ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НАЗВИ ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ, ЧАСТИН ТІЛА, МЕТАЛІВ)

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

БЕРКЕЩУК ІННА СТЕПАНІВНА

УДК 811.161.2’373.611

ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НАЗВИ ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ, ЧАСТИН ТІЛА, МЕТАЛІВ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор
філологічних наук, професор
Ґрещук Василь Васильович

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 4
ВСТУП............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ (НАЗВИ ЗНАРЯДЬ
ПРАЦІ, ЧАСТИН ТІЛА ТА МЕТАЛІВ) ЯК БАЗА СЛОВОТВОРЕННЯ.. 11
1.1. Структурно-семантична характеристика назв знарядь
праці в сучасній українській мові................................................ 11
1.2. Лексико-семантична група назв частин тіла в сучасній
українській мові............................................................................ 32
1.3. Семантика та структура назв металів у сучасній українській
мові................................................................................................ 49
Висновки до першого розділу............................................................... 55
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРИВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ІМЕННИКАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЗНАРЯДЬ ПРАЦІ, ЧАСТИН
ТІЛА ТА МЕТАЛІВ...................................................................................... 57
2.1. Словотвірна парадигма назв знарядь праці в сучасній
українській мові: структура і семантика........................................ 57
2.1.1. Субстантивний блок СП іменників на позначення
знарядь праці......................................................................... 57
2.1.2. Ад’єктиви, мотивовані назвами знарядь праці................... 69
2.1.3. Дієслівні утворення від назв знарядь праці......................... 73
2.1.4. Засоби реалізації СЗ дериватів, мотивованих іменниками
на позначення знарядь праці................................................ 74
2.2. Словотворча спроможність іменників назв частин тіла
в сучасній українській мові............................................................ 78
2.2.1. Структурно-семантична характеристика субстантивного
блоку СП назв частин тіла.................................................... 78
2.2.2. Прикметники, утворені від назв частин тіла........................ 89
2.2.3. Структура вербального блоку СП іменників на
позначення частин тіла........................................................ 100
2.2.4. Прислівникові похідні, мотивовані назвами частин тіла в
сучасній українській мові............................................................. 102
2.2.5. Способи й засоби творення різночастиномовних дериватів
від іменників назв частин тіла.......................................... 104
2.3. Структурно-семантичні параметри СП іменників назв металів 110
2.3.1. Особливості деривації субстантивів................................... 110
2.3.2. Структура ад’єктивного блоку.......................................... 116
2.3.3.Дієслова, мотивовані назвами металів................................ 122
2.3.4. Засоби реалізації семантичних позицій СП назв металів.. 123
Висновки до другого розділу.............................................................. 127
РОЗДІЛ 3. ЛІНҐВАЛЬНІ ТА ЕКСТРАЛІНҐВАЛЬНІ ЧИННИКИ, ЩО
ВПЛИВАЮТЬ НА ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЗВ ЗНАРЯДЬ
ПРАЦІ, ЧАСТИН ТІЛА ТА МЕТАЛІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ
МОВІ............................................................................................................ 131
3.1. Аспекти вивчення факторів, які зумовлюють
словотворчу спроможність твірних............................................. 131
3.2. Чинники словотворчої поведінки назв знарядь праці, частин тіла
та металів у сучасній українській мові......................................... 136
Висновки до третього розділу............................................................. 156
ВИСНОВКИ ........................................................................................ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................. 166
ДОДАТКИ............................................................................................ 186
Додаток А. Реалізація дериваційного потенціалу іменниками
на позначення знарядь праці............................................ 187
Додаток Б. Реалізація словотворчої спроможності іменниками на
позначення частин тіла..................................................... 207
Додаток В. Реалізація дериваційного потенціалу іменниками на
позначення металів........................................................... 219
Додаток Г. Продуктивність ад’єктивних композитних утворень від
назв частин тіла................................................................. 224

ВСТУП

Тривалий час ключова роль у систематизації та класифікації дериватів, а також у їх структуруванні відводилась словотворчому форманту, який виконує класифікаційну, поняттєву, уточнювальну, семантичну та оцінно-стилістичну функції, а роль твірної основи залишалась поза увагою.
