ДЕТЕРМІНАЦІЯ І СПЕЦИФІКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ (на прикладі Криворізького регіону)

brief description

Криворізький державний педагогічний університет

На правах рукопису

Кучерявенко Людмила Володимирівна

УДК 316.624

ДЕТЕРМІНАЦІЯ І СПЕЦИФІКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ
(на прикладі Криворізького регіону)

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Лобанова Алла Степанівна,
доктор соціологічних наук, професор

Кривий Ріг-2007

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічне обґрунтування дослідження девіантної поведінки
1.1. Сутність та форми прояву девіантної поведінки підлітків 11
1.2. Домінуючі детермінанти девіантної поведінки підлітків 24
1.3. Класифікація та загальна характеристика основних форм прояву підліткових девіацій у суспільстві 37
Висновки до розділу 1 45
РОЗДІЛ 2. Специфіка деструктивних форм прояву девіантної поведінки підлітків у сучасній Україні
2.1. Підлітки у сучасній Україні: соціально-психологічний портрет 48
2.2. Характеристика специфічних для підліткового віку деструктивних форм прояву девіантної поведінки 62
2.3. Методика дослідження особливостей прояву девіантної поведінки підлітків та факторів, що її зумовлюють 91
Висновки до розділу 2 96
РОЗДІЛ 3. Дослідження особливостей та визначення основних детермінант підліткової наркоманії
3.1. Діапазон деструктивних поведінкових девіацій: самооцінки
підлітків 99
3.2. Наркоманія у підлітковому та молодіжному середовищі промислового регіону: соціологічний вимір 107
3.3. Профілактика проявів деструктивної девіантної поведінки підлітків: пошук ефективних підходів 135
Висновки до розділу 3 142
ВИСНОВКИ 146
ДОДАТКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена, по-перше, тим, що процеси трансформації, які мають місце у сучасному українському суспільстві, означають перехід до нової моделі розвитку та супроводжуються системною кризою, що охопила усі сфери суспільства. У соціологічній літературі є усталеною думка про те, що український соціум сьогодні перебуває у стані соціальної аномії. Отже, має місце ціннісно-нормативна дезінтеграція як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства, що виявляється у порушенні або ігноруванні значною часткою населення, особливо підлітками, не лише ціннісних норм, а й традицій, стереотипів, усталених стилів мислення та діяльності. У цій ситуації у одних людей посилюється здатність до пошуку ефективних шляхів адаптації у нестабільному соціумі, а у інших, навпаки, вона втрачається, що приводить до поширення девіантних форм поведінки.
По-друге, усвідомлення науковцями факту значного розповсюдження асоціальної та антисоціальної поведінки неповнолітніх постало підставою це вважати сучасною рисою стану суспільної свідомості соціуму. Про це свідчать матеріали статистичних установ різного рівня, що фіксують суттєве зростання підліткової злочинності, наркотизації, алкоголізації та суїцидальної поведінки підлітків, найуразливішим осередком якої є промислові регіони, особливо Дніпропетровська область. Саме тому науковці повинні діагностувати соціальні відхилення у поведінці підлітків й молоді та надати відповідні рекомендації владним структурам, адже масштаби молодіжної девіації останніми роками набули розмірів, що загрожують національній безпеці в цілому.
По-третє, наявні результати розгляду підліткової девіації свідчать про спрощеність наукового осмислення її причин та специфіки в сучасному суспільстві, що не дозволяє розробити нову ефективну методику соціального впливу на дітей, які мають схильність до девіантної поведінки, визначити шляхи удосконалення сімейного та шкільного виховання, виробити рекомендації з профілактики підліткових девіацій. Ефективна профілактика девіантної поведінки підростаючого покоління має відбутися на основі організації науково обґрунтованої роботи по формуванню у підлітків здатності самостійно та свідомо обирати свій життєвий шлях, активно відмовляючись від тих різновидів поведінки, що провокують їх конфлікт з соціумом.
Проблемна ситуація полягає у тому, що більшість деструктивних форм девіантної поведінки підлітків носить латентний характер, а це, безумовно, ускладнює процес дослідження, зокрема, визначення динаміки розвитку цього явища задля розробки системи профілактичних заходів тощо. У свою чергу, трансформація аддиктивної поведінки у деліквентну та кримінальну зумовлює потребу визначення їх спільних рис, особливостей та детермінант. Ситуація ускладнена тим, що девіації стали характерною, а подекуди й унормованою рисою підліткової та молодіжної субкультур.
Наукова проблема полягає у тому, що, по-перше, сформовані у світовій та вітчизняній соціології концептуальні підходи до визначення сутності підліткових девіацій потребують свого удосконалення відповідно до умов життєдіяльності кожної територіальної спільноти; по-друге, недосконалою є класифікація форм девіацій, оскільки існують розбіжності в тлумаченні рис і властивостей підлітків як соціально-демографічної групи.
Розгляд основних детермінант та особливостей прояву підліткових девіацій у промисловому регіоні важливий не лише з позиції потреби оцінки їх сучасного стану, а й з точки зору прогнозування їх тенденцій у майбутньому, оскільки сьогодні деструктивні форми прояву девіантної поведінки набувають масового характеру, про що свідчить статистика МВС України, МОЗ України та матеріали електронних й друкованих засобів масової інформації.
