ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ в 1944–1950 рр.: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»

На правах рукопису

КУЛЬГАВЕЦЬ ХРИСТИНА ЮРІЇВНА

УДК 34(477)(091) : 351.74 : 329.71(477.8) «1944/1950»

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ
в 1944–1950 рр.:
ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
к. ю. н. Поліковський М. Ф.

Львів – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ 13
1.1 Історіографія проблеми: огляд джерел і літератури 13
1.2 Залучення радянських органів внутрішніх справ до боротьби
з повстанськими формуваннями на Україні в 1917–1923 рр. 38
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
КАРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
У НОВОСТВОРЕНИХ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР
(ВЕРЕСЕНЬ 1939 р. – ЧЕРВЕНЬ 1941 р.) 63
2.1 Особливості формування та діяльності органів внутрішніх справ
на західноукраїнських землях 63
2.2 Діяльність органів внутрішніх справ проти підпільної мережі ОУН 83
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ КАРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УРСР В 1944–1950 РР. 102
3.1 Поновлення організаційної структури і діяльності
органів внутрішніх справ у визволених від гітлерівських загарбників західноукраїнських областях (1944–1945 рр.).
Створення радянської системи органів внутрішніх справ на Закарпатті 102
3.2 Залучення органів внутрішніх справ
до боротьби з підпіллям ОУН і УПА 115
3.3 Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ
проти українського збройного підпілля 152
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АК – Армія крайова
БРСР – Білоруська радянська соціалістична республіка
ВБ – винищувальний батальйон
ВББ – відділ боротьби з бандитизмом
ВВ – внутрішні війська
ВКП(б) – Всесоюзна комуністична партія (більшовиків)
ВНК – Всеросійська надзвичайна комісія
ВНУС – війська внутрішньої служби
ВРК – Військово-революційний комітет
ВУНК – Всеукраїнська надзвичайна комісія
ВЦВК – Всеросійський центральний виконавчий комітет
ГДА МВСУ – Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України
ГДА СБУ – Галузевий державний архів Служби безпеки України
ГУББ – Головне управління боротьби з бандитизмом
ГУМ – Головне управління міліції
ДПУ – Державне політичне управління
ГОГП – група охорони громадського порядку
КК – Кримінальний кодекс
КНС – комітет незаможніх селян
КП(б)У – Комуністична партія (більшовиків) України
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
МВ – міський відділ (органів внутрішніх справ)
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МДБ – Міністерство державної безпеки
НЕП – нова економічна політика
НК – надзвичайна комісія
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
НКДБ – Народний комісаріат державної безпеки
НКЮ – Народний комісаріат юстиції
НРЗУ – Народна Рада Закарпатської України
ОВГ – оперативно-військова група
ОВС – органи внутрішніх справ
ОДПУ – Об’єднане державне політичне управління
ОУН – Організація українських націоналістів
РВ – районний відділ (органів внутрішніх справ)
РКП (б) – Російська комуністична партія (більшовиків)
РМ – Рада міністрів
РНК – Рада Народних Комісарів
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
РСМ – робітничо-селянська міліція
РСЧА – робітничо-селянська червона армія
СБ – служба безпеки (ОУН)
СБУ – служба безпеки України
СМЕРШ – «Смерть шпигунам»
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УББ – Управління боротьби з бандитизмом
УНКВС – Управління Народного комісаріату внутрішніх справ (обласне)
УНКДБ – Управління Народного комісаріату державної безпеки (обласне)
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УССД – Українська Самостійна Соборна Держава
УПА – Українська повстанська армія
ЦДАВОУ – Центральний державний архів вищих органів влади і управління України
ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦК КП(б) – Центральний Комітет Комуністичної Партії (більшовиків)
ЧА – Червона армія
ЧОП – частини особливого призначення

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Упродовж десятиліть існування радянської влади проблеми діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) висвітлювали здебільшого заідеологізовано, тенденційно, з класових позицій. Матеріал з історико-правової теми, яку ми досліджуємо, відзначається заполітизованістю, усе ще недоступністю деяких, зокрема архівних, джерел, а також наявністю численних «білих плям». У багатьох наукових працях показано лише декоративний бік діяльності радянських каральних органів, а все для того, щоб, зокрема, підвищити авторитет співробітників ОВС, міліції в народі і популяризувати службу в ОВС. Натомість замовчувались гострі проблеми і недоліки роботи, часто наводились необґрунтовані сумнівні дані. Тож нині особливо актуальною є потреба повного й об’єктивного висвітлення і переосмислення діяльності радянських органів внутрішніх справ.
У праці головним чином привертається увага до діяльності органів радянської міліції. У досліджуваний період у різний час міліція входила до складу органів внутрішніх справ і навіть органів державної безпеки, в результаті частих реорганізацій, пошуків оптимальної структури системи каральних органів. Відтак, функцію боротьби з українським рухом опору ці каральні структури здійснювали комплексно, у тісній співпраці. Відсутність чіткої спеціалізації «правоохоронних органів», що було характерним для авторитарного тоталітарного радянського режиму, спонукала до залучення в тій чи іншій мірі ОВС, міліції, органів держбезпеки, внутрішніх прикордонних військ, військ НКВС охорони тилу діючої Червоної армії, підрозділів та частин Червоної армії, парамілітарних формувань (винищувальних батальйонів, груп охорони громадського порядку тощо) до боротьби з українським збройним підпіллям.
У наукових джерелах часто лише поверхово описано діяльність тогочасних правоохоронних органів. Справжньої історії радянських органів внутрішніх справ ще не написано, тим паче не повністю висвітлено таку їх спеціальну функцію, як боротьба з українським збройним підпіллям, яку очолювали Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА), зокрема в західних областях УРСР в 1944–1950 рр.
Об’єктивне вивчення історії організації та діяльності ОВС було ускладнене для науковців з огляду на особливий правовий статус і місце, яке ОВС займали в механізмі Радянської держави, переважно каральний характер їхньої професійної діяльності, максимально утаємниченої від суспільного контролю. Досі засекречені документи, що стосуються різних питань організації, діяльності, правового забезпечення ОВС. Зрештою, закритість і обмеженість джерел, особливо архівних спецфондів, численні фальсифікації, масові регулярні вилучення та знищення цінних архівних документів і матеріалів, у яких було відображено цілеспрямовану політику та політичну кон’юнктуру, наприклад, за правління «вождів» – Леніна–Сталіна–Хрущова та інших, на жаль, характерні для всього періоду існування радянського (авторитарного, тоталітарного) режиму.