На сучасному етапі розвитку української дериватології актуальності набуває питання виявлення типології словотвору, в основі якої лежить функціональне навантаження твірних слів, а розв’язання цього питання можливе тільки в рамках підходу, який сформувався порівняно недавно. У словотворі він названий основоцентричним, бо зорієнтований на твірну основу як типологізувальний чинник. Метою основоцентричного напрямку є опис дериваційного потенціалу різних класів твірних лексем, з’ясування лінґвальних та екстралінґвальних чинників, які детермінують їх словотворчу здатність.
Дослідження словотвору з опертям на твірну основу потребує детального аналізу дериваційної спроможності усіх частин мови, оскільки аналіз спільних та відмінних особливостей у реалізації дериваційного потенціалу класів твірних різної частиномовної належності сприяє створенню загальної типології словотвору.
Комплексною класифікувальною одиницею основоцентричної дериватології для встановлення словотвірної спроможності різних лексико-граматичних класів твірних є словотвірна парадигма набір похідних від однієї твірної основи на одному ступені деривації.
Актуальність дисертаційного дослідження. На сьогодні в українському мовознавстві вже є окремі дослідження, які присвячені опису дериваційного потенціалу певних класів твірних лексем. Першою монографічною розвідкою основоцентричного спрямування стала праця В.В.Ґрещука Український відприкметниковий словотвір” (Івано-Франківськ, 1995). У ній проаналізовано структуру СП прикметників української мови. Вчений зазначає, що специфіка похідного слова основної одиниці словотвору як бінарної одиниці, що включає твірну основу і словотворчий формант, не дозволяє обмежитися аналізом ролі в дериваційних процесах лише формуючої частини, нехтуючи базовою, оскільки такий аспект аналізу залишає поза увагою реальну взаємодію одиниць словотвірної системи, зокрема, фактичні засади номінації, що ґрунтуються, поряд з іншими чинниками, і на категоріальній семантиці твірних основ відповідних лексико-граматичних класів слів” [49,7]. Тому в сучасному словотворі першорядного значення набуває розробка основоцентричної дериватології, в основі якої лежить роль твірної основи.
Методику щодо систематизації і класифікації фактичного матеріалу, яку вперше запропонував В.В.Ґрещук, використовують у своїх працях молоді дослідники, зокрема для вивчення словотвірної поведінки окремих ЛСГ іменників О.Д.Микитин [110], Р.О.Бачкур [13], О.Скварок [148;149], деяких груп дієслів І.Ф.Джочка [61], Н.М.Пославська [132]. Також до прикметників як твірної бази зверталась Л.І.Коржик [92], дієслів М.І.Голянич [44], М.П.Лесюк [98], Н.Я.Тишківська [171], Г.Я.Василевич [24]. На особливу увагу заслуговує монографічне дослідження словотвірних парадигм іменників З.Валюх, що появилось останнім часом [23]. Однак до повного охоплення іменників як твірної бази ще далеко. Скажімо, не в повному обсязі проаналізована словотворча спроможність іменників на позначення знарядь праці, а назви частин тіла та металів як словотворча база в українській мові ще не розглядались. Важливість для сучасного словотвору основоцентричного дослідження та відсутність праць про дериваційну спроможність українських назв частин тіла та металів, а також недостатнє вивчення словотворчого потенціалу назв знарядь праці зумовлюють актуальність нашої дисертаційної роботи.
Звернення до іменника як твірної бази зумовлене тим, що іменник і дієслово як центральні частини мови становлять ядро словотвірної бази української деривації, а вибрані для дослідження найменування репрезентують великий пласт української лексики, денотати яких відіграють важливу роль у житті людини. Обрання саме зазначених трьох груп твірних зумовлено їх різними семантико-граматичними характеристиками, що дає змогу виявити чинники, які визначають дериваційну поведінку похідних, позначаються на їх словотворчій потужності.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження дериваційного потенціалу назв знарядь праці, частин тіла та металів сучасної української мови відповідає профілеві наукових планів кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та пов’язане з темою Основоцентричне дослідження українського словотвору” (№ 0104 U 002445), яка опрацьовується на кафедрі.
Мета дослідження виявити дериваційний потенціал назв знарядь праці, частин тіла та металів у сучасній українській мові, структурну та семантичну типологію відповідних відіменникових утворень.
