ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ НА ОСНОВІ СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ І КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

brief description

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ЧЕРНИЧКО ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 336.341:338.24:336.77

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ НА ОСНОВІ СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ І КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Башнянин Григорій Іванович,
Львівська комерційна академія,
завідувач кафедри економічної теорії

Львів – 2013

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи державного управління сталим економічним розвитком
1.1. Сутність та критерії сталого економічного розвитку 16
1.2. Теоретичні погляди та концептуальні підходи до визначення пріоритетності чинників сталого економічного розвитку 39
1.3. Методичні положення формування механізму державного управління сталим економічним розвитком 70
Висновки до першого розділу
92
Розділ 2. Стабілізація фінансових і кредитних відносин та її вплив на параметри економічного розвитку
2.1. Оптимізація системи економічних відносин як основний чинник сталого економічного розвитку 95
2.2. Місце фінансових і кредитних відносин в системі економічних відносин 107
2.3. Вплив стабілізації фінансових і кредитних відносин на економічний розвиток 126
Висновки до другого розділу
151
Розділ 3. Структурна модель державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових відносин
3.1. Особливості та етапи формування фінансових відносин в Україні 153
3.2. Сучасний стан і аналізування проблем інституційної структури фінансових відносин в Україні 171
3.3. Механізм державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових відносин 200
Висновки до третього розділу
228
Розділ 4. Структурна модель державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин
4.1. Інституційні засади організації кредитних відносин в Україні 230
4.2. Кредитний канал української моделі монетарного трансмісійного механізму 251
4.3. Механізм державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин в Україні 278
Висновки до четвертого розділу
310
Висновки 312
Додатки 322
Список використаних джерел 344

ВСТУП

Актуальність теми. Світова фінансово-економічна криза продемонструвала глобальну нестабільність економічного розвитку та тісний взаємозв’язок між процесами, які відбуваються в грошовому та реальному секторах економіки. Відповідно, все більше західних та вітчизняних економістів наголошують на необхідності пошуку причин дестабілізації економічних процесів саме в сфері фінансових і кредитних відносин.
Зростання обсягів кредитування, незбалансованість фінансової системи, неефективне збільшення рівня державних витрат та значна соціальна зорієнтованість бюджетної системи, проблеми стабільності валютного курсу – ці, та багато інших проблем беззаперечно доводять необхідність глибокого обґрунтування теоретичних і практичних підходів забезпечення стабільного економічного розвитку.
Розвиток соціально-орієнтованої національної економіки, її інтеграція в світову економіку неможлива без стабільної матеріальної основи – висококонкурентного реального сектора, який динамічно та пропорційно розвивається. Саме тому, питання, пов’язані з необхідністю стимулювання економічного розвитку, узгодження динаміки розвитку реального сектору з існуючими техніко-економічними, соціально-економічними та організаційно-економічними відносинами набувають вагомого значення.
З одного боку, економічний розвиток – це наслідок зміни кожної або всієї сукупності вище вказаних груп економічних відносин. Оптимізація економічних відносин призводить до: поліпшення засобів та предметів праці; формування ефективних інструментів державного управління; покращення умов та форм організації виробництва; розвитку ринкових відносин; оптимізації форм власності. З іншого боку, економічний розвиток – це процес, який забезпечує зростання основних макроекономічних показників, оптимізацію структури економіки країни та стимулює зміни в економічних відносинах. Підвищення рівня доходів і національного багатства забезпечує розвиток фінансово-кредитної системи, виступає чинником поліпшення інвестиційної та ділової активності, сприяє розвитку техніко-економічних відносин. Відповідно, погіршення економічної кон’юнктури в країні деструктивним чином впливає на організаційно-економічні та соціально-економічні відносини.
Неефективна реалізація української моделі соціально-орієнтованої ринкової економіки обумовила спад виробництва, незадовільний стан соціальної сфери – науки, освіти, охорони здоров’я, культури. Досвід показує, що багато проблем соціальної та економічної незбалансованості зароджувалися в грошовому секторі, а пізніше набирали загальнонаціональних масштабів. Тому дослідження сталого економічного розвитку з позицій забезпечення стабілізації фінансових і кредитних відносин – одна з гострих та масштабних проблем.
Недостатній обсяг фінансових ресурсів як на рівні суб’єктів господарювання, так і країни у цілому, стали причиною глибоких системних криз в національній економіці. Саме тому, необхідність розробки концептуальних засад державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових і кредитних відносин в Україні обумовлює актуальність теми даного дослідження.
Узагальнення результатів вітчизняних та зарубіжних теоретичних досліджень і практичних розробок з питань економічного розвитку та забезпечення ефективного державного управління, свідчать про відсутність комплексного підходу до вирішення даної проблеми.
Проблемам забезпечення макроекономічної рівноваги, економічного зростання, державного управління економічним розвитком приділено увагу в роботах Абалкіна Л. І., Башнянина Г. І., Борщука Є. М., Бузгаліна А. В., Гальчинського А. С., Гейця В. М., Глазьєва С. Ю., Долішнього М. І., Лукінова І. І., Михасюка І. Р., Мочерного С. В., Усоскіна В. М., Чухна А. А. та ін.
Теоретичним та практичним аспектам стабілізації економік в умовах ринкових відносин присвячено роботи, авторами яких є західні економісти Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен, Ф. Модільяні, В. Леонтьєв, Р. Солоу, П. Самуельсон, Т. Шульц, Й. Шумпетер, Дж. Стігліц, Дж. Р. Хікс, Я. Тінберген, А. Льюіс, Р. Фріш, К. Дж. Ерроу, С. Кузнец, А. Пігу, Е. Хансен, Дж. Р. Хікс, Ф. Мішкін, М. Бредлі, Б. Бухвальд, Р. Г. Габбард, Г. Дейлі, Е. Долан, Р. Дорнбуш, А. Кашьяп, К. Кемпбелл, К. Редхед, У. Харрісон, С. Хьюс та ін.
Серед вітчизняних і російських учених, які досліджували особливості та проблеми формування оптимальних фінансових і кредитних відносин, а також аналізували їх вплив на характеристики макроекономічної стабілізації та економічного розвитку, можна виділити роботи Алєксєєва І. В., Василика О. Д., Вовчак О. Д., Желюк Т. Л., Крупки М. І., Лисицького В. І., Луніної І. О., Лютого І. О., Льовочкіна С. В., Носова А. Ю., Опаріна В. М., Савлука М. І., Суторміної В. М., Федосова В. М., Філіпенка А. С., Шаблистої Л. М., Шевчука В. О., Юрія С. І. та ін.
Незважаючи на численні теоретичні й практичні розробки, пов’язані з дослідженням характеристик і чинників сталого економічного розвитку, оцінкою причин кризових явищ в грошовому та реальному секторах економіки України, визначенням державного регуляторного впливу на характеристики економічного розвитку, ступінь наукового вивчення перелічених проблем залишається недостатнім. Зазначені дослідження не об’єднані єдиними методологічними підходами. Поза увагою залишаються питання, пов’язані з необхідністю розробки теоретико-методологічних основ державного управління сталим економічним розвитком, визначенням основних показників оцінки його ефективності та механізму державного впливу на чинники економічного розвитку.
