ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

brief description

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Кравчук Мар’яна Юріївна

УДК 34: 619:351.74 (477)

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Курило Володимир Іванович

Київ – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………..4
ВСТУП……………………………………………………………………………6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ.............................................................................................................15
1.1. Історичний нарис становлення державного контролю у сільському
господарстві України……………………………………………………………15
1.2. Поняття та особливості здійснення державного контролю у сільському господарстві………………………………………………………...43
Висновки до розділу 1……………………………………………………70

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ ЯК ІНСТИТУТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА...................................................................................................................73
2.1. Загальна характеристика інституту державного контролю у сільському господарстві України……………………………………………….73
2.2. Правові форми, методи та стадії здійснення державного контролю в сільському господарстві……………………………………………………...86
2.3. Система і правове становище органів, що здійснюють державний контроль в сільському господарстві…………………………………………..109
Висновки до розділу 2…………………………………………………..140

РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ............................................................................................143
3.1. Адміністративна юрисдикція державних органів у галузі сільського господарства…………………………………………………………………….143
3.2. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі сільського господарства України……………………………………………..158
3.3. Напрями удосконалення інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства…………………………………………………………………….181
Висновки до розділу 3…………………………………………………..196
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………200
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АЕС атомна електростанція
АПК агропромисловий комплекс
АРК Автономна республіка Крим
ВРНГ Вища Рада народного господарства
Всеукраїнська РСІ Всеукраїнська робітничо-селянська інспекція
Держагропром Державний агропромисловий комітет
Держветфітослужба України Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України
Держінспекція державна інспекція
Держкомрибгосп Державний комітет рибного господарства
Держрибагенство України Державне агентство рибного господарства України
Держрибінспекція Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства
Держсільгоспінспекція Державна інспекція сільського господарства
Держсортінспекція Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин
Держсортслужба України Державна служба з охорони прав на сорти рослин
Держстандарт України Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики
ЄС Європейський Союз
ЗУ Закон України
ЗУНР Західно-Українська Народна Республіка
ІНТОСАІ міжнародна організація вищих органів фінансового контролю
Кормовиробництво кормове виробництво
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
Мінагрополітики України Міністерство аграрної політики України;
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Мінсільгосппрод Міністерство сільського господарства та продовольства України
Правосвідомість правова свідомість
РНК Рада Народних Комісарів
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СОТ Світова організація торгівлі
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
Укрдержрибгосп Державний департамент рибного господарства
Укрсадвинпром республіканське об’єднання по садівництву, виноградарству та виноробству
УНР Українська Народна Республіка
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Стратегічною передумовою демократичного розвитку держави є наявність державного контролю у сільському господарстві. Ця галузь входить до складу агропромислового комплексу України, а також становить його домінуючу частину. Окрім часткової самостійності, контрольна діяльність у ній тісно пов’язана з іншими галузями, це полягає у тому, що контролюватися мають усі явища, весь виробничий процес – від початку до кінця аж до готової продукції. Держава зобов’язана отримувати повну інформацію про реальний стан рослинництва та тваринництва, що охоплюються сільським господарством, а також аналізувати їх проблеми розвитку. До того ж, впливати на врегулювання суспільних відносин через ряд, законодавчо визначених, прийомів і заходів, тим самим задовольняючи інтереси громадян. Оскільки, такий ефективний контроль – запорука існування здорової нації та суспільства загалом.
Доречно звернути увагу, що у цей час актуальними є наступні питання: теоретичні дослідження діяльності сільськогосподарських інспекцій, визначення прогалин та недоліків у їх практичній роботі, характеристика особливостей адміністративних правовідносин, опрацювання пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення реалізації державного контролю. З описаних підстав пропоноване дисертаційне дослідження може скласти основу для розуміння юридичної природи державного контролю у сільському господарстві України та практичного вдосконалення діяльності сільськогосподарських інспекцій.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України та в контексті проведення у нашій державі адміністративної реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у: з’ясуванні змісту державного контролю у сільському господарстві України, визначенні його пріоритетів, узагальненні діяльності сільськогосподарських інспекцій, теоретичному формулюванні поняття інституту державного контролю у сільському господарстві України, дослідженні юрисдикційних повноважень державних органів у галузі сільського господарства, розробці пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення контролюючої діяльності.
Меті підпорядковано такі завдання:
– проаналізувати історичні етапи становлення та розвитку державного контролю у сільському господарстві України;
– з’ясувати сутність контролю як елементу управління;
– визначити ознаки державного контролю у сільському господарстві та сформулювати його теоретичне поняття;
– для поглиблення розуміння державного контролю у сільському господарстві визначити його мету, дослідити принципи, форми, методи та стадії;
– сформулювати теоретичне поняття та ознаки адміністративно-правового інституту державного контролю у сільському господарстві України;
– дослідити особливості діяльності контрольно-інспекційних органів, розкрити їх правовий статус, а також визначити їх систему на основі єдності завдань і функцій;
– на підставі вивчення і узагальнення визначити спільні критерії у діяльності інспекцій в галузі сільського господарства;
– охарактеризувати адміністративні правопорушення у галузі сільського господарства України;
– на основі аналізу визначити юрисдикційні повноваження сільськогосподарських інспекцій;
– розробити рекомендації, спрямовані на удосконалення інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають і здійснюються в процесі контрольної діяльності у сільському господарстві України.
Предмет дослідження становлять норми адміністративного законодавства та практика їх застосування у процесі здійснення державного контролю в сільському господарстві, наукові підходи до розуміння юридичної природи державного контролю, реалізації та удосконалення діяльності сільськогосподарських інспекцій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і підходів наукового пізнання: загальнофілософські (діалектичний метод), загальнонаукові (методи аналізу і синтезу, історичний, формально-логічний, системний та функціональний підходи) спеціальні юридичні методи (порівняльно-правовий і формально-юридичний).
