої правотворчості .........................................
2.3. Особливості процедури реалізації делегованої правотворчості ............
Висновки до Розділу 2 ....................................................................................

РОЗДІЛ 3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕЛЕГОВАНОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ
3.1. Інститут делегованої правотворчості: зарубіжний досвід................
3.2. Стан та перспективи розвитку делегованої правотворчості в Україні ...
Висновки до Розділу 3 ..................................................................................

ВИСНОВКИ ................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................

ВСТУП

Актуальність теми. Делегована правотворчість є одним із основних засобів реалізації компетенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також функціонування публічної влади в демократичній правовій державі, адже надмірна централізація влади призводить до зниження ефективності системи управління. Процес трансформації місце¬вої влади в Україні, в контексті децентралізації системи державного управління, удосконалення взаємовідносин місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, має будуватися не лише на принципах субординації (властивій державній управлінській вертикалі), а й на принципах правової, організаційної, фінансової та матеріально-техніч¬ної самостійності органів місцевого самоврядування, спиратися на ефективне використання інституту делегованої правотворчості.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена також тим, що делегована правотворчість як організаційно-правовий інститут є новим, недостатньо розвиненим явищем у суспільно-політичному житті й потребує відповідного удосконалення в процесі утвердження України як європейської демократичної держави. З’ясування сутності делегованої правотворчості та побудова ефективної моделі механізму реалізації делегованих повноважень є актуальним для юридичної науки та практики державотворення, що вимагає одноманітного розуміння даної категорії права як при дослідженнях на рівні теорії держави та права, так і при її використанні галузевими юридичними науками.
Значний внесок у дослідження проблем сутності та змісту делегованої правотворчої діяльності органів публічної влади склали здобутки вітчиз¬няних вчених-правознавців, зокрема: В. Авер’янова, О. Андрійко, Л. Бар¬нашова, І. Безклубого, Г. Бублик, О. Бульби, І. Голосніченка, В. Гон¬чаренка, І. Гриценка, С. Гусарєва, В. Дудченко, О. Зайчука, Н. Карпачової, М. Кельмана, С. Ківалова, Ю. Козлова, М. Козюбри, А. Колодія, В. Кол-пакова, В. Копєйчикова, О. Копиленка, О. Кузьменко, Д. Мазур, В. Мар¬чука, Г. Мурашина, О. Мурашина, П. Музиченко, Г. Нікерова, Н. Нижник, Ю. Оборотова, Н. Оніщенко, П. Орзіха, Н. Пархоменко, О. Петришина, В. Погорілка, П. Рабіновича, І. Самощенка, В. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, О. Скрипнюка, О. Тихомирова, О. Фрицького, Ю. Фрицького, Бехруза Хашматулли, В. Цвєткова, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, О. Ярмиша та інших.
Наукове дослідження делегованої правотворчості також спирається на розробки провідних сучасних зарубіжних правознавців: Л. Абзалова, Н. Александрова, С. Алексєєва, Ю. Арзамасова, В. Бабаєва, М. Баглая, І. Бачило, К. Бєльського, А. Венгерова, І. Видріна, В. Горшеньова, В. Графського, А. Денисова, В. Дрейшова, Л. Ентіна, М. Ємельянова, А. Жимова, Ю. Казанчева, В. Карташова, Д. Керімова, О. Кутафіна, Б. Лазарєва, Р. Лівшиця, Л. Мамута, М. Марченко, М. Матузова, Л. Моро-зової, О. Нашица, В. Нерсесянца, А. Полякова, М. Рассолова, Ф. Решет¬нікова, О. Селіванова, О. Суставової, Ю. Тихомирова, В. Троіцького, А. Уварова, Р. Халфіної, А. Черданцева, В. Чиркіна, Г. Швекова, Є. Шугріної та інших.
Незважаючи на зазначений науковий доробок, проблеми делегованої правотворчості все ж не отримали комплексного дослідження у вітчиз¬няній науковій літературі. Наявність делегованих повноважень, які мають місцеві органи публічної влади, за відсутності належного правового регулювання механізмів їх передачі, реалізації, контролю та відпові¬дальності, приводить до виникнення певних непорозумінь між суб’єктами делегованої правотворчої діяльності, компетенційних спорів.
Особливої уваги з боку юридичної науки потребують питання удосконалення механізму правового регулювання інституту делегованої правотворчості з огляду на підвищення ефективності її реалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер¬таційне дослідження проводилось як складова частина тематики досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а саме: «Проблеми праворозуміння та реалізації права в умовах демократичного розвитку» (номер державної реєстрації 0120U003731) .
Мета і завдачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз сутності, поняття і змісту делегованої правотворчості як загально-правової категорії, її видів, а також проблем, що виникають в процесі реалізації делегованих правотворчих повноважень та розроблення відповідних рекомендацій щодо підвищення ефективності реалізації делегованої правотворчості в процесі діяльності органів публічної влади.
Відповідно для досягнення мети дослідження було поставлено наступні завдання:
– проаналізувати правотворчість як форму діяльності держави;
– розглянути поняття, сутність та зміст делегованої правотворчості;
– дослідити характерні ознаки делегованої правотворчості та узагаль¬нити теоретичні положення і знання про дану категорію права;
– з’ясувати функції делегованої правотворчості з метою характеристики її окремих видів;
– встановити коло суб’єктів делегованої правотворчості та особливості їх повноважень в цій сфері;
– розглянути особливості процесу та умов делегування правотворчих повноважень;
– проаналізувати зарубіжний досвід проблем встановлення і реалізації делегованих правотворчих повноважень органів державної влади;
– охарактеризувати стан та визначити перспективи розвитку делегованої правотворчості в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з реалізацією органами публічної влади правотворчих повноважень.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади делегованої правотворчості.
