ДИНАМІКА РОЗВИТКУ САМОРОЗУМІННЯ В МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Ілляш Соломія Дмитрівна

УДК159.923.2:378

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ САМОРОЗУМІННЯ
В МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

(спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: доктор психологічних наук,
професор А.Б.КОВАЛЕНКО

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1

САМОРОЗУМІННЯ ТА ЙОГО МІСЦЕ В СТРУКТУРІ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

11

1.1. Аналіз феномена самосвідомості з позицій системного підходу

11

1.2. Аналіз продуктів самосвідомості

16

1.3. Саморозуміння як об’єкт психологічних досліджень

37

1.3.1. Визначення поняття «саморозуміння»

37

1.3.2. Структурно-динамічні характеристики саморозуміння

41

1.4. Співвідношення понять „саморозуміння”, „самопізнання”, „самоставлення”

45

1.5. Особливості розвитку професійного саморозуміння юнаків та дівчат

64

Висновки до Розділу 1

72

РОЗДІЛ 2

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОРОЗУМІННЯ

77

2.1. Головні критерії і функції саморозуміння

77

2.2. Методи вивчення, способи та умови розвитку саморозуміння в юнацькому віці

92

Висновки до Розділу 2

112

РОЗДІЛ 3

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ САМОРОЗУМІННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

114

3.1. Обґрунтування методики дослідження

114

3.2. Саморозуміння і «Я-концепція»

124

3.3. Взаємозв’язок саморозуміння з особистісними характеристиками юнаків та дівчат

