ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

КЛИМЕНКО ЛІДІЯ СЕРГІЇВНА

УДК 347.973 (477) (043.3)

ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ
(ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Стеценко Семен Григорович
доктор юридичних наук, професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...........3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНИХ ВІДНОСИН
1.1. Державна мовна політика як об’єкт правового регулювання………..........12
1.2. Мовне питання в контексті реалізації прав людини на українських землях (історико-правовий аспект)……………………………………………........................26
1.3. Національні меншини і право на користування рідною мовою (теоретико-правовий статус)……………………………………………………..............................60
Висновки до першого розділу………………………………………………........78
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ МОВИ У РІЗНИХ СФЕРАХ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ (ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА)
2.1. Мовна політика у сфері освіти ………………………………………….......82
2.2. Засоби масової інформації та їх роль у реалізації державної мовної політики……………………………………………………………………………......102
Висновки до другого розділу………………………………………………........116
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНО – ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ РЕГУЛЮВАННЯ МОВНОГО ПИТАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ ТА В УКРАЇНІ
3.1. Мовне законодавство країн Прибалтики: правовий аналіз……………….121
3.2. Особливості законодавчого закріплення державної мови Ірландії……....136
3.3. Регулювання мовного питання в різних сферах суспільного життя та перспективи його подальшого удосконалення в Україні………………..…………149
Висновки до третього розділу……………………………………………….......202
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………........205
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………......212

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена насамперед її практичною значимістю для сучасного етапу державотворення України. Здобувши незалежність, Україна, як і країни, які нещодавно стали суверенними, але й досі не позбулися політичного та культурного тиску колишніх метрополій, постали перед необхідністю побудови оптимальної державної мовної політики, що стає важливим інструментом державотворення та підтвердженням обраного шляху незалежного розвитку. Функціонування мови титульної нації та мов національних меншин, а також захист їх мовних прав в усіх сферах політичного, економічного і культурного життя є пріоритетним напрямом державної політики кожної демократичної держави, що стала на шлях демократичного розвитку та міжнаціональної злагоди. При розгляді різних моделей, стратегій та методів здійснення мовної політики, слід враховувати, що питання мовної належності безпосередньо пов’язане з етнічною, культурною ідентифікацією громадян, а мова є інструментом політики.
Тому, у зв’язку з цим, постає завдання цілісного теоретико-правового підходу до розв’язання мовних проблем, визначення ролі держави, принципів, якими вона керується в здійсненні мовної політики, економічних чинників мовних відносин та проблем глобалізації і, на основі цього, визначення напрямків її реалізації для кожної демократичної держави у тих сферах життєдіяльності, де мовне питання відіграє найважливішу роль.
Проблематика визначення та здійснення державної мовної політики актуалізована на сьогодні необхідністю вдосконалення національного законодавства, імплементації міжнародно-правових норм і стандартів в галузі прав і свобод людини, зміни пріоритетів, цілей, завдань, напрямків реалізації мовної політики у таких галузях, як освіта, засоби масової інформації, судочинство та діловодство. З огляду на вищезазначене, дослідження актуальних правових проблем, до яких відноситься й мовна політика, активний пошук об’єктивної істини за допомогою сучасних теоретико-правових підходів є надзвичайно важливим завданням.
У зв’язку із виникненням питання про перегляд та зміну мовної політики України постає необхідність у здійсненні порівняльно-правового аналізу регулювання мовних відносин в тих країнах, які мають з Україною: однакову форму державного устрою; розташовані в єдиному європейському просторі; характеризуються подібністю геополітичної ситуації, історії та культури. На основі цього визначити переваги та недоліки такої політики і обґрунтувати, який саме досвід потребує практичної імплементації на території України з метою удосконалення мовної політики.
Науково-теоретичною базою дослідження стали загальнотеоретичні праці вітчизняних та зарубіжних фахівців: С. Алексєєва, А. Вергерова, С. Гусарєва, О. Зайчука, М. Козюбри, О. Копиленка, В. Лемака, Д. Манька, М. Матузова, О. Мурашина, В. Нерсесянца, Ю. Оборотова, В. Олефіра, Н. Оніщенко, О. Петришина, П. Рабіновича, Р. Ромашова, В. Сальникова, С. Стеценка, Ю. Фрицького, О. Шевченка, Ю. Шемшученка та ін.
Державна мовна політика стала об’єктом досліджень таких фахівців, як: І. Алмаші, М. Антоновича, Б. Ажнюка, К. Вітмана, В. Євтуха, Г. Залізняка, В. Золотарьова, Б. Козьмука, А. Корж, М. Костицького, В. Котигоренка, C. Кравченка, Ю. Куца, М. Леоненка, І. Лопушинського, В. Маляренка, Л. Масенко, О. Михайленка, Т. Мельник, І. Плотницької, Ю. Прадіда, І. Огієнка, Г. Півторака, Л. Рапацької, Т. Рудницької, М. Стріхи, О. Тараненка, О. Ткаченка, Л. Ткач, Ж. Шевчук, та ін.
Розв’язанням проблем формування та реалізації державної і зокрема мовної політики в різних сферах життєдіяльності переймаються й зарубіжні дослідники, зокрема Р. Белл, Н. Браун, І. Дрювіте, Р. Каплан, Н. Касаткіна, Я. Матрас, І. Попеску, Р. Портер, Б. Спольскі, А. Шайкевич та ін.
Визнаючи безперечні досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців з теорії мовної політики, варто зазначити, що поза їх увагою залишаються важливі комплексні дослідження мовної політики з теоретико-правового аспекту, а саме: з точки зору ролі, завдань, принципів напрямів діяльності держави в цій сфері, причинного взаємозв’язку між формою державного устрою та кількістю законодавчо закріплених державних (офіційних) мов; визначення правового статусу національних меншин з точки зору реалізації їх права на користування рідною мовою; визначення механізмів формування та особливостей реалізації мовної політики кожної демократичної держави у важливих сферах суспільного життя та порівняльно-правового дослідження особливостей мовних політик країн Прибалтики, Ірландії та України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Дослідження проблем гуманітарних наук (правознавство)», який затверджений вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 22.12.2006). Тема дослідження визначалась з урахуванням основних завдань юридичної науки, які були окреслені загальними зборами Національної академії правових наук України, і на сьогодні узгоджується з пріоритетним напрямом розвитку правової науки на 2011–2015 роки: «Правові механізми забезпечення і захисту прав та свобод людини і громадянина», затвердженим Національною академією правових наук України від 24.09.2010 № 14-10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 № 4-12).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 29 січня 2009 року, протокол № 5.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-правового аспекту державної мовної політики в Україні, яка включає принципи, моделі, напрямки її реалізації, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства у сфері правового регулювання мовних відносин.