Відповідно до поставленої мети визначаються конкретні завдання:
- інвентаризувати твірні іменники назви знарядь праці, частин тіла та металів у сучасній українській мові;
- виявити частиномовну і семантико-словотвірну структуру похідних, утворених від іменників на позначення знарядь праці, частин тіла та металів;
- проаналізувати дериваційний потенціал зазначених груп іменників та його реалізацію в мові;
- визначити чинники, які впливають на словотвірну спроможність твірних іменників;
- розглянути семантичну співвідносність твірних іменників з їх похідними;
- дослідити способи та засоби реалізації словотвірних значень зазначених десубстантивів.
Об’єкт дослідження відіменниковий словотвір сучасної української мови.
Предмет дослідження структура та семантика словотвірних парадигм іменників назв знарядь праці, частин тіла та металів.
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження послужила спеціально укладена картотека назв знарядь праці (583 одиниці), соматизмів (287 лексем) та найменувань металів (116 іменників), а також дериватів від них (відповідно 369, 869 та 372 похідних), які засвідчені в одинадцятитомному Словнику української мови (1970-1980), чотиритомному Новому тлумачному Словнику української мови (1999), двотомному Словнику синонімів української мови (1999), Великому тлумачному словнику української мови (2004), тритомному російсько-українському Словнику наукової термінології (1996). Використані також матеріали Лексичної картотеки української мови Інституту української мови НАН України.
Методи дослідження. Основним методом дисертаційного дослідження є описовий з використанням компонентного і трансформаційного аналізу та статистичних підрахунків.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській лінгвістиці проаналізовано дериваційний потенціал та структуру словотвірних парадигм українських назв частин тіла та металів, виявлені деякі нові особливості словотвірної поведінки назв знарядь праці. Встановлено континуум словотвірних значень та описано засоби і способи творення похідних від зазначених груп іменників, з’ясовано чинники, які регулюють дериваційну потужність українських найменувань знарядь праці, частин тіла та металів.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані у дериватологічних розвідках при описі словотвірних гнізд, для характеристики словотвірної системи десубстантивів у працях монографічного характеру. Одержані результати та матеріали можуть бути застосовані для укладання морфемних та словотвірних словників, а також у вузівських курсах із морфеміки та словотвору та у відповідних підручниках і навчальних посібниках.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертації обговорені на засіданні кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, щорічних звітно-наукових конференціях кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2004-2006), на міжнародних наукових конференціях Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005) та всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам’яті проф. С.П.Бевзенка (Одеса, 2005).
Публікації. Проблематику дисертаційного дослідження висвітлено у шести публікаціях, що містяться у збірниках, затверджених ВАК України як фахові видання.
1. Структура словотвірних парадигм іменників на позначення внутрішніх органів людини // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 34. Частина 1. 2004. С.153-158.
2. Структурно-семантична характеристика словотвірної парадигми іменників на позначення ручних знарядь праці та знарядь для обробітку ґрунту // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. Випуск ІХ-Х. Івано-Франківськ, 2005. С.370-378.
3. Словотвірна парадигма назв частин тіла в сучасній українській мові (ад’єктивна зона) // Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. Випуск 16. Харків, 2005. С.3-7.
4. Композитні утворення у складі ад’єктивів, мотивованих назвами частин тіла // Українознавчі студії. №6-7. Івано-Франківськ, 2005-2006. С.82-87.
5. Структура словотвірних парадигм іменників назв металів // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. Випуск ХІ-ХІІ. Івано-Франківськ, 2006. С.143-150.
6. Дериваційний потенціал іменників на позначення верхніх та нижніх кінцівок людини та їх частин // Записки з українського мовознавства. Випуск 16. Одеса, 2006. С.256-265.
Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (205 позицій) та додатків. Загальний обсяг роботі 227 сторінок, з яких 165 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дериваційного потенціалу іменників на позначення знарядь праці, частин тіла та металів дають підстави зробити такі основні висновки та узагальнення.
1. ЛСГ назв знарядь праці, частин тіла і металів, характеризуючись спільністю загальнокатегоріального значення предметності, протиставляються одна одній низкою лексико-граматичних особливостей, які позначаються на їхньому дериваційному потенціалі, визначають корпус СЗ, з якими можуть утворюватися похідні від окресленого кола твірних. Такі групи твірних є добрим підґрунтям різноаспектного дослідження словотворчої спроможності іменників як класу твірних слів.