Недостатній рівень опрацювання даної проблеми в умовах реформування економіки України і необхідність наукового обґрунтування методології та практики державного управління сталим економічним розвитком обумовили вибір теми, визначили мету, завдання, структуру та зміст дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Положення дисертаційного дослідження пов’язані з реалізацією Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки розробленої Комітетом з економічних реформ при Президентові України «Заможне суспільство, конкурентна економіка, ефективна держава», Стратегії економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004 – 2015 роки, Указу Президента «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України» в якій серед ключових завдань політики національної безпеки у внутрішній сфері виділено забезпечення сталості фінансової системи, гнучкості валютного курсу гривні, розширення кредитної підтримки економіки, зміцнення довіри до фінансових установ. Основні положення дисертації є теоретичним підґрунтям для опрацювання та вдосконалення стратегічних планів розвитку України.
Обрана тема дисертаційного дослідження пов’язана із науковими дослідженнями, передбаченими планами НДР Мукачівського державного університету та Львівської комерційної академії: «Організація та управління економічними процесами в сучасних умовах» (державний реєстраційний № 0109U001861, Мукачівський державний університет), «Фінансове забезпечення діяльності суб’єктів підприємництва в регіоні» (державний реєстраційний № 0110U000152, Мукачівський державний університет), «Проблеми функціонування та розвитку економічних систем» (номер державної реєстрації 0111U008260, Львівська комерційна академія) та «Проблеми метрологічного аналізу економічних систем» (номер державної реєстрації 0111U008262, Львівська комерційна академія). При виконанні вказаних робіт дисертант брав безпосередню участь у формуванні теоретичних і методичних підходів, створенні науково-методичного апарату, проведенні аналітичних та прогнозних розрахунків, узагальненні експертних оцінок проблем і перспектив, що стосуються економічного розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних та науково-практичних засад формування ефективного механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових і кредитних відносин.
Реалізація мети обумовила необхідність визначення і розв’язання таких завдань:
- визначення сутності сталого економічного розвитку як елементу сталого розвитку економічної системи;
- дослідження еволюції теоретичних поглядів та концептуальних підходів до визначення джерел та чинників сталого економічного розвитку;
- визначення змісту, складових та обґрунтування основних положень побудови механізму державного управління сталим економічним розвитком;
- систематизація й структурування впливу стабілізації фінансових відносин на характеристики економічного розвитку;
- формування методичних положень комплексної оцінки стабільності фінансових відносин та відповідної системи індикаторів завчасного попередження їх дестабілізації;
- розробка рекомендацій щодо формування складових механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових відносин;
- визначення інституційних засад організації кредитних відносин в Україні;
- аналіз особливостей кредитного каналу української моделі монетарного трансмісійного механізму;
- оцінка впливу стабілізації кредитних відносин на динаміку економічного розвитку в Україні;
- визначення особливостей та оцінка тенденцій змін фінансових пропорцій формування і розподілу доходів інституційних секторів;
- формування методичних положень комплексної оцінки стабільності кредитних відносин;
- розробка пропозицій щодо удосконалення механізму управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин у період еволюційних трансформаційних змін в Україні.
Об’єктом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти сталого економічного розвитку – процесу, при якому зміни економічних відносин сприяють формуванню оптимальних кількісних та якісних пропорцій у національній економіці на основі довгострокового розширеного відтворення.
Предметом дослідження є обґрунтування теоретичних, методологічних та науково-практичних засад державного управління сталим економічним розвитком та стабілізаційні механізми фінансових і кредитних відносин.
Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових методах пізнання: діалектики й історизму – при дослідженні еволюції теоретичних підходів до визначення пріоритетності чинників сталого економічного розвитку; аналогії і порівняльного аналізу – при оцінці причинно-наслідкової залежності між економічним розвитком та стабілізацією фінансових і кредитних відносин; аналізу і синтезу – у процесі виявлення чинників, що впливають на державне управління сталим економічним розвитком в умовах реформування економіки України.
В основу методологічного апарату закладено комплексний та системний підходи, які розглядають характеристики розвитку економіки України у діалектичній єдності з розвитком світового господарства. У процесі дослідження застосовуються сучасні методи дослідження: статистично-економічний, системного аналізу, структурно-графічного моделювання, які дозволяють обґрунтовано оцінювати існуючі суперечності економічного розвитку, виявляти причинно-наслідкові залежності, оцінювати ступінь залежності соціально-економічних процесів від чинників впливу. Використано методи економіко-математичного моделювання та прогнозування з метою визначення індикаторів завчасного попередження дестабілізації фінансових і кредитних відносин. Для вирішення поставлених у роботі завдань систематизації впливу стабілізації фінансових і кредитних відносин на темпи та пропорції економічного розвитку використовувались методологічні засади системного підходу та методи групування і класифікації.
Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі й нормативні акти України, дані Державної служби статистики України, Міністерства фінансів та Національного банку України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, статистика міжнародних фінансових організацій, монографічна література і періодичні видання різних країн світу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних та обґрунтуванні практичних положень, пов’язаних зі стабілізацією фінансових і кредитних відносин як чинника сталого економічного розвитку.
Основні положення, що формують наукову новизну дослідження, полягають у наступному:
вперше:
– розроблено науково-методичні положення формування механізму державного управління сталим економічним розвитком як сукупності функцій (планування, організація, регулювання і контроль), суб’єктів (організаційні структури, які розробляють, впроваджують та контролюють виконання заходів регулятивного характеру), форм та важелів управління. Запропонований склад механізму державного управління дозволяє чітко окреслити способи та інструменти впливу держави на кількісні та якісні пропорції розвитку національної економіки з метою забезпечення довгострокового розширеного відтворення;
– запропоновано і науково обґрунтовано методологічний підхід до комплексної оцінки стану стабільності фінансових і кредитних відносин в Україні шляхом визначення показників стабільності, виявлення ймовірності виникнення макро-шоків та визначення потенційних індикаторів завчасного попередження їх дестабілізації, що дозволяє сформувати комплекс загальнодержавних управлінських заходів стабілізаційного характеру;
– запропоновано модель оцінки стабільності фінансових відносин в Україні на стадії формування кінцевих доходів інституційних секторів: виділено основні чинники впливу, запропоновано індикатори завчасного попередження виникнення дестабілізації, оцінено наслідки для реального сектора. Використання методів економіко-математичного моделювання дозволило визначити кількісні параметри стабілізації фінансових відносин на стадії формування валового наявного доходу сектора нефінансових корпорацій та сектора загального державного управління.
