ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ

brief description

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ОМЕЛЬЧУК Валерій Олексійович

УДК 332.834.13

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління
національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант:
РУДЧЕНКО Олександр Юрійович,
доктор економічних наук, професор

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ 15
1.1. Житлова політика як важливий елемент державної економічної політики 15
1.2. Світова практика регулювання ринку житла 24
1.3. Питання гармонізації державного регулювання та ринкового саморегулювання на ринку житла 43
1.4. Житлова іпотека як інструмент регулювання ринку житла 57
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЖИТЛА В УКРАЇНІ 79
2.1. Аналіз поточної ситуації і тенденцій розвитку житлового будівництва та забезпеченості житлом 79
2.2. Сутність, функції, значення та сучасний стан розвитку ринку житла 98
2.3. Особливості ринку житла в системі державного регулювання 139
2.4. Природа та прояви дисфункцій на ринку житла 154
Висновки до розділу 2 179
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ 183
3.1. Сутність та елементи механізму регулювання ринку доступного житла 183
3.2. Механізм регулювання ринку доступного житла як система 203
3.3. Розробка моделей механізму державного регулювання ринку доступного житла 214
3.4. Еволюційна динаміка суб’єктів механізму державного регулювання ринку доступного житла 234
Висновки до розділу 3 263
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ 267
4.1. Принципи механізму державного регулювання ринку доступного житла 267
4.2. Засоби механізму державного регулювання ринку доступного житла на загальнодержавному рівні 284
4.3. Регіональні особливості державного регулювання ринку доступного житла 312
4.4. Напрями інституційних експериментів в рамках державного регулювання ринку доступного житла 322
Висновки до розділу 4 342
РОЗДІЛ 5. МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ОЦІНКИ МАКРОЕФЕКТІВ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДОСТУПНОГО ЖИТЛА 346
5.1. Методичні положення щодо оцінки результативності державного регулювання ринку доступного житла 346
5.2. Порівняння ефективності державного субсидування іпотечних моделей 371
5.3. Мультиплікативні та соціально-економічні макроефекти функціонування ринку доступного житла 386
5.4. Прогнозний вплив державного регулювання ринку доступного житла на соціально-економічну сферу України 400
Висновки до розділу 5 411
ВИСНОВКИ 414
ДОДАТКИ 424
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 442

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема доступного житла полягає в тому, що значна частина громадян України не має власного житла. Історично попит на житло тривалий час не відповідав пропозиції, внаслідок чого утворився значний дефіцит житла, а житлова проблема набула особливої соціально-економічної гостроти. На українському ринку житла склалася ситуація, коли лише незначний відсоток з тих, хто потребує житла, в змозі придбати його безпосередньо чи використовуючи житлову іпотеку. В той же час держава - як гарант конституційного права громадян на житло - не в змозі забезпечити його за бюджетні кошти. В силу цього житлова політика держави на сучасному етапі повинна бути спрямована не тільки на соціальний захист громадян в сфері забезпечення житлом, а й на розбудову такого ринку житла, який би давав можливість вирішити житлову проблему для більшої частини населення.
Механізми функціонування ринку житла досліджені такими вченими, як А. Асаул, В. Божанова, В. Геєць, В. Кравченко, Ю. Манцевич, Н. Менк’ю, В. Ніколаєв, Н. Олійник, К. Паливода, Л. Поляков, Н. Родіонова, Л. Чубук та ін. Сутність іпотечного кредитування та специфіка становлення іпотечного механізму в Україні досліджувалися С. Кручком, О. Євтухом, Н. Копишинською, І. Лютим, В. Савичем, Н. Погорєльцевою та ін. Вагомий внесок у розроблення теоретичних та прикладних засад регулювання в системі державного управління зробили такі вітчизняні та іноземні науковці: М. Акулов, Л.Бєлоусова, В. Букіашвілі, С. Васильченко, В. Васьков, В. Гречаник, М. Денисенко, Л. Дмитриченко, Д. Зухба, І. Крисіна, А. Ларіонов, О. Миргородська, Г. Онищук, Ю. Осипов, О. Петраковська, І. Пінчук, Г. Райт, Р. Романівець, Д. Самойленко, М. Сизякіна, В. Скуратівський, Д. Стеченко, В. Трощинський, С. Чернов та ін.
В роботах науковців та фахівців висвітлено різні погляди на сутність, принципи та методи державного регулювання, а також охарактеризовано зарубіжну та українську специфіку регулювання ринку житла. Проте, незважаючи на велику кількість публікацій, є частина питань, що залишаються невирішеними. Так, відсутній цілісний механізм регулювання ринку доступного житла в Україні, який би поєднував адміністративно-економічне регулювання держави з дією ринкових сил, вимагають розробки його методологічні засади та методичні положення, а також практичні рекомендації з урахуванням сучасних економічних реалій в Україні та світового досвіду в цій сфері. Недостатньо розробленими є питання оцінки ефективності регулювання ринку доступного житла та його макроефектів. Все це зумовлює актуальність обраної теми дослідження, її спрямованість на вирішення науково-методологічних, методичних та прикладних завдань.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота органічно пов’язана з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зокрема з темою «Формування механізму антикризового регулювання та визначення напрямів антикризового розвитку економіки України» (№ державної реєстрації 0110U002378), де автором досліджені питання державного регулювання ринку доступного житла в контексті антикризової макроекономічної політики.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретично-методологічних засад, методичних положень та практичних рекомендацій щодо державного регулювання ринку доступного житла в Україні та напрямів його вдосконалення.
Для досягнення зазначеної мети вирішувалися такі завдання:
- уточнити роль та місце регулювання ринку доступного житла в економічній політиці держави;
- узагальнити світовий досвід державного регулювання ринку доступного житла та визначити можливості його застосування в Україні;
- систематизувати етапи еволюції житлової іпотеки та її сучасний стан з урахуванням зарубіжного досвіду в контексті можливості його застосування в Україні;
- проаналізувати основні передумови формування та функціонування механізму державного регулювання ринку доступного житла;
- виявити основні проблеми та особливості, що притаманні ринку доступного житла в нерозвинутому інституційному середовищі;
- визначити теоретико-методологічні засади та структуру механізму державного регулювання ринку доступного житла, розробити основні його моделі;
- виявити еволюційні зміни в поведінці суб’єктів механізму державного регулювання ринку доступного житла;
- визначити основні прояви дисфункцій, характерних для житлової іпотеки в Україні на сучасному етапі розвитку;
- визначити особливості застосування інструментів механізму державного регулювання ринку доступного житла на загальнодержавному та регіональному рівнях;
- розробити методичні положення щодо оцінки ефективності функціонування механізму державного регулювання ринку доступного житла;
- порівняти ефективність різних схем державного субсидування придбання житла громадянами за допомогою іпотечних кредитів;
- оцінити макроекономічні ефекти функціонування механізму державного регулювання ринку доступного житла.