З огляду на поставлену мету сформульовані такі задачі:
– розкрити значення та зміст поняття «державна мовна політика»;
– встановити причинно-наслідковий зв’язок між державною мовною політикою та формою державного устрою, а також факторами, які впливають на її формування, визначають мовну ситуацію та мовні відносини в країні;
– проаналізувати особливості здійснення мовної політики на території українських земель на основі історичних нормативних документів та її значення для змісту і мети мовної політики сучасної Української держави;
– дослідити правовий статус національних меншин у сфері надання та реалізації специфічного права на користування рідною мовою;
– проаналізувати мовну політику у сфері освіти, що включає в себе розкриття мети і принципів, якими керується демократична держава при формуванні мовної політики в освітній сфері, моделей її забезпечення, напрямів діяльності з метою її реалізації;
– дослідити державну мовну політику в інформаційній сфері, яка включає такі складові, як: важливість, вплив засобів масової інформації та їх роль у сучасному суспільстві; напрями діяльності держави у даній сфері, а також деякі рекомендації щодо ефективної реалізації державної мовної політики в інформаційній галузі;
– визначити можливості використання мовного досвіду таких країн, як: Латвія, Литва, Естонія та Ірландія у здійсненні державної мовної політики в Україні;
– визначити принципи та напрями реалізації державної мовної політики в Україні та надати пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що пов’язані з формуванням та реалізацією мовної політики.
Предметом дослідження є теоретико-правовий аспект державної мовної політики в Україні.
Методи дослідження. Вибір об’єкта, предмета і задач дослідження визначив його методологію, в основу якої покладена система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів і підходів. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувалися філософські методи, що забезпечують єдність соціально-філософського, правового аналізу сучасної державної мовної політики. Зокрема, метод діалектичної логіки використовувався для розкриття еволюції побудови мовної політики в країнах Прибалтики, Ірландії, Україні на всіх етапах державотворення. З його допомогою вдалося здійснити аналіз основних напрямів розв’язання мовних проблем у минулому, що має виключне значення на сучасному етапі розвитку держави (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2, 3.3); виявити закономірності й тенденції здійснення мовної політики та на основі цього виокремити типові моделі (підходи) вирішення питання офіційної (державної) мови (підрозділ 1.1). Аналіз і синтез, узагальнення, моделювання, які виступають у якості загальнонаукових методів, дали можливість проаналізувати фактори, які зумовлюють мовну політику держави, принципи, якими керується держава при реалізації мовної політики (підрозділ 1.1). Для визначення форм забезпечення мовних прав національних меншин був використаний формально-логічний метод (підрозділ 1.3). За допомогою системного та функціонально-структурного методів вдалося розкрити взаємний зв’язок між державою, освітою, засобами масової інформації, судочинством в цілому, а також встановити конкретні принципи та напрямки діяльності, рекомендації, якими можуть керуватись держави у реалізації мовної політики у даних сферах (підрозділи 2.1, 2.2, 3.3). Використання формально-догматичного методу та аналітичного методів сприяло виявленню прогалин та неузгодженостей у законодавстві, підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері використання державної мови та мов національних меншин (підрозділ 3.3). З метою виявлення загальних рис, специфіки, тенденцій розвитку державної мовної політики у таких країнах, як Естонія, Латвія, Литва, Ірландія (підрозділи 3.1, 3.2), пошуку оптимальних шляхів удосконалення мовної політики в Україні на основі вивчення зарубіжного досвіду (підрозділ 3.3) широко використовувався порівняльно-правовий метод. Завдяки методам моделювання і прогнозування в дослідженні виокремлено розповсюджені моделі забезпечення державної мовної політики у сфері освіти та виокремлено їх переваги та недоліки у перспективі запровадження для кожної держави (підрозділ 2.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих у дисертації питань вона є одним із перших у вітчизняній теорії права комплексних монографічних досліджень, у якому здійснено комплексний аналіз державної мовної політики. У дисертації сформульовано наступні науково-теоретичні висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною:
вперше:
– запропоновано авторське визначення державної мовної політики як сукупності заходів з боку державних та місцевих органів, що спрямовані на відстоювання мовних інтересів суспільства, збереження або зміну умов і норм функціонування мови або мов та запобіганню мовних конфліктів у державі;
– обґрунтовано положення про те, що можливості здійснення мовної політики залежать від ступеню централізації влади в державі, зокрема від її унітарного чи федеративного устрою;
– запропоновано напрями діяльності, якими повинна керуватися кожна демократична держава у здійсненні мовної політики в сфері освіти, до яких входять: гуманітарний напрямок, який полягає у визнанні, сприянні розвитку мовних прав інших національностей, крім тих, які закріплені на державному (офіційному) рівні; соціально-демократичний, який спрямований на здійснення демократії та соціальної інтеграції держави; економічний напрямок, що сприяє всебічному розвитку особистості шляхом надання економічних можливостей чи можливостей у сфері зайнятості;
– внесено пропозиції стосовно запозичення досвіду врегулювання мовних відносин країн Прибалтики для України, який полягає у запровадженні мовної атестації державних службовців та засвідчення знання державної мови відповідним сертифікатом, створенні незалежних атестаційних комісій для оцінки, визначення рівня володіння посадових осіб державною мовою, створенні відповідного органу для проведення навчання, підвищення мовної компетентності осіб з числа державних службовців та кандидатів на державні посади;
– внесено пропозиції стосовно запозичення мовного досвіду Республіки Ірландії, що полягає у створенні відповідного органу в Україні для здійснення контролю за дотриманням мовного законодавства, надання консультацій, роз’яснень громадянам України та державним органам з питань реалізації їх мовних прав та виконання мовних обов’язків;
удосконалено:
– теоретичні висновки щодо взаємозв’язку мовної політики з соціальною функцією держави, економікою держави та глобалізаційними процесами у здійсненні мовної політики;
– класифікацію принципів, на основі яких здійснюється мовна політика держави, які полягають у державному забезпеченні розвитку і функціонування національної мови у всіх сферах життєдіяльності, врахуванні невід’ємного природного права особи на спілкування рідною мовою, сприянні та гарантії реалізації етносами права на користування та розвиток рідної мови, поєднанні державної мови з гарантіями розвитку та використання мов національних меншин, толерантному ставленні держави та соціуму до рідної мови кожної особи, охороні та розвитку мов національних меншин з боку держави;
– класифікацію основних напрямів державної політики у сфері використання мови в засобах масової інформації, яка здійснюється на основі виокремлення конкретних галузей її застосування: інформація, преса, реклама, телебачення та радіомовлення, кінематографія, видавнича справа;
дістали подальшого розвитку:
– положення про те, що політика реалізації мовних прав національностей, що проживали на території українських земель, залежала від таких факторів, як: діюча на той час нормативно-правова база, етнічна складова країн, у складі яких вони перебували та мала за мету збереження існуючої форми державного устрою;
– висновок про те, що для забезпечення цілісності і повноти національного мовного інформаційного простору необхідними є: удосконалення мовного та інформаційного законодавства, забезпечення його чіткого виконання, державний протекціонізм щодо високоякісних україномовних форм інформаційної, культурно-мистецької діяльності, започаткування роботи глобальної мережі мовами національних меншин, збереження культурного розмаїття України, захист та забезпечення розвитку мов і культур етносів України та їх інтеграція у європейський і світовий простір, розроблення чіткої та дієвої системи контролю за дотриманням іноземними засобами масової інформації мовного та інформаційного законодавства України;