удосконалено:
– існуючий понятійно-термінологічний апарат, який характеризує процес та особливості державного управління сталим економічним розвитком і включає такі поняття: економічний розвиток, сталий економічний розвиток, сталий розвиток економічної системи, управління сталим економічним розвитком. Зокрема, визначено зміст поняття «сталий економічний розвиток» як складової сталого розвитку економічної системи, за якого основні економічні відносини, пов’язані з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних благ і послуг, чітко узгоджуються з наявними економічними ресурсами та забезпечують ефективне вирішення найважливіших завдань життєзабезпечення суспільства за мінімального рівня нанесення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу;
– послідовність етапів формування ефективного механізму державного управління сталим економічним розвитком (постановка та обґрунтування стратегічних та тактичних цілей; визначення кількісних та якісних характеристик очікуваних результатів; аналіз альтернативних варіантів досягнення поставлених завдань загалом та окремих їх елементів; вибір оптимального варіанту досягнення поставлених завдань; створення (або удосконалення) організаційної структури, яка буде відповідати за виконання завдань; розробка та запровадження системи правових регуляторів), що сприятиме удосконаленню підходів до організації заходів державного регуляторного впливу;
– методологічні принципи стабілізації фінансових і кредитних відносин. Виділено методичний (процес досягнення стану спокою, коли вплив негативних зовнішніх чинників нейтралізується фінансовою та кредитною системами самостійно, за мінімальних зусиль з боку економічних суб’єктів), теоретичний (процес досягнення стану рівноваги між попитом та пропозицією на ринках фінансових та кредитних ресурсів) та нормативний (визначення основних параметрів, які забезпечують стан стабільності бюджетної та кредитної систем країни) аспекти стабілізації фінансових і кредитних відносин;
– методичні підходи до комплексної оцінки стабільності кредитних відносин шляхом виділення таких її елементів: оцінка поточного стану стабільності кредитних відносин (оцінювання факторів, які дестабілізують обсяги пропозиції та попиту на кредитні ресурси; визначення потенційних ризиків виникнення дестабілізації кредитних відносин); оцінка потенційних варіантів стабілізації кредитних відносин (формування їх оптимальних параметрів у межах позитивного або негативного кредитного циклу; розробка системи параметрів завчасного попередження дестабілізації кредитних відносин); формування механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин (моніторинг дієвості та результативності форм впливу держави на їх стабільність; визначення можливих варіантів оптимізації каналів монетарного трансмісійного механізму);
– структурні елементи кредитного каналу вітчизняної моделі монетарного трансмісійного механізму як послідовності етапів трансформації результатів дії інструментів державного регулювання кредитних відносин на техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини. В основу виділення видів кредитного каналу монетарного трансмісійного механізму закладено особливості суспільно–економічної форми кредитних відносин, що дозволило сформулювати особливості впливу інструментів каналу банківського кредитування, каналу міжгосподарського кредитування та каналу державного кредитування на характеристики економічного розвитку.
набули подальшого розвитку:
– класифікація основних чинників, що впливають на характеристики сталого економічного розвитку. На основі результатів дослідження еволюції теоретичних поглядів та концептуальних підходів виділено такі групи чинників: природно-кліматичні, геополітичні, демографічні, інвестиційні, інноваційні, загальносвітові, інституційні. Запропонована класифікація дозволяє уточнити та скорегувати елементи механізму державного управління сталим економічним розвитком;
– трактування понять «економічний розвиток», «економічний прогрес», «економічне зростання», які, на відміну від їх ототожнювання у багатьох працях, автором розмежовуються: економічний прогрес визначено як одну з форм розвитку економічної системи; економічний розвиток позиціонується як один з елементів розвитку економічної системи (поряд з соціальним, людським, екологічним розвитком); економічне зростання відображає кількісну форму економічного розвитку;
– формулювання основних інституційних засад організації кредитних відносин в Україні: сформульовано умови виділення кредитних відносин в окрему інституційну формацію; визначено характеристичні ознаки, види та функції кредитних відносин; окреслено систему суб’єктів кредитних відносин; виділено основні механізми їх державного регулювання.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в поглибленні існуючих теоретико-методологічних засад щодо державного управління сталим економічним розвитком у транзитивній економіці України.
Обґрунтовані в дисертації пропозиції щодо визначення причинно-наслідкової залежності між стабілізацією фінансових відносин та економічним розвитком, визначені проблеми інституційної структури фінансових відносин в Україні, запропонована методика комплексної оцінки стабільності фінансових відносин, використовуються при визначенні напрямів оптимізації механізму державного регуляторного впливу на стабільність фінансових відносин (довідка Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області № 17-10/1685-104 від 14 грудня 2012 р.).
Пропозиції відносно напрямів державної політики щодо забезпечення сталого економічного розвитку на рівні регіону, ефективного регуляторного впливу на формування фінансових та кредитних відносин між суб’єктами господарювання, органами державного управління та банківськими установами використані в процесі реалізації Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року, насамперед за таким її стратегічним напрямом, як «Львівська область – регіон сталого економічного та підприємницького розвитку» (довідка департаменту економічного розвитку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської державної адміністрації № 1-11-19/а від 3 січня 2013 р.).
Ряд пропозицій використані при доопрацюванні поданого Кабінетом Міністрів України проекту Закону про державне стратегічне планування, метою якого є визначення правових, економічних та організаційних засад формування цілісної системи державного стратегічного планування розвитку України (довідка Комітету з питань економічної політики Верховної Ради України № 04-18/15-72 від 01 березня 2013 р.).
Одержані автором результати наукових досліджень і розробок використовуються у навчальному процесі: Мукачівського державного університету при викладанні навчальних дисциплін «Макроекономіка» та «Державне регулювання економіки» (довідка № 2865 від 13 грудня 2012 р.); Ужгородського торговельно-економічного інституту КНТЕУ при викладанні навчальних дисциплін «Макроекономіка» та «Фінанси» (довідка № 587/1 від 7 лютого 2013 р.).
Обґрунтовані теоретичні висновки та розроблені практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у процесі розробки державних програмних документів, що визначатимуть стратегію державного управління реального, грошово-кредитного та фінансового секторів країни в цілому та окремих їх сегментів.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації, отримані автором особисто. У дисертації з наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, що є результатом індивідуального внеску автора.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались і отримали схвальну оцінку на таких конференціях: Регіональній науково-практичній конференції «Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі» (м. Ужгород, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура» (м. Чернівці, 2002 р.); Міжнародній науково-практичні конференції «Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті» (м. Рівне, 2002 р); II Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених за підтримки Київської міської державної адміністрації «Крок у майбутнє» (м. Київ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічні проблеми ринкової трансформації України» (м. Львів, 2002 р.); Міжнародній науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 20 липня-5 серпня 2005 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Транскордонне співробітництво як важлива складова євроінтеграційних процесів України» (м. Чернівці, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування мереж прикордонного співробітництва України» (м. Чернівці, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції молодих учених та студентів «Організаційно-економічне, фінансово-кредитне і інституційно-правове забезпечення інноваційного розвитку суб’єктів господарювання та територіальних громад» (м. Чернівці, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Устойчивое развитие – 2011» (Болгарія, м. Варна, 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 49 наукових працях, серед яких 27 одноосібних (39,89 др.арк.), у тому числі: 2 монографії (1 одноосібна загальним обсягом 21,32 др.арк.); 31 стаття у наукових фахових виданнях загальним обсягом 12,53 др.арк. (з них 23 одноосібні загальним обсягом 11,28 др.арк.); 9 публікацій за матеріалами наукових конференцій та 7 статей у інших виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У роботі запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми – формування механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових і кредитних відносин. Теоретично поглиблено сутність поняття «сталий економічний розвиток», визначено особливості організації та стабілізації фінансових і кредитних відносин, оцінено вплив стабільності фінансових і кредитних відносин на динаміку та темпи економічного розвитку країни, запропоновано складові механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових і кредитних відносин.
