ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄСЛІВ КОНКРЕТНОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЇ З СЕМАНТИКОЮ СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТА

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ДЖОЧКА ІРИНА ФЕДОРІВНА

УДК 811.161.2’373.611

ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДІЄСЛІВ КОНКРЕТНОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЇ З СЕМАНТИКОЮ СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор
філологічних наук, професор
Ґрещук Василь Васильович

Івано-Франківськ 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................3

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ1. Структурно-семантична характеристика субстантивного
блоку словотвірних парадигм дієслів конкретної фізичної
дії з семантикою створення об’єкта..................................................12
1.1. Реалізація словотворчого потенціалу дієсловами
конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта
у похідних субстантивах......................................................................12
1.2. Засоби реалізації словотвірних значень у віддієслівній
деривації субстантивів.........................................................................39

РОЗДІЛ 2. Формально-семантичні особливості віддієслівних прикметників......62
2.1. Словотворча продуктивність девербативних ад’єктивів...................62
2.2. Словотвірні типи віддієслівних прикметників...................................80

РОЗДІЛ 3. Вербальний блок словотвірних парадигм дієслів
конкретної фізичної дії з семантикою створення
об’єкта: структура і семантика..........................................................89
3.1. Внутрішньодієслівна дериваційна спроможність дієслів
конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта..............89
3.2.Семантико-словотвірна структура дієслівних девербативів............135

ВИСНОВКИ.........................................................................................................163

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................169

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

СЗ словотвірне значення
СП словотвірна парадигма
ЛСВ лексико-семантичний варіант
КФД конкретна фізична дія
буд. будівельна справа
гірн. гірництво
діал. діалектне слово
друк. друкарська справа
ек. економіка
етн. етнографія
заст. застаріле слово
зневажл. зневажливе слово
ім. іменник
книжн. книжне слово
кул. кулінарія
мат. математика
розм. розмовне слово
с. г. сільське господарство
спец. спеціальне слово
текст. текстильна промисловість
техн. техніка

ВСТУП

Дериватологія впродовж останніх десятиліть розвивалася як формантоцентрична. Відправним моментом в аналізі словотвірних систем чи її складових був і залишається словотворчий формант. В цьому напрямку сучасна наука про словотвір має чималі напрацювання. Однак двокомпонентність основної одиниці словотвору похідного слова зумовлює необхідність детального опису словотвірної системи і з опорою на твірну основу як типологізуючий чинник. Тому в сучасній дериватології як доповнення до формантоцентричного аспекту дослідження формується основоцентричний напрям.
Найважливішою проблемою в основоцентричній дериватології є дослідження словотворчої спроможності різних класів твірних слів, всебічне вивчення їх дериваційної поведінки. Комплексною системоутворювальною одиницею, що відображає словотворчий потенціал різних лексико-семантичних, тематичних, структурно-семантичних, лексико-граматичних груп слів, у таких дослідженнях є словотвірна парадигма як набір похідних від однієї твірної основи на одному ступені деривації [70, 12-21; 100, 71-76; 152, 216-232].
Актуальність теми дослідження. Незважаючи на те що в сучасній українській дериватології є окремі праці, в яких досліджений дериваційний потенціал певних груп твірних на основі аналізу структури й семантики їх СП (зокрема з цього погляду в україністиці вивчені вже прикметники [70], окремі ЛСГ іменників (на позначення спорідненості й свояцтва, рідин, абстрактних понять, рослин [162], темпоральні і локативні субстантиви [198, 86-93; 197, 141-153], назви свійських тварин [15, 354-365]), така вузлова частина мови в словотвірній системі, як дієслово, ще не була предметом дослідження як база творення слів. Важливість для сучасної дериватології основоцентричного дослідження словотвору з одного боку, і відсутність праць про дериваційний потенціал дієслів з іншого, зумовлюють актуальність нашої теми. Звернення до дієслів як твірної бази спричинене тим, що вербатив як найскладніша і наймісткіша граматична категорія мови займає центральне місце в системі частин мови, оскільки дієслівні лексеми як словесні знаки є номінаціями, в яких зафіксовані і закріплені різні семантичні ознаки, різноманітні ракурси зв’язків дієслівної дії, процесу, стану з предметами і особами, що є виконавцями цих дій або піддані цим діям [233,117]. За визначенням О.О.Потебні, слов’янське дієслово є найвищою, найабстрагованішою, найбільш конструктивною і прогресуючою категорією мови [188]. На обсяг і гнучкість семантичної структури дієслова вказував і В.В.Виноградов, пов’язуючи багатство дієслівної семантики з різноманіттям його синтаксичних можливостей, його конструктивною організуючою силою [35, 337]. Дієслово займає найцентральніші семантико-синтаксичні позиції в структурі речення, оскільки його семантична валентність визначає кількість іменникових компонентів та їх функції в елементарній реченнєвій конструкції” [37,233]. Організаційна і конструктивна сила дієслова у сфері семантики і синтаксису віддзеркалена” і в галузі словотвору: серед усіх частин мови дієслово має найширші словотвірні зв’язки, проникаючи у систему словотвору всіх частин мови, пов'язує всі ділянки словотвору” [216, 286].
