ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

brief description

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

ЗАНФІРОВ Віктор Анатолійович

УДК 658.1:338.6

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

ЗАПОРІЖЖЯ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1
НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

9

1.1.Теоретико-методологічна база досліджень державного регулювання соціально-економічного розвитку

9

1.2.Розвиток програмного управління на регіональному рівні

27

1.3.Особливості формування концепції розвитку регіону в ринковій економіці

39

1.4.Критерії вибору підходів до соціально-економічного розвитку регіону

47

Висновки до розділу 1

64

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

67

2.1.Становлення державної регіональної політики в Україні

67

2.2.Аналіз процесів регіоналізації в Україні

79

2.3.Розвиток діяльності місцевих органів влади у сфері регулювання соціально-економічного розвитку регіону

91

Висновки до розділу 2

100

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

104

3.1.Формування цілей розвитку регіону

104

3.2.Впровадження нових технологій управління регіональним розвитком

113

3.3.Пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку регіону

123

3.4.Прогнозування розвитку регіону в умовах бюджетного дефіциту

137

Висновки до розділу 3

156

ВИСНОВКИ

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

164

ДОДАТКИ

177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Найважливішим завданням розвитку українського суспільства є підвищення якості управління соціально-економічним розвитком держави і регіонів. На сьогодні в практиці державного управління в Україні фінансові та матеріальні ресурси, що спрямовуються на розвиток регіонів, використовуються неефективно. Крім того, неправильно побудована система управління призводить до розбіжностей інтересів суб’єктів господарювання. Більшість регіонів не в змозі самостійно вирішувати свої соціально-економічні проблеми, що зумовлює необхідність втручання держави в їх життєдіяльність.
За роки ринкових реформ Україні вдалося досягти певних успіхів у побудові нового економічного механізму регулювання соціальних процесів. Регіони України за умов упровадження децентралізованої моделі управління дістають реальну можливість розширити свої повноваження щодо регулювання процесів раціонального використання регіональних ресурсів та створення умов для підвищення якості життя населення.
Сьогодні в кожному регіоні розробляються регіональні програми, метою яких є визначення довгострокових цілей розвитку, параметрів прогнозних змін. Такі програми не обмежуються лише визначенням перспективних напрямів розвитку регіонів. Вони передбачають конкретні дії регіональної влади в розрізі пріоритетних для регіонів сфер економічної діяльності з метою досягнення бажаних прогнозних орієнтирів.
Програмно-цільовий підхід до регулювання ринкового господарства, його теоретико-методологічні основи були започатковані Дж.Кейнсом [67], С.Ланзенауэром [77], М.Спрангом [77], П.Уайтом [134], Д.Уіртом [135], Л.Хайнцом [76] та ін. Пошук ефективних методів управління здійснювало багато вчених, але найбільший внесок у дослідження цих питань зробили такі з них, як: В.И.Гурьев [36], В.Н.Іванов [96], О.Г.Осауленко [94], Г.П.Ситник [120], М.В.Степанов [108] та ін. Результати багатьох досліджень проблеми ефективного державного регулювання регіонального розвитку викладені в працях вітчизняних науковців: О.І.Амоши [4], С.О.Білої [6], Д.П.Богині [7], В.Г.Бодрова [8; 9;10], В.М.Геєця [78], М.Х.Корецького [95], Е.М.Лібанової [78], Ю.В.Навpузовa [89], В.М.Олуйко [92], В.В.Юрчишинa [148] та ін.
Разом з тим варто визнати, що в Україні поки ще не розроблені єдина наукова парадигма щодо програмно-цільового підходу в управлінні, методичні основи формування концепції соціально-економічного розвитку регіону, не визначені технології вибору стратегій і пріоритетів розвитку, методи оцінювання ефективності досягнення цілей та інструменти їх реалізації.
Науково-теоретична та практична значущість указаних проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової теми Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління” Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195) і пов’язана з темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України, у розробці яких здобувач брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методологічних та прикладних засад соціально-економічного розвитку регіону як складової державного регулювання економіки України.
Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:
