ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ В. Б. АНТОНОВИЧА

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

«На правах рукопису»

ПАНОВ
Дмитро Ігорович

УДК 340.123

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ В. Б. АНТОНОВИЧА

Спеціальність 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень»

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
кандидат юридичних наук, доцент
Музика Ірина Володимирівна

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………4-9

РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади, методологія та джерельна база дослідження
1.1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження ……………10-22
1.2. Понятійно-термінологічний апарат та методологія дослідження…...22-35
1.3. Суспільно-історичні передумови формування поглядів В. Б. Антоновича……..………………………………………………………35-48
Висновки до розділу…………………………………………………………48-49

РОЗДІЛ 2
Проблеми державотворення на українських землях у працях В. Б. Антоновича
2.1. Концепції походження та розвитку державності на українських землях у період Київської Русі та Великого князівства Литовського………………50-70
2.2. Характеристика державного ладу Давньої Русі, Великого князівства Литовського та України-Гетьманщини……………………………………..70-93
2.3. Проблеми національно-державного будівництва в «народницькій» концепції держави В. Б. Антоновича……………………………………...93-111
Висновки до розділу………………………………………………………111-116

РОЗДІЛ 3
Історико-правові дослідження у науковій спадщині В. Б. Антоновича
3.1. Дослідження джерел та пам’яток права……………………………..117-125
3.2. Дослідження магдебурзького права на українських землях…….…125-139
3.3. Вивчення українського звичаєвого права…………………………...139-152
3.4. Дослідження правового статусу окремих верств населення……….152-185
Висновки до розділу……………………………………………………….186-189

ВИСНОВКИ……………………………………………………………....190-196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...197-219

