ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОСТРОВЕРХ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.951+34.07

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник —
доктор юридичних наук, доцент
Клюєв Олександр Миколайович

Харків — 2010
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………..………………… 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ……………………………………………………………….………. 13
1.1. Поняття та особливості державної служби в органах ДПС України… 13
1.2. Принципи та функції державної служби в органах ДПС України…… 41
1.3. Види державної служби в органах ДПС України……………………... 59
1.4. Правове забезпечення державної служби в ДПС України …………… 71
Висновки до розділу 1………………………………………………………….. 84
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ……………………………………………………………………..… 89
2.1. Правовий статус державних службовців ДПС України……………… 89
2.2. Проблемні питання класифікації державних службовців ДПС України………………………………………………………………….. 105
2.3. Освітні та морально-етичні вимоги до професійної діяльності державних службовців ДПС України………………………………… 121
2.4. Сутність, елементи та особливості проходження державної служби в органах ДПС України…………………………………………….……. 136
2.5. Організаційне забезпечення державної служби в органах ДПС України: сучасний стан та шляхи удосконалення……………………….……… 145
Висновки до розділу 2………………………………………………….……... 158
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…….. 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….……. 172

Перелік умовних скорочень

ДПС — Державна податкова служба
ДПА — Державна податкова адміністрація
ДПІ — Державна податкова інспекція
ОВС — органи внутрішніх справ
КК — Кримінальний кодекс
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення

ВСТУП
Актуальність теми. Модернізація державної податкової служби України передбачає здійснення реформування у багатьох сферах її функціонування, однією з яких є державна служба, метою якої повинно стати забезпечення податкових органів висококваліфікованими фахівцями, покликаними реалізовувати податкову політику в Україні щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та протидії податковим правопорушенням. Виконання такого завдання передбачає особливі вимоги до кадрового корпусу державних службовців органів ДПС України, частина з яких є цивільними, а частина ― мілітаризованими працівниками. У сфері державної служби в органах ДПС України існують прогалини теоретичного, організаційного та юридичного характеру. Сказане, насамперед, стосується нечіткого нормативного визначення: диференційованих вимог до державних службовців органів ДПС України; підстав класифікації державних службовців органів ДПС України та покладених на них прав та обов’язків; елементів проходження державної служби в органах ДПС України та процедур їх реалізації; правових засад організації забезпечення державної служби в органах ДПС України.
Загальні питання державної служби в органах ДПС України, досліджували такі вітчизняні науковці як О.В. Артеменко, О.О. Бандурка, Т.М. Барабаш, О.С. Башняк, К.В. Бортняк, А.В. Головач, О.П. Дзісяк, Ю.В. Корнєєв, В.О. Кузнєцов, А.М. Куліш, В.В. Мозоль, В.М. Момот, В.В. Пахомов, С.О. Сергеєв, О.М. Хольченков, О.В. Шакірова, В.К. Шкарупа та ін. Проте, у їх працях розкрито лише окремі аспекти державної служби в органах ДПС України або ж окреслено їх побіжно у ході вивчення більш загальних чи суміжних суспільних відносин. Незважаючи на значну кількість наукових праць, методологічні засади, сутність та особливості державної служби в органах ДПС України потребують подальшого з’ясування. У переважній більшості наукових праць не враховано специфіку вимог, продиктованих сьогоденними тенденціями у реформування державної служби і тими змінами, які сталися у сфері міжнародного й національного законодавства, що визначає правові основи організації державної (публічної) служби.
Таким чином, зазначені та інші проблеми у сфері державної служби в органах ДПС України, необхідність якісної перебудови кадрового корпусу державних службовці органів ДПС України, відсутність їх належного наукового опрацювання обумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження питань державної служби в органах ДПС України.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, п. 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та особливостей державної служби в органах ДПС України, наданні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій до нормативно-правових актів із зазначених питань на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів й узагальнення практики їх реалізації.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі основні завдання:
– уточнити поняття та особливості державної служби в органах ДПС України;
– з’ясувати принципи та функції державної служби в органах ДПС України;
– визначити види державної служби в органах ДПС України;
– охарактеризувати правове забезпечення державної служби в ДПС України;
– уточнити правовий статус державних службовців ДПС України;
– розглянути проблемні питання класифікації державних службовців ДПС України;
– визначити освітні та морально-етичні вимоги до професійної діяльності державних службовців ДПС України;
– з’ясувати сутність, елементи та особливості проходження державної служби в органах ДПС України;
– охарактеризувати організаційне забезпечення державної служби в органах ДПС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері державної служби в органах ДПС України.