В основу дослідження державного контролю в сільському господарстві України покладено діалектичний метод. За його допомогою здійснено розмежування понять «державний контроль» і «державний нагляд».
Методи аналізу і синтезу застосовувались при вивченні теоретичних та практичних проблем здійснення державного контролю в сільському господарстві України. За допомогою історичного методу проведено порівняння розвитку державного контролю в сільському господарстві України у різні історичні періоди та його правового визначення. Застосування формально-логічного методу дозволило сформулювати поняття державного контролю у сільському господарстві України, адміністративно-правового інституту державного контролю у сільському господарстві, а також аргументувати висновки щодо оптимізації діяльності сільськогосподарських інспекцій. Системний та функціональний підходи дали змогу дослідити систему органів, що здійснюють державний контроль у сільському господарстві, та вивчити функціональні зв’язки між ними.
Порівняльно-правовий метод вжито при вивченні нормативних актів, що втратили чинність у порівнянні з діючими, а також завдяки йому розкрито недоліки правового регулювання окремих сільськогосподарських інспекцій. Формально-юридичний метод застосовувався при розробці рекомендацій щодо удосконалення інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства.
Науково-теоретичну основу для написання дисертаційної роботи склали загальнотеоретичні наукові праці вітчизняних та провідних фахівців у галузі адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного права, загальної теорії держави і права та інших галузей права, а також роботи вчених-економістів, філософів, філологів, представників науки державного управління: В. Б. Авер’янова, Ф. Х. Адіханова, О. Ф. Андрійко, Д. Н. Бахраха, І. Л. Бачило, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, А. П. Гетьмана, З. С. Гладуна, С. Т. Гончарука, С. І. Дорогунцова, Й. С. Завадського, Я. А. Здіра, А. Б. Зеленцова, Л. В. Коваль, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, М. В. Кравчука, В. І. Курила, О. О. Майданник, Н. Р. Нижник, В. І. Олефіра, О. Ю. Піддубного, В. М. Соловйова, В. В. Станіславського, Ю. А. Тихомирова, Н. В. Хорощак, А. П. Шергіна, В. К. Шкарупи та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням теоретичних проблем таких як: адміністративно-правові відносини в українському сільському господарстві, історичний досвід становлення державного управління та контролю в Україні, специфіка державного контролю у галузі сільського господарства і практика адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державного контролю та застосування ними заходів адміністративної відповідальності на основі чинного вітчизняного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
уперше:
– здійснено періодизацію розвитку державного контролю у сільському господарстві України, в результаті чого проаналізовано позитивний й негативний досвід. Зазначено, що на території України, починаючи з часів Київської Русі і закінчуючи періодом Гетьманщини, жодним державним органом не було видано законодавчого акту, який би регулював відносини в галузі сільського господарства. Вперше саме царський уряд Росії, до якої належала Україна, прийняв нормативно-важливі документи з регулювання питань у галузі сільського господарства.
– запропоновано комплексний підхід до проблем оптимізації діяльності сільськогосподарських інспекцій із урахуванням їх територіального характеру, який забезпечить ефективність системи державного управління. Державні сільськогосподарські інспекції задля реалізації своїх завдань повинні більше опиратися на підпорядковані їм обласні та районні інспекції;
– визначено напрями розвитку інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства, які полягають у наступному: систематизувати та кодифікувати законодавство про адміністративну відповідальність відповідно до Конституції України, законодавчо регламентувати діяльність контролюючих органів і тим самим запобігти зловживанню ними службовим становищем, збільшити розміри штрафів із врахуванням середньомісячного заробітку правопорушника, провести ряд адміністративних реформ, у ході яких мають відбутися реальні зміни до сільськогосподарського законодавства (з наближенням до європейського законодавства) та втілити їх у практику українського суспільства, за допомогою відповідних заходів усунути екологічну небезпеку для сільського господарства, розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства, шляхом закріплення у нормах КУпАП механізму притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, запровадити ефективний механізм взаємодії інспекційних органів з правоохоронними органами та іншими органами державної влади, що в результаті сприятиме ефективному здійсненню державного контролю у галузі сільського господарства;
удосконалено:
– теоретичне поняття державного контролю в українському сільському господарстві, під яким слід розуміти нормативно-встановлену й управлінсько-визначену функцію відповідних органів, реалізація якої передбачена в галузі матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною, і має на меті вплинути на поведінку суб’єктів, виявити і усунути правопорушення та притягнути винних осіб до відповідальності;
– систему класифікаційних ознак державного контролю у сільському господарстві України шляхом виокремлення наступних: форма реалізації державної влади, управлінсько-визначена система перевірки, сукупність конкретних галузей матеріального виробництва, передумова демократичного розвитку держави, підпорядкування «букві закону», виявлення фактичного стану справ у будь-якому процесі сільського господарства;
– концептуальні підходи до визначення особливостей здійснення державного контролю в сільському господарстві України: в основі його становлення та в процесі здійснення лежать певні правові засади; він притаманний кожній державі, кожній соціальній системі і без його участі не обходиться жоден правовий механізм;
– теоретичне визначення поняття інституту державного контролю у сільському господарстві України та характеристики ряду його ознак, таких як: наявність відповідної нормативної бази в законодавстві України, юридична однорідність даних нормативних засад, тісний взаємозв’язок між правовими нормами, реалізація юридично однорідних приписів на засадах законності, дисципліни, соціальної справедливос¬ті, ефективності та гуманізму, присутність суб’єктів, об’єктів управління та владної підпорядкованості між ними, державно-владний характер відносин, інформаційність щодо отриманих даних у галузі сільського господарства, виявлення правопорушень, вплив на підконтрольний суб’єкт за допущені правопорушення;
набули подальшого розвитку:
– співвідношення нагляду та контролю у державному управлінні сільським господарством України, де нагляд ми розглядаємо як окремий вид контролю;
– атрибути здійснення державного контролю у сільському господарстві України у частині форм, де передову роль віддаємо інспектуванню; у частині загальних та спеціальних методів, які спрямовані на досягнення певних цілей, а саме: попередження та виявлення правопорушень в галузі сільського господарства, забезпечення результативності діяльності підконтрольних суб’єктів, розв’язання практичних проблем тощо; у частині попередньої, поточної і послідуючої стадій, які логічно взаємопов’язані між собою та в сукупності забезпечують своєчасність контролюючих дій на підконтрольний об’єкт.
