Дергачова Вікторія Вікторівна. Міжнародна конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації

brief description

Дергачова Вікторія Вікторівна. "Міжнародна конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації" : Дис... д-ра наук: 08.00.02 2007

Дергачова В.В. Міжнародна конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2007.
Дисертацію присвячено розробці теоретичних, методологічних і науково-практичних положень щодо міжнародної конкурентоспроможності країни в умовах глобалізації і наукової концепції забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки на основі ресурсного підходу.
У роботі досліджено концептуальні засади формування міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, теоретичні аспекти впливу глобалізації на стан міжнародної конкурентоспроможності, проаналізовано роль економічного зростання у формуванні міжнародної конкурентоспроможності країни.
Досліджено теорії та моделі міжнародного економічного розвитку, феномени та проблеми глобалізації, їх вплив на економічний розвиток, надано характеристику конкурентоспроможного потенціалу економічного зростання.
Досліджено зарубіжний досвід реноваційно-інвестиційної політики, здійснено діагностику ресурсної бази національної економіки з метою оцінки рівня її міжнародної конкурентоспроможності та діагностику реноваційно-інвестиційної політики національної економіки з метою формування механізму міжнародної конкурентоспроможності України.
Досліджено інвестиційний потенціал реновації як фактор формування механізму забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки на основі ресурсного підходу.