143

3.4. Вплив саморозуміння на успішність діяльності юнаків та дівчат

160

3.5. Вплив системи ціннісних орієнтацій на розвиток саморозуміння

165

Висновки до Розділу 3

183

ВИСНОВКИ

189

ЛІТЕРАТУРА

193

ДОДАТКИ

219

ВСТУП
Формування особистості в юнацькому віці визначається тими психологічними новоутвореннями періоду, які створюють основу для повноцінного особистісного становлення людини, здатної розв’язувати численні життєві проблеми самостійно і бути успішною в соціально значущій діяльності, здатної легко адаптуватися, знаходити своє достойне місце, визначати свою позицію щодо умов суспільства, які швидко змінюються.
Для цього необхідно вивчати психологічні феномени, які, з одного боку, позначені в психологічній науці, але не знайшли належної уваги в дослідженнях, які стосуються проблеми соціального становлення і розвитку особистості молодої людини, а з іншого, дозволяють глибше зрозуміти „взаємозумозумовлюючий характер процесів соціалізації та індивідуалізації” [288, 7], що сприяють розвитку людини.
У психології відомо, що вся різноманітність особистості знаходить своє відображення і акумулюється в продуктах самосвідомості. Однією з головних складових самосвідомості є саморозуміння, адже здатність розуміти себе це соціально розвинена здатність особистості, яка в ситуації вибору може приймати рішення самостійно і нести за нього особисту відповідальність, зберігаючи при цьому позитивне ставлення до себе. Вивчення саморозуміння дозволить точніше відповісти на запитання, яким чином у молодих людей відбувається творення уявлень про себе, як змінюється динаміка їх розвитку, у чому полягає проблема різноманітності „Я”, що приводить до їх узгодженості і як це знаходить відображення в поведінці, активності молодих людей. Дослідження саморозуміння дозволяє не тільки відповісти на ці запитання, але й визначити умови, які впливають на розвиток саморозуміння, знайти засоби та способи, що сприяють його формуванню.
Розробка проблеми саморозуміння почалася у кінці ХХ сторіччя. Філософи (Г.Л.Гусєв, Г.Л.Тульчинський, В.А.Лекторський, М.К.Мамардашвілі, С.Т.Тулмин та ін.), психологи (Л.С.Виготський, О.Р.Лурія, Ю.М.Орлов, В.В.Столін, Д.І.Фельдштейн, А.Маслоу, Г.Л.Лендрет) так чи інакше торкалися проблеми розпізнавання, опису та дослідження саморозуміння, хоча не завжди вживали термін „саморозуміння”. Донині не визначена сутність поняття „саморозуміння”, відсутні завершені дослідження, які б дали змогу визначити його розвиток у процесі соціалізації особистості.
У психологічній літературі відсутнє єдине осмислення поняття „саморозуміння”. Часто простежується синонімічність між цим поняттям та такими, як „осмислення”, „самосприймання”, „самоставлення”, „рефлексія”, „самопізнання” і „самосвідомість”. Саморозуміння розглядається як „механізм”, „процес”, „здатність”, які використовуються дослідниками для опису рівневого характеру саморозуміння.
Можна з упевненістю стверджувати, що саморозуміння як психологічна реальність є механізмом „самодетермінації” (Б.Ф.Ломов) і суб’єктивної активності (К.О.Абульханова-Славська, В.А.Петровський А.І.Подольський, В.І.Слободчиков, В.Е.Чудновський та ін.). Само- детермінація, суб’єктивна активність починають розвиватися і виявляються протягом всього дитячого етапу онтогенезу. Найбільш інтенсивно це відбувається в юнацькому віці.
На юнацькому етапі онтогенезу дослідники відзначають інтенсивний розвиток самосвідомості, вирішення молодими людьми проблеми особистісного і професійного самовизначення, прагнення вирішити проблему сенсу життя, у зв’язку з чим у молодих людей простежується зростання і розвиток саморозуміння. У цьому віці саморозуміння набуває своїх особливостей, свого специфічного змісту.
Часто спостерігається звернення психологів до поняття ”само- розуміння” в практичній та прикладній психології, що знаходить підтвердження у різних психотерапевтичних школах, корекційно-розвивальних програмах (К.Роджерс, Ф.Перлз, Г.Лендрет, К.Оллред та ін.), хоча, на нашу думку, дослідження саморозуміння як самостійного феномена, його впливу на розвиток особистості є проблемою як загальної, так і вікової психології.
Актуальність дослідження визначається тим, що сучасна молода людина поставлена в такі суспільні умови, коли від її активності, яка ґрунтується на розумінні себе в контексті життя, багато в чому залежить її успішність. З одного боку, для повноцінного існування людина потребує розуміння і прийняття нового для неї навколишнього світу, а з іншого вона стоїть перед ”психологічним завданням” зрозуміти саму себе, прийняти себе в цьому світі, що сприятиме цілісному уявленню людини про себе. Це дозволить молодій людині виступати суб’єктом діяльності та спілкування, виявляти суб’єктивну активність.
Водночас високий рівень саморозуміння забезпечує диференціацію і структурованість, інтегрованість уявлень про самого себе, що сприяє, по-перше, подальшій диференціації когнітивної та афективної сфери особистості, а це, як наслідок, приводить до емоційної стійкості у фруструючих ситуаціях, до підвищення толерантності до деструктивних груп, адитивних форм поведінки; по-друге, сприяє появі узгодженості між продуктами самосвідомості з реальною дійсністю з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов цієї узгодженості.
Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави” (номер держреєстрації 0198U000061).
Метою нашої роботи є простеження динаміки розвитку саморозуміння як стійкого явища.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми саморозуміння в психолого-педагогічній літературі та з’ясувати співвідношення понять „саморозуміння”, „самопізнання”, „самоставлення”.
2. Дослідити динаміку розвитку саморозуміння в майбутніх педагогів.
3. Вивчити взаємозв’язок саморозуміння і деяких рис особистості (рівень суб’єктивного контролю, потребнісна сфера, інтелектуальний розвиток, характеристики ставлень).
4. Виявити особливості розвитку професійного саморозуміння в майбутніх педагогів під час навчання у вузі.
Об’єктом дослідження є розвиток саморозуміння в майбутніх педагогів.
Предметом дослідження є динаміка розвитку саморозуміння в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що саморозуміння є не тільки самостійним психологічним феноменом, але й механізмом професійного становлення і розвитку особистості майбутнього педагога. Водночас саморозуміння є підтвердженням розвитку, який визначається синхронністю, симетричністю професійного становлення особистості майбутнього педагога.
Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження склали головні положення і принципи експериментально-генетичного методу та вчення про детермінацію й закономірності розвитку психіки (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), психологічного, філософського, культурологічного та акмеологічного підходів до аналізу феномену самосвідомості (В.В.Столін), психологічних основ особистісних практик виховання (М.Й.Боришевський).
Методи дослідження базуються на теоретичному аналізі наукової літератури з проблеми дослідження, здійсненні емпіричного дослідження із застосуванням методів опитування, тестування, спостереження. Статистичний аналіз здійснювався на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:
виокремлено основні чинники, які впливають на становлення і розвиток саморозуміння, визначено критерії його вияву, функції;
розкрито роль саморозуміння в соціальному становленні юнаків та дівчат;
виявлено, що результатом саморозуміння є когнітивне й емоційне узгодження продуктів самосвідомості і реальної дійсності;
розглянуто рівневі характеристики розвитку саморозуміння;
з’ясовано особливості розвитку професійного саморозуміння у ході підготовки майбутніх педагогів.
Практичне значення роботи полягає в тому, що дослідження динаміки розвитку саморозуміння як стійкого явища дозволяє не тільки визначити індивідуальну траєкторію розвитку самосвідомості, але є важливим підґрунтям для побудови психолого-педагогічної програми професійного становлення і розвитку майбутніх педагогів. Аналіз розвитку професійного саморозуміння дає змогу впливати на процес підготовки майбутніх педагогів з метою його оптимізації.
Основні ідеї дисертаційного дослідження і концепція розвитку саморозуміння використовуються при розробці системи циклу навчальних занять зі студентами історичного та соціально-гуманітарного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Розроблено спецкурс, який відображає основні ідеї дисертаційного дослідження для студентів, які навчаються за спеціальністю «психологія».
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність” (м. Київ, 2006), „Генеза буття особистості” (м. Київ, 2006), „Нові технології навчання: психологічні аспекти” (м. Київ, 2007), на Днях науки, що проводяться на факультеті соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2005, 2006), на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (м. Дрогобич, 2006, 2007).
Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використовуються при читанні курсу „Вікова психологія” для студентів, що навчаються за спеціальністю „психологія”, „соціальна робота” та курсу „Вікова та педагогічна психологія” для студентів всіх факультетів Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 331 найменування та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках. Робота містить 10 таблиць. Основні теоретичні положення дослідження відображено в 4 статтях автора та 1 статті у співавторстві у збірниках наукових праць, включених до списку ВАК України та 3 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене теоретико-емпіричне дослідження дало підстави зробити наступні висновки.