Дієслова з семантикою створення об’єкта, дериваційний потенціал яких став предметом аналізу в дисертації, входять до класу дієслів на позначення конкретних фізичних дій. Вони описують ситуації, в яких за допомогою інструментів, машин, спеціальних пристроїв на підприємствах, заводах, у майстернях і т.д. створюються різноманітні предмети, речі, продукти, речовини, будівлі та їх частини тощо. І.І.Овчиннікова поділяє їх на дві нерівні за обсягом групи: дієслова з абстрактною, узагальненою семантикою (12 лексем) і дієслова з конкретизованою семантикою (113 лексичних одиниць), які в свою чергу поділяються ще на сім підгруп. Зважаючи на семантичні особливості досліджуваних номінативних одиниць і враховуючи специфіку словотвірного дослідження, в роботі аналізується дериваційний потенціал восьми груп дієслів КФД з семантикою створення, не протиставляючи сім підгруп дієслів конкретизованої семантики дієсловам з абстрактним, узагальненим значенням створення, оскільки окремими лексико-семантичними варіантами дієслова з абстрактним, узагальненим значенням створення входять до певних підгруп дієслів конкретизованої семантики.[1]
До дієслів КФД із семантикою створення належать вербативи, які позначають такі дії:
1) будувати, зводити які-небудь споруди”: будувати, виводити, гатити, городити, зводити, класти, крити, мостити, мурувати;
2) майструвати, займатися рукоділлям”: валяти, випилювати, в’язати, гаптувати, гнути, довбати (довбти), клепати, кроїти, майструвати, мережати, плести, ткати, шити;
3) утворювати виїмки, заглибини, отвори тощо”: буравити, бурити, вертіти, витискати і витиснути, вминати, дірявити, длубати, довбати і довбти, дряпати, жолобити, зубити, карбувати, колупати, копати, рити, розтесати, рубати, свердлити, свердлувати, точити, щербити;
4) готувати страви, їжу”: будити, варити, вудити, в’ялити, жарити, квасити, колотити, консервувати, коптити, маринувати, пекти, пряжити, прягти, смажити, тушкувати, шкварити;
5) створювати різноманітні типи записів”: друкувати, дряпати, конспектувати, нотувати, писати, публікувати, реферувати, стенографувати;
6) створювати, виготовляти об’єкт, з’єднуючи частини (компоненти)”: брошурувати, валькувати, збивати, збирати, клеїти, колекціонувати, комплектувати, компонувати, монтувати, низати, скиртувати, стогувати, стожити;
7) створювати різноманітні типи зображень предметів (знаки, малюнки, схеми тощо)”: гравірувати, значити, ілюструвати, клеймувати, копіювати, креслити, малювати, мітити, писати, рисувати;
8) створювати об’єкт (узагальнене значення)”: виготовляти, конструювати, моделювати, продукувати, проектувати, рихтувати, робити, складати, творити, фабрикувати, формувати.
У дослідженнях дериваційного потенціалу певних ЛСГ предметом аналізу як твірної бази виступають окремі ЛСВ лексем, а не лексико-семантична структура слова в цілому. Загальна кількість ЛСВ дієслів, СП яких описані у дисертації, становить 270 одиниць (див. Додаток Б). Більшість аналізованих ЛСВ вербативів КФД з семантикою створення є стилістично нейтральними, сфера їх функціонування − українська літературна мова. Стилістично забарвлені дієслова та лексеми з обмеженою сферою функціонування становлять близько 15% від усіх досліджуваних твірних, напр.: випорпати (розм.), збивати (кул.), набивати (текст.), мазати (зневажл.), компонувати (книжн.), клеймувати (спец.), зладити (діал.) тощо.