Головні науково-теоретичні і практичні результати проведеного дослідження:
1. Сталий економічний розвиток визначено як елемент сталого розвитку економічної системи, при якому основні економічні відносини, що пов’язані з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг, чітко узгоджуються з наявними економічними ресурсами та відповідають потребам збалансованого розвитку сучасного промислового виробництва, соціальної сфери, людських ресурсів та навколишнього середовища.
Дослідивши, з наукової точки зору, зміст понять «розвиток економічної системи», «економічний прогрес», «економічний розвиток» та «економічне зростання», доведено, що ці поняття не можна визначити як такі, що характеризують одні й ті ж явища та процеси. Зазначені дефініції взаємопов’язані між собою: «економічний прогрес» є формою «розвитку економічної системи»; «розвиток економічної системи» включає «економічний розвиток», проте не може ототожнюватися лише з ним; «економічне зростання» відображає кількісну форму «економічного розвитку».
2. Дослідження основних теоретичних поглядів щодо визначення сутності, джерел та чинників економічного розвитку доводить, що:
– економічний розвиток – це результат трансформації всіх елементів і компонентів економічної системи – продуктивних сил, виробничих відносин та господарського механізму;
– джерелом економічного розвитку виступають темпи, напрям і тип розвитку національної економіки в попередні періоди;
– серед чинників економічного розвитку виділено такі групи: природно-кліматичні (пов’язані з якісними та кількісними характеристиками природних ресурсів; якісними характеристиками земельних ресурсів; кліматичними умовами; багатством флори та фауни); геополітичні (пов’язані з формуванням геополітичних відносин на різних рівнях: міждержавному, державному, регіональному); демографічні (визначаються кількісними та якісними характеристиками людських ресурсів, рівнем зайнятості, статево-віковим складом, можливістю людських ресурсів сприймати та застосовувати нові технології тощо); інвестиційні (обсяг і структура внутрішніх інвестиційних ресурсів; інвестиційний клімат та інвестиційна активність; обсяг і структура іноземних інвестицій; ефективність розміщення інвестиційних ресурсів; обсяг інвестицій, що спрямовуються на економічне зростання); інноваційні (рівень розвитку науки і техніки; технічна оснащеність виробництва; оновлення основних засобів; зорієнтованість структури економіки країни на розвиток національних галузей та сфер діяльності; рівень зорієнтованості реального сектора на впровадження нових інноваційних заходів тощо); загальносвітові (рівень інтеграції національної економіки в світову; стан світової економічної кон’юнктури; обсяги експортно-імпортних операцій; стабільність національної валюти тощо); чинники державного регулювання економіки (поточні і стратегічні цілі державного регулятивного впливу; стиль державного управління; частка державного сектора в загальному обсязі випуску; механізм державного управління; розвиток правового регулювання; специфіка основних форм державного регулятивного впливу); інституційні (сукупність правил, норм, стереотипів, традицій, установ та інших соціальних утворень у їх співвідношенні та взаємодії).
3. Механізм державного управління сталим економічним розвитком визначено як сукупність способів та інструментів впливу держави на основні пропорції в національній економіці з метою забезпечення довгострокового розширеного відтворення. Запропоновано такі складові механізму державного управління сталим економічним розвитком: функції (планування, регулювання, організація, контроль), суб’єкти (організаційні структури, які розробляють, впроваджують та контролюють виконання заходів регулятивного характеру), форми (планування, прогнозування та програмування економічного розвитку; бюджетно-податкова; грошово-кредитна; цінова; соціальна; валютна; структурна; екологічна) та важелі державного управління (правові; адміністративні; економічні).
4. Одним із вагомих чинників стимулювання економічного розвитку є стабілізація фінансово-кредитних відносин – комплекс параметрів, чинників та заходів, спрямованих на досягнення оптимального стану рівноваги на ринках фінансових і кредитних ресурсів.
Для оцінки параметрів стабільності фінансово-кредитних відносин доцільно використовувати показник рівня стабільності, що вимірюється на основі обчислення відносних величин відхилення існуючого показника (який характеризує стан фінансових і кредитних відносин) від нормативного (порівняльного) показника.
5. Проведене дослідження фінансових відносин на стадії формування фактичного обсягу ВВП країни дозволило зробити такі висновки: основою сталого економічного розвитку України можуть стати лише позитивні зрушення в реальному секторі економіки; порівняльний аналіз тенденцій розвитку української економіки та економік країн СНД свідчить, що з 2005 року в Україні відбувається процес відставання від середніх темпів зростання реального ВВП у країнах СНД; аналізування структури ВВП України за категоріями кінцевого використання доводить, що протягом періоду 2000 – 2011 рр. у структурі відбуваються негативні зміни: зростає частка кінцевих споживчих витрат і зменшується частка валового нагромадження; дослідження структури кінцевих споживчих витрат доводить, що протягом аналізованого періоду відбувається зростання частки кінцевих споживчих витрат домогосподарств на фоні зменшення споживання сектора загального державного управління і не фінансових організацій, що обслуговують домашні господарства.
Аналіз тенденцій зміни фінансових пропорцій на етапі формування та розподілу первинних доходів дозволяє зробити висновки про те, що в структурі первинних доходів протягом аналізованого періоду (2000 – 2011 рр.) відбуваються такі зміни: зростає частка оплати праці найманих працівників та зменшується частка валового прибутку, змішаного доходу; зіставлення тенденцій та пропорцій формування і розподілу первинних доходів в Україні, Російській Федерації, Швеції та Республіці Китай доводить, що фінансові відносини, які сформувались у процесі розподілу ВВП, та фінансові пропорції, пов’язані з формуванням первинних доходів, відображають схильність України до континентальної моделі фінансових відносин. Значна частка оплати праці найманих працівників та активна участь держави у первинному розподілі характеризує соціальну спрямованість економічного розвитку.
Аналізування тенденцій і фінансових пропорцій на етапі формування та розподілу кінцевих доходів доводить, що в структурі кінцевих доходів інституційних секторів економіки України протягом аналізованого періоду відбуваються такі зміни: суттєво зростає частка доходів домашніх господарств та сектора фінансових корпорацій; зменшується частка доходів сектора нефінансових корпорацій та сектора загального державного управління. Таким чином, відбувається перерозподіл кінцевих доходів на користь домашніх господарств і тенденції, які характерні для розподілу первинних доходів, зберігаються; в українській економіці ситуація, пов’язана з розподілом валового наявного доходу, відповідає пропорціям країн із континентальною моделлю фінансових відносин.
6. Методика комплексної оцінки стабільності фінансових відносин включає такі компоненти (складові): оцінювання поточного стану стабільності фінансових відносин; оцінювання потенційних варіантів стабілізації фінансових відносин; формування дієвого механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових відносин.
Шляхом визначення параметрів характеристичних показників стабільності фінансових відносин в Україні на кожній зі стадій їх формування і розподілу та порівняння з ними фактичних показників розвитку економіки країни в 2004 – 2010 рр., у роботі зроблено висновок про те, що спостерігається чітка тенденція до погіршення стану стабільності фінансових відносин на всіх стадіях. Особливо критичною є ситуація на стадії утворення кінцевих доходів, тобто ситуація не тільки погіршується, а й набуває ознак кризи.