1. Здійснений теоретичний аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що в психології самосвідомості донині не існує повних, широко представлених досліджень проблеми саморозуміння. Саморозуміння визначається як осягнення людиною смислу свого існування, в результаті якого відбувається когнітивне та емоційне узгодження продуктів самосвідомості та реальності. На відміну від саморозуміння, самопізнання є складним, багаторівневим процесом, що індивідуалізований у часі і дозволяє людині одержувати нові знання про самого себе, але не наділяти їх смислом, не ієрархізувати їх за цінностями. Разом з тим, розвиток саморозуміння і самопізнання має одні й ті самі стадії розвитку залежно від віку людини: вони проходять стадії від конкретності до узагальненості, від недиференційованості до диференційованості, від безпосередності до опосередкованості. Завдяки самопізнанню людина не тільки конструює уявлення про таку себе, але й створює основу для емоційно-ціннісного ставлення до себе. Результати інтегративної роботи в сфері самопізнання, з одного боку, і в сфері емоційно-ціннісного відношення до себе, з іншої, об’єднується в особливе утворення самосвідомості особистості в її самооцінку. Самооцінка це результат пізнання себе, чуттєво забарвлене ставлення людини до себе в різних конкретних ситуаціях і різних видах діяльності, що впливає на її поведінку, результати діяльності, взаємостосунки з оточуючими в подальшому
2. Залежно від рівня розвитку саморозуміння виокремлено три групи досліджуваних. Перша група (низький рівень) молоді люди, для яких характерне поверхове саморозуміння, вони констатують у себе характеристики, які дають їм оточуючі люди і які пов’язані з конкретною ситуацією; мають підвищену критичність щодо себе. Друга група (середній рівень) молоді люди, що виокремлювали узагальнені особистісні характеристики, з відсутністю критичності. Третя група (високий рівень) характеризується спробами осмислити себе з адекватним рівнем критичності.
3. Виявлено зв'язок саморозуміння з багатьма особистісними утвореннями молодої людини. Виявлено зв'язок між саморозумінням та інтернальністю екстернальністю молодої людини. Високий рівень саморозуміння більшою мірою характерний інтерналам, а не екстерналам. Молоді люди, які мають високий рівень саморозуміння, більш успішні в діяльності, яка найбільш актуальна для студентського віку.
Усвідомлення своїх здібностей дозволяє, з одного боку, розв’язати задачу цілепокладання, а з іншого, виділяти у себе ті здібності, які необхідні саме для досягнення життєвих цілей. На перше місце у досліджуваних, що позитивно ставляться до себе, виходить „Я”, прагнення заявити про себе, проявити себе, включитися до нових для них стосунків. При негативному ставленні до себе молоді люди виявляють інфантильну позицію, потрапляють у залежність від зовнішніх умов, що уповільнює соціальне дозрівання. В цьому випадку спостерігається поверхневе розуміння, яке водночас, дозволяє молодим людям бути „як всі”.
Студенти, які не виявили критичності щодо себе, мали низьку тривожність і, навпаки, студенти, які показали критичність щодо себе, продемонстрували середню тривожність. Низький рівень мотиву спілкування виявився у досліджуваних, які показали високу і низьку критичність. Високий рівень мотиву спілкування властивий досліджуваним з середнім показником критичності. Одержані дані про залежність мотиву спілкування від рівня розвитку саморозуміння.
4. Аналіз показників сформованості професійного саморозуміння майбутнього вчителя показав, що імпліцитна його структура потерпає істотних змін у зв’язку з певним етапом навчання і виховання юнаків та дівчат. Для студентів першого курсу характерна відсутність необхідного рівня складності саморозуміння як системного утворення: компоненти саморозуміння утворюють окремі, не пов’язані між собою блоки. У студентів другого курсу виокремлені компоненти наявні в професійному саморозумінні, однак зв’язків між компонентами практично не спостерігається. Структура професійного саморозуміння третьокурсників істотно ускладнюється порівняно з першим курсом: велика кількість зв’язків між компонентами структури саморозуміння стає адекватнішою до вимог, які відповідають сутності вчителя. На четвертому курсі розвиваються інтеграційні процеси, хоча при цьому і знижуються кількісна презентація окремих показників. Головне новоутворення цієї соціально-вікової групи полягає у прийнятті власної траєкторії професійного розвитку, що ґрунтується на співвіднесенні свого „образу Я” та майбутніх умов життя і праці, на переоцінці в зв’язку з цим професійних цінностей і смислів педагогічної діяльності. Найсильніший вплив на рівень розвитку професійного саморозуміння мають досвід внутрішнього діалогу і система професійних ідеалів та цінностей, що розвиваються.
Порівняння особливостей динаміки реалізацій цінностей-цілей і цінностей-засобів показує, що більшу різноманітність мають цінності-засоби. Цей пояснюється тим, що цінності-засоби представлені в розумінні студентів педагогічного університету більш диференційовано за мірою значущості, ніж цінності-цілі. У структурі ціннісних орієнтацій вершину ієрархії у всіх групах займають цінності „здоров’я”, „вихованість”, „щасливе сімейне життя” і „освіченість”. Внизу ієрархії виявилися цінності „рівність”, „щастя інших”, „високі запити” і „непримиренність”. Оцінки старшокурсників помітно відрізняються тим, що в ієрархії загальнолюдських цінностей вищі місця займають „впевненість у собі”, „відповідальність”, „самоконтроль”, „чесність”, „суспільне визнання”, тоді як у студентів молодших курсів ці якості в ієрархії цінностей займають нижчі місця.