2. Основоцентричні дослідження дериваційного потенціалу іменників передбачають виокремлення досліджуваних твірних із субстантивного простору, інвентаризацію їх, встановлення кількісного складу й внутрішньогрупове структурування та характеристику семантико-граматичних особливостей, важливих з погляду їх впливу на словотворення.
3. ЛСГ іменників на позначення знарядь праці у сучасній українській мові становить кількісно велику й семантично неоднорідну групу слів 583 лексичні одиниці, які поділяються на дві великі групи назви ручних знарядь і назви механізованих знарядь. У кожній із груп виділяються дрібніші угруповання, зокрема, до назв ручних знарядь віднесені назви інструментів, побутових знарядь праці, рибальських, знарядь для писання. У межах назв механізованих знарядь виділені назви апаратів, машин, механізмів, приладів, пристроїв. У свою чергу у кожній із підгруп виділено мікрогрупи.
4. Соматична лексика (287 найменувань частин тіла) теж поділяється на дві великі групи: назви зовнішніх частин тіла і назви внутрішніх частин тіла, у межах яких на основі лексико-семантичних опозицій виділені підгрупи, зокрема назви голови, шиї, тулуба, кінцівок, статевих органів, наростів, шкірного покриву та назви органів кровообігу, виділення, частин травного тракту, статевих органів, кісток, м’язів, залоз, частин нервової системи.
5. З погляду дериваційного потенціалу 116 назв металів у сучасній українській мові характеризуються неоднорідністю використання в мовленні, протиставленням спеціальної й загальновживаної лексики, характерними родо-видовими відношеннями із специфічною речовинною спрямованістю.
6. Комплексною одиницею визначення й опису словотворчої спроможності класів твірних слів є СП. Спектр семантичних позицій типової СП назв знарядь праці, частин тіла та металів та їх реалізація конкретними твірними, протяжність і глибина позицій об’єктивують дериваційну поведінку й словотворчу продуктивність досліджуваних твірних.
7. Типова словотвірна парадигма назв знарядь праці в сучасній українській мові має триблочну субстантивноад’єктивновербальну структуру із такими семантичними позиціями у кожному із блоків, зокрема у субстантивному демінутивність”, аугментативність”, збірність”, стилістична модифікація”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним” (особа, яка виготовляє знаряддя праці”, особа, яка користується знаряддям праці”, особа, яка продає знаряддя праці”), деталь, певна частина того, що названо твірним”, знаряддя, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, рослина, тварина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, приміщення чи місце, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, метод, процес, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, наука, пов’язана з тим, що названо твірним”, відрізок часу, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”; в ад’єктивному відносність” (членується на лексико-словотвірні значення стосовно до знаряддя праці”, призначений для виготовлення знаряддя праці”, зроблений, проведений за допомогою знаряддя праці”), подібність за предметною ознакою”, ознака за наявністю того, що названо твірним”; у вербальному діяти за допомогою того, що названо твірним”.
8. Найбільшою продуктивністю характеризуються семантичні позиції субстантивної зони: демінутивність”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним” та деталь, певна частина того, що названо твірним”. СЗ знаряддя, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, рослина, тварина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, приміщення чи місце, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним” представлені меншою кількістю похідних. Семантичні позиції метод, процес, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, наука, пов’язана з тим, що названо твірним”, відрізок часу, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним” репрезентовані поодинокими утвореннями. У ад’єктивному словотворі найбільшу продуктивність має СЗ відносність”. Менш продуктивними є семантичні позиції подібність за предметною ознакою” та ознака за наявністю того, що названо твірним”. Семантична позиція вербальної зони діяти за допомогою того, що названо твірним” є продуктивною.
9. Словотвірна парадигма назв частин тіла в сучасній українській мові репрезентована чотириблочною структурою: субстантивний, ад’єктивний, вербальний та адвербіальний блоки.