Предметом дослідження є державна служба в органах державної податкової служби України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат із досліджуваної проблематики (Розділи 1, 2). Для дослідження особливостей державної служби в органах ДПС, морально-етичних вимог до професійної діяльності державних службовців ДПС України, особливостей проходження державної служби в органах ДПС України використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 2.3, 2.4). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси формування правових засад державної служби в органах ДПС України (підрозділ 1.4). Застосування структурно-логічного та порівняльно-правового методу дозволило визначити принципи та функції державної служби в органах ДПС України, уточити види державної служби в органах ДПС України (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою методів класифікації‚ групування уточнено елементи правового статусу державних службовців ДПС України, розглянуто проблемні питання класифікації державних службовців ДПС України (підрозділи 2.1, 2.2). Особливості організаційного забезпечення державної служби в органах ДПС досліджені за допомогою порівняльно-правового та статистичного методів (підрозділ 2.5).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять дослідження із загальної теорії держави і права, адміністративного права та теорії управління. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та функціонування державної служби в ДПС України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких із правового регулювання та організації державної служби в ДПС України може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів ДПС України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, враховуючи новітні досягнення науки адміністративного права, дослідити проблеми особливостей державної служби в органах ДПС України та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Вперше:
– визначено особливості державної служби в органах ДПС, головною з яких названо її специфічні організаційну та функціональну структури, відповідну ієрархію посад та назв державних службовців (головний державний радник, державний радник, радник, інспектор), а також специфічні завдання та повноваження службовців, які утворюють її апарат;
– визначено дві групи елементів правового статусу державних службовців органів ДПС України: основні, до яких відносяться права та обов’язки; додаткові, які є похідними від основних (свободи, гарантії, обмеження, відповідальність), оскільки безпосередньо залежать від реалізації наданих державним службовцям прав та виконання покладених на них обов’язків;
– права та обов’язки державних службовців органів ДПС України класифіковано у п’ять груп: 1) основні, які характерні для будь-якої людини чи громадянина; 2) загальні, які поширюються на всіх державних службовців; 3) спеціальні, які поширюються на всіх державних службовців органів ДПС України; 4) спеціалізовані, які поширюються на окрему групу державних службовців органів ДПС; 5) індивідуальні (посадові), які визначені у нормативно-правових актах (сказане стосується лише керівників ДПА України), а також посадових інструкціях працівників органів ДПС України;
– доведено необхідність врегулювання морально-етичних вимог державних службовців у загальнодержавному законодавчому акті — Кодексі поведінки державних службовців, що повинно узгоджуватись із судовою реформою та заходами щодо запровадження адміністративної юстиції;
– проходження державної служби в органах ДПС визначено як сукупність послідовно-процедурних та змістовно-процедурних ознак, що у комплексі найбільш повно характеризують її особливості, які, насамперед, обумовлені місцем проходження служби, суб’єктним складом та системою її нормативно-правового регулювання;
– визначено особливості проходження служби в органах ДПС України, які обумовлені: місцем проходження служби; суб’єктним складом; системою нормативно-правового регулювання, яке складається з правових актів трьох рівнів: загальнодержавних; відомчих, суб’єктом прийняття яких є ДПА України; відомчих, суб’єктом прийняття яких є МВС України.
Удосконалено:
– поняття державної служби в органах ДПС України, яку визначено як спеціалізовану державну службу владно-розпорядчого характеру, яка має специфічну структуру та будову, відповідну ієрархію посад та назв державних службовців, а її змістом є забезпечення виконання завдань та функцій держави щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення, і яка має ознаки як цивільної, так і мілітаризованої державної служби;
– класифікацію принципів державної служби, які запропоновано об’єднати у три групи: загальні, які характерні для усіх напрямків, форм, видів та сфер державного управління; спеціальні, які визначають засади побудови та функціонування державної служби, визначають вимоги до державних службовців, особливості внутрішньоорганізаційних відносин між ними та інші привила їх діяльності (поведінки); спеціалізовані, які, з одного боку, визначають засади та особливості державної служби в органах ДПС, з іншого — основні засади та особливості організації та функціонування (реалізації) окремих напрямків державно-службової діяльності в ДПС України;
– поняття правового забезпечення державної служби в органах ДПС України, під яким запропоновано розуміти систему загального та спеціалізованого законодавства, останнє з яких є основним та похідним відносно першого, носить комплексний та міжгалузевий характер, оскільки складається із норм різних галузей права, провідне місце серед яких займають адміністративно-правові, які регулюють організацію державної служби в органах ДПС України, визначають адміністративно-правовий статус державних службовців цього органу виконавчої влади, а також гарантії та процедури його реалізації;
– класифікацію державних службовців органів ДПС України за такими критеріями: видом державної служби; рівнем органу ДПС, в якому проходить службу державний службовець; характером виконуваних функцій; напрямком професійної діяльності; характером повноважень; рівнем кваліфікації; суб’єктом призначення; освітнім та освітньо-кваліфікаційним рівнем; присвоєнням рангу (спеціального звання); стажем державної служби; загальним стажем роботи; характером наданих повноважень; змістом та складністю роботи; ступенем відповідальності, які об’єднано у дві групи: основні та додаткові;
– елементи проходження служби, одні з яких мають послідовно-процедурний характер, етапами якого є: професійний відбір та прийняття на службу; переміщення по службі; звільнення зі служби, інші — змістовно-процедурний (стажування, атестування, соціальне забезпечення, тощо).