Перспективами подальших дослідження є пошук шляхів оптимізації та формування адекватного саморозуміння в юнацькому віці, оскільки рівень розвитку саморозуміння впливає загалом на особистісне становлення юнаків та дівчат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. Методологические проблемы психологии. М.: Наука, 1973. 287 с.
2. АбульхановаСлавская К.А., Воловикова М.И., Елисеев В.А. Проблемы исследования индивидуального сознания // Психологический журнал. М.: Педагогика. 1991. Т. 12. № 4. С. 2740.
3. АбульхановаСлавская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
4. Агапов В.С. Становление Яконцепции личности: теория и практика. М.: Ин-т молодежи, 1999. 164 с.
5. Агеев В.С. Атрибуция ответственности за успех и неудачу группы в межгрупповом взаимодействии // Вопросы психологии. М.: Наука. 1982. № 6. С. 101106.
6. Алексеев В.А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возраста: Автореф. дис. канд. психолог. наук. М., 1985. 19 с.
7. Амага Н.В. Методики для измерения личностной представленности человека в общении // Журнал практикующего психолога. 1998. №1. С. 4253.
8. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Известия АПН РСФСР. М., 1948. Вып. 18. С. 101124.
9. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2х т. М., 1980. Т.1. 232 с.
10. Андреева Г.М., Хелкама К., Дубовская Е.М., Стефаненко Т.Г., Тихомандрицкая О.А. Уровень социальной стабильности и особенности социализации в старшем школьном возрасте // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1997. № 4. С. 3140.
11. Андреева Д.А. и др. Изучение основных личностных характеристик современного студенчества // Человек и общество / Под ред. А.С.Пашкова. Л., 1971. С. 124130.
12. Анциферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования // Психологический журнал. М.: Педагогика 1992. Т.13. № 5. С. 1225.
13. Артемов В.А. Курс лекций по психологии. Х., 1958. 424 с.
14. Арутюнова Н.А. Типы языковых значений: Оценка, событие, факт. М., 1988. 341 с.
15. Асеев В.Г. Личность и значимость побуждений. М., 1993. 223 с.
16. Асеев В.Г. Мотивационные характеристики смыслового потенциала личности // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни: Материалы 12 симпозиумов. М., 1997. С. 2229.
17. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. проф. В.П.Нерознака. М., 1997. С. 267280.
18. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М., 1979. 151 с.
19. Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Зейгарник Б.В. и др. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности // Вопросы психологии. М.: Наука. 1979. № 4. С. 3546.
20. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М., 1984. 104 с.
21. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общечеловеческого анализа. М., 1990. 367 с.
22. Ахутина Т.В. Теории речевого общения в трудах М.М.Бахтина и Л.С.Выготского // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1984. № 3. С. 312.
23. Бажин Е.Ф., Гонылкина Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. М.: Педагогика. 1984. № 3. С. 152162.
24. Басов М.Я. Избранные психологические произведения. М., 1975. 432 с.
25. Бассин Ф.В. К развитию проблемы значения и смысла // Вопросы психологии. М.: Наука. 1973. № 6. С. 1323.
26. Бассин Ф.В. О силе «Я» и «психологической защите» // Вопросы философии. М. 1969. № 2. С. 118125.
27. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература., 1975. 504 с.
28. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г.Бочарова. М.: Искусство, 1979. 424 с.
29. Бахтинология: Исследования, переводы, публикации / Сост. К.Г.Юсупов. СПб, 1995. 374 с.
30. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. В.П.Нерознака. М., 1997. С. 227245.
31. Белоус В.В. Структурнофункциональная характеристика интегральной индивидуальности // Вопросы психологии. М.: Наука. 1994. № 3. С.130136.
