Динту Валерія Аркадіївна. Обстановка злочину як елемент криміналістичної характеристики злочинів

brief description

Динту Валерія Аркадіївна. Обстановка злочину як елемент криміналістичної характеристики злочинів.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2014.- 239 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДИНТУ ВАЛЕРІЯ АРКАДІЇВНА

УДК: 343.985

ОБСТАНОВКА ЗЛОЧИНУ ЯК ЕЛЕМЕНТ
КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
В.В. ТІЩЕНКО
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України,
заслужений діяч науки і техніки України

О д е с а - 2013

ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………
3
Розділ І. Криміналістична характеристика злочинів як типова модель певної категорії злочинів…………………………………………………
12

1.1. Поняття і сутність криміналістичної характеристики злочинів….. 12

1.2. Структура криміналістичної характеристики злочинів…………………………………………………………………….
26

1. 3. Поняття обстановки злочину та її місце в структурі криміналістичної характеристики злочинів……………………………..
41

Висновки до першого розділу……………………………………………………………….. 65
Розділ ІІ. Взаємозв’язок обстановки злочину з іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів. ……………………………
69

2.1. Обстановка злочину і особа злочинця……………………………… 69

2.2. Обстановка злочину і спосіб злочину………………………………. 93

2.3. Обстановка злочину і об’єкт злочину………………………………. 109

Висновки до другого розділу……………………………………………. 130
Розділ ІІІ. Криміналістичний аналіз обстановки злочину…………….. 134

3.1. Обстановка злочину як об’єкт пізнання……………………………. 134

3.2. Обстановка злочину як джерело доказової інформації……………. 162

3.3.Імітування обстановки злочину, як форма контролю за вчиненням злочину……………………………………………………………………
173

Висновки до третього розділу ………………………………………….. 187

Висновки ………………………………………………………………… 191

Список використаних джерел…………………………………………… 196

Додаток 1…………………………………………………………………..
228
Додаток 2. …………………………………………………………………
231
Додаток 3. …………………………………………………………………
233
Додаток 4. …………………………………………………………………
237