Дістали подальший розвиток:
– характеристика функцій державної служби в органах ДПС України, які визначено як окремі напрямки кадрового, організаційного, правового та інших видів забезпечення, що спрямовані на досягнення її мети та реалізацію поставлених перед нею завдань;
– класифікація державної служби в органах ДПС України за такими критеріями як: характер правового регулювання; характер виконуваних завдань, функцій та повноважень; форма діяльності;
– характеристика правового забезпечення державної служби в органах ДПС, у зв’язку з чим підтримано думку про комплексний та міжгалузевий характер правового інституту державної служби, до підінститутів якого запропоновано віднести й наступні: профорієнтаційна робота; прийняття на державну службу; встановлення та дотримання правил поведінки державного службовця; професійна підготовка державних службовців; оцінювання професійної діяльності державних службовців та реформування державної служби;
– уточнення вертикальної і горизонтальної структури правового статусу державних службовців органів ДПС України, де перша характеризує права та обов’язки залежно від рівня органу, займаної посади, категорії посади, рангу державного службовця, присвоєного спеціального звання, тощо; друга — права та обов’язки залежно від напрямків професійної діяльності державних службовців органів ДПС України;
– з’ясування системи освітніх та морально-етичних вимог до професійної діяльності державних службовців ДПС України, у зв’язку з чим зроблено висновок, що вони є свого роду запобіжним (профілактичним) засобом вчинення протиправних дій державними службовцями органів ДПС України;
– характеристика організаційного забезпечення державної служби в органах ДПС України, у зв’язку з чим запропоновано його поняття, визначено суб’єктний склад та елементи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідницькій сфері — матеріали дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення теоретико-правових питань діяльності органів ДПС України;
– у правотворчій сфері — висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює проходження служби;
– у правозастосовній діяльності — для вдосконалення умов, порядку та процедур проходження служби в органах ДПС України;
– у навчальному процесі — положення і висновки дисертації можуть знайти застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисципліни „Адміністративне право”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на трьох науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика” (Харків, 2008), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2009), „Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід” (Луганськ, 2010), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та процесу ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання — удосконалення державної служби в органах державної податкової служби України. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Державну службу в органах ДПС визначено як спеціалізовану державну службу владно-розпорядчого характеру, яка має специфічну структуру та будову, відповідну ієрархію посад та назв державних службовців, а її змістом є забезпечення виконання завдань та функцій держави щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. До особливостей державної служби в органах ДПС віднесено такі: 1) має тривалу історію виникнення і розвитку, а формування її апарату — осіб, які здійснювали збір податків або контролювали цей процес, відбувалося під впливом об’єктивних історико-правових державних процесів, у зв’язку з чим змінювався їх статус, ускладнювалась структура податкових органів, однак, незалежно від того чи іншого історичного етапу особи, які утворювали її апарат, мали спеціальний правовий статус; 2) її змістом є забезпечення виконання завдань та функцій держави щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства; 3) вона є спеціалізованою державною службою, оскільки регулюється як загальним, так і спеціальним законодавством, що розробляється на основі загального законодавства про державну службу і передбачає спеціальні умови проходження державної служби; 4) полягає у професійній діяльності осіб, частина з яких є державними службовцями, у зв’язку з чим їм присвоюються відповідні категорії та ранги державних службовців, інша — службовцями (працівники податкової міліції та інші працівники ДПС, які законодавчими актами не віднесені до державних службовців); 5) має ознаки як цивільної, так і мілітаризованої державної служби; 6) має владний характер і забезпечується заходами державного примусу, оскільки державні службовці та службовці, які утворюють її апарат, наділені правом застосування заходів примусу, а деякі із них для виконання покладених на них завдань мають право застосовувати фізичну силу та спеціальні засоби; 7) має специфічну організаційну та функціональну структуру, відповідну ієрархію посад та назв державних службовців (головний державний радник, державний радник, радник, інспектор), а також специфічні завдання та повноваження службовців, які утворюють її апарат, вимоги, яким вони повинні відповідати, обмеження, яких вони повинні дотримуватися, тощо.
3. Принципи державної служби в органах ДПС України визначено як похідні від загально-правових, конституційних, загальних принципів державного управління та адміністративного права, ідей, засад, обов’язків, правил та вимог, які обумовлені метою та завданнями цього різновиду спеціалізованої державної служби, визначають організаційно-правові основи її побудови та функціонування, виступають засобом впорядкованості державно-службової діяльності, відображають специфіку здійснення окремих її напрямків.
4. Обґрунтовано, що принципи права, конституційні принципи, принципи адміністративного права і державного управління як основні положення, що визначають об’єктивні закономірності та напрямки реалізації державної влади, функцій і завдань її органів, мають визначальне значення для становлення, розвитку, організації та функціонування державної служби у цілому та державно-службових відносин зокрема.
5. Проаналізувавши думки науковців щодо класифікації принципів державної служби, запропоновано принципи державної служби в органах ДПС України об’єднати у три групи: 1) загальні, особливість яких полягає у тому, що вони характерні для усіх напрямків, форм, видів та сфер державного управління і об’єднують: а) загально-правові принципи; б) конституційні принципи; в) загальні принципи державного управління; 2) спеціальні, які визначають засади побудови та функціонування державної служби, визначають вимоги до державних службовців, особливості внутрішньоорганізаційних відносин між ними та інші привила їх діяльності (поведінки); 3) спеціалізовані, які, з одного боку, визначають засади та особливості державної служби в органах ДПС, з іншого — основні засади та особливості організації та функціонування (реалізації) окремих напрямків державно-службової діяльності (прийняття на державну службу, оцінювання професійної діяльності службовців, здійснення професійного навчання державних службовців, тощо).