32. Белинская Е.П. Яконцепция и ценностные ориентации старших подростков в условиях быстрых социальных изменений // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1997. № 4. С. 2530.
33. Белякова Е.Г. Психологические особенности развития правдивости при переходе из подросткового в юношеский возраст: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1995. 22 с.
34. Бердяев Н.А. О назначении человека. М., 1993. 383 с.
35. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). М., 1990. 336 с.
36. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности (структура, основы интерпретации, некоторые области применения). М., 1994. 175 с.
37. Берн Э. Секс в человеческой любви. М.: Новости, 1990. 113 с.
38. Берн Э. Трансактный анализ и психотерапия. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
39. Бернс Р. Развитие «Яконцепции» и воспитание. М., 1986. 421 с.
40. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
41. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения / Под ред. А.В.Петровского. В 2х т. М., 1979. Т.2. 400 с.
42. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272 с.
43. Бодалев А.А. Смысл жизни и акме человека: соотношение «будничного» и «высшего Я» // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни: Материалы 12 симпозиумов. М., 1997. С.2933.
44. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и уровни достижения. М., 1998. 168 с.
45. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
46. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. М.: Наука. 1979. № 4. С. 2324.
47. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростка. К., 1980. 210 с.
48. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Самооценка в первой зрелости // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1990. № 2. С. 2438.
49. Братченко С.Л. Верим ли мы в ребенка? Личностный рост с позиций гуманистической психологии // Журнал практикующего психолога. 1998. Вип. 1. С. 1931.
50. Бурно М.Е. Психотерапия «сомневающейся» ипохондрии // Московский психотерапевтический журнал. М. 1994. № 1. С. 108129.
51. Брудный А.А. Понимание как философскопсихологическая проблема // Вопросы философии. М. 1975. № 10. С.116120.
52. Брудный А.А. Психологическая герменевтика: Учебное пособие. М., 1998. 336 с.
53. Брунер Дж. Психология познания: Пер. с англ. М., 1977. 412 с.
54. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение. Минск, 1990. 214 с.
55. Бурлакова Н.С. О методе внутридиалогического анализа высказываний // Материалы ІІ Всероссийской научной конференции по психологии РПО «Методы психологии». Ростов-на-Дону, 1997. Т.3. Вып.2. С. 3839.
56. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. М., 1998. 120 с.
57. Быстрицкий Е.К., Филатов В.П. Теория познания и проблема понимания // Гносеология в системе философского мировоззрения / Под ред В.А.Лекторского. М., 1983. С. 273304.
58. Васильев И.А., МагомедЭминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. М.: Издво МГУ., 1991. 144 с.
59. Васильев Л.Г. Аргументативные аспекты понимания. Калуга, 1994. 220 с.
60. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М., 1984. 200 с.
61. Весна Е.Б. Социализация и индивидуализация. Закономерности и механизмы. М.ПетропавловскКамчатский, 1997. 200 с.
62. Веселовский А.Н. Язык поэзии и язык прозы // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. В.П.Нерознака. М., 1997. С.85113.
63. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций. Психология эмоций: Тексты. / Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппернейтер. М., 1984. С.328.
64. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Издво МГУ, 1990. 288 с.
65. Врихт Р. Образ «Я» как подструктура личности // Проблемы психологии личности. М., 1982. С.104111.
66. Выготский Л.С. О психологических системах // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.1: Вопросы теории и истории психологии. С.109131.