– аналіз правових відносин у сфері формування та реалізації мовної політики, що об’єктивно вимагає адекватних цілеспрямованих дій з боку держави з метою удосконалення чинного законодавства та мовної ситуації на території України.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю проведення дослідження за темою та новизною отриманих результатів, зокрема розробленням методики встановлення ефективності здійснення державної мовної політики в Україні, а також пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства. Сформульовані у дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки та вдосконалення мовної політики держави, забезпечення її ефективної реалізації (акт впровадження Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 19.04.2012); у навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури, лекцій та семінарських занять з навчальних курсів: «Теорія держави та права», «Історія держави та права», «Історія політичних та правових учень», «Конституційне право України», «Державне будівництво та місцеве самоврядування», «Права, свободи й обов’язки людини та громадянина», науково-дослідній роботі студентів; у процесі правотворчості – як теоретичні засади для розроблення законопроектів, що регулюють мовні відносини в Україні (акт впровадження Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України від 08.06.2012); у правозастосуванні – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері державної мовної політики України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням авторки. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, одержані особисто.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні засади та результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії та теорії держави та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, де була виконана дисертація. Висновки та пропозиції в межах питань, що досліджувалися, були апробовані на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 27 березня 2009 р.); «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.); «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні (м. Івано-Франківськ, 23-24 квітня 2009 р.); «П’яті юридичні читання», проблеми верховенства права: теорія і практика (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.); «Держава і право: de lege praeterita, instante, futurа» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.); «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, 24-25 грудня 2009 р.); «Теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (м. Львів, 23-24 вересня 2011 р.); «Треті наукові читання, присвячені П.А. Столипіну» (м. Київ, 28 вересня 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у тринадцяти наукових публікаціях, з яких п’ять статей опубліковано у наукових фахових виданнях України, та вісім тез доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає в розробці та науковому обґрунтуванні державної мовної політики. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки і рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення:
1. На основі проведених досліджень визначено та теоретично обґрунтовано фактори, які впливають на мовну політику у суспільстві. Виокремлено найголовніші з них, серед яких відзначається:
– вплив і роль держави на мовну політику, яка полягає у здійсненні організаційного, адміністративного і фінансового забезпечення мовної політики;
– вплив економіки держави на мовну політику, оскільки саме вона детермінує мовну ситуацію та мовні відносини. Будь-яка діяльність, пов’язана з політико-правовим та адміністративним регулюванням мовних відносин, завжди здійснюється в певних економічних умовах. Тобто, кожен крок у мовній політиці держави, який потребує реалізації, має своє фінансове вираження;
– вплив форми державного устрою, так як можливості здійснення тієї чи іншої мовної політики залежать від ступеню централізації влади в державі, зокрема від її унітарного чи федеративного устрою;
– вплив глобалізації, яка полягає у розповсюдженості широковживаних мов, що звужують, а в деяких випадках витісняють із вжитку деякі мови корінних народів.
2. Уточнено термінологічне визначення сутності понять та подано авторські визначення «державна мовна політика», «державна мовна політика у сфері освіти»; «реалізація державної мовної політики у сфері засобів масової інформації»; «державна мовна політика у сфері судочинства та діловодства України», «національні меншини»:
– «Державна мовна політика» – сукупність заходів з боку державних та місцевих органів, які спрямовані на відстоювання мовних інтересів суспільства, збереження або зміну умов і норм функціонування мови або мов та запобіганню мовних конфліктів у державі.
– «Національні меншини» – групи громадян певної національної приналежності, частина яких мешкає в іншій державі або навіть є в іншій державі титульною нацією, які за своєю чисельністю поступаються титульному населенню, не займають домінуючого становища в державі, виявляють почуття солідарності, спрямованої на збереження їхньої культури, традиції, релігії або мови.
– «Державна мовна політика у сфері освіти» – це сукупність заходів (напрямів діяльності) державних та місцевих органів, які спрямовані на утвердження, всебічний розвиток державної мови, використання та захист мов національних меншин, а також сприяння вивчення мов міжнародного спілкування у навчально-виховному процесі, з метою консолідації суспільства на основі єдиної державної мови та запобіганню мовних конфліктів у державі.
– «Реалізація державної мовної політики у сфері засобів масової інформації» – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави, що стосується поширення та використання державної мови, а також мов інших національностей у пресі, телебаченні, радіомовленні, книговиданні, кінематографії, рекламі, в електронних та інших засобах масової інформації для задоволення мовних потреб, як осіб з числа титульної нації, так і національних меншин.
– «Державна мовна політика у сфері судочинства та діловодства України» – це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави, що стосується всебічного поширення та використання державної мови, а також в окремих визначених законом випадках, – мов інших національностей у єдиній судовій системі України з метою розвитку гарантій правосуддя, забезпечення мовних прав як українців, так і національних меншин України.
3. Визначено та теоретично обґрунтовано, що повага до прав національних меншин, забезпечення їх належного правового статусу є невід’ємним у розбудові демократичного суспільства. Охарактеризовано та проаналізовано форми забезпечення прав національних меншин на користування рідною мовою, а саме національно-культурної автономії та надання прав місцевої автономії регіонам з компактним проживанням членів певної національної групи, переваги і недоліки кожної з них. Враховуючи вищезазначене, наголошено на необхідності врахування локального (місцевого) аспекту, де мовна політика може бути успішною, яка особливо не пропонує чіткого окреслення мовних кордонів на адміністративному рівні.
Узагальнено та проаналізовано значимість і реалізацію основоположних принципів, які покладаються на державну мовну політику в галузі освіти. Це такі принципи, як: державний захист і підтримка національної мови, утвердження її державного статусу та розширення сфери функціонування як основного засобу міжетнічного спілкування на всій території держави; гуманізм і демократизм, який полягає у гармонійному співіснуванні державної (офіційної) та інших мов; забезпечення здійснення державної мовної політики, яка б не призводила до конфронтації в суспільстві; забезпечення захисту та подальшого розвитку мов національних меншин як засобу відображення мовно-культурного багатства; зростання національної свідомості та потреб у вивченні мов тих національностей, які проживають на території тієї чи іншої держави; забезпечення права громадян, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови в державних, недержавних навчальних закладах або через національні культурні товариства; сприяння вивченню мов міжнародного спілкування.
