Дерев'янко Марина Іванівна. Гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

brief description

Дерев'янко Марина Іванівна. Гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 253 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ДЕРЕВ’ЯНКО МАРИНА ІВАНІВНА

УДК 343.431+343.123

ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Погорецький Микола Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ 13
1.1. Поняття та сутність гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 13
1.2. Класифікація гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 30
1.3. Генеза запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та гарантій прав і свобод особи під час його застосування 47
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ ПРИ ОБРАННІ ТА ЗАСТОСУВАННІ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 73
2.1. Підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 73
2.2. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як гарантія прав та свобод особи 92
2.3. Суд як гарант прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 113
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ОСОБИ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ТРИМАННЯ ОСОБИ ПІД ВАРТОЮ В УКРАЇНІ 134
3.1. Міжнародно-правові стандарти як гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 134
3.2. Практика Європейського суду з прав людини як гарантія прав і свобод особи, щодо якої застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 155
Висновки до розділу 3 180
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
ДОДАТКИ 217

ВСТУП

Актуальність теми. Право на свободу та особисту недоторканність є фундаментальним і невідчужуваним правом людини, яке закріплене міжнародним співтовариством у ст. 3 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, у низці інших загальновизнаних міжнародних документів, а також у Конституції України (ст.ст. 3, 29). Однак, не зважаючи на це, таке право не є абсолютним. Випадки його обмеження передбачені під час здійснення кримінального судочинства, зокрема під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас з метою недопущення порушення прав і свобод людини під час застосування цього заходу передбачена низка кримінально-процесуальних гарантій, які мають сприяти дотриманню міжнародних стандартів прав людини під час його застосування.
Ефективність реалізації кримінально-процесуальних гарантій прав і свобод людини під час застосування тримання під вартою потребує удосконалення норм законодавства, а також удосконалення діяльності правоохоронних, правозахисних та судових органів. Так, проведене анкетування 410 практичних працівників показало, що у 96% опитаних суддів місцевих судів, 90 % адвокатів, 95 % прокурорів та у 85 % слідчих виникали проблеми у реалізації норм Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що регулюють порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Аналіз правозастосовної практики також свідчить про неоднозначне розуміння слідчими, прокурорами й суддями сутності підстав та порядку застосування тримання під вартою. З огляду на це, є помилковою цілковита впевненість у правильній реалізації у кримінальному судочинстві гарантій права особи на свободу та особисту недоторканність.
Наявність проблем, що виникають з питань гарантування прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному судочинстві зумовлено, насамперед, недостатньою науковою розробкою теоретичних положень щодо їх юридичної природи. Лише окремі питання зазначених гарантій висвітлені фахівцями з конституційного, кримінального, кримінального процесуального, міжнародного права, теорії держави і права, оперативно-розшукової діяльності.
Окремі проблемні питання гарантій прав і свобод особи у кримінальному судочинстві, а також застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі й на монографічному рівні, досліджували Ю. П. Аленін, О. А. Банчук, І. В. Басиста, В. Д. Берназ, Т. В. Варфоломеєва, В. І. Галаган, Н. В. Глинська, І. В. Гловюк, О. В. Гончар, В. Г. Гончаренко, І. В. Гора, М. Л. Грібов, О. В. Грінєнко, Ю. М. Грошевий, Ю. О. Гурджі, М. В. Даньшин, В. С. Зеленецький, О. В. Капліна, О. Б. Комарницька, В. А. Колесник, О. П. Кучинська, Л. М. Лобойко, Є. Д. Лук’янчиков, В. І. Маринів, В. Т. Маляренко, М. М. Михеєнко, В. В. Назаров, В. Т. Нор, М. А. Погорецький, В. О. Попелюшко, В. А. Сердюк, Д. Б. Сергєєва, С. М. Смоков, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, О. І. Тищенко, О. Ю. Татаров, А. Р. Туманянц, В. Г. Уваров, Л. Д. Удалова, В. І. Фаринник, М. С. Цуцкірідзе, С. С. Чернявський, В. П. Шибіко, О. Г. Шило, М. Є. Шумило, Л. І. Щербина, О. О. Юхно, О. Г. Яновська та інші фахівці. Їх наукові доробки стали теоретичною основою дослідження та наштовхнули на науковий пошук шляхів вирішення проблемних питань гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як теоретичного, так і прикладного характеру. Вказані обставини обумовили актуальність теми дисертації, визначили її предмет на напрями дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Указів Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року № 361/2006, «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 28.03.2008 року № 276/2008, «Про концепцію реформування кримінальної юстиції України» від 08.04.2008 року № 311/2008 та виконане відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, ухвалених Національною Академією правових наук України (рішення від 24.09.2010 року № 14-10), планів науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом досліджень юридичного факультету «Доктрина права в правовій системі України: теоретичні та практичні аспекти» (номер теми 11БФ042-01, державна реєстрація 01111u008337), а також кафедри правосуддя. Тема дисертації затверджена вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 17 грудня 2012 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вирішення наукового завдання щодо розробки теоретичних, правових та практичних засад, спрямованих на удосконалення гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких задач:
- сформулювати визначення поняття гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- розробити класифікацію та систему гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- визначити етапи розвитку нормативно-правового регулювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та забезпечення гарантій прав і свобод особи під час його застосування;
- встановити співвідношення понять «підстави», «умови» та «приводи до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», визначити систему підстав до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- на підставі результатів аналізу встановленого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як гарантії його реалізації надати рекомендації щодо удосконалення напрямів підвищення ефективності правозастосовної діяльності під час застосування тримання під вартою;
- обґрунтувати роль суду як гаранта реалізації прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- внести пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України щодо гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до міжнародних стандартів і практики Європейського суду з прав людини.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що виникають під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Предметом дослідження є гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають положення діалектичного матеріалізму як загального способу пізнання суспільних явищ і процесів, а також загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
Метод діалектичного матеріалізму надав змогу розкрити основні поняття з обраної тематики завдяки використанню філософських категорій суті та явища, форми і змісту, кількості та якості, суб’єктивного й об’єктивного, а також законів переходу кількісних змін у якісні, єдності й боротьби протилежностей, закону заперечення заперечень тощо; метод історизму використовувалася для висвітлення генезису проблеми, динаміки кримінальної процесуальної характеристики забезпечення права особи на свободу та особисту недоторканність (підрозділи 1.3., 2.2.); системно-структурний метод – для встановлення внутрішньої побудови системи гарантій прав та свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взаємозв’язку та взаємозумовленості її елементів, обсягу і змісту похідних категорій (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.4.); метод функціонального аналізу застосовувався для формування уявлення про правову характеристику гарантій прав і свобод особи, як поліфункціональної правової категорії, яка має виходи на різноманітні проблеми, визначаючи шляхи їх вирішення (підрозділи 1.1., 2.2., 2.3., 2.4.); статистичні та соціологічні методи використані з метою збору інформації шляхом анкетування слідчих, прокурорів та суддів, а також узагальнення отриманих результатів і результатів вивчення кримінальних проваджень та статистичних даних щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; формально-юридичний – для уточнення понятійного апарату (підрозділи 1.1., 2.1., 2.2., 2.4., 3.1., 3.2.); логіко-процесуальний метод – для дослідження поетапності реалізації гарантій дотримання прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (підрозділи 1.2., 1.3., 2.2., 2.3., 2.4., 3.1., 3.2.); метод порівняльного правознавства – для проведення компаративістських досліджень в межах обраної теми, зокрема: порівняння теоретичних понять та категорій, порівняння вітчизняного та міжнародного правового регулювання (підрозділи 1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 3.1., 3.2. ) тощо.
Нормативно-правовою базою дослідження стали положення: Конституції України, міжнародно-правових актів з охорони та захисту прав людини, практика Європейського суду з прав людини, вітчизняне кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство.
Теоретична база дослідження. У ході дослідження були використані праці в галузі філософії права, теорії права, історії держави і права, конституційного та міжнародного права, кримінального процесу як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.