Об’єкт дослідження – процес державного регулювання ринку доступного житла в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи, методичні та прикладні питання державного регулювання ринку доступного житла та напрями його вдосконалення.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи складають методи фундаментальної та загальнонаукової методології пізнання. Для розв’язання поставлених завдань у роботі використовувались такі методи: логіко-діалектичного пізнання, порівняння, систематизації та узагальнення, індукції та дедукції – для поглиблення сутності поняття «механізм державного регулювання ринку доступного житла», визначення структури, рівнів та інструментів означеного механізму; системного підходу – для визначення елементів механізму державного регулювання ринку доступного житла та принципів його формування; методи економічної статистики – при дослідженні сучасного стану ринку доступного житла та обґрунтуванні пріоритетних напрямів його державного регулювання; графічний метод – для наочного зображення взаємозв’язків і взаємозалежностей під час виявлення тенденцій розвитку ринку житла.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у комплексній розробці засад державного регулювання ринку доступного житла в Україні, зокрема відображається наступними конкретними результатами:
одержано вперше:
 методологічні основи та комплексне обґрунтування методичних і практичних положень щодо формування механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні як багаторівневого системного утворення (на загальнодержавному та регіональному рівнях), що дозволить поєднати ринковий механізм регулювання означеного ринку та регуляторні впливи на нього з боку держави, а також максимально використати ресурси домогосподарств та комерційних структур для розбудови ринку доступного житла;
 методологічні засади здійснення регуляторної політики в житловій сфері, зокрема обґрунтовано трирівневу систему принципів побудови механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні: 1) підсистема загальних методологічних принципів (системності; неперервності; максимізації ефективності; гнучкості; адаптованості; масштабованості); 2) підсистема принципів загальнодержавного рівня (оптимальне поєднання державного впливу та ринкового механізму; партнерство держави, приватного бізнесу та громадян; забезпечення балансу інтересів зацікавлених сторін; взаємоузгодження галузевого та територіального управлінського впливу; прозорість доступу до ресурсів; диференціація регулювання); 3) підсистема принципів регіонального рівня (забезпечення свободи вибору житлових рішень громадянами; дотримання соціальної справедливості; активна участь громадян у вирішенні власної житлової проблеми; ефективне використання місцевих ресурсів та врахування місцевих умов; концентрації; забезпечення житлової мобільності);
 методичні положення щодо оцінки результативності державного регулювання ринку доступного житла на основі врахування трьох компонент доступності житла: комерційної, соціальної та реконструкційної, що дозволяє відслідковувати результативність регуляторних дій держави щодо житлового забезпечення в рамках окремих програм і в цілому, здійснювати таку оцінку як на загальнодержавному рівні, так і по регіонах та враховувати ступінь вирішення проблеми накопичення зносу житлового фонду;
 теоретичне обґрунтування наявності мультиплікативного ефекту від інвестицій у житлове будівництво, котрий є вищим, ніж від інвестицій у інші галузі. Доведено, що такі інвестиції є більш економічно вигідними для держави, ніж витрати бюджетних коштів на стимулювання попиту, так як внаслідок мультиплікативного ефекту генерується додатковий приріст ВВП, який створює і додаткові податкові надходження в бюджет. За рахунок одночасного стимулювання державою залучення інвестицій у будівельний сектор з боку приватного капіталу та бюджетних інвестицій у будівництво доступного житла результуючі податкові надходження є порівняними з бюджетними витратами на означені заходи. Це дозволило економічно обґрунтувати доцільність прямих бюджетних інвестицій у будівництво нового доступного житла;
 визначення рівня ефективності виконання українським ринком житла чотирьох основних функцій: ціноутворення, посередництва, інформаційної та інвестиційної, що дозволило виявити наявність дисфункцій у всіх напрямах. Зокрема, в ціноутворенні виявлено дисфункцію першого порядку, яка проявляється в тому, що в умовах падіння попиту ціноутворення на ринку житла в Україні формується таким чином, що посередники та продавці отримують не менші прибутки, ніж в умовах зростання попиту, тоді як для покупців в умовах падіння попиту реальна ціна на житло зростає. По напрямах посередництво, інформаційна функція та інвестиційна функція виявлено дисфункцію нового типу, яка проявляється у знижені ефективності ринку доступного житла для всіх основних учасників агентських відносин;
 обґрунтування наявності дисфункцій основних типів в сфері житлового іпотечного кредитування в Україні, зокрема «зміщення по меті», яке характерне для інституту банківського іпотечного кредитування, та «переродження» - для Державної іпотечної установи, що дозволяє обґрунтувати такі напрями розвитку житлового іпотечного кредитування в Україні, які б забезпечували більшу функціональну ефективність іпотечних інститутів, однакову для основних агентів;
удосконалено:
 понятійний апарат житлової політики, зокрема уточнено поняття «доступне житло» як недороге житло, яке можуть придбати у власність або орендувати більшість громадян, котрі потребують поліпшення житлових умов та яке задовольняє вимогам до житла як товару, зокрема, географічному розташуванню, відповідності санітарно-технічним нормам та ін. Такий підхід дозволяє врахувати разом з ціновими і нецінові чинники доступності житла;
 методичні положення щодо оцінки доступності житла, зокрема запропоновано в якості критеріїв доступності житла розглядати показники: достатність поточних доходів домогосподарств (за виключенням витрат на споживання) для обслуговування іпотечного кредиту та строк, необхідний для накопичення домогосподарством суми початкового внеску за іпотечним кредитом на придбання житла, що дозволяє більш точно оцінити можливість домогосподарств придбати житло;
 методичні положення щодо обґрунтування доцільності запровадження у сфері державного регулювання ринку доступного житла в Україні інструментів житлової іпотеки, які запозичені з іншого інституційного (як правило більш розвинутого) середовища, згідно яких інструменти, що запозичуються, мають бути адекватними рівню розвитку інституційного середовища країни-реципієнта. Такий підхід дозволяє показати, що інструменти житлової іпотеки, які можуть бути використані для розбудови ринку доступного житла в розвинутих інституційних середовищах, не завжди є такими ж ефективними в умовах нерозвинутого інституційного середовища;
 методичні положення щодо оцінки вартості житлової нерухомості на основі багатофакторної лінійної регресії, де, як значимі фактори, що впливають на вартість житла, відібрано: фізичний стан будівлі; термін експлуатації житлового об’єкту; зону розміщення; відношення жилої площі до загальної площі житла; технічні параметри та характеристики будинку. Дана методика, на відміну від існуючих методик експертних оцінок, дозволяє оцінювати об’єкти на тих локальних ринках житла, де ринкову ціну за угодами купівлі-продажу коректно встановити неможливо через їх незначну кількість;
дістали подальшого розвитку:
 положення теорії дисфункцій ринкових інститутів у нерозвинутому інституційному середовищі, зокрема розширено типологію дисфункцій введенням дисфункції третього роду, суть якої полягає в тому, що ефективність інституту знижується для всіх учасників агентських відносин. Наявність даної дисфункції встановлено на українському ринку житла для таких його функцій, як «посередництво», «інформаційна» та «інвестиційна»;
 ідентифікація специфіки поведінки основних суб’єктів механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні, котра полягає у тому, що: домогосподарства еволюціонують у напрямі все більшої готовності вирішувати житлову проблему самостійно; комерційні структури - у напрямі отримання надприбутків за рахунок високої норми прибутку, а не за рахунок зростання обсягів діяльності (дана тенденція потребує негайних регуляторних дій по її нейтралізації); держава - концентрує регуляторні дії на стимулюванні попиту (це ускладнює вирішення житлової проблеми для більшості громадян у зв’язку з тим, що на фоні перманентно низької пропозиції відбувається зростання цін); регіони, в більшості своїй, еволюціонують у напрямі самоусунення від розбудови ефективних ринків доступного житла, натомість сформувалися схеми неформальної співпраці регіональних органів управління та комерційних структур, що сприяє монополізації регіональних ринків житлового будівництва. Це дозволяє обґрунтувати заходи державної політики в сфері регулювання ринку доступного житла;