Методи дослідження. Достовірність та обґрунтованість наукових результатів проведеного дослідження базується на використанні філо¬софсько-світоглядних підходів до вивчення делегованої правотворчості, а також застосуванні загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Зокрема, в ході дослідження використані діалектичний, системно-структурний, історичний, герменевтичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, соціологічний та інші методи. Основним серед них є загальнонауковий метод пізнання, на базі якого проблеми дисертаційної роботи розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Системно-структурний метод застосовувався для дослідження проблем правового регулювання делегованої правотворчості, визначення місця і значення делегованої правотворчості у державно-правовому механізмі, з аналізом внутрішньосистемних зв’язків та взаємодії суб’єктів делегованої правотворчої діяльності. Функціональне дослідження делегованої право¬творчості зумовлене здатністю активно вирішувати певні соціальні завдання щодо підвищення ефективності нормативного регулювання суспільних відносин. Формально-юридичний метод використано під час визначення поняття делегованої правотворчості, виявлення зовнішніх та відмінних ознак делегованої правотворчої діяльності. За допомогою історичного та порівняльного методів досліджувалось вітчизняне та зарубіжне законодавство, що врегульовує відносини, пов’язані з делегу-ванням правотворчих повноважень, їх спільні риси і відмінності, становлення делегованої правотворчості як способу реалізації інституту децентралізації публічної влади. За допомогою класифікації здійснено розмежування видів делегованої правотворчості. Використання методів моделювання та прогнозування дозволило сформулювати рекомендації щодо удосконалення механізму реалізації делегованих повноважень.
Комплексний підхід до використання зазначених методів надав мож¬ливість всебічно розглянути основні засади делегованої правотворчості та дослідити її призначення у правотворчій діяльності органів публічної влади.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця робота є першим у теорії держави і права комплексним монографічним дослідженням в Україні, в якому визначені сутність, поняття, ознаки, види та функції делегованої правотворчості. Внесок здобувача у розробку зазначеної проблематики визначають такі основні положення проведеного дослідження:
вперше:
– сформульовано авторське визначення делегованої правотворчості як різновиду форми правової діяльності, яка пов’язана із виданням норма¬тивно-правового акту органом влади, згідно із спеціально наданим парламентом чи іншим органом державної влади правом, зі збереженням контролю за реалізацією делегованих повноважень з боку органу, що вчинив делегування;
– запропоновано авторську класифікацію делегованої правотворчості за суб’єктами делегування; за юридичною силою нормативно-правових актів, прийнятих в результаті делегування правотворчих повноважень; за функ-ціональним призначенням; за видом нормативно-правового акту встановлення делегування правотворчих повноважень; за видом делего¬ваних правотворчих повноважень;
– сформульовано поняття принципів делегованої правотворчості як основних засад, що дозволяють врівноважувати діяльність органів публіч¬ної влади, серед яких: верховенство права; законність; гуманізм; демо¬кратизм; гласність; професійність; оперативність; поєднання динамізму і стабільності; наступність; плановість; системна узгодженість; техніко-юри¬дична досконалість; поєднання обов’язкових та рекомендаційних приписів у процесі реалізації процедури делегування правотворчих повноважень шляхом використання імперативно-правових та рекомендаційних норм;
удосконалено:
– визначення та характеристика суттєвих ознак делегованої право¬творчості: базується на волевиявленні суб’єктів делегування; супровод¬жується укладанням акту делегування повноважень; право делегувати повноваження на видання нормативно-правового акту має лише той орган (посадова особа), якому таке право офіційно надане, тобто прямо закріплене в законі або іншому нормативно-правовому акті; делегуються лише окремі повноваження, в результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються; суб’єкт делего¬ваної правотворчості несе юридичну відповідальність за неналежне виконання делегованих повноважень;
– поняття делегованих правотворчих повноважень як сукупності прав та обов’язків, закріплених у встановленому законодавством порядку, що уповноважують державні органи влади та органи місцевого самовряду¬вання, приймати нормативно-правові акти з певних питань, які мають відповідну юридичну силу, протягом чітко визначеного періоду, з метою досягнення найбільшої ефективності у регулюванні суспільних відносин та реалізації функцій, покладених на органи публічної влади;
– класифікацію функцій делегованої правотворчості на соціальні, полі¬тичні, економічні, регулятивні та охоронні;
отримали подальший розвиток положення щодо:
– визначення сутності делегованої правотворчості як процесу реалізації волі компетентних органів влади, уповноважених державою та одного із способів встановлення компетенції органів публічної влади, що є важливим політико-правовим засобом децентралізації державної влади;
– конкретизації кола суб’єктів делегованої правотворчості (парламент; глава держави; уряд; місцеві державні адміністрації;), які у зв’язку з настанням, передбачених уповноважуючими правовими нормами відповід¬ного нормативно-правового акту, юридичних фактів реалізують належні їм делеговані повноваження;
– виокремлення етапів реалізації делегованих повноважень: підготовка проекту нормативно-правового акта делегування; попереднє опублікування проекту нормативно-правового акта делегованої правотворчості у засобах масової інформації, з метою визначення рівня очікуваної ефективності регулятивного впливу нормативно-правового акта делегування на суспільні відносини, що підлягають регулюванню; обговорення проекту нормативно-правового акта делегування та його прийняття; контроль за ефективністю нормативно-правового акта, прийнятого в результаті реалізації делего¬ваних повноважень;
– підвищення ефективності реалізації делегованих правотворчих повноважень у сфері діяльності органів публічної влади України шляхом: конституційного закріплення права органів публічної влади здійснювати делеговані правотворчі повноваження; чіткого визначення та законо¬давчого закріплення механізму делегування правотворчих повноважень; встановлення процедури затвердження нормативно-правових актів органів публічної влади, прийнятих шляхом реалізації делегованих правотворчих повноважень; визначення порядку вступу в силу нормативно-правових актів делегованої правотворчості та їх оприлюднення; встановлення контролю за процесом реалізації делегованої правотворчості органами публічної влади та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисерта¬ційному дослідженні висновки і положення розширюють і поглиблюють теоретичні знання про інститут делегованої правотворчості, окреслюють основні напрямки та шляхи вдосконалення механізму реалізації делего¬ваних повноважень та можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності – для подальшого розвитку положень інституту делегованої правотворчості та делегованих повноважень в межах теорії держави та права, конституційного та адміністративного права, державного управління;
– у сфері правотворчості – для удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності органів публічної влади, зокрема, шляхом внесен¬ня змін до чинних законів України „Про місцеве самоврядування в Украї¬ні”, „Про місцеві державні адміністрації”, а також при підготовці проектів нормативно-правових актів, що безпосередньо стосуються врегулювання процесу делегування правотворчих повноважень органами влади;
– у навчальному процесі – при викладенні курсів теорії держави і права, конституційного та адміністративного права, муніципального права, дер-жавного управління у вищих навчальних закладах, а також при підготовці і підвищенні кваліфікації спеціалістів органів публічної влади;
– у безпосередній практичній діяльності органів публічної влади, в тому числі в нормотворчій та правозастосовній діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засідан¬нях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також на науково-практичних конфе¬ренціях: Сучасні проблеми правової системи України (м. Алушта, 2008 р.; тези опубліковано); П'яті юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика (м. Київ, 23 – 24 квітня 2009 р.; тези опубліко¬вано); Юридична відповідальність: проблеми теорії і практики (м. Київ, 3 червня 2010 р., тези опубліковано); Межкафедральний науково-практичний семінар «Конституція України: питання теорії і практики» (м. Київ, 8 червня 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сфор-мульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України та чотирьох опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях та семінарах.