Досліджувані вербативи мають різну словотвірну структуру. Близько половини дієслів є непохідними. Серед мотивованих дериватів основну частину складають віддієслівні утворення, які виникли на базі вербативів КФД з семантикою зруйнування або пошкодження об’єкта, наприклад: різати вирізувати, прорізувати, ламати виламувати, проламувати, бити набивати, вибивати і т.д. Значно меншою кількістю твірних у всіх групах представлені відіменникові утворення, наприклад: барикадувати, валькувати, дірявити, нотувати, конспектувати, консервувати, печатати, таврувати і т.д. Зауважимо, що тільки деякі з них (27%) є власне українськими лексемами, основну ж частину (73%) відіменникових дієслів становлять запозичення.
Неоднорідними виявилися дієслова КФД з семантикою створення й щодо частоти вживання у мовленні. Так, за даними Частотного словника сучасної української художньої прози” найвищими показниками частотності відзначаються дієслова робити (372), писати (136), складати (27), пекти (25), збирати (26), копати (18), рубати (18), малювати (15) і т.д. З частотою вживання дієслів пов’язана їх прагматична характеристика. Вербативи, які вживаються найчастіше, позначають дії, що є найбільш значущими в практичній діяльності людини.
Як уже відзначалось, словотворча спроможність дієслів аналізується на рівні окремих ЛСВ. Серед аналізованих багатозначних лексем засвідчені випадки, коли одне дієслово може містити кілька семем із значенням створення об’єкта, які належать до різних семантичних підгруп, пор.: висікати видовбувати заглибини у чому-небудь” і висікати вирубувати, витісувати що-небудь з твердого матеріалу”, пробивати ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т.ін.”, пробивати прокладати (дорогу, шлях і т.ін.)”//будувати, споруджувати (тунель, канал і т.ін.)”; збивати (кул.) сколочувати певну масу, виготовляти що-небудь (масло, крем, мус і т.ін.)” і збивати певним способом виготовляти або обробляти що-небудь; майструвати”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження структурно-семантичної типології СП дієслів КФД із семантикою створення об’єкта сучасної української мови відповідає профілеві наукових планів кафедри української мови Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Мета роботи визначити й описати дериваційний потенціал дієслів КФД з семантикою створення об’єкта, виявити структурно-семантичну типологію відповідних віддієслівних утворень. Відповідно до поставленої мети визначаються конкретні завдання роботи:
встановити континуум СЗ, реалізованих похідними від дієслів КФД із семантикою створення об’єкта;
проаналізувати словотвірний потенціал різних підгруп відзначених дієслів та його реалізацію у мові;
дослідити способи та засоби реалізації словотвірних значень;
визначити фактори, що зумовлюють дериваційну поведінку твірних дієслів;
простежити вплив валентних характеристик як визначального чинника аналізованих твірних на їх словотворчу спроможність.
Методи дослідження. Мета й завдання роботи зумовили використання описового методу з елементами статистичного, компонентного і трансформаційного аналізу.
Матеріал дослідження. Праця ґрунтується на спеціально укладеній картотеці девербативів (близько 3000 одиниць), зафіксованих в одинадцятитомному Словнику української мови, Словнику української мови за ред. Б.Грінченка, двотомному Частотному словнику сучасної української художньої прози, Словнику синонімів української мови, Інверсійному словнику української мови, шеститомному Українсько-російському словнику, тритомному Російсько-українському словнику, Українському орфографічному словнику, Етимологічному словнику української мови (1-3 тт).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській дериватології проаналізований дериваційний потенціал дієслів КФД з семантикою створення об’єкта, зокрема встановлено набір словотвірних значень, у межах яких здійснюється творення похідних від вказаних дієслів, описані способи й засоби деривації аналізованих девербативів, виявлені чинники, які зумовлюють дериваційну поведінку твірних дієслів.
Практичне значення одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані при аналізі дериваційного потенціалу дієслів як класу твірних слів у працях монографічного характеру. Результати й матеріали дисертаційного дослідження знайдуть застосування при укладанні нових словотвірних та морфемних словників, підготовці довідково-рекомендаційних видань з культури українського мовлення. Матеріали роботи можуть використовуватись у вузівських курсах із морфеміки та словотвору, при вивченні української мови іноземцями із застосуванням так званого гніздового методу.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та апробована на таких наукових конференціях: щорічних науково-звітних конференціях кафедри української мови Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2000, 2001, 2002), Всеукраїнській науковій конференції Граматичні одиниці і категорії української мови” (Луцьк, 2000), Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2000), Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми українського словотвору” (Івано-Франківськ, 2002).