Окрім того, незважаючи на розмаїття досліджень та вивчення багатьох аспектів підліткових девіацій вітчизняними соціологами, все ж чимало аспектів є нез’ясованими. Зокрема, слід удосконалити наукові підходи до обґрунтування визначення нового змісту девіацій в цілому у суспільстві та особливо серед підлітків. Оскільки на цей зміст впливає специфіка суспільного життя у промисловому регіоні, це потребує уточнення механізмів поширення девіацій у підлітковому середовищі. Також заслуговують на увагу закономірності прояву деструктивних форм девіантної поведінки підлітків.
Ці обставини істотно актуалізують необхідність комплексного наукового пізнання такого соціального явища як девіації підлітків, причому, в узагальненому та систематизованому взаємозв`язку всіх різновидів девіантної поведінки.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідною роботою Соціальні технології адаптацій до ринкових умов у сучасній Україні (ІІ етап комплексної теми Інформоенергетика суспільного життя: синергетичний підхід”), що виконувалась кафедрою соціології Криворізького державного педагогічного університету протягом 2003-2005 років і була затверджена вченою радою КДПУ 27 листопада 2003 року (протокол № 5). Роль автора полягала у розробці програми дослідження специфіки та детермінант девіантної поведінки підлітків у промисловому регіоні; організації і проведенні соціологічного дослідження за цією темою, отриманні первинних соціологічних даних, їх аналізі за допомогою пакету прикладних програм ОСА та у інтерпретації отриманих результатів.
Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованої моделі формування та прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону.
Досягнення мети зумовило постановку і вирішення таких взаємопов’язаних завдань, що визначені станом розробки теми у науковій літературі:
1) уточнити зміст поняття девіантна поведінка”;
2) обґрунтувати теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження детермінант підліткових девіацій за умов соціальної аномії суспільства;
3) класифікувати поведінкові девіації підлітків за соціально-психологічними критеріями;
4) з’ясувати соціально-психологічний портрет сучасного підлітка промислового регіону, визначити його основні психологічні, соціально-демографічні властивості та риси;
5) виявити характер типових форм деструктивних девіацій підлітків у сучасному українському суспільстві та виявити фактори, що їх зумовлюють;
6) з’ясувати множину проявів девіантної поведінки підлітків у промисловому регіоні та визначити їх ієрархію за самооцінками підлітків;
7) описати чинники, що детермінують процес поширення наркоманії у підлітково-молодіжному середовищі промислового регіону;
8) визначити стратегічні напрямки пошуку ефективних підходів превентивної роботи задля зменшення чисельності та діапазону проявів деструктивної девіантної поведінки підлітків.
Об’єктом дослідження є девіантна поведінка підлітків.
Предметом дослідження соціальні механізми прояву та детермінуючі чинники девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону.
Методи дослідження. Використання методу концептуалізації для уточнення сутності поняття девіантна поведінка” дозволить виявити загальне та особливе у досліджуваному явищі, виокремити його атрибути. Задля обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження детермінант девіантної поведінки у підлітковому середовищі слід використати багатофакторний аналіз, який дозволить врахувати не лише об’єктивні умови, а і суб’єктивні чинники, що детермінують появу девіацій.
У межах структурно-діяльнісного підходу систематизація знання про компонентний склад девіантної поведінки допоможе визначити соціально-психологічні критерії класифікації поведінкових девіацій. Структурно-функціональний аналіз дозволить з’ясувати психологічні, соціально-демографічні властивості й риси сучасного підлітка, їх місце і роль у детермінації підліткових девіацій. Типологічний метод слід використати задля виокремлення сутнісних ознак деструктивних підліткових девіацій та чинників, що їх зумовлюють.
Використання методу графічного моделювання дозволить у вигляді схеми продемонструвати соціальні механізми прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону. Основними емпіричними методами є: анкетне опитування підлітків та представників їх соціального оточення; напівформалізоване опитування працівників кримінальної міліції відділу по боротьбі з наркозлочинністю; вивчення документів та методи для аналізу соціологічних даних (дисперсійний, кластерний, регресійний та контент-аналіз), використання яких надасть змогу з’ясувати множину проявів девіантної поведінки підлітків та їх ієрархію, детермінанти процесу поширення наркоманії та визначити стратегічні напрямки пошуку ефективних підходів превентивної роботи задля зменшення чисельності та діапазону проявів деструктивної девіантної поведінки підлітків. Графічну інтерпретацію даних здійснено за методикою С.Тихомирова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
1) уточнено характеристики девіантної поведінки (невідповідність загальновизнаним соціальним нормам; деструктивна і конструктивна спрямованість; нанесення індивідом певної шкоди або іншим людям, або самому собі, або суспільству; негативне сприйняття оточуючими людьми й несхвалення ними; епізодичність або стійка повторюваність) і пропонується розглядати її як особистий виклик людини, зокрема підлітка, соціальному середовищу, який породжено неузгодженістю між її особистісними домаганнями і суспільними вимогами та виявляється в таких соціально-поведінковими діями та вчинками, що не схвалюються чи засуджуються близьким оточенням або суспільством (с. 22-24);