67. Выготский Л.С. Исторический смысл психологического кризиса // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.1.: Вопросы теории и истории психологии. С.291436.
68. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1983. Т.3.: Проблемы развития психики. С.5328.
69. Выготский Л.С. Педология подростка // Собр.соч. в 6 т. / Под ред. А.М. Матюшкина. М.: Педагогика, 1984. Т.4.: Детская психология. С.5220.
70. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. Л.: Издво Ленинградского унта, 1984. 175 с.
71. Геворкян Г.А. О проблеме понимания // Вопросы философии. М. 1980. №11. С. 122131.
72. Герасимов С.В. Познавательная активность и понимания // Вопросы психологии. М.: Наука. 1994. № 3. С. 8893.
73. Гинзбург М.Р. Жизненные планы как проявление личностного самоопределения старшеклассников // Психологические условия формирования социальной ответственности / Под ред. М.Р.Гинзбурга, Л.А.Радзиховского. М., 1987. С. 1822.
74. Гинзбург М.Р. Сформированность личностной идентичности как показатель успешности социализации в старшем школьном подростковом и юношеском возрасте // Мир психологии. 1998. №1. С. 2126.
75. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. М., 1996. 336 с.
76. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М., 1987. 176 с.
77. Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Взаимосвязь отношения к себе и другим // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. М., 1982. № 4. С. 2130.
78. Горбачева Е.И. Предметная ориентация мышления и понимание // Вопросы психологии. М.: Наука. 1994. № 5. С.4652.
79. Горский Д.П. Проблемы общей методологии наук и диалектической логики. М., 1966. 216 с.
80. Граник Г.Г., Соболева О.В. Понимание текста: проблемы земные и космические // Вопросы психологии. М.: Наука. 1993. № 5. С. 8191.
81. Грановская Р.М., Березная И.Я. Интуиция и искусственный интеллект. Л., 1991. 268 с.
82. Грановская Р.М., Крыжанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. СПб, 1994. 192 с.
83. Гуманистические проблемы психологической теории / Под ред. К.А.АбульхановойСлавской, А.В.Брушлинского. М., 1995. 212 с.
84. Гумбольд В. Язык и философия культуры / Общ. ред. А.В.Гулыги, Г.Е.Рамишвили. М., 1985. 451 с.
85. Гуркина А.П. Осознание нравственнопсихологических качеств личности школьника 57 классов: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1950. 16 с.
86. Гурова Л.Л. Процессы понимания в развитии мышления // Вопросы психологии. М.: Наука. 1986. № 2. С. 126137.
87. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии. М., 1985. 192 с.
88. Деркач А.А., Михайлов Г.С. Методология акмеологии // Психологический журнал. Т.2. № 4. С.5666.
89. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. М., 1997. 344 с.
90. Доблаев Л.П. Проблема понимания в советской психологии. Сара­тов, 1967. 87 с.
91. Донцов А.И., Баксанский О.Е. Схемы понимания и объяснения физической реальности // Вопросы философии. М. 1998. № 11. С. 7590.
92. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М., 1994. 163 с.
93. Дубровина И.В. Индивидуальные особенности школьника. М., 1975. 85 с.
94. Елисеев В.К. Исследование когнитивно-личностных компонентов в процессе понимания: Дис... канд. психол. наук. М., 1987. 244с.
95. Ермаков В.М. Диалектика происхождения самосознания и предметного сознания. Чебоксары, 1996. 160 с.
96. Ершиков Е., Лобова Г., Филлипов С., Шидловская Т. Опыт исследования рейтинговой системы // Высшее образование в России. 1998. № 1. С.1618.
97. Ерчак Н.Т. Особенности понимания художественного текста взрослыми и детьми // Вопросы психологии. М.: Наука. 1994. № 3. С. 8287.
98. Завалишина Д.Н. Принцип иерархии в психологии // Принцип системности в психологических исследованиях / Отв. ред. Д.Н.Завалишина, В.А.Барабанщиков. М., 1990. С.2533.
99. Загадка человеческого понимания / Сост. В.П.Филатов. М., 1991. 351 с.