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасної юриспруденції зумовлює необхідність глибокого вивчення наукової спадщини фундаторів української історико-правової науки. Саме до таких першопрохідців можна віднести Володимира Боніфатійовича Антоновича (1830(34)-1908), наукова спадщина якого вимагає переосмислення та об’єктивного висвітлення. Дане дослідження сприятиме реконструкції наукового життя в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття та більш повному відтворенню картини історико-правової реальності.
В. Б. Антонович – професор Київського університету св. Володимира, член-кореспондент Петербурзької академії наук (з 1901 р.), один із засновників Київської історичної школи, вчений з європейським ім’ям. Вивчення історико-правової частини інтелектуальної спадщини науковця, викладеної у понад 300 працях з історії, археології, етнографії України, зокрема, й у кількох монографіях суто історико-правового характеру, сприятиме повнішому методологічному забезпеченню сучасних досліджень відповідної проблематики.
Праці вченого, присвячені звичаєвому праву, особливостями правового статусу окремих станів українського суспільства періоду Литовсько-руської держави, Речі Посполитої та України-Гетьманщини (бояр, шляхти, селян, міщан, козаків, духовенства), джерелам та пам’яткам українського права залишаються актуальними і в наш час.
Розвиток нового напряму правових досліджень – юридичного джерелознавства зумовлює підвищений інтерес до археографічної та едиційної діяльності вченого, зокрема, вагоме значення мають розроблені В. Б. Антоновичем методологічні та теоретичні засади вивчення джерел права.
Дослідження ідей ученого та представників створеної ним наукової школи має також наукознавче значення і надає можливість заповнити інформаційні прогалини у загальному процесі розвитку історико-правової науки.
Актуальність теми посилюється відсутністю юридичних монографічних досліджень наукової спадщини В. Б. Антоновича, що надає можливість творчо переосмислити науковий внесок ученого у розвиток та становлення вітчизняної історії держави і права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планової тематики відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема НДР «Концептуальні здобутки української академічної юридичної науки: історико-правове дослідження» (номер державної реєстрації 0108U001824).
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні, узагальненні та критичному переосмисленні історико-правової частини творчої спадщини професора В. Б. Антоновича та визначенні внеску вченого у розвиток вітчизняної науки історії держави і права.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання::
- охарактеризувати стан наукового дослідження проблеми та окреслити джерельну базу дослідження;
- з’ясувати суспільно-історичні передумови формування державно-правових поглядів В. Б. Антоновича;
- визначити, які наукові праці складають історико-правову частину інтелектуальної спадщини науковця, та висвітлити основні напрями історико-правових досліджень В. Б. Антоновича;
- розкрити концептуальні особливості поглядів ученого на походження та розвиток державності в часи перебування українських земель у складі Київської Русі, Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Речі Посполитої та в Україні-Гетьманщині;
- висвітлити юридичні аспекти «народницької» концепції держави В. Б. Антоновича;
- з’ясувати коло джерел та пам’яток права, які вивчав В. Б. Антонович та особливості методики їх дослідження;
- охарактеризувати погляди В. Б. Антоновича щодо поширення та використання магдебурзького права на українських землях;
- висвітлити значення наукової діяльності ученого у сфері вивчення українського звичаєвого права;
- з’ясувати значення і роль наукової спадщини В. Б. Антоновича для становлення і розвитку вітчизняної історико-правової науки.
Об’єкт дослідження – науково-теоретична спадщина В. Б. Антоновича.
Предмет дослідження – державно-правові погляди В. Б. Антоновича.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана дисертація є комплексним дослідженням державно-правових поглядів В. Б. Антоновича. Особливість авторського підходу полягає також у систематичному викладенні поглядів ученого та у визначенні ролі його наукової спадщини у розвитку української історико-правової науки.
Внесок здобувача визначають наступні основні результати дослідження:
вперше:
- з’ясовано, що науковий світогляд вченого формувався переважно під впливом загальноєвропейських гуманістичних цінностей, зокрема, ідей польських мислителів-гуманістів, філософії французького просвітництва і німецького романтизму та доктрини позитивізму;
- визначено своєрідність методики В. Б. Антоновича, яка полягала у всебічному, об’єктивному і системному вивченні соціально-природничих, економічних, політичних та інших чинників формування та розвитку державно-правових інститутів, а також у дослідженні історії окремих земель Південно-Західної Русі (регіональний підхід) з метою отримання об’єктивної картини розвитку державності та права на українських землях;
- з’ясовано, що професор поділяв позицію антинорманістів і був прихильником теорії насильства щодо пояснення причин походження Київської Русі та Литовсько-руської держави;
- доведено, що В. Б. Антонович спростував традиційну концепцію історії Російської держави, розроблену російськими істориками М. М. Карамзiним і М. П. Погодiним та намагання російських істориків довести правонаступництво росіян («великоросів») на полiтичну та культурну спадщину Київської Русі;
- зроблено висновок, що «народницька» концепція держави сформульована внаслідок розроблення В. Б. Антоновичем власної історіософської концепції, центральними поняттями якої були: «провідна ідея народу», «вічовий принцип» або «принципи широкого демократизму»; «рівноправність всіх перед законом, відсутність станових відмінностей, соборне управління земськими справами, свобода релігійної совісті, право розвитку і вдосконалення власних народних начал, застосування виборного начала в управлінні»;
- встановлено, що, на думку В. Б. Антоновича, магдебурзьке право в українських містах мало другорядне значення порівняно з джерелами місцевого права і виявилося неефективним у спробі регулювання розвитку торгівлі й промисловості, а також дано авторську оцінку цього твердження;
уточнено:
- перелік наукових праць В. Б. Антоновича, що стосуються державно-правової проблематики;
- доробок вченого у дослідженні українського звичаєвого права, зокрема, значення його розвідок щодо правових звичаїв гайдамаків, козаків, селян, міщан, православного духовенства, що дало поштовх до подальшого дослідження цієї проблематики вітчизняними та зарубіжними ученими;
- вклад В. Б. Антоновича у розвиток науки історії держави і права, який полягав у авторській інтерпретації теорій походження Київської Русі та Великого князівства Литовського;
- зміст «народницької» концепції держави В. Б. Антоновича, зокрема, звернуто увагу на те, що учений не заперечував цінність держави у політичному житті українського народу, а віддавав перевагу домінантному становищу нації (народу) над державою, й тому помилково був віднесений до ідеологів «бездержавності» української нації;
- оцінки та висновки прихильників та опонентів ідей В. Б. Антоновича стосовно значущості та ролі магдебурзького права в правовому житті українських міст;
набули подальшого розвитку:
- твердження, що В. Б. Антонович вважав основною формою співжиття сільського населення в Київській Русі – сільську територіальну громаду, наділену правом місцевого самоврядування та судовими функціями;
- положення про істотну роль звичаєвого права у формуванні українського національного права;