2) уточнено визначення детермінант (сукупність факторів, що викликають, провокують, підсилюють чи підтримують) девіантної поведінки підлітків за умов соціальної аномії суспільства, під якими розуміємо такі соціальні (або соцієтальні) умови, що характеризуються відсутністю чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень, або не відповідають рівню домагань людини (підлітка), перешкоджаючи їй досягти бажаної мети в суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, що виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом різноманітних девіацій (с. 35-36);
3) уперше обґрунтовано доцільність обрання ознак для створення класифікації девіацій у сучасному суспільстві: 1) збіжність / незбіжність ціннісних систем девіантів і суспільства; 2) реакція соціуму на девіації, на підставі яких виокремлюються вимушено-мімікрійні, мімікрійні та зухвалі, а також активно-несхвалювані, активно-підтримувані, пасивно-засуджувані та індиферентні девіації (с. 43-44);
4) уточнено соціально-психологічний портрет українських підлітків промислового регіону на початку ХХІ ст. новими характеристиками на відміну від вже відомих (становлення Я-концепції”, полярність психіки, прагнення до соціального й особистісного самовизначення), а саме: прагнення інтегруватися до шкільного колективу, груп однолітків, співвідносячи їх норми і стандарти поведінки із тими, які вони засвоїли у колі своєї родини, близьких людей; наявність комплексу прихованої невпевненості”; прагнення знайти особисте-Я”, ідентифікуючись до відомих їм успішним і сильним людям, нерідко маскуючись під них; загострене почуття справедливості” до поведінки оточуючих та специфічні реакції-виклики на взаємодію з оточуючим світом, якщо він не відповідає їхнім домаганням (с. 61-62);
5) вперше здійснено типологізацію девіацій за змістом, наслідками і реакцією соціуму на них: конструктивна (активно-підтримувана соціумом) і деструктивна (асоціальна, яка пасивно-засуджується соціумом або байдужа йому; антисоціальна, що активно карається соціумом; інтродеструктивна, що виявляється в нанесенні шкоди собі та характеризується пасивно-засуджуючою реакцією соціуму) (с. 90-91);
6) визначено рейтинг 17-и девіантних форм поведінки підлітків у промисловому регіоні за їх самооцінкою (с. 101-102);
7) з’ясовано характер підліткових девіацій у промисловому регіоні за наявності особливо небезпечної девіаційної ситуації, коли присутні практично всі форми і види деструктивних девіацій, особливе місце серед яких посідає наркоманія (с. 107);
8) вперше введено поняття девіаційний фон” як теоретичного конструкту, що відображає домінуючі детермінанти підліткових девіацій у промисловому регіоні, наявність і поширеність асоціальної та антисоціальної поведінки різних верств населення внаслідок ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції” (с. 134-135).
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані теоретичні висновки можуть бути використані, по-перше, для більш глибокого розуміння характеру та детермінант девіантної поведінки підлітків промислового регіону; по-друге, для розширення, упорядкування й систематизації категоріального апарату соціології девіантної поведінки; по-третє, у практичній діяльності соціальних працівників, соціальних педагогів для вдосконалення діагностування і корекції девіантних проявів у підлітковому середовищі.
Матеріали дослідження також дозволяють удосконалити викладення у вищих навчальних закладах таких спецкурсів, як Соціологія та психологія девіантної поведінки”, Соціологія сім’ї”, Девіантологія”, Теорія та технологія соціальної роботи з підлітками”, Соціальна педагогіка” та ін.
Особистий внесок здобувача у статті Наркофон промислового регіону: соціологічний вимір”, що підготовлена у співавторстві, полягає у розробці методики емпіричного дослідження з метою визначення специфіки та детермінант розповсюдження наркоманії у підлітковому та молодіжному середовищі промислового регіону й опрацюванні отриманих результатів. Також авторським є визначення механізму дії ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на 5-и міжнародних, республіканських і регіональних науково-практичних конференціях: Молодіжна політика в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи” (Кривий Ріг - Київ, 2005); Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості” (Кривий Ріг, 2006); Харківські соціологічні читання - 2006” (Харків, 2006); (Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства” (Харків, 2007); Харківські соціологічні читання - 2007” (Харків, 2007).
Публікації за темою дисертації здійснено у 9-и наукових статтях (одна у співавторстві) і тезах, зокрема, у 5-и фахових виданнях із соціології, затверджених ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Оскільки наукова проблема дисертації полягала у тому, що, по-перше, сформований у світовій та вітчизняній соціології концептуальний підхід до визначення сутності підліткових девіацій потребує свого вдосконалення відповідно до умов життєдіяльності кожної територіальної спільноти; по-друге, недосконалою є класифікація форм девіацій, оскільки існують розбіжності у тлумаченні рис і властивостей підлітків як соціально-демографічної групи, то зважаючи на результати здійсненого нами дослідження, можна висунути ряд положень і дійти таких висновків:
1. Вивчення девіантної поведінки здійснювали у зарубіжній та вітчизняній соціології у межах низки теорій. Так, дослідженню девіацій присвячено антропоцентричні теорії Е.Кречмера, Ч.Ломброзо, У.Шелдона; психоаналітичні З.Фрейда, К.Юнга, Е.Еріксона; теорії аномії Е.Дюркгейма, Р.Мертона; культурологічні теорії А. Міллера, Е.Сатерленда; теорія соціального научення А.Бандури; теорія стигматизації Г.Беккера; конфліктологічна теорія О.Тура; синтезований підхід Н.Смелзера; соціально-психологічний підхід С.Лінга, Р.Харре.