виявити перспективні напрями подальших досліджень державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону на основі аналізу наукової літератури українських і зарубіжних учених;
уточнити сутність поняття «державна регуляторна політика», яке реалізується в концепції розвитку регіону;
визначити узагальнюючий критерій, з допомогою якого оцінюється ефективність регулюючих впливів на рівні регіону;
розкрити особливості соціальної політики України через сприйняття соціального управління як сукупності дій, спрямованих на оптимізацію споживання життєвих благ;
удосконалити структуру процесу програмно-цільового управління розвитком регіону;
запропонувати непрямі методи впливу на регіональний розвиток на основі стимулювання розвитку кластерів;
розробити науково-практичні рекомендації з розвитку регіонів України, удосконалення системи їх фінансування та формування регіональних соціально-економічних програм;
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин щодо регулювання розвитку регіону, формування системи його фінансування та розробки регіональних соціально-економічних програм.
Предметом дослідження є механізм здійснення державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що здійснення державної регуляторної політики щодо соціально-економічного розвитку регіонів сприяє розвитку окремих галузей економіки, поліпшує соціальне забезпечення і соціальний захист населення, підвищує його рівень життя.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є праці українських і зарубіжних авторів, фундаментальні дослідження в галузі програмно-цільового управління, сучасне українське законодавство, норма­тивні акти й інші офіційні документи, що регламентують порядок розробки та реалізації державних і регіональних цільових програм.
У дослідженні використовується сукупність прийомів і методів наукового пізнання соціально-економічних явищ і процесів: порівняльний аналіз при проведенні аналізу наукової літератури українських і зарубіжних вчених; конкретно-історичний аналіз для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі реформування законодавчої бази; економіко-статистичні методи в процесі аналізу динаміки розвитку окремих галузей економіки регіону під впливом соціальної та економічної політики держави; метод експертних оцінок при визначенні впливу на регіональний розвиток формування кластерів; абстрактно-логічний метод з метою теоретичного узагальнення й формулювання висновків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад щодо формування системи державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону. За результатами дослідження виділяються пріоритетні напрями розвитку регіону, розроблені практичні рекомендації щодо впровадження нових технологій управління регіональним розвитком.
У межах проведеного дослідження стосовно розв’язання наукової проблеми в роботі
уперше:
- запропоновано узагальнюючий критерій, з допомогою якого оцінюється ефективність регулюючих впливів держави на регіональний розвиток: рівень умов соціально-економічного розвитку регіону. Він являє собою сукупність кількісних і якісних показників, що характеризують умови розвитку населення: здоров’я, працю, освіту, культуру, житлові й інші умови;;
удосконалено:
- концепцію економічного і соціального розвитку регіону як синте­тичного документа, що поєднує в собі переваги генеральних схем розвитку регіонів і планів економічного та соціального розвитку на базі програмно-цільового управління;
- структуру процесу програмно-цільового управління розвитком регіону шляхом застосування системного підходу, що передбачає побудову дерева цілей”, прогностичної моделі соціально-економічного розвитку регіону, вияв­лення характеру залежностей між параметрами системи й уточнення чинників досягнення цілей, розробку інформаційної структури системи управління;
- механізм регулювання фінансових потоків у регіоні через його класте­ризацію, що передбачає поєднання фінансово-кредитних установ (фінансовий капітал); виробничих підрозділів (промисловий капітал); торговельно-комерційних (збутових) організацій і транспорту (торговельний капітал);
дістало подальший розвиток:
- поняття державної регуляторної політики на регіональному рівні як певний набір різних пар методичних впливів: заборони й дозволу; примусу і заохочення, покарання й винагороди, спонукання і стримування, зацікавлення й пригнічення;
- дослідження соціального управління в прагматичному розумінні як сукупності дій, спрямованих на оптимізацію споживання життєвих благ за критерієм відповідності економічним результатам: споживання суспільних (безкоштовних) благ (держава замовляє й оплачує їх виробництво, а також розподіляє їх між регіонами та соціальними групами); споживання індивідуальних (платних) благ (держава створює умови для їх виробництва і споживання).