6. Перелік норм-принципів вдосконалення правового регулювання державної служби, який передбачений Концепцією розвитку законодавства про державну службу, затвердженою Указом Президента України від 20 лютого 2006 року № 140, необхідно доповнити й таким як соціально-правова захищеність державних службовців, що буде одним із ефективних засобів протидії неправомірним, зокрема, і корупційним діям з їх сторони.
7. Функції державної служби в органах ДПС України визначено як окремі напрямки кадрового, організаційного, правового та інших видів забезпечення, що спрямовані на досягнення її мети та реалізацію поставлених перед нею завдань.
8. Охарактеризувавши загальнотеоретичні підходи щодо розуміння сутності, значення та класифікації функцій державної служби, зроблено висновок, що особливість функцій державної служби в органах ДПС України полягає у такому: вони є продовженням та деталізацією функцій держави у сфері її податкової політики, зокрема, її кадрового забезпечення; є окремими напрямками діяльності, які є похідними від мети та завдань державної служби щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства; конкретизуються у повноваженнях як органів управління державною службою ДПС, так і державних службовців (службовців) безпосередньо; дозволяють оцінити роль і призначення державної служби в органах ДПС, визначити її ефективність; не визначені у спеціальному законодавстві з питань державної служби в органах ДПС України; їх різноманітність залежить від цілей та завдань, що стоять перед конкретним органом (службовцем) ДПС, специфіки об’єкта управління, особливостей державно-службових повноважень, сфери діяльності та посадових обов’язків державних службовців, у зв’язку з чим можуть бути класифіковані на такі види: загальні, спеціальні та допоміжні.
9. Державну службу в органах ДПС запропоновано класифікувати за такими критеріями (підставами) як: 1) характер правового регулювання, відповідно до якого вона може бути: а) цивільною (загальною), оскільки регулюється загальним законодавством про державну службу; б) спеціалізованою (мілітаризованою), оскільки регулюється спеціальним, більшою мірою мілітаризованим законодавством; 2) характер виконуваних завдань, функцій та повноважень, відповідно до якого державна служба в органах ДПС може бути: а) основною (функціональною), оскільки її основним призначенням є реалізація державно-владних та організаційно-розпорядчих функцій (керівники, заступники керівників та спеціалісти); б) забезпечувальною, оскільки її основним призначенням є сприяння у діяльності державних службовців, які займають посади основної (функціональної) державної служби (консультанти, радники, державні службовці, які здійснюють технічне та інше обслуговування праці державних службовців основної служби); 3) форма діяльності, відповідно до якого державна служба в органах ДПС може бути: політичною, адміністративною чи патронатною.
10. Правове забезпечення державної служби в органах ДПС визначено як систему загального та спеціалізованого законодавства, останнє з яких є основним та похідним відносно першого, носить комплексний та міжгалузевий характер, оскільки складається із норм різних галузей права, провідне місце серед яких займають адміністративно-правові, які регулюють організацію державної служби в органах ДПС, визначають адміністративно-правовий статус державних службовців цього органу виконавчої влади, а також гарантії та процедури його реалізації.
11. Підтримано поширену серед адміністративістів думку про комплексний та міжгалузевий характер правового інституту державної служби, проте, до його окремих підінститутів запропоновано віднести й такі: профорієнтаційна робота; прийняття на державну службу; встановлення та дотримання правил поведінки державного службовця; професійна підготовка державних службовців; оцінювання професійної діяльності державних службовців та реформування державної служби.
12. Працівники органів ДПС України представляють собою особливий різновид державних службовців. Одні з них виконують управлінські функції, інші правоохоронні, треті — управлінські та правоохоронні водночас, четверті — забезпечувальні. Вони мають відмінний від інших службовців правовий статус, здійснюють від імені і за дорученням держави організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарчі функції, що безпосередньо пов’язані із виконанням або забезпеченням виконання покладених на ДПС України завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
13. Варто вести мову про дві групи елементів правового статусу державних службовців органів ДПС: 1) основні, до яких відносяться права та обов’язки; 2) додаткові, які є похідними від основних (свободи, гарантії, обмеження, відповідальність та інші), оскільки безпосередньо залежать від реалізації наданих державним службовцям прав та виконання покладених на них обов’язків.
14. Правовий статус посадових осіб державних службовців органів ДПС України є диференційованою і комплексною системою прав та обов’язків, яка має вертикальну і горизонтальну структуру, де перша характеризує права та обов’язки залежно від рівня органу, займаної посади, категорії посади, рангу державного службовця, присвоєного спеціального звання, тощо; друга — права та обов’язки залежно від напрямків професійної діяльності державних службовців органів ДПС України. Встановлений правовими нормами обсяг прав та обов’язків посадових осіб державних службовців органів ДПС України повинен бути оптимальним для виконання покладених на них завдань та функцій.
15. Зважаючи на те, що правовий статус державних службовців визначається не лише законодавчими, а й підзаконними актами, відповідні зміни та доповнення необхідно внести до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про державну службу”.