Однією із спонук дослідження діяльності радянських ОВС, спрямованої проти українського збройного підпілля у західних областях УРСР, є й сучасний стан діяльності органів внутрішніх справ в Україні, а особливо факти залучення співробітників органів міліції із політичною метою до того чи іншого партійного табору, що є неприпустимим у демократичному суспільстві, перешкоджає їхній ефективній діяльності, а також дискредитує в очах населення. В умовах реформування сучасної української міліції в демократичний правоохоронний орган (поліцію європейського зразка) необхідно вивчити вітчизняний, як позитивний, так і негативний історико-правовий досвід діяльності цих органів для того, щоб запобігти в майбутньому перетворення цієї силової структури в карально-репресивну.
Аналітичні узагальнення історико-правового досвіду діяльності ОВС є значущим чинником для формування та розширення світогляду сучасних вітчизняних правоохоронців, підвищення правової культури, професіоналізму, виховання їх у дусі найкращих національних традицій, пошуку найефективніших форм, методів і засобів роботи, усвідомлення того, що робота кожного з них повинна зводитись до суворого дотримання законності, захисту прав та свобод людини і громадянина як найвищої цінності демократичного суспільства.
Сьогодні є більше можливостей опрацювати раніше недоступні джерела, увести їх до наукового обігу, зробити ще один крок на шляху до наукового, з позицій національної державності, реалістичного осмислення подій, що відбувалися упродовж вищезазначеного періоду в західноукраїнських областях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до основних напрямів наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ, зокрема кафедри теорії та історії держави і права. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами науково-дослідної роботи «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) та науково-дослідної роботи «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в комплексному висвітленні процесів, пов’язаних із формуванням, становленням і розвитком радянських органів внутрішніх справ у західних областях УРСР, а також у розкритті особливостей багатопланової діяльності ОВС у боротьбі з українським націоналістичним рухом опору, очолюваним ОУН і УПА, у 1944–1950 рр.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:
– проаналізувати наявні наукові розробки, пов’язані з окресленою проблемою;
– дослідити джерельну базу за темою дисертації;
– висвітлити особливості формування соціалістичного права в період встановлення більшовицької влади в Україні;
– з’ясувати роль радянських органів внутрішніх справ у виконанні політичної волі більшовицького репресивного режиму в боротьбі з повстанськими формуваннями в Україні в 1917–1923 рр. (зародження спеціальної функції ОВС);
– оцінити стан нормативно-правової бази щодо організації та діяльності адміністративно-силових структур, зокрема ОВС, у 1917–1923 рр.;
– відтворити специфіку формування, становлення та розвитку органів внутрішніх справ, а також організаційно-правові основи їхньої діяльності в західних областях УРСР;
– висвітлити особливості діяльності органів внутрішніх справ проти підпільної мережі ОУН упродовж вересня 1939 р. – червня 1941 р.;
– схарактеризувати процес поновлення організаційної структури і розгортання діяльності органів внутрішніх справ у визволених від гітлерівських загарбників західноукраїнських областях (1944–1945);
– відтворити перебіг формування та становлення радянської системи органів внутрішніх справ на Закарпатті;
– здійснити аналіз нормативно-правової бази, передусім щодо регламентації діяльності ОВС проти українського націоналістичного підпілля в західних областях УРСР;
– проаналізувати багатоаспектну діяльність ОВС щодо боротьби з підпіллям ОУН і УПА як найважливішу спеціальну функцію, встановити масштаби репресивних акцій щодо цивільного населення західних областей;
– дослідити форми і методи діяльності ОВС, за допомогою яких в західноукраїнському регіоні велася боротьба з українським націоналістичним рухом опору;
– відтворити тогочасну історико-правову дійсність, заповнити «білі плями».
Об’єкт дослідження – багатогранна діяльність радянських органів внутрішніх справ як складової частини сталінського режиму в західноукраїнських областях проти національно-визвольного руху, очолюваного ОУН і УПА, у 1944–1950 рр.
Предметом дослідження є особливості виконання найважливішої спеціальної функції ОВС у західних областях УРСР – боротьби з українським збройним підпіллям у зазначений період.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1944 р. по 1950 р. Нижня межа зумовлена т. зв. другим приходом рад на територію західноукраїнських областей, тобто відновленням (Західна Україна, Буковина) і встановленням (Закарпаття) радянського режиму. Верхня межа пояснюється ліквідацією основних керівних ланок українського збройного підпілля радянськими каральними органами.
Територіальні межі дослідження охоплюють західні області УРСР, де відбувався процес створення ОВС з вересня 1939 р. і до 22 червня 1941 р., та після перерви, викликаної гітлерівською окупацією, продовжився в 1944–1945 рр., а завершився уже в післявоєнний період.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи слугували такі універсальні діалектичні методи, як абстрагування, порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція. У роботі використано систему конкретно-наукових і спеціальних методів, зокрема історичний, статистичний, проблемно-хронологічний, логічний, емпіричний, порівняльний, джерелознавчий. Окрім того, застосовано принцип об’єктивності, гуманістичний та цивілізаційний підходи. На основі вказаної методології, методики дослідження та використаних джерел сформульовано цілком достовірні та обґрунтовані наукові висновки і положення дисертації.
Теоретичною основою дисертації послугували положення наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених минулого століття і сучасності. Це, насамперед: А. Акопян, А. Бедрій, О. Безносюк, Дж. Бурдс, Г. Биструхін, І. Білас, С. Білоконь, С. Біленко, Д. Вєдєнєєв, М. Вєторов, І. Винниченко, А. Власов, О. Гогун, В. Гольдман, В. Данько, М. Єропкін, О. Зубкова, О. Іщук, О. Калюк, В. Кафітін, Ю. Киричук, В. Ковалик, І. Коваль, Ю. Кравченко, Н. Кулешов, М. Куцин, М. Лагоша, М. Лебедь, О. Малигін, В. Мальцев, Д. Марплз, С. Маслов, П. Михайленко, П. Мірчук, А. Міщенко, Ґ. Мотика, С. Мудрик, Р. Мулукаєв, М. Нагірняк, В. Нікольський, М. Поліковський, Л. Присташ, А. Рогожин, В. Романов, А. Русначенко, М. Семиряга, В. Сергійчук, Ю. Смирнов, Ю. Соколов, О. Сущук, А. Тимченко, С. Ткаченко, І. Хамазюк, В. Ченцов, В. Черников, М. Чоповський, Ю. Шаповал, А. Шевченко, Б. Шульженко, О. Ярмиш та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому здійснено системний аналіз реалізації вимог нормативно-правових актів, що регламентували діяльність радянських органів внутрішніх справ у західних областях УРСР в 1944–1950 рр.
Уперше:
– комплексно проаналізовано стан наукового дослідження діяльності радянських ОВС, зокрема в західних областях УРСР упродовж 1944–1950 рр., проти українського збройного підпілля;
– з’ясовано надбання і прорахунки істориків, істориків права щодо предмета дослідження;
– уведено до наукового обігу низку недосліджених нормативно-правових джерел, що зберігаються у відомчих архівних фондах України;
– здійснено комплексний аналіз нормативно-правового супроводу діяльності радянських ОВС у боротьбі проти націоналістичного руху опору в західних областях УРСР у досліджуваний період.