 положення теорії еволюції іпотеки, зокрема виділено рушійні сили еволюції іпотечних інститутів на різних етапах (базисні: потреба в житлі з боку суспільства, потреба громадян у грошах на придбання житла, прагнення власників капіталу та житла до отримання доходів та зниження ризиків; додаткові: накопичення соціально-політичного капіталу та досягнення макроекономічної стабільності з боку держави), що дозволяє більш ґрунтовно визначити суть тих змін, що відбуваються в процесі трансформації іпотечного кредитування на сучасному етапі, та максимально ефективно використати житлову іпотеку як складову механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні;
 функціональна, структурна та комунікаційна моделі механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні, а також обґрунтовано та структуровано по чотирьох основних сферах (правовій, економічній, інформаційній та інституційній) комплекс пропозицій щодо забезпечення практичного функціонування означеного механізму як цілісного системного утворення з врахуванням загальнонаціональних пріоритетів та регіональних особливостей житлової політики;
 методичні положення щодо оцінки стану, тенденцій житлового будівництва та забезпеченості громадян житлом, зокрема обґрунтовано необхідність комплексного підходу з одночасним співставленням динаміки житлового фонду (враховуючи заміщення вибулого житла) та динаміки черги на отримання житла, в т. ч. мешканців аварійних та ветхих будинків. Це дозволило виявити наявність перенесення вирішення житлової проблеми мешканців аварійних та ветхих будинків на майбутні періоди, а також існування значної невідповідності обсягів та якості будівництва житла суспільному попиту та обґрунтувати необхідність доповнення існуючого в Україні стимулювання попиту на житло адекватним стимулюванням пропозиції;
 методичні положення щодо проведення інституційних експериментів, зокрема запропоновано впровадити як пілотні проекти в декількох регіонах будощадкаси та накопичувальні схеми з орендою спеціального фонду комунального житла, які дозволяють при тих же самих витратах домогосподарств на оренду житла (що й ринкові) накопичити суму, необхідну для початкового внеску за іпотечним кредитом. Реалізація таких інституційних експериментів дозволить встановити оптимальні параметри іпотечних ощадно-кредитних інститутів та форми і обсяги їх державної підтримки;
 комплекс заходів та пропозицій щодо формування та розвитку ринку доступного житла на загальнодержавному та регіональних рівнях, зокрема його організаційного забезпечення. Запропоновано створити ряд взаємопов’язаних інститутів в регіонах та на рівні держави (інвестиційні житлово-будівельні асоціації, фонди житлових інновацій, будощадкаси та муніципальні відділи соціального житла), які будуть суб’єктами механізму державного регулювання ринку доступного житла. Це дозволить перетворити набір існуючих в даний час неузгоджених заходів у цілісну систему державного регулювання ринку доступного житла в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані наукові розробки можуть слугувати науковою основою загальнодержавної та регіональної політики і практики регулювання ринку доступного житла в Україні, зокрема вони використані Міністерством регіонального розвитку та будівництва і Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву при Кабінеті Міністрів України при розробці та впровадженні «Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010 – 2017 роки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1249 від 11 листопада 2009 року (довідка Мінрегіонбуду № 13-08/3073/0/6-11 від 12.04.2011р., довідка Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву №271/1 від 29.03.2010р.), Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, а також Міністерством освіти і науки – при розробці та впровадженні заходів державної політики щодо забезпечення доступним житлом молодих сімей (довідка Мінсім’ямолодьспорту №9/2420 від 08.04.2011р.) та науково-педагогічних працівників (довідка МОН №5-3/485-11 від 11.04.2011р.). Практичні та теоретичні рекомендації дисертаційного дослідження використовуються Рівненською обласною державною адміністрацією при розробці та впровадженні регіональних програм забезпечення громадян України доступним житлом у Рівненській області (довідка Рівненської ОДА №4194/0/01-38/11 від 08.04.2011р.), будівельними організаціями-членами Всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло» (МЖК України) у різних областях України (довідка Всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло» №07/1 від 03.02.2011р.), НДЕІ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – при виконанні наукових досліджень (довідка №7/78 від 21.02.2011 р.), а також Національною академією державного управління при Президентові України в навчально-методичній діяльності при викладанні курсів «Управління соціальним і гуманітарним розвитком», та «Державна політика в соціогуманітарній сфері» (довідка №06/11 від 08.04.2011р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, отримані автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення і висновки дисертації оприлюднено, пройшли апробацію та отримали позитивне схвалення на: міжнародних науково-практичних конференціях – «Проблеми розвитку іпотечного ринку та шляхи їх розв’язання» (Київ, 2001 р.), «Недвижимость в Украине: рынки, развитие, прогнозы» (Київ, 2002 р.), «Недвижимость в Украине: Инвестиции. Ипотечное кредитование» (Київ, 2004 р.), «Стан розвитку іпотечного ринку в Україні: стратегія на майбутнє» (Київ, 2005 р.), «Новые проекты жилищного финансирования, ипотечного кредитования и накопительных схем приобретения жилья» (Москва, 2005 р.), «Петербургский ипотечный форум» (Санкт-Петербург, 2006 р.), «Жилищное строительство и ипотечные программы в странах Западной Европы» (Фуншал, Португалія, 2006 р.), «Недвижимость в Украине» (Київ, 2006 р.), «Роль и участие региональных специализированных ипотечных организаций в реализации национального проекта «Доступное и комфортное жилье – гражданам России»« (Самара, Російська Федерація, 2006 р.), «Финансирование и строительство 2006» (Київ, 2006 р.), «Государственная жилищная политика для молодежи в современных социально-экономических условиях» (Москва, 2009 р.), «Ипотека как рычаг по увеличению спроса: банк, застройщик, агент, покупатель», (Москва, 2011 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах - «Недвижимость 2006. Ипотечное кредитование» (Київ, 2006 р.), «Ринок іпотечного кредитування: світові події та їх вплив на Україну» (Київ, 2007 р.), «Індивідуальне малоповерхове та котеджне будівництво: вітчизняний та міжнародний досвід» (Київ, 2010 р.), «Нова якість життя» (Київ, 2010 р.), «Проблеми державно-приватного партнерства в сфері житлового будівництва» (Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 38-ми наукових працях (з яких 36 – одноосібні), у т.ч. у 2-х одноосібних монографіях та 5-ти колективних монографіях, 25-ти статтях у наукових фахових виданнях, 3-х працях у збірниках міжнародних та всеукраїнських науково-практичних і науково-теоретичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць становить 61,8 ум. др. арк., особисто авторові належить 61,8 ум. др.арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (438 найменувань) та 8-ми додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 420 сторінок, з яких 2 рисунки та 3 таблиці займають повну сторінку, у тому числі 75 рисунків та 40 таблиць.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертація спрямована на вирішення важливої соціально-економічної проблеми¬ – створення і розвиток ефективного ринку доступного житла в Україні. Вона узагальнює та розвиває існуючі підходи до регулювання ринку житла та на основі принципу системності дозволяє вибудувати цілісний механізм державного регулювання на загальнодержавному та регіональному рівнях, який забезпечить розвиток ринку житла у напрямі все більшої його доступності.
В результаті проведеного дослідження сформульовані наступні висновки.