16. Класифікація державних службовців безпосередньо пов’язана з класифікацією державної служби та класифікацією посад державних службовців. З питаннями класифікації посад державних службовців безпосередньо пов’язане визначення типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців
17. Обґрунтовано, що класифікація державних службовців ДПС України служить основою при: розробці їх посадових інструкцій, які закріплюють їх обов’язки, права і відповідальність; підборі та розстановці кадрів, здійсненні контролю за правильністю їх використання відповідно до отриманої спеціальності та кваліфікації; атестації державних службовців органів ДПС, інших видах оцінювання їх діяльності; формуванні дійового кадрового резерву в органах ДПС; організації стажування; розробці та вдосконаленні програм підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; вирішенні питання про перерозподіл праці між державними службовцями; визначені мір та заходів їх відповідальності за скоєння правопорушень, пов’язаних зі службовою діяльністю.
18. Державних службовців органів ДПС класифіковано за такими критеріями: видом державної служби; рівнем органу ДПС в якому проходить службу державний службовець; характером виконуваних функцій; напрямком професійної діяльності; характером повноважень; рівнем кваліфікації; суб’єктом призначення; освітнім та освітньо-кваліфікаційним рівнем; присвоєнням рангу (спеціального звання); стажем державної служби; загальним стажем роботи; характером наданих повноважень; змістом та складністю роботи; ступенем відповідальності, які об’єднано у дві групи: основні та додаткові.
19. Освітні та морально-етичні вимоги є свого роду запобіжними (профілактичними) засобами вчинення протиправних дій державними службовцями органів ДПС України. У той же час, необхідно звернути увагу на те, що стан адміністративної делікатності та злочинності, які безпосередньо пов’язані зі службовою діяльністю державних службовців ДПС України, викликає серйозне занепокоєння. Відсутність ефективних профілактичних заходів у питаннях боротьби з корупцією та правопорушеннями призводить до скоєння окремими працівниками кримінальних злочинів, у тому числі і на ґрунті зловживання службовим становищем.
20. Виконання такого обов’язку як „додержання Конституції України та інших актів законодавства України” (ст. 10 Закону України „Про державну службу”) неможливе без отримання службовцями органів ДПС України відповідної освіти, особливість якої полягає у тому, що вона поєднує знання економічних та правових дисциплін, в меншій мірі — дисциплін, в межах яких вивчаються форми та методи правоохоронної діяльності, що характерно лише для службовців, які здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконуючи при цьому оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
21. Врегулювання морально-етичних вимог має здійснюватися у загальнодержавному законодавчому акті — Кодексі поведінки державних службовців, узгоджуватися із судовою реформою, заходами щодо запровадження адміністративної юстиції, і дасть можливість забезпечити ефективний захист прав громадян у разі їх порушення органами ДПС України.
22. Служба в органах ДПС України, як і будь-який інший її різновид, реалізується під час її проходженням, яке має як статичні, так і динамічні ознаки, перші з яких визначаються метою, принципами, завданнями та функціями проходження служби, її елементним складом, другі — у процедурах реалізації окремих елементів (етапів) її проходження. Як перші (статичні), так і другі (динамічні) ознаки мають надзвичайно важливе значення для функціонування державної служби, у зв’язку з чим отримали законодавче визначення.
23. Проходження державної служби в органах ДПС визначено як сукупність послідовно-процедурних та змістовно-процедурних ознак, що у комплексі найбільш повно характеризують її особливості, які, насамперед, обумовлені місцем проходження служби, суб’єктним складом та системою її нормативно-правового регулювання.
24. Проходження служби в органах ДПС України об’єднує правові норми, які регулюють такі питання: профорієнтаційну роботу; професійний добір та відбір на службу; проведення конкурсів на заміщення вакантних посад; випробовування; призначення на посаду; стажування; формування кадрового резерву; порядок переміщення і просування по службі; встановлення категорій посад та рангів службовців; присвоєння, зниження та позбавлення спеціальних звань; професійну підготовку (навчання); оцінювання роботи (атестація); робочий час та час відпочинку; оплату праці; гарантії та компенсації різним категоріям державних службовців; проведення спеціальних та комплексних перевірок, службового розслідування; дисциплінарну практику; виховання персоналу та психологічне забезпечення проходження служби; забезпечення безпеки професійної діяльності службовців органів ДПС України; соціальне забезпечення; припинення служби. Частина з наведених вище елементів проходження служби має послідовно-процедурний характер, етапами якого є: 1) професійний відбір та прийняття на службу; 2) переміщення по службі; 3) звільнення зі служби, а частина — змістовно-процедурний характер (стажування, атестування, соціальне забезпечення, тощо).
25. Особливості проходження служби в органах ДПС України обумовлені: місцем проходження служби, яким є податкові адміністрації та інспекції, а також підрозділи податкової міліції; суб’єктним складом, який складається з двох груп службовців: цивільних, які працюють в податкових адміністраціях та інспекціях; мілітаризованих, які працюють в органах податкової міліції; системою нормативно-правового регулювання, яке складається з правових актів трьох рівнів: загальнодержавних; відомчих, суб’єктом прийняття яких є ДПА України; відомчих, суб’єктом прийняття яких є МВС України.