Удосконалено:
– джерельну базу дослідження діяльності ОВС проти українського збройного підпілля, особливо в 1944–1950 рр.;
– висвітлення еволюції радянських ОВС від часу їх створення (1917 р.) до 1950 р.;
– дослідження організаційно-правової основи діяльності ОВС у західноукраїнських областях в 1944–1950 рр.;
– вивчення форм і методів боротьби ОВС проти українського націоналістичного руху опору.
Набули подальшого розвитку:
– історико-правовий аналіз особливостей діяльності радянських каральних органів у перебігу утвердження радянської влади на теренах західноукраїнських областей, передусім упродовж 1944–1950 рр.;
– твердження про те, що в радянській державі (СРСР/УРСР) у розглянутий період ОВС існували не як система демократичних правоохоронних органів, а як органічна, невіддільна частина єдиного, жорстко централізованого сталінського репресивного механізму, що був однією з головних складових тогочасної тоталітарної політичної системи.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в заповненні прогалин у вітчизняній історико-правовій науці щодо виконання спеціальної функції діяльності радянських ОВС. Сформульовані висновки можуть бути використані для подальших наукових досліджень із цієї проблематики, а пропозиції – у процесі вдосконалення форм і методів організації та діяльності ОВС у сучасний період, а також щодо реорганізації ОВС у поліцію європейського зразка в межах загальної реформи правоохоронної системи держави.
Крім того, матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки фундаментальних, навчальних праць з історії органів внутрішніх справ, міліції; у процесі викладання курсу «Історія держави і права України» і відповідних спецкурсів у навчальних закладах МВС; у виховній роботі з курсантами, слухачами, студентами, з практичними працівниками з метою формування професіоналізму, духу українського патріотизму і національної свідомості та для написання відповідних навчальних посібників.
Особистий внесок здобувача. Дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій здійснено аналітичний огляд та узагальнено значну кількість джерел, віднайдено низку невідомих архівних документів та уведено їх до наукового обігу. Основні положення та розробки в межах дослідження, зокрема ті, що характеризують його наукову новизну і практичне значення результатів, одержані особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Практична апробація результатів дослідження відбувалась на таких наукових заходах: всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми правового захисту суб’єктивних прав та свобод особи в умовах формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (18 квітня 2008 р., м. Львів), «Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти» (15 травня 2008 р., м. Львів), «Актуальні питання юридичної науки – 2011» (6 травня 2011 р., м. Львів); всеукраїнських наукових конференціях ад’юнктів, аспірантів і здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (26 вересня 2008 р., м. Львів; 25 вересня 2009 р., м. Львів; 24 вересня 2010 р., м. Львів); круглих столах «Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти» (22 травня 2009 р., м. Львів), «Історико-правові дослідження у сфері захисту прав особи» (7 жовтня 2010 р., м. Львів); «Державотворення і правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (10 грудня 2010 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладено у 15 публікаціях, з яких 5 статей опубліковано у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, 10 – у випусках матеріалів, тез наукових конференцій та круглих столів.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями роботи, авторським розумінням предмета дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з яких 191 – основний текст, 32 – список використаних джерел (320 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Вивчення правового статусу та діяльності радянських органів внутрішніх справ, передусім у процесі виконання покладеної на них специфічної функції щодо ліквідації антирадянського руху опору, очолюваного ОУН і УПА, оцінка їхніх здобутків і недоліків дозволяють зробити певні висновки. Результати дослідження теми знайшли своє відображення у положеннях відповідних розділів та параграфів цієї дисертаційної роботи і висновків до них. У загальному вигляді їх можна сформулювати таким чином:
1. Діяльність ОВС у воєнний і післявоєнний період, зокрема впродовж 1944–1950 рр., досі малодосліджена. Радянська історико-правова наука, яка обмежувалася побіжним викладом неповних, а часто і неправдивих даних про діяльність органів внутрішніх справ, тим паче в боротьбі з українськими націоналістичними формуваннями, ретельно приховувала стан та готовність апаратів ОВС до випробовувань воєнного часу, замовчувала факти класової репресивної спрямованості, жорстокості, некомпетентності працівників силових відомств. З розпадом радянської держави, відтак і зняттям ідеологічної цензури, у вітчизняних дослідників уперше з’явився шанс відмовитися від комуністичної заідеологізованості та політизації історії ОВС, можливість вільно обговорювати раніше недозволені теми, доступ (бодай і обмежений) до архівних документів, загалом до джерел та літератури. Усе це створило необхідні передумови для справді наукового, цілісного та комплексного вивчення історико-правової тематики, пов’язаної з органами внутрішніх справ, дало змогу більш докладно і глибоко розглянути складну, багатогранну діяльність ОВС, засвоїти уроки минулого, зробити відповідні висновки, чіткіше визначити реальні шляхи вдосконалення діяльності сучасних українських ОВС.
2. Значна частина таємних документів колишніх радянських архівних фондів органів внутрішніх справ та держбезпеки, як складових сталінської репресивної системи, нині вже доступна для ознайомлення у вигляді книжкових публікацій або електронних копій, що свідчить про незворотні процеси розвитку демократичного суспільства. Однак в українських архівах досі зберігається чимало матеріалів радянських каральних органів із збереженням режиму секретності, на ознайомлення з якими потрібен спеціальний дозвіл. Закритими для суспільства є і окремі документи та факти, і цілі історичні періоди.
3. На основі марксистсько-більшовицької теорії в радянській державі було створено жорсткий механізм організації суспільства за ознакою класової належності з позиції «свій» – «чужий». Причому класова належність стала прямо впливати на правове становище індивіда і ступінь кримінального покарання обвинуваченого. Украй заполітизоване суспільство породжувало і заполітизоване право, відмінною ознакою якого був класовий підхід до визначення принципів і видів системи покарань. Це свідчило про те, що комуністична доктрина, ідеологія мала пріоритет перед законом. У такій ситуації право не було загальнообов’язковою системою правил поведінки для рівних перед законом людей, а всього лиш засобом реалізації утопічної політичної доктрини, частиною системи соціального контролю, головною метою якого було збереження та зміцнення антинародного, антиукраїнського тоталітарного режиму.