– система органів, що здійснюють державний контроль у сільському господарстві і правовий статус усіх сільськогосподарських інспекцій, виходячи з наявності у них відповідних повноважень;
– поняття ефективності юрисдикційної діяльності сільськогосподарських інспекцій через ряд прогресивних та дієвих реформ;
– гіпотези необхідності суттєвих змін нормативно-правової бази сільськогосподарських інспекцій.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки, що викладені в роботі, можуть бути використані в:
– у науково-дослідній роботі як основа наступних наукових досліджень теоретичних проблем здійснення державного контролю у галузі сільського господарства;
– у нормотворчій діяльності – для вдосконалення адміністративного законодавства та при підготовці відповідних нормативно-правових актів, які встановлюють загальні засади контрольної діяльності сільськогосподарських інспекцій;
– у правозастосовній діяльності, оскільки використання одержаних результатів дозволить покращити контрольно-інспекційну діяльність, а зокрема, площину заходів адміністративної відповідальності у галузі сільського господарства;
– у навчальному процесі вищих навчальних закладів – для розробки навчальних програм з курсу адміністративного права, навчально-методичних комплексів, навчальних посібників та підручників із дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративна юрисдикція в сільському господарстві» та ін.;
– у правовиховній сфері – для усунення правового нігілізму та підвищення рівня правової освіченості сільської громади, працівників сільськогосподарської галузі.
Особистий внесок аспіранта. У підручнику «Адміністративна юрисдикція в АПК України», опублікованому у співавторстві з В. І. Курило та О. Ю. Піддубним, М. Ю. Кравчук належить розробка теоретичної моделі державного контролю в сільському господарстві України.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені і схвалені на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та отримали позитивну оцінку. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені дисертантом на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: «Сучасний соціокультурний простір 2010» (вересень 2010, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне міжнародне та вітчизняне право як регулятор суспільних відносин» (жовтень 2010, м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку юридичної науки» (жовтень 2010, м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика правотворчої та правозастосовної діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів» (жовтень 2010, м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої 10-річчю створення юридичного факультету НУБіП «Функції державного контролю в галузі сільського господарства» (травень 2011, м. Київ). Тези доповідей опубліковано в збірниках матеріалів конференції.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені автором у навчальний процес Тернопільського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом при проведенні семінарських і практичних занять із курсів: адміністративне право, адміністративна юрисдикція в АПК, основи правознавства.
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у 9 наукових працях, з яких 4 статті, опубліковані у фахових виданнях, визначених ВАК України, та 5 тез доповідей на міжнародних та всеукраїнських конференціях.
Структура та обсяг роботи визначаються змістом наукової проблеми і спрямовані на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (173 найменувань), 3 додатків. Загальний обсяг дисертації 228 сторінок, із них – 209 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляються у з’ясуванні змісту державного контролю у сільському господарстві України, визначенні його пріоритетів, узагальненні діяльності сільськогосподарських інспекцій, теоретичному формулюванні поняття інституту державного контролю у сільському господарстві України, дослідженні юрисдикційних повноважень державних органів у галузі сільського господарства, розробці пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення контролюючої діяльності. За результатами проведеного дослідження викладені узагальнення найважливіших теоретичних і практичних результатів, основними з яких є:
1. Становлення та розвиток державного контролю у сільському господарстві України має надзвичайно багатий історичний досвід та розглядається у контексті формування української державності від найдавніших часів до сучасності.
Ми вважаємо, що доцільно виділити наступні історичні етапи розвитку сільського господарства України та аналізу державного контролю у цій галузі: перший етап (IV тис. до н.е. – VIII ст.н.е.) характеризує становлення сільського господарства як основного виду діяльності людини; другий етап (IX – XII ст., Київська Русь) позначає перші спроби проведення князями адміністративної реформи, зростання продуктивних сил у сільському господарстві; третій етап (XII – XIV ст., Галицько-Волинське князівство) має яскраво виражений конфліктно-ворожий характер в усіх сферах життєдіяльності держави, включаючи галузь сільського господарства; четвертий етап (XIII – XVІ ст., Велике князівство Литовське) констатує ґрунтовні зміни на користь Великого князя, зосередження у його особі контрою над усіма сферами та галузями держави; п’ятий етап (XVII – XVIII ст., Козацько-гетьманська держава) вказує на авторитаризм гетьмана, виконання усіх адміністративних функцій, у тому числі, здійснення козацькою старшиною державного контролю у сільському господарстві; на шостому етапі (кін. XVIII ст. – поч. XX ст.) можна спостерігати владно управлінський вплив двох імперій, Російської та Австрійської, на життєдіяльність української держави загалом та сільського господарства зокрема; сьомий етап, період існування УНР та ЗУНР (1918 р.), насичений революційними настроями щодо зміни контролюючих органів, а також виражає централізований та односторонній характер у реалізації державного контролю у всіх сферах, охоплюючи при цьому галузь сільського господарства; період радянського керівництва, як восьмий етап, розкриває драматичні й радикальні перетворення на селі, показує малоефективні результати організації та здійснення державного контролю – з однієї сторони, та розвиток відносин у сільському господарстві, початок формування нормативно-правової бази з регулювання питань у галузі сільського господарства – з другої сторони; розгляд дев’ятого етапу (від 90-х років XX ст. до сьо¬годні) свідчить про побудову Української держави на основі демократичних принципів, визначення нових механізмів та органів контролю, відновлення пріоритетності соціального розвитку в сільському господарстві.