Структура та обсяг роботи. Дисертація включає вступ, три розділи, вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, у тому числі список використаних джерел – на 22 сторінках (усього 250 джерел).

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання, щодо комплексної характеристики делегованої правотворчості. На підставі отриманих результатів дисертаційного дослідження маємо можливість констатувати наступне:
1. Правотворення відображає процес появи права як результат соціаль¬ного розвитку суспільства, у зв’язку з потребою нормативного регулю¬вання суспільних відносин, розробкою і прийняттям правових актів та введенням їх в дію. Правотворчість можна розглядати як один з етапів правотворення, правову форму діяльності держави та уповноважених орга¬нізацій з прийняття, зміни, призупинення дії і скасування юридичних норм.
2. Делегована правотворчість – це діяльність з прийняття нормативно-правових актів органом, який первинно не наділений такими правотвор¬чими повноваженнями на підставі права, спеціально наданого парламентом чи іншим органом державної влади зі збереженням контролю за реаліза¬цією делегованих повноважень з боку органу, що вчинив делегування. За своєю сутністю делегована правотворчість виступає як процес реалізації волі компетентних органів влади, уповноважених державою, щодо при¬йняття, зміни чи доповнення нормативно-правових актів.
3. До характерних ознак делегованої правотворчості необхідно від¬нести: 1) право делегувати повноваження на видання нормативно-право¬вого акту може лише той орган (посадова особа), якому таке право офіційно надане, тобто прямо закріплене в законі або іншому нормативно-правовому акті; 2) делегуються лише окремі повноваження, в результаті чого відбувається тимчасове розширення повноважень органу, якому вони делегуються; 3) делегування повноважень можливо на визначений час або без зазначення строків; 4) делегувати повноваження може лише вищий орган нижчому; 5) делегуватися повноваження можуть органом у межах його компетенції (орган не може передати більше повноважень, ніж має сам, і не може передати ті повноваження, яких не має); 6) делегування повноважень відбувається у певній формі, якою є письмовий компе¬тенційний акт; 7) орган, що делегує повноваження, обов’язково зберігає контроль за здійсненням делегованих повноважень.
4. Делегована правотворчість здійснюється на основі принципів, які визначають сутність такої діяльності, її характерні риси та основні напрями, зокрема: верховенство права; законність; гуманізм; демократизм; гласність; професійність; толерантність; оперативність; поєднання дина¬мізму і стабільності; наступність; плановість; системна погодженість; техніко-юридична досконалість; взаємоузгодження та поєднання правил обов’язковості та рекомендаційного характеру у процесі реалізації процедури делегування правотворчих повноважень шляхом використання імперативно-правових та рекомендаційних норм.
5. Делеговану правотворчість умовно можна поділити на наступні види: 1) за суб’єктами делегування: парламентська, парламентська автономних утворень у федеративних та унітарних державах, урядова, глави держави, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування; 2) за юридичною силою нормативно-правових актів, прийнятих у резуль¬таті делегування правотворчих повноважень: законодавча та підзаконна; 3) за суб’єктами реалізації делегованих повноважень: місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування; 4) за видом норма¬тивно-правового акту встановлення делегування правотворчих повнова¬жень: конституційне, законодавче, інструкційне, розпорядчо-наказове; 5) за змістом та обсягом делегованих правотворчих повноважень: часткова (передбачає наявність права суб'єкта реалізації делегованих повноважень, приймати окремі рішення з чітко визначених питань, що містяться у нормативно-правовому акті делегування) та повна (містить право суб’єкта реалізації делегованих повноважень, вчиняти делеговані дії в межах повної встановленої компетенції суб’єкта, уповноваженого на делегування правотворчих повноважень).
6. Делегування правотворчих повноважень може здійснюватись шля¬хом: чіткого закріплення у Конституції чи законі, який регламентує компетенцію відповідного органу державної влади, щодо реалізації делегованих повноважень у сфері правотворчості; прийняття спеціального нормативно-правового акта уповноваженим на делегування органом державної виконавчої влади на визначений строк та з встановленого переліку питань; укладання угоди про делегування правотворчих повноважень між державними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування із чітким закріпленням переліку делегованих повноважень, що дозволяє попередити конфлікт інтересів між державними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
7. У сфері делегованої правотворчості суб’єктами виступають органи влади, що діють від імені та в інтересах держави та громадянського суспільства, а саме: парламент; парламенти автономних утворень у федеративних та унітарних державах; уряд; глава держави; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування.
8. Змістом делегованих правотворчих повноважень є сукупність делего¬ваних прав та обов’язків, закріплених у встановленому законодавством порядку, що уповноважують державні органи і органи місцевого само¬врядування, а також посадових та інших осіб, приймати нормативно-правові акти з певних питань протягом чітко визначеного періоду, з метою досягнення найбільшої ефективності у регулюванні суспільних відносин та реалізації функцій, покладених на органи державної влади.
9. Відповідно до напрямів впливу делегованої правотворчості на суспільні відносини функції делегованої правотворчості можна класифі¬кувати на: соціальні, політичні, економічні, регулятивні та охоронні.