4. Масові селянські виступи на початку 1920-х років в Україні, посилені національними суперечностями та міжнаціональними конфліктами, стали для керівництва радянської влади серйозним випробуванням, яке загрожувало самому факту існування «країни рад» і започаткованої політичної лінії, спрямованої на суцільну радянізацію краю, поширення комуністичної ідеології. У цих умовах керівництво радянського режиму вважало, що лише жорсткі, терористичні військові й адміністративні методи, які вперше були апробовані радянською владою в 1917–1920-х роках, могли принести реальні, потрібні, швидкі результати в боротьбі з класовими ворогами. Від часу свого створення, після подій Жовтневої революції (перевороту) 1917 р., радянські органи внутрішніх справ стали безпосереднім виконавцем політичної волі більшовицького репресивного режиму, набуваючи практичного досвіду боротьби з опонентами (ворогами) новоствореної влади. Правоохоронна система радянської держави передбачала різні засоби боротьби з противниками режиму – від закріплення на законодавчому рівні широкого спектра «складів злочинів» політичного характеру і до позасудових розправ над «контрреволюціонерами». ОВС були часто об’єднані з органами державної безпеки в одному відомстві, причому діяльність обох систем регулювалася секретними інструкціями та директивами всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства. Розширене тлумачення статей КК про контрреволюційні злочини за політичними звинуваченнями використовували як інструмент для переслідування і політичних противників радянської влади, і тих, хто цю владу не влаштовував з тих чи інших причин.
5. Нормативно-правова база щодо організації та діяльності адміністративно-силових структур, зокрема ОВС, у досліджуваний період була спрямована передусім на придушення «політичного бандитизму», «контрреволюції», які виявлялись у вигляді антирадянських виступів невдоволеного брутальною політикою більшовиків повсталого селянства та інших верств населення. Таке законодавство передбачало здебільшого застосування різноманітних оперативних, пропагандистських, репресивних методів із залученням об’єднаних сил РСЧА, ВУНК, ДПУ, ОДПУ, структур робітничо-селянської міліції, бойових формувань КНС, різних маневрових, винищувальних, каральних загонів державного та партійного апарату, у боротьбі з «політичним бандитизмом»: кругову поруку, взяття заручників, уведення воєнного стану, масові обшуки, арешти, виселення, заслання, ув’язнення в тюрмах і концтаборах, розстріли, оголошення поза законом ватажків повстанських формувань тощо, що призвело до остаточного розгрому великих повстанських формувань у середині 1920-х років.
6. У початковий період функціонування радянського режиму на західноукраїнських землях (вересень 1939 р. – червень 1941 р.) на ОВС у період їх формування, окрім традиційних функцій (охорона громадського порядку; боротьба зі злочинністю; охорона об’єктів народногосподарського значення (промисловості і сільського господарства) та особистого майна громадян; боротьба з мародерством; боротьба зі спекуляцією і зловживаннями у сфері розподілу продуктів, товарів; боротьба з дезертирством та особами, які ухилялися від мобілізації тощо), покладалося виконання безлічі інших специфічних завдань з метою реалізації політико-правових кампаній і заходів радянської влади. Передусім вони повинні були сприяти органам влади і посадовим особам на місцях у виконанні їхніх обов’язків, брали безпосередню участь у проведенні реєстрації, обліку, паспортизації населення, долучались до здійснення мобілізації призовних контингентів до лав РСЧА, а також вдавалися до надзвичайно жорстких заходів щодо мирного населення з метою відвернути його від антирадянської визвольної боротьби.
7. Політика радянізації більшовицької влади здійснювалася швидкими темпами і брутальними командно-адміністративними методами із застосуванням масових репресій та терору на державному рівні, використанням широкого арсеналу форм і прийомів «класової боротьби». Ці суспільно-економічні та ідейно-духовні перетворення стали основною причиною виникнення масового руху опору в західних областях УРСР на чолі з ОУН, а згодом і УПА, відтак привели до активної розбудови широкого націоналістичного підпілля, яке докладало чимало зусиль для підготовки збройного повстання проти радянського режиму та створення умов для боротьби за УССД. Водночас у 1939–1950-х роках у західних областях основний акцент робився на політичній складовій бандитизму. Відчувши на власному досвіді пришвидшену брутальну радянізацію західного регіону УРСР, місцеве населення виробило вкрай негативне ставлення до радянського режиму, сприймаючи його як окупаційний, тоталітарний, антиукраїнський, ворожий.
8. Відновлена система радянських ОВС західних областей УРСР уже наприкінці 1944 р., як і в довоєнний період, складалась із семи обласних управлінь (Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької областей), міських і районних відділів, містечкових (селищних) відділень НКВС. Діяльність радянських органів внутрішніх справ, передусім у західноукраїнському регіоні, була поліфункціональною, оскільки разом з традиційними видами правоохоронної діяльності вони мали вирішувати й інші специфічні завдання – політичні, військово-мобілізаційні, господарські, агентурно-оперативні, репресивні. Та найголовнішою їх функцією була повна ліквідація націоналістичного підпілля ОУН і УПА. Найбільші масштаби репресивної діяльності правоохоронних органів республіки були викликані тим, що її громадянам, поряд з відповідальністю за приписуваний «підрив соціалістичного ладу», радянської державності і контрреволюційну діяльність, інкримінували звинувачення в націоналізмі. А це негативно позначалося на авторитеті ОВС, міліції, якості особового складу, зумовило конфіденційний характер значного пласту нормативно-правової бази організації та діяльності органів правопорядку.
9. Возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною 29 червня 1945 р. ознаменувало завершення процесу об’єднання всіх українських земель у складі УРСР. Відповідно активізувалась організація радянських ОВС у Закарпатській області. Укомплектування особового складу ОВС відбувалось, як правило, завдяки місцевим жителям, колишнім червоним партизанам, партійно-радянським активістам, демобілізованим червоноармійцям. Наприкінці березня 1946 р. усі структури ОВС Закарпаття було приведено у відповідність до загальної структури ОВС і міліції СРСР.
10. У досліджуваний період усі сфери радянського державного і громадського життя, зокрема забезпечення правопорядку і громадської безпеки, боротьба зі злочинністю, були піддані суттєвим змінам. Безперечно, це відобразилося на структурі та функціонуванні органів внутрішніх справ, а відповідно, і в нормативно-правових актах, які регламентували правовий статус, організацію, особливості діяльності ОВС у західних областях УРСР. Тогочасні ОВС, міліція керувалися не лише законодавчими та іншими нормативними актами СРСР та УРСР, але й безпосередньо постановами ЦК ВКП(б), відомчими актами НКВС СРСР (УРСР), які були таємними, а отже, недоступними для загального ознайомлення. Причому ці нормативно-правові акти застосовувалися з грубими порушеннями: безцеремонно зневажалися права громадян; проводилися незаконні обшуки й арешти, свавільні адміністративні виселення; широко застосовувалися побиття, катування. Основні питання організації та діяльності радянських ОВС вирішувалися на рівні вищих компартійних органів, органів державної влади та управління СРСР. Це виявлялося і в особливостях кадрової політики та її реалізації на місцях, зокрема в питаннях обов’язкового узгодження з відповідними партійними інстанціями усіх керівних кадрових призначень.