ВСТУП

Актуальність теми. Кримінальні правопорушення є найбільш негативним, аморальним і загально небезпечним явищем у житті сучасного суспільства. Вони спричиняють деструктивні наслідки для держави, суспільства та окремо взятої людини. Злочинна діяльність значно впливає тією чи іншою мірою на всі соціальні, детермінуючи тим самим дисфункцію останніх. Соціальна та економічна криза, що спостерігається останнім часом в Українській державі, зумовила появу ряду факторів, що призвели до стійкої тенденції зростання кількості кримінальних правопорушень, внаслідок чого питання боротьби зі злочинністю набули особливої актуальності.
Вказані фактори зумовлюють необхідність подальшого глибокого вивчення злочинної діяльності, що дає змогу підвищити ефективність рекомендацій з її виявлення, розслідування та запобігання.
Криміналістична характеристика злочинів – одне з основоположних понять криміналістичної науки, яке уже протягом декількох десятиліть використовується у наукових дослідженнях та у практиці розслідування, проте й тепер тривають дискусії щодо сутності, змісту криміналістичної характеристики злочинів, її співвідношення з іншими елементами, що входять до системи криміналістичних методик.
Структура криміналістичної характеристики злочинів містить у своєму складі ряд взаємопов’язаних та взаємообумовлених елементів, знаходження яких у системі визначається їх відповідністю певним критеріям, а саме вони: 1) є обов’язковими для кожного виду злочину; 2) є джерелом криміналістично значущої інформації; 3) пов’язані з іншими елементами системи стійкими залежностями.
Обстановка злочину повністю відповідає вищевказаним критеріям. Вона є обов’язковим елементом криміналістичної характеристики злочинів, оскільки будь-який злочин вчиняється в умовах об’єктивної реальності, що суттєво впливають на поведінку злочинця і механізм слідоутворення. Обстановка злочину тісно пов’язана з усіма елементами криміналістичної характеристики злочинів, що визначає їх взаємний вплив та відповідні залежності.
Знання певних типів обстановки з окремих категорій злочинів дає змогу висунути обґрунтовані версії та змоделювати обстановку по конкретному злочину, що розслідується та виокремити її особливості. Знання зв’язків і залежностей обстановки та інших обставин злочину сприяє встановленню справжньої і повної картини події злочину.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці таких учених-криміналістів, як: Т. В. Авер’янової, Ю. П. Аленіна, Л. І. Аркуші, О. Я. Баєва, В. Д. Басая, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. Д. Берназа, О. М. Васильєва, А. І. Вінберга, І. О. Возгріна, В. К. Гавло, В. Г. Гончаренка, Г. А. Густова, О. О. Ейсмана, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Є. П. Іщенка, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, В. Я. Колдіна, О. Н. Колесніченка, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, В. Є. Корноухова, І. І. Котюка, І. М. Лузгіна, Г. А. Матусовського, С. І. Медведєва, М. А. Михайлова, В. О. Образцова, М. А. Погорецького, М. О. Селіванова, М. В. Салтевського, В. М. Стратонова, В. В. Тіщенка, В. Ю. Шепітька, А. В. Шмоніна, Б. В. Щура, М. П. Яблокова, І. М. Якімова та ін.
Розробками проблем поняття та значення обстановки злочину займалися такі вчені, як: Т. С. Аннєнкова, С. І. Аннєнков, О. В. Жоголєва, І. М. Букаєва, В. Ф. Єрмолович, В. І. Куліков, Л. О. Щербич та ін.
Проте, в теперішній час у криміналістиці відсутнє комплексне дослідження обстановки злочину як потужного та змістовного джерела криміналістично значущої інформації, не визначено взаємозв’язки обстановки з іншими елементами системи криміналістичної характеристики злочинів з урахуванням умов сучасного стану розвитку злочинної діяльності.
Недосконалість теоретичної розробки вчення про обстановку злочину та її місця у криміналістичній характеристиці злочинів негативно відбивається як на стані криміналістичної науки в цілому, так і на безпосередньому застосуванні наявних наукових розробок, методик та практичних рекомендацій у розслідуванні злочинів.
Наведене вище вказує на те, що розроблення вчення про обстановку злочину як елементу криміналістичної характеристики злочинів на теперішній час є досить актуальним і практично затребуваним, що обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри криміналістики Національного університету «Одеська юридична академія» на тему «Сучасні наукові засоби і методи розслідування злочинів: проблеми теорії та практики» на 2011–2015 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011–2015 роки (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сутності і структури обстановки злочину, дослідження взаємозв’язків з іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів та розробка рекомендацій щодо використання знань про обстановку злочину у її вивченні і збиранні доказів у кримінальному провадженні.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
проаналізувати поняття криміналістичної характеристики злочинів та обґрунтувати її значення у криміналістичній методиці розслідування злочинів;
дослідити структуру криміналістичної характеристики злочинів для визначення місця у ній обстановки злочину;
обґрунтувати теоретичну і практичну значимість криміналістичного знання про обстановку злочину та визначити її структуру;
запропонувати класифікацію обстановки злочину;
розглянути взаємозв’язки між обстановкою злочину та такими елементами криміналістичної характеристики злочинів, як особа злочинця, спосіб злочину, об’єкт злочинного посягання;