10. З огляду на особливості делегованої правотворчості можна виокре¬мити наступні етапи реалізації делегованих повноважень: 1) підготовка проекту нормативно-правового акта делегування; 2) попереднє опубліку¬вання проекту нормативно-правового акта делегованої правотворчості у засобах масової інформації з метою визначення рівня очікуваної ефектив¬ності його впливу на суспільні відносини, що підлягають регулюванню; 3) обговорення проекту нормативно-правового акта делегування та його прийняття; 4) контроль за ефективністю нормативно-правового акта, прийнятого в результаті реалізації делегованих повноважень.
11. Результатом делегованої правотворчої діяльності є розробка та прийняття нормативно-правового акта, який не потребує затвердження вищими державними органами влади; наділений юридичною силою, яка дорівнює силі актів, які приймає орган, що делегує повноваження та дає можливість визначити рівень підпорядкування та місце в ієрархічній побудові системи нормативно-правових актів. Ефективність дії норма¬тивно-правових актів, прийнятих в межах делегованих повноважень, обумовлюється доцільністю, збалансованістю, передбачуваністю, прозо¬рістю процедури делегованої правотворчості та ступенем врахування громадської думки під час розробки та прийняття нормативно-правових актів делегування.
12. Проведений порівняльний аналіз делегованої правотворчої діяль¬ності зарубіжних країн дозволяє констатувати, що у більшості держав континентального права: уряд має можливість здійснювати делегування правотворчих повноважень з метою оперативного регулювання певного виду суспільних відносин; відсутня складна процедура урядового делегування правотворчих повноважень, що пояснюється, насамперед, існуванням законодавчої ініціативи в уряду; право уряду на самостійну правотворчість шляхом делегування знаходиться під постійним контролем парламенту та суду; делегування правотворчих повноважень здійснюється тільки шляхом прийняття спеціального закону, який визначає мету, коло регульованих питань та строк передачі відповідних правотворчих повно¬важень; спеціальний закон про делегування правотворчих повноважень не може надавати уряду право приймати правові норми, що мають зворотну силу дії; нормативно-правові акти уряду, прийняті шляхом реалізації делегованих правотворчих повноважень, не можуть стосуватись основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, статусу суб’єктів федерації та конституційного статусу органів державної влади.
13. З метою розвитку та підвищення ефективності механізму реалізації делегованої правотворчості в Україні вважаємо за доцільне:
– передбачити окремий розділ про делеговану правотворчу діяльність у структурі Закону України «Про нормативно-правові акти» або «Про закони і законодавчу діяльність», в якому будуть міститись правові норми, що визначають та регламентують порядок підготовки і прийняття нормативно-правових актів делегованої правотворчості з урахуванням їх різноманіття та системних зв’язків, зазначенням механізму контролю за їх підготовкою і реалізацією;
– визначити правовий статус Уряду України як вищого колегіального органу у сфері надання делегованих правотворчих повноважень в системі виконавчої влади та законодавчо закріпити механізм делегування правотворчих повноважень Урядом іншим органам виконавчої влади, шляхом внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Проблемы теории государства и права : учебник / М. И. Абдулаев, С. А. Комаров. – СПб. : Питер, 2003. – 576 с.
2. Абзалова Л.Ф. Делегированное законодательство. / Л.Ф. Абзалова // Государственная власть и местное самоуправление. - 2007г. - №1. – С. 37-43.
3. Авер‘янов В.Б. Компетенція / В.Б. Авер‘янов // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1998–2004. – Т. 3: К–М. – 2001. – 789 с.
4. Авер’янов В. Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування / В. Б. Авер’янов, О. Д. Крупчан. – Х. : Право, 1998. – 52 c.
5. Аверянов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право / Аверянов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П. — К. : Видавничий Дім "Ін-Юре", 2002. — 668 с.
6. Автономов А. С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Автономов А. С. — М. : ТК Велби ; Проспект, 2007. — 552 с.
7. Аистова Л.С., Экимов А.И. Эксперименталистское направление в американской юриспруденции / Л.С. Аистова, А.И. Экимов // Человек и общество: ученые записки. - Вып. ХП. − Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1973. − С.65-73.
8. Александрова Н. Розвиток публічного права в Україні / Н.В. Александрова, І.Б. Каліушок. – К. : Конус-Ю, 2009. – 584 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981–1981. – Т. 2. – 1981. – 360 с.
10. Алексеев С. С. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов и фак.] / Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М. – М. : Инфра•М-Норма, 1997. – 570 с.
11. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М. : БЕК, 1995. – 360 с.
12. Арефина С.И. Конституционные основы делегированного законодательства : автореф. дис. на соиск. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / С.И. Арефина. - М., 2005. – 20 с.
13. Арзамасов Ю.Г. Нормотворческая деятельность МВД России в механизме реализации прав человека и гражданина / Ю.Г. Арзамасов. – М. : Прогресс, 2000. – 312 с.
14. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации / Баглай М. В. - [6-е изд., изм. и доп.] — М. : Норма, 2007. - 784 с.
15. Барабашев Г.В. О хартиях местного самоуправления в США / Г.В. Барабашев // Государство и право. – 1993. - № 8. – С. 126-134.
16. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні / Батанов О. В. - К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 512 с.
17. Белкин А.А. Юридические акты: право на законоизъявление и введение закона в действие / А.А.Белкин // Правоведение. – 1994. - № 1. – С. 53—57.
18. Бельский К.С. О реформе губернаторской должности / К.С. Бельский // Государство и право. - 2001. - №1. - С. 5-13.
19. Бельский К.С. О функция исполнительной власти / К. С. Бельский // Государство и право. – 1997. - № 3. – С. 13 – 18.
20. Битяк Ю. Правові основи формування та функціонування органів державної влади у контексті євроінтеграції / [Ю. Битяк, О. Данильян, В. Колесник, З. Чуйко та ін.]. – К. : Право, 2010 - 384 с
21. Боботов С.В. Французская модель правового государства / С.В. Боботов, Д.И. Васильев // Сов. гос. право. – 1990. – № 1. – С.105-112.