Практичне значення одержаних результатів. Результати аналізу теоретичних матеріалів і методичні положення, викладені в дисертації, доведені до стадії, що дає змогу використовувати їх у практичній діяльності органів регіональної влади. Це, у свою чергу, може сприяти раціоналізації територіального управління. Проведені дослідження дали змогу сформувати систему прогнозів і програм щодо перспективного соціально-економічного розвитку Запорізької області. Дисертаційна робота може становити інтерес для вико­навчих органів державної влади при розробці концепції розвитку регіону. Сформульовано конкретні рекомендації з управління розвитком і ефективним функціонуванням регіону. Такі рекомендації були використані при розробці механізму управління соціально-економічного розвитку Запорізького району Запорізької області (довідка від 12 січня 2006р. № 34-001).
Розроблено рекомендації Головному управлінню економіки Запорізької обласної державної адміністрації з удосконалення технології управління економічним розвитком регіону. Результати досліджень застосовані при підготовці Основних засад стратегії економічного та соціального розвитку Запорізької області на 2004-2015 роки (довідка від 9 січня 2006р. №04-328/06).
Теоретичні висновки й емпіричний матеріал роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» у процесі викладання таких дисциплін: «Менеджмент», «Теорія державного управління», «Державне регулювання економіки», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка від 12 січня 2006р. №23).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: «Дні науки» (м.Запоріжжя, 2005р.), «Наука та інновації 2005» (м.Дніпропетровськ, 2005р.), Сучасний стан та проблеми розвитку під­приємництва в регіоні” (м.Дніпропетровськ, 2005р.).
Результати дисертації доповідалися на засіданнях кафедри державного управління та адміністративного менеджменту Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління»
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в дев’яти публікаціях загальним обсягом 3,6 обл.-вид. арк., у тому числі в чотирьох статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації 188 сторінок. Робота містить 11 рисунків, 31 таблицю, 4 додатки. Список використаних джерел складається з 157 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону шляхом визначення теоретичних підходів, оцінювання діяльності місцевих органів влади, обґрунтування цілей та пріоритетних напрямів розвитку регіону, розробки концепції державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Вивчення наукових праць з проблем державного регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні свідчить, що вибрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Однак, незважаючи на велику кількість наукових публікацій, ця проблема розглядалася в них, фрагментарно, нескоординовано, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Теоретичні і концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблеми: закладено основи програмно-цільового підходу до регулювання ринкового господарства; досліджено ефективні методи управління; розвинуто теорію соціально-економічного управління регіонами; застосовано комплексний підхід до вирішення проблеми ефективного державного регулювання регіонального розвитку.
Перспективними напрямами подальших досліджень стосовно теми дисертації визначено: проведення системного наукового аналізу змісту, особливостей та системи державного управління регіональним розвитком в Україні; встановлення чітких, єдиних і загальноприйнятих критеріїв і процедур оцінювання конкретного державного регуляторного втручання, аналогічних процедурам економічного оцінювання; розробка моделі поєднання регуляторних переваг ринку і держави.
2. Державна регуляторна політика на регіональному рівні розглянута як певний набір різних пар методичних впливів: заборона й дозволу, примусу і заохочення, покарання й винагороди, спонукання і стримування, зацікавлення й пригнічення. Система регіонального розвитку передбачає оперативність і гнучкість прийняття управлінських рішень. Її запропоновано реалізувати в Концепції економічного і соціального розвитку регіону, що є синтетичним документом і поєднує у собі головні ознаки генеральних схем розвитку регіонів і традиційних планів економічного і соціального розвитку.