11. Радянські ОВС на теренах західних областей працювали в досить специфічних умовах, адже на них як на силові, каральні органи державного механізму покладалась реалізація вказівок вищого партійно-радянського керівництва СРСР та УРСР, вимог численних нормативно-правових актів. Звісно, як правоохоронні органи, вони мали б стояти на захисті прав та інтересів громадян, однак перш за все діяли в інтересах сталінської верхівки тоталітарного режиму. Успішно поєднати ці функції так і не вдалося, права та свободи громадян не просто нехтували, але й брутально, масово порушували, нещадно переслідували не лише так звані «антирадянські елементи», але й будь-яку, навіть потенційну, опозицію. Характерне для сталінських часів всесилля каральних органів набуло в західних областях ознак нічим не обмеженого свавілля. Вони, по суті, підлягали лише формальному контролю партійних інстанцій і чинили суд та розправу на власний розсуд, перетворивши західноукраїнський регіон на «зону випаленої землі».
12. За вказівками керівництва СРСР органи внутрішніх справ застосовували цілий арсенал засобів та методів боротьби з націоналістичним підпіллям. Серед них найважливішим на практиці було застосування агентурно-оперативних комбінацій, зокрема залучення (вербування) «правоохоронними» органами цивільного населення до своєї агентурно-інформаторської мережі на правах «секретних співробітників» (сексотів), інформаторів; добровільно-примусовою участю населення у сприянні органам внутрішніх справ у ліквідації збройного підпілля, результатом чого стала поява численних форм взаємодії ОВС та громадськості – винищувальних батальйонів, груп охорони громадського порядку; застосування репресивних методів, насамперед насильницьких переселень у віддалені, малопридатні для життя райони СРСР.
13. Політичні перетворення в СРСР формально проходили з дотриманням усіх правових норм і відповідних процедур, проте у дійсності – з грубим порушенням і нехтуванням правами та свободами людини з боку «правоохоронних органів» радянського режиму. Право не було здатне «приборкати», контролювати саму владу, партійних, радянських та інших чиновників, на передній план висувалися питання держави, отже право відігравало незначну, підпорядковану, другорядну, декоративну роль. Таким чином, абсолютизація інтересів держави та їх беззаперечний пріоритет над незахищеними інтересами громадян були характерними рисами політико-правового життя суспільства у досліджуваний період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Очерки истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии (1917–1922 гг.) / Павел Георгиевич Софинов. – М. : Политиздат, 1960. – 248 c. – Библиогр. в подстроч. примеч.
2. Мессер Р. Милиция осажденного города / Р. Мессер. – Л., 1945. – 28 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
3. Куцин М. Советская милиция в период организации и упрочения Советской власти / М. Куцин // Труды Высшей школы МВД СССР. – М., 1957. – Вып. 2. – С. 239–264. – Библиогр. в подстроч. примеч.
4. Соколов Ю. И. Ленин о пролетарской милиции в период подготовки Октябрьской социалистической революции (февраль-октябрь 1917 года) / Ю. Соколов, Ф. Разаренов // Труды Высшей школы МВД СССР. – М., 1957. – Вып. 2. – С. 205–238. – Библиогр. в подстроч. примеч.
5. Биленко С. В. Советская милиция России (1917–1920 гг.) : учеб. пособ. / Семен Владимирович Биленко. – М., 1976. – 96 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
6. Гольдман В. С. В. И. Ленин и становление советской милиции : учеб. пособ. / Владимир Сергеевич Гольдман; Высшая школа МВД СССР. – М., 1970. – 34 c. – Библиогр. в подстроч. примеч.
7. Еропкин М. И. Краткий очерк развития организационных форм Советской милиции (1917–1930 гг.) / М. И. Еропкин. – М. : Высшая шк. МВД СССР, 1957. – 30 с.
8. Коваль И. Я. Железная рука / И. Я. Коваль. – М. : Московский рабочий, 1967. – 80 с.
9. Коваль И. Я. Жестокая борьба. (Из истории московского уголовного розыска 1917–1919 гг.) / И. Я. Коваль. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1963. – 62 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
10. Мулукаев Р. С. Организационно-правовые основы становления советской милиции (1917–1920 гг.) : учеб. пособ. / Роланд Сергеевич Мулукаев. – М., 1975. – 108 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
11. Прокопенко В. Н. Советская милиция (1917–1920) / Владимир Николаевич Прокопенко, Василий Михайлович Романов ; под ред. А. М. Волкова. – М. : Юрид. лит., 1965. – 112 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
12. Черников В. В. Организационная деятельность НКВД РСФСР по руководству органами милиции, октябрь 1917 г. – декабрь 1930 г. : учеб. пособ. / Валерий Васильевич Черников ; Акад. МВД СССР. – М., 1979. – 144 с.: схем. – Библиогр.: с. 139–143.
13. Рогожин А. И. Рабоче-крестьянская советская милиция УССР в период иностранной военной интервенции и гражданской войны (конспект лекций) / А. И. Рогожин ; Харьков. юрид. ин-т. – Харьков, 1964. – 30 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
14. Акопян А. А. Деятельность советской милиции в период становления народного хозяйства (1921–1925 гг.) / А. А. Акопян, Н. П. Пиндюрина // Советская милиция. – 1957. – № 9. – С. 51–53.
15. Кафитин В. Б. Об участии народных масс в создании советской милиции, октябрь – декабрь 1917 г. / В. Б. Кафитин // Правоведение. – 1967. – № 5. – С. 145–149. – Библиогр. в подстроч. примеч.
16. Мальцев В. И. В. И. Ленин об охране социалистической собственности и деятельности милиции по ее осуществлению / В. И. Мальцев // Сборник статей адъюнктов и соискателей. – М. : НИиРИО, 1971. – Вып. 1. – С. 45–52. – Библиогр. в подстроч. примеч.
17. Мулукаев Р. С. Из истории строительства рабоче-крестьянской милиции в советских республиках 1918–1924 гг. / Роланд Сергеевич Мулукаев // Правоведение. – 1973. – № 4. – С. 83–90. – Библиогр. в подстроч. примеч.
18. Мулукаев Р. С. В. И. Ленин и становление советской милиции / Р. С. Мулукаев // Историко-юридические исследования правовых институтов и государственных учреждений СССР. – Свердловск, 1986. – С. 4–9. – Библиогр.: с. 9.
19. Черников В. В. В. И. Ленин и создание советской рабоче-крестьянской милиции / Валерий Васильевич Черников // Пятьдесят лет СССР и развитие советского государства и права. – Омск : НИиРИО, 1973. – С. 170–180. – Библиогр. в подстроч. примеч.