22. Богатова А.В. Прецедент Европейского Суда по правам человека как регулятор общественных отношений в Российской Федерации / А.В. Богатова // Современные пробл. Государства и права. – Н. Новгород, 2005. - Вып. 9. – С. 38 – 42.
23. Богдановская И.Ю. Источники права на современном этапе развития «общего права» : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / И.Ю.Богдановская. – М., 2007. – 20 с.
24. Богдановская И. Ю. Закон в английском праве / Богдановская И. Ю. – М. : Проспект, 1994. –144 с.
25. Борденюк В. Децентралізація державної влади і місцеве самоврядування: поняття, суть та форми (види) / Борденюк В. // Право України. – 2005. - № 1. – С. 21 – 25.
26. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів месцевого самоврядування / В. Борденюк // Право України. – 2005. - № 6. – С. 16-21.
27. Борденюк В. Місцеве самоврядування і деякі проблеми децентралізації влади / В. Борденюк // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. — К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — Вип. 1. — С. 28—35.
28. Бошно С.В. Правоведение / С.В. Бошно. – М. : Право и закон, 2002. – 502 с.
29. Бребан Г. Французское административноеправо / Г. Бребан. - М. : Прогресс, 1988. - 512 с.;
30. Бублик Г.В. Делегування повноважень місцевими органами влади: організаційно-правовий аспект : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія та управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Г.В. Бублик. – К., 2005. – 108 с.
31. Бублик Г.В. Делегування повноважень місцевими органами влади: організаційно-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Г.В. Бублик. – К., 2005. – 20 с.
32. Варламова Н.В. Современный российский федерализм: конституционная модель и политико-правовая динамика / Варламова Н.В. – М. : Прогрес, 2001. – 408с.
33. Ведель Ж. Административное право Франции / Ж. Ведель : [пер. с франц. В. Иванова]. – М. : Наука, 1973. – 498с.
34. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник [для вузов] / А. Б. Венгеров. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Омега-Л, 2006. – 608 с.
35. Вершинин М.С. Конфликтология: Конспект лекцій / М.С. Вершинин - СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 20001. - 64 с.
36. Выдрина И.В. Конституционно-правовые модели местного управления и местного самоуправления : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / И.В. Выдрина. - Краснодар, 2005. – 36 с.
37. Гессен В.М. Основы конституционного права / Владимир Матвеевич Гессен ; [сост., авт. вступит. ст. и коммент. А.Н. Медушевский]. — М. : РОССПЭН, 2010. — 494 с;
38. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Эксмо, 2005. – 592 с
39. Головистикова А. Н. Теория государства и права : учеб. пособие / Головистикова А. Н. – М. : Эксмо, 2005. – 392 с.
40. Голосніченко Д. Державні повноваження та повноваження держави: делегування у процесі державотворення й у міжнародних відносинах / Голосніченко Д. // Право України. – 2008. - № 9. – С. 31 – 39.
41. Голосніченко Д.І. Теорія повноважень, їх регулювання та розподіл у процесі міжнародної інтеграції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Д.І. Голосніченко. – К., 2010. – 43 с.
42. Голосніченко І. П. Адміністративне право України : підручник / І. П. Голосніченко, Р.А. Калюжний. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
43. Графский В.Г. Всеобщая история права и государства / В.Г. Грфский. - М. : Норма, 2008. - 752 с.
44. Григорьев Ф.А. Акты применения норм советского права : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.01 «Теорич и история государства и права; история политических и правовых учений» / Ф.А. Григорьев. – Саратов, 1971. – 16 с.
45. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне : [пер. з франц. О. Карпова] – К. : Основи, 1993. – 312 с.
46. Гусарєв С.Д. Правова діяльність в структурі соціальної діяльності / С.Д. Гусарєв // Укр. право. – 2005. - № 1. – С. 41-50.
47. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / Гусарєв С.Д. – К. : Знання, 2005. – 375 с.
48. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право) / Рене Давид ; [пер. с франц. В. А. Туманов]. – М. : Международные отношения, 2003. – 400 с.
49. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки / Девід П. Каррі.. – К.: “Веселка”, 1993. – С. 192 с.
50. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. — 656 с.
51. Джерела конституційного права України : моногр. / відп. ред. акад. Ю.С. Шемшученко і О.І. Ющик. – К., 2010. – 710 с.
52. Дідич Т. Концептуалізація нормопроектування в контексті модернізації правотворчості (теоретико-правовий аспект) / Т. Дідич // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 4 (55). – С. 37-43.
53. Дмитриевцев К.Н. Процесс правотворчества в Российской Федерации: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.01 «Теорич и история государства и права; история политических и правовых учений» / К.Н. Дмитриевцев. – Н. Новгород, 1994. – 23 с.
54. Дрейшев Б.В. Правотворчество и правовое регулирование / Б.В. Дрейшев // Правоведение. – 1985. – № 1. - С. 29-33.
55. Дрейшев В.В. Некоторые особенности экспериментального правотворческого процесса / В.В. Дрейшев // Правоведение. − 1969. − №1. – С.37-44.
56. Загайнова С.К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения / Загайнова С.К. – М. : Норма, 2002 – 176 с.
57. Загальна теорія держави і права / [Цвік М.В., Петришин О.В., Авраменко Л.В. та ін.] ; за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
58. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [Колодій А. М., Лисенков С. Л., Тихомиров О. Д. та ін.] ; за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 317 с.
59. Задорожня Г. Специфіка нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування / Г. Задорожня // Право України. – 2007. - № 6. – С. 18 – 21.
60. Закалюк А.П. Ефективність закону: методологічні засади / А.П. Закалюк // Проблеми методології сучасного правознавства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. − К., 1996. − 161 с.
61. Зивс С. Л. Источники права / Зивс С. Л. – М. : Юрид. лит., 1982. – 354 с
62. Зонтхаймер К. Федеративная Республика Германии сегодня: Основные черты политической системы / Зонтхаймер К. - М. : Прогресс, 1996. – 320 с.
63. Ивановский В.Организация местного самоуправления во Франции и Пруссии./ Ивановский В.- Казань, 1886. – 88 с.