3. Визначено узагальнюючий критерій, що оцінює ефективність регулюючих впливів рівень умов соціально-економічного розвитку регіону. Він являє собою сукупність кількісних і якісних показників, що характеризують умови розвитку населення. Сформована система показників, що оцінюють їх рівень з кількісного і якісного боку, яка розподілена на такі складові: здоров’я, працю, освіту, культуру, житлові й інші умови.
Такі показники були розраховані у Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій областях. Установлено, що рівень державного регулювання соціально-економічного розвитку найнижчий серед трьох регіонів у Запорізькій області, а найвищий у Донецькій, що свідчить про необхідність вжиття першочергових заходів саме у Запорізькій області.
4. Україна задекларувала справедливу ефективну соціальну політику, яка потребує систематичного обґрунтування. Пропонується сприймати соціальне управління в прагматичному розумінні як сукупність дій, спрямованих на оптимізацію споживання життєвих благ за критерієм відповідності економічним результатам. Це споживання включає у себе дві складові: споживання суспільних (безкоштовних) благ (держава замовляє й оплачує їх виробництво та розподіляє їх між регіонами і соціальними групами); споживання індивідуальних (платних) благ (держава створює умови для їх виробництва і споживання).
5. Обґрунтовано, що проблеми розвитку регіонів є складними і погано структурованими. Виходячи з цього запропоновано структуру процесу програмно-цільового управління розвитком регіону. Її можна реалізувати в чотири етапи. Перший передбачає стандартну схему дослідження, що задається «деревом цілей». На другому етапі розробляється прогностична модель соціально-економічного розвитку регіону і прогнозуються окремі соціально-економічні показники. На третьому етапі проводиться діагностування, яке дає змогу виявити характер залежностей між параметрами системи і уточнити умови досягнення цілей, оцінити загальну величину наявних резервів і завдяки цьому досяжність цілей. Четвертим етапом є розробка інформаційної структури системи управління, якою завершується впровадження цільової програми розвитку.
6. Нові управлінські підходи передбачають застосування непрямих методів впливу на регіональний розвиток на основі стимулювання розвитку кластерів, що передбачає ініціативу і спільні зусилля представників бізнесу, адміністрацій регіону та податкової служби. Роль держави полягає у формуванні комфортного середовища для кластерів щодо їх взаємодії з фіскальними органами.
Запропоновано структурований механізм, що відображає фінансові потоки, які відбуваються в регіоні. Формалізований механізм фінансових потоків у дисертаційній роботі представлений у вигляді моделі, що враховує три кластери, які включають: фінансово-кредитні установи (фінансовий капітал); виробничі підрозділи (промисловий капітал); торговельно-комерційні (збутові) організації і транспорт (торговельний капітал).
Розроблена модель дає можливість представити господарські процеси, що здійснюються в регіоні, у єдиному вартісному вимірі; контролювати доцільність фінансування господарської діяльності у процесі реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, результативність діяльності кожного кластера в процесі досягнення цілей регіону; а також діяльність обласної державної адміністрації щодо забезпечення цілеспрямованості фінансових потоків стосовно досягнення національних, державних та галузевих цілей у процесі реалізації науково-технічних і соціально-економічних програм.
7. У дослідженні встановлено, що соціально-економічний розвиток держави нерозривно пов’язаний з розвитком її окремих регіонів. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо підтримки соціально-економічного розвитку регіонів:
для південних регіонів України: розробка заходів з розвитку паливно-енергетичної промисловості, чорної і кольорової металургії, хімічної, автомобільної, аерокосмічної промисловості, важкого машинобудування (поліпшення екологічної ситуації шляхом упровадження у виробництво безвідхідних і маловідхідних технологій, пере­профілювання окремих підприємств, рекультивації порушених земель);
для інших регіонів України: посилення соціальної орієнтації, прискорений розвиток АПК, сфери послуг, харчової і легкої промисловості, а також машинобудівних галузей авіабудування, сільськогосподарського машинобудування, радіотехніки й електроніки (реконструкція та технічне переоснащення підприємств хімічної промисловості, розвиток наукоємних виробництв на основі науково-технічного і кадрового потенціалу України).