- висновок щодо зумовленості особливостей процесів формування державно-правових інститутів на території України культурним архетипом та специфікою історичного і соціального-правового розвитку українського народу.
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Положення і висновки дисертації сприятимуть поглибленню розуміння державно-правових поглядів В. Б. Антоновича, дозволять об’єктивніше осмислити особливості і шляхи формування державно-правових інститутів та системи джерел права на українських землях.
Отримані результати також можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях історії держави і права на українських землях у період ІХ – ХVІІІ ст. та у процесі викладання курсів нормативних дисциплін «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», «Історія політичних і правових учень», «Філософія права», а також під час підготовки спецкурсу з історії звичаєвого права України та підручників і посібників з відповідних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження були викладені на таких наукових конференціях:
- Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукова спадщина академіка О. О. Малиновського і сучасність» (4-6 грудня 2008 р., м. Рівне, тези опубліковано);
- XXI Міжнародній історико-правовій конференції «Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки» (23-26 квітня 2009 р., м. Миколаїв, тези опубліковано);
- Круглому столі молодих учених «Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосування» (18 травня 2010 р., м. Київ, тези опубліковано).
Основні положення та висновки дисертаційної роботи були висвітлені в п’ятьох наукових статтях, чотири з яких у фахових виданнях.
Структура роботи та обсяг дисертації. Специфіка предмету дослідження обумовила відповідну структуру кваліфікаційної роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, які включають у себе 10 підрозділів, висновків до розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 219 сторінки, із яких 196 сторінок основного тексту, список джерел – 23 сторінки (203 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й сформульовані найбільш важливі результати, які є вирішенням наукового завдання дослідження, що полягало у виявленні та критичному переосмисленні історико-правової частини творчої спадщини професора В. Б. Антоновича та визначенні внеску вченого у розвиток вітчизняної науки історії держави і права.
Історико-правове дослідження дало змогу дійти таких основних висновків:
1. Огляд змісту наукової літератури дає змогу стверджувати, що державно-правовові погляди ученого відносяться до малодосліджених тем як у вітчизняній, так і у зарубіжній історіо¬графії і до сьогоднішнього часу не були спеціальним предметом дослідження. Окремі ж розвідки, присвячені творчості вченого, не дають достовірних уявлень про особливості державно-правових поглядів ученого та його вклад у вітчизняну юридичну науку. Саме тому для отримання більш об’єктивних результатів дослідження дисертантом були використані всі доступні джерела: опубліковані роботи вченого, неопубліковані праці ученого та інші архівні матеріали, бібліографічні праці, роботи науковців, присвячені науковій спадщині В. Б. Антоновича, статті, а також некрологи, мемуарна література, епістолярні матеріали та спогади.
2. Дисертантом, на підставі аналізу теоретико-філософських витоків та суспільно-історичні передумов становлення державно-правових поглядів В. Б. Антоновича, встановлено, що характерною рисою формування наукового світогляду вченого стало засвоєння загальноєвропейських гуманістичних цінностей (вплив польської гуманістичної літератури, філософії французького просвітництва, німецького романтизму, а також сприйняття вченим основних елементів доктрини позитивізму), які він намагався донести до тогочасного українського суспільства, беручи найактивнішу участь в українському національному русі.
Зокрема, значний вплив на формування поглядів та наукових концепцій В. Б. Антоновича справили ідеї польського історика Й. Лелевеля щодо методології дослідження історичного процесу, а також ідеї М. І. Костомарова щодо політичного федералізму, особливої ролі в історії слов’янських народів громади (общини) і віча, антинорманізму та етнографічно-федералістичної теорії організації Давньої Русі.
3. На основі узагальнення результатів дослідження визначено, що праці з історії державності України посідають важливе місце в науковій спадщині В. Б. Антоновича. Учений у своїх студіях намагався показати особливості становлення та характерні риси державно-правових інститутів Київської Русі, Великого князівства Литовського, Гетьманщини.
4. Щодо внеску вченого у дослідження процесів державотворення на українських землях можна зробити наступні узагальнення: В. Б. Антонович розробив власну концепцію походження та розвитку державності на українських землях у період Київської Русі та Великого князівства Литовського; розглянув історію формування та характерні риси державно-правових інститутів Київської Русі, Великого князівства Литовського та Гетьманщини з позицій власної «народницької» концепції держави.
5. В. Б. Антонович проявив себе як яскравий представник антинорманістського напрямку у вітчизняній історіографії. Спираючись на власні дослідження і досягнення тогочасної історичної і історико-правової науки, вчений заперечував сам факт «покликання варяг» на Русь, кваліфікуючи його як «міф, що має місце в історії кожного народу».
6. Встановлено, що В. Б. Антонович був прихильником теорії насильства, пояснюючи походження давньоруської держави, оскільки вважав, що необхідність держави виникла у зв’язку із зовнішньополітичною причиною – постійною загрозою з боку чужоземців. Моментом виникнення держави учений вважав початок організації постійного війська. Проте, слідом за М. І. Костомаровим, історик стверджував, що в Давній Русі переважали децентралістичні тенденції, оскільки федералізм та громадське самоврядування були нормою суспільно-політичного життя.
7. Встановлено, що істориком було спростовано гіпотезу російського історика М. П. Погодіна щодо заселення «великоросами» Київщини внаслідок спустошення краю монголо-татарською навалою 1240 р. Вчений наголошував на безперервності існування туземного населення (українців) в регіоні та на безперервності їх державницької та правової традицій.
8. Аналіз наукової спадщини В. Б. Антоновича дає підстави стверджувати, що київський історик також обґрунтовував походження Литовсько-руської держави за допомогою насильницької теорії, оскільки вважав, що литовське плем’я тривалий час не виявляло будь-яких державотворчих інстинктів, складаючи лише етнографічно-культурну спільність, але зовнішньополітична інвазія германських орденів змусила їх консолідуватися і прискорити процес розбудови держави. У цьому процесі головним державотворчим чинником стало завоювання давньоруських земель, які складали приблизно 90 % всієї території Великого князівства Литовського. Домінуюча чисельно та територіально, руська народність відігравала провідну роль у державотворенні.
9. Встановлено, що в основу розуміння державного ладу Київської Русі, В. Б. Антонович поклав боротьбу трьох сил: громади (земство), дружини і князя, поділивши історію розвитку державної організації Давньої Русі на два періоди: київський період (період князівського єдиновладдя) і удільно-вічовий (збільшення політичної сили громади і утвердженням трьох центрів панування тієї чи іншої сили давньоруського суспільства).
Професор, крім того, приділив значну увагу таким важливим питанням як податкова система, судівництво, престолонаслідування у Давній Русі.