Для типової СП назв частин тіла характерні такі семантичні позиції у субстантивному блоці: демінутивність”, аугментативність”, стилістична модифікація”, збірність”, одиничність”, предмет, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, частина тіла, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, тварина, рослина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, хвороба, яка вражає те, що названо твірним”, місце (удару рукою), на яке вказує твірне”, ліки, призначені для лікування того, що названо твірним”, наука, пов’язана з тим, що названо твірним”; у ад’єктивному відносність” (стосовно до частини тіла”, призначений для частини тіла”, такий, якого добувають, виготовляють з частини тіла”, який міститься в частині тіла”), інтенсивно виражена зовнішня ознака за наявністю того, що названо твірним”, подібність за предметною ознакою”, відсутність предметної ознаки”; у вербальному діяти за допомогою того, що названо твірним”, набувати предметної ознаки”, наділяти предметною ознакою”, втрачати те, що названо твірним”, позбавити того, на що вказує твірне”; у адвербіальному адвербіалізація предмета”.
10. Найбільшу продуктивність серед дериватів, утворених від соматичних найменувань виявляють такі СЗ у субстантивному блоці: демінутивність”, предмет, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”. СЗ частина тіла, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, тварина, рослина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, хвороба, яка вражає те, що названо твірним”, місце (удару рукою), на яке вказує твірне” виявляють меншу продуктивність. Поодинокими утвореннями характеризуються такі семантичні позиції: ліки, призначені для лікування того, що названо твірним” та наука, пов’язана з тим, що названо твірним”.
У ад’єктивному блоці великою кількістю дериватів представлене СЗ відносність” та інтенсивно виражена зовнішня ознака за наявністю того, що названо твірним”. Деривати семантичних позицій подібність за предметною ознакою” та відсутність предметної ознаки” становлять меншу кількість. Найбільш продуктивною у вербальному блоці є семантична позиція діяти за допомогою того, що названо твірним”. СЗ набувати предметної ознаки” та наділяти предметною ознакою” є менша кількість похідних слів, а втрачати те, що названо твірним” та позбавити того, на що вказує твірне” представлені поодинокими утвореннями.
Засвідчено чималу кількість дериватів із СЗ адвербіалізація предмета”.
11. Словотвірна парадигма назв металів в сучасній українській мові репрезентована триблочною субстантивноад’єктивновербальною структурою.
Типову СП українських назв металів формують деривати із такими СЗ у субстантивному блоці: збірність”, гіпокористичність”, хімічна сполука, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, предмет, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, рослина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, ліки, які містять те, що названо твірним”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, приміщення, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, процес, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”; у ад’єктивному відносність”, подібність за предметною ознакою”; у вербальному покривати тим, що названо твірним”, набувати предметної ознаки”.
12. Найбільшою продуктивністю характеризуються семантичні позиції субстантивної зони хімічна сполука, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним” та предмет, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”. Менш продуктивними є семантичні позиції рослина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, ліки, які містять те, що названо твірним”, особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним” та приміщення, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним”. СЗ збірність”, гіпокористичність” та процес, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним” представлені поодинокими дериватами. У ад’єктивному словотворенні продуктивною є семантична позиція відносність”, подібність за предметною ознакою” характеризується меншою кількістю дериватів. У вербальному блоці СЗ покривати тим, що названо твірним” є продуктивним. Семантична позиція набувати предметної ознаки” репрезентована поодинокими похідними дієсловами.
13. Аналізований матеріал свідчить, що найбільш повно реалізуються ті семантичні позиції, які є спільними для СП назв знарядь праці, частин тіла та металів. У субстантивному словотворі такими є: демінутивність”, аугментативність” (для назв знарядь праці та соматизмів), збірність”, стилістична модифікація” (для назв знарядь праці та частин тіла). У межах загального СЗ носій предметної ознаки” спільними є такі семантичні позиції: особа, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, предмет, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним” (для назв частин тіла та металів), рослина, тварина, яка характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, приміщення чи місце, яке характеризується за відношенням до того, що названо твірним” (для назв знарядь праці та металів), метод, процес, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, наука, пов’язана з тим, що названо твірним” (для назв знарядь праці та частин тіла). У ад’єктивному словотворі спільними є такі семантичні позиції: відносність”, подібність за предметною ознакою”. Вербальний блок представлений такими спільними СЗ: діяти за допомогою того, що названо твірним” (для назв знарядь праці та частин тіла); набувати предметної ознаки” (для назв частин тіла та металів).