1. Державне регулювання ринку доступного житла займає особливе місце в житловій політиці, оскільки на даному ринку переплітаються одна з найважливіших людських потреб – потреба в житлі, інтереси комерційних структур та політичні цілі держави. Роль ринку житла визначається тим, що житло є: важливою складовою національного багатства, одним з найбільш значимих чинників відтворення робочої сили, основою соціально-політичної стабільності в суспільстві, а у ряді випадків сприяє макроекономічній стабілізації. Ринок доступного житла виконує такі функції: стимулюючу (будівництво та експлуатація житла є стимулом розвитку цілого ряду галузей, які забезпечують житлово-будівельний комплекс); перерозподілу прав власності (ринок житла забезпечує передачу прав власності на житло та перерозподіл житла); відтворення робочої сили; ціноутворення; посередництва; забезпечення інформації та перерозподілу інвестицій.
Сутність державного регулювання доцільно визначити як діяльність держави по створенню та розвитку певної соціально-економічної системи в напрямі набуття нею властивостей, визначених цілями державної політики. Механізм державного регулювання ринку доступного житла є системою взаємопов’язаних відносин на основі об’єктивних економічних законів та нормативно-правових актів між суб'єктами (державою, регіонами, комерційними структурами та домогосподарствами) в ході виконання ними спеціальних функцій для забезпечення розвитку ринку доступного житла. Синергетичний ефект в рамках такої системи буде найвищим у випадку, коли відносини, що побудовані на нормативно-правових актах, будуть синхронно доповнювати відносини, що будуються на основі економічних законів.
2. Аналіз світового досвіду показав, що концептуально регуляторна політика держави в сфері забезпечення житлом розподіляється в різних країнах між полюсами: пріоритет ринку – пріоритет державного регулювання та посилення-послаблення сімейних цінностей. Водночас можна виділити спільні моменти в державному регулюванні ринку доступного житла, характерні для різних країн, які доцільно застосовувати в Україні. До таких моментів відносяться: одночасне стимулювання попиту та пропозиції; концентрування на початкових етапах вирішення житлової проблеми на секторі оренди та соціального найму і лише на більш пізніх - на забезпеченні доступності житла, що набувається у власність; активна участь держави в оновленні та реконструкції житлового фонду. В процесі державного регулювання ринку доступного житла у всіх країнах світу потребують розв’язання такі два основні завдання: 1) забезпечення балансу стимулювання попиту та пропозиції (розвиток ефективного ринку доступного житла можливий лише при одночасному стимулюванні і попиту і пропозиції); 2) дотримання адекватності розвитку ринку доступного житла відносно розвитку економіки в цілому (надмірно розвинений ринок доступного житла створює значні проблеми в макроекономічному масштабі). Це вказує на те, що, з одного боку, держава не може усунутися від регулювання ринку доступного житла, а з іншого – таке регулювання має бути виваженим, здійснюватися синхронно з ринковим механізмом ринку житла та економіки в цілому.
3. Державне регулювання ринку доступного житла найбільш часто здійснюється через підтримку державою житлової іпотеки. Аналіз дозволяє виокремити три основні принципи еволюції іпотеки, що справедливі і у випадку трансплантації: по-перше, принцип автономії суб’єктів всередині іпотеки (він полягає в тому, що для того, щоб модель житлової іпотеки мала змогу еволюціонувати, суб’єкти всередині моделі повинні мати свободу вибору в конкретних механізмах взаємовідносин); по-друге, принцип достатності неявного знання учасників житлової іпотеки (суб’єкти іпотеки для подальшої еволюції мають накопичити певний масив неформалізованих знань: досвід, навики і т.п., інакше виникнення інновацій є неможливим, а, отже, й неможливою є еволюція іпотеки); по-третє, принцип адекватної складності іпотечної моделі (модель житлової іпотеки адекватна по складності рівню розвитку інших соціально-економічних інститутів суспільства: фінансових ринків, страхування, судових виконавців і т.п. Еволюція в напрямі ускладнення моделі не може здійснюватися, якщо рівень розвитку інших соціально-економічних інститутів країни є недостатнім).
4. Проведене дослідження поточного стану ринку житла та тенденцій його розвитку виявило ряд проблем, характерних для України, які потребують державного регулювання. Насамперед слід виділити невідповідність обсягів будівництва житла суспільному попиту. Навіть за умови забезпечення платоспроможного попиту житлова проблема для більшості населення не може бути вирішена у середньостроковій та довгостроковій перспективі в силу незначних резервів нарощування будівельних потужностей. Вкрай важливою є проблема оновлення житлового фонду. Частка новозбудованого житла, яка йде на заміщення аварійного та ветхого житлового фонду, недостатня. Як наслідок, відбувається збільшення кількості громадян, які проживають у аварійних та ветхих будинках. Дана проблема потребує негайного вирішення, так як у майбутньому буде лише загострювати ситуацію у житловій сфері. Позитивна динаміка забезпеченості житлом в Україні зумовлюється в основному не збільшенням обсягів будівництва, а депопуляцією населення.
5. Особливостями регулювання ринку доступного житла в Україні є: несистемність та низька координованість здійснюваних заходів, відсутність єдиного агента державної житлової політики, спрямованість заходів регулювання на стимулювання попиту, низький рівень участі держави в процесах, що відбуваються на ринку житла. Таким чином, в механізмі державного регулювання ринку доступного житла необхідно посилити складові, спрямовані на стимулювання пропозиції новозбудованого житла, координованість здійснюваних заходів між собою та з цілями житлової політики, підвищити рівень участі держави в процесах, що відбуваються на ринку доступного житла.
6. Аналіз ринкового механізму функціонування ринку житла в Україні показав наявність значних відхилень у функціях: ціноутворення, посередництва, забезпечення інформації та перерозподілу інвестицій. В ціноутворенні ринковий механізм не забезпечує прозорості формування ціни та зниження ціни при зниженні попиту, в реальності при знижені попиту відбувається навіть зростання цін за рахунок збільшення норми прибутку посередниками та будівельними організаціями при зниженні обсягів діяльності. Функція «посередництво» виконується ринковим механізмом неефективно, так як в реальності склалася олігопольна структура ринку житла: в регіоні, як правило, діє кілька крупних забудовників, вихід на ринок нових будівельних фірм є утрудненим через неможливість доступу до конкурентоздатних ділянок під забудову. Вихід на ринок покупців стримується відсутністю механізмів забезпечення платоспроможного попиту для більшої частини населення, що потребує житла. Інформаційна функція виконується ринковим механізмом вкрай неефективно. По більшості регіональних ринків об’єктивну кон’юнктуру встановити неможливо. Статистичні спостереження за ринком житла з боку держави ведуться по незначному числу показників. Ринок житла сприяє залученню інвестицій в сферу будівництва житла, проте їх обсяги та темпи приросту є низькими. Тому інвестиційна функція ринковим механізмом виконується також неефективно. Ситуація, що склалася, вказує на те, що ринкове саморегулювання не забезпечить в майбутньому розвитку ринку доступного житла в Україні, а існуючі заходи по державному регулюванню ринку доступного житла є неефективними і не враховують об’єктивних економічних законів.
7. При формуванні механізму державного регулювання ринку доступного житла та забезпеченні ефективності його функціонування необхідно дотримуватися трирівневої системи принципів: 1) підсистема загальних методологічних принципів (системності; неперервності; ефективності; гнучкості; адаптованості; масштабованості); 2) підсистема принципів загальнодержавного рівня (оптимальне поєднання державного впливу та ринкового механізму; партнерство держави, приватного бізнесу та громадян; забезпечення балансу інтересів зацікавлених сторін; взаємоузгодження галузевого та територіального управлінського впливу; прозорість доступу до ресурсів; диференціація регулювання); 3) підсистема принципів регіонального рівня регулювання (забезпечення свободи вибору житлових рішень громадянами; дотримання соціальної справедливості; активна участь громадян у вирішенні власної житлової проблеми; ефективне використання місцевих ресурсів та врахування місцевих умов; концентрації; забезпечення житлової мобільності).