Методологічні основи вивчення девіантної поведінки представлено й у роботах російських (Г.Аванесова, В.Афанасьєва, К.Васке,Я.Гілінського, Т.Донських, О.Змановської, І.Кона, Ю.Клейберга, Ц.Короленка, О.Крушельницької, В.Кудрявцева, Б.Левіна, В.Левічевої, В.Лисовського, В.Менделевича, І.Невського, Г.Осипова, Є.Осипової, М.Познякової, В.Степанова, С.Тачиної, Л.Філонова, О.Яковлєва та ін.) та українських вчених (О.Балакірєвої, О.Бандурки, О.Вишняка, А.Демічевої. О.Донченко, О.Зелінського, О.Злобіної, Ю.Золотарьової, В.Іванової, В.Казакова, В.Лазаренко, А.Лобанової, С.Макєєва, І.Мартинюка, В.Пилипенка, Н.Побєди, І.Рущенка, Л.Сокурянської В.Соболєва, Ю.Свєженцевої, В.Тарасенка, А.Тащенко, Ю.Чернецького, М.Чурилова та ін.).
Значний внесок у вивчення девіантної поведінки підлітків надало вивчення мотивації протиправної поведінки неповнолітніх присвячені праці Ю.Антоняна, Б.Волкова, К.Ігошева; дослідження негативних чинників мікросередовища В.Алмазова, Л.Грищенка, М.Познякової та неформальних чи субкультурних об’єднань, у яких підлітків залучено до протиправної та злочинної поведінки В.Єрмакової, В.Пирожкова та ін. Проблемам прояву девіантних форм поведінки у підлітків, викликаних родинним неблагополуччям, присвячено роботи С.Агаркова, В.Бочарової, І.Двойменного, С.Резнікова, В.Солодовнікова.
З.Бондаренко, Л.Волинець, В.Городяненко, Є.Луценко, Д.Забзалюк, В.Лазаренко, Н.Макшанцева, Г.Святненко, Л.Сокурянська досліджували функціональні зміни соціальних інститутів у сучасних умовах та їх вплив на формування ціннісно-нормативної бази соціуму. Визначенню особливостей впливу шкільного середовища на процес соціалізації підлітків, а також його ролі у профілактиці девіантної поведінки, присвячено роботи Б.Алмазова, С.Белічевої, Л.Волошиної, І.Кона, Б.Левіна, М.Левіна, Н.Максимової, І.Стрельчука, І.Невського та ін.
Попри уваги вчених та науковців до багатьох аспектів проблеми девіантної поведінки, у зазначених працях недостатньо дослідженою і з’ясованою залишається проблема специфіки підліткових девіацій у контексті соціологічної теорії, не обґрунтовано зміст понять підліток” і девіантна поведінка” у сучасному українському суспільстві, не досліджено специфіку девіацій у підлітковому середовищі та особливості реакції на них соціуму, не визначено основних детермінуючих чинників у промислових регіонах.
2. З метою розширення, упорядкування та систематизації категоріального апарату соціології девіантної поведінки за допомогою методу концептуалізації уточнено характеристики девіантної поведінки через виявлення загального та особливого у досліджуваному явищі, виокремлення його атрибутів завдяки врахуванню здобутків ряду науковців (Г.Аванесова, С.Бадмаєва, Я.Гілінського, Е.Дюркгейма, В.Захарчика, О.Змановської, А.Кравченка, В.Кудрявцева, В.Менделевича, Н.Смелзера та ін.), які визначають девіантну поведінку як дії, вчинки людей, зокрема, підлітків, які характеризуються: по-перше, невідповідністю загальновизнаним (прийнятим, офіційно встановленим тощо) соціальним нормам, принципам, стандартам; по-друге, мають як деструктивну, так і конструктивну спрямованість; по-третє, наносять певної шкоди або іншим людям, або самій особистості, або суспільству; по-четверте, як правило, негативно сприймаються оточуючими людьми і не схвалюються ними; по-п’яте, носять як епізодичний характер, так і можуть мати стійку повторюваність. Таке визначення девіації є неповним, оскільки враховує лише зовнішні їх прояви, доповнивши його їх внутрішнім змістом, зазначимо, що девіантна поведінка підлітка є його особистим викликом соціальному середовищу, який породжено неузгодженістю між її особистісними домаганнями і суспільними вимогами (нормами, стандартами, правилами, приписами) та виявляється такими соціально-поведінковими діями та вчинками, що не схвалюються (чи засуджуються) близьким оточенням або суспільством.
Девіантна поведінка не є унікальним чи новим соціальним явищем, вона існувала і буде існувати, оскільки на соціальному рівні це лише одна з можливих форм взаємовідносин між суспільством і особистістю. Той факт, що суспільство створює стандарти (очікування) поведінки, вже сам по собі припускає, що не завжди їм відповідає. Нормативність поведінки особистості може бути визначена у відповідності з соціально-психологічними нормативами суспільства і соціокультурними особливостями конкретного регіону.
3. Задля обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження детермінант девіантної поведінки у підлітковому середовищі використано багатофакторний аналіз, що дозволив врахувати не лише об’єктивні умови, а і суб’єктивні чинники, що детермінують появу девіацій. Нагальна необхідність не просто з’ясувати причини девіацій, а й попередити їх наслідування, поширення та негативні наслідків, зумовили встановити ряд домінуючих детермінант девіантної поведінки, під якими слід розуміти такі соціальні (або соцієтальні) обставини, які або характеризуються відсутністю чітко визначених ціннісно-моральних пріоритетів і масовим поширенням поведінкових відхилень, або не відповідають рівню домагань людини (підлітка), перешкоджаючи їй досягти бажаної мети у суспільно-схвалюваний спосіб, що спричиняє її невпевненість у собі, почуття самотності, фрустрації, які виявляються через виклик соціальному оточенню шляхом девіацій.