удосконалити систему фінансування регіонів: встановити правила формування дохідної частини бюджетів міст та районів (з метою планомірного фінансування заробітної плати для міст та районів пропонується залишати не менш ніж 40% прибуткового податку з громадян); досягти розподілу видатків на виконання делегованих та власних повноважень (на виконання власних повноважень рекомендовано виділяти надходження від податків, на спрямування яких місцева влада має найбільший вплив плата за землю, місцеві податки і збори, кошти від приватизації); запровадити фіксування надходжень із загальнодержавних податків і зборів;
підвищити рівень життя населення шляхом поліпшення соціального забезпечення і соціального захисту за допомогою формування регіональних програм розвитку.
Отже, регулювання соціально-економічного розвитку регіону є засобом випливу держави на розвиток окремих галузей економіки, поліпшення соціального забезпечення і соціального захисту населення з метою підвищення його рівня життя. Система регулювання соціально-економічного розвитку регіону потребує подальшого вдосконалення, чому сприятиме впровадження запропонованих у дисертації рекомендацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганбегян А.Г. Управление социалистическими предприятиями: вопросы теории и практики. М.: Экономика, 1979. С. 240.
2. АлександроваВ. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку // Економіка України. 1999. №10. С.29-31.
3. Алексєєв І. Функції та об’єкти державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. ОФ УАДУ. Одеса: ОФ УАДУ, Оптімум, 2001. Вип. 6. С. 40-46.
4. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізації: наукова доповідь / О.І.Амоша, С.М.Капура, М.Г.Чумаченко та ін. Донецьк: ІЕП НАН України, 1999. 48с.
5. Антонов В. Методологічні підходи щодо оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України // Управління сучасним містом. 2003. №7-9 (11). С. 51.
6. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Монографія / С. Біла. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408 с.
7. Богиня Д.П., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. 1999. № 5. С. 12-21.
8. БодровВ.Г. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці: інституціональний підхід // Вісник УАДУ. 2002. №3.
9. БодровВ.Г. Державні та ринкові регулятори економічного оновлення // Україна: поступ у XXI століття: Наук.-метод. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000.
10. БодровВ.Г. Ринкова трансформація економіки України: порівняльний аналіз // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Матеріали наук. конф. К.: Вид-во НТУУ КШ”, 2001. 340с.
11. БондарО.В. Принципи стратегічного управління інноваційною діяльністю // Регіональні перспективи. 2000. № 2/3 С.75-76.
12. БубенкоП.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: Монографія. X.: Вид-во НТУ ХШ”, 2002. 316с.
13. Бузляков Н.И. Методы планирования и повышение уровня жизни. М.: Экономика, 1969. 160 с.
14. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. К., 1997. С. 49.
15. Вертакова Ю.В., Кузьбожев Э.Н., Самофалова Е.В. Прогнозирование и индикативное планирование в регионе. М.: МГУ, 2001. 123 с.
16. Воронков А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США. М.: Наука, 1986. 230 с.
17. Гuзевuус Вольфганг. Политика местного самоуправления в ФРГ / Фонд Фридриха Эберта. - Бавария: Мюнхен, 1995. 144 с.
18. Гильченко Л.В. Из истории становления местного самоуправления в России // Государство и право. 1996. № 2. С. 142-152.
19. ГалушкінаТ.П. Модель регіонального інноваційного екоменеджменту (на прикладі приморських рекреаційних територій) // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період. Львів, 2000. Вип.16. С.126-131.
20. ГаманМ.В. Проблеми інноваційної діяльності на регіональному рівні в Україні // Вісник Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права. 2003. № 2 (6). С. 220-223.
21. Ганущак Ю. Бюджет 2000: як перебороти деградацію // Голос України. 2000. 8 лютого. С. 4.
22. Гапоненко А.Г., Полянский В.Т. Развитие региона: цели, закономерности, методы управления. М.: РАГС, 1999. 130 с.
23. Герасимчук З., Ковальська Л. Обґрунтування вибору стратегії формування та нарощення виробничого потенціалу регіонів України // Регіональна економіка. 2002. № 4. С. 82.
24. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики. М.: Наука, 1998. 659 с.
25. Голікова Т. Методологічні засади розмежування функцій державного управління і місцевого самоврядування // Економіка України. 1996. № 4. С. 48-52.
26. Гордон Т.Д., Раффенспеpгep М.Д. Построение дерева целей для планирования теоретических научных исследований: Руководство по научно-техническому прогнозированию. М.: Прогресс, 1977. 220 с.