8. Аналіз еволюції поведінки суб’єктів механізму регулювання ринку доступного житла (домогосподарств, комерційних структур, регіонів та держави) виявив необхідність активного включення держави у регулювання зазначених процесів. Зокрема, встановлено, що основними напрямами еволюції домогосподарств є все більша готовність до самостійного вирішення житлової проблеми, що максимально має бути враховано в механізмі державного регулювання ринку доступного житла в Україні. Комерційні структури еволюціонують у напрямі отримання надприбутків при незначних обсягах діяльності замість того, щоб отримувати більшу величину прибутку за рахунок збільшення обсягів діяльності. Як наслідок, формування ринку житла розвивається в сегменті дорогого та елітного житла. Державне регулювання ринку доступного житла на сьогодні не сприяє розвитку сегментів соціального житла та житла економ-класу. Необхідна перебудова механізму державного регулювання ринку доступного житла в напрямі унеможливлення отримання надприбутків комерційними структурами. Це мотивувало б комерційні структури до стратегії на збільшення величини прибутку за рахунок збільшення обсягів діяльності, що позитивно вплине на розвиток ринку доступного житла. Регіональний та загальнодержавний рівень регулювання ринку доступного житла характеризуються несистемністю та неузгодженістю регуляторних дій, які до того ж переважно спрямовані на стимулювання попиту. Така ситуація вказує, що ефективність механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні на даний час є вкрай низькою.
9. В процесі державного регулювання житлової іпотеки допущено ряд прорахунків. Зокрема, не враховано, що іпотечні інститути, які є ефективними в інших країнах, стають не такими ефективними в нерозвинутому інституційному середовищі. Так, в Україні функціонування банківської іпотеки та іпотечної установи другого рівня (Державної іпотечної установи) не можна вважати успішним у контексті формування ефективного ринку доступного житла. В дисертації виявлено наявність дисфункції житлової іпотеки в цілому по типу «зміщення по меті» та дисфункції по типу «переродження», характерної для Державної іпотечної установи. Тому доцільним є впровадження моделей ощадно-кредитної гілки еволюції іпотеки, що показують ефективність в перехідних економіках. Але дані іпотечні інститути потребують регулювання для встановлення оптимальних параметрів їх функціонування та взаємодії з національним інституційним середовищем. Тобто, необхідно спочатку провести їх апробацію в рамках окремих інституційних експериментів з максимальною державною підтримкою, а вже потім розпочинати широкомасштабне їх впровадження в національний соціально-економічний простір.
В державному регулюванні житлової іпотеки в Україні не враховано ряд принципів її еволюційного розвитку, яких потрібно дотримуватися і у випадку трансплантації. Так, в Україні, по-перше, трансплантовано лише іпотечні інститути банківсько-кредитного типу (банківську іпотеку), тоді як при низькому рівні розвитку інституційного середовища було б доцільно трансплантувати і більш прості іпотечні інститути, якими є інститути ощадно-кредитного типу; по-друге, зроблено спробу трансплантувати інститут дворівневої іпотеки за відсутності достатнього рівня неявного знання в учасників ринку та відсутності відповідних інститутів в Україні (зокрема ринку іпотечних цінних паперів). Означені невідповідності державного регулювання житлової іпотеки основним принципам її розвитку мають бути враховані в механізмі державного регулювання ринку доступного житла: по-перше, за рахунок впровадження іпотечних інститутів ощадно-кредитного типу; по-друге, через прискорення розвитку відповідного інституційного середовища.
10. З метою забезпечення ефективності використання ресурсів та їх концентрації на ключових напрямах регулювання ринку доступного житла на регіональному рівні необхідно виділити наступну ієрархію пріоритетів в житловій сфері: розвиток малоповерхового житлового будівництва з безпосередньою участю мешканців; заміщення аварійного та ветхого житлового фонду новим чи реконструйованим; прискорений приріст одиниць житла; формування фонду соціального житла; запровадження інновацій в сфері житлового будівництва та експлуатації житлового фонду.
11. Реалізація вищеозначених заходів на загальнодержавному рівні може бути здійснена в рамках: середньострокових (трирічних) програм; демонстраційних (пілотних) проектів; інститутів розвитку житлової сфери. В якості основних підмеханізмів регіонального рівня механізму державного регулювання ринку доступного житла слід виділити: регулювання житлової сфери через регіональні інститути розвитку ринку житла; стимулювання житлових новацій і учасників житлової політики через житлові програми; консолідація ресурсів і учасників на ключових напрямах розвитку через демонстраційні (пілотні) проекти.
12. Основними інструментами регіонального рівня механізму державного регулювання ринку доступного житла можуть бути: адресні субсидії фізичним особам (зокрема, у формі субсидій первинних внесків і/або відсоткових виплат по іпотечних кредитах); житлові сертифікати на погашення частини вартості житла (зокрема, частини орендної плати за житло); адресні субсидії юридичним особам на погашення частини процентних виплат по кредитах і лізингу устаткування і техніки; дотації, субсидії, субвенції і бюджетні кредити муніципалітетам; державні гарантії; державне замовлення; участь в статутному капіталі регіональних інститутів розвитку житлової сфери; гранти на дослідження і призові фонди для конкурсів на інноваційні розробки (зокрема для демонстраційних (пілотних) проектів); пільгові кредити; організація науково-практичних, просвітницьких і добродійних заходів, інноваційних конкурсів на регіональному рівні під патронажем голів адміністрацій та органів самоврядування регіонів; соціальна реклама в регіональних ЗМІ.
В якості регіональних інститутів розвитку ринку доступного житла пропонуються наступні:
1) регіональна інвестиційна житлово-будівельна корпорація - холдингова структура спеціалізованих компаній з участю влади регіону в статутному капіталі, що діє на перспективних напрямах розвитку житлового ринку, зокрема на будівництві доступного та соціального житла та на відновленні житлового фонду; оператор частини механізмів і інструментів регіональної житлової політики; забудовник демонстраційних (пілотних) проектів;
2) регіональне відділення фонду житлових інновацій – фонд фінансування інноваційних підприємств житлової сфери, оператор рейтингу ефективності житла, розпорядник регіональних грантів в рамках регулювання регіонального ринку доступного житла, організатор досліджень, конкурсів і інших цільових заходів на регіональному рівні;
3) муніципальні відділи соціального житла – структури в рамках регіональних органів влади, що реалізують державну житлову політику в регіонах у відповідному сегменті доступного житла;
4) будощадкаси та будівельно-ощадні кооперативи – іпотечні установи ощадно-кредитного типу.
Вищенаведені інститути розвитку ринку доступного житла в регіоні створять локальний підмеханізм його розвитку, який буде складовою частиною більш загального механізму державного регулювання такого ринку.