14. Для дериватів, які утворені від іменників назв знарядь праці, характерні такі специфічні СЗ, не властиві похідним від двох інших ЛСГ, зокрема відрізок часу, який характеризується за відношенням до того, що названо твірним”, ознака за наявністю того, що названо твірним”. Із аналізованих твірних тільки соматичні назви продукують деривати із СЗ одиничність”, місце (удару рукою), на яке вказує твірне”, інтенсивно виражена зовнішня ознака за наявністю того, що названо твірним”, втрачати те, що названо твірним”, позбавити того, на що вказує твірне”, тільки від них можливі адвербіальні утворення. Специфічними для назв металів як твірних є деривати із СЗ хімічна сполука, яка характеризується за відношенням до того, на що вказує твірне”, покривати тим, що названо твірним”.
15. Аналіз типової і конкретних СП українських найменувань назв знарядь праці, частин тіла та металів показав, що аналізовані твірні словотворчо досить активні, але реалізують свій дериваційний потенціал по-різному. Дериваційний потенціал назв знарядь праці, частин тіла та металів детермінують лінґвальні та екстралінґвальні фактори. Серед них виділяємо лексико-граматичні категорії, властиві аналізованим твірним, символічність значень, особливості стилістичного функціонування, синонімічність, структурна складність та похідність/ непохідність аналізованих назв знарядь праці, частин тіла та металів, надлишковість деривата у зв’язку з наявністю спільнокореневого або іншокореневого слова з таким же значенням та важливість денотата, позначеного дериватом, у господарсько-практичній діяльності та життєдіяльності людини.
Дослідження показало, що є певні фактори, які пов’язані із високою продуктивністю твірного (лексична семантика твірного, непохідність, господарсько-практичне використання). Деякі із чинників, навпаки, сповільнюють утворення дериватів, позначаються на низькому дериваційному потенціалі (стилістична маркованість (для назв знарядь праці та частин тіла), структурна складність твірної лексеми, системне заміщення деривата).
По-різному впливають на деривацію назв знарядь праці, частин тіла та металів окремі чинники. Так, обмежує утворення дериватів стилістична маркованість назв знарядь праці та частин тіла, натомість стилістична маркованість назв металів підвищує їх дериваційний потенціал.
16. Реалізація окресленої словотвірної семантики дериватами, що походять від назв знарядь праці, частин тіла та металів, відбувається завдяки різно­манітним способам і засобам словотворення, серед яких переважає суфіксація. Доволі продуктивним є слово-, основоскладання, яке зазвичай супроводжується суфіксацією. Периферію засобів творення різночастиномовних похідних від назв знарядь праці, частин тіла та металів становлять префікси, конфікси.
Назви знарядь праці, частин тіла та металів як твірні слова поєднуються з великою кількістю суфіксів (близько 150). Водночас простежується тенденція до переважного використання в реалізації кожної семантичної позиції неве­ли­кої кількості найпродуктивніших формантів поряд із розмаїттям мало­продуктив­­них чи непродуктивних.
Аналіз СП українських назв знарядь праці, частин тіла та металів доповнює уже здійснені дослідження відіменникових дериватів на засадах основоцентричного словотвору сучасної української мови. Подальші дослідження дериваційного потенціалу інших груп твірних іменників дадуть змогу виявити повну типологію українського відсубстантивного словотвору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарова Л.Є. Структурна та фонетична будова складних одиниць у концепції золотої пропорції”. Вінниця, 2001. 284с.
2. АлтаеваА.Ш. Словообразовательные парадигмы сложных прилагательных // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. науч. ст. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.165-168.
3. АлтаеваА.Ш. Словообразовательные парадигмы сложных существительных // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. науч. ст. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.197-200.
4. Анатомия человека: В 2-х тт./ Под ред. М.Р.Сапина. М.: Медицина, 1987. Т.1. 288с.; Т.2. 480с.
5. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания// Вопросы языкознания. 1995. №1. с.37-67.
6. АпресянЮ.Д. Коннотации как часть прагматики слова (лексикографический аспект) // Русский язык: Проблемы грамматической семантики и оценочные факторы в языке: Виноградовские чтения ХІХ-ХХ. М.: Наука, 1992. С.45-64.
7. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (к проблеме языковой картины мира”) //Вопросы языкознания. 1987. №3. с.3-19.
8. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383с.
9. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340с.
10. Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия. Учебник для вузов. М.: Высшая школа, 2001. 743с.
11. Балог В.О. Галузева лексика в Словнику української мови в 11 томах (19701980 рр.) (семантичний та стилістичний аспекти): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут української мови. К., 2003. 16 с.
12. БаранниковаЛ.И. Особенности проявления действия экстралингвистических факторов в лексических системах и подсистемах // Язык и общество. Роль экстралингвистических факторов в развитии лексических подсистем: Межвуз. сб. науч. тр. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. С.3-9.
13. Бачкур Р.О. Структура словотвірних парадигм українських назв тварин та рослин: Дис. канд.. філол.. наук/ Прикарпатський нац-ний ун-тет ім..В.Стефаника. Івано-Франківськ, 2004. 228с.
14. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336с.
15. БереговенкоЛ.М. Семантико-словотвірні зв’язки між твірними субстантивними основами та похідними прикметниками із суфіксом -ьн // Матеріали міжнародної наукової конференції Семантика мови і тексту”. Ч.1. Івано-Франківськ, 1993. С.21-22.
16. Березенко В. В. Відадвербіальне словотворче гніздо: структура, семантика, потенціал: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 1996. 26с.
17. Бесценная Е.Д. О разных уровнях абстракции в словообразовательной семантике (на материале суффиксов -щик и -ник)//Актуальные проблемы русского словообразования: Материалы ІІІ респ. научн. конф. Ташкент: Укитувчи, 1978. с.207-210.
18. Бойчук В.М. Типологія внутрішньої форми слова у десубстантивному словотворі: Автореф. ... канд. філол. наук. Івано-Франківськ. 1997. 18с.
19. БондаркоА.В., БуланинЛ.Л. Русский глагол. Л.: Просвещение, 1967. 192с.
20. Бондарь А.И. Структура деминутивных образований в современном русском языке: Автореф. канд. филол. наук. Ужгород, 1979. 22с.
21. БрандысО.С. Типовая словообразовательная парадигма и словообразовательные микрокатегории субстантивного блока производных, мотивированных русскими вещественными существительными // Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза: Сб. научн. тр. К.: УМК ВО, 1991. С.136-146.
22. Бузашиова К. Возможности и границы моделирования на уровне словообразовательных парадигм // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.: Наука, 1987. С.14-19.
23. Валюх З.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові. Київ Полтава: АСМІ, 2005. 356с.
24. Василевич Г.Я. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1985. 24с.
25. Васильев Л.М. Методы семантического анализа // Исследования по семантике: Межвузовский научный сборник. Вып.1. Уфа, 1975. С.158-173.
26. Васильев Л.М. Теория семантических полей. Вопросы языкознания. 1971. №5. с.105-113.
27. Васильченко В. М. Мотивація і словотвірне вираження відносних прикметників в історії української мови (відіменні деривати): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Націон. пед. ун-т ім.М.Драгоманова. К., 2000. 20с.
28. Великий тлумачний словник української мови. К., Ірпінь, 2003. 1440с.
29. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
30. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови. К.: Наукова думка, 1987 231с.
31. Вільчинська Т. П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. держ ун-т ім.І.Франка. Львів, 1996. 18с.
32. ВознийТ.М. Семантичний взаємозв’язок між твірними іменниками і похідними дієсловами на ити //Мовознавство. 1977. №3. с.29-35.
33. ВознийТ.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища школа. Вид-во при Львівському ун-ті, 1981. 188 с.
34. ВолоцкаяЗ.М. Семантическая классификация и способы образования отыменных глаголов // Структурная типология языков. М.: Наука, 1966. С.165-180.
35. Воробьев В.П. Атлас анатомии человека. Минск: Харвест, 2000. 1472с.
36. Габинская О.А. Типология причин словотворчества. Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1981. 153с.
37. Гак В.Г. Понятие голова” и его отражение в русском языке// Русский язык в СНГ. 1992. №10-12. с.27-33.
38. Гак В.Г. Понятие рука” и его отражение в русском языке// Русский язык в СССР. 1991. №6. с.12-18.
39. Гамалей Т.В. Система лексико-статических средств описания внешности человека в современном русском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук/ 10.02.01. Л., 1989. 16с.
40. Герета М. І. Особливості словотворчої структури збірних іменників // Мовознавство. 1977. №1. С.79-82.