10. У питаннях організації органів державної влади Великого князівства Литовського В. Б. Антонович не досліджував спеціально статус і компетенцію вищих органів державної влади – «пани-ради» і Великого вального сейму, згадуючи їх лише в контексті зв'язку з центральною адміністрацією. Основну увагу учений приділив компетенції урядовців, що складають центральну адміністрацію (уряд) Великого князівства Литовського: канцлер, гетьман, підскарбій, маршалок тощо, а також порядку організації державної влади на місцях.
11. Встановлено, що В. Б. Антонович одним із перших у вітчизняній історіографії досліджував організацію державної влади Гетьманщини. Характерною рисою державного життя Гетьманської України учений відзначив те, що вся цивільна адміністрація виникала із військової організації, яка, у свою чергу, сформувалася виключно на основі козацького звичаєвого права. Вчений першим в українській історіографії встановив склад і обсяг повноважень не тільки генеральної старшини, а козацької полкової та сотенної старшини загалом, охарактеризував порядок організації влади на місцях.
12. Дисертантом визначено внесок вченого у дослідження джерел та пам’яток права, а також ролі та значення магдебурзького і звичаєвого права на українських землях. Встановлено, що завдяки багатолітній археографічній та едиційній діяльності, підсумком якої можна вважати перший в українській історіографії узагальнюючий лекційний курс з джерелознавства, В. Б. Антоновича можна вважати, одним із родоначальників такого напряму історико-правової науки, як юридичне джерелознавство. Зокрема, учений одним із перших розробив свою власну методологію дослідження юридичних пам’яток, власну класифікацію джерел права, досліджував походження джерел права та найважливіших пам’ятників права.
13. В. Б. Антонович висловив і обґрунтував думку, що магдебурзьке право мало другорядний характер порівняно з джерелами місцевого права і було неефективним у спробі регулювання розвитку торгівлі й промисловості міст тому, що вироблено на чужому ґрунті й суперечило народній традиції.
14. Аналіз наукової спадщини вченого дає підстави стверджувати, що дослідник глибоко вивчав звичаєве права України, відзначившись і як збирач, і як дослідник звичаєвого права. В. Б. Антонович вивчав утворення, еволюцію і особливостей українського звичаєвого права та обґрунтував висновок про дві його основні риси – різноманітність, зумовлену місцевими особливостями, а також консервативність, оскільки, воно діє тривалий час, конкурує з чинним законодавством і досить часто суперечить йому.
Значну увагу дослідник приділив виникненню та розвитку окремих підсистем звичаєвого права: елементам правового статусу окремих верств населення (сільських і міських громад, шляхти тощо), звичаєвому козацькому праву і, зокрема, звичаєвому праву запорізьких козаків, звичаєвому земельному праву тощо. Як окремі інститути звичаєвого права учений висвітлив елементи, існуючої у правосвідомості народу, концепції народовладдя: право на формування органів влади шляхом виборів; право на повстання, що знайшло свій вираз у гайдамаччині та козацьких повстаннях; право втечі від власника землі, який зробив спробу обмежити свободу селян; право на самосуд тощо. Ці та інші дослідження звичаєвого права не втратили актуальності і в наш час і дають можливість більш правильно та об’єктивно відтворити картину історико-правової реальності.
15. Встановлено, що «народницька» концепція держави сформульована внаслідок розробки вченим власної історіософської концепції, центральним поняттям якої стала «провідна ідея народу». При цьому, професор намагався викласти своє розуміння таких домінантних понять як «нація» і «держава», простежити між ними взаємозв’язок. Будучи прихильником етнографічної теорії нації (нація в концепції вченого постає як продукт природи, що обумовлює певну стабільність, а держава виступає як антипод нації – штучне утворення), історик не заперечував позитивної ролі держави в історії. Антонович не був противником держави як такої, однак критикував етатистський підхід у співвідношенні держава-народ і віддавав перевагу домінантному становищу нації (народу) над державою. Сприймаючи націю як етнічну спільноту, В. Б. Антонович доводив, що націями можна вважати як державні, так і бездержавні народи.
Виходячи із пріоритету народних інтересів, учений вважав найкращою формою держави – федерацію, як форму державного устрою окремої держави, не підтримуючи при цьому ідею необхідності світової чи загальноєвропейської федерації. Припустимим вважав союз між Польщею, Литвою і Україною-Руссю на засадах свободи і рівноправності, оскільки їх населення було близьким за своїм культурним архетипом.
16. Як послідовний прихильник еволюціонізму, вчений негативно оцінював необхідність швидкого (революційним шляхом) переходу до соціалізму і взагалі будь-які соціальні потрясіння, ставлячи першочерговим завданням національно-культурний розвиток української нації.
17. Значним вкладом у історико-правову науку є дослідження В. Б. Антоновичем правового статусу окремих верств населення Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Галичини (остання чверть ХVIII – друга половина ХІХ ст.) та Лівобережної України (друга половина ХVIІ – остання чверть ХVIII ст.). Зокрема, вчений зауважив, що станова диференціація населення Литовської Русі відбувалася виключно завдяки зовнішньополітичному фактору, поступово деформуючи місцеві общинні інституції. Після Люблінської унії, з утвердженням в краю інституту шляхетської демократії, шляхта стає єдиною повноправною верствою. Всі інші: бояри, козаки, міщани, православне духовенство, а особливо селяни у правовому відношенні не тільки обмежуються в правах, а й підпадають у тій чи іншій мірі під її владу.
Учений, досліджував процес закріпачення селянства, який він пов’язує з втратою права власності на землю та обсягом прав і свобод селянства. Він дійшов висновку, що процес закріпачення селянства на Лівобережній Україні був розпочатий шляхтою та козацькою старшиною і почав набувати правового закріплення з часів правління Івана Брюховецького та Івана Мазепи, а остаточно завершився прийняттям Катериною ІІ Указу від 3 травня 1783 р., який забороняв селянам Лівобережної України та Слобожанщини переходити від одного власника до іншого.
В. Б. Антонович здійснив власний поділ станів на категорії за особливостями правового статусу окремих груп населення, тобто за обсягом їх прав і обов’язків.
18. Вагомий внесок ученого в історико-правову науку надає можливість поставити постать В. Б. Антоновича поряд з видатними її представниками – М. Ф. Владимирським-Будановим та Ф. І. Леонтовичем, яких на наукові дослідження, у багатьох випадках, надихали ідеї саме В. Б. Антоновича. Він був одним із першопрохідців не тільки в дослідженні історії еволюції правових статусів вищих станів на Україні-Русі, а й в одній із самих суперечливих тем україно-російської історіографії – проблемі ролі та значенні магдебурзького права для розвитку українських міст. Професор підняв на якісно новий рівень дослідження державно-правових аспектів історії українського козацтва і його правового статусу, зокрема.
В. Б. Антонович був засновником неформального об’єднання з вивчення історії України-Русі (Київська історична школа Антоновича), до якого входили його учні: О. М. Андріяшев, Д. І. Багалій, П. В. Голубовський, М. С. Грушевський, О. С. Грушевський, В. Є. Данилевич, М. В. Довнар-Запольський, П. А. Іванов, В. Г. Ляскоронський, Н. В. Молчановський. Адепти школи так само як і її засновник зробили неоцінений вклад в дослідження історії окремих земель Південно-Західної Русі.
Крім того, його розвідки справили помітний вплив на істориків та істориків права наступних поколінь, серед яких хотілося б відзначити М. С. Грушевського – найталановитішого учня Володимира Боніфатійовича, який у відомій багатотомній праці «Історія України-Руси» концептуально розвинув погляди свого вчителя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Твори В. Б. Антоновича

