Деміденко Олександр Вікторович. Значення порушень метаболізму катехоламінів та ендотеліальної функції в розвитку цереброішемічної форми артеріальної гіпертензії та їх корекція інгібіторами ангіотензинконвертуючого ферменту і блокаторами кальцієвих каналів

brief description

Деміденко Олександр Вікторович. Значення порушень метаболізму катехоламінів та ендотеліальної функції в розвитку цереброішемічної форми артеріальної гіпертензії та їх корекція інгібіторами ангіотензинконвертуючого ферменту і блокаторами кальцієвих каналів: дисертація канд. мед. наук: 14.01.11 / Запорізький держ. медичний ун-т. - Запоріжжя, 2003.

Деміденко О.В. Значення порушень метаболізму катехоламінів та ендотеліальної функції в розвитку цереброішемічної форми артеріальної гіпертензії та їх корекція інгібіторами ангіотензинконвертуючого ферменту і блокаторами кальцієвих каналів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, 2003.
Дисертацію присвячено питанням впливу активації локальної та циркулюючої складових симпато-адреналової системи, інтенсивності процесів ремоделювання серця та артерій, порушень ендотеліальної функції на перебіг різних форм артеріальної гіпертензії та перспективи застосування інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту і блокаторів повільних кальцієвих каналів у хворих на гіпертонічну хворобу і цереброішемічну форму артеріальної гіпертензії. Виявлено, що прогресування артеріальної гіпертензії та формування цереброішемічної форми артеріальної гіпертензії тісно пов’язані з порушенням мозкового кровотоку й асоціюються зі структурним ремоделюванням артерій та еритроцитів. Надлишкова нейрогуморальна симпатична активація вносить негативний вклад у процеси структурної перебудови серця і судин, а також визначає формування і прогресування дисфункції ендотелію. Встановлено, що лацидіпін у хворих на цереброішемічну форму артеріальної гіпертензії і гіпертонічну хворобу із документованою ендотеліальною дисфункцією має реальні переваги перед еналаприлом, тоді як останній перевершує лацидіпін у пацієнтів із гіпертонічною хворобою без документованої дисфункції ендотелію.

Дисертацію присвячено актуальному питанню кардіології: встановленню особливостей обміну катехоламінів, порушень ендотеліальної функції та ремоделювання артерій у хворих на ГХ і ЦІФАГ та їх змін при застосуванні інгібіторів ангіотензинконвертуючого ферменту і блокаторів повільних кальцієвих каналів.
Формування ЦІФАГ супроводжується інтенсифікацією процесів ремоделювання серця, що асоціюється з достовірним зростанням кінцево-діастолічного об’єму лівого шлуночка на 4,9%, зменшенням індексу відносної товщини його стінки на 12,0%, підвищенням індексу сферичності на 4,7%, а також супроводжується суттєвою депресією тотальної насосної функції лівого шлуночка на 25,8%.
Виникнення ендотеліальної дисфункції у хворих на ГХ і ЦІФАГ супроводжується погіршенням пасивно-еластичних якостей стінки лівого шлуночка, зростанням тяжкості діастолічної дисфункції та трансформацією гіпертрофічного профілю наповнення лівого шлуночка в «псевдонормальний».
Порушення кровотоку в басейні брахіоцефальних артерій у хворих на ГХ тісно корелює з вираженістю дисфункції ендотелію (r=0.52), тоді як у пацієнтів з ЦІФАГ зі структурно-геометричним ремоделюванням артерій (r=-0.86).
Формування ендотеліальної дисфункції у хворих з АГ та виникнення ЦІФАГ тісно асоціюється зі зростанням сферичності ерітроцитів та зменшенням їх площі на 3,2% і 5,5% відповідно.
Надлишкова активація САС у хворих на ГХ переважно пов’язана з елевацією плазмового пулу адреналіна, тоді як формування ендотеліальної дисфункції та ЦІФАГ тісно пов’язано з подальшим зростанням плазмової концентрації норадреналіна.
Найбільший вміст катехоламінів в еритроцитах був зареєстрований у хворих на ЦІФАГ, тоді як у пацієнтів із ГХ II стадії в сполученні з дисфункцією ендотелія та без такої ці показники мали вірогідно нижчі значення відповідно на 6,0% і 10,0%.
Антигіпертензивний ефект лацидіпіну більш виражений у хворих ЦІФАГ, а еналаприлу - у хворих на ГХ без верифікованої дисфункції ендотелію, тоді як у хворих з верифікованою ЕД антигіпертензивна ефективність цих препаратів була порівнювана.
У хворих ЦІФАГ лацидіпін перевищує еналаприл за здатністю зменшувати асиметрію лінійної та об’ємної швидкості кровотоку в брахіоцефальних артеріях, тоді як у хворих на ГХ обидва препарати виявляли порівнювану в цьому відношенні ефективність.
Суттєвіше відновлення функції ендотелію артерій у хворих з артеріальною гіпертензією спостерігається при призначенні лацидіпіну (на 106,7%), ніж при призначенні едніту (на 89,0%).
Незалежно від форми артеріальної гіпертензії плазмова активність норадреналіну знижується в більшій мірі при застосуванні лацидіпіну (в середньому на 46%), тоді як рівень адреналіна при призначенні лацидіпіну та едніту знижується порівнювано в усіх пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
У хворих ЦІФАГ лацидіпін має суттєві переваги перед еналаприлом у здатності обмежувати активність не тільки плазмової складової симпато-адреналової системи, але й інтенсивність депонування ендогенних катехоламінів в еритроцитах