2. На сьогодні державний контроль є важливим інструментом державного управління, і майже неможливо виділити сферу, де б він не застосовувався.
Державний контроль відіграє активну роль здебільшого там, де стан справ фактично не відповідає належному стану і проявляється передусім у межах встановленого законом порядку. Найголовніше призначення контролю – констатувати те, що потрібно.
Обґрунтована об’єктивна потреба у реалізації державного контролю, як складової управлінської діяльності відповідних органів. Оскільки, контроль притаманний кожній із гілок державної влади та входить до компетенції органів, через яких він здійснюється.
Слід зазначити, що контроль – це не тільки елемент, етап управлінського процесу, а важлива функція управління, яка здійснюється на всіх його стадіях. І в жодному разі, не можна зводити контроль лише до методу чи форми управління, тому що він є і формою, і методом, і самостійною функцією та стадією управління загалом та в галузі сільського господарства зокрема.
3. У дисертаційному дослідженні визначені ознаки державного контролю в сільському господарстві. До них належать наступні: форма реалізації державної влади, управлінсько-визначена система перевірки, сукупність конкретних галузей матеріального виробництва, передумова демократичного розвитку держави, підпорядкування „букві закону”, виявлення фактичного стану справ у будь-якому процесі сільського господарства.
Сформульовано теоретичне поняття державного контролю у сільському господарстві України, під яким слід розуміти нормативно-встановлену й управлінсько-визначену функцію відповідних органів, реалізація якої передбачена в галузі матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною, і має на меті вплинути на поведінку суб’єктів, виявити і усунути правопорушення та притягнути винних осіб до відповідальності.
4. Визначено мету державного контролю у сільському господарстві України, яка полягає у забезпеченні повної обiзнаності органiв державного управління зі станом виробничо-господарського функціонування кожної із галузей сільського господарства, кожного окремого самостiйного виробничо-пiдприємницького підприємства як суб’єкта аграрного права. Основна ціль такої діяльності – виявлення результатів впливу суб’єктів на об’єкт, наявність відхилень від прийнятих вимог, а також визначення причин цих відхилень і шляхи їх подолання. Ця мета випливає із специфіки різноаспектної діяльності в галузі сільського господарства.
5. Аналіз наукових розробок дає підставу для формулювання основних принципів контролю, таких як: законність, гласність, системність, загальність, дієвість, об’єктивність, всебічність, реальність, професіоналізм, делегування повноважень і делікатність.
Слід зазначити, що для кожної ділянки сільського господарства притаманний ряд індивідуально-визначених принципів, які характеризуються специфікою його об’єкта.
6. Для галузі сільського господарства властиві різні форми здійснення контролю: перевірки, спостереження, обстеження, інспектування, нагляд, експертний аналіз тощо. На нашу думку, передову роль необхідно віддати інспектуванню, так як воно, в першу чергу, проводиться спеціально уповноваженими на те державними органами – інспекціями.
7. Обґрунтована притаманність для державного контролю у сільському господарстві України як загальних методів (переконання, адміністративний примус ін.), які можуть застосовуватися до кожного об’єкта управління, так і спеціальних методів (метод видання наказів, розпоряджень та вказівок; розгляд документації; проведення реєстрації суб’єктів та об’єктів господарюючої сфери та ін.), характерних у більшості для конкретного об’єкта.
У ракурсі загальних методів державного контролю можна зазначити, що вони, як індивідуально так і в сукупності, спрямовані на досягнення певних цілей, а саме: попередження та виявлення правопорушень в галузі сільського господарства, забезпечення результативності діяльності підконтрольних суб’єктів, розв’язання практичних проблем тощо.
На нашу думку, застосовуючи спеціальні методи, інспекторським органам необхідно зважати на такі фактори: наявність різних ситуацій, обставин, індивідуальних за своїм характером; обумовлення повноважень контролюючих суб’єктів згідно їх компетенції.
8. На практиці державний контроль у сільському господарстві України реалізується через попередню, поточну і послідуючу стадії. Всі вони між собою логічно взаємопов’язані і в сукупності забезпечують своєчасність контролюючих дій на підконтрольний об’єкт.
У наслідок проведення контрольних дій, відповідні органи приймають рішення, рекомендаційного чи примусового значення. Результати даних про природу контролюючих дій, стан справ по фактах і юридичні наслідки оформляються в офіційних матеріалах.
9. Теоретично сформульовано поняття адміністративно-правового інституту державного контролю у сільському господарстві під яким розуміємо розрізнений, нормативно-встановлений комплекс норм, що спрямований на регулювання суспільних відносин у галузі сільського господарства України. Власне такі суспільні відносини охоплюють питання державного контролю у галузях: розведення сільськогосподарських тварин, якості харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, вирощування сільськогосподарських культур, стану сільськогосподарських рослин, використання і відтворення водних живих ресурсів, технічних засобів для агропромислового комплексу тощо.