Дослідження дисертації викладені у семи публікаціях:
1. Структура словотвірних парадигм дієслів конкретної фізичної дії з семантикою зводити будівлі або їх частини, будуючи, споруджуючи щось”// Філологічні науки. Луцьк. 2000. С.93-98.
2. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створювати різноманітні типи записів”// Наукові записки: Випуск 31. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград, 2001. С.87-91.
3. Словотворча спроможність дієслів із семою приготування їжі”// Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск V. Івано-Франківськ, 2000. С.102-110.
4. Реалізація словотворчого потенціалу дієсловами конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта// Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.341-354.
5. Структурно-семантична характеристика словотвірних парадигм дієслів із узагальненою семантикою створення об’єкта// Українознавчі студії. 2001. № 3. С.41-49.
6. Дериваційний потенціал дієслів із семантикою створювати, займатися рукоділлям”// Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск VІ. Івано-Франківськ, 2001. С.142-150.
7. Композити у складі типової словотвірної парадигми дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта// Культура народов Причерноморья. 2002. №32. С.180-184.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків у вигляді таблиць та словника дієслів КФД з семантикою створення об’єкта.

[1] Детальний аналіз складу і семантичних особливостей дієслів конкретної фізичної дії див. : Овчиннікова І.І. Лексико-семантична класифікація дієслів конкретної дії з семантикою створення об’єкта в українській мові: Дисертація канд.філол. наук: 10.02.01. К., 1993 202 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дериваційного потенціалу дієслів КФД із семантикою створення об’єкту аналізу в дисертаційній роботі дає підстави узагальнити їх у таких висновках.
Типовою для дієслів КФД з семантикою створення об’єкта в сучасній українській мові є тризонна СП з такими семантичними позиціями: в субстантивній зоні виконавець дії”, результат дії”, місце дії”, знаряддя дії”, матеріал для дії”, спосіб дії”, опредметнена дія”, в ад’єктивній зоні - ознака суб’єкта за дією, яку він виконує”, ознака об’єкта за дією, яка спрямована на нього”, ознака за дією об’єкта, який призначений для її виконання”, ознака за дією, що стосується абстрактних понять”, ознака за дією об’єкта, який придатний для її виконання”, у вербальній зоні виконувати дію, спрямовуючи її навколо або на всю поверхню об’єкта”, виконувати дію, відокремлюючи щось від чого-небудь або частину від предмета”, виконувати дію, за якої відбувається проникнення якогось об’єкта в інший”, додатково або трохи виконувати дію, спрямовану на збільшення розміру, обсягу об’єкта”, почати виконувати дію”, виконувати дію якийсь час”, закінчувати виконувати дію”, виконати дію над об’єктом ще раз, повторно, заново або по-іншому”, виконуючи дію, створювати певну або велику кількість чого-небудь”, виконувати тривалу переривчасту дію”, виконати дію один раз”, виконуючи дію, виготовляти необхідну кількість предметів”, виконуючи дію, витратити певну кількість чогось”, виконуючи дію, заробити що-небудь”, виконуючи дію, відробити позичені кошти, борг”, виконуючи дію, одержувати, добувати якісь речовини”, трохи або злегка (іноді додатково) виконувати дію”, інтенсивно, ретельно, старанно виконувати дію”, виконувати дію не до кінця, не завершувати”, виконувати дію надміру, довше, ніж треба”, виконувати дію наддостатньо інтенсивно, внаслідок чого виконання її припиняється”, виконувати дію, поширюючи її на багато об’єктів”, виконуючи дію, довести її до результату”, виконуючи дію, переводити щось із стану об’єкта в стан суб’єкта”, бути підданим певній дії, бути придатним для виконання певної дії”, виконувати дію для себе”, з’являтися, поставати, створюватися в результаті виконання дії”.