Емпірична база дослідження. Емпіричну базу дисертації становлять результати узагальнення слідчої та судової практик з питань обрання запобіжних заходів та проведення окремих процесуальних дій у кримінальних провадженнях (300 справ); рішення Європейського cуду з прав людини (70 справ); щорічні звіти Генеральної прокуратури за 2012-2014 роки, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за 2012-2014 роки; дані, отримані під час опитування 410 респондентів (80 слідчих, 100 прокурорів, 120 адвокатів та 110 суддів місцевих судів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні після набрання чинності КПК України 2012 р. монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вона визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням генезису, нових ідей і тенденцій розвитку правових відносин у цій сфері, а також напрямів удосконалення законодавства з урахуванням досвіду європейських країн та практики Європейського суду з прав людини. У дисертації обґрунтовується низка концептуальних та важливих для теорії й практики понять, положень і висновків, одержаних особисто автором, серед яких найсуттєвішими є такі:
вперше:
- надається визначення поняття «реалізація гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» як процесу втілення правових приписів у правомірній поведінці учасників кримінальних процесуальних відносин щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розкривається його процесуальна сутність;
- встановлено ознаки та особливості гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- розроблено класифікацію гарантій прав і свобод під час застосування тримання під вартою за суб’єктами, які реалізовують гарантії; залежно від стадії кримінального провадження, під час якої застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; відповідно до порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; залежно від правового статусу особи, щодо якої застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
- розроблено класифікацію міжнародно-правових стандартів реалізації прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежно від порядку застосування запобіжного заходу;
удосконалено:
- поняття «гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», «підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», «умови до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», «приводи до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою»;
набули подальшого розвитку:
- положення щодо історичного розвитку гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та їх реалізації;
- наукові ідеї про те, що до системи гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою входять: процесуальний порядок застосування досліджуваного запобіжного заходу, судовий контроль, прокурорський нагляд, міжнародні стандарти та практика Європейського суду з прав людини;
- положення про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є різновидом кримінальних процесуальних правовідносин, а його елементами є: об’єкт правовідносин (державно-правовий примус), учасники (обов’язкові та факультативні), зміст правовідносин (дії учасників правовідносин відповідно до їх прав та обов’язків), юридичний факт (клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою);
- наукові підходи щодо гармонізації порядку реалізації гарантій прав та свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Україні з міжнародними, в тому числі європейськими стандартами;
- аргументи на підтримку тези про те, що позитивним є введення до вітчизняного кримінального процесуального законодавства інституту слідчого судді як гаранта реалізації прав та свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- пропозиції, за умови дотримання яких слідчий суддя, суд стане реальним гарантом прав та свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- положення щодо необхідності приведення національного законодавства України до міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- ідеї, започатковані проведенням реформи кримінального судочинства України, пов’язані із належною реалізацією гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, висновки й пропозиції використані:
у правотворчій діяльності – для удосконалення законодавства щодо посилення гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 02 жовтня 2012 р.);
у практичній діяльності – пропозиції й рекомендації, викладені у дисертації, впроваджені в практичну діяльність і використовуються Головним слідчим управлінням МВС України при проведенні навчально-методичних семінарів і практичних занять у системі службової підготовки, а також на курсах підвищення кваліфікації працівників органів досудового розслідування як методологічна основа вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням прав та свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (акт впровадження у практичну діяльність ГСУ МВС України від 22 січня 2015 р.);
