Дейнека Олександр Георгійович. Управління паливно-енергетичним комплексом України

brief description

Дейнека Олександр Георгійович. Управління паливно-енергетичним комплексом України : Дис... д-ра наук: 08.02.03 2005

Дейнека О.Г. Управління паливно-енергетичним комплексом України. Рукопис.
Дисертація у формі рукопису на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економікою. Харківський національний університет Міністерства освіти і науки України, Харків, 2005.
Дисертація присвячена формуванню управління ПЕК, зокрема вугільної промисловості на яку покладено функції по наданню державі енергетичної безпеки і економічної незалежності. Зроблено аналіз існуючих і перспективних можливостей ПЕК України. Розкрито причини недоліків роботи вугільної галузі як основи паливно-енергетичного комплексу України і запропоновані конкретні заходи щодо подолання негативних причин, пов'язаних з недоліками в організації управління, планування і державного регулювання. У роботі розкривається новий напрямок, що пов'язує розвиток ПЕК (вугільну промисловість) із забезпеченням енергетичної безпеки країни. Досліджуються можливості запозичення закордонного досвіду і особливості національної економіки України щодо докорінної реструктуризації галузі з обов’язковим залученням комплексу організаційних, технічних і економічних заходів. Надано комплекс пропозицій і рекомендацій із проблем управління, планування і державного регулювання вугільної галузі, зниження соціальної напруженості в регіонах видобутку палива і можливості підвищення ефективності роботи підприємств у майбутні роки. Підкреслено соціально-економічну роль взаємозалежного розвитку вугільної галузі і залізничного транспорту як базових галузей економіки, що визначають загальне і взаємне зниження витрат і очікуване підвищення продуктивності праці. Ефективність запропонованих рекомендацій обґрунтована теоретично і підтверджено практично. Надані методичні рекомендації засновані на практичному дослідженні, проведеному на підприємствах і об'єднаннях Мінпаливенерго і Укрзалізниці.

У дисертаційній роботі розроблені теоретичні положення, методологію, запропоновано механізм організації, управління, планування і регулювання саме вугільної галузі, яка у сукупності з залізничним транспортом покликана створити умови сталого економічного розвитку, забезпечити енергетичну безпеку України, сформувати передумови для інтеграції країни до ЄС. Вибір стратегічного розвитку галузі і реалізація програми реструктуризації її цілком спирається на зважену, науково-обґрунтовану політику планування і державного регулювання. Іншими словами, розвиток вугільної промисловості, що має дійсні пріоритети і з погляду сировинних запасів, і з позиції очікуваного нахилу убік відродження її у світі, потрапляє виключно в сферу інтересів держави, яка повинна бути відповідальною за реалізацію названої стратегії.
Таким чином, у дисертаційній роботі створено фундамент для посилення ролі державних інститутів і тим самим забезпечити формування і розвиток ринкових механізмів впливу на вугільну промисловість.
Формування і реалізація концепції розвитку галузі дозволяє забезпечити не тільки економічну, але і політичну стабільність, вирішити соціальні питання, що накопичилися і поглибилися, не тільки в галузі чи в Донбасі, а й у цілому в державі.
Одночасно з цим зростання видобутку і поліпшення якісних характеристик вугілля дозволить забезпечити йому конкурентоспроможність не тільки на внутрішньому, але і на зовнішньому ринках. Прогнозований «ривок» розвитку вугільної галузі як ланцюгова реакція буде відображена на збільшенні перевезень залізничним транспортом, що забезпечить і цій базової галузі умови для подальшого розвитку перевізного процесу.
Істотне збільшення продукції галузі і обсягів перевезень є передумовою для інвестиційної привабливості вугільної промисловості і залізничного транспорту. За рахунок пропозицій очікується значне оновлення основних виробничих фондів галузі та доведення їх до рівня європейських і світових критеріїв. У вугільній промисловості дана обставина дозволяє розв’язати найважливішу задачу зниження рівня травматизму і смертності гірників внаслідок надзвичайно високої аварійності підприємств.
Основні наукові результати полягають у такому:

Аналіз стану вугільної промисловості України свідчить про відсутність позитивних змін. Так, у вугільній галузі мають місце досить складні соціально-економічні проблеми, з подоланням яких, на жаль, самостійно підприємства впоратися не мають можливості. Це підкреслює доцільність механізму організації управління, планування і регулювання галуззю, як і усім паливно-енергетичним комплексом.
Вивчення етапів розвитку вугільної промисловості в зарубіжних країнах дозволило акцентувати увагу саме на необхідності більш активної участі держави у питаннях реалізації стратегії галузі, яка в Україні буде надалі гарантом енергетичної безпеки.
Запропоновано вугільну галузь України розглядати як серцевину паливно-енергетичного комплексу. Саме це підкреслюється у динаміко-хронологічній моделі розвитку галузі, що складена, розроблена, науково обґрунтована і вперше пропонується у вигляді новизни. Аналіз запропонованої моделі підкреслює те, що раніше, сьогодні і надалі вугільна промисловість повинна тісно взаємодіяти з залізничним транспортом, який є важливим регулятором функціонування першої і забезпечує стабільні поставки енергоносіїв споживачам.
На основі комплексного науково-обґрунтованого аналізу з використанням різноманітних методів виявлені фактори, що безпосередньо впливають на ефективність виробництва вугільної продукції. Зазначено, що має місце зростання витрат галузі та падіння конкурентоспроможності її продукції, спостерігається стрімке падіння видобутку коксівного вугілля та зростають витрати на збагачення. Мають місце недоліки у розподілі умовно постійних (адміністративних) витрат. Розрахунки довели, що за умов скорочення обсягів видобування собівартість зростає з вірогідністю 0,95. Математично доведено про зворотну залежність між зниженням видобування вугілля і зростанням виробничих витрат і т. ін. Доведено доцільність термінової державної підтримки підприємств Мінпаливенерго за рахунок внутрішніх резервів і зовнішніх джерел.
Обґрунтована необхідність тарифних знижок на перевезення готової вугільної продукції залізничним транспортом. Зазначено, що забезпечення енергетичної безпеки країни криється також у площині взаємопов’язаного функціонування вугільної промисловості і залізничного транспорту. Відповідна інтеграція є одним із ланцюгів інтеграції України до ЄС.
Доведені: доцільність реструктуризації виробничих витрат вугільної промисловості; важливість у подоланні об’єктивних причин нестабільної її роботи за участю держави, а суб’єктивних за рахунок активізації наявних ресурсів галузі.
Зазначено, що з урахуванням світового досвіду і особливостей економічного розвитку вугільна галузь в основному залишиться у державній власності. У зв’язку з цим лише держава через свої повноважні органи зобов’язана вирішувати питання щодо форм управління. Вбачається, що основними структурами, на рівні котрих вирішується переважна більшість економічних і соціальних задач, будуть об’єднання і підприємства.
Доцільно терміново акцентувати увагу на важливості формування економічного і правового механізму входження підприємств галузі у вугільний ринок. Розглянуті концептуальні підходи до управління об’єднанням вугільної галузі, його цілі і місія, найбільш перспективні і вигідні напрямки його бізнесу, засоби зниження комерційного ризику.
Проаналізований механізм невиваженного ціноутворення, який не віддзеркалює дійсне положення справ у галузі і не стимулює її подальший розвиток. Негативна ситуація в галузі підсилює в цілому стан не лише на споживчому ринку, а і в цілому веде до дисбалансу в усьому народногосподарському комплексі.
Доказано, що збереження підприємства та об’єднання в межах державної власності не підлягають сумніву. Разом з тим вирішення фінансово-економічних питань шахти доцільно здійснювати в рамках значно більшої самостійності.
Зазначено, що реальність працевлаштування шахтарів, що вивільняються внаслідок закриття збиткових підприємств, як і вирішення низки комплексу соціальних питань, базуються на організаційному характері реструктуризації і безумовній наявності держпідтримки, тобто механізмів управління, планування і держрегулювання. Розкриті причини негативного характеру, що мають місце у вигляді гальмування економічного реформування галузі. Головним фактором негативного впливу є протиріччя між правильно обраним курсом переходу до ринкового регулювання економіки і послідовними методами його реалізації.
Запропоновані критерії відповідальності найвищих державних установ управління щодо питань розвитку вугільної промисловості. Доказано доцільность надання вугільній промисловості статусу галузі, що гарантує енергетичну безпеку. Запропоновані варіанти компенсації витрат на реалізовану вугільну продукцію (районні коефіцієнти, механізм спеціальної надбавки до тарифу на електроенергію).
Розроблені та запропоновані заходи щодо завершення перетворення державних холдингових компаній у державні підприємства із закінченим циклом виробництва, проведення корпоратизації з можливою зміною форми власності і створенням на базі деяких з них відкритих акціонерних товариств. Саме це сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості і суттєво прискорить приватизаційні процеси.
Пропонуються оптимальний варіант реструктуризації галузі, програма поетапного реформування, фінансово-економічний механізм підприємств, стратегічні напрямки розвитку галузі з точки зору адаптації національного законодавства технічних нормативів до потреб міжнародних стандартів.
Проаналізована низка можливостей з використання альтернативних джерел енергозабезпечення потреб економіки та впровадження енергозберігаючих технологій.
Розроблена пряма адаптивна модель, за рахунок якої отримано ефект заміщення внаслідок змінення цін, модель витрати-випуск” для регулювання економіки України в цілому і по галузях Мінпаливенерго. Проведено також моделювання на прикладі шести залізниць України, які здійснюють внутрішні та зовнішні перевезення вугільної продукції. Розглянуто конкуруючий імпорт”, неконкуруючий імпорт” та експорт продукції”. Розроблена інтегральна модель перспективного розвитку галузі в цілому та по основних кількісних та якісних показниках роботи. Розроблена і запропонована до реалізації модель ринкового управління виробничими витратами у залежності від попиту на видобуту та товарну продукцію.

Розроблена модель організації управління, планування і державного регулювання виробничими витратами у частині прямих в цілому по Мінпаливенерго і по окремих виробничих об’єднаннях.
За допомогою математичного апарату обґрунтовано доцільність пільгового оподаткування вугільної промисловості з метою зниження ціни на вугілля та підвищення значущості стратегічно важливої галузі держави.
Зазначені вище моделі є перспективними і за умов їх реалізації вугільна галузь України буде виведена зі стану збитковості.