Аналіз типової і конкретних СП дієслів КФД з семантикою створення показав, що аналізовані твірні словотворчо досить активні, але реалізують свій дериваційний потенціал по-різному. Жодне з аналізованих дієслів не утворює похідних з усіма типовими СЗ. На реалізацію дериваційного потенціалу дієслів впливають мовні (системні) та нормативні чинники. Словотворча спроможність вербативів зумовлена їх частиномовною належністю, яка виступає визначальним фактором у встановленні і структуруванні типової словотвірної парадигми, детермінує спільні властивості їх дериваційної поведінки. Так, від досліджуваних дієслів у словотворчих процесах модифікації, мутації та транспозиції утворюються іменникові, прикметникові та дієслівні похідні, при цьому більшою кількістю похідних представлені субстантивний та вербальний блоки.
Важливим системним фактором, який детермінує словотворчий потенціал дієслів, є їх валентні характеристики. Від твірних дериватів можливе утворення тільки тих похідних, значення яких передбачене валентною структурою мотивувального слова. Похідні іменники і прикметники реалізують облігаторні суб’єктну і об’єктно-результативну валентності твірних дієслів, причому лівобічна суб’єктна валентність зумовила утворення дериватів у двох семантичних позиціях: виконавець дії” (субстантивний блок), ознака суб’єкта за дією, яку він виконує” (ад’єктивний блок). Облігаторну правобічну об’єкто-результативну валентність актуалізують похідні із СЗ результат дії” (субстантивний блок), ознака об’єкта за дією, яка спрямована на нього” (ад’єктивний блок), виконуючи дію, переводити щось із стану об’єкта в стан суб’єкта”, виконувати дію для себе”, з’являтися, поставати, створюватися в результаті виконання дії” (вербальний блок). Усі інші СЗ субстантивного і ад’єктивного блоків спричинені факультативними об’єктними актантами твірних дієслів (матеріалу, місця, знаряддя, способу).
Факультативні правобічні валентності реалізовані у семантичних позиціях: валентність місця місце дії” (субстантивний блок), матеріалу матеріал для дії” (субстантивний блок), ознака за дією об’єкта, який придатний для її виконання” (ад’єктивний блок), бути підданим певній дії, бути придатним для виконання певної дії” (вербальний блок), знаряддя знаряддя дії” (субстантивний блок), способу спосіб дії” (субстантивний блок), матеріалу, місця і знаряддя одночасно ознака за дією об’єкта, який призначений для її виконання”.
Для похідних ад’єктивів при встановленні СЗ, крім валентних характеристик, провідну роль відіграє системний набір імен категорії предметів, осіб, явищ, процесів і т.д., які семантично можуть поєднуватись з певною статичною ознакою. Саме колом рефенції, насамперед, визначається семантична структура кожного ЛСВ похідного прикметника, його належність до певного СЗ.
Похідні вербального блоку реалізують валентності, що передбачають поєднання твірних дієслів з ознаковими словами-прислівниками або з синтагматичними конструкціями в адвербіальному значенні. У похідних дієсловах представлені аспектуально-результативні, об’єктно-просторові, темпоральні і квантитативні модифікації твірних лексем. Найбільшою кількістю маніфестовані похідні, які реалізують валентність міри виконання і ступеня інтенсивності дії.
Супровідними чинниками, які впливають на ступінь реалізації закладених системою словотворчих потенцій виступають: 1)визначеність/невизначеність кількості актантів; 2)частота вживання; 3)структура твірної лексеми (похідна/непохідна); 4)місце ЛСВ із значенням створення об’єкта у лексико-семантичній структурі мотивувального дієслова (первинне/вторинне); 5)сфера використання (необмежена/обмежена); 6)наявність/відсутність емоційно-експресивного забарвлення.
Найбільша протяжність конкретних СП у кожній із підгруп дієслів властива здебільшого непохідним дієсловам, семантика яких відбиває основні дії у виробничому та побутовому житті людини. Значущість таких дій у практичній діяльності зумовлює високу частоту використання лексем на їх позначення у мовленні (див. табл. 1-8). Важливою характеристикою при інтерпретації дериваційного потенціалу твірних є визначеність/невизначеність кількості лексем на позначення якогось аргумента. Обмеженість поєднання дієслова з визначеним колом актантів знижує його дериваційну продуктивність (наприклад, коло рефентів на позначення результату дії при лексемі крити обмежене словами покрівля, дах, дашок, покриття, верх, стріха; як наслідок - функціонування у мовленні тільки одного похідного із значенням результату крівля від крити).