4. У межах структурно-діяльнісного підходу систематизовано знання про компонентний склад девіантної поведінки та визначено соціально-психологічні критерії класифікації поведінкових девіацій: за масштабом прояву (індивідуальні та масові), наслідками (негативні та корисно-спрямовані), суб’єктом (конкретні особи, неформальні угруповання, неофіційні структури, соціальні групи) та об’єктом (економічні, побутові, майнові та ін.) відхилення, тривалістю (епізодичні та тривалі), типом порушеної норми (асоціальні та антисоціальні).
Окрім визначених ознак, у межах теорії соціальної мімікрії А.Лобанової, що дозволяє розглядати девіації підлітків у сучасних умовах як мімікріювання у поведінці, слід додати такі критерії як: збіжність / незбіжність ціннісних систем девіантів (вимушено-мімікрійні, мімікрійні та зухвалі) і суспільства та реакція соціуму на девіації (активно-карані, активно-підтримувані, пасивно-засуджувані та індиферентні).
5. Використовуючи метод структурно-функціонального аналізу задля більш глибокого розуміння характеру та детермінант девіантної поведінки підлітків, уточнено соціально-психологічний портрет українських підлітків на початку ХХІ ст. новими характеристиками на відміну від вже відомих (становлення Я-концепції”, полярність психіки, прагнення до соціального й особистісного самовизначення). Отже, підлітки це особи, віком від 10 до 15 років, що становлять соціально-демографічну групу, для якої у сучасних умовах розвитку українського суспільства характерними рисами є: по-перше, прагнення до інтеграції в найближче соціальне оточення однолітків, шляхом співставлення їх норм та стандарти поведінки з засвоєними у родинному колі; по-друге, неадекватне оцінювання самого себе і як наслідок сформований комплекс прихованої невпевненості”, який спричиняється віковими психологічними та фізіологічними особливостями; по-третє, активна самоідентифікація, шляхом порівняння та наслідування; по-четверте, наявність загостреного почуття справедливості” до поведінки оточуючих, а також специфічних поведінкових реакцій-викликів на взаємодію з оточуючим світом, що не відповідає їхнім домаганням.
Теоретична основа соціологічних досліджень специфіки девіантної поведінки підлітків базується на загальних ідеях вікової та соціальної психології відносно факторів, що визначають розвиток: передумови, умови, внутрішню позицію індивіда; загальнонаукових принципах пізнання, що дозволяють розглядати особистість як багаторівневе утворення; розвиток особистості представити у вигляді поступального процесу індивідуально-психологічних та соціальних змін; відхилення в розвитку особистості як порушення її структурно-динамічної системи, специфічні зміни якостей особистості.
6. Провівши типологічний аналіз найпоширеніших деструктивних форм прояву девіантної поведінки підлітків у сучасному українському суспільстві (паління, пияцтва, наркоманії, правопорушень, суїциду, сексуальних відхилень, злидарства, жебрацтва), було з’ясовано, що їх характер і специфіка визначається, по-перше, латентністю (офіційні статистичні дані поширення злочинності, наркоманії, тютюнопаління, пияцтва, проституції, жебрацтва, бродяжництва не відповідають реальному стану), що значно ускладнює їх вивчення та розробку соціально-профілактичних технологій; по-друге, відсутністю прозорої, чіткої класифікації підліткових девіацій; по-третє, масовим залученням підлітків до нових форм девіацій (ігроманії, ранніх сексуальних стосунків тощо); по-четверте, територіально-соціальною зосередженістю підліткових та молодіжних девіацій, що визначається переважно рівнем урбанізації.
7. Результати першого етапу емпіричного дослідження підтвердили доцільність виокремлення задля полегшення соціологічного аналізу девіантної поведінки такої її структури: конструктивна, яку соціум активно підтримує та деструктивна, яка може бути асоціальною, що характеризується порушенням лише моральних норм і відповідно викликає пасивно-засуджуючу чи індиферентну реакцію соціуму, антисоціальною, що активно карається соціумом, або ж інтродеструктивною, що характеризується пасивно-засуджуючою реакцією соціуму.
8. Сформована на основі самооцінок підлітків ієрархія форм прояву девіантної поведінки підлітків, підтвердила висунене припущення про те, що у підлітковому середовищі промислового регіону існує особливо небезпечна масова девіаційна ситуація, яка характеризується:
- по-перше, жорстокість та агресія стають звичними формами взаємовідносин, про що свідчить частота виникнення конфліктних ситуацій у соціальному оточенні підлітків;
- по-друге, тим, що їй властиві практично всі форми і види деструктивних девіацій, найпоширенішими з яких є тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, прогули шкільних занять, порушення дисципліни і лихослів’я, що стали сьогодні невід’ємними атрибутами підліткової та молодіжної субкультури;
- по-третє, кожний третій підліток вже є девіантом, а кожному другому властивий девіаційний потенціал і особливе місце в ньому посідає схильність до наркоманії та наявність умов, що сприяють залученню до неї.