Враховуючи багатовекторність інституту державного контролю в сільському господарстві, виділено наступні його ознаки: наявність відповідної нормативної бази в законодавстві України, юридична однорідність даних нормативних засад, тісний взаємозв’язок між правовими нормами, реалізація юридично-однорідних приписів на засадах законності, дисципліни, соціальної справедливос¬ті, ефективності та гуманізму, присутність суб’єктів, об’єктів управління та владної підпорядкованості між ними, державно-владний характер відносин, інформаційність щодо отриманих даних у галузі сільського господарства, виявлення правопорушень, вплив на підконтрольний суб’єкт за допущені правопорушення.
10. У результаті дисертаційного дослідження, визначено систему органів, що здійснюють державний контроль в сільському господарстві, яку складають: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України із спеціалізованими інспекційними органами та відповідні місцеві органи виконавчої влади.
Важливе місце у системі контролюючих органів належить державним інспекціям. Інспекція, як контролюючий орган у сільському господарстві, є спеціалізованим державним органом, який має виключно сільськогосподарську спеціалізацію по дорученій йому ділянці контрольної діяльності.
Сьогодні Міністерство аграрної політики та продовольства України має у своєму складі такі інспекційні органи: Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, Державну інспекцію сільського господарства України, Державне агентство рибного господарства, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів.
11. З’ясовано, що не всі досліджувані суб’єкти, які здійснюють контрольно-наглядову діяльність у галузі сільського господарства, є інспекціями за назвою. Так, наприклад, органи ветеринарного контролю функціонують під назвою Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, а державний контроль у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів покладається на Державне агентство рибного господарства України. У зв’язку з цим виникає ряд проблемних питань, пов’язаних з визначенням правового статусу цих органів. Звідси, при розгляді питання „система і правове становище органів, що здійснюють державний контроль в сільському господарстві”, необхідно брати до уваги такий суб’єкт, що входить у цю систему й аналізувати його з позиції – „частина цілого”. Частина – це інспекція, комітет, служба, для яких властиві подібні завдання й форми їх реалізації, а ціле – це сукупність та єднання органів у систему сільськогосподарських інспекцій.
12. Сільське господарство – складова частина агропромислового комплексу України. Сільськогосподарські інспекції – структурні одиниці Міністерства аграрної політики та продовольства України. Звідси, на логічних засадах випливає потреба у відокремленні сільськогосподарських інспекцій зі складу Міністерства аграрної політики та продовольства України та інтегрування їх в єдиний новостворений державний орган (чи то на правах міністерства, чи то на правах управління).
13. На нашу думку, діяльність органів, що здійснюють державний контроль у сільському господарстві, повинна носити територіальний характер із урахуванням природних та соціальних особливостей тієї чи іншої місцевості країни. Звідси випливає, що державні сільськогосподарські інспекції задля реалізації своїх завдань повинні більше опиратися на підпорядковані їм обласні та районні інспекції.
14. Необхідним є процес удосконалення нормативно-правового регулювання роботи сільськогосподарських інспекцій. Правова база діяльності сільськогосподарських інспекцій не цілком виправдана на практиці через її новизну та наявність значних прогалин. Сьогодні до численних законів законодавцем не внесені необхідні зміни, що свідчить про невідповідність правових норм у нормативно-правових актах. Так, наприклад, згідно ЗУ „Про захист рослин” державний контроль у сфері захисту рослин здійснює не Держветфітослужба, а Головна державна інспекція захисту рослин України; організація та здійснення державного контролю в галузі сільськогосподарського насінництва та розсадництва покладаються не на Держсільгоспінспекцію, а на Українську державну насіннєву інспекцію й Українську державну помологічно-ампелографічну інспекцію. Наведене наштовхує на думку про неспроможність нинішньої державної влади забезпечити оперативні зміни у законодавстві, що породжує існування так званих „недійсних” законів.
15. Визначено ряд спільних критеріїв для сільськогосподарських інспекцій. До них можна віднести: виключну сільськогосподарську спеціалізацію, яка контролює лише таку виробничо-господарську діяльність, що безпосередньо є частиною сільськогосподарського виробництва або безпосередньо з ним пов’язана; наявність повноважень по здійсненню державного контролю в сільському господарстві і застосуванню до порушників адміністративно-правових санкцій; реалізація державної політики в АПК.
16. Здійснено аналіз складів адміністративних правопорушень у сільському господарстві, що дало змогу виділити такі особливості: 1) група суспільних відносин є однорідною (так як всі ці відносини належать до сільського господарства), невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкту. Одночасно в кожному такому адміністративному правопорушенні присутній свій безпосередній об’єкт; 2) в охарактеризованих адміністративних проступках об’єктивна сторона виражається як у діях, так і в бездіяльності. Важливо вказати на те, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони адміністративних правопорушень у сільському господарстві, як і у всіх адміністративних правопорушеннях загалом, є протиправність; 3) суб’єктами цих проступків законодавець визначає посадових осіб та громадян – фізичних осудних осіб, які досягли 16-річного віку. У ст. 108 КУпАП зазначений спеціальний суб’єкт, яким є особи, які працюють на посадах механізаторів; 4) суб’єктивна сторона адміністративних правопорушень в сільському господарстві України розкривається як у формі умислу так і в необережності. Хоча за деякими статтями КУпАП, зокрема ст. 106, ст. 106², вина виявляється виключно у формі умислу, а в ст. 104¹ – у формі необережності.
17. Згідно розглянутих статей КУпАП України, встановлено, що найпоширенішим у системі адміністративних стягнень в галузі сільського господарства є штраф, розмір якого залежить від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Мінімальний розмір штрафу за порушення у сфері сільського господарства становить – 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що передбачений за проїзд по посівах або насадженнях на гужовому транспорті (ст. 104 КУпАП) та порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України „Про ветеринарну медицину”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями (ст. 107 КУпАП). Максимальний розмір штрафу за злочини у галузі сільського господарства – сто п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.