Основні прояви нестабільності характерні для таких інституційних секторів, як нефінансові корпорації та сектор загального державного управління. Ключовими макро-шоками для стабілізації фінансових відносин є: шок зменшення доходів сектора нефінансових корпорацій внаслідок зменшення валового сальдо первинних доходів; зростання поточних податків на доходи та майно; шок зростання доходів сектора загального державного управління внаслідок зростання валового сальдо первинних доходів; зменшення соціальної допомоги домогосподарствам.
З метою поглиблення дослідження в роботі розроблено економетричні моделі, які дозволили сформувати систему індикаторів завчасного попередження можливих макро-шоків, зокрема при збереженні існуючих тенденцій щодо формування первинних та кінцевих доходів інституційних секторів:
– умовою стабілізації фінансових відносин сектора нефінансових корпорацій є встановлення величини валового прибутку змішаного доходу сектора на рівні 26% від ВВП, а величини податків на доходи та майно – на рівні 4,5% від ВВП;
– умовою стабілізації фінансових відносин сектора загального державного управління є встановлення величини чистих податків на виробництво та імпорт на рівні 10,0% від ВВП, а величини соціальної допомоги, крім допомог в натурі, – на рівні 16,5-17,0% від ВВП.
7. Механізм державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації фінансових відносин в Україні сформовано з таких елементів: модель (континентальна модель фінансових відносин), мета (стратегічна та поточна), об’єкти (стан фінансових відносин на стадії формування фактичного обсягу ВВП; стан фінансових відносин на стадії формування та розподілу первинних доходів; стан фінансових відносин на стадії формування та розподілу кінцевих доходів), суб’єкти (органи державного управління фінансової системи; фінансові регулятори; фінансові посередники) та напрями державного регулятивного впливу (зростання частки валового прибутку, змішаного доходу в структурі первинних доходів; стабілізація частки валового прибутку, змішаного доходу сектора нефінансових корпорацій на рівні 25–26 % від ВВП; стабілізація частки податків на доходи та майно сектора нефінансових корпорацій на рівні 4–4,5 % від ВВП; стабілізація частки чистих податків на виробництво та імпорт сектора загального державного управління на рівні 10,0% від ВВП, а величини соціальної допомоги, крім допомог в натурі, на рівні 16,5-17,0% від ВВП).
8. За результатами дослідження еволюції типів і етапів розвитку кредитних відносин, основних принципів формування кредитної системи, сформульовано інституційні засади організації кредитних відносин в Україні. Визначено:
– умови виділення кредитних відносин в окрему інституційну формацію: кредитні відносини – це відокремлена частина грошових відносин, пов’язана зі створенням та використанням позичкового капіталу; кредитні відносини впливають на основні макроекономічні показники та виступають спонукальним чинником макроекономічної дестабілізації; необхідність збалансування попиту та пропозиції кредитних ресурсів з метою забезпечення сталого економічного розвитку;
– характеристичні ознаки кредитних відносин: виникнення на стадії перерозподілу кінцевих доходів; формування на засадах повернення і з виплатою відсотків; вплив на структуру та обсяги грошових потоків і кон’юнктуру ринку;
– основні функції кредитних відносин: перерозподільна; емісійна; контролююча;
– основні види кредитних відносин: кредитні відносини в умовах комерційного кредиту; кредитні відносини в умовах банківського кредиту; кредитні відносини в умовах державного кредиту.
– основні механізми регулювання кредитних відносин: виділення принципів кредитування; кредитне планування; управління кредитами; формування умов та методів кредитування; регулювання кількісних аспектів кредитування.
9. Ефективність кредитного каналу української моделі монетарного трансмісійного механізму залежить від реакції реального сектора економіки країни на інструменти державного регулювання кредитних відносин. Найвагомішим для економіки України є канал банківського кредитування, в межах якого імпульси, які стимулюють розвиток реального сектора, формуються банківськими та парабанківськими кредитними установами. Поліпшення рівня ліквідності суб’єктів кредитних відносин та застосування центральним банком інструментів експансіоністської монетарної політики виступають чинником розширення обсягів виробничого та споживчого кредитування. За умови вибору оптимальних напрямів спрямування кредитних ресурсів (розвиток галузей сфери матеріального виробництва, інвестиційного кредитування, стимулювання експорту товарів та послуг), оптимізація кредитних відносин виступає чинником поліпшення економічної кон’юнктури.
Серед сукупності факторів, які впливають на дієвість каналу банківського кредитування, виділено такі: зростання частки кредитів в активах банківського сектора; зростання частки державних банків у банківській системі; зменшення частки крупних банків зі значними обсягами власного капіталу або активів; підвищення рівня ліквідності банківських установ; зростання частки національних банків серед їх загальної сукупності; зменшення частки небанківських кредитних установ та поліпшення можливості регулювання обсягів їх кредитної діяльності; зростання частки кредитів, наданих нефінансовим корпораціям; зростання часток малого та середнього бізнесу у ВВП; підвищення рівня стабільності (розвитку) банківської системи; збільшення частки кредитів у ВВП.
10. До системи комплексної оцінки стабільності кредитних відносин включено такі елементи: оцінювання поточного стану стабільності кредитних відносин: оцінювання факторів, які дестабілізують обсяг пропозиції та попиту на кредитні ресурси; визначення потенційних ризиків виникнення дестабілізації кредитних відносин; оцінювання потенційних варіантів стабілізації кредитних відносин: формування їх оптимальних параметрів у межах позитивного або негативного кредитного циклу; розробка системи параметрів завчасного попередження дестабілізації кредитних відносин; формування механізму державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин: моніторинг дієвості та результативності форм впливу держави на їх стабільність; визначення можливих варіантів оптимізації каналів монетарного трансмісійного механізму.
11. Аналізування поточного стану стабільності кредитних відносин в Україні та виявлення тенденцій розвитку попиту та пропозиції кредитних ресурсів дозволили зробити наступні висновки: оцінка розвитку кредитної системи України протягом аналізованого періоду відображає суттєве зростання частки кредитів в активах банківської системи країни та зміну співвідношення між обсягами кредитів та депозитів у напрямку збільшення перших; оцінка обсягів і структури пропозиції кредитних ресурсів відображає переміщення грошових потоків від сектора нефінансових корпорацій до домашніх господарств; оцінка обсягів і структури попиту на кредитні ресурси відображає зміну пріоритетів у суб’єктів господарської діяльності щодо вибору джерел залучення додаткових грошових ресурсів: із сегмента цінних паперів до банківського кредитування.
У структурі кредитів, наданих комерційними банками, спостерігаються наступні негативні зміни: зменшується частка кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій; за видами економічної діяльності зменшується частка кредитів, спрямованих на розвиток галузей сфери матеріального виробництва.
12. Потенційні варіанти стабілізації кредитних відносин оцінено шляхом визначення оптимальних параметрів кредитних відносин із позицій: стану кредитної системи (частка кредитів в активах банківської системи країни – не більше ніж 60%; частка банків зі 100% іноземним капіталом – не більше ніж 25%; показник фінансової глибини – не менше ніж 30%); стану пропозиції кредитних ресурсів (частка активів комерційних банків – не менше ніж 90% від ВВП; рівень доларизації – не більше ніж 25%; відношення обсягу номінальної капіталізації до ВВП – не менше ніж 50%); стану попиту на кредитні ресурси (частка кредитів – не більше ніж 70% від ВВП; частка довгострокових кредитів у загальному обсязі – не менше ніж 50%; обсяг кредитування банками реального сектора – не менше ніж 30% від ВВП).