20. Из истории милиции Советской Украины / [Ю. В. Александров, Б. А. Воронин, И. А. Гельфанд, В. А. Кузнецов, Н. Т. Куц, П. П. Михайленко, П. Н. Назаров, В. Ф. Трегубов] ; под ред. П. П. Михайленко ; Министерство охраны общественного порядка Украинской ССР. – К., 1965. – 399 с.: фот. – Библиогр. в подстроч. примеч.
21. Биленко С. В. На бессмертном посту (из истории советской милиции) / Семен Владимирович Биленко. – М.: Всесоюзное общество «Знание», 1969. – 48 с. – Библиогр.: с. 47 и в подстроч. примеч.
22. Биленко С. В. Советская милиция на защите социалистического Отечества (1941–1945 гг.) / Семен Владимирович Биленко. – М. : Знание, 1986. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Защита Отечества», № 2). – Библиогр.: с. 64 и в подстроч. примеч.
23. Биленко С. В. Этапы развития советской милиции : учеб. пособ. / С. В. Биленко, Н. П. Максименко. – М. : Изд-во МВД СССР, 1972. – 86 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
24. Биленко С. В. Органы и войска НКВД СССР в годы Великой Отечественной войны (июнь 1941–1945 гг.) / С. В. Биленко. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 96 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
25. Еропкин М. И. Развитие органов милиции в Советском государстве / Михаил Иванович Еропкин; Высшая школа МООП СССР. – М., 1967. – 87 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
26. Панін М. М. Славний шлях (про діяльність міліції по охороні громадського порядку) / М. М. Панін. – К. : Політвидав, 1965. – 41 с. – Бібліогр. у підрядк. прим.
27. Полубинский В. И. Из истории советской милиции / Вениамин Иванович Полубинский. – М. : Знание, 1987. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Право в нашей жизни». – № 10). – Библиогр. в подстроч. примеч.
28. Щелоков Н. А. Советская милиция: пособие для слушателей / Н. А. Щелоков ; Народный ун-т правовых знаний. – М. : Знание, 1971. – 80 с. – Библиогр.: с. 78–79.
29. Малыгин А. Я. Развитие конституционно-правовых основ организации и деятельности органов внутренних дел / А. Я. Малыгин, Р. С. Мулукаев. – М., 1988. – 107 с.
30. Советская милиция: история и современность (1917–1987) / [А. П. Косицын, Р. С. Мулукаев, С. В. Биленко и др.] ; под ред. А. В. Власова. – М. : Юрид. лит., 1987. – 336 с. – Библиогр. у подстр. прим.
31. Действительно народная… / [Л. Н. Александров, А. Г. Асаулова, С. В. Биленко и др.] ; сост. Н. И. Веторов. – М. : Юрид. лит., 1977. – 398 с.
32. История советской милиции: Советская милиция в период строительства социализма : в 2 т. / [С. В. Биленко, В. С. Гольдман, А. П. Косицын, С. М. Крылов и др.] ; под ред. Н. А. Щелокова. – М., 1977. – Т. 1. – 346 c. – Библиогр. в подстроч. примеч.
33. История советской милиции: Советская милиция в период строительства социализма : в 2 т. / [С. В. Биленко, В. С. Гольдман, А. П. Косицын, С. М. Крылов и др.] ; под ред. Н. А. Щелокова. – М., 1977. – Т. 2. – 338 c. – Библиогр. в подстроч. примеч.
34. Банников Ф. Г. Истребительные батальоны НКВД СССР в Великой Отечественной войне, 1941–1945 гг. : учеб. пособ. / Федор Григорьевич Банников ; Высшая шк. МВД СССР. – М. : НИ и РИО, 1968. – 72 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
35. Биленко С. В. Истребительные батальоны в Великой Отечественной войне / Семен Владимирович Биленко. – М. : Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1969. – 120 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
36. Биленко С. В. На охране тыла страны: Истребительные батальоны и полки в Великой Отечественной войне 1941–1945 рр. / Семен Владимирович Биленко. – М. : Наука, 1988. – 256 с. – Библиогр. в конце розд.
37. Білас І. Під виглядом бандитів УПА / Іван Білас. – Трускавець : Національна школа, 1992. – 15 с.
38. Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор: Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА / Володимир Сергійчук. – Вид. 2-ге, доп. – К. : ПП Сергійчук М. І., 2006. – 184 с.
39. Становление и развитие органов внутренних дел СССР: Материалы научно-теоретической конференции, посвященной 50-летию образования СССР. (Киев, 14–15 декабря 1972 г.) / КВШ МВД СССР [ред. кол. : Л. Д. Алексеев (отв. ред.), А. Ф. Гранин, И. А. Дмитренко, А. И. Петров, А. В. Самойленко, В. И. Черевченко, А. Ш.–А. Якупов]. – К., 1973. – 223 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
40. Милиции Советской Украины – 70 лет: материалы научно-практической конференции (Киев, 8–9 февраля 1989 г.) / Киев. Высшая шк. МВД СССР. – Киев, 1989. – 116 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
41. Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб: Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА: 1920–1945 / Дмитро Валерійович Вєдєнєєв, Геннадій Степанович Биструхін. – К. : Генеза, 2006. – 408 с. – Бібліогр. у підрядк. прим.
42. Подрывная деятельность украинских буржуазных националистов против СССР и борьба с нею органов государственной безопасности : учеб. материал / [Л. С. Бурдин, И. В. Хамазюк, С. В. Прудько, Н. А. Кулешов]. – М. : Высшая шк. Комитета государственной безопасности при Совете Министров СССР, 1955. – 162 с. – Библиогр.: с. 153–159 // Галузевий державний архів СБУ (ГДА СБУ). – Ф. 13. – Спр. 598.
43. Украинские буржуазные националисты / [Б. С. Шульженко, И. В. Хамазюк, В. Т. Данько]. – М. : Высшая шк. Комитета государственной безопасности при Совете Министров СССР имени Ф. Э. Дзержинского, 1963. – 290 с. // ГДА СБУ, ф. 13, спр. 552.
44. Маслов С. А. Руководство Коммунистической партии деятельностью советской милиции в период Великой Отечественной войны (на материалах УССР): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / С. А. Маслов. – Донецк, 1975. – 24 с.
45. Мищенко А. В. НКВД УССР и его роль в руководстве советским строительством в 1918–1922 гг.: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / А. В. Мищенко ; Министерство высшего и среднего специального образования УССР. Харьков. юрид. ин-т. – Харьков, 1970. – 20 с.
46. Тимченко А. П. Организация и деятельность милиции Советской Украины в годы Великой Отечественной войны (июнь 1941–1945 гг.) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Анатолий Павлович Тимченко. – М., 1982. – 22 с.