Додатковими факторами, які визначають реалізацію відповідного СЗ конкретними дієсловами, виступають також структурні особливості твірних. Непохідні лексеми словотворчо продуктивніші, але, якщо у субстантивному і ад’єктивному блоках ця властивість не так виразно помітна, то у вербальному блоці віддієслівна похідність твірних слів обмежує їх словотворчу продуктивність тільки дистрибутивними модифікаціями. Відносно низькою дериваційною активністю характеризуються твірні, які є запозиченими лексемами.
Знижує дериваційну продуктивність твірного його належність до обмеженої сфери вжитку (розмовного, діалектного, професійного мовлення). Нерідко відсутність того чи іншого деривата зумовлена тим, що у мовленні вже функціонує слово з подібним або аналогічним значенням, утворене на базі іншого твірного або адекватними несловотвірними засобами. У деяких випадках перешкодою для утворення потенційно можливого деривата виступає наявність у лексиці омоніма, утвореного за характерною словотвірною моделлю. Тому одним із перспективних напрямів у сфері номінативної деривації повинно стати вивчення і з’ясування місця лексичної деривації (на базі різних твірних основ) поряд із номінативно-синтаксичною і суплетивною деривацією.
З-поміж трьох типів деривації найбільш поширеними виявились мутація та модифікація, причому мутаційні значення представлені у субстантивному та ад’єктивному блоках, похідні вербального блоку реалізують тільки модифікаційні значення (див. табл. 9). Девербативи семантичної позиції, у якій маніфестовані іменники на позначення опредметненої дії, є транспозиційними дериватами.
Універсальним засобом словотворення девербативних іменників і прикметників виступає суфіксація, у внутрішньодієслівній деривації префіксація. У межах частини девербативів засвідчені явища множинності мотивації (довбанка довб(ати)+анк(а) або довбан(ий)+к(а)) та розходження формальної і семантичної структур (так, іменник роботуха формально пов’язаний з лексемою робота, на семантичному ж рівні мотивувальним для нього виступає дієслово робити).
Віддієслівні похідні характеризуються різноманітністю дериваційних афіксів. Найбільша кількість формантів засвідчена у дериватах субстантивного та вербального блоків. Так, при творенні похідних із СЗ результ дії” виявились задіяними більше 40 суфіксів, в деривації девербативів із СЗ виконавець дії” 26, СЗ похідних дієслів із виконуючи дію, довести її до результату” 13 і т.д. (див. табл. 10). Девербативи інших семантичних позицій утворені теж за кількома словотвірними моделями, при цьому спостерігається різний ступінь словотворчої активності дериваційних формантів у межах однієї семантичної позиції, поділ їх на ядерні і периферійні. Водночас один і той самий словотворчий афікс може характеризуватися різною продуктивністю у межах кількох СЗ, наприклад, суфікс -нн (я) та його варіанти (основний у СЗ опредметнена дія”, вторинний у СЗ результат дії”). На ступінь продуктивності словотворчого форманта впливають і лексико-семантичні особливості твірного слова. Так, в межах дієслів КФД з семантикою створення об’єкта суфікс ин-а (-вин-а, -овин-а) є продуктивним у творенні похідних із СЗ результат дії” на базі вербативів із семантикою утворювати виїмки, заглибини, отвори тощо” і непродуктивним при деривації іменників на позначення результату дії від твірних інших груп.
Аналіз СП дієслів КФД із семантикою створення об’єкта є першою спробою вивчення девербативних похідних у сучасній українській мові на засадах основоцентричної дериватології. Для встановлення повної типології українського віддієслівного словотвору потрібне подальше дослідження дериваційного потенціалу інших груп твірних дієслів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АвиловаН.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 327с.
2. АзароваЛ. Розгляд композитних утворень в українському мовознавстві// Філологічні студії. Луцьк, 2000. № 1. С.10-14.
3. АзароваЛ.Є. Складні слова в українській мові: структура, семантика, концепція. Вінниця: УНІВЕРСУМ. 2000. 222 с.
4. АльтманИ.В. Особенности отглагольных гнезд в русском языке// Проблемы структурной лингвистики 1971. М.: Наука, 1972. С.245-247.
5. АльтманИ.В. Отглагольные гнезда. Типология и семантика І// Проблемы структурной лингвистики 1979. М.: Наука, 1981. С.54-60.
6. АльтманИ.В. Синтаксические связи и словообразовательные свойства русских префиксальных глаголов// Проблемы структурной лингвистики 1972. М.:Наука, 1973. С.120-128.