1. Антонович В. Б. Волынская тревога 1789 года / В. Антонович. – Изд. Киевской Коммиссии для разбора древних актов. – К. : Типография Н. Т. Корчак-Новицкого, 1902. – 99 с.
2. Антонович В. Б. Записки в справі обмеження української мови / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 153–158.
3. Антонович В. Б. Записки по истории Литовской Руси (Лекции с первой половины 1874-го года) / В. Б. Антонович. – б. м., 1874. – 112 с.
4. Антонович В. Б. Исследование о гайдамачестве / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 372–456.
5. Антонович В. Исследование о городах в Юго-Западной России по актам 1432 – 1798 (Предисловие к 1 тому V части Юго-Западной России) / Владимир Антонович. – К. : Типография университетская, 1870. – 94 с.
6. Антонович В. Исследование о кoзачестве по актам с 1500 по 1648 год (Вступительная статья к 1 Тому ІІІ части Архива Юго-Западной России) / Владимир Антонович. – К. : Типография И. и А. Давиденко, 1863. – СХХ с.
7. Антонович В. Исследование о крестьянах в Юго-Западной России по актам 1700-1798 (Предисловие к ІІ тому VI части Архива Юго-Западной России) / Владимир Антонович. – К. : Типография И. и А. Давиденко, 1870. – 64 с.
8. Антонович В. Б. История малорусского козачества (лекции) / В. Б. Антонович. – К. : Литография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1882. – 168 с.
9. Антонович В. К вопросу о галицко-русской литературе / В. Антонович // Киевская Старина. – 1900. – Т. LXVIII. – С. 396–423.
10. Антонович В. Б. Киев в дохристианское время / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 577–592.
11. Антонович В. Б. Киев в княжеское время / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 592–605.
12. Антонович В. Б. Киев, его судьба и значение с ХІV по ХVI столетие // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 534–576.
13. Антонович В. Б. Киевские войты Ходыки – эпизод из истории городского самоуправления в Киеве в ХVI-XVII ст. // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 160–185.
14. Антонович В. Б. Колдовство (документы – процессы – исследования) / В. Б. Антонович. – Петербург, 1877. – 139 с.
15. Антонович В. Б. Лекції з джерелознавства / Володимир Антонович / Ред. Микола Ковальський. – Острог; Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук у США, Національний університет «Острозька академія», 2003. – 382 с.
16. Антонович В. Б. Лекции по русской истории / Антонович. – б. м., 1879. – 581 с.
17. Антонович В. Мемуари / Антонович В. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997
Т. 1. – С. 157–181.
18. Антонович В. Б. Моя Исповедь / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 78–90.
19. Антонович В. О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России / В. Антонович. – Изд. Киевской Коммиссии для разбора древних актов. – К. : Типография Е. Фёдорова, 1867. – 62 с.
20. Антонович В. Б. Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 622–743.
21. Антонович В. Б. Очерк отношений польского государства к православию и православной церкви / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 458-469.
22. Антонович В. Б. Очерк состояния православной церкви в Юго-Западной России с половины ХVII до конца ХVIIІ столетия / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 470–532.
23. Антонович В. Б. Погляди українофілів / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 143–153.
24. Антонович В. Б. Польско-русские соотношения ХVII в. в современной польской призме (По поводу повести Г. Сенкевича «Огнём и мечём») // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 106-135.
25. Антонович В. Б. Последние времена козачества на правой стороне Днепра / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 252–372.
26. Антонович В. Б. Прилуцкий полковник асаул Михайло Мовчан и его записная книга / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 219–237.
27. Антонович В. Б. Произведения Шевченка, содержание которых составляет исторические события / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 101–106.
28. Антонович В. Б. Про козацькі часи на Україні / Післям. М. Ф. Слабошпицького; Комент. О. Д. Василюк та І. Б. Гирича / Володимир Антонович. – К. : Дніпро, 1991. – 238 с.
29. Антонович В. Б. Про українофілів та українофільство / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 135–143.
30. Антонович В. Б. Происхождение запорожского козачества // Киевская старина. – 1884. – Т. IХ. – С. 580–608.; Происхождение запорожского козачества (окончание) // Киевская старина. – 1884. – Т. Х. – С. 27–52.
31. Антонович В. Б. Три національні типи народні / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 90–101.
32. Антонович В. Б. Характеристика деятельности Богдана Хмельницкого / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995. – С. 190–194.
33. Исторические песни Малорусского народа / [упоряд.: В. Антонович, М. Драгоманов]. – К. : Типография М. П. Фраца, 1874.
Т. І. – 1874. – 336 с.
34. Мемуари до історії південної Русі. Михайло Литвин, Б. де Выженер, Л. Горецький, Е. Ляссота / [упоряд. В. Антонович]. – Дніпропетровськ : Січ, 2005.
Випуск І : ХVI ст. – 2005. – 219 с.