27. Горжеляк Г. Основні поняття регіональної політики / Канцелярія Голови Ради Міністрів Польщі. Варшава, 1999. 88 с.
28. Горский И. В. Фискальная политика регионов // Финансы. 1995. № 10. С. 8-1.
29. Государственное регулирование экономики / Под ред. Г.А. Капитонова. -М.: ЗАО «Лита», 1999. 154 с.
30. Гранберг А.Г., Зайцева Ю. Производство и использование валового регионального продукта: межрегиональные сопоставления // Российский экономический журнал. 2003. № 1. С. 39-54.
31. ГранбергА.Г. Основы региональной экономики. 3-е изд. М.: Высшая школа экономики, 2003. 477с.
32. ГубернаяГ.К. Наследованные признаки власти и их роль в управлении // Социально-гуманитарные проблемы менеджмента. Сер. Государственное управление. Донецк: ДонГАУ, 2003. Т. IV. Вып. 19. С.124-129.
33. ГубернаяГ.К. Наследство и управлении страной и реформами // Менеджмент. 2002. № 4 (20). С.156-161.
34. ГубернаяГ.К. Рынок: новые условия управления. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. 110с.
35. ГубернаяГ.К., КотельниковВ.Д. Парадоксы научно-технического прогресса и проблемы ее гуманизации // Материалы конф. «Научно-технический прогресс и интенсификация производства». Донецк: ИЭП НАН УССР, 1989. С.89-95.
36. Гурьев В.И. Основы социальной статистики. М.: Финансы и статистика, 1991. 220 с.
37. Давиденко I.В. Розвиток кластера курортно-лікувальних послуг у контексті структурних перетворень регіонального рекреаційного комплексу // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічною університету. Серія: Економічні науки. Черкаси: ЧДТУ, 2002. С. 132-136.
38. Данкерс Д.С. Муниципальная бюджетная система в Нидерландах // Государство и право. 1993. № 1. С. 9.
39. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. К.: Основи, 1998. 542 с.
40. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Економіка України. 1995. № 1. С. 12-21.
41. Деркач Н.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине: Учеб. пособие. Днепропетровськ: Пороги, 1995. 256 с.
42. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання- Прес, 2002. C.149.
43. Добровольська Л. Соціальні видатки бюджету України // Фінанси України. 2002. № 9. С. 13-19.
44. Долішній М., Козоріз М. Моделі державного управління в ринковій економіці // Економіка України. 1999. № 6. C. 15-17.
45. Доморацкая Э.И., Маклаков В.В. Государство и экономика во Франции: Организационно-правовые аспекты. М.: Наука, 1991. 180 с.
46. Дробишевська Г. Зарубіжний досвід міської політики // Економіка України. 1996. № 2. С. 79-83.
47. Дюрічку К., Алмаші Л. Бюджетна політика в Угорщині // Регіональна економіка. 2001. № 4. С. 24-28.
48. Евенко Л.И., Урицкий В.Е., Авергов В.А. Государство и управление в США. М.: Мысль, 1985. 185 с.
49. Евченко А.В. Методический подход к прогнозированию социального развития региона с учетом ресурсных возможностей // Проблемы региональной экономики. 2000. № 1-4. С. 165-182.
50. Ельмеев В.Я. Методологические основы планирования социального развития. М.: Мысль, 1974. 167 с.
51. Жуков В.И. Реформы в СНГ: 1985-1995 гг. М.: Союз, 1997. 415 с.
52. Журавлева Н.А., Зубарев И.Б., Клочников И.К. Очерки государственного регионального программирования экономики в развитых капиталистических странах. М.: МГУ, 1988. 195 с.
53. Зайцев В.К. Система национальных счетов и государственное программирование в Японии. М.: Наука, 1984. 240 с.
54. Зайцева Л. Оцінка смілості розвитку економіки регіону // Управління сучасним містом. 2001. № 1. С. 31-36.
55. Занфіров В.А. Впровадження нових технологій управління регіональним розвитком // Вісник НАДУ 2005. № 3. С. 311-316.
56. Занфіров В.А. Регулювання розвитку виробництва на регіональному рівні // Економіка та держава. 2005. № 10. С. 34-36.
57. Занфіров В.А. Розвиток процесів регіоналізації в Україні // Економіка та держава. 2005. № 11. С. 73-76.
58. Занфіров В.А. Становлення державної регіональної політики в Україні // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. №3 (12). С. 36-44.
59. Занфіров В.А. Державне регулювання соціально-економічної сфери // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2004. № 2. С. 43-47.
60. Занфіров В.А. Соціально-економічні аспекти подолання кризи у сфері зайнятості населення // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2005. № 1. С. 41-46.
61. Занфіров В.А. Екологізація державного та регіонального розвитку // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Д.: Наука і освіта, 2005. Т. 6. С. 9-11.
62. Занфіров В.А. Одержавленість економічної системи // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет ЗІДМУ”, 27-28 жовтня 2005; Ред.кол. В.М. Огаренко та ін. Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2005. Т. 2. С. 30-31.