Слід зазначити, що сплата штрафів не звільняє суб’єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.
18. Проведено комплексний аналіз юрисдикційних повноважень кожної сільськогосподарської інспекції, з якого випливає наступне:
1) за характером компетенції ці органи виконують юрисдикційну діяльність поряд з іншими функціями;
2) дискусійний підхід до розуміння ефективності юрисдикційної діяльності інспекцій, яка залежить від встановленої державою „границі”, тобто визначеної кількості протоколів, накладених стягнень тощо. Осмислюючи все це, ми повинні розуміти, що радянські часи вже в минулому і „стаханівський режим роботи”, з наперед заданими показниками є неправомірним й недопустимим для побудови демократичного суспільства;
3) необхідним є процес реформування системи органів адміністративної юрисдикції, шляхом передачі юрисдикційних повноважень судовим органам, як єдиним, на сьогоднішній час, конституційним органам, які здатні приймати рішення за матеріалами перевірки справ про адміністративні правопорушення.
19. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення інституту адміністративної відповідальності у галузі сільського господарства України, а саме: систематизувати та кодифікувати законодавство про адміністративну відповідальність відповідно до Конституції України; законодавчо регламентувати діяльність контролюючих органів і тим самим запобігти зловживанню ними службовим становищем; збільшити розміри штрафів із врахуванням середньомісячного заробітку правопорушника; провести ряд адміністративних реформ, у ході яких мають відбутися реальні зміни до сільськогосподарського законодавства (з наближенням до європейського законодавства) та втілити їх у практику українського суспільства; за допомогою відповідних заходів усунути екологічну небезпеку для сільського господарства; розширити коло суб’єктів адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі сільського господарства, шляхом закріплення у нормах КУпАП механізму притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб; запровадити ефективний механізм взаємодії інспекційних органів з правоохоронними органами та іншими органами державної влади, що в результаті сприятиме ефективному здійсненню державного контролю у галузі сільського господарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / В. Б. Аверьянов. – К.: Наук. Думка, 1990. – 147 с.
2. Авер’янов В. Б. Державне управління: теорія і практика / В. Б. Авер’янов. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
3. Аграрне право України / [В. З. Янчук, В. І. Андрійцев, С. Ф. Василюк та ін.]; [за ред. В. З. Янчука]. – [2–е вид., ререроб. та допов.]. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
4. Аграрне право України: підручник / [за ред. О. О. Погрібного] / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // allref.com.ua.
5. Агропромисловий комплекс: правові питання / [В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, О. О. Погрібний, В. О. Олійник]; [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К.: Урожай, 1992. – 192 с.
6. Адиханов Ф. Х. Государственный контроль за использованием земель / Ф. Х. Адиханов // Доклады итоговой научной конференции юридических факультетов. – Томск: Изд-во Томского ун–та, 1973. – 174 с.
7. Адиханов Ф. Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения / Ф. Х. Адиханов. – Томск: Изд–во Томского ун-та, 1989. – 272 с.
8. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): навчальний посібник / [За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І. П. Голосніченка]. – К.: КІВС, 2002. – 141 с.
9. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина / [під заг.ред І. П. Голосніченко, Я. Ю. Конратьєва]. – К, НАВС, 1995. – 177 с.
10. Адміністративне право України: [підручник для юрид. вузів і фак.] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.]; [за ред. Ю. П. Битяка]. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
11. Административное право: [учебник] / [под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова]. – М.: Юристь, 1999. – 429 с.
12. Административное право зарубежных стран: [учебник] / [под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной]. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
13. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: матеріали наук.–практ. конф. за міжнар. участю, (28 травня 2004р., Київ): У 2 т. / Національна академія держ. управління при Президентові України / [гол. ред. В. І. Луговий].– К.: Видавництво НАДУ, 2004. – 416 с.
14. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций. : в 2 т. / С. С. Алексеев. – 1973. – Т. 1. – 401 с.
15. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О. Ф. Андрійко. – К.: Наукова думка, 2004. – 300 с.
16. Андрійко О. Ф. Державний контроль: теорія і практика : наук. доп. / О. Ф. Андрійко / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – [ред. М. С. Лопата] – К., 1999. – 23 с.
17. Андрійко О. Ф. Контроль, як функція державного управління: зміст, види та правове регулювання / О. Ф. Андрійко // Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
18. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1973. – 288 c.
19. Бахрах Д. Н. Административное право России: [учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М., 2000. – 640 с.
20. Бахрах Д. Н. Административное право России: [учебник] / Бахрах Д. Н., Хазанов С. Д., Демин А. В. – М.: Норма – Инфра-М, 2002. – 623 с.
21. Бачило И. А. Функции органов управления: (Правовые пробл. оформл. и реализации) / И. А. Бачило. – М.: Юрид. лит., 1976. – 198 с.
22. Беленчук І. А. Адміністративне право України: [навч. посіб.] / І. А. Беленчук. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 176 с.
23. Битяк Ю. П. Адміністративне право України: [підручник] / Ю. П. Битяк. – К.: Юрінком інтер, 2006. – 544 с.
24. Великий енциклопедичний юридичний словник / [За ред. Акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2007. – 992 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови [укл. і голов. ред. В. Т. Бусов]. – К.: Ірпінь: ВТФ – „Перун”, 2007. – 1736 с.
26. Вельский К. С., Елисеев Б. П., Кучеров И. И. О системе специальных методов полицейской деятельности / К. С. Вельский, Б. П. Елисеев, И. И. Кучеров // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 14.