13. Механізм державного управління сталим економічним розвитком на основі стабілізації кредитних відносин сформовано з таких елементів: мета (стратегічна і поточна), об’єкти (кредитні відносини в умовах: комерційного кредиту; банківського кредиту; державного кредиту), суб’єкти (банківські та парабанківські кредитні установи; держава; суб’єкти господарської діяльності; населення) та напрями державного регулятивного впливу (оптимізація структури кредитів сформованих банківською системою України; стимулювання розвитку фондового ринку країни; зростання ролі виробничого та інвестиційного кредитування; формування позитивного впливу кредитних відносин на розвиток реального сектору економіки України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. – 1997. – №6. – С. 8-12.
2. Активи та зобов’язання комерційних банків в Сполучених Штатах / Федеральна Резервна Система США // http://www.federalreserve.gov/releases/h8/current/default.htm.
3. Алексеев И. В., Паранчук С. В. Проблемы налогового стимулирования и регулирования инновационной деятельности / Реформирование налоговых систем. Теория, методология и практика: монография / Под ред. И. А. Майбурова, Ю. Б. Иванова, А. И. Крисоватого. – К.: Кондор, 2011. – 352 с. – С. 261-272.
4. Алексеев И. В. Финансовые потоки и направления совершенствования фискальной политики / Налогообложение: проблемы науки и практики: [монография] / Под ред. проф. Иванова Ю. Б. – Х.: ФЛП Либуркина Л. М.; ИД «ИНЖЕК», 2009. – 296 с. – С. 215-227.
5. Алексеев И. В. Финансовые потоки, фонды и фискальная политика / Алексеев И. В. // Бизнес Информ. – Харьков: Изд. Дом «Инжэк». – 2009. – № 4 (2). – С. 35-38.
6. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: Моногр. – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с.
7. Аносова Ю. Особливості регулювання грошово-кредитних відносин в Україні / Ю. Аносова, М. М. Свердан // Вісн. Київ. ін–ту бізнесу та технологій. – 2006. – №2. – С. 88-90.
8. Антология экономической классики / Упорядоч., пред. и прим. И. А. Столярова. – М.: МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993. – 475 с.
9. Артус М. М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / М. М. Артус // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 54-59.
10. Б’юкенен Дж., Масгрейв Р. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Пер. з англ. – К.: Вид. дім «Академія», 2004. – 175 с.
11. Башнянин Г. І. Метрологічні економічні системи: вступ у загальну теорію і методологію формування економічних параметрів. – Львів: Новий Світ-2000, 2005. – 1083 с.
12. Башнянин Г. І. Ефективність дерегуляції економічних систем перехідного типу: методологічні проблеми метрологічного аналізу / Г.І. Башнянин, Г.С. Третяк. – Львів: Вид-во ЛКА, 2008. – 502 с.
13. Башнянин Г. І. Грошово-кредитне регулювання в перехідних економіках: проблеми методів і економічної ефективності / Г. І. Башнянин, А. Г. Драбовський, О. В. Щедра, Г. Є. Шпаргало. – Львів: Вид-во ЛКА, 2008. – 160 с.
14. Башнянин Г. І. Ефективність фіскально-економічної політики в трансформаційній економіці / Г. І. Башнянин, В. І. Блонська, С. С. Гринкевич, В. В. Іжевський, О. І. Іляш. – Львів: Вид-во ЛКА, 2008. – 200 с.
15. Башнянин Г. І. Грошово-кредитне регулювання у змішаних і транзитивних економіках: методи, інструменти та ефективність / Г. І. Башнянин, М. В. Корягін, Я. С. Лапчук, О. Ю. Носов, Ю. І. Турянський. – Львів: Вид-во ЛКА,2009. – 206 с.
16. Береславська О. Стабілізація гривні як чинник розвитку економіки / О. Береславська // Вісн. НБУ. – 2002. – №10. – С. 54-60.
17. Бернанке Б. Финансовый акселератор // http://econoblog.com.ua/2010/01/finansovyj-akselerator-teoriya.
18. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология / И. Бернар, Ж.-К. Колли. – М. : Междунар. отношения, 1997. – Т.1. – 784 с.
19. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, русская, английская, немецкая, испанская терминология / И. Бернар, Ж.-К. Колли. – М. : Междунар. отношения, 1997. – Т.2. – 760 с.
20. Бирюков В. Госсобственность и госсектор в рыночной экономике / В. Бирюков, Е. Кузнецова // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 3. – С. 14-21.
21. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять сталого економічного зростання та розвитку // Економіст. – 2006. – №5. – С. 62-65.
22. Бідність в Україні: методика та практика аналізу. – К.: Інститут демографії та соціальних досліджень, 2008 // http://www.nbuv.gov.ua.
23. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації // Економіка України. – 2001. – №11. – С. 4-13.
24. Білорус О. Г. Сучасний погляд на глобалізацію в контексті економічного розвитку України // Фінанси України. – 2008. – № 1. – С. 147-148.
25. Біль Д. Закон Вагнера: до останньої версії статті Адольфа Вагнера, опублікованої 1911 р., та її переклад // Журнал Європейської економіки. – 2003. – Том 3 (1). – С. 5-15.
26. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера. – К.: «Ника-Центр», 1998. – 480 с.
27. Бобров А. Л. Роль государства в достижении устойчивого развития / А. Л. Бобров, К. В. Папенов // Вестник МГУ. – 2005. – №1. – С. 106-120. – (Сер. 6: Экономика)
28. Бобров Є. А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України // Фінанси України. – 2008. – № 12. – С. 33-43.
29. Большой экономический словарь / Ред. А. И. Азрина. – М.: Ин-т новой экономики, 2004. – 881 с.
30. Большой энциклопедический словар // http://www.vedu.ru/BigEncDic/3105.
31. Бородкин Ф. М. Социальные индикаторы – что это такое? // Мир России. – 2004. – № 4. – С. 62-101.
32. Борщук Є. М. Основи теорії стійкого розвитку еколого-економічних систем: монографія – Львів: Растр-7, 2007. – 438 с.
33. Бузгалин А. В. Сравнительный анализ экономических систем: методология и теория. – Ч. 1. / А. В. Бузгалин, А. И. Колганов // Вест. Моск. ун-та. – 2002. – №3. – С. 94-113.
34. Бузгалин А. В. Сравнительный анализ экономических систем: методология и теория. – Ч. 2. / А. В. Бузгалин, А. И. Колганов // Вест. Моск. ун-та. – 2002. – №4. – С. 79-112.
35. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України : У 6 т. / Редкол.: М. Я. Азаров та ін. – К. : НДФІ, 2004. Т. 5: Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, В. Г. Бодров та ін. – 2004. – 400 с.
36. Бюджетний кодекс України № 2456-VI вiд 08.07.2010 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17.
37. Бюлетень Національного банку України № 6/2006 // http://bank.gov.ua/Publication/econom/Buleten/2006/bull_06-06.pdf.