у навчальний та науково-дослідний процес – як теоретичний матеріал під час підготовки наукових праць з питань гарантій прав і свобод особи, їх змісту, розробленні тематики навчальної дисципліни «Кримінальний процес України», її окремих положень та відповідного навчально-методичного забезпечення (навчальних посібників, текстів лекцій, розробок до семінарських та практичних занять, самостійної роботи студентів навчальних закладів України) (акти впровадження у навчальний процес юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 04 березня 2014 р.; Донецького юридичного інституту МВС України № 33 від 25 грудня 2014 р. та № 28/14 від 26 грудня 2014 р.; Академії адвокатури України від 17 березня 2015 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися: на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: «Проблеми реформування кримінального процесуального законодавства України в контексті європейських стандартів» (м. Київ, 2012 р.); «Докази і доказування за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (до 75-річчя з дня народження доктора юридичних наук, професора Михайла Макаровича Михеєнка)» (м. Київ, 2012 р.); «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 2013 р.); «Актуальні проблеми доказування у кримінальному провадженні» (м. Одеса, 2013 р.); Науково-практична конференція, присвячена 20-річчю Національної академії правових наук України та обговоренню п’ятитомної монографії «Правова доктрина України» (м. Харків, 2013 р.); «Малиновські читання» (м. Острог, 2013 р.); «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (м. Харків, 2013 р.); «Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв’язків» (м. Харків, 2014 р.); «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 2014 р.); «Vĕdeckŷ průmysl evropskėho kontinentu – 2014» (m. Praha, 2014 r.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані у 17 наукових публікаціях, з них: 4 – у фахових виданнях України, 3 – у фахових виданнях іноземних країн (Молдова, Російська Федерація, Чехія), 10 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації, яка визначається її метою, задачами та предметом дослідження, композиційно складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 253 сторінки, із них основний текст викладено на 186 сторінках, список використаних джерел (258 найменування) становить 30 сторінок та 3 додатки на 37 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання щодо розробки теоретичних, правових та практичних засад, спрямованих на удосконалення гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та сформульовано висновки, пропозиції й рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
1. Гарантії прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – це передбачені нормами кримінального процесуального законодавства України засоби та способи реалізації прав та обов’язків осіб, щодо яких застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, спрямовані на забезпечення їх законних інтересів та виконання завдань кримінального провадження.
2. Класифікація гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пов’язана з їх множинністю. На найвищому рівні абстрагування гарантії поділяються на неюридичні та юридичні. Юридичні гарантії класифікуються за такими критеріями: за поширеністю; за рівнем юридичної сили нормативно-правових актів, у яких гарантії закріплені; за суб’єктами, що реалізовують досліджувані гарантії; залежно від стадії кримінального провадження під час якої застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; відповідно до встановленого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; залежно від правового статусу особи, щодо якої застосовується тримання під вартою.
Система гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складається з: процесуального порядку застосування досліджуваного запобіжного заходу, судового контролю, прокурорського нагляду, міжнародних стандартів та практики Європейського суду з прав людини.
3. У своєму зародженні застосування тримання під вартою було заходом приватно-правового характеру. Із розвитком (у XVII ст.) набуло статусу державного (владного) примусу. Гарантії під час його застосування існували з моменту зародження запобіжного заходу, однак у них проявляється амплітуда розвитку, що пов’язується із державно-правовим ладом та загальним занепадом або розвитком правового регулювання та реалізації прав і свобод особи на окремих історичних етапах.
4. Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є факти, з якими пов’язується виникнення права в уповноважених КПК України осіб на обмеження в межах кримінального провадження конституційного права підозрюваного, обвинуваченого на свободу та особисту недоторканність шляхом застосування тримання під вартою.
Умови для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – це передбачені КПК України обставини, з настанням яких законодавець пов’язує можливість застосувати до підозрюваного, обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Приводом до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є фактичний юридичний склад, при повній сукупності елементів якого, у чітко визначеному порядку, можуть наставати правові наслідки у вигляді взяття особи під варту.
5. Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як його гарантія здійснюється у формі кримінальних процесуальних правовідносин. Юридичним фактом, на підставі якого виникають ці правовідносини, є клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – це встановлена кримінальним процесуальним законодавством поетапна реалізація процесуальних прав та обов’язків учасників кримінального провадження з приводу застосування державно-правового примусу до підозрюваного, обвинуваченого з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання процесуальним ризикам.
6. Дієвість суду як гаранта прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежить від сукупності правових та соціально моральних умов, комплексне поєднання яких забезпечує об’єктивність, незалежність, неупередженість суду при прийнятті ним рішення про застосування запобіжного заходу.