100. Зак А.З. Психологические особенности рефлексии у детей младшего школьного возраста: Автореф. дис. канд. психол.наук. М., 1976. 17 с.
101. Заккгейм А.Ю. Понимание проблема педагогики: Метод. пособие. М., 1994. 53 с.
102. Залесский Г.Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. М., 1994. 165 с.
103. Запорожец А.В. Психическое развитие ребенка // Избранные психологические труды: В 2х тт. М., 1986. Т. 1. 320 с.
104. Захарова А.В. Генезис самооценки. Дис. дра психол.наук. М., 1985. 350 с.
105. Захарова А.В. Генезис самооценки. Тула, 1998. 135 с.
106. Звездкина Э.Ф. Социальная природа самосознания. Красноярск, 1986. 195 с.
107. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М., 1986. 287 с.
108. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М., 1994. 304 с.
109. Знаков В.В. Правда и ложь в сознании русского народа и современной психологии понимания. М., 1993. 116 с.
110. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. М., 1994. 237 с.
111. Ивин А.А. Ценности и понимание // Вопр. философии. М. 1987. №8. С.3143.
112. Ильенков Э.В. Проблема идеального // Вопросы философии. М. 1979. № 6. С.3140.
113. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена пола у детей: руководство для врачей. Л., 1986. 336 с.
114. Кант И. Соч. в шести томах. Т. 6. М., 1966. 365 с.
115. Кандаков И.М., Нилопец М.П. Экспериментальное исследование структуры и личностного контекста локус контроля // Психологический журнал. 1995. № 3. С. 4350.
116. Кайгородов Б.В. Психологические условия и механизмы формирования идеалов у учащихся подросткового возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1988. 18 с.
117. Кайгородов Б.В. Самопонимание и его место в структуре самосознания // Мир психологии. 1997. № 1. С. 129132.
118. Карандашев Ю.Н. О стадиях процесса понимания // Вопросы психологии. М.: Наука. 1982. № 6. С. 121124.
119. Кириленко Г.Г. Самосознание и мировоззрение личности. М., 1988. 64 с.
120. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512 с.
121. Ковалевская О.В. Диалектика объективного и субъективного в процессе понимания: Дис... канд. психол. наук. Л., 1980. 150 с.
122. Коваленко А.Б. Психологія розуміння. К., 1999. 184 с.
123. Коваленко А.Б. Психологические особенности процесса понимания творческих задач // Вопр. психологии. М.: Наука. 1991. № 5. С.4247.
124. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни. М., 1984. 252 с.
125. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. М., 1979. 504 с.
126. Комарова Т.К. Психологические особенности самопознания у старшеклассников: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М., 1987. 19 с.
127. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 366 с.
128. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1980. 192 с.
129. Кон И.С. Категория «Я» в психологии // Психологический журнал. 1981. Т. 2. № 3. С. 2538.
130. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
131. Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения. М., 1997. 336 с.
132. Конопкин О.А., Прыгин Г.С. Связь учебной успеваемости студентов с индивидуальнопсихологическими особенностями их саморегуляции // Вопросы психологии. М.: Наука. 1984. № 3. С.4252.
133. Корнилов Ю.К Психологические проблемы понимания. Ярославль, 1979. 80 с.
134. Коссов Б.Б. Личность: актуальные проблемы системного подхода // Вопросы психологии. М.: Наука. 1997. № 6. С. 5868.
135. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистостi. К., 1989. С.251300.
136. Косырев В.Н., Сластенин В.А., Сатаров М.И. Динамика отношения студентов к учению в педагогическом вузе // Вопросы психологии. М.: Наука. 1985. № 3. С. 6167.
137. Кроник А.А., Хорошилова Е.А. Диагностика взаимопонимания в значимых отношениях // Вопросы психологии. М.: Наука. 1987. № 1. С. 128137.
138. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. М.: Просвещение, 1976. 304 с.
139. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической дея