13. Державне регулювання житлової сфери в Україні здійснюється без ефективних зворотніх зв’язків, що не дає можливості розглядати його як цілісний механізм. Як і всяке регулювання, механізм державного регулювання ринку доступного житла повинен мати зворотні зв’язки, щоб мати можливість оцінки ефективності регулювання. В дисертації здійснено розробку методичних положень щодо оцінки результативності державного регулювання ринку доступного житла, яка базується на визначенні змін в доступності житла. Означену оцінку ефективності доцільно здійснювати по трьох напрямах: результативність дій з державного регулювання в сегменті комерційної доступності житла; результативність державного регулювання в сегменті соціальної доступності житла; результативність державного регулювання в сегменті реконструкційної доступності житла. Три вищенаведені результативності є інтегральними показниками, значення яких отримуються з результатів моніторингу ринку житла і розраховуються на підставі відповідно комерційної, соціальної, та реконструкційної доступностей житла. На їх основі розраховується інтегральний таксономічний показник ефективності механізму державного регулювання ринку доступного житла. Додатково ефективність регулювання ринку житла слід оцінювати по співставленню динаміки вартості житла та темпів приросту доходів населення, щоб не допустити ситуації випереджаючого зростання цін на житло. Останнє буде вказувати на відрив ринку житла від розвитку соціально-економічної системи (регіону чи країни в цілому).
14. Проведені в роботі розрахунки дозволяють констатувати найвищу ефективність підтримки державою житлової іпотеки у формі надання премій на житлові заощадження громадянам, які є учасниками ощадно-кредитних іпотечних інститутів. Найменшу ефективність має субсидування частини відсотків за іпотечним банківським кредитом. Субсидування початкового внеску при отриманні банківського кредиту займає проміжне положення по ефективності. Така ситуація є додатковим аргументом на користь впровадження в Україні ощадно-кредитних іпотечних інститутів, принаймні в рамках інституційних експериментів.
15. Механізм державного регулювання ринку доступного житла може забезпечувати суттєві економічні макроефекти за рахунок наявності мультиплікації автономних інвестицій в будівництво житла. Проведені розрахунки показали, наприклад, що 1 млрд. грн. бюджетних інвестицій у будівництво доступного житла дозволяє: а) поліпшити житлові умови значній кількості сімей (3 тис. при песимістичному сценарії, 6 тис. при базовому і 7,5 тис. при оптимістичному); б) отримати додатковий приріст ВВП (3,1 млрд. грн. при песимістичному сценарії, 6,2 млрд. грн. при базовому і 7,7 млрд. грн. при оптимістичному); в) забезпечити додаткові надходження до бюджетів усіх рівнів (0,7 млрд. грн. при песимістичному сценарії, 1,4 млрд. грн. при базовому і 1,7 млрд. грн. при оптимістичному). Це вказує на те, що державі вигідно максимально застосовувати всі можливі інструменти для зростання житлових інвестицій не тільки в плані вирішення соціальних проблем (забезпечення житлом населення), а й у макроекономічному плані, так як витрати в сфері житлового будівництва завдяки мультиплікації повертаються зростанням ВВП у ще більших масштабах. Крім мультиплікативних економічних ефектів, розвиток ринку житла зумовлює ще ряд позитивних макроефектів у різних сферах: політичній, соціальній, демографічній та ін. Це ще більше посилює необхідність формування та застосування механізму державного регулювання ринку доступного житла в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Хозяйственный механизм развитого социалистического общества / Л.И. Абалкин. – М.: Мысль, 1973. – 273 с.
2. Адамян К.А. Формирование институциональных предпосылок развития рынка жилья в России: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.01 / К.А. Адамян; ин–т: экон. РАН, М., 2006 – 27 с.
3. Аксёнова И.А. Общие принципы государственной жилищной политики: из опыта зарубежных стран / И.А. Аксёнова // Вестник экономической интеграции. – 2008. – Т. 1. – № 2. –С. 91–98.
4. Акулов М.Г. Сучані тенденції та функції становлення господарського механізму на мезорівні / М.Г. Акулов // Збірник наукових праць уманського державного аграрного університету. –2010. – Вип.72. Ч.2: Економіка. – Режим доступу: http://udau.edu.ua/library.php?pid=7
5. Аникин А. Правовое регулирование аренды федеральной недвижимости / А. Аникин // Закон и право.– 2009. –№ 7. –С. 43–45.
6. Арбузов С.Г. Активізація ролі іпотеки у вирішенні житлової проблеми в Україні / С.Г. Арбузов // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – N 6. – С. 194–202.
7. Асаул А.Н. Економіка нерухомості: підручник / А.Н. Асаул, І.А. Брижань, В.Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2004. – 304 с.
8. Бажан І.І. Організаційно–економічний механізм державного регулювання ефективного використання трудового потенціалу України: Автореф. дис.. канд. екон. наук: 08.02.03 / І.І. Бажан; Н.–д. екон. ін–т М–ва економіки та з питань європ. інтегр. України. – К., 2004. – 18 с.
9. Базилевич В.Д. Іпотечний ринок: монографія / В.Д. Базилевич, Н.П. Погорєльцева – К.: Знання, 2008. – 717 с.
10. Балаев С.Ю. Анализ зарубежного опыта индивидуального малоэтажного домостроения (ИМД) и возможности развития ИМД в России / С.Ю. Балаев – режим доступу: http://marketologi.ru/lib/balaev/foreign.doc
11. Балтачеєва Н.А. Система соціальної допомоги і пільг населенню як інструмент регіональної соціальної політики / Н.А. Балтачеєва // Економіка пром–сті. – 2007. – N 3. – С. 199–204.
12. Бардасова Э.В. Исследование базовых принципов жилищной политики субъекта федерации (на примере Республики Татарстан) / Э.В. Бардасова // Региональная экономика: теория и практика. – 2008. –№ 10. – С. 95–100.
13. Баронин С.А. Ипотечно–инвестиционный анализ: учеб. пособие / С.А. Баронин, В.С. Казейкин, И.В. Попова – Пенза: ПГУАС, 2006. – 230 с.
14. Беззубко Л. В. Інноваційний потенціал будівництва / Л. В. Беззубко // Будівництво України. − 2008. − № 7. − С. 8–11.
15. Белоусова Л.С. Социально–экономические аспекты формирования рынка жилья и регулирования жилищного строительства в регионе / Л.С. Белоусова // Экономический анализ: теория и практика.– 2006. –№ 10. – С. 58–65.
16. Бернанке Б. Последствия финансовых потрясений остаются неопределенными / Б. Бернанке – режим доступу http://www.quote.ru/stocks/ news/2007/10/16/31673759.shtml
17. Бессонов В.Е. Методика оценки и формирования социальных жилищных программ / В.Е. Бессонов // Финансы и кредит.– 2010. –№5. –С. 68–76.
18. Бессонова О.Э. Жилищная модель на современном этапе / О.Э. Бессонова (2009) // ЭКО. – 2009. – №7. – С. 58–70.
19. Бичков О.П. Економічні механізми та фактори відтворення житла в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.03 / О.П. Бичков; Київ. нац. ун–т буд–ва і архіт. – К., 2005. – 20 с.
20. Бідак П.П. Проблеми і перспективи розвитку житлового іпотечного кредитування в Україні / П.П. Бідак // НТІ. – 2007. – N 2. – С. 13–16.
21. Білоброва Т.О. Циклічність як важлива характеристика розвитку ринку нерухомості / Т.О. Білоброва // Вісник Донецького університету, сер. В: економіка і право. – 2008. – Вип.1. – С. 213–219.
22. Божанова В.Ю. Организационно–экономический механизм повышения доступности жилья для населения: монографія / В.Ю. Божанова. – Д.: Наука и образование, 2007. – 392 с.
23. Божанова В.Ю. Разработка организационно–экономического механизма регулирования инвестиционной деятельности в жилищном строительстве регионов / В.Ю. Божанова // Економічний простір. – 2009. – №23(2). – С. 84–94.