38. Бюлетень Національного банку України № 7/2012 // http://bank.gov.ua/Publication/econom/Buleten/2012/bull_07-12.pdf.
39. Валовий внутрішній продукт (2000-2012 рр.) / Державний комітет статистики України // http://ukrstat.gov.ua.
40. Валовий внутрішній продукт за категоріями кінцевого використання / Державний комітет статистики України // http://ukrstat.gov.ua.
41. .Валовой внутренний продукт методом конечного использования 2010 года / Агентство Республики Казахстан по статистике // http://www.stat.kz/vs_scheta/int_scheta/DocLib/экспрессинформация/exp_GDP_русс.doc.
42. Вахненко Т. П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України. – 2008. – № 10. – С. 3-21.
43. Велика Радянська Енциклопедія // http://bse.sci-lib.com/article066018.html.
44. Верман Джер Р. Теория экономического развития // http://www.economicus.ru/cgiise/gallery.
45. Википедия: свободная энциклопедия // http://ru.wikipedia.org.
46. Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України: Бюл. НБУ. – № 2. – 2005 (143) // http://bank.gov.ua/Publication/econom/Buleten/2005/Bull-02_05.pdf.
47. Висновки щодо виконання державного бюджету України за 2006 рік / Рахункова палата України // http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/345922.
48. Висновки щодо виконання державного бюджету України за 2007 рік / Рахункова палата України // http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/651008.
49. Висновки щодо виконання державного бюджету України за 2008 рік / Рахункова палата України // http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/883551.
50. Висновки щодо виконання державного бюджету України за 2009 рік / Рахункова палата України // http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/1126693.
51. Висновки щодо виконання державного бюджету України за 2010 рік / Рахункова палата України // http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/1462353.
52. Від стабілізації – до економічного поступу // Урядовий кур’єр. – 2006. – №212. – С. 9.
53. Віллем де Вріс. Змістовні оцінки: показники прогресу, прогрес показників // Статистика України. – 2002. – №1. – С. 85-90.
54. Вовчак О. Д. Податкові ризики в системі управління економічною безпекою підприємницьких структур України / О. Д. Вовчак, І. Г. Кеменящ // Фінанси України. – 2008. – № 11. – С. 41-46.
55. Вовчак О. Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. – Львів: Вид-во ЛКА, 2005. – 544 с.
56. Волошин І. Механізм стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи // Банківська справа. – 2009. – №5. – С. 25-32.
57. Воронкова А. А. Проблеми банківського кредитування товаровиробників в Україні / А. А. Воронкова, Л. В. Куцина // Сучасне банківництво – проблеми та перспективи розвитку. – 2009. – С. 33-37.
58. Всесвітня економічна база даних Outlook / Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду // http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2012/02/weodata. – 2012.
59. Габбард Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка. – К.: КНЕУ, 2004. – 889 с.
60. Гайдуцький П. І. Глобалізація економічної рецесії та фінансової нестабільності / П. І. Гайдуцький, К. В Паливода // Фінанси України. – 2008. – № 1. – С. 24-32.
61. Гальчинський А. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України / А. Гальчинський, С. Льовочкин // Економіка України. – 2005. – №6. – С. 4-11.
62. Гальчинський А. С. Інноваційна стратегія українських реформ // А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. К. Кінах, В. П. Семиноженко. – К.: Знання України, 2004. – 338 с.
63. Геєць В. Каталізатором фінансової кризи в Україні була світова криза, але значна частина передумов має внутрішнє походження // Вісник НБУ. – 2009. – № 2. – С. 16–18.
64. Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2000. – 344 с.
65. Гелбронер Р. Економіка для всіх / Р. Гелбронер, Т. Лестер. – Львів: Просвіта, 1995. – 271 с.
66. Герасимова Е. М. Соціально–філософський зміст категорії «людський капітал» у межах постсоціалістичної трансформації українського суспільства // Зб. наук. пр. / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К., 2008. – Вип. 13. – С. 233-241.
67. Глухов В. В. Личные финансы: организация и управление : Дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05, 08.00.10. – Владивосток, 2002. – 213 c.
68. Головінов О. М. Економічне зростання: роль держави в ринкових умовах // Вісник СумДУ. – 2007. – №1. – С. 111-119.
69. Гош О. Гроші в системі економічних відносин // Економіка України. – 2002. – №4. – С. 51-58.
70. Гранатуров В. М. Податковий ризик держави: визначення та класифікація // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 86-95.
71. Гуцал І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування // Банківська справа. – 2002. – №3. – С. 38-45.
72. Гэлбрайт Дж. К. Экономическая теория и цели общества – М.: Прогресс, 1976. – 406 с.
73. Данилишин Б. Світова фінансова криза – тест для України // Дзеркало тижня – 2008. – № 38 (717). – 11–17 жовт. // http://www.dt.ua/1000/1550/64350/.
74. Дворніков М. Є. Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. – Вінниця ВДТУ, 2002. – 148 с.
75. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. – К.: Інтел-сфера, 2001. – 312 с.
76. Дем’янишин В. Г. Теоретична концептуалізація бюджету держави // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №9. – С. 3-11.
77. Денисова И. А. Кредитный канал воздействия денежной политики на реальный сектор. Роль взаимных неплатежей предприятий в промышленности // Российская программа научных исследований: Науч. доклад № 99/12 [Електронний ресурс] // http://www.eerc.ru/default/download/creater/working_papers/file/4ed0592b8a731ca3f80dc9a313b43516e7fc51e2.pdf.
78. Денисон Э. Исследование различий в темпах экономического роста. – М.: Прогресс, 1971. – 645 с.
79. Дерев’янко О. Г. Фінансово-кредитний механізм в системі стратегічного управління // Фінанси України. – 1998. – № 7. – С. 28-34.
80. Десятнюк О. М. Аксіологія ризикованості сфери оподаткування // Фінанси України. – 2009. – №2. – С. 51-59.
81. Доклад по вопросам глобальной финансовой стабильности (ДГФС), апрель 2012 года / Міжнародний валютний фонд// http://www.imf.org/external/ns/loe/cs.aspx?id
82. Доклад о процессе перехода за 2007 год. Жизнь в переходной период (Transition report update 2007) / Европейский банк реконструкции и развития // http://www.ebrd.com/downloads/research/transition/tr07r.pdf.
83. Дії Національного банку України в період загострення світової фінансової кризи: Аналітичний звіт, підготовлений НБУ. – К. 2009. – с. 58. // http://www.bank.gov.ua/Publication/Analytical/Report_fin_kr.pdf.
84. Долішній М. І. Фінансова політика і стабілізація економіки України // Регіональна економіка – 2000. – №. 1. – С. 7-13.
85. Долішній М. І., Злупко С. М. Дослідження глобальних трансформацій і стратегій розвитку // Регіональна економіка – 2000. – №. 3. – С. 236-240.
86. Долішній М. І. Проблеми податкової, фінансово-кредитної політики в Україні та механізми їх розв’язання // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України: Випуск XХІV / НАН України. Інститут регіональних досліджень; Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М. І. Долішній – Львів, 2001. – С. 3-7.
87. Дорошенко І. В. Теоретико-методологічні концепції розвитку фінансових ринків в умовах глобальної кризи // Фінанси України. – 2009. – № 3. – С. 77-89.