27. Ветеринарний контроль / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http: // friedman.com.ua/ua/documents/show/7.
28. Вознесенский Э. А. Финансовый контроль в СРСР / Э. А. Вознесенский. – М.: Юрид. лит., 1973. – 134 с.
29. Волошин Г. О. Наукові основи раціонального використання земель та виведення з інтенсивного обробітку деградованих і малопродуктивних земель / Г.О. Волошин // Землевпорядний вісник. – 2002. – № 3. – С. 33-37.
30. Галузева програма розвитку молочного скотарства Тернопільської області до 2015 року: Розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 7.04.2008 р., № 253 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.adm.gov.te.ua.
31. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: [навч. посіб.] / В. М. Гаращук. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
32. Гетьман А. П., Здоровко Л. М. Регіональний екологічний контроль: теорія правового регулювання: [монографія] / А. П. Гетьман, Л. М. Здоровко. – К.: УСП МСБ, 2003. – 216 с.
33. Гетьман А. П. Процессуальные вопросы в природоресурсном праве: [учебн. пособие] / А. П. Гетьман. – К.: УМК ВО Минвузе УССР, 1989 – 52 с.
34. Гладун З. С. Адміністративне право України: Опорні конспекти лекцій / З. С. Гладун. – Тернопіль: Юридичний інститут ТАНГ, 2002. – 228 с.
35. Гончарук С. Т. Основи адміністративного права України / С. Т. Гончарук. – К.: Видавничий дім „Аванпост-прим”, 2004. – 200 с.
36. Горшенев В. М., Шахов И. Б. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенєв, И. Б. Шахов. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
37. Государственное управление: основы теории и организации.Учебник: в 2 т. / [Под ред. В. А. Козбаненко]. – [изд. 2–е, с изм. и доп.]. – М.: „Статус”, 2002 – Т. 1. – 366 с.
38. Гриценко С. П. Латинська мова й основи римського права: Навчальний посібник / С. П. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336 с.
39. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [За заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
40. Дорогунцов С. І. Удосконалення управління природокористування в АПК / Дорогунцов С. І., Борщевський П. П., Данилишин Б. М. – К.: Урожай, 1992. – 128 с.
41. Экономическая кибернетика. Основы системного анализа / ЛФЭИ; [под ред. И. М. Сыроежина]. – Л.: [ б. и.] , 1976. – 257 с.
42. Завадський Й. С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: [підручник] / С. Й. Завадський. – К.: Вища шк.., 1992. – 367 с.
43. Залюбовська І. К. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні: [навч.-метод. посіб.] / І. К. Залюбовська. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – 104 с.
44. Здир Я. А. Государственные инспекции в СССР / Я. А. Здир. – М.: Госюриздат, 1960. – 134 с.
45. Зеленцов А. Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: [учебное пособие] / А. Б. Зеленцов. – М.: Издательство Российского университета дружбы народов, 2002. – 190 с.
46. Земельное право: учеб. / [Жариков Ю. Г., Улюнаев В. Х., Демьянцева Ж. Л. и др.].; [отв. ред. Улюнаев В. Х.]. – [2 изд., испр. и доп.]. – М., 2000 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.lawbook.by.ru/magaz/pravoukr/0404/34.shtml.
47. Зима О. Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Т. Зима. – Х., 2001. – 17 с.
48. История колхозного права: Сборник законодательных материалов СССР и РСФСР 1917–1958 гг.: в 2 т. / Московский государственный университет им. М. В.Ломоносова. – М., 1959. – Т. 1. – 518 с.
49. Кармолицкий А. А. Административно-правовое регулирование надведомственных полномочий государственных инспекций / А. А. Кармолицкий. – М.: Издательство Московского университета, 1985. – 82 с.
50. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кичилюк Т. С. – К., 2007. – 205 с.
51. Коблева А. И., Чесанов Л. Г. Экологическая экспертиза и экологическая инспекция: [учебное пособие для вузов] / А. И. Коблева, Л. Г. Чесанов. – [изд. 2–е, дополн.]. – Днепропетровск: Днепррост, 2004. – 232 с.
52. Коваль Л. Адміністративне право України: курс лекцій / Л. Коваль. – К.: Основи, 1994 – 154 с.
53. Коваль Л. В. Адміністративне право: курс лекцій / Л. В. Коваль. – К.: Вентурі, 1996. – 178 с.
54. Кодекс України про адміністративні правопорушення: науково-практичний коментар / [Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін.]. – [2–ге вид.]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців „Правова єдність”, 2008. – 655 с.
55. Коломоєць Т. О. Адміністративна юрисдикція в Україні: питання теорії та практики / Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя: Запорізький держ. ун–т., 2000. – 38 с.
56. Коломоєць Т. О. Контроль як функція державного управління / Т. О. Коломоєць // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб. – Харків: УАДУ, 2001. – № 3(11).
57. Коломоєць Т. О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення України: [монографія] / Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя: „ВЕРЖЕ”, 2000. – 241 с.
58. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: [монографія] / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
59. Колпаков В. К. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти / В. К. Колпаков // Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: у двох томах. Загальна частина / [Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – Т. 1. – 584 с.
60. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков. – [2–ге вид., доп.] – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 752 с.
61. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
62. Комплексна програма розвитку агропромислового комплексу Тернопільської області на 2009 – 2011 роки: Розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 22.12.2008 р., № 940 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.adm.gov.te.ua.
63. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
64. Корнякова Т. С. Прокуратура і органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія: автореф. дис. на здобуття наук. cтупеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т. С. Корнякова. – Одеса, 2004. – 20 с.