4. На основі аналізу моделей забезпечення державної мовної політики у сфері освіти теоретично обґрунтовано переваги та недоліки запровадження програми «білінгвізму» у перспективі її запровадження для кожної країни.
Запропоновані напрями діяльності, якими повинна керуватися кожна демократична держава у здійсненні мовної політики в сфері освіти, до яких входять: гуманітарний напрямок, який полягає у визнанні, сприянні розвитку мовних прав інших національностей, крім тих, які закріплені на державному (офіційному) рівні; соціально-демократичний, який спрямований на здійснення демократії та соціальної інтеграції держави; економічний напрямок, що сприяє всебічному розвитку особистості шляхом надання економічних можливостей чи можливостей у сфері зайнятості.
Автором надані деякі рекомендації, якими можуть керуватись держави у реалізації мовної політики в інформаційній сфері:
– у сфері теле-, радіомовлення: гарантування державою кожному доступу до інформації мовою, якою особа володіє або яку розуміє; надання державою стимулів, які в цілому сприяють ведення телерадіомовлення мовами меншин; сприяння державою соціальній згуртованості та задоволенню мовних прав всього населення країни за допомогою державного сектору телерадіомовлення;
– у сфері електронних засобів масової інформації: необхідність у формуванні державою інформаційної та мовної політики, яка буде ґрунтуватись на розроблених законодавчих нормах та стандартах; забезпеченні належного доступу до засобів масової інформації; сприянні розвитку єдиного національного інформаційного простору у контексті розвитку глобального інформаційного простору.
5. У дослідженні проаналізовано як позитивний, так і негативний досвід розв’язання мовних проблем на території українських земель у минулому, що має виключне значення для сьогодення. На основі цього, автором наголошено на важливості історичного досвіду розв’язання мовної ситуації на всіх етапах державотворення і його використання для вирішення сучасних проблем державної (української) мови в Україні.
Виокремлено основні тенденції мовної політики в країнах Прибалтики та Ірландії на основі аналізу розвитку мовного законодавства та моделей державної політики у сфері врегулювання мовних відносин. Виявлено як позитивні, так і негативні моменти у мовній політиці країн Прибалтики та Ірландії і, на основі цього, автор наголосив на необхідності запозичення даного досвіду. У мовній політиці Прибалтики: мовної атестації державних службовців та засвідчення їх знання державної мови відповідним сертифікатом; створення органу у системі органів виконавчої влади, функції якого б полягали у проведенні навчання, підвищенні мовної компетентності осіб з числа державних службовців та кандидатів на державні посади, розробленні вимог та навчальних програм з української мови; створення незалежних атестаційних комісій, до складу яких будуть входити фахівці (експерти) з мови для оцінки, визначення рівня володіння посадових осіб державною мовою. У мовній політиці Республіки Ірландії, а саме: створення на території України державного органу, що не тільки здійснює контроль за виконанням мовного закону, а й здійснює консультування державних органів та громадян стосовно їх мовних прав та обов’язків.
6. Автор за допомогою аналізу положень Конституції України та законодавства України здійснив аналіз перспективи ймовірного запровадження білінгвальної моделі освіти для України шляхом врахування аргументів як на її користь, так і аргументів проти її запровадження; запропонував пріоритетні напрямки забезпечення цілісності та повноти національного мовного інформаційного простору.
Обґрунтовано, що використання мови у здійсненні судочинства є досить проблемним питанням, яке полягає в неузгодженості та неточності в законодавстві України і призводить до численних колізій у даній сфері. Доведено та обґрунтовано, що використання такого поняття, як «особи, що в недостатньому обсязі володіють мовою судочинства» є досить розпливчастим та потребує чіткого законодавчого визначення, яке має містити необхідну процедуру оцінювання рівня володіння особою мовою, якою ведеться судочинство та конкретних осіб, які визначають вищезазначений рівень.
7. На основі проведених досліджень автором наголошується на необхідності вдосконалення мовного законодавства, а також прийняття Закону України «Про мови в Україні», який би визначив цілі і принципи мовної політики України, правові та організаційні засади порядку забезпечення використання та розвитку державної мови та мов національних меншин України. У зв’язку з цим автор, спираючись на аналізі чинного законодавства України та враховуючи певні недоліки поданих на розгляд Верховної Ради законопроектів про мови, запропонував ключові засади законопроекту, які можуть бути прийняті до уваги у реформуванні мовного законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького / [редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін.]. – К.: Довіра: Ґенеза, 1996. – 942 с.
2. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. Ярцева В. Н.]. – М.: Сов. энцикл., 1990. – 685 с.
3. Куць О. М. Мовна політика в державотворчих процесах України / О. М. Куць. – Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. – 275 с.
4. Шайкевич А. Я. Введение в социолингвистику / А. Я. Шайкевич. – М.: Росс. открытый ун-т (РОУ), 1995. – 304 с.
5. Лазаренко Л. Досвід мовних політик світу й українська перспектива (інформаційно-аналітичний огляд) / Л. Лазаренко // Українська мова. – 2003. – № 4. – С. 3 – 22.
6. Попеску И. В. Языковая политика и проэкты законов о языках. Проэкты законов о языках – экспертный анализ / И. В. Попеску. – К., 2000. – 216 с.
7. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині ХХ ст. (1900-1941) / Ю. Шевельов. – Чернівці, 1998. – 72 с.
8. Шевчук Ж. Інтелігенція України у формуванні національної самосвідомості, духовності, розвитку української мови / Ж. Шевчук. – Кам’янець – Подільський: Аксіома, 2006. – 245 с.
9. Гаврилишин В. Нерівнобедрений трикутник, або ідея слов’янського союзу / В. Гаврилишин // Віче. – 1997. – № 5. – С. 132 – 138.
10. Nettle D. Linguistic fragmentation and the wealth of the nations: The Fishman-Pool hypothesis reexamined / D. Nettle // Economic Development and Cultural Change. – 2000. – Jan. – Vol 48. – P. 335 – 348.
11. Pool J. Language Regimes and Political Regims / J. Pool // Language Policy and Political Development. – Norwood, NJ: Able publishing corporation, 1991. – P. 241 – 261.
12. Spolsky B. Language policy / B. Spolsky. – UK: Cambridge University Press, 2004. – 250 p.
13. Чередниченко О. І. Об’єднавча функція мови / О. Чередниченко // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2003. – С. 3 – 7.
14. Тараненко О. Юридичний статус мов і мовна дійсність // Мова державна-мова офіційна / О.Тараненко. – К.: Просвіта, 1995. – С. 6 – 12.
15. Ткаченко О. Соціолінгвістична класифікація мов у її слов’янській специфіці й динаміці / О. Ткаченко // Мовознавство. – 2003. – № 2-3. – С. 3 – 13.