64. Илюшин В. А. Юридическая концепція В.М. Гессена : автореф. дисс. на стиск. степени канд. юрид. наук : спец.12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / В.А. Илюшин. — СПб., 2003. — 21 с.
65. Исаев М.А. Основы конституционного права Дании / Исаев М.А.. — М. : Муравей, 2002. – 337 с.
66. Исаев М.А. Основы конституционного строя Норвегии / Исаев М.А. – М. : Наука, 2001. – 211 с.
67. Испания. Конституция и законодательные акты. / [Сост. В.А.Савин. Под ред. Н.Н. Разумовича. Вступит. ст. Н.Н. Разумовича, В.А. Савина] - М. : Прогресс, 1982 – 352 с.
68. Италия. Конституция и законодательные акты / [Сост. В.А.Савин. Под ред. Н.Н. Разумовича. Вступит. ст. Н.Н. Разумовича, В.А. Савина]. - М. : Прогресс, 1988. – 168 с.
69. Казанчев Ю.Д. Конституционное право зарубежных стран : [учебное пособие] / Ю.Д. Казанчев. - М. : Московский городской институт управления Правительства Москвы, 2003. - 120 с.
70. Карташов В.Н. Понятие м структура юридической деятельности / В.Н. Карташов // Юридическая деятельность: сущность, структура, виды : Сб. науч. тр. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т., 1989. – 198 с.
71. Карташов В.Н. Юридическая деятельность в социалистическом обществе : учебное пособие / Карташов В.Н. – Ярославль : Знание, 1987. – 164 с.
72. Кашанина Т.В. Юридическая техника / Т.В. Кашанина. – М. : Юристъ, 2007. – 512 с.
73. Керимов Д.А. Конституция СССР и развитие политико-правовой теории / Д.А. Керимов. – М. : Наука, 1979. – 304 с.
74. Керимов Д.А. Общая теория государства и права / Д.А. Керимов. – Л. : Наука, 1961. – 312 с
75. Ковальський В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П .Козінцев. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.
76. Козлова Е.И. Конституционное право России / Е.И. Козлова, О.Е. Кутафин. - [3-е изд., перераб. и доп.]. - М. : Юристъ, 2003. — 585 с.
77. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник] / С. А. Комаров. - [3-е изд., переработанное и дополненное.]. – М. : Юристъ, 1997. – 416 с.
78. Конституции зарубежных государств : учебное пособие / [сост. проф. В.В. Маклаков] - [2-е изд., исправ. и доп.]. - М. : Издательство БЕК, 1999. - 584 с.
79. Конституционное право / [Уэйд Е., Филипс Д. и др.] ; [пер. с англ. С. Крылова]. – М., 1950. – 204 с.
80. Конституционное право зарубежных стран / [Баглай М. В., Бобылев Г. В., Карлов Ю. Е. и др.] ; под общ. ред. М.В. Баглая. — [2-е изд., перераб.] — М. : Норма, 2008. – 832 с.
81. Конституционное право зарубежных стран : учебник для вузов / [Баглая М. В., Лейбо Ю. И., Энтина Л. М. и др.]. — М. : Норма, 2004. — 832 с.
82. Конституційне право України / [Городецький О. В., Корнієнко М. І., Кравець Є. Я. та ін.] ; під ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, 2002. – 676 с.
83. Конституція Великобританії : електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=United_Kingdom&language=r
84. Конституція Вірменії : електронний ресурс. – Режим доступу :http://www.uznal.org/constitution.php?text=Armenia&language=r
85. Конституція Іспанії : електронний ресурс. – Режим доступу : http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/SPAIN.HTM#12
86. Конституція Італії : електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.italia-ru.it/node/4657;
87. Конституція Німеччини : електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Germany&language=r
88. Конституція Німеччини: електронний ресурс. – Режим доступу : http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/germany.htm
89. Конституція Полщі : електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/kon1.htm
90. Конституція Португалії : електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Portugal&language=r
91. Конституція Російської Федерації : електронний ресурс. – Режим доступу :http://www.uznal.org/constitution.php?text=Russia&language=r
92. Конституція Руминії : електронний ресурс. – Режим доступу :http://www.uznal.org/constitution.php?text=Romania&language=r
93. Конституція України // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72. – С. 15 – 20.
94. Конституція Франції : електронний ресурс. – Режим доступу : http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/france.htm
95. Конституція Хорватії : електронний ресурс. – Режим доступу :http://www.uznal.org/constitution.php?text=Croatia&language=r
96. Конституція Швейцарії : електронний ресурс. – Режим доступу :http://www.uznal.org/constitution.php?text=Switzerland&language=r
97. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права /Н.М. Коркунов ; [авт. предисл. И. Ю. Козлихин]. — науч. изд., [репринтное]. — М. : Юридический центр Пресс, 2003. — 430 с.
98. Коркунов Н. М. Сравнительный очерк государственного права иностранных держав. Ч. 1 : Государство и его элементы /Н.М. Коркунов. — СПб. : Типография М. М. Стасюлевича, 1890. — 163 с.
99. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / Котюк В. О. – К. : Атіка, 2005. – 590 с.
100. Кравченко В.В. Становлення та розвиток законодавства України про місцеве самоврядування / В.В. Кравченко // Актуальні проблеми виконання законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”. - К. : Атіка, 2003. - 288 с.
101. Краснова О. Законодательное регулирование разграничения полномочий между органами государственной власти Российской Федерации и органами государственной власти субъектов федерации: состояние, проблемы и перспективы совершенствования / Краснова О. // Государство и право. – 2008. - № 12. – С. 48-59.
102. Кривоченко Л.М. Класифікація / Л.М. Кривоченко // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Шемшученко Ю. С. (голова) та ін.]. – К. : Вид-во “Українська енциклопедія” імені М. П. Бажана, 1998–2004. – Т. 3: К–М. – 2001. – 792 с.
103. Кудрявцев В. Юридический конфликт / В. Кудрявцев // Государство и право. - 1995. - № 9. – С. 31-39.
104. Кудрявцев В.Н. Право и поведение / Кудрявцев В.Н. – М. : Наука, 1978. – 178 с.
105. Кудрявцев В.Н. Современная социология права / В.Н.Кудрявцев, В.П. Казимирчук. – М. : Прогресс, 1995. – 318 с.