запропонувати програму дослідження обстановки злочину як об’єкта пізнання у розслідуванні;
проаналізувати обстановку злочину як джерело доказової інформації щодо розслідуваної події та її обставин;
визначити значення інформації про обстановку злочину для провадження контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.
Об’єкт дослідження – злочинна діяльність, спрямована на підготовку, вчинення та приховування злочинів, та діяльність з розслідування злочинів.
Предмет дослідження – обстановка злочину як елемент криміналістичної характеристики злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система методів наукового пізнання, вибір яких обумовлений особливостями об’єкта, предмета, мети та завдань.
У процесі здійснення дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові, філософські та спеціальні методи та прийоми.
В основу дисертації покладено діалектичний метод дослідження, за допомогою якого з’ясовано сутність та особливості криміналістичної характеристики злочинів, а також обстановки злочину (п.п. 1.1, 1.2, 1.3). Формально-логічний метод забезпечив логічну послідовність дослідження та відповідну форму його вираження (п.п. 2.2, 2.3, 3.1). Системно-структурний підхід надав можливість розглядати криміналістичну характеристику злочинів як систему та дослідити взаємозв’язки між її елементами, визначити належність до неї обстановки злочину та розкрити структуру останньої (п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльний метод забезпечив проведення аналізу різних поглядів науковців на досліджувані об’єкт та предмет (п.п. 3.1, 3.2, 3.3). Статистичний метод надав можливість отримання емпіричних даних при узагальненні кримінальних проваджень (п.п. 2.1, 2.2, 2.3). Конкретно-соціологічний метод дозволив провести анкетування слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури, проаналізувати та узагальнити результати дослідження (п.п. 2.1, 2.2, 2.3). Аналітичний метод використано при вивченні наукових праць щодо обстановки злочину, узагальненні окремих наукових позицій, формулюванні висновків (п.п. 1.1, 1.3).
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вчених у галузі криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології, кримінального та кримінально-процесуального права, філософії, логіки та інших галузей наукових знань.
Нормативною основою дисертації є Конституція України, акти кримінального та кримінального процесуального законодавства України, а також інші нормативно-правові акти.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять результати аналізу та узагальнення 100 кримінальних проваджень (Одеська, Миколаївська, Вінницька, Харківська, Київська, Чернівецька, Житомирська області); результати анкетування дев’яноста восьми слідчих органів МВС та прокуратури України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням обстановки злочину та її місця в системі криміналістичної характеристики злочинів.
До основних результатів, які відображають наукову новизну дисертаційного дослідження, належать наступні положення:
вперше:
визначено, що обстановка злочину безпосередньо або опосередковано на розумовому та дієвому рівнях детермінує поведінку злочинця, обрання ним об’єкта посягання, способу підготовки, вчинення та приховання злочину;
сформульовано концепцію розуміння обстановки злочину як об’єкта пізнання, дослідження якого надає можливість встановити інші обставини кримінального правопорушення;
запропоновано програму дослідження обстановки злочину, що складається із цілей, завдань, методів та засобів пізнання, функції якої спрямовано на оптимізацію процесу розслідування кримінальних правопорушень;
сформульовано концепцію розуміння обстановки злочину, як середовища, в якому знаходяться джерела відповідних видів доказової інформації певного змісту;
визначено роль даних про типові ознаки обстановки злочину, що характерні для певних категорій злочинів як інформаційної системи, на підставі якої здійснюється контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину;
визначено співвідношення спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину, які розмежовуються за формою моделі обстановки, що конструюється для їх реалізації, метою здійснення, суб’єктом, на якого спрямовано їх проведення, а також порядком процесуального провадження;
удосконалено:
визначення сутності обстановки злочину як елементу криміналістичної характеристики злочинів, що являє собою систему даних, яка відображає матеріальні, мікросоціальні та морально-психологічні умови, в яких здійснювалися підготовка, вчинення та приховування злочину;
класифікацію обстановки злочину, що розподілена за стадією реалізації злочину, за характером стійкості змін елементів обстановки злочину, за характером впливу на реалізацію злочинного діяння; за можливістю та правильністю прогнозування;
положення щодо моделювання обстановки злочину, яке використовується для здійснення контролю за вчиненням злочину з метою раціонального та ефективного провадження досудового розслідування;
набуло подальшого розвитку:
положення щодо сутності та характеру взаємозв’язків та залежностей між обстановкою злочину та іншими структурними компонентами криміналістичної характеристики злочинів, які повинні враховуватися при розробці та перевірці слідчих версій, виявленні та дослідженні слідів злочину;