7. Міжнародно-правові стандарти (міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) є частиною кримінального процесуального законодавства. Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ч. 2 ст. 8 КПК України та ч. 5 ст. 9 КПК України, повинна враховуватись у правозастосовній діяльності, тобто є імперативом.
8. З метою вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства України щодо гарантій прав і свобод особи під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання пропонується:
- внести зміни до ч. 1 ст. 186 КПК України «Строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу», замінивши «не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання» на «не пізніше 60 годин з моменту фактичного затримання»;
- внести зміни до п. 23 ч. 1 ст. 3 КПК України «Визначення основних термінів Кодексу», виклавши її у такій редакції: «суддя – голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, присяжний, а також, у випадках, передбачених ст.ст. 183-194, 196, 198, 201-202, 204-205, 315 цього Кодексу, уповноважений здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні»;
- внести зміни до ч. 1 ст. 127 КК України «Катування» виклавши її у новій редакції: «Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій чи бездіяльності з метою примусити особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб». Під тортурами слід розуміти окремий вид катувань, який полягає у застосуванні до людини фізичного насильства під час кримінального провадження, зокрема  під час проведення слідчих дій, перебування особи в місцях попереднього ув’язнення;
- включити в ст. 372 КПК України частину третю наступного змісту: «В ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлюються дата, час (години та хвилини) спливу дії ухвали про тримання особи під вартою».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Финансовый контроль, 2004. – 410 с.
2. Алексеев Н. С., Даев В. Г., Кокорев Л. Д. Очерк развития науки советского уголовного процесса. – Воронеж, 1980. – 252 с.
3. Алексеев С. С. Право: Азбука-Теория-Философия: опыт комплексного исследования. – Москва: Статут, 1999. – 712 с.
4. Банчук О. А., Куйбіда P. O. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства. – К.: «ІКЦ «Леста»», 2005. – 116 с.
5. Бартащук Л. П. Гарантії забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09/ Л. П. Бартащук; Акад. адвокатури України. – К., 2011. – 24 с.
6. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / О. В. Баулін; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 236 с.
7. Безносюк А. М. Гарантії достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / А. М. Безносюк; Нац. акад. внутр. справ. – К., 2012. – 222 с.
8. Березина Е. С. Типичные нарушения уголовно-процессуального закона при заключении под стражу / Е. С. Березина // Вестник Воронежского института МВД России. – 2012. – № 3. – С. 56-58.
9. Бернатт М., Копаня А. Стандарты применения временного ареста в свете международных стандартов защиты прав человека. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hfhrpol.waw.pl/uzbek/ru/images/stories/file/Bernat_
tymczasowe_ru.pdf
10. Білецька К. К. Виникнення та розвиток запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки на території сучасної України/ К. К. Білецька // Юридичний науковий електронний журнал. – 2014. – № 5. – С. 128-132. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lsej. org.ua/5_2014/36.pdf
11. Білоусов О. І., Смоков С. М. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України: монографія. – Одеса, 2009. – 112 c.
12. Богачова Л. Л. Юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина в європейському та національному праві / Л. Л. Богачова // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. / НДІ держ. будівництва та місц. самоврядування Нац. акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2011. – Вип. 22. – С. 56-70.
13. Бойко М. Адаптація до новацій КПК вже відбулася, він працює / М. Бойко // Закон і бізнес. – 2013. – № 9 (1099). – С. 8.
14. Борисов В. І. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / В. І. Борисов, Н. В. Глинська, В. С. Зеленецький, О. Г. Шило. – Х.: Східно–регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
15. Буланова Н. В. Заключение под стражу при предварительном расследовании преступлений. Научно-методическое пособие / Под ред. докт. юрид. наук М. Е. Токаревой.  М.: Издательство «Юрлитинформ», 2005. – 256 с.
16. Бурдін М. Ю. Запобіжні заходи за Статутом кримінального судочинства 1864 р. / М. Ю. Бурдін // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. – 2011. – Т. 24 (63). № 2. – С. 11-16.