24. Божанова В.Ю. Формування потреби в поліпшенні житлових умов для соціально незахищених прошарків населення / В.Ю. Божанова // Вісн. Придніпр. держ. акад. буд–ва та архіт. – 2006. – N 10. – С. 24–31.
25. Бондаренко М.В. Государственная жилищная политика: повышение уровня доступности жилья / М.В. Бондаренко // Вестник Ассоциации ВУЗов туризма и сервиса.– 2010. –№ 2.– С. 73–80.
26. Бондаренко М.В. Недвижимость как объект государственного регулирования / М.В. Бондаренко // Теоретические и прикладные проблемы сервиса. – 2006. – № 4. – С. 132–135.
27. Бонцевич Д.Н. Государственное регулирование как условие развития рынка недвижимости: вопросы теории / Д.Н. Бонцевич // Вестник экономической интеграции. – 2009. – Т. 1. – № 1. – С. 87–92.
28. Бонцевич Д.Н. Теоретико–методологические основы государствен-ного регулирования как условие развития рынка недвижимости / Д.Н. Бонцевич // Вестник экономической интеграции. – 2007. – № 4. – С. 78–83.
29. Будівництво: підсумки січня–березня 2009 року – режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/133081/file/bud_03_2009.doc
30. Будівництво: підсумки січня–березня 2011 року – режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/165970/file/bud_03_2011_large.doc
31. Букіашвілі В.О. Житлова політика як елемент соціальної політики держави: аналіз вітчизняного та закордонного досвіду / В.О. Букіашвілі // Економіка будівництва і міського господарства – 2009. – T. 5. – №3. – C.141–146.
32. Бюлетень НБУ. – 2010. – №6. –191 с.
33. В Україні введення в експлуатацію житла за I квартал 2010 р. зросло на 14,1% – до 1,5 млн кв. м. – режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/-show/v–ukraine–vvod–v–ekspluatatsiyu–zhilya–za–i–kvartal–2010–g–vyroslo-17052010133100
34. В Україні програма доступного житла запрацює в травні – http://ua.korrespondent.net/business/1071960
35. Ваксман С.А. Ипотечное кредитование и его участники на рынке жилья США / С.А. Ваксман, О.Е. Воробьева. – Екатеринбург: Урал. Гос.экон.ун–т, 1998.–97с.
36. Валовий внутрішній продукт 1990–2009. – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ – Заголовок з екрану.
37. Васьков В.О. Комплекс методов государственного регулирования жилищной сферы / В.О. Васьков // Проблемы экономики. - 2006.– № 4.– С. 38–40.
38. Васюренко О. В. Банківські операції / О. В. Васюренко – К. : Знання, 2008. – 318с.
39. Введення в експлуатацію житла за I півріччя 2010 року – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/express/expr2010/08_10/197.zip
40. Введення в експлуатацію житла за 2009 рік – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/express/expr2010/02_10/25.zip
41. Введення в експлуатацію житла за 2010 рік – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ – Заголовок з екрану.
42. Введення в експлуатацію загальної площі житла та кількість збудованих квартир – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ – Заголовок з екрану.
43. Введення в експлуатацію житла (в м. Києві) – режим доступу: http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=443&lang=1
44. Виноградов В.В. Финансовые аспекты реализации государственной жилищной политики в условиях кризиса / В.В. Виноградов: Известия Санкт–Петербургского университета экономики и финансов. – 2009. – № 4. – С. 86–88.
45. Виробництво основних видів промислової продукції за 1990–2002 роки – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
46. Виробництво основних видів промислової продукції за 2003–2009 роки – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/.
47. Витковская В. Изменчивое будущее госипотеки. / В. Витковская. – режим доступу: www.domik.net: дата завантаження 20.03.2006.
48. Всемирная история экономической мысли. В 6.т. Т.1 / МГУ им. Ломоносова; гл. редкол. В.Черковец и др.. – М.: Мысль, 1987. – 606 с.
49. Габрель М.М. Соціальні трансформації та житлова політика в Україні / М.М. Габрель, О.І. Моркляник // Містобудування та територіальне планування. – 2004. – Вип. 19. – С. 38–43.
50. Галушка З.Т. Развитие теории благосостояния: противоречия или невозможность принятия решений? / З.Т. Галушка // Экономическая теория. – 2008. – №1. –С. 22–39.
51. Галянтич М.К. Проблеми забезпечення прав людини на житло в Україні / М.К. Галянтич – режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/udhra/conf–materials–19.html
52. Георгадзе А.Г. Тенденции развития инвестиционного процесса на российском рынке жилья / А.Г. Георгадзе // Аудит и финансовый анализ. – 2007. – № 6. – С. 155–160.
53. Гервиц Е.С. Реализация перспективных направлений жилищной политики. / Е.С. Гервиц // Жилищное строительство. – 2006.– № 9.– С. 2–4.
54. Гервиц Е.С. Совершенствование подходов к формированию жилищной политики в России / Е.С. Гервиц // Жилищное строительство. –2007.–№ 1. –С. 25–27.
55. Гогоц Т.Р. Надання житла у фонді соціального призначення / Т.Р. Гогоц // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – 2001. – Вип. 13. – С. 274–277.
56. Гожая Т. Западные стандарты / Т. Гожая, А. Аббат // Деловой журнал. – 2005. – №10. – С.54.
57. Гом'єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Д. Гом'єн:. пер з англ. Т.Іваненко та О.Павличенка. – Львів: Кальварія, 2000 – 182 с.
58. Гречаник В.П. Державна політика житлового будівництва в Україні як чинник людського розвитку / В.П. Гречаник, C.М. Васильченко // Вісник Прикарпатського університету. – 2009. – №7. – режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpu/Ekon/2009_7/9.pdf
59. Грищук Н.В. Основні проблеми та перспективи розвитку інституту іпотеки та ринку іпотечного кредитування в Україні / Н.В. Грищук // Соц.–екон. дослідж. в перехід. період. – 2007. – Вип.1. – С. 339–346.
60. Грінченко Р.В. Значення інновацій для реалізації стратегії діяльності в будівництві житла – режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Vdnuet/econ/2009_3/4.pdf
61. Гусев А.Б. Доступность жилья в России и за рубежом / А.Б. Гусев – режим доступу: http://www.kapital–rus.ru/index.php/articles/article/610/
62. Гусева Л.Л. Направления жилищной политики и стратегия государства в становлении и развитии системы ипотечного жилищного кредитования. / Гусева Л.Л. // Юридический мир.– 2009. – № 9. – С. 39–42.
63. Данилишин Б. Зменшення глибини падіння ВВП свідчить про поступовий вихід української економіки з кризи / Б. Данилишин – режим доступу: – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=243280814& cat_id=35883
64. Дегтярева И.В. Государственное регулирование жилищного сектора с учетом цикличности его развития / И.В. Дегтярева, A.A. Caetoba // Национальные интересы: приоритеты и безопасность. – 2010. – № 5. – С. 59–64.
65. Денисенко Е.Б. Особенности анализа рынка жилья для целей государственного регулирования / Е.Б.Денисенко // Сибирская финансовая школа. – 2006. – № 4. – С. 22–24.
66. Денисенко М. П. Основні методи зниження ризиків інноваційних проектів / М. П. Денисенко, С. В. Суська // Будівництво України. − 2007. − № 9. − С. 4–7.