розуміння криміналістичного імітування обстановки злочину як діяльності слідчого або іншої уповноваженої особи, що полягає у створенні й імітуванні умов, які підтверджують виконання замовлення на вчинення злочину, з метою запобігання реального вчинення злочину та викриття певної особи;
положення щодо співвідношення імітування обстановки злочину та криміналістичного інсценування як частини і цілого. Імітування обстановки злочину входить до системи криміналістичного інсценування, являючи собою сукупність штучних умов, в яких було начебто реалізовано інсценовану подію.
Практичне значення одержаних результатів дисертації визначається її спрямованістю на продуктивне і ефективне використання даних про обстановку злочину та її зв’язків з іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів у розслідуванні та попередженні кримінальних правопорушень. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
науково-дослідній роботі – для подальшої розробки та удосконалення теоретичних положень щодо обстановки злочину як елементу криміналістичної характеристики злочинів, а також при визначенні пріоритетних напрямків її дослідження;
навчальному процесі – при викладанні курсу «Криміналістика», а також при підготовці підручників і навчальних посібників з криміналістики (акт про впровадження результатів дослідження в навчальний процес і наукову роботу Міжнародного гуманітарного університету від 17 травня 2013 р.);
практичній діяльності – для удосконалення слідчої та оперативно-розшукової діяльності з виявлення, розслідування та попередження злочину (акт про впровадження результатів дослідження у практичну діяльність прокуратури м. Одеси від 4 жовтня 2013 р.).
Апробація результатів дослідження. Дисертаційна робота підготовлена на кафедрі криміналістики Національного університету «Одеська юридична академія», обговорена на її засіданнях та рекомендована до захисту на міжкафедральному засіданні кафедри криміналістики та кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія». Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 30–31 травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу Національного університету «Одеська юридична академія» «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право, суспільство та держава: форми взаємодії» (м. Київ, 21–22 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 10–11 лютого 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 18–19 січня 2013 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у тринадцяти публікаціях, шість з яких – наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, одну статтю опубліковано у зарубіжному виданні.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів; висновків, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, із них основного тексту – 195 сторінок. Список використаних джерел налічує 320 найменувань і розміщений на 32 сторінках. Додатки викладені на 12 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У Висновках викладено основні результати дослідження, що мають теоретичне та практичне значення:
1. Криміналістична характеристика злочинів має загальнотеоретичне значення, оскільки є науковим інструментом пізнання криміналістично-значущих ознак і властивостей злочинної діяльності та типовою моделлю певної категорії злочинів, що лежить в основі розробки окремих криміналістичних методик.
Обов’язковими елементами такої характеристики, що об’єднані відповідними зв’язками і залежностями, є дані про особу злочинця, спосіб злочину, об’єкт злочину та обстановку злочину, оскільки саме зазначені елементи є властивими злочинній діяльності будь-якого виду.
2. Обстановка злочину є одним із основних елементів криміналістичної характеристики злочинів, оскільки вона суттєво впливає на поведінку злочинця та вибір ним об’єкту, способу, засобів злочину. Говорячи про місце обстановки злочину в системі криміналістичної характеристики злочинів, слід відзначити методологічний принцип взаємної детермінації обстановки та інших елементів криміналістичної характеристики злочинів.
У криміналістичній характеристиці злочинів обстановка являє собою сукупність даних, що відображає матеріальні, мікро-соціальні та морально-психологічні умови підготовки, вчинення і приховування злочину.
3. Структуру обстановки злочину становлять матеріальне, мікро-соціальне та морально-психологічне середовища. Матеріальне середовище – це сукупність пов’язаних між собою об’єктів, явищ і процесів матеріального світу, в яких вчинялися дії з підготовки, реалізації та подальшого приховання злочину у певній системі просторово-часової координати. Мікро-соціальне середовище – це мікросистеми, що являють собою безпосереднє соціальне оточення кримінального правопорушення на стадії його готування, вчинення та приховування. Морально-психологічне середовище – це сукупність психологічних та моральних станів, настроїв, стосунків між людьми та особою злочинця у період підготовки, реалізації та приховування злочину.
4. Розуміння обстановки злочину можна здійснювати на теоретичному та практичному рівнях. На теоретичному рівні поняття обстановки злочину є системою типових даних стосовно факторів об’єктивної реальності, що визначають сукупність умов, в яких відбувався процес підготовки, реалізації та приховування кримінального правопорушення, та які знаходять своє відображення й оцінку у системі криміналістичної характеристики злочинів. На практичному рівні обстановка злочину – це середовище, в якому вчинялися дії з підготовки, реалізації та приховування злочину, яке має бути досліджено, проаналізовано та зафіксовано з метою забезпечення швидкого, повного та ефективного розслідування кримінальних правопорушень.