9. Характер, особливості прояву підліткових девіацій та домінуючі детермінанти, що її зумовлюють, пов’язані зі специфікою Криворізького промислового регіону, так полягає у існуванні так званого девіаційного фону” і визначається:
- по-перше, важкими умовами праці робітників на гірничо-видобувних та металургійних підприємствах, що потребують певного психологічного розвантаження, яке нерідко здійснюється через вживання алкоголю та призводять до ускладнення соціально-психологічного клімату в родинах, агресивності, правопорушень та злочинів;
- по-друге, із недостатньою увагою батьків до виховання дітей, оскільки кризові явища, які торкнулися і Криворізького регіону, змусили дорослих постійно знаходитися у пошуку заробітку, щоб забезпечити життєвий рівень, батьки змушені були перекладати виховні та соціалізаційні функції сім’ї на інших агентів соціалізації (навчальний заклад, ЗМІ, соціальне оточення однолітків, вулицю”) внаслідок чого діти, залишаючись на самоті, залучалися до вулиці” та її законів життя;
- по-третє, високий середній рівень заробітної платні, матеріальна забезпеченість переважної більшості населення, що зайняте в сфері матеріального виробництва, стали провідною умовою формування одного з головних осередків українського наркобізнесу - добре організованої мережі поширення наркотичних речовин, а насиченість чорного ринку легкими наркотиками, зумовила їх дешевизну і відповідно доступність для підлітків та молоді.
Девіаційний фон, характеризується поширенням асоціальної та антисоціальної поведінки багатьох верств населення, зокрема підлітків та молоді, що виявлялася насамперед у залученні до деструктивних девіацій, і сприяє появі ланцюгової девіаційної міжпоколінної реакції”, яка виявляється у наявності соціальних відхилень в поведінці дорослих, що породжують відповідні реакції їх дітей. Така реакція є циклічною, нескінченно повторюваною, зупинити яку можна, визначивши домінуючі детермінанти за оцінками самих підлітків та сформувавши комплексну систему протидії.
10. У перебігу другого етапу дослідження було визначено, що епідеміологічний процес поширення наркоманії серед підлітків у м.Кривий Ріг знаходиться все ще в фазі піку, тоді як в Україні в цілому, процес наркотизації стрімко прямує до фази падіння, оскільки кожному другому підлітку властивий девіаційний потенціал.
Рушійною силою процесу поширення наркокультури серед підлітків є вплив компанії, де вживають наркотичні речовини, тиск з боку друзів, знайомих. Простежується тенденція залежності поширеності наркокультури від низки соціальних ознак: віку, статі, місця навчання, ступеня урбанізації місця проживання, типу сім’ї, матеріального добробуту родини, сфери зайнятості батьками та матері.
Серед причин поширення наркоманії в оточуючому їх середовищі підлітки зазначили, перш за все: пасивне наслідування наркоспоживання; цікавість до наркотичних речовин; від неробства, відсутності занять; через відсутність контролю з боку дорослих. Домінуючими чинниками залучення підлітків до наркоманія є структура сімейного оточення, особливості взаємовідносин між членами родини, що сприяють формуванню соціального, фізичного та морального здоров’я дітей, активно протидіють девіантних проявам, чи, навпаки, створюють передумови засвоєння навичок та установок асоціальної та антисоціальної поведінки.
Основними несприятливими факторами при цьому є емоційна незрілість неповнолітніх, їх недостатня поінформованість про механізм дії наркотиків, про стадії розвитку наркозалежності та їх ознаки, і переважання індиферентних та лише пасивно-засуджуючих реакції соціуму.
11. Результати опитування підлітків підтверджують припущення про домінування соціальних детермінант, які провокують появу девіантної поведінки у їхньому середовищі, більш того, дійсно породжують ланцюгову девіаційну міжпоколінну реакцію”. Домінуючими причинами є поширення злочинності, наркоманії, алкоголізму та вільний продаж цигарок, наркотиків, а домінуючим соціальним чинником є сімейне неблагополуччя, що визначене кримінальністю, наявністю негативного соціально-психологічного клімату, байдуже ставлення батьків до проблем підлітка та соціально-демографічним станом.
Визначені детермінанти дозволяють конкретизувати напрямки пошуку нових ефективних підходів соціально-профілактичної роботи з метою знешкодження наслідків та попередження поширення деструктивних форм прояву підліткових девіацій. Одним з таких напрямків є впровадження комплексу соціальних, освітніх, психологічних та інших заходів, спрямованих на формування здорової української сім’ї.
Використання методу графічного моделювання, з урахуванням всіх отриманих теоретичних та емпіричних висновків, дозволило у вигляді схеми продемонструвати соціальні механізми прояву девіантної поведінки підлітків в умовах промислового регіону, яка може бути ефективно застосована у практичній діяльності соціальних працівників, соціальних педагогів для діагностування характеру і детермінант девіантної поведінки підлітків промислових регіонів та її корекції (див. додаток К).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М.: Академия МВД СССР, 1980. 526 c.
2. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / Под. ред. Я.И.Гилинского. - М.: ИС РАН, 1992. - 282 с.
3. Алмазов Б.Н. Психологическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. - Свердловск: УрГУ, 1986. - 150 с.
4. Андриенко Е.В. Девиантное поведение несовершеннолетних как проблема социума транзитивного типа: социально-философское осмысление // Наука. Релігія. Суспільство. - 2004. - № 1. - С. 237-243.
5. Антонян Ю.М. Опыт изучения факторов микросреды, отрицательно влияющих на подростков. - М.: Наука, 1996. - 230 с.
6. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности. - М.: Знание, 1986. - 158 с.
7. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Неблагополучные условия формирования личности в детстве: психологические механизмы насильственного преступного поведения. - М.: Наука, 1983. - 325 с.
8. Афанасьев В.С., Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества - СПб.: СПбФ ИС РАН, 1995. - 248 с.
9. Бадмаев С.А. Психокоррекция отклоняющегося поведения школьников. - 4-е изд. М.: Магистр, 1999. - 96 с.