7. АпресянЮ.Д. Дистрибутивний анализ значений и структурно-семантическое поле// Лексикографический сборник. Вып. 4. М.: Наука, 1965. С. 52-72.
8. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 366 с.
9. АпресянЮ.Д. К построению языка для описания синтаксических свойств слова//Проблемы структурной лингвистики 1972. М., 1973. С. 279-325.
10. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 252 с.
11. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры , 1999. 896 с.
12. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383с.
13. БаракатоваН.А. Парадигма дієслова в сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Дніпроп. держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1999. 16 с.
14. БаскоН.В., ЗиминВ.И. Однокоренные синонимы в составе словообразовательного гнезда// Русская словообразовательная синтагматика и парадигматика. Краснодар: ГПУ, 1991. С. 7-10.
15. БачкурР.О. Структура словотвірних парадигм іменників на позначення свійських тварин// Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 354-365.
16. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови. К.: Либідь, 1993. 394 с.
17. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 389 с.
18. БеляеваТ.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке. М.: Высшая школа, 1979. 184 с.
19. БлягозЗ.У. Зависимость словообразовательной активности глаголов от характера их лексического значения// Актуальные проблемы русского словообразования І. Ученые записки. т. № 143. С.402-409.
20. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204 с.
21. БогуславскийИ.М. О соотношении семантических и синтаксических свойств некоторых ограничительных частиц в русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/МГУ. М., 1979. 19 с.
22. БондаркоА.В., БуланинЛ.Л. Русский глагол. Л.: Просвещение, 1967. 192с.
23. БразаускенеЕ.М. Словообразовательный потенциал префиксальных глаголов современного русского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/ Рос. ГГУ. М., 1991. 22 с.
24. БузашиоваК. Возможности и границы моделирования на уровне словообразовательных парадигм// Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.: Наука, 1987. С. 14-19.
25. BuzássyováK. Sémantická štrúctura slovenských deverbatív. Bratislava, 1974. 236 s.
26. БулаховМ.Г. Глагол// БулаховМ.Г., ЖовтобрюхМ.И., КодуховВ.И. Восточнословянские языки. М.: Просвещение, 1987. С. 124-143.
27. БулаховскийЛ.А. Из сравнительно-исторических комментариев к восточнославянскому ударению: ударение префиксальных образований системы глагола// Слов’янське мовознавство. К.: Вид-во Акад. Наук УРСР, 1961. Т. 3. С. 10-26.
28. БулаховськійЛ.А. Питання походження української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1956. 220 с.
29. ВалюхЗ. Проблема системно-парадигматичних відношень на морфологічному і словотвірному рівнях// Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 151-162.
30. ВасилевичГ.Я. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/ Киевский ГПИ им. А.М.Горького. Киев, 1985. 24 с.
31. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола. М.: Высшая школа, 1981. 184 с.
32. ВащенкоВ.С. Явище переходу в системі частин мови//Укр. мова в школі. 1953. № 6. С. 14-22.
33. ВербовськаІ.Т. Словотвірна синонімія і словотвірна варіантність прикметників української мови: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2001. 20 с.
34. ВерещакаВ.И. Словообразовательные поля корней с полногласным сочетанием оро- в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/Ужгородский гос. ун-т. Ужгород, 1978. 24 с.
35. ВиноградовВ.В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1972. 613 с.
36. ВиноградовВ.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии// Избранные труды: исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 166-220.
37. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
38. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220с.
39. ВихованецьІ. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі?// Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 13-18.
40. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови. Синтаксис. − К.: Либідь, 1993. − 368с.
41. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. − К.: Наук. думка, 1987. − 228 с.
42. ВінярГ.М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ ДДУ. Дніпропетровськ, 1992. 16 с.
43. ВоднийТ.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища школа. Вид-во при Львівському ун-ті, 1981. 188 с.
44. ВолодченковМ.П. К вопросу о глагольной валентности// Лексическая и синтаксическая семантика русского языка. Сб. науч. трудов. К.: КГПИ, 1982. С. 106-112.
45. ВолоцкаяЗ.М. Опыт описания системы словообразовательных значений (на материале русского и польского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/АН СССР, Ин-т славяноведения. М., 1968. 24 с.
46. ГайсинаР.М. Соотношение семантики и синтагматики глагола// Исследования по семантике. Семантические единицы и их парадигмы. Уфа: Башкирский гос. ун-т, 1992. С. 41-48.