41. Герета М. І. Формант (і)ана як інтернаціональний словотворчий афікс збірних назв // Мовознавство. 1974. №3. С.31-35/
42. Гинсбург Р.С. О взаимосвязи лингвистического и экстралингвис-тического в лексике // Иностранные языки в школе. М., 1972. № 5. С. 1419.
43. Гогличидзе Ц. Категория вещественности в лексико-грамматической системе немецкого языка (на материале обозначений металлов, сплавов и производных от них прилагательных, глаголов). Тбилиси: Мецниереба, 1974. 350с.
44. Голянич М.И. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1979. 24с.
45. Городенська К. Г., Кравченко М. В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). К.: Наук. думка, 1981. 200с.
46. Городенська К.Г. Структура складних іменників у контексті семантичного синтаксису //Мовознавство. - 1988. - №3. с.27-34.
47. Гоца Е. Д. Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Ужгородський нац-ний ун-тет. Ужгород, 2001. 21с.
48. Ґрещук В. В. Основоцентрична дериватологія: історія, стан, перспективи // Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. В.Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.68-78.
49. Ґрещук В. В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 208с.
50. Ґрещук В.В. Семантичні зв’язки між іменниками на ість і їх твірними словами в сучасній українській мові // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. - К.: Наукова думка, 1983. С.113-119.
51. ҐрещукВ.В. Основоцентричний аспект дослідження словотвору // Матеріали міжнародної наукової конференції Семантика мови і тексту”. Ч.2. Івано-Франківськ: Плай, 1993. С.36-37.
52. ҐрещукВ.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення // Мовознавство. 1991. № 3. С. 34-41.
53. ҐрещукВ.В. Поняття словотвірної парадигми в сучасній дериватології// Мовознавство. 1985. №1. с.21-27.
54. Грінченко Б. Словарь української мови: В 4-х т. / Репринтне видання. К.: Лексикон, 1996.
55. Гумбольдт В. О различии между полами и его влиянии на органическую природу// Гумбольдт В. Язык и философия культуры. М., 1985. с.142-159.
56. ДавыдоваН.В. Структура словообразовательных парадигм вещественных существительных в современном русском языке (злаки, металлы, драгоценные камни): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01 / Моск. гос. ун-т. М., 1989. 16с.
57. Даниленко В. П. Влияет ли употребительность слов на продуктивность словообразовательной модели? // Развитие словообразования современного русского языка. М.: Наука, 1966. С.38-44.
58. Даниленко В. П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов // Исследования по русской терминологии. М.: Наука, 1971. С.7-67.
59. Денисик Л.М. Словотворчі парадигми речовинних іменників ЛСГ продукти харчування”// Мовознавство. 1987. - №1. с.63-67.
60. ДенисикЛ.Н. Словообразующий потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Киев. гос. ун-т им. Т.Шевченко. К., 1988. 16с.
61. Джочка І. Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ. 2003. 194с.
62. Довбня Л.Э. Когда значения меняются местами. Семантическая история слова живот и его синонимов// Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. 1991. №6. с.77-78.
63. Жарко С.Ю. Типологія словотвірних значень відсубстантивних похідних: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Дніпропетровський нац-ний ун-тет. Дніпропетровськ, 2006. 19с.
64. Звєрєв А.Д. Словотвірне значення в семантичній структурі похідних// Мовознавство. 1988. №1. с.21-27.
65. Зеленин Г.Л. О старом новом серебре”// Русская речь. 1991. №1. с.147-150.
66. Земская Е. А. О парадигматических отношениях в словообразовании // Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния: Виноградовские чтения I-VIII. М.: Наука, 1978. С.255-272.
67. Земская Е. А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304с.
68. Земская Е. А. Структура именных и глагольных словообразовательных парадигм в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. научн. ст. Ташкент: Укитувчи, 1982. С.14-17.
69. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. М.: Наука, 1992. 221с.
70. Иванова О.В. Ассоциативная структура термина и общеупотребительного слова: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Минск., 1987. 22с.
71. Ильина В. А. К проблеме словообразовательного значения // Исследование словообразования и лексики русского языка: Сб. науч. трудов. Фрунзе: Изд-во Киргиз. гос. ун-та, 1985. С.21-28.
72.