16. Літопис руський / [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич]. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
17. Франко І. Зібр. творів: У 50 т. / Франко І. – К. : Наук. думка, 1976-1986.
18. Карский Е. Ф. Русская Правда по древнейшему списку. Введ., текст, снимки, объяснен., указ, авторов и словарного состава / Е. Ф. Карский. — Ленинград: АН СССР, 1930. – 114 с.
19. Жуковская Л. П. Текстология и язык древнейших славянских памятников / Л. Жуковская.— М.: Наука, 1976. – 369 с.
20. Ироическая пЂснь о походЂ на Половцовъ. Игоря Святославича. — Москва: Въ Сенатской Типографіи, 1800. – С. 16 – 18.
21. Житье и хоженье Данила Русьскыя земли игумена // Памятники литературы Древней Руси: XII век. — Москва, 1980. – С. 25 – 114.
22. Полное собрание русских летописей. – Т. 1: Лаврентьевская летопись. – Вып. 1: ПВЛ. – Изд. 2-ое. – Ленинград, 1926. – 212 с.
23. Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – Т. 2. – СПб., 1908. – XVI с. – 87 с.
24. Мельничук А. С. Обсуждение проблемы языковой ситуации в Киевской Руси на IX Международном съезде славистов / А. С. Мельничук // Известия АН СССР. — Серия лит. и яз. — 1984. — Т. 43. – № 2. – С. 120 – 127.
25. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти / Наукове товариство імені Шевченка.— Львів, 2004.— 1283 с.
26. Статути Великого князівства Литовського. У 3 –х томах. – Т. 1. – Одеса, 2002.
27. Maleczyński K. Zarys dyplomatyki polskiej wieków średnich. – Wrocław, 1951. – Cz. 1. – S. 262.
28. Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Історія української літературної мови. – Вінніпег. Наша культура. 1949. – 381 с.
29. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ
Ф. 25. Луцький ґродський суд. 1561 р.
Оп. 1.
Спр. 3. – Актова книга. – 272 арк.
30. Акты, относящиеся к истории Западной России. 1544-1587 гг. Санкт-Петербург: Типография Э. Праца, 1848. – Т. 3. – 184 с.
31. Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. акт. документів. — К., 1981. — 316 с.
32. Українська мова. Енциклопедія / [Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та ін.]. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: “Укр. енцикл.” ім. М. П. Бажана. – 2004. – 824 с.
33. Худаш М. Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI – початку XVII ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського братства) / М. Л. Худаш. – К.: Вид–во АН УРСР, 1961. – 164 с.
34. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови) / Кубайчук В. – К.: «К.І.С.», 2004. – 168 с.
35. Німчук В. В. Державна мова / [редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] // Українська мова: Енциклопедія – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. –824 с.
36. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / [упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. Тимошик]. – К.: «Наша культура і наука», 2001. – 440 с.
37. Klemensewicz Z. Historia j ęzyka polskiego / Klemensewicz Z. – Warszawa, 2002. – 534 s.
38. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XІV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна) / Н. Яковенко. – К.: Наукова думка, 1993. – 416 с.
39. Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської ) метрики 1569-1673 рр. Студія з історії регіоналізму в історії Речі Посполитої / П. Кулаковський. – Острог-Львів, 2002. – 304 с.
40. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ
Ф. 229. – Кош новой запорожской сечи. 1713-1777. Оп. 1.
Спр. 28. – Реєстр козаків 38 куреня Війська запорізького низового. 1756 р. – 372 арк.
41. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ
Ф. 51. – Генеральна військова канцелярія. 1656-1765. Оп.3.
Спр. 126. № 6796. – Универсал бунчуковому товарищу Василю Биковскому на чин судии полкового Гадяцкого. 1738. – 7 арк.
42. Щербак У. Г. Національна політика царату на Правобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / У. Г. Щербак, Н. О. Щербак. – К.: ІЗМН, 1997. – 47 с.
43. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли; [пер. с итал. К. А. Тананушко]. – М.: АСТ, 2002. – 704 с.
44. Каравченко І. Правові методи здійснення цензурної політики в царській Росії / І. Каравченко // Право України. – 2000. – № 4. – С. 115 – 117.
45. Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ.) – Собр. І. – Т. 28.
46. Лизанчук В. В. Не лукавити словом / В. Лизанчук. – Львів: ЛНУ, 2002. – 560 с.
47. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ.
Ф. 293. – Циркуляры и предписания управляющего Министерством народного просвещения Главного управления цензуры и Главного Управления по делам печати. 1859-1873. Оп. 1.
Спр. 552. – О запрещении издания книг на украинском языке. – 77 арк.
48. Шелухін С. Державна мова на Україні / С. Шелухін // Віче. – 1994. – № 2. – С. 149 – 155.
49. Лемке М. К. Эпоха цензурных реформ 1859—1865 гг. / Лемке М. К. – СПб., 1904. – 512 с.
50. Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. / [упоряд.: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с.
51. Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. / Ф. Савченко. – Харків; Київ, 1930, репринт. — Мюнхен, 1970. – 415 с.
52. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ.
Ф. 294. – Книга циркуляров Главного управления по делам печати. 7. 05. 1862 – 17.10 1866. Оп. 1.
Спр. 4а. – Циркуляр від 21 лютого 1881 року та інші настанови про особливу увагу до статей на малоросійському наріччі. – 429 арк.
53. Каппелер А. Россия – многонациональная империя: Возникновение, история, распад / пер. С.М. Червонная / А. Каппелер. М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 342 с.
54. Украинский вопрос в ученых учреждениях // Киевская старина. – 1905. – № 4. – С. 57 – 59.
55. К современному положению украинского дела в России // Киевская старина. – 1905. – № 10-11. – С. 80 – 82.
56. Коваленко Л. Висвітлення українського питання в Державних думах Російської імперії на сторінках преси / Л. Коваленко // Право України. – 2003. – № 9. – С.128 – 131.
57. Быков Н. О федерализме / Н. Быков // Киевская старина. – 1905. – № 11-12. – С. 96.
58. Украинские переводы манифестов 17 октября и 3 ноября // Киевская старина. – 1805. – № 11-12. – С. 68 –78.
59. Киян М. Ш. Представительство от украинских губерний в Государственной Думе І и ІІ созывов (1906-1907 гг.) / М. Киян. – Харьков: Основа, 1997. – 191 с.
60. Славинский М. Закон о национальных правах / М. Славинский // Украинский вестник. – 1906. – № 6. – С. 113 – 141.
61. Русова С. Современные школьные нужды в Украине / С. Русова // Украинский вестник. – 1906. – № 2. – С. 122 – 123.
62. Грушевский М. Наши требования / М. Грушевский // Украинский вестник. – 1906. – № 5. – С. 270 – 271.