47. ГакВ.Г. К проблеме синтаксической семантики: Семантическая интерпретация глубинных” и поверхностных” структур// Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.77-85.
48. ГатауллинР.Г. Некоторые вопросы валентности в стилистическом словообразовании// Исследования по семантике. Семантика языковых единиц разных уровней. Уфа: Башкирский гос. ун-т, 1988. С. 133-138.
49. ГинзбургЕ.Я. Преобразование словообразовательных гнезд. Синонимия однокоренных // Проблемы структурной лингвистики 1984. М.: Наука, 1988. С. 14-34.
50. ГинзбургЕ.Я. Преобразование словобразовательных гнезд. ІІ// Проблемы структурной лингвистики 1980. М.: Наука, 1982. С.133-148.
51. ГинзбургЕ.Я. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 264 с.
52. ГнатюкГ.М. Дієприкметник в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1982. 248 с.
53. ГоляничМ.И. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.02/ Киевский пед. ин-т. К., 1979. 24 с.
54. ГорбачеваМ.Н. К проблеме о словообразовательной синонимии// Активные процессы в русском словообразовании. Алма-Ата: Казах. пед. ин-т им.Абая, 1987. С. 10-17.
55. ГороденськаК.Г. Семантичні функції дериваційних морфем// Мовознавство. 1987. - № 1. С. 20-30.
56. ГороденскаяЕ.Г. Деривация синтаксических единиц: Автореф. докт. филол. наук. К., 1991. 35 с.
57. ГороденськаК.Г. Реалізація семантичного потенціалу дієслів у синтаксичних дериватах// Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. С. 102-113.
58. ГороденськаК.Г. Структура складних іменників у контексті семантичного синтаксису// Мовознавство. 1988. - № 3. - С. 27-34.
59. ГорпиничВ.О. Семантичний взаємозв’язок мотивованого і мотивуючого в процесі словотворення// Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1988. С. 44-56.
60. ГорпиничВ.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. К.: Вища школа, 1999. 208 с.
61. Грамматика современного русского литературного языка/Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
62. ГринчишинД.Г. Явище субстантивації в українській мові. К.: Наука, 1965. 107 с.
63. ГрищенкоА.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207 с.
64. ГрищенкоА.П., МацькоЛ.І. та ін. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища школа, 1997. 494 с.
65. ГрушкоН.Е. Глагол как мотивирующая база производных существительных: Автореф. дис. канд. филол. наук. Томск, 1983. 18 с.
66. ГуйванюкН.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
67. ҐрещукВ.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення// Мовознавство. 1991. № 3. С. 31-34.
68. ҐрещукВ.В. Основоцентрична дериватологія: історія, стан, перспективи// Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С. 68-78.
69. ҐрещукВ.В. Семантична дериватологія: передумови формування і перспективи// Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск V. Івано-Франківськ, 2000. С. 83-86.
70. ҐрещукВ.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 208 с.
71. ДавыдоваН.В. Структура словообразовательных парадигм вещественных существительных в современном русском языке (злаки, металлы, драгоценные камни): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АН СССР, Ин-т рус. яз. М., 1989. 16 с.
72. ДенисикЛ.М. Словотворчі парадигми речовинних іменників ЛСГ продукти харчування”// Мовознавство. 1987. - № 1. С. 63-67
73. ДенисыкЛ.Н. Словообразующий потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук: 10.02.02/ КГУ К., 1988. 16 с.
74. ДідівськаЛ.П., РодінаЛ.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наук. думка, 1982. 170 с.
75. ДмитриеваН.С., НовиковаЛ.М. Компоненты семантики отглагольного существительного// Исследования по семантике. Уфа: Башкирский гос. ун-т., 1981. С.28 36.
76. ДолининаИ.Б. Маркировка субъектных отношений у валентностных категорий английского глагола//Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. С.65-101.
77. ДорошевскийВ. Элементы лексикологии и семантики. М., 1973. 286 с.
78. ДумчакІ. Словотвірні засоби суфіксальної універбації у розмовному мовленні// Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Вип. 2. Івано-Франківськ: Плай, 1997. С. 156-162.
79. ДумчакІ.М. Лексико-семантичні, словотвірні та функціональні особливості слів-універбів з суфіксом к(а) у сучасній українській мові// Семантика мови і тексту: Збірник статей VІ Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С. 179-183.
80.