47. Тимченко А. П. Милиция Советской Украины на защите народного достояния, охране общественного порядка и в борьбе с преступностью в годы Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.) / А. П. Тимченко. – Киев, 1987. – 38 с.
48. Билас И. Г. Органы милиции западных областей Украинской ССР 1939–1945 гг. (возникновение, структура, деятельность) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Иван Григорьевич Билас. – М., 1987. – 22 с.
49. Билас И. Г. Органы советской милиции западных областей Украинской ССР в 1939–1945 рр. Организационно-правовые аспекты становления и деятельности : учеб. пособ. / Иван Григорьевич Билас. – Львов : Управление внутренних дел исполкома Львовского обласного совета народных депутатов ; Львов. спец. средняя шк. милиции МВД СССР ; Львов. спец. средняя шк. подготовки начсостава МВД СССР им. Г. И. Петровского, 1987. – 196 с. – Библиогр. в подстроч. примеч.
50. Бедрій А. ОУН і УПА / Анатоль Бедрій. – Нью-Йорк : Видання головної управи Організації оборони чотирьох свобід України, 1983. – 64 с.
51. Мечник С. У боротьбі проти московської агентури / С. Мечник. – Мюнхен : Укр. вид-во, 1980. – 176 с.: іл.
52. Мудрик-Мечник С. Служба безпеки революційної ОУН у боротьбі з НКВД–НКГБ–МГБ–КГБ / С. Мудрик-Мечник. – Тернопіль, 1994. – 246 с.
53. Мірчук П. Українська повстанська армія (1942–1952) : репринтне відтворення видання 1953 р. (Мюнхен) / Петро Мірчук. – Львів : Просвіта, 1991. – 319 с.
54. Лебедь М. Українська повстанська армія. Її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. 1 частина. Німецька окупація України: репринтне вид. / Микола Лебедь. – Дрогобич : Відродження, 1993. – 208 с.: іл. – Бібліогр.: с. 197–198.
55. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр. : [суспільно-політичний та історико-правовий аналіз] / Іван Григорович Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 1. – 432 с. – Бібліогр.: с. 393–425.
56. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр. : [суспільно-політичний та історико-правовий аналіз] / Іван Григорович Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – Кн. 2. – 686 с.
57. Ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях у 30–50-ті роки ХХ століття (історико-політологічний аспект) / Б. О. Ярош. – Луцьк : Надстир’я, 1995. – 176 с.
58. Шаповал Ю. І. У ті трагічні роки: Сталінізм на Україні / Юрій Іванович Шаповал ; Ін-т політ. дослідж. – К. : Політвидав України, 1990. – 142 с.: фотоіл.
59. Шаповал Ю. І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії / Юрій Іванович Шаповал . – К. : Наук. думка, 1993. – 352 с.
60. Ченцов В. В. Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки / Віктор Васильович Ченцов ; П. Т. Тронько (наук. ред.) ; НАН України ; Ін-т історії України. – К., 1999. – 482 с.
61. Білокінь С. І. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917–1941 рр.) : джерелознавче дослідження / Сергій Іванович Білокінь ; НАН України ; Інститут історії України. – К., 1999. – 447 с.: іл. – (Україна у XX ст. ; т. 1).
62. Нікольський В. М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.). Історико-статистичне дослідження: монографія / В. М. Нікольський. – Донецьк : Вид-во Дон. нац. ун-ту, 2003. – 624 с. – Бібліогр. в кінці розділів.
63. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. : історичні нариси / [Д. В. Архієрейський, О. Г. Бажан, Т. В. Бикова та ін.] ; відп. ред. В. А. Смолій. – К. : Наук. думка, 2002. – 952 с.
64. Винниченко І. І. Україна 1920–1980-х: депортація, заслання, вислання / Ігор Іванович Винниченко. – К. : Рада, 1994. – 126 с. – Бібліогр.: с. 91–101.
65. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. : документи, матеріали, спогади : у 3 т. / [упоряд. Ю. Сливка та ін.]. – Львів, 1996. – Т. 1 : 1939–1945 рр. – Львів, 1996. – 536 с. – Бібліогр. в тексті.
66. Бугай Н. Ф. Народы Украины в «Особой папке Сталина» / Николай Федорович Бугай ; Ин-т рос. истории РАН. – М. : Наука, 2006. – 271 с. – Библиогр. в конце розд.
67. Безносюк О. П. Діяльність винищувальних батальйонів та груп охорони громадського порядку на Прикарпатті в 1944–1954 роках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Олег Петрович Безносюк ; Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2008. – 20 с.
68. Войцеховський М. М. Правові основи організації та діяльності міліції України у повоєнний період (1946–1953 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Михайло Михайлович Войцеховський ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2001. – 16 с.
69. Калюк О. М. Війська НКВС (МВС) в Україні (1939–1953 рр.) : історико-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Олексій Миколайович Калюк ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 22 с.
70. Ковалик В. В. Діяльність органів міліції на території Станіславської області в 1939–1946 роках : історично-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Володимир Васильович Ковалик ; Ужгород. нац. ун-т. – Ужгород, 2008. – 20 с.
71. Лагоша М. М. Міліція України в 1945–1953 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Микола Миколайович Лагоша ; Дон. держ. ун-т. – Донецьк, 2000. – 19 с.
72. Нагірняк М. Я. Радянський тоталітарний режим у боротьбі проти збройного підпілля ОУН і військових формувань УПА (1944–1953): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 20.02.22 «Військова історія» / Михайло Ярославович Нагірняк ; НУ «Львівська політехніка». – Львів, 2003. – 19 с.
73. Поліковський М. Ф. Міліція західних областей України в 1945–1950 рр. (політико-правовий аналіз діяльності) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Микола Федорович Поліковський ; Харків. ун-т внутр. справ. – Х., 1995. – 22 с.
74. Сущук О. П. Радянська карально-репресивна система: 1944–1953 рр. (за матеріалами Волинської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Оксана Петрівна Сущук ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2009. – 20 с.
75. Шевченко А. Е. Деятельность милиции Украины в годы Великой Отечественной войны (1941–1945 гг.) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. истор. наук : спец. 07.00.01 «История Украины» / Анатолий Евгениевич Шевченко ; Дон. гос. ун-т. – Донецк, 1998. – 21 с.
76. Коцан І. Д. Міліція Харківщини у 1917–1937 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ігор Дмитрович Коцан ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
77. Прохоров В. В. Діяльність органів внутрішніх справ Кримської АРСР у 1921–1925 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Володимир Володимирович Прохоров; Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 2002. – 19 с.
78. Червоненко Г. О. Діяльність міліції Донбасу (друга половина 60-х – 70-х рр. ХХ сторіччя): історичний досвід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. Наук : спец. «Історія України» / Галина Олексіївна Червоненко ; Дон. нац. ун-т. – Донецьк, 2006. – 20 с.