ІІ. Неопубліковані джерела архівних фондів

35. Антонович В. Б. История Литовской Руси // Інститут Рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 1157-1158.
36. Антонович В. Б. Конспект курсу з історії передмонгольської Русі // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7901.
37. Антонович В. Б. Конспект лекций с истории передмонгольской Руси // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7903.
38. Антонович В. Б. Конспект лекцій з історії Литви // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7904.
39. Антонович В. Б. Конспект лекций с истории козачества // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7905.
40. Антонович В. Б. О торговле неграми // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7912.
41. Антонович В. Б. Значение исторических трудов М. А. Максимовича // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 7920.
42. Антонович В. Б. Краткий очерк землевладения в Южной Руси // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8013.
43. Антонович В. Б. Историко-топографический очерк // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8083.
44. Антонович В. Б. Лекції по історичній географії // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8090.
45. Антонович В. Б. История Руси до монголов // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8092.
46. Антонович В. Б. История Галицкой Руси; История Литовской Руси; История Юго-Западной Руси. Лекції читані в Київському університеті 1880-1881 рр. // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8093.
47. Антонович В. Б. История Руси до монголов; История малорусского козачества. Лекції читані в Київському університеті 1879-1880 рр. // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8104.
48. Антонович В. Б. Записки по русской истории // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8105.
49. Антонович В. Б. Древняя русская история // ІР НБУВ. – Ф. 1. Літературні матеріали, спр. 8106.
50. Михалевич О. І. Спомини про «Київську Громаду» // ІР НБУВ. – Ф. 10. ВУАН. Українська Академія наук. – Всеукраїнська Академія наук (УАН-ВУАН) (1918-1934), спр. 5804.
51. Малиновський О. О. Володимир Боніфатійович Антонович як збирач та дослідник звичаєвого права // ІР НБУВ. – Ф. 10. ВУАН. Українська Академія наук. – Всеукраїнська Академія наук (УАН-ВУАН) (1918-1934), спр. 17688.
52. Антонович В. Б. О свойствах и обычаях человека древнего мира // ІР НБУВ. – Ф. 164. Антонович Володимир Боніфатійович (1834-1908): український історик, археолог, етнограф, археограф, спр. 5.