63. Грушевский М. Вопрос дня / М. Грушевский // Украинский вестник. – 1906. – № 2. – С.76 – 82.
64. Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917) / Чикаленко Є. – Львів: Червона калина, 1931. – 496 с.
65. Садовский В. Украинский вопрос в третьей Думе / Садовский В. // Украинская жизнь. – 1912. – № 5. – С. 18 – 19.
66. До прав украинского языка. Законопроект епископа Никона об украинских школах и обществах // Украинская жизнь. – 1913. – № 9. – С. 96 – 98.
67. Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. Вернадського
Ф. ХХІ. Окремі надходження.
Спр. 1198. Курсы русского языка для учащейся молодежи (Программа) 17 апреля 1915. Львов). – 3 арк.
68. Центральний Державний історичний архів України, м. Київ.
Ф.365. Жандармські установи тимчасового воєнного генерал-губернаторства Галичини. 1914-1915. Оп. 2.
Спр. 17. Переписка с помощниками начальника и унтерофіцерами временного жандармського управления военного генерал-губернаторства в Галиции. – 409 арк.
69. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 4405 «Союз Визволення України» 1914-1918 рр. Оп. 1.
Спр. 65. Листування з професором І. Крип’якевичем про організацію «Бюро культурної допомого для українського населення окупованих земель. Про видання у м. Львові книжок на українській мові»). – 47 арк.
70. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.
71. Румянцева С. С. Мовне питання в діяльності національної інтелігенції Наддніпрянської України (1900-1917 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / С. Румянцева. – Київ, 2002. – 20 с.
72. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Л. Масенко. – К.: Вид. дім „КМ Академія”; Всеукр. т-во „Просвіта” ім. Т.Шевченка, 2004. – 163 с.
73. Добржанський О. В. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ с. / О. Добржанський. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 574 с.
74. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. / Я. Грицак. – К.: Генеза, 2000. – 360 с.
75. Кульчицький В. Шовіністична політика крайової шкільної ради в Галичині / В. Кульчицький, Л. Присташ // Вісник ЛНУ. Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 116 – 120.
76. Мацкевич М. Мова як чинник національного відродження / М. Мацкевич // Право України. – 2000. – № 5. – С. 97 – 100.
77. Конституционный закон об общих правах граждан, для королевств и областей, представленных Рейхсрате // Собрание конституционных актов. – М. 1905. – Вып. 2: Конституции Австрии. – Австро-Венгрии. Англии. Соединенных Штатов. – С. 18 – 20.
78. Андрусяк Т. Особливості розвитку української правової думки в Галичині в 19 столітті / Т. Андрусяк // Вісник ЛНУ. Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 151–156.
79. Lipnicki E. Kwestya jezykova w Austryi / E. Lipnicki. – Warszawa, 1883. – 435 s.
80. Starzynski S. Sprava jezyka panstwowego w Austryi / S. Starzynski. – Lwow, 1884. – 105 s.
81. Wojtkowski A. Walka o jezyk / A. Wojtkowski. – Lwow, 1927. – 35 s.
82. Sprawozdaniа stenograficzne z posiedzen Sejmu Krajowego Galicyjskiego we Lwowe. – Lwow, 1861. – 541 s.
83. Левицький К. Про права рускої мови / К. Левицький. – Львів: друкарня НТШ, 1896. – 33 с.
84. Alegata do Sprawozdan stenograficznych z drugiej sesyi Sejmu Galicyjskiego w roku 1868. – Lwow. – 848 s.
85. Бачинський В. Боронім прав руської мови в судах / В. Бачинський. – Львів, 1909. – 15 с.
86. Домбчевський Р. За право мови / Р. Домбчевський. – Львів: Діло, 1934. – 88 с.
87. Ткач Л. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Л. Ткач. – [Ч. І]. Матеріали до словника. – Чернівці, 2000. – 408 с.
88. Федорович К. Українські школи в Галичині в світлі законів і практики / К. Федорович. – Львів, 1924. – 94 с.
89. Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
Ф. 179. Кураторія Львівського шкільного округу. 1924-1939. Оп. 2.
Спр. 53. Про введення двомовності в початковій школі (1925-1927 рр.) – 34 арк.
90. Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
Ф. 179. Кураторія Львівського шкільного округу. 1924-1939. – Оп. 1.
Спр. 42. – Обіжники 1924 рік. – 54 арк.
91. Центральний державний історичний архів України м. Львів. 1924-1939.
Ф. 179. - Кураторія Львівського шкільного округу. – Оп. 1.
Спр. 27. Розпорядження про заборону вживання слів «український». – 73 арк.
92. Dziennik Urzedowy Kuratorjum okregu szkolnego Lwowskiego R. 1925. – Lwow, 1925. – S. 312.
93. Ливен Д. Российская империя и ее враги с XVI века до наших дней / Ливен Д. – М.: Европа, 2007. – 688 с.
94. Перша відозва Центральної Ради 9 березня 1917 // Українська центральна Рада: Документи і матеріали: у 2 т. – К. : Наукова думка, 1996. – Т. 1. – 159 с.
95. Ухвала Народного Віча 19 березня 1917 року, проведеного в Києві на Софійській площі Центральною Радою // Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник: У 2 ч. – Ч. 1. – К.: Вища школа, 1997.– 583 с.
96. Протоколи засідань Центральної Ради 12 березня 1917 р. // Українська центральна Рада: Документи і матеріали: У 2 т. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1996. –159 с.
97. Перший Універсал Центральної Ради 10 червня 1917 // Українська центральна Рада: Документи і матеріали: У 2 т. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1996. – 159 с.
98. Протоколи засідань Генерального Секретаріату 18 вересня 1917 р. // Українська центральна Рада: Документи і матеріали: у 2 т. – К.: Наукова думка, 1996. – Т. 1. –159 с.
99. Рудий Г. Я. Періодична преса – джерело вивчення національно-культурної політики української держави (1918): дис.. … канд. іст. наук: 07.00.06 / Рудий Григорій Якович. – К., 1995. – 199 с.
100. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 2581. – Міністерство освіти УНР. 1917-1918. Оп. 1.
Спр. 28. – Звернення. «До української людності», «До українців поза межами України сущих», До директорів середніх шкіл всіх відомств та інспекторів вищих початкових, торгових та інших шкіл України. – 52 арк.
101. Нова рада. – 1918. – 24 (11) березня.
102. Прадід Ю. Ф. Розв’язання мовних питань в Україні за доби Центральної Ради / Ю. Прадід // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 3. – С. 281 – 289.
103. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 1115. – Центральна Рада. 1917-1918. Оп. 1.
Спр. 4. - Перший універсал Української Центральної Ради. 10 червня 1917 р., Третій універсал Української Центральної Ради. 7 листопада 1917 р. – 10 арк.
104. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ
Ф. 1115. – Центральна Рада. 1917-1918. Оп. 1.