63. Занфіров В.А. Соціально-економічні аспекти подолання кризи у сфері зайнятості населення // Наука та інновації 2005: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Том 12. Економічні науки. Д.: Наука і освіта, 2005. С. 19-20.
64. Заржицький О. Концепція регіональної економічної політики в Україні: якою їй бути // Право України. 2001. №7. С.70-76.
65. Заяць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. К.: «Ленвіт», 1997. 152 с.
66. Интервью митрополита Питирима // Советская культура. 1989. 15 июня. C. 6.
67. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. М.: Прогресс, 1978. 562 с.
68. Коваль О.М. Структура і функції державного регулювання і управління ринком праці в Україні // Вісник УАДУ. 2001. № 4. С. 244-252.
69. Колемаев А. Математическая экономика. М.: ЮНИТИ, 1998. 240 с.
70. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. К., 1999. С. 126.
71. Крылова Н.С. Государственный аппарат экономического регулирования в Великобритании. М.: Наука, 1972. 342 с.
72. Кузнецов В.И. Механизм государственно-монополистического регулирования французской экономики. М.: Наука, 1989. 170 с.
73. Кузьбожев Э.Н. История государственного управления. М.: МГУ, 2000. 169с.
74. Кузьбожев Э.Н. Разработка управленческого решения. М.: МГУ, 1999. 62 с.
75. Кузьбожев Э.Н. Экономическое прогнозирование (методы и модели): Учеб. пос. М.: МГУ, 1997. 84 с.
76. Ламперт Хайнц. Социальная рыночная экономика: Германский путь. М.: Дело, 1993. 430 с.
77. Ланзенауэр С.X., Спранг М.Р. Разработка сценариев инфляции: Пер. с англ. М.: Наука, 1982. 220 с.
78. Лібанова Е.М. Стратегія економічного і соціального розвитку Укераїни (2004-2015 рр.) «Шляхом європейської інтеграції» / Кол. авт.: А.С. Гальчинський (наук. кер.), В.М. Геєць, С.Г. Бабенко та ін. К.: Інформ.- видав. центр Держкомстату України, 2004. 416 с.
79. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения. М.: Дело, 2000. 392 с.
80. Лопухин М.М. ПАТТЕРН метод планирования и прогнозирования научных работ. М.: Сов. радио, 1981. 118 с.
81. Лузин Г.П., Кутьбожев Э.Н. Управление региональным развитием в период перехода к регулируемому рынку (прогнозы, анализы, варианты). М.: КолНЦ, 1991. 87 с.
82. ЛукінС.О. Інноваційна стратегія процесу регіонального реформування економіки // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Львів, 2000. Ч.2. С.173-175.
83. Лукінов І.І. Регіоналізація України та економічна наука // Регіональна економіка. 1998. № 2. С. 20-27.
84. Майер В.Ф. Уровень жизни населения. M.: Mысль, 1977. 115 с.
85. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 25. Ч. 1. 680 с.
86. Мизес Л. Бюрократия. Запланированный хаос. Антикапиталистическая реальность. М.: Дело, 1991. 234 с.
87. Моніторинг економічного і соціального розвитку регіонів України (1990-2001 рр.) / Мін-во економіки України. К., 2001. 129 с.
88. Моррис У. Наука об управлении. Байесовский поход: Пер. с англ. М.: Мир, 1997. 312 с.
89. НавpузовЮ.В. Конкурентоспроможість регіонів: взаємодія державних установ і громаських організацій: Монографія / Ю.В.Навзуров. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 208с.
90. О’Шенесси Дж. Принципы организации управления фирмой: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1979. 258 с.
91. Ойкен В. Основные принципы экономической политики. М.: Прогресс, 1995. 496 с.
92. ОлуйкоВ.М. Кадри в регіоні України: стаовленя та розвиток : Монографія / В.М.Олуйко; За ред. Н.Р.Нижник, Г.ІЛелікова. К.: Наук. світ, 2001. 236с.
93. Організаційно-правова основа діяльності сільсікої ради: Наук. вид. / П.Т Саблук, В.В. Зіновчук, М.К. Орлатий та ін. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 109 с.
94. ОсауленкоО.Г. Інформаційне забезпечення державного управліня сталим ровиткм: Монографія / О.Г.Осауленко. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2001. 72с.
95. Основи економічної теорії: Навч. посібник / Л.Ю. Мельник, П.М. Макаренко, М.Х. Корецький, В.М. Огаренко, О.І. Дацій Запоріжжя: ГУ ЗІДМУ”, 2004. 635 с.
96. Основы социального управления: Учеб. пос. / Под ред. В.Н. Иванова. М.: Высшая школа, 2001. 271 с.
97. Петраш І.Ю. Бюджетно-фінансові повноваження органів місцевого самоврядування // Збірник наукових праць з фінансового права / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. Х., 1999. 204 с.
98. Піхоцька О. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової самостійності органів місцевого самоврядування // Фінанси України. 2003. № 5. С. 46-50.
99. Плужников І. Засади визначення пріоритетів бюджетної політики держави // Економіст. 2003. № 2. С. 25-29.
100.