10.Байярд Р., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. - М.: Семья и школа, 1995. - С. 175-195.
11.Балакірєва О.М. Соціологічний вимір рівня вживання алкоголю та інших наркотичних речовин учнівською молоддю: методологічні питання та результати // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного ун-ту ім. В.Н.Каразіна, 2004. - С. 566-571.
12.Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: изучение влияния воспитания и семейных отношений. - М.: Апрель Пресс, ЄМСКО-Пресс, 1999. - 512 с.
13.Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях / Г.В.Святненко, Л.С.Волинець, Є.М.Луценко та ін. - К.: Логос, 2000. - С. 10-21.
14.Беседин А.А. Неблагоприятные семейные стереотипы как фактор формирования девиантного поведения подростка // Вестник международного славянского ун-та. Серия Социология”.- Т. 4. - 2001. - № 4.- С. 40-43.
15.Білоусов О. Наркокур’єрів зупиняємо перед містом // Червоний гірник. Загальноміська газета. - 2006 - № 147. - С. 2.
16.Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М.: Наука, 1978. - 312 с.
17.Бова А.A. Інституційні ознаки організованої злочинності та її соціальна основа // Соціальна психологія. - 2004. - №5. - С. 48-62.
18.Большой толковый социологический словарь: В 2-х т. Т.2 (П-Я): Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 2001. - 524 с.
19.Бондар Т.В. Вплив типу сім’ї на поширення куріння і вживання наркотичних речовин неповнолітніми // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2003. - С. 571-575.
20.Брутман В.И., Варга А.Я., Хамитова И.Ю. Влияние семейных факторов на формирование девиантного поведения матери // Психологический журнал. - 2000. - № 2. - С. 14-18.
21.Булгаков С.И., Линский И.В., Голощапов В.В. Сопоставительный анализ данных МВД и МОЗ о масштабах употребления наркотиков в Украине в 2003 году // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т. 12. - Вип. 2. С.78-81.
22.Быков С.А. Наркомания среди молодежи как показатель дезадаптованости // Социс. - 2000. - № 4. - С. 48-57.
23.Васке К. Типология субъектов девиантного поведения: Автореф. дис. канд. фил. наук: 09.00.11 / Нижегор. гос. арх.-строит. ун-т - Новгород, 2000. - 27 с.
24.Вассерман Л.И., Горьковская И.А., Ромицина Е.Е. Психологическая методика Подростки о родителях” и ее применение. - М.: Фолиум, 1995. - 135 с.
25.Великанова Л.П. Выявление групп риска аддиктивного поведения у подростков и пути профилактики // Современные проблемы наркологии: Материалы научно-практ. конф. 21-22 октября 1999 года.- Астрахань, 1999. - С. 152-158.
26.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1980. - 434 с.
27.Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: Учеб.-метод. пособ. / Под ред. М.И.Рожкова. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 240 с.
28.Выготский Л.С. Лекции по психологии. - СПб.: Союз, 1999. - 144 с.
29.Габиани А.А. Кто такие наркоманы // Социологические исследования. - 1992. - № 2. - С. 78-83.
30.Габиани А.А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. - М.: Мысль, 1990. - 156 с.
31.Гилинский Я., Гурвич И., Русакова М., Симпура Ю., Хлопушин Р. Девиантность подростков: Теория, методология, эмпирическая реальность. - СПб.: Медицинская пресса, 2001. - 200 с.
32.Гилинский Я.И. Девиантное поведение молодежи // Социология молодежи. - СПб: СПбГУ, 1996. - С. 279-331.
33.Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России. - М.: ИС РАН, 1996. - C. 485-514.
34.Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социс. - 1991. - № 4. - С. 72-78.
35.Гіденс Е. Соціологія. - Київ: Основи, 1999. - С. 211-251.
36.Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие. История, теория и современная практика. - К.: Абрис, 1994. - 168 с.
37.Голод С.И. Проституция в контексте изменений половой морали // Социс. - 1988. - № 2. - С. 66-69.
38.Гольберт В. Изучение жертв насильственной преступности: некоторые направления в современной зарубежной виктимологии // Человек против человека: Преступное насилие. - СПб: ВШ МВД РФ, 1994 - C. 126-136.
39.Гольберт В. Обыденное и научное мифотворчество по поводу насилия // Насилие в современном мире. Тезисы докладов. - СПб: СПбФ ИС РосАН, 1997. - C. 15-20.
40.Городяненко В.Г. Отклоняющееся поведение в условиях изменяющихся социальных институтов // Вісник ДДУ. Соціологія. Філософія. Політологія. Вип. 1. - Дніпропетровськ: ДДУ. - 1994.- С. 91-99.
41.Горшков М.К., Шереги Ф.Э. Общественное мнение в борьбе с пьянством и алкоголизмом // Социс.- 1986. - № 1.- С. 42-45.
42.Горьковая Н.А. Влияние семьи на формирование делинквентности у подростков // Психологический журнал. - 1994. - № 2. - C. 45-57.
43.Гришко А.Я. О наркомании среди подростков // Социс. - 1990. - № 2. - С. 100-102.
44.Гульдан В.В., Романова О.П. Подросток-наркоман и его окружение // Вопросы психологии. - 1993. - №2. - С. 40-47.
45.Гурвич И.Н., Цветкова Л.А. Наркопотребление в студенческой среде: поведенческие особенности // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2004. - Т. 7. - Вип. 1. - С. 103-125.