88. Дробышевский С. М. Анализ трансмиссионных механизмов денежно-кредитной политики в российской экономике / С. М. Дробышевский, П.В. Трунин, М.В. Каменских. – М.: ИЭПП, 2008. – 87 с. // http://www.iep.ru/files/text/working_papers/116.pdf.
89. Дробышевский С. М. Эволюция бюджетной политики в России в 2000−х годах: в поисках финансовой устойчивости бюджетной системы страны / С. М. Дробышевский, С. Г. Синельников-Мурылев, В. Назаров, И. А. Соколов - http://mybrary.ru/users/personal/read/?book=3954
90. Эрроу К. Экономическая трансформация: темпы и масштабы. Реформы глазами американских и российских ученых. – М., 1996 http://gallery.economicus.ru/cgibin/frame_rightn.pl?type=in&links=./in/arrow/biogr/arrow_b2.txt&img=bio.jpg&name=arrow
91. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Від. ред. С. В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія». – 2000. – Т. 1. – 864 с.
92. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Від. ред. С .В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія». – 2001. – Т. 2. – 848 с.
93. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Від. ред. С. В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія». – 2002. – Т. 3. – 952 с.
94. Економічний потенціал банків України: теоретико-методологічні основи / Воробйова О. І.// Інвестиції: практика і досвід. – 2009. – №23. – С. 36-40.
95. Економічний словник / За ред. П. І. Багрія, С. І. Дорогунцова. – К.: Гол. ред. Укр. рад. енцикл. АН УРСР, 1973. – 624 с.
96. Економічний словник-довідник / Ред. С. В. Мочерний. – К.: Феміна, 1995. – С. 88.
97. Ерохина Е. А. Теория экономического развития: системно-синергетический поход // http://www.orel.rsl.ru/nettext/economic/erohina/index.html/.
98. Євтух О. Т. Кредит як соціально-економічне явище / О. Т. Євнух // Вісник НБУ. – 2006, № 4. – С. 44-49.
99. Євтух О. Т. Нормування економічних відносин: новий аспект / О. Т. Євтух // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №8. – С. 3-10.
100. Єрмошенко М. М. Засади формування бюджетної політики держави: Наук. моногр. / За заг. ред. М. М. Єрмошенко. – К.: НАУ, 2003.
101. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект). – К.: Світ знань, 2002. – 528 с.
102. Жаліло П. А. Деформації моделі економічного зростання в умовах політико-економічного циклу й перспективи їх подолання // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 139-147.
103. Желюк Т. Л. Концептуальні засади управління довгостроковим розвитком України: національна модель та глобальні виклики / Т. Л. Желюк // Журнал Європейської економіки. – 2009. – № 8(4). – С. 371-382.
104. Желюк Т. Л. Управління довгостроковим розвитком національної економіки: методологічні та прикладні аспекти : моногр. / Т. Л. Желюк. – Тернопіль: Екон. думка, 2010. – 512 с.
105. Желюк Т. Л. Проблематика вдосконалення державного контролю в системі управління довгостроковим розвитком національної економіки / Т. Л. Желюк // Економіка та підприємництво. – 2010. – № 24. – С. 157-177.
106. Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про податки з підприємств, об’єднань та організацій» // http://zakon.nau.ua/doc/?code=v1560400-90.
107. Захарченков С. П. Обґрунтування концепції дослідження сутності фінансів // Фінанси України. – 2009. – №9. – С. 109-114.
108. Зимовець В. Акумуляція фінансових ресурсів та економічний розвиток. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003.
109. Зубченко Л. А. Финансы для роста. Выбор политики в меняющемся мире // Банки: Мировой опыт. – 2002. – №1. – С. 8-14.
110. Зятковський І. В. Теоретичні засади фінансів підприємства // Фінанси України. – 2000. – №4. – с. 25-29.
111. Илларионов А. Размеры государства и экономический рост / А. Илларионов, И. Пивоварова // Вопросы экономики. – 2002. – № 9. – С. 18–45.
112. Кабанов В. Г. Активізація фінансових інвестицій як складова стратегії стабілізації та зростання економіки // Фінанси України. – 2010. – №5. – С. 39-47.
113. Каллаур П. В. Механизм трансмиссии денежно-кредитной политики в экономике Республики Беларусь / Каллаур П. В., Комков В. Н., Чорноокий В. А.// Белорусский экономический журнал. – 2005. – №3. – С. 4-16.
114. Калюжний В. Роль державних витрат та інвестицій у ринкових економіках // Вісник НБУ. – 2003. – № 9. – С. 58-62.
115. Карпінський Б. А. Основи збалансованості фінансової системи держави / Б. А. Карпінський, О. В. Герасименко // Фінанси України. – 2003. – №1. – С. 77-79.
116. Кашьяп А. Денежно-кредитная политика и банковское кредитование / Кашьяп Анил, Джереми С. Штейн // National Bureau of Economic Research Working Paper, 1993. – № 4317. – April // http://www.nber.org/papers/w4317.
117. Кваснюк Б. Структурна перебудова економіки та її ресурси // Економіка України. – 2003. – №11. – С. 18-27.
118. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 1999. – 352 с.
119. Кларк Дж.-Б. Распределение богатства. – Глава VI: Влияния общественного прогресса // http://www.orel.rsl.ru/nettext/economic/klark/klrk006.htm.
120. Кларк Дж.-Б. Распределение богатства. – Глава XXV: Статистические стандарты в динамическом обществе // http://www.orel.rsl.ru/nettext/economic/klark/klrk025.htm.
121. Клименко Т. В. Банківська система України і напрями її розвитку // Фінанси України. – 2002. – №4. – С. 104-111.
122. Кобильнік Д. А. Правова природа публічних фінансових ресурсів // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2007. – № 4 (24). – С. 279-282.
123. Коваленко В. В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика: Моногр. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 228 с.
124. Ковалюк О. М. Методологічні основи фінансового механізму // Фінанси України. – 2003. – №4. – С. 51-59.
125. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм організації економіки України: Дис. д–ра екон. наук 08.02.03. – Л., 2004. – 420 с.
126. Ковачевич Д. Феномен и риски рост кредита в странах с переходной экономикой // Специальные темы в области научных исследований Центрального Банка Боснии и Герцеговины // http://www.cbbh.ba/index.php?id=144&lang=en.
127. Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы: Сб. науч. очерков. – М.: Флинта, 1998. – 224 с.
128. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківська справа. – 2000. – №2.
129. Колодко Г. Институты, политика и экономический рост // Вопросы экономики. – 2004. – №7. – С. 35-50.
130. Коломієць М. П. Словник іншомовних слів / М.П. Коломієць, Л.В. Молодова. – К. : Освіта, 1998. – 190 с.
131. Компоненти валового внутрішнього продукту: Статистичний щорічник Республіки Китай за 2009 рік / Національне бюро статистики Китаю // http://eng.stat.gov.tw/public/data/dgbas03/bs2/yearbook_eng/Y094I.pdf&rur.
132. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації // Економіка України. – 2009. – №12. – С.22-34.
133. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток // Економіка України. – 2008. – №3. – С. 84-91.
134. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток // Економіка Ук