Результатом дисертаційної роботи є вирішення важливого наукового завдання удосконалення теоретико-методологічних основ міжнародної конкурентоспроможності національних економік в умовах глобалізації та розробки концепції забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країн на основі ресурсного підходу.
На основі одержаних результатів зроблено такі висновки:
1. Зростаюча диференціація світового економічного розвитку зумовлює диверсифікацію підходів в економічній науці щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країн. Для усунення диференціації розвитку країн є необхідним вирівнювання базисних умов функціонування національних економік, тобто забезпечення паритету їх відтворювальних можливостей. Створення засад для забезпечення паритету міжнародної конкурентоспроможності розвинених країн і країн з більш низьким рівнем економічного розвитку можливо реалізувати за допомогою реноваційно-інвестиційної політики щодо використовуваних ресурсів.
2. Підходи до визначення джерел національного економічного розвитку повинні грунтуватися на функціональній пріоритетності потенціалу внутрішнього інвестування відносно потенціалу іноземного інвестування. У відповідності до цього знецінення активів, з одного боку, та несиметричну емісію активів з іншого, - слід розуміти як причини диспропорцій міжнародної конкурентоспроможності країн сучасного світу. З урахуванням вищезазначеного нова парадигму розвитку має базуватися на реабілітації активів національної економіки шляхом відтворення виробничих фондів промислових підприємств як джерела національного економічного розвитку і на цій основі підвищення їх ринкової вартості (капіталізації) з метою виходу на міжнародні фондові ринки.
3. Організаційно-економічний механізм забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки через послідовне вирівнювання національної балансової матриці до паритетного рівня з основними конкурентами на міжнародному фондовому ринку з метою підвищення капіталізації національної економіки шляхом покрокового інституційного і фінансового реформування існуючої системи відтворення основних фондів повинен базуватися на використанні розробленої схеми національної балансової матриці та запропонованому аналізі диференціації великих та малих балансових систем (балансових систем розвинених і недостатньо розвинених країн). У цьому контексті відновлення паритету національної балансової матриці в умовах диспропорції її елементів є вирішальною складовою механізму подолання депресії активів національної економіки.
4. Поняття «економічне зростання» та «глобалізація» в контексті дослідження складових міжнародної конкурентоспроможності країн доцільно трактувати в системі сучасних пріоритетів становлення економічних систем інформаційної доби: економічне зростання це сукупність збалансованих якісних і кількісних змін виробленого валового внутрішнього продукту країни з урахуванням вартості активів економіки в умовах різноманіття форм власності на фактори виробництва, зміни системи їх розподілу й перерозподілу, а також модернізації структури національної економіки з метою забезпечення більш високого рівня добробуту населення, стабілізації соціально-економічного становища та створення основ довгострокових економічних перетворень; глобалізацію доцільно розуміти як новий етап міжнародної конкуренції, для якої чим вищим є рівень інтернаціоналізації економіки, тим більше значення для малих балансових систем, їхньої здатності до конкуренції є імплементація принципів паритетної участі у міжнародному поділі праці, при цьому процеси глобалізації в економічній, інформаційній, культурній сферах відбуваються у тісному зв‘язку із процесами національної ідентифікації.
5. Існує комплекс загроз впливу процесів глобалізації світового господарства на конкурентоспроможність національної економіки: знецінення ресурсної бази національної економіки у порівнянні з основними країнами-конкурентами, відсутність державної програми реноваційно-інвестиційної політики. У відповідності до цього слід визначати засоби нейтралізації негативних наслідків глобалізації через використання індикаторів, що характеризують параметри знецінення та депресію національних активів, діагностику реального стану ресурсної бази промислових підприємств України і на її основі розробку механізму подолання депресії ресурсної бази національної економіки.
6. Необхідним є використання системи диверсифікованих критеріїв оцінки рівня адаптації національної економіки до процесів глобалізації: відношення розмірів територій країн-лідерів, їх населення і розміру валового внутрішнього продукту до аналогічних показників України, що дозволяє встановити опозитну динаміку глобальних фінансових систем, виявити непропорційний розрив у величині ВВП і розмірі територій та різновекторну спрямованість розриву у величині ВВП і кількості населення між найбільшими країнами та регіонами світу й Україною.
7. Індикаторами конкурентоспроможності в розвинених країнах постають не результати економічної діяльності, виражені в темпах зростання ВВП, а показники структури і вартості фінансових балансів, які відображають кількість і якість наявних активів і джерел їх формування. Відповідно до цього створення передумов для забезпечення паритету міжнародної конкурентоспроможності розвинених країн і країн з більш низьким рівнем економічного розвитку, зокрема й України, можливо на основі удосконаленої реноваційно-інвестиційної політики щодо використовуваних ресурсів, з використанням аналізу елементів світової реноваційно-інвестиційної політики.
8. Підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності постсоціалістичних країн, і України зокрема, є можливим через одночасне здійснення заходів щодо орієнтації базових індикаторів економічного розвитку на показники балансів національної економіки та використання реноваційно-інвестиційної політики (на основі виявлених закономірностей трансформаційного періоду і варіантів прогнозу економічного розвитку) для асиміляції надлишкового капіталу в активах товаровиробників і отримання завдяки цьому фінансових ресурсів для модернізації і технічного переозброєння виробництва.
9. Діагностика ресурсної бази національної економіки щодо рівня конкурентоспроможності останньої має здійснюватися на основі розробленої методики дослідження реального рівня балансової вартості активів промислових підприємств за параметрами зростання цін на використані ресурси. Високорентабельна робота окремих галузей національної економіки при критично низькій вартості її активів (чорної металургії зокрема) має штучний характер прибутку внаслідок депресії ресурсної бази економіки, що переноситься на зміну структури витрат, пов’язану з порушенням нормального процесу реновації витрачених активів і відсутністю процесів асиміляції інфляції. Це є причиною не конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників більшості галузей національної економіки на міжнародному ринку.
10. Реальні процеси інфляції, як у національній, так і в глобальній економіці, все більшою мірою залежать від світового ринку енергоносіїв, що разом із критичною залежністю національної економіки від імпортних поставок енергоресурсів, надмірною енергоємністю вітчизняного виробництва й загальною світовою тенденцією до зростання цін на первинні види палива є причиною використання окремого індексу реальної інфляції, розрахованого на основі паливної складової за світовими цінами на нафту при проведенні діагностики ресурсної бази національної економіки. Використання зазначеного індексу є важливим інструментом для встановлення того, що, по-перше, реальна вартість активів при збереженні тенденцій на світовому ринку енергоносіїв у найближчі кілька років досягне своєї критичної величини швидше за термін, що міститься в наявних прогнозах, а по-друге, сучасна реноваційно-інвестиційна політика не відповідає вимогам відновлення активів, їх розширеного відтворення.
11. Існує реальна потреба у використанні двоїстої оцінки економічного зростання, яка базується на двох системах індикаторів: системи показників валової економіки (валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний продукт) і системи показників економіки активів (національне багатство, активи економіки, основні фонди підприємств), при цьому зміни в одній системі індикаторів слугують причиною змін в іншій. Використання зазначених систем індикаторів дозволяє узгодити економічні інтереси різних соціальних груп, зберегти джерела економічного розвитку, включити в об‘єкт моніторингу стану міжнародної конкурентоспроможності не тільки потоки благ, але і запаси, у тому числі сировинні ресурси. На основі двоїстої оцінки економічного зростання доведено, що національна економіка характеризується опозитним феноменом розвитку: спостерігається різноспрямована динаміка зміни обсягів ВВП (збільшення ВВП) і вартості активів економіки (знецінення активів).
12. Використання індикаторів оцінки рівня конкурентоспроможного стану ресурсної бази підприємства передбачає врахування показника співвідношення зростання фізичного обсягу власного капіталу і зменшення реальної вартості цього капіталу і показника співвідношення збільшення виручки від реалізації товарів і реального зменшення власного капіталу під впливом інфляції, що дозволяє довести опозитну динаміку змін облікової та реальної знеціненої вартості капіталу підприємств (на прикладі металургійної галузі) та опозитну динаміку темпів зростання виторгу від реалізації і знецінення власного капіталу: втрати від інфляції більше, ніж виторг від реалізації. Отже при наявності досить сприятливих валових показників економічної діяльності ведучої галузі національної економіки реальна вартість її активів знижується швидше, ніж відбувається їх реабілітація за рахунок діючої державної реноваційно-інвестиційної політики, а також прибуток і рентабельність досліджуваних підприємств, які належать до провідної галузі, не може бути реальною основою для подальшого зростання національної економіки.