Спр. 5. – Другий універсал Української Центральної Ради. 3 липня 1917 р. – 11 арк.
105. Державний вісник. – 1918. – 16 травня. – № 1.
106. Державний вісник. – 1918. – 8 серпня.
107. Національні відносини в Україні у ХХ ст. Зб. док. і мат. – К.: Наукова думка, 1994. – 559 с.
108. Державний вісник. – 1918. – 6 вересня.
109. Закон про державну мову в Українській народній Республіці // Вісник Державних Законів для земель Української Народної Республіки. – 1919. – № 1.
110. Закон «Про карну відповідальність за образу національної чести та достойності» // Нова Рада. – 1919. – 1 лютого.
111. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 3505. – Матеріали Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки, зібрані польським урядом у 1919-1920 рр. (колекція). 1917 – 1920 рр. Оп. 1.
Спр. 35. – Збірник законів, розпоряджень та обіжників, проголошених Державним Секретаріатом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). 7 грудня 1918 р. – 218 арк.
112. Вістник Державного секретаріату освіти і віроісповідань. – Станіславів, 1919. – 12 с.
113. ЗУНР 1918-1923. Документи і матеріали. Том 1. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. – 584 с.
114. «Про уживане мови у внутрішнім і внішнім урядованню державних властий і урядів, публічних інституцій і державних підприємств на Західній Області УНР»: закон від 15 лютого 1919 р. // Вісник державних законів і розпорядників ЗОУНР. – 1919. – Вип. 3.
115. „Про основи укладання шкільництва на ЗОУНР”: закон від 13 лютого 1919р. // Вісник державних законів і розпорядників ЗОУНР. –1919. – № 3. – 2 марта.
116. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 413. Центральна комісія національних меншин при ВУЦВК (ЦКНМ) Харків. 1923 – 1933 рр. Оп. 1
Спр. 1. – Постанова ВУЦВК від 21 лютого «Про вживання української мови нарівні з великоросійською», Декрет 21 вересня «Про введення української мови в школах та радянських установах». – 29 арк.
117. Декрет ВУЦВК і РНК УРСР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» // Вісті ВУЦВК. – 1923 р. – 28 серпня.
118. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
Ф.1. Центральний Комітет Комуністичної Партії України. 1918-1941 рр. Оп. 20.
Спр. 1977. Документи відділів ЦК КП(б)У. Плани роботи, протоколи. – 177 арк.
119. Гонтар О. В. деякі питання міжнаціональних відносин на Україні в 20-ті роки / О. В. Гонтар // Український історичний журнал. – 1991. – № 7. – С. 125 – 130.
120. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических республик [Електронный ресурс]: принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 г. // Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm.
121. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических республик [Електронный ресурс]: утверждена Чрезвычайным VIII сьздом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 года (с последующими изменениями и дополнениями) // Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1936.htm.
122. Лизанчук В. Навічно кували кайдани: факти, документи, коментарі про русифікацію в Україні / В. Лизанчук. – Львів, 1995. – С. 225 – 227.
123. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
Ф. 1. Центральний Комітет Комуністичної Партії України. 1950-1967 рр. оп. 24. Спр. 4037. Документи загального відділу ЦК Компартії України (секретна частина). – 297 арк.
124. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
Ф. 1. Центральний Комітет Комуністичної Партії України. 1955-1970. Оп. 31.
Спр. 1469. Документи загального відділу ЦК Компартії України (несекретна частина). Матеріали засідань комісії Політбюро ЦК КП(б)У з українізації. – 279 арк.
125. Постанова від 2 листопада 1978 р. N 518 «Про заходи по дальшому удосконаленню вивчення і викладання російської мови в Українській РСР (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР N 349 ( 349-88-п ) від 14.11.88 ) [Електронний ресурс]: // Режим доступу: http: // uazakon.com/document/tpart20/isx20676.htm.
126. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
Ф. 1. Центральний Комітет Комуністичної Партії України. 1968.1980 рр. Оп. 10.
Спр. 3146. Постанова Центрального Комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 10 червня 1983 р. «Про організацію виконання в республіці постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. № 473 «Про додаткові заходи по поліпшенню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік». – 45 арк.
127. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, м. Київ.
Ф. 166. Міністерство народної освіти України. 1917-2000 рр. Оп.1.
Спр. 1. Документи і матеріали колегії Міносвіти України. – 187 арк.
128. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Права людини в Україні. – Вип. 21.
129. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. // Права людини в Україні. – Вип. 21.
130. National and ethnic minorities in Hungary. – Budapest: Department for National and Ethnic Minorities, 2007. – 16 pp.
131. Права людини в Україні. // Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини. – 1998. – Вип. 21. – Права меншин. – С. 408 – 411.
132. Закон України «Про національні меншини в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36.
133. Этнологический словарь / [редкол.: В. И. Козлов и др.]. – Вып. 1. Этнос. Нация. Общество. – М.: Виттан, 1996. – 202 с.
134. Encyclopedia of the Social Sciences. – Vol. IX. – New York, 1954. – P. 519.
135. Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін / Т. Рудницька. – [2-е. вид.]. - К.: Інститут соціології НАН України, 1998. – 176 с.
136. Василенко А. М. Історико-правове розуміння діаспор і національних меншин / Василенко А. М. // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 402. – Правознавство. – 2007.– С. 18 – 23.
137. Нікітюк В. О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правовий аспект) / Нікітюк В. О. – К.: Естет, 1996. – 186 с.
138. Євтух В. Державна етнополітика України: нинішні засади і погляд у майбутнє / Володимир Євтух // Українські варіанти. — 1997. — № 2. — С. 4 – 9.
139. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин / Кимлічка В. – Х.: Центр освіт. ініціатив, 2001. – 176 с.
140. Клименко Л. С. Національні меншини та їх право на користування рідною мовою / Л. Клименко. – Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2010. – Випуск 9. – С. 88 – 95.
141. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин // Права людини в Україні. – Вип. 21.
142. Конвенція про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього // Права людини в Україні. – Вип.21.
143. Міжнародна Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна допомога: Збірник документів (укр. і рос. мовами). – К.: Юрінком, 1996. – 1184 с.
144. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1.
145. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти // Права людини в Україні. – Вип. 21.
146. Декларация принципов международного культурного сотрудничества от 4 ноября 1966 года // http: //www.un.org/russian/documen/declarat/ culture.htm.
147. Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту та пояснювальна записка. Жовтень 1996 року. – Гаага: Фундація міжнаціональних відносин, 1996. – 22 с.
148. Ословські рекомендації щодо мовних прав національних меншин на освіту і пояснювальна записка. – Гаага: Фонд міжетнічних відносин, 1998. – 38 с.
149. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 5 листопада 1992 p. // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 654 с.