26. Організаційне забезпечення визначено як діяльність спеціально уповноважених підрозділів та служб, а також усіх без винятку керівників (начальників), спрямовану на створення достатніх, необхідних та сприятливих умов для виконання покладених на орган (посадову особу, окремого службовця) завдань, функцій та обов’язків, реалізацію наданих їм прав щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства. Таке розуміння організаційного забезпечення дозволяє виокремити дві, з нашої точки зору, найважливіші його складові: по-перше, систему індивідуальних та колективних суб’єктів, які його здійснюють; по-друге, систему заходів організаційного забезпечення.
27. Суб’єктів організаційного забезпечення державної служби в органах ДПС України об’єднано у дві групи: 1) загальнодержавні; 2) відомчі, якими є як керівники (начальники) усіх рівнів, управлінські апарати та спеціально утворені підрозділи.
28. Елементи організаційного забезпечення державної служби в органах ДПС України об’єднано у такі групи: правове забезпечення; кадрове забезпечення; інформаційне забезпечення; фінансово-економічне забезпечення; науково-методичне забезпечення.
29. Наголошується на тому, що важливе значення для забезпечення належного функціонування державної служби в органах ДПС України мають планування, контроль, нагляд та взаємодія, які запропоновано розглядати як основні засоби організаційного забезпечення, оскільки їх реалізація характерна для усіх без винятку суб’єктів та елементів організаційного забезпечення державної служби в органах ДПС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про державну податкову службу в Україні : Закон України : від 04.12.1990 р., № 509–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
3. Ильюшихин Н. И. Понятие и признаки налогового правоотношения / Н. И. Ильюшихин // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 2. – С. 135–139.
4. Общая теория права и государства / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 2001. – 520 с.
5. Про державну службу : Закон України : від 16.12.1993 р., № 3723–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
6. Старилов Ю. Н. Служебное право : учебник / Ю. Н. Старилов. – М. : Изд-во «БЕК», 1996. – 698 с.
7. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Акад. правових наук України ; Київськ. регіональний центр, 1999. – 272 с.
8. Ноздрачев А. Ф. Государственная служба / А. Ф. Ноздрачев. – М. : Статут, 1999. – 529 с.
9. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні : навч.-метод. посіб. / С. Д. Дубенко. – К. : Ін-Юре, 1999. – 244 с.
10. Петришин О. В. Державна служба як проблема теорії держави і права / О. В. Петришин // Вісник Акад. правових наук України. – 2000. – № 1. – С. 21–34.
11. Ківалов С. В. Організація державної служби в Україні : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – Одеса : Юрид. літ-ра, 2002. – 328 с.
12. Оболенський О. Ю. Державна служба : навч. посіб. / О. Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
13. Кабанець А. Г. Державна служба : навч. посіб. / А. Г. Кабанець. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2004. – 176 с.
14. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : монографія / Ю. П. Битяк. – X. : Право, 2005. – 304 с.
15. Лаврінчук І. П.. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / Лаврінчук Ірина Петрівна ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 1999. – 186 с.
16. Бедний О. І. Організаційно-правові основи служби в органах місцевого самоврядування в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бедний Олег Ігорович ; Одеськ. нац. юрид. академія. – Одеса, 2002. – 175с.
17. Павленко П. І. Правовий статус службовця органів внутрішніх справ: проблеми загальної теорії: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Павленко Павло Іванович ; Донецьк. ін-т внутр. справ при Донецьк. нац. ун-ті. – Донецьк, 2003. – 164 с.
18. Артеменко О. В. Організаційно-правові засади проходження державної служби працівниками ДПС України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Артеменко Олена Вікторівна ; Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 244 с.
19. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.05 / Іншин Микола Іванович ; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 452 с.
20. Данильєва І. Е. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Данильєва Ірина Едуардівна ; Луганськ.акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2005. – 196 с.
21. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Битяк Юрій Прокопович ; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 419 с.
22. Сергєєв С. О. Правове регулювання фіскальних правовідносин в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук. – 12.00.07 / Сергєєв Сергій Олексійович ; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 185 с.
23. Загальна декларація прав людини / прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН : від 10.12.1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К. : Юрінформ, 1992. – С. 18–24.
24. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України : від 22.07.1998 р., № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – С. 32.
25. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій : Указ Президента України : від 10.12.1995 р., № 1035 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
26. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України : від 14.04.2000 р., № 599 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 16. – Ст. 665.
27. Про Комплексну програму підготовки державних службовців : Указ Президента України : від 09.11.2000 р., № 1212 // Урядовий кур’єр. – 06.12.2000. – № 227.
28. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах : Розпорядження Президента України : від 26.03.2002 р., № 56 // Урядовий кур'єр. – 06.04.2002. – № 66.
29. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу : Указ Президента України : від 05.03.2004 р., № 278 // Урядовий кур'єр. – 17.03.2004. – № 50.
30. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні : Указ Президента України : від 20.02.2006 р., № 140 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8. – Ст. 421.
31. Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління : Постанова Кабінету Міністрів України : від 08.08.2001 р., № 953 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 32. – Ст. 1477.
32. Про стан виконавської дисципліни в органах виконавчої влади та заходи щодо її зміцнення : Постанова Кабінету Міністрів України : від 13.05.2004 р., № 630 // Урядовий кур'єр. – 18.05.2004. – № 91.
33. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України : від 08.06.2004 р., № 746 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23. – Ст. 1554.
34. Про затвердження Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року : наказ ДПА України : від 07.04.2003 р., № 160.
35. Тлумачний словник української мови / уклад. Т. В. Ковальова, Л. П. Коврига. – Х. : Синтекс, 2005. – 672 с.
36. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т : Т. 1. Загальна частина / ред. кол.: В. Б. Авер'янов (голова). – К. : Вид-во «Юрид. думка», 2004. – 584 с.
37. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
38. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
39. Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права / П. М. Рабінович. – К. : Основа, 1995. – 460 с.
40. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : учеб. пособие / Л. И. Спиридонов. – М. : Проспект, 1996. – 304 с.
41. Дмитриев Ю. А. Общая теория права : учебник [для юрид. вузов] / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.] ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
42. Комаров С. А. Общая теория государства и права : курс лекций / С. А. Комаров. – М. : РАГС, 1996. – 312 с.
43. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузов и А. В. Малько. – М. : Юристь, 1997. – 345 с.
44. Алексеев С. С. Право: азбука–теория–философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
45. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В. Н. Протасов. – М. : Новый Юрист, 1999. – 240 с.
46. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник [для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
47. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М. : Интерстиль, 2000. – 377 с.
48. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
49. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за ред. В. В. Копейчикова. – Стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
50. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій : навч. посіб. [для юрид. фак. вузів] / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
51. Ленин В. И. Полное собрание починений / В. И. Ленин. – М. : Изд-во Полит. лит., 1973. – Т. 24. – 768 с.
52. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1983. – 816 с.
53. Манохин В. М. Российское административное право : учебник / В. М. Манохин, Ю. С. Адушкин, З. А. Багишаев. – М. : Юристъ, 1996. – 472 с.
54. Старилов Ю. Н. Институт государственной службы: содержание и структура / Ю. Н. Старилов // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 14–24.
55. Бахрах Д. Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы / Д. Н. Бахрах // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 10–18.
56. Бахрах Д. Н. Общие вопросы службы в советских государственных и общественных организациях / Д. Н. Бахрах // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск : СЮИ, 1988. – С. 3-14.
57. Коваль Л. Адміністративне право України. Курс лекцій (Загальна частина) / Л. Коваль. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
58. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. [для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
59. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997 – 399 с.
60. Нижник Н. Державна служба – специфічний фактор зміцнення державного управління / Н. Нижник // Збірник наук. праць Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – 1998. – Вип. 1. – С. 69–74.
61. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
62. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логіко-понятийный анализ : монографія / А. В. Петришин. – Х. : Факт, 1998. – 168 с.
63. Лазарев Б. М. Государственная служба / Б. М. Лазарев. – М. : Юрист, 1993. – 425 с.
64. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – М. : Юрист, 1995. – Ч. 2. – 336 с.
65. Атаманчук Т. В. Базовые аспекты концепции государственной службы в Российской Федерации / Т. В. Атаманчук, Н. М. Казанцев // Государственная служба России. – М. : Юрист, 1996. – С. 35–39.
66. Мальцев Г. В. Государственная служба в России: проблемы становления / Г. В. Мальцев // Проблемы теории и практики государственной службы : сборник науч. Статей. – М. : Изд-во МГУ, 1993. – С. 12–16.
67. Нечипоренко В. О. Настольная книга государственного служащего. Комментарий к федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» / В. О. Нечипоренко, Е. В. Охотский. – М. : Экономика, 1999. – 676 с.
68. Пашерстник А. Е. К вопросу о советской государственной службе / А. Е. Пашерстник // Вопросы советского административного права : сборник статей. – М. : Изд-во МГУ, 1949. – С. 118–121.
69. Нижник Н. Україна – державне управління, шляхи реформування / Н. Нижник. – К. : Б. и., 1997. – 70 с.
70. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
71. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
72. Кучерявенко Н. П. Основы налогового права / Н. П. Кучерявенко. – Х. : Константа, 1996. – 320 с.
73. Самура Ю. О. Регулювання фіскальних систем в економіках перехідного типу / Ю. О. Самура. – Львів : Вид-во Львівськ. комерційної акад., 2003. – 200 с.
74. Чайковський А. Історія держави та права України / А. Чайковський. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 455 с.
75. Декларація про державний суверенітет України : Постанова Верховної Ради УРСР : від 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
76. Про міліцію : Закон України : від 20.12.1990 р., № 565–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
77. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
78. Кузьмичов В. С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби здійснення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. С. Кузьмичов. – К., 1996. – 36 с.
79. Волошина В. В. Государственная служба Российской Федерации: теоретико-правовые аспекты / В. В. Волошина, К. А. Титов. – М. : Луч, 1995. – 179 с.
80. Козбаненко В. А. Структурно-видовые особенности государственной службы РФ / В. А. Козбаненко // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 36–41.
81. Шахмалов Ф. М. Теория государственного управления / Ф. М. Шахмалов. – М. : ЗАО «Экономика», 2002. – 638 с.
82. Бахрах Д. Н. Советская служба: понятие, принципы, виды / Д. Н. Бахрах. – М. : Юрид. лит., 1985. – 384 с.
83. Петришин О. В. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід / О. В. Петришин // Вісник Акад. правових наук. – 2000. – № 23. – С. 116–128.
84. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации / Д. Н. Бахрах. – Екатеринбург : Издательство Государственной юридической академии, 1995. – 918 с.
85. Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України : Указ Президента України : від 13.07.2000 р., № 886 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1200.
86. Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій : Постанова Кабінету Міністрів України : від 19.05.1999 р., № 851 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – С. 277.
87. Бергман В. Право и система государственной службы в Германии / В. Бергман // Проблемы теории и практики управления. – 1992. – № 5. – С. 86–89.
88. Конвенція про політичні права жінок від 7 липня 1954 р. / Действующее международное право : в 3 т. Т. 2. – М. : МНИМП, 1996. – С. 234–239.
89. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права / прийнято резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН : від 16.12.1966 р. // Права людини : зб. документів / [укл. В. С. Семенов, О. Н. Ярмиш та ін.]. – Харків : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 4–25.
90. Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання : Постанова Кабінету Міністрів України :від 10.09.2003 р., № 1444 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 37. – Ст. 1997.
91. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби : Постанова Кабінету Міністрів України : від 28.02.2001 р., № 199 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 367.
92. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців : Постанова Кабінету Міністрів України : від 15.02.2002 р., № 169 // Урядовий кур'єр. – 03.04.2002. – № 63.
93. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця : наказ Головного Управління державної служби України : від 07.11.2000 р., № 783.
94. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій : Постанова Кабінету Міністрів України : від 08.02.1997 р., № 167 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 7. – С. 57.
95. Про затвердження Порядку проходження мовної підготовки державними службовцями, які займаються питаннями європейської та євроатлантичної інтеграції України : наказ Головного Управління державної служби України та Міністерства освіти та науки України : від 30.03.2005 р., № 75/191.
96. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців : Постанова Кабінету Міністрів України : від 28.12.2000 р., № 1922 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1. – Том 1. – Ст. 27.
97. Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань : наказ Головного Управління державної служби України : від 31.10.2003 р., № 122.
98. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
99. Про боротьбу з корупцією : Закон України : від 05.10.1995 р., № 356/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
100. Кодекс професійної етики працівника державної податкової служби України / затв. наказом ДПА України : від 07.02.2006 р., № 59.
101. Про проведення атестації працівників ДПА України : наказ ДПА України : від 02.07.2001 р., № 264.
102. Про результати атестації : наказ ДПА України : від 11.01.2002 р., № 19.
103. Про проведення щорічної оцінки працівників державної податкової служби : наказ ДПА України : від 30.09.2002 р., № 462.
104. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів / М. Бояринцева // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21–25.
105. Краснокутський С. В. Правовий статус приватного детектива та охоронця за законодавством Російської Федерації / С. В. Краснокутський // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – № 25. – С. 124–129.
106. Шатрава С. О. Адміністративно-правовий статус працівника спеціального підрозділу міліції / С. О. Шатрава // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – № 25. – С. 170–176.
107. Москаль Г. Правовий статус закордонного українця – особливий (спеціальний) вид правового статусу іноземця / Г. Москаль // Право України. – 2004. – № 10. – С. 35–37.
108. Гориславский К. О. Спеціальний правовий статус як гарантія самозахисту життя та здоров’я особам, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю / К. О. Гориславский // Наук. вісник Юрид. акад. Міністерства внутр. справ. – 2003. – № 1 (10). – С. 205–209.
109. Князев С. Д. Административно-правовой статус российских граждан: структура, состояние, совершенствование / С. Д. Князев // Юрист. – 2003. – № 12. – С. 26–30.
110. Артюшков В. П. Административно-правовой статус государственного гражданского служащего РФ: проблемы и перспективы / В. П. Артюшков // Закон и право. – 2007. – № 4. – С. 67–68.
111. Шахматов А. В. Правовой статус сотрудников федеральных органов государственной охраны / А. В. Шахматов // История государства и права. – 2008. – № 7. – С. 2–3.
112. Ананьев Н. В. Сущность правового статуса государственного служащего / Н. В. Ананьев // Закон и право. – 2007. – № 7. – С. 74.
113. Кузнецов О. Ю. Унификация правового статуса переводчика в системе процессуальных и административных правоотношений / О. Ю. Кузнецов // Современное право. – 2009. – № 3. – С.7–48.
114. Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні / В. Настюк // Вісник Акад. правових наук України. – 2001. – № 4. – С. 139–146.
115. Бандурка О. О. Особливості правового статусу органів міграційної служби в Україні / О. О. Бандурка // Вісник Одеськ. ін-ту внутр. справ. – 2002. – № 2. – С. 36–42.
116. Грица Т. Нормативно-правове забезпечення правового статусу відомчого закладу освіти / Т. Грица // Право України. – 2004. – № 1. – С. 102–105.
117. Бортняк К. В. Про особливості адміністративно-правового статусу працівника податкової служби / К. В. Бортняк // Держава і право. – 2007. – № 3. – С. 271–276.
118. Пономарьов О. В. Елементи адміністративно-правового статусу Антимонопольного комітету України / О. В. Пономарьов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – № 2. – С. 124–131.
119. Синкова О. До питання правового статусу органа виконавчої влади / О. Синкова