46.Данилин А., Данилина И. Как спасти детей от наркотиков. - М.: Центрополиграф. - 2000. - 349 с.
47.Двойменный И.А. Социально-психологические особеннности несовершеннолетних преступников // Социс. - 1994. - №8-9. - С. 115-119.
48.Диагностика школьной дезадаптации / Под ред. С.А.Беличевой. - М.: Педагогика, 1993. - 285 с.
49.Діти, жінки та сім’я в Україні: Статистичний збірник. - К.: Державний комітет статистики, 2000. - С. 336-342.
50.Дніпропетровщина наркоРАЙ”? // Днепропетровская правда. - 2006. - № 51 (15249). - С. 3.
51. Дюркгейм Е. Самогубство: Соціологічне дослідження / Пер. з фр. Л.Кононович. - К.: Основи, 1998. - 519 с.
52.Еникеева Д.Д. Как предупредить алкоголизм и наркоманию у подростков. - М.: Издательский центр Академия”, 1999. - 144 с.
53.Журавлев В.С. Почему агрессивны подростки? // Социс. - 2001. - № 2. - С. 134-136.
54.Журавлёва Л.А. Факторы и условия наркотизации молодёжи // Социс. - 2000. - № 6. - С. 43-48.
55.Забзалюк Д.Є. Особливості прояву девіантної поведінки на сучасному етапі // Грані. - 2001. - № 2.- С. 101-106.
56.Завацька Л.М., Янченко Т.В. Проблеми попередження асоціальної поведінки дітей та підлітків // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 179-181.
57.Завражин С.А. Подростковая делинквентность: транскультурная перспектива // Социс. - 1995. - № 2. - С. 125-131.
58.Завражин С.А., Староверова М.Н. Жестокость и подросток // Социс. - 1991. - №12. - С. 85-87.
59.Заиграев Г.Г. Общество и алкоголь. - М.: НИИ МВД РФ, 1992. - 200 с.
60.Змановськая Е.В. Девиантология: психология отклоняючегося поведения. - М.: Академия, 2004. - 288 с.
61.Иванов В.Н. Девиантное поведение: причины и масштабы // Социально-политический журнал. - 1995. - № 2. - С. 47-57.
62.Иванова Т.В. Отклоняющееся поведение и отношение к его разным формам // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2003. - С. 460-464.
63.Иванова Т.В. Отклоняющееся поведение и употребление подростками наркотиков // Социс. - 1992. - №7. - С. 92-97.
64.Исаев Д.Н., Каган В.Е. Половое воспитание детей. - Л.: Наука, 1988. - С. 7-18.
65.Калиниченко О.А., Лактионов А.Н. О деформации ценностных ориентаций подростка-наркомана // Вестник Харьковского ун-та. - Харьков, 1990. - Вып. 344. - С. 14-18.
66.Кесельман Л.Е. Социально-структурные особенности субъективной защищенности от физического насилия // Социальный контроль над девиантностью в современной России под ред. Я.И.Гилинского. СПб.: СПбФ РАН, 1998. - С. 181-194.
67.Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учеб. пособ. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 160 с.
68.Ковалев А.И. Социализация личности: норма и отклонение / Ин-т молодежи. - М., 1996. - 223 с.
69.Ковалев В.В. Социальный аспект проблемы девиантного поведения у детей и подростков. - М.: Медицина, 1989. - С. 11-23.
70.Ковалева Т.В., Степанова О.К. Подростки смутного времени (к проблеме социализации старшеклассников) // Социс. - 1998. - № 8. - С. 56-63.
71.Ковалевский М.М. Сочинения в 2 т. Т.1. Социология. СПб.: Алетейя, 1997. - 287 с.
72.Кон И.С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение, 1989. - 255 с.
73.Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков: социально-психологические и психиатрические аспекты. - Минск: Беларусь, 1988. - 207с.
74.Корнилова Т.В., Григоренко Е.Л., Смирнов С.Д. Подростки групп риска. - СПб: Питер, 2004. - 336 с.
75.Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе. - Новосибирск: Наука, 1990. - 224 с.
76.Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения. - М.: Наука, 1978. - 520 с.
77.Коэн А.К. Отклоняющееся поведение и контроль за ним // Американская социология: Перспективы, проблемы, методы / Пер. с англ. В.В.Воронина и Е.В.Зиньковского. - М.: Прогресс, 1972. - С. 282-296.
78.Краткий словарь по социологии / Авт.сост. П.Д.Павленок. - М.: Инфра-М, 2000. - 272 с.
79.Криворожский наркопритон // Діалог. - 2003. - № 1. - С. 11-12.
80.Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.В.Сташина, В.Я.Тація. - Харків: ТОВ Одісей”, 2006. - С. 804-873.
81.Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, прогноз. 2005 р. - К.: МВС України, 2006. - 38 с.
82.Кулаков С.А. Диагностика и психотерапия аддиктивного поведения у подростков: Учебно-метод. пособие. - М.: Фолиум, 1998. - 70 с.
83.Курганов С.М. Мотивы действий несовершеннолетних правонарушителей // Социс. - 1989. - № 5. - С. 61-62.
84.Курек Н.С. Нарушения психической активности и злоупотребление психоактивными веществами в подростковом возрасте. - СПб.: Алетейя, 2001. - 225 с.
85.Лаврентьєва Т. Наркотик - смерть у кредит // Червоний гірник. Загальноміська газета. - 2004 - № 59-60. - С. 4.
86.Лаврентьєва Т. Недитяча п