65. Костилев В. В. Організаційно-правові засади контрольної діяльності державних інспекцій у соціальній сфері: дис. ... канд. юрид. наук: 25.00.01 / Владислав Вікторович Костилев. – Харків, 2003. – 205 с.
66. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Кравчук. – Тернопіль, 2002. – 286 с.
67. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
68. Кульчицький В. С., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: [навчальний посібник] / В. С. Кульчицький, Б. Й. Тищик. – К.: Атіка, 2001. – 320 с.
69. Курило В. І. Адміністративні правовідносини у сільському господарстві України: дис. ... д–ра юрид. наук: 12.00.07 / Курило В. І. – К., 2007. – 487 с.
70. Курило В. І. Адміністративні правочини у сільському господарстві України: сучасна парадигма: [монографія] / В. І. Курило. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2007. – 312 с.
71. Лазерев Б. М. Государственная служба / Б. М. Лазерев. – М.: ИТП РАН, 1993. – 16 с.
72. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Історія України: [навч. посіб.] / Б. Д. Лановик. – [3–тє вид., випр.. і доп.] – К.: Знання–Прес, 2006. – 598 с.
73. Леліков Г., Оболенський О. Державна служба: конституційні засади, задачі та принципи / Г. Леліков, О. Оболенський // Парламентар. – 1998. – № 3. – С. 10– 12.
74. Лученко Д. В. Контрольне провадження: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Дмитро Валентинович Лученко. – Харків, 2003. – 180 с.
75. Майданник О. О. Парламентський контроль в Україні / О. О. Майданник. – К.: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2004. – 320 с.
76. Майданник О. О. Про роль контролю у здійсненні державної влади / О. О. Майданник // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 4–9.
77. Максютин М. В. Теория юрисдикционного процесса / М. В. Максютин. – [под ред. докт. юрид. наук, проф. В. И. Авсеенко]. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2004. – 200 с.
78. Малиновський В. Я. Державне управління: [навчальний посібник] / В. Я. Малиновський. – Луцьк: Ред.–вид. відд. „Вежа” Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
79. Маматова Т. Трактування поняття «державний контроль» у сучасному законодавстві України та його уточнення / Т. Маматова // Вісник Державної служби України. – 2004. – № 1. – С. 23–26.
80. Марфіна Н. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері лісового законодавства: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Марфіна Н. В. – К., 2007. – 249 с.
81. Мелкадзе О. В. Контроль: информация, координация, эффективность / О. В. Мелкадзе. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1986. – 238 с.
82. Методичні рекомендації щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення при притягненні до відповідальності порушників земельного законодавства, затверджено Наказом Держземінспекції України від 11.05.2005 р. № 40 // Збірник нормативно-правових актів і роз’яснень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель / [Під заг. ред. О. М. Нечипоренка]. – К., 2005.
83. Наказ Міністерства аграрної політики України від 19 травня 2006 р., № 253 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
84. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відп. ред. С. С. Яценко]. – [2–ге вид., переробл. та доповн.]. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
85. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: [монография] / Н. Р. Нижник. – К.: УАДУ, 1995. – 206 с.
86. Олефір В. І. Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект): дис. ... д–ра юрид. наук: 12.00.07 / Олефір В. І. – К., 2005. – 443 с.
87. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия / [под ред. Б. И. Валуева]. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 224 с.
88. Пахомов І. Проблеми конституційної організації державної виконавчої влади в Україні / І. Пахомов // Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти. – К., 1995. – С. 60.
89. Пахомов І. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права? // Право України. – 1999. – № 2 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/7/265.
90. Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення / Ю. Педько // Право України. – 2001. – № 10. – С. 72–75.
91. Пивненко В. П. Организация взаимодействия районной (городской) прокуратуры с местными Советами народных депутатов в укреплении социалистической законности: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / В. П. Пивненко. – М., 1989. – 20 с.
92. Питання Державного комітету України по рибному господарству і рибній промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р., № 444 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
93. Піддубний О. Ю. Правове становище сільськогосподарських інспекцій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. Ю. Піддубний. – Ірпінь, 2007. – 21 с.
94. Піддубний О. Ю. Правове становище сільськогосподарських інспекцій: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Піддубний О. Ю. – К., 2007. – 198 с.
95. Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин – нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності / О. Пічкур // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 3–9.
96. Положення про Державне агенство рибного господарства України: Указ Президента України від 16 квітня 2011р., № 484/2011 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
97. Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України: Указ Президента України від 13 квітня 2011р., № 464/2011 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
98. Положення про Державну інспекцію сільського господарства України: Указ Президента України від 13 квітня 2011р., № 459/2011/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
99. Положення про Міністерство агропромислового комплексу України: Указ Президента України від 15 листопада 1997 р., № 1282/97/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
100. Поняття та види методів державного управління / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // bigreferat.com/ukr/bigreferat4879.html.
101. Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: навчальний і науково-практичний посібник / [Кол. авт.]; [за ред. А. П. Гетьмана, В. З. Янчука]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 624 с.
102. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / [под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова]. – К.: Юринком Интер, 2003. – 528 с.
103. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 р., № 2498–XII / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
104. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р.. № 963-IV/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
105. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р., № 3723-XII / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
106. Про затвердження Положення про Головну державну інспекцію захисту рослин «Головдержзахист»: наказ Міністерства аграрної політики України від 18 червня 2007 р., № 422 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
107. Про затвердження Положення про Головну державну інспекцію з карантину рослин України: наказ Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2005 р., № 727 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
108. Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р., № 42 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
109. Про затвердження Положення про Державну інспекцію з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 2004 р., № 65 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
110. Про затвердження Положення про Державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин: наказ Міністерства аграрної політики України від 16 січня 2003 р., № 17-1 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.
111. Про затвердження Пол