5. На основі аналізу даних щодо обстановки злочину можна здійснити таку класифікацію: 1) залежно від стадії реалізації злочину на: а) обстановку на стадії готування до злочину; б) обстановку злочину на стадії його вчинення; в) обстановку злочину на стадії його приховування; 2) залежно від характеру стійкості змін її елементів на: а) відносно статичну; б) динамічну; 3) залежно від характеру впливу на реалізацію злочинного діяння на: а) сприятливу; б) не сприятливу; 4) залежно від можливості та правильності прогнозування на: а) передбачувану, б) не передбачувану.
6. Інсценування злочину здійснюється шляхом внесення до його обстановки відповідних змін, які проявляються через сліди – ознаки у вигляді негативних обставин. Виявлення і правильна оцінка таких обставин, їх зв’язків з іншими елементами обстановки зумовлює коректну інтерпретацію події, що розслідується.
7. Спираючись на дані узагальнення слідчої практики, можна констатувати, що між обстановкою злочину та іншими елементами криміналістичної характеристики злочинів (особа злочинця, об’єкт злочину, спосіб злочину) в наявності причинно-наслідкові, функціональні, ймовірнісні, а також кореляційні зв’язки. Це дає змогу обґрунтовано конструювати версії щодо особи злочинця та обставин кримінального правопорушення, цілеспрямовано здійснювати пошук слідів та інших доказів та їх джерел, приймати правильне рішення тактичного і процесуального характеру.
8. Обстановка злочину в ході досудового розслідування є об’єктом пізнання, що вступає у взаємодію з суб’єктом пізнання (слідчим або уповноваженою особою) з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.
Для ефективного та раціонального пізнання обстановки злочину запропоновано використовувати програму її дослідження, яка включає цілі, завдання дослідження, методи та засоби його здійснення.
Цілі пізнання обстановки злочину можна поділити на основну – встановлення факту кримінального правопорушення (його обставин) та додаткові – отримання криміналістично-значущої інформації з досліджуваного об’єкта, виявлення нових обставин, що мають значення для кримінального провадження, перевірка наявної інформації у кримінальному провадженні.
При дослідженні обстановки злочину слідчим має ставитися та вирішуватися система загальних та окремих завдань, успішна реалізація яких має привести до досягнення основної мети пізнання обстановки злочину. Загальні завдання – це ті завдання, які слідчий повинен вирішити після дослідження усієї системи обстановки злочину, а окремі – це ті, які вирішуються при дослідженні відповідного середовища (матеріального, мікро-соціального та морально-психологічного).
9. Дослідження обстановки злочину як об’єкта пізнання здійснюється за допомогою ряду слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів: допит (ст. 224 КПК України), обшук (ст. 234 КПК України), огляд (ст. 237 КПК України), огляд трупа (ст. 238 КПК України), слідчий експеримент (ст. 240 КПК України), проведення експертизи (ст. 242 КПК України), обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України), оперативне опитування, відвідування жилих та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується
(ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність») та ін. Указаний перелік засобів дослідження обстановки злочину не є вичерпним, оскільки їх визначення залежить від виду злочину, обстановка якого пізнається.
10. Обстановка злочину є носієм інформації, яка при її коректному виявленні, дослідженні, фіксації та оцінці, відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства, набуває статусу доказової, тобто використовується у процесі доказування.
Обстановка злочину є носієм системи, яка складається з певних елементів – джерел доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При дослідженні обстановки злочину стає можливим з’ясувати ознаки обставин, що підлягають доказуванню і передбачені ст. 91 КПК України, а саме: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); особа злочинця, її винуватість, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу злочинця, обтяжують чи пом’якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
11. Система інформації щодо обстановки певного злочину та характерних для неї ознак використовується для припинення готування до вчинення злочину або вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину шляхом застосування негласної слідчої дії – контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину.
12. Імітування обстановки злочину та спеціальний слідчий експеримент розмежовуються наступним чином: для проведення спеціального слідчого експерименту створюються умови у будь-якій обстановці, в якій можна було б перевірити дійсні намірі особи, у той час, як для імітування обстановки злочину створюється саме модель обстановки злочину; метою проведення спеціального слідчого експерименту є перевірка дійсних намірів певної особи, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину, у той час, як метою імітування обстановки злочину є запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла вчинення злочину; спеціальний слідчий експеримент проводиться щодо особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, в свою чергу імітування обстановки злочину - щодо особи (осіб), яка планувала чи замовляла вчинення злочину.