106. Кудрякова О.В. Правовые акты местного самоуправления : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / О.В. Кудрякова. - М., 2000. – 190 с.
107. Кулапов В.Л. Теория государства и права: учеб. / В.Л. Кулапов, А.В. Малько. – М. : Норма, 2008. – 384 с.
108. Куракин А.В. Полицейское право : [лекционный курс] / А.В. Куракин. — М. : Издательство «Дело и Сервис», 2004. — 816 с.
109. Курдюк П.М. Региональное правотворчество : состояне, проблемы, перспективы : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений”/ П.М. Курдюк. – Санкт-Петербург, 1997. – 229 с.
110. Лазарев В.В. К вопросу о понятии и пределах эксперимента в области государства и права / В.В. Лазарев // Правоведение. − 1966. − №1. − С.17-23.
111. Лазарев В. В. Теория государства и права : учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Спарк, 2004. – 528 с.
112. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве / В.В. Лапаева − М.: Юрид. лит-ра, 1987. – 143 с.
113. Лихачов С. Методи діяльності органів місцевого самоврядування / Лихачов С. // Юридична Україна. – 2011. – № 2. – С. 29 – 35.
114. Мазур Д.В. Акти правотворчості президента в республіках зі змішаною формою правління (загальна-теоретичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Д. В. Мазур. – Х., 2007. – 20 с.
115. Маклаков В. В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть / Маклаков В. В. — М. : Волтерс Клувер, 2006. — 896 с.
116. Малайны Рышард М. Предметные пределы действия федерального закона в США / Рышард М. Малайны // Правоведение. – 1992. - № 3. – С. 65-68.
117. Малько А.В. Конституционное право зарубежных стран / Малько А.В. – М. : Норма, 2004. – 320 с.
118. Малько А.В. Соглашения в системе способов разграничения полномочий между Федеральными органами исполнительной власти и органами исполнительной власти субъектов РФ / Малько А.В., Волкова Л.П. // Государство и право. – 2008. - № 12. – С. 60-66.
119. Манахова Ю. В. Правотворческая деятельность в современном российском обществе : дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права; история политических и правовых учений” / Ю. В. Манахова. – М., 2005. – 222 с.
120. Марченко М.Н. Законы в системе англосаксонского права / Марченко М.Н. // Вестн. Моск. ун-та. – Серия Право. – 1999. - № 5. – С. 76 - 80.
121. Марченко М. Н. / Общая теория государства и права. Академический курс : у 2-х т / М. Н. Марченко – 1998. – 1998. – М. : Юристъ. - Т. 1: Теория государства. – 1998. – 466 с.
122. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособие [для студ. вузов, обучающихся по спец. 02.11.00 “Юриспруденция”] / Марченко М. Н. – М. : ТК Велби, 2005. – 760 с.
123. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права : учеб. пособие [для студ. вузов, обуч. по спец. “Юриспруденция”] / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, 2006. – 655 с.
124. Марченко М. Н. Теория государства и права : курс лекций / Марченко М. Н., Лейст О. Э., Попов В. Д. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Зерцало, 1999. – 504 с.
125. Марченко М. Н. Теория государства и права : учебник [для вузов ] / Марченко М. Н. – М. : Зерцало, 2002. – 624 с.
126. Маунц Т. Государственноеправо Германии (ФРГ и ГДР) / Т. Маунц : [пер. с нем. К. Левина] – М. : Юрид. лит., 1959. – 596 с.;
127. Мелехин А.В. Теория государства и права / А.В. Мелехин. – М. : Юристъ, 2007. – 364 с.
128. Минниахметов Р.Г. Правотворческая и правоприменительная деятельность в Российской Федерации: вопросы теории и практики / Р.Г. Минниахметов, Г.Г. Файзуллин // Право и политика, 2007. - № 8. – С. 139-145.
129. Миронов О.О. Субъкты советского государственного права / Миронов О.О. – Саратов. : Знание, 1975. – 286 с.
130. Мицкевич А.В. Правотворчество в СССР / А.В. Мицкевич. – М. : Наука, 1974. – 278 с.
131. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник / А. А. Мишин. - [5.изд., перераб. и доп]. - М. : Белые альвы, 1996. - 400 с.
132. Москалькова Т.Н. Нормотворчество: научно-практическое пособие / Т.Н.Москалькова, В.В.Черников. – Москва : Проспект, 2011. – 384 с.
133. Муніципальне право зарубіжних країн : навч. посіб. / [Батанов О.В., Кампо В.М. та ін.] / за заг. ред. проф. П.Ф. Мартиненка. - К. : Знання України, 2005. - 148 с.
134. Муніципальне право України : підручник / [В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, М.О.Баймуратов та ін.] ; за ред В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 352 с.
135. Нашиц А.М. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А.М. Нашиц. – М. : Прогресс, 1974. – 312 с.
136. Нерсесянц В.С. Теория права и государства / Нерсесянц В.С. – М. : Норма, 2005. – 272 с.
137. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учебник [для студ. вузов, обучающихся по спец. “Юриспруденция”] / Нерсесянц В. С. – М. : НОРМА, Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М., 2002. – 539с.
138. Нижник Н. Про співвідношення державного управління і виконавчої влади / Н.Нижник, С. Мосов // Вісн. УАДУ. - 2000. - № 4. - С. 23-29.
139. Никитский В.И. Эксперимент как метод поиска оптимальных вариантов правовых решений / В.И. Никитский // Эффективность правовых норм / [В.Н.Кудрявцев, В.И.Никитский, И.С.Самощенко, В.В.Глазырин]. − М. : Юрид. лит., 1978. – 176 с.
140. Оболонський О.Ю. Державна служба : навчальний посібник / О.Ю Оболонський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
141. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс) : Екзаменаційний довідник / Оборотов Ю.М. – Одеса, Юридична література, 2006. – 184 с.
142. Обухович И. В. Конституционное право Германии и Франции / Обухович И. В. — Минск : Асобны Дах, 2004. — 218 с.
143. Ожегов С.И. Толковый словар русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – М., 1999. – 918 с.