79. Бородич Л. В. Внутрішні й прикордонні війська в Україні у 1917–1941 рр. (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Леонід Васильович Бородич ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 22 с.
80. Васильєв С. В. Правовий статус працівників міліції УСРР у 20-х роках ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Станіслав Валерійович Васильєв ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 22 с.
81. Олійник О. І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917–1941 рр.): структура, функції, діяльність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Олександр Іванович Олійник ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2000. – 19 с.
82. Шармар О. М. Роль органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у здійсненні політики держави на селі (1919–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ольга Михайлівна Шармар ; Нац. ун-т внутр. справ. – К., 2008. – 20 с.
83. Історія міліції України у документах і матеріалах : у 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв ; МВС України ; Нац. акад. внутр. справ України. – К. : Генеза, 2000. – Т. 1. – 2000. – 616 с.
84. Міліція України: історичний нарис, портрети, події: наук.-попул. вид. / [Смирнов Ю. О., Михайленко П. П., Святоцький О. Д., Ануфрієв М. І.] ; за заг. ред. Ю. О. Смирнова. – К. : Ін Юре, 2002. – 798 с.
85. Кравченко Ю. Ф. Міліція України: Монографія / Юрій Федорович Кравченко ; наук. ред. П. П. Михайленко. – К. : Генеза, 1999. – 432 с.
86. Драюк В. М. На сторожі спокою: нариси / В. М. Драюк ; Управління МВС України у Чернів. обл. – Чернівці : Зелена Буковина, 2000. – 44 с.
87. Нарис історії органів внутрішніх справ Волині: історико-краєзнавчий нарис / упоряд. В. М. Маруга ; Управління МВС України у Волин. обл. – Луцьк, 2004. – 120 с.
88. Міліція Закарпаття: становлення, події, факти, сучасність / [упоряд. В. Бонкало]. – Ужгород : Ліра, 2009. – 118 [2] с. : іл.
89. Бронтерюк П. І. Вогонь, що не згасає: Закарпатські правоохоронці – учасники Великої Вітчизняної війни: художньо-документальні оповіді, історичні матеріали, фотодокументи / Петро Іванович Бронтерюк. – Ужгород : Закарпаття, 2005. – 194 с.: фотоіл., фотопортрети.
90. Бронтерюк П. І. Разом з народом: служба дільничних інспекторів Закарпаття: документи, історичні матеріали, нариси / Петро Іванович Бронтерюк. – Ужгород : Закарпаття, 2006. – 251 с.: іл.
91. Андрухів І. О. Станіславщина: двадцять буремних літ (1939–1959) : суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / І. О. Андрухів, А. Й. Француз. – Івано-Франківськ ; Рівне : Таля, 2001. – 336 с.
92. Історія міліції Івано-Франківщини: 1939–2009 : у 3 т. Т. 1 : Становлення (1939–1941) і відновлення (1944–1946) діяльності: наукова монографія / [І. Андрухів, О. Андрухів, О. Безносюк, В. Ковалик, Т. Дем’янчук, І. Суддя, А. Француз] ; за заг. ред. І. О. Андрухіва. – Надвірна : Надвірнян. друк., 2009. – 388 с. – Бібліогр. в кінці розд.
93. Рев’якін С. Д. Історія запорізької міліції 1917–2007 рр. : наук.-док. вид. / С. Д. Рев’якін. – Запоріжжя : Дніпров. металург, 2009. – 884 с. – Бібліогр. в кінці розд.
94. Киричук Ю. Український національний рух 40-50-х років ХХ століття: ідеологія і практика / Юрій Киричук ; Львів. нац. у-т ім І. Франка. – Львів : Добра справа, 2003. – 463 с. – Бібліогр. в кінці розд.
95. Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940–50-х рр. / Анатолій Русначенко. – К. : Пульсари, 2002. – 519 с. – Бібліогр. у підрядк. прим.
96. Вєдєнєєв Д. В. Двобій без компромісів: Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій 1945–1980-ті рр. / Дмитро Валерійович Вєдєнєєв, Геннадій Степанович Биструхін. – К. : К.І.С., 2007. – 568 с. – Бібліогр. у кінці розд.
97. Вєдєнєєв Д. В. «Повстанська розвідка діє точно і відважно...». Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. 1940–1950-ті роки / Дмитро Валерійович Вєдєнєєв, Геннадій Степанович Биструхін ; Нац. акад. Служби безпеки України ; Укр. ін.-т військової історії. – К., 2006. – 568 с. – Бібліогр. у кінці розд.
98. Іщук О. Методи зашифрування кореспонденції у підпіллі ОУН і УПА та їх розшифрування органами державної безпеки УРСР в 1944–1954 рр. / Олександр Степанович Іщук, Наталія Борисівна Ніколаєва. – К., 2007. – 38 с., іл. – Бібліогр.: с. 37–38.
99. Іщук О. Ліквідація органами державної безпеки УРСР підпільних типографій Організації Українських Націоналістів у 1944–1954 рр. / Олександр Степанович Іщук, Наталія Борисівна Ніколаєва. – К., 2007. – 38 с. – Бібліогр.: с. 37–38.
100. Чайковський А. С. Невідома війна: (Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр. мовою документів, очима історика) / Анатолій Степанович Чайковський. – К. : Україна, 1994. – 255 с.
101. Чоповський М. Ю. Голгофа Західної України (Злочинна діяльність окупаційних режимів проти населення західноукраїнських земель та його боротьба за волю і незалежність 1920–1953 рр.) / М. Ю. Чоповський. – Львів, 1996. – 140 с.
102. Чоповський М. Ю. Криваві події на Західній Україні: Національно-визвольна боротьба на західноукраїнських землях в 1920–1953 рр. / М. Ю. Чоповський. – Львів, 1998. – 253 с.
103. Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы / Сергей Ткаченко. – Минск : Харвест, 2000. – (Сер. : «Командос»). – 512 с.
104. Лубянка. ВЧК–ОГПУ–НКВД–НКГБ–МГБ–МВД–КГБ. 1917–1960 : справочник. – М. : МФД, 1997. – 352 с. – (Россия. XX век. Документы).
105. Мулукаев Р. С. История отечественных органов внутренних дел : учеб. для вузов / А. Я. Малыгин, А. Е. Епифанов ; под ред. Р. С. Мулукаева. – М. : NOTA BENE Медиа Трейд Компания, 2005. – 336 с.
106. Семиряга М. И. Коллаборационизм. Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны / М. И. Семиряга ; Акад. военных наук. – М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2000. – 863 с.
107. НКВД–МВД СССР в борьбе с бандитизмом и вооруженным националистическим подпольем на Западной Украине, в Западной Белоруссии и Прибалтике (1939–19