Дербак Марія Антонівна. Клініко-імунологічна характеристика перебігу хронічних вірусних гепатитів В і С у Закарпатській області

brief description

Дербак Марія Антонівна. Клініко-імунологічна характеристика перебігу хронічних вірусних гепатитів В і С у Закарпатській області: Дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Ужгородський національний ун-т. - Ужгород, 2002. - 149арк. - Бібліогр.: арк. 112-139

Дербак М.А. Клініко-імунологічна характеристика перебігу хронічних вірусних гепатитів В і С у Закарпатській області.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби.- Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, Київ, 2002.
Дисертація присвячена проблемам вивчення хронічних вірусних гепатитів, на основі визначення частоти розповсюдження маркерів вірусів гепатитів В і С у медпрацівників та хворих на ХВГ у Закарпатській області; вивченню особливостей стану імунної системи у хворих на ХВГ. Проведено визначення маркерів ВГ у 2117 осіб, із яких для подальшого вивчення відібрано 232 хворих: на ХГВ- 125 та ХГС-107 осіб.
Виявлена висока інфікованість вірусами гепатитів В і С медпрацівників швидкої медичної допомоги. Проведено комплексне співставлення клінічного перебігу ХВГ з результатами біохімічних досліджень, ІФА та ПЛР в результаті чого запропоновано у хворих на ХВГ програму спостереження розширити за рахунок ПЛР. У хворих на ХВГ виявлено вторинний імунодефіцит, що потребує імунокорекції. Виявлено позитивний вплив циклоферону на клінічний перебіг ХВГ .

1.У обстежених медичних працівників виявлено високий рівень інфікованості вірусами гепатитів В і С. За результатами визначення HBs-антигену поширеність HBV- інфекції склала 2,4 %, а доповнення спектру досліджень за рахунок анти-HBe та анти-НBcor дозволило діагностувати її у 14,9 % медпрацівників. Анти-HCV серед медпрацівників зареєстровано у 2%. При цьому у 65,2 % обстежених осіб присутність маркерів вірусів гепатиту В або С супроводжувалась клініко-біохімічними та імунологічними зрушеннями.
2. Найчастіше HВs - антиген реєструвався серед медпрацівників швидкої медичної допомоги у 3,3% осіб, хірургічного профілю у 2,7 %, терапевтичного стаціонару у 1,9%. Антитіла до ВГС виявлено у 4,5%, 1,13% та 1,9 % медпрацівників відповідно.
3.Високий рівень інфікованості вірусами гепатиитів В і С виявлено у хворих на хронічні гепатити; HBs-антигену - 26,1%, а анти-HCV-11,3% обстежених. Доповнення спектру досліджень за рахунок виявлення анти-HBe та анти-НBcor дозволило діагностувати її у 34,4%, що розширило можливості встановлення діагнозу.
4.За даними методу ІФА 26,5% хворих на ХГВ та 35,3% хворих на ХГС, а за даними методу ПЛР - 58,9 % та 62% відповідно, мають маркери реплікації вірусів і потребують призначення їм етіопатогенетичного лікування.
5.Стандартне клініко-біохімічне обстеження дозволяє вивляти тільки маніфестні форми хронічних ВГ, залишаючи поза увагою лікаря субклінічні та інапарантні форми. Дослідження стану імунітету, визначення серологічних маркерів та ПЛР засвідчили ряд патологічних порушень, що дозволяє більш широко і своєчасно діагностувати захворювання.
6. Виявлено відсутність кореляції між клінічним перебігом ХВГ, результатами біохімічних досліджень, імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції.
7.Виявлені порушення у імунному статусі хворих на ХВГ, зниження вмісту Т- хелперів, підвищення рівнів імуноглобулінів М та G дозволяють ставити питання про доцільність призначення лікування.
8.Використання циклоферону у лікуванні хворих на ХГВ та С з мінімальною активністю патологічного процесу є ефективним, оскільки у більшої частини хворих (81,3%) нормалізує клініко-біохімічні показники, зменшує імунологічний дисбаланс, що сприяє покращенню загального стану хворих.