150. Prosper Weil. Towards Relative Normativity in International Law / Prosper Weil // American Journal of International Law. – 1988. – pp. 413 – 442.
151. Дуда А. Особливості реалізації регіональної та кадрової політики органами державної влади в регіонах компактного розселення національних меншин / А. Дуда // Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку / Український незалежний центр політичних досліджень; за заг. ред. Ю. Тищенко. – К., 2006. – С. 211 – 230.
152. Дністрянський М. Чи потрібно реформувати адміністративно-територіальний устрій України? (політико-географічний погляд) / М. Дністрянський // Політична думка. – 2001. – № 1 – 2. – С. 28 – 38.
153. Масенко Л. Т. Мова і політика / Л. Т. Масенко. – К. Соняшник, 1999. – 98 с.
154. Прадід Ю. Ф. Актуальні питання удосконалення мовної підготовки майбутніх правознавців / Ю. Ф. Прадід // Освіта і управління. – 2002. – Т. 5. – № 4. – С. 166 – 176.
155. Cummins J. Linguistic interdependence and the educational development of bilingual children / Jim Cummins // Review of Educational Research. – 1979. – Vol. 49. – No. 2. – pp. 222 – 251.
156. Cummins J. Language and Literacy Acquisition in Bilingual Contexts / Jim Cummins // Journal of Multilingual and Multicultural Development. – 1989. – Vol. 10. – No. 1. – pp. 17 – 31.
157. Mayo Peter. Globalization, Postcolonialism and Identity: the Role of Education in the Mediterranean Region`, in: (ed.), Redefining Cultural Identities / Mayo Peter and N. Svob-Djokic. – Zagreb: Culturelink, 2000.
158. Porter R. P. Forked tongue: The politics of bilingual education / Porter R. – New York: Basic Books, 1990.
159. Проблеми ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів: колективна монографія / [Н. В. Грицяк, В. О. Гущенко, Н. Г. Протасова]; наук. ред. І. В. Розпутенко. – К.: К.І.С., 2003. ─ 222 с.
160. Куц Ю. О. Етнонаціональні державотворчі процеси в Україні (управлінський аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. управління: спец. 25.00.01 «Теорія та історія держ. упр.» / Ю. О. Куц. – К., 2005. – 32 с.
161. Лопушинський І. П. Формування та реалізація державної мовної політики в галузі освіти України: дис. … доктора наук з держ. упр.: 25.00.02 / Лопушинський Іван Петрович. – К., 2008. – 515 арк.
162. Огаренко В. М. Державне регулювання діяльності вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг: монографія / В. М. Огаренко. – К.: Вид-во НАДУ, 2005.─ 328 с.
163. Language educational policy / Adelle Brown (co-ordinator). – Jamaica: Ministry of education, youth & culture, 2001. – 36 p.
164. Сикевич З. В. Социология и психология национальных отношений / Сикевич З. В. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999. – 203 с.
165. Thornberry P. Minority Rights, in Academy of European Law (ed.), Collected Courses of the Academy of European Law / Thornberry P. – Volume VI. – Book 2. – The Netherlands: Kluwer Law International, 1997. – рр. 307 – 390.
166. Pollard Stephen J. A Shiny New Package: What Are Bilingual Educators Fighting For Anyway? / Stephen J. Pollard // Motion Magazine. – 1998. – September 11. – pp. 3 – 5.
167. Ovando C. Bilingual education in the United States: Historical development and current issues / Ovando C. // Bilingual Research Journal. – 2003. – Vol. 27. – pр. 1 – 24.
168. Чукут С. А. Генеза духовної культури (управлінський вимір) / Чукут С. А. – К. Вид-во УАДУ, 1999. – 256 с.
169. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України початок ХХІ століття / С. М. Ніколаєнко. – К. Знання, 2006. – 253 с.
170. Пазенюк В. Демократія і людина: теорія і українська дійсність / В. Пазенюк // Політика і час. – 2003. – № 2. – С. 3 – 15.
171. Тоффлер Э. Проблемы власти на пороге ХХІ века / Э. Тоффлер // Свободная мысль. – 1992. – № 2. – С. 115 – 116.
172. Jakubowicz K. Media Within and Without the State: Press Freedom in Eastern Europe / Jakubowicz K. // Journal of Communication. – 1995. – 45(4). – рр. 124 – 139.
173. Костенко Н. Мас–медіа у виборах: ціннісні орієнтації політичної сфери // Політична думка. – 1999. – № 12. – С. 105 – 107.
174. Universal Declaration on Cultural Diversity, adopted by the 31st Session of the General Conference of UNESCO, November 2001 // http: //unesdoc.unesco.org/images/0012/001271/127160m.pdf.
175. Declaration on the freedom of expression and information adopted by the Committee of Ministers on 29 April 1982, at its 70th Session // http: //www.coe.int/t/dghl/standardsetting/media/Doc/CM/Dec(1982)FreedomExpr_en.asp#TopOfPage; Recommendation No. R(99)1 on measures to promote media pluralism adopted by the Committee of Ministers on 19 January 1999, at the 656 th meeting of the Ministers'Deputies//http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/media/doc/cm/rec(1999)001&expmem_EN.asp.
176. Лизанчук В. Феномен невмирущості нації / В. Лизанчук // Наукові записки АН ВШ України. – 2004. – Вип. 6, 9. – 29. – С. 74 – 81.
177. Castells Manuel. El Futur d’Internet. Inaugural Lecture at the presentation of the “Master de Direcció d’Empreses de Comunicació I Grups Multilmedia”, 23 March 2004. Barcelona // http: // globetrotter.berkeley.edu/people/Castells/castells-con5.html.
178. Fairclough Norman. Analysing Discourse: textual analysis for social research / Fairclough Norman. – London: Routledge, 2003. – 270 p.
179. Berners-Lee T. Weaving the Web: The Past, Present and Future of the World Wide Web by its Inventor / Berners-Lee T. – London: Orion Business, 1999. – 244 р.
180. Crystal D. Language Death / Crystal D. – London: Cambridge University Press, 2000. – 209 р.
181. Crystal D. A linguistic revolution? / Crystal D. // Concorde. – 2003. – No 9. – pp. 6 – 7.
182. Gerrand P. Estimating linguistic diversity on the Internet. A taxonomy to avoid pitfalls and paradoxes / P. Gerrand // Journal of Computer-Mediated Communication. – 2007 – 12. – рр. 1298 – 1321.
183. Cunliffe D. Promoting minority language use on bilingual Web sites / D. Cunliffe // Mercator Media Forum. – 2004. – 7. – pp. 42 – 53.
184. Knoppers J. V. Th. Global electronic commerce through localization and multilingualism / J. V. Th. Knoppers // Computer standards & Interfaces. – 1998. – 20. – рр. 101– 109.
185. Білоус О. Можливості та шляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продукт