67. Денисенко М.П. Науково–методичні основи активізації інвестування в Україні: Автореф. дис.. д–ра екон. наук: 08.02.03 / М.П. Денисенко; Наук.–дослід. екон. ін–т Мін–ва економіки та з питань європ. інтегр. України. – К., 2002. – 31 с.
68. Державна цільова соціально–економічна програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010–2017 роки: Затв. постан. КМУ від 11 листопада 2009 р. N 1249 – режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1249–2009–%EF
69. Дєнков Д. Програма доступного житла: віз попереду коня / Д. Дєнков // Економічна правда. – 9.04.2010. режим доступу – http://www.epravda.com.ua/publications/2010/04/9/232319/
70. Джуччі Р. Житлове будівництво в Україні: причини поточної кризи та висновки для економічної політики. / Р. Джуччі, Р. Кірхнер, Р. Возняк – Берлін / Київ: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Німецька консультативна група. – 2008. – 16 с. – режим доступу. – http://ierpc.org/ierpc/papers/pp_04_ur.pdf
71. Джуччі Р. Ціни на житло в Україні: тенденції, аналіз та рекомендації для економічної політики. / Р. Джуччі – Берлін / Київ: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Німецька консультативна група. – 2008. – 15 с. – режим доступу. – http://www.ier.com.ua/files//Polise_papers/w/w4_ur.pdf
72. Дмитриченко Л.І. Державне регулювання економіки (соціально–економічний аспект): Автореф. дис.. д–ра екон. наук: 08.01.01 / Л.І. Дмитриченко; Донец. нац. ун–т. – Донецьк, 2002. – 36 с.
73. Довбенко М. Післямова до нобелівської лекції Рональда Коуза (1991): Інституціональна структура виробництва / М. Довбенко // Економічна теорія. науковий журнал. – 2005. – N 4. – С. 55–70.
74. Дорофієнко В. В. Порівняльна оцінка механізмів державної підтримки розвитку житлового будівництва в Україні та Чеській республіці / В.В. Дорофієнко, Г. М. Шамонова // Економіка будівництва і міського господарства. – 2009. – Т. 5. – № 1. – С. 21–30
75. Дорошенко І.В. Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України / І.В. Дорошенко // Проблеми системного підходу в економіці. – 2008. –№3– [Електронний ресурс] – режим доступу http://nbuv.gov.ua/e–journals/PSPE/2008–3/Doroshenko_308.htm.
76. Доходи населення м. Києва – режим доступу http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=421&lang=1
77. Доходи та витрати населення України – http://ukrstat.gov.ua/
78. Дядько Є.А. Іпотечне кредитування як фактор соціалізації економічної системи / Є.А. Дядько : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.01 /; Нац. гірн. ун–т. – Д., 2008. – 20 с.
79. Евтух А.Т. Ипотечный механизм инвестирования / А.Т. Евтух. –Луцк: Волинська обл. друкарня, 2001. – 180 с.
80. Евтух А.Т. Жилищная ипотека / А.Т. Евтух – Луцк: : Волинська обл. друкарня, 2000. – 180 с.
81. Економ–житло: рентабельність вище даху? – режим доступу: http://www.domik.net/mod/main/news/dcx–1/cat12156/id192052777/
82. Економічна політика: Навч. посібник / В.І. Стахівський (наук.ред.). [Бєляєв О. О., Бебело А. С., Диба М. І. та ін.] – К. : КНЕУ, 2004. – 287с.
83. Євтух О.О. Нерухомість як об'єкт оцінки: сутність і класифікація / О.О. Євтух // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – N 3. – С. 90–96.
84. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування / А.М. Єріна – К.: КНЕУ. – 2001. – 358 с.
85. Єщенко П.С. Соціальне житло і моделі забезпечення ним / П.С. Єщенко, Л.П. Чубук // Економічна теорія. – 2009. – N 2. – С. 36–46.
86. Жаліло Я. Економічна стратегія як категорія сучасної економічної науки / Я. Жаліло // Економіка України. – 2005. – № 1. – С 42–47.
87. Жилищная экономика / пер. с анг. [под ред. Г. Поляковского]. – М.: Дело, 1996. – 223 с.
88. Жилищная политика в странах – членах ЕС. La dimension familiale de la politique du logement // Les politiques familiales nationales des Etats membres de la Communaute en 1991 / Commise, des Communautes europ. Observatoire europ. des politiques familiales nationales; Dumon W. avec la collab. de Nuelant T. et al. – Bruxelles, 1992.– T. 1.– P. 109–170.
89. Жилищная политика Пензенской области – 2020 – режим доступу http://www.penza.ru/file_object/show/874a15c4c92ad58087f0745ffcb9f66d
90. Жилищный Кодекс Российской Федерации – режим доступу: http://www.gilkodeks.ru/
91. Жилищный кодекс Украинской ССР: Научно–практический комментарий [M. А. Голодный, П. Η. Дятлов, В. И. Жуков и др.] – К.: Политиздат Украины, 1990.– 542 с.
92. Житлове іпотечне кредитування в Україні. Аналітичний огляд УНІА за 2005 рік. –К., – 2006. – 43 с.– Режим доступу – http://www.unia.com.ua/
93. Житлове іпотечне кредитування в Україні. Аналітичний огляд УНІА за 2006 рік. –К., –2007. – 64 с.– Режим доступу – http://www.unia.com.ua/
94. Житлове іпотечне кредитування в Україні. Аналітичний огляд УНІА за 2007 рік. К., 2008 – 56 с. – Режим доступу – http://www.unia.com.ua/
95. Житлове іпотечне кредитування в Україні. Аналітичний огляд УНІА за 2008 рік. – УНІА. – К., – 2009 – 87 с. – Режим доступу – http://www.unia.com.ua/
96. Житлове іпотечне кредитування в Україні. Аналітичний огляд УНІА за 2009 рік. – УНІА. – К., – 2010 – 61 с. – режим доступу – http://www.unia.com.ua/
97. Житловий кодекс Української РСР – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=5464-10
98. Житловий фонд України – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ – Заголовок з екрану
99. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні: навч. посіб. /В. Жуков, В.Скуратівський – К.: Українська академія державного управління при Президентові України, 2000. – 200с.
100. Завора Т.М. Формування житлової політики регіону: автореф. дис.. канд. екон. наук: 08.00.05 / Т.М. Завора; Полтав. нац. техн. ун–т ім. Ю.Кондратюка. – Полтава, 2008. – 20 с.
101. Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово–комунального господарства на 2009–2014 роки: Затв. Законом України від 24 червня 2004 року N 1869–IV – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1869–15
102. Загородній А. Г. Фінансово–економічний словник / А. Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – Львів: Нац. ун–т «Львівська політехніка», 2005. – 714 с.
103. Задесенець Д. В. Гроші в ціль / Д. В.Задесенець, О.І. Кучерява // Українська столиця. – №21 (66). – 11 червня 2007 р.
104. Заєць А. Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України «Про венчурні фонди інноваційного розвитку / А. Заєць – режим доступу – http://invest.flint.kiev.ua/index.php?lang=ua&get=120&id=1498
105. Закон України «Про власність» вiд 07.02.1991 № 697–XII. – режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=697–12
106. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та інвестиційні фонди)» – режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/ laws/mein.cgi?nreg=2299
107. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»вiд 19.06.1992 № 2482–XII – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=2482–12
108. Закон України «Про соціальні послуги» вiд 19.06.2003 № 966–IV. – http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=966–15
109. Залкинд Л.О. Вопросы жилищной политики на местном уровне / Л.О.Залкинд // Экономические и социальные