144. Оніщенко Н. Правотворча діяльність Н. Оніщенко // Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / [відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 2003. – 1232 с.
145. Оніщенко Н.М. Функції права // Теорія держави і права: Академічний курс : підручник / [В. С. Журавський, О. Л. Копиленко, С. В. Бобровник та ін.] ; за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 685 с.
146. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії / Оніщенко Н. М. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.
147. Органи державної влади України : монографія / за ред. В.Ф. Погорілка. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 592 с.
148. Орзих М. Ф. Право и личность / М. Ф. Орзих. – М. : Юридическая литература, 1975. – 112 с.
149. Орзіх М. Международные стандарты местного самоуправления : учебное пособие / М. Орзіх, М.Баймуратов — Одеса, 1996. – 304 с.;
150. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування / Ю. Панейко. – Львів: Літопис, 2002. – 208 с.
151. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології / Пархоменко Н.М. – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2008. – 336 с.
152. Пашков О. Співвідношення органів місцевого управління й органів місцевого самоврядування / О. Пашков // Підприємництво, господарство, право. – 2006. - № 3. – С. 47-49.
153. Перепелиця М. Види суб’єктів фінансового права / Перепелиця М. // Вісник академії правових наук України. – 200__. - № 4 (55). – С.174-182.
154. Перепелиця М. Теоретичні основи правового статусу владних суб’єктів фінансового права / Перепелиця М. // Вісник академії правових наук України. – 2007. - № 4 (51). – С.182- 190.
155. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : [підруч. для студ. юридичних спец. вищ. закл. освіти] / Погорілко В. Ф., Фрицький О. Ф., Городецький О. В. – [3-є вид.]. – К. : Наукова думка, 2002. – 731 с.
156. Політика, право і влада в контексті трансформаційних процесів в Україні / [Кресіна І. О., Матвієнко А. С., Оніщенко Н. М. та ін.] ; за ред. І. О. Кресіної. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – 304 с.
157. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1998 року № 731 : електронний ресурс. – Режим доступу : http: // zakon.rada.gov.ua/
158. Поляков А. В. Общая теория права : проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : курс лекций / Поляков А. В. – СПб. : Издательский дом С.-Петербургского ин-та, 2004. – 864 с.
159. Попова А.В. Конституционное право зарубежных стран / Попова А.В. – М. : Норма, 2003. – 268 с.
160. Португалия: Конституция и законодательные акты. — М. : Наука, 1979. – 168 с.
161. Правові основи формування та функціонування органів державної влади у контексті євроінтеграції / [Ю. Битяк, О. Данильян, В. Колесник, З. Чуйко та ін.]. – К. : Право, 2010 - 384 с.;
162. Правотворчество в СССР / А.В. Мисцкевич, А.С. Пиголкин, А.А. Тиле, В.В. Тищенко и др. / под ред. проф. А.В. Мисцкевича. – М. : Знание, 1974. – 319 с.
163. Прієшкіна О. Проблеми розвитку правової бази місцевого самоврядування в Україні / О. Прієшкіна // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. — 2000. — № 1. – С. 43-48.
164. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон України : електронний ресурс. – Режим доступу // http//zakon.rada.gov.ua/
165. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 9 – Ст. 79.
166. Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року № 308 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 10. – С. 166.
167. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації : Закон України // Відомості Верховної Ради України . – 2007. - № 49. – Ст. 299. – Ст. 1, 22
168. Про регламент Верховної Ради України : Закон України // Голос України. - 2010 - № 28.
169. Про судоустрій і статус суддів : Закон України // Голос України. - 2010 - № 142.
170. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях / Пугинский Б.И. – М. : Наука, 1985. – 204 с.
171. Пугинский Б. И. Право и экономика: проблемы и становление / Б. И. Путинский, Д. А. Сафгулин. – М. : Наука, 1991. – 316 с.
172. Пухтинський М. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та здійснення державної регіональної політики / Пухтинський М.. – К. : Логос, 2001. – 212 с.
173. Рабинович П. М. Основы общей теории права и государства : учеб. пособие / Рабинович П. М. – [7-е изд., с изм.]. – Харьков : Консум, 2005. – 319 с.
174. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб / Рабінович П. М. – [5-е вид., зі змінами]. – К. : Атіка, 2008. – 174 с
175. Розвиток публічного права в Україні (доповідь за 2007–2008 роки) / [за заг. ред. Н. В. Александрової, І. Б Коліушка]. – К. : Конус-Ю, 2009. – 584 с.
176. Романюк С. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості / С. Романюк. – Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів. – К. : Логос, 2001.- 302 с.
177. Селіванов В.М. Право і влада сувереної України : методологічні аспекти / Селіванов В.М. – К. : Вид. дім «Ін Юре», 2002. – 724 с.
178. Сенякин И. Н. Правотворчество: понятие, принципы, виды / И. Н. Сенякин // Теория государства и права : курс лекций / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2001. – 771 с.
179. Серьогіна С.Г. Структурні та кометенційні проблеми організаці місцевого самоврядування в Україні / С.Г. Серьогіна // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2002. – Вип. 2. – С. 61 -71.
180. Синюков В.Н. Функции права // Теория государства и права : курс лекций / [Байтин М. И., Григорьев Ф. А., Зайцев И. М. и др.] ; под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2004. – С. 156
181. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / Скакун О. Ф. – Харьков : Эспада, 2005. – 840 с.
182. Скрипнюк О. Правотворчість Президента України та її нормо проектне забезпечення: питання теорії і практики / О.Скрипнюк, В.Федоренко // Право України. – 2011. - № 3. – С. 175 – 186.
183. Скрипнюк О. Теоретичні засади реформування системи місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі / Скрипнюк О. // Юридична Україна. – 2010. – № 1. – С. 10 – 15.
184. Смирнов С.В. Социально-правовой эксперимент и регулирование общественных отношений / С.В. Смирнов // Советское государство и право. − 1973. − №11. – С.21-28.
185. Смирнова Т. С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні : навчальний посібник / Т.С. Смирнова. — К. : Логос, 2001. – 304 с.
186. Соколов Н.Я. Формы участия народных масс в совершенствовании социалистического законодательства : автореф. дис. на со