ІІІ. Спеціальна література

53. Аксаков К. С. О древнем быте у словян вообще и у русских в особенности (по поводу мнения о родовом быте) / Константин Аксаков // Государство и народ. / Составление и комментарии А. В. Белова, предисловие А. Д. Каплина / Отв. ред. О. А. Платонов. – М. : Институт русской цивилизации, 2009. – С. 341–407.
54. Алексеев С. С. Теория государства и права: Учебник для вузов / С. С. Алексеев. – М. : НОРМА, 2004. –173 с.
55. Альтер П. Нація: проблема визначення / Петер Альтер // Націоналізм: Антологія. 2-ге вид. / Упоряд. О. Проценко В. Лісовий. – К. : Смолоскип, 2006. – С. 273–282.
56. Багалей Д. Антонович Владимир Бонифатьевич / Багалей Д. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – 1997. – С. 21–27.
57. Багалей Д. Магдебургское право в Левобережной Малороссии / Д. Багалей // Журнал Министерства народного просвящения. – 1892. – Ч. ССLXXX. – С. 1–55.
58. Бакунин М. А. Государственность и анархия / М. А. Бакунин // Избранные сочинения. – Петербург : «Голос труда», 1919.
Т. 1: Государственность и анархия. – 1919. – 320 с.
59. Білодід В. Володимир Антонович: недержавність українців / Володимир Білодід // Філософська думка. – 2008. – №2. – С. 61-77.
60. Брайчевський М. Європеєць рідної історії / Михайло Брайчевський // Україна. – 1989. – № 44. – С. 8–9.; № 45. – С. 15.
61. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / М. Ю. Брайчевський. – К. : Наукова думка, 1968. – 222 с.
62. Бойко І. Д. Селянство України другої половини ХVI – першої половини ХVIІ ст. / І. Д. Бойко. – К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1963. – 257 с.
63. Бойко І. Й. Органи влади і право в Галичині у складі Польського Королівства (1349-1569 рр.): монографія / І. Й. Бойко. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 628 с.
64. Бондарук Т. І. Західноруське право: дослідження і дослідники / Відп. ред. Усенко І. Б. – К. : Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України. – 2000. – 160 с.
65. Василюк О. Д. В. Б. Антонович як археограф: дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського / Василюк Оксана Дмитрівна. – К., 1999. – 208 с.
66. Ващенко В. В. Лекції з історії української історичної науки другої половини ХІХ ст. – початку ХХ століття (М. І. Костомаров, В. Б. Антонович, М. С. Грушевський) / В. В. Ващенко : Навч. Посібник. – Дніпропетровськ : ДДУ, 1998. – 140 с.
67. Винар Л. Ранні історичні твори М. С. Грушевського і Київська історична школа В. Б. Антоновича // Український історик. – 1966. – № 3–4 (11–12). – С. 26–32.
68. Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польші й Литві / М. Владимирський-Буданов // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в ХV-ХVІІІ в. – Львів : Наукове товариство імені Шевченка, 1903.
Ч. 1. – 1903. – С. 1–176.
Ч. 2. – 1904. – С.177–308.
69. Владимирский-Буданов М. Историко-юридические материалы / М. Владимирский-Буданов // Университетские известия. – 1877. – №3. – С. 61–95.
70. Гердер Й. Г. Идеи к истории философии человечества / Й. Г. Гердер. – М. : Наука, 1977. – 703 с.
71. Гермайзе О. В. Б. Антонович в українській історіографії / Гермайзе О. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.). – К. : Заповіт, 1997.
Т. 2. – 1997. – С. 244–256.
72. Гошко Т. З історії вивчення проблеми самоврядування міст України ХVI-XVIII ст. / Тетяна Гошко // Україна в минулому. – 1993. – №4. – С. 40–63.
73. Гошко Т. Д. Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи ХІІІ-ХVIII ст. в українській та польській історіографії: дис. … кан. іст. наук: 07.00.06 / Гошко Тетяна Дмитрівна. – К., 1999. – 277 с.
74. Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (ХVI – початок ХVIІ ст.) / Т. Гошко. – Львів : Афіна, 2002. – 255 с.
75. Грушевський М. Володимир Антонович. Основні його ідеї творчости і діяльности / Грушевський М. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – 1997. – С. 75–79.
76. Грушевський М. Вступне слово / М. Грушевський // Розвідки про церковні відносини на Україні-Руси ХVI-XVIII вв. – Львів : друк. Наукового Товариства імені Шевченка, 1900. – С. ІІІ–ІV.
77. Грушевський М. З соціально-національної концепції Антоновича / Грушевський М. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – 1997. – С. 118–129.
78. Грушевський М. Звичайна схема “русскої” iсторiї й справа рацiонального укладу iсторiї схiдного слов’янства / М. Грушевський. – СПб : Типография имперской академии наук, 1904. – 7 с.
79. Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. / Михайло Грушевський. – К. : Наук. думка, 1991.
Т. 5. – 1994. – 704 с.
80. Грушевський М. История украинского козачества до соединения с московским государством / М. Грушевский. – С.-Петербург, 1913.
Т. 1: До начала ХVII века. – 1913. – 624 с.
81. Грушевський М. С. Очерк истории украинского народа / Сост. и ист.-биогр. очерк Ф. П. Шевченко, В. А. Смолия; Примеч. В. М. Рычки, А. И. Гуржия / М. С. Грушевський. – 2-е изд. – К. : Лыбидь, 1991. – 400 с.
82. Грушевський М. П’ятдесят років «Исторических песен Малорусского народа» Антоновича і Драгоманова / М. Грушевський // Україна. – 1924. – Кн. 1–2. – С. 97–109.
83. Гуревич З. Псевдомарксизм на службі українського націоналізму / З. Гуревич // Більшовик України. – 1929. – № 9. – С. 55–69.
84. Дашкевич Н. Заметки по истории Литовско-русского государства / Н. Дашкевич. – К. : Типография Имперского Университета св. Владимира, 1885. – 192 с.
85. Довнар-Запольський М. Историче взгляды В. Б. Антоновича / Довнар-Запольський М. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 2. – 1997. – С. 235–239.
86. Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого Княжества Литовского при Ягеллонах / М. Довнар-Запольский. – К : Типография Императорского Университета св. Владимира, 1901.
Т.1. – 1901. – 807 с.
87. Дорошенко Д. Володимир Антонович. Його життя й наукова та громадська діяльність / Д. Дорошенко. – Прага : Видавництво Юрія Тищенка, 1942 – 163 с.
88. Драгоманов М. Листи до І. Франка і інших / М. Драгоманов. – Львів : Українсько-руська видавнича спілка, 1906. – 260 с.
89. Драгоманов М. П. Чудацькі думки про українську національну справу / М. П. Драгоманов // Вибране («…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні») / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р. С. Міщук; Приміт. Р. С. Міщука, В. С. Шандри. – К. : Либідь, 1991. – С. 461–558.
90. Єгунова-Щербина С. Пам’яти В. Б. Антоновича / Єгунова-Щербина С. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.). – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – 1997. – С. 373–377.
91. Ефименко А. Литературные силы провинции В. Б. Антонович / Ефименко А. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – 1997. – С. 13–20.
92. Єфремов С. Перед судом власної совісти / Сергій Єфремов // Записки іст.-філ. відділу ВУАН. – 1925. – Кн. 5. – С. 1–12.
93. Енциклопедія українознавства: В 10 т. – Львів : Вид-во «Молоде життя», 1993.
T. 1. – 1993. – 340 c.
94. Загоскин Н. П. История права русского народа (лекции и исследования по истории русского права) / Н. П. Загоскин. – Казань : Типо-литография Имперского Университета, 1899.
Т. 1: Введение. – 1899. – 512 с.
95. Залізняк Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність / Леонід Залізняк // Пам'ять століть. – 1996. – № 2. – С. 2-14.
96. Иванишев Н. О древних сельских общинах в Юго-Западной России / Изд. Киевской Археологической Комиссии / Н. Иванишев. – К. : Типография Фёдорова, 1863. – 72 с.
97. Иконников В. Рецензия на книгу В. Б. Антоновича: «Последние времена козачества на правом берегу Днепра» / В. Иконников // Университетские известия. – 1870. – № 10–12. – С. 5–8.
98. Иловайский Д. И. Начало Руси / Дмитрий Иловайский. – М. : Астрель : АСТ. – 629 с.
99. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2006. – 944 с.
100. Ісаєвич Я. Д. Адміністративно-правовий устрій Дрогобича в добу феодалізму (до кінця ХVIII ст.) / Я. Д. Ісаєвич // З історії Української РСР. – 1962. – № 6–7. – С. 3–20.
101. Історія України в особах: ХІХ – ХХ ст. / І. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. Абліцов, О. Божко та ін. – К. : Україна, 1995. – 479 с.
102. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В. А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
Т. 2. – 2007. – 724 с.
103. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та ін.; за ред. В. І. Ярошовеця. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2002. – 774 с.
104. Каманин И. Последние годы самоуправления Киева по магдебурскому праву / И. Каманин // Киевская старина. – 1888. – № 5 – С. 140–168; № 8. – С. 157–195; № 9. – С. 597–622.
105. Каманин И. М. Труды В. Б. Антоновича по истории козачества / И. М. Каманин // Чтение в историческом обществе Нестора Летописца. – 1909. – Отд. 1. – Кн. 21. – С. 44–52.
106. Катренко А. М. Український національний рух ХІХ століття / А. М. Катренко : Навч. посібник для студентів історичних факультетів. – К., 1998.
Ч. 2: 60-90 роки ХІХ ст. – 1999. – 189 с.
107. Кафедрально «вірою» Володимира Антоновича (з неопублікованої спадщини) // Київська старовина. – №3. – 1992. – С. 63–69.
108. Керимов Д. Л. Философские основания политико-правовых ис¬следований / Д. Л. Керимов. – М. : Мысль, 1986. – 332 с.
109. Кистяковский А. Ф. Права, по которым судится малороссийский народ / А. Кистяковский // Киевские университетские Известия. – 1878. – № 12. – С. 961–1027.
110. Кистяковский А. Характеристика русского и польского законодательства о крепосном праве по отношению к Малороссии / А. Кистяковский // Основа. – 1862. – Січень. – С. 1–27.
111. Кіян О. Володимир Антонович: історик й організатор «Київської історичної школи» / О. Кіян. – К. : Інститут історії України НАН України, 2005. – 491 с.
112. Кіян О. І. Життевий і творчий шлях В. Б. Антоновича / О. І. Кіян // Український історичний журнал. – 1991. – № 2. – С. 64–76.
113. Кіян О. Історіософія Володимира Антоновича / О. Кіян // Філософська думка. – 2006. – №3. – С. 108–133.
114. Кіян О. І. Нація й держава в історіософії Володимира Антоновича / О. І. Кіян // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. – 2006. – Т. 2. – С. 267–279.
115. Киян О. Формування наукового світогляду й становлення Володимира Антоновича як історика / О. Киян // Академія пам’яті професора Володимира Антоновича: доповіді та матеріали. – К., 1994. – С. 5–17.
116. Кляшторний М. Д. Народництво / М. Д. Кляшторний // Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В.П. Горбатенька. – К. : Ґенеза, 2004. – 736 с.
117. Кобилецький М. М. Магдебурзьке право в Україні (ХІV – перша половина ХІХ ст..): Історико-правове дослідження : [монографія] / М. М. Кобилецький. – Львів : ПАІС, 2008. – 406 с.
118. Ковальський М. Лекційний університетський курс (1879-1881 рр.) «Источники для истории Юго-Западной России» в контексті археографічних і джерелознавчих студій і дидактичної діяльності професора В. Б. Антоновича / Микола Ковальський // Антонович В. Б. Лекції з джерелознавства / Ред. Микола Ковальський. – Острог; Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, Національний університет «Острозька академія», 2003. – С. 8-41.
119. Ковальченко И. Д. Теоретико-методологические проблемы исторических исследований: Заметки и размышления о новых подходах / И. Д. Ковальченко // Новая и новейшая история. – 1995. – № 1. – С. 3–33.
120. Кондорсэ Ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума / Перев. И. А. Шапиро / Ж. А. Кондорсэ. – М. : Соцэкгиз, 1936. – 264 с.
121. Кордуба М. Володимир Антонович / Кордуба М. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997.
Т. 1. – С. 129–135.
122. Костомаров Н. И. Мысли о федеративном начале в древней Руси / Н. И. Костомаров // Бунт Стеньки Разина. Исторические монографии и исследования. – М. : «Чарли», 1994. – С. 5-83.
123. Костомаров М. Книги битія українського народу / М. Костомаров. – Нью-Йорк : «Наша Батьківщина», 1967. – 30 с.
124. Костомаров Н. И. Рецензия на сочинение: «Очерк истории Великого княжества Литовского до половины ХV века» / Николай Костомаров // Русские инородцы. – М. : «Чарли», 1996. – С. 165–177.
125. Костомаров Н. И. Русские инородцы / Николай Костомаров // Русские инородцы. – М. : «Чарли», 1996. – С. 208–282.
126. Крупницький Б. Володимир Антонович (1834-1908) / Крупницький Б. // Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: У 3.т. / Віктор Короткий (упоряд.), Василь Ульяновський (упоряд.) – К. : Заповіт, 1997. –
Т. 1. – 1997. – С. 140-142.
127. Лавріненко Ю. Українська політика «власного ґрунту і сили» Володимира Антоновича / Ю. Лавріненко // Сучасність. – Ч. 6 (290). – 1985. – С. 76–79.
128. Лазаревский А. Малороссийские посполитые крестьяне (1648-1783 гг.). Историко-юридический очерк по архивным источникам / Ал. Лазаревский. – К. : Типография 1-вой Киевской Артели Печатного Дела, 1908. – 1