ДІЯЛЬНІСТЬ ОВС УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

brief description

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………….4
ВСТУП……………………………………………………………………………5-12

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ……………………………………………………………………13-46
1.1. Поняття культурної спадщини за міжнародним та українським законодавством………………………………………………………………….13-29
1.2. Правові основи діяльності ОВС України у сфері захисту культурної спадщини…………………………………………………………......................30-45
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..46

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ……………………....47-127
2.1. Напрямки діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини………………………………………………………….......................47-71
2.2. Форми діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини………………………………………………………………………...71-88
2.3. Методи діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини……………………………………………………………………….88-107
2.4. Особливі умови діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини……………………………………………………………………...108-126
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….127

РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ОВС УКРАЇНИ З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ, ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ГРОМАДЯНАМИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ…………………………………..128-191
3.1. Взаємодія ОВС України з іншими правоохоронними органами України у сфері боротьби із нелегальними обігом культурних цінностей…………..128-149
3.2. Міжнародне співробітництво ОВС України з питань захисту рухомої культурної спадщини………………………………………………………...150-165
3.3. Взаємодія ОВС України із громадськими об’єднаннями та громадянами у сфері обігу та захисту культурної спадщини…………………………….166-190
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….191
ВИСНОВКИ………………………………………………………………......192-196

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….197-211

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………212-242

ВСТУП
Актуальність теми. Захист культурної спадщини є одним з пріоритетних напрямків культурної політики усіх держав світу, яка здійснюється під егідою ЮНЕСКО.
Україна приєдналася до ЮНЕСКО 12 травня 1954 р., ратифікувавши ряд міжнародно-правових актів з охорони культурної спадщини, зокрема: Конвенцію “Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту” від 14 травня 1954 р., Конвенцію “Про заходи, спрямовані на незаконні вивезення, ввезення та передачу права власності на культурні цінності” від 14 листопада 1970 р., Конвенцію “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини” від 16 листопада 1972 р., Конвенцію “Про охорону підводної культурної спадщини” від 6 листопада 2003 р.
Ратифікувавши 4 жовтня 1988 р. Конвенцію ЮНЕСКО “Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини” 1972 р., Україна взяла на себе міжнародно-правове зобов’язання щодо забезпечення виявлення, охорони, збереження, популяризації й передачі майбутнім поколінням культурної спадщини. Виконання цих зобов’язань покладено на органи державної влади і управління.
Проблемам охорони культурної спадщини за різних часів приділяли увагу у своїх дослідженнях українські та зарубіжні вчені - юристи, зокрема Е.Александров, В.Л. Базанов, М.М. Богуславський, Л.Н. Галенська, Т.В.Курило, І.Е. Мартиненко, Н.В. Михайлова, О.С. Мільчуцька, В.Я.Настюк, В.М. Первушин, С.А. Приданов, О.П. Сергеєв, В.К. Шкарупа, О.В. Щемелева, С.П. Щерба, а також фахівці у галузі охорони культурної спадщини: В.І.Акуленко, Ю.О. Венедін, Л.І. Душкіна, С.В. Іванов, В.І. Клочко, С.А. Чукут, Н.І. Мінаєва. Втім, комплексного дослідження адміністративно-правових аспектів діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини не проводилося. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загально-теоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління – В.Б.Авер’янова, Г.В.Атаманчука, О.М. Бандурки, І.Л. Бачіло, Ю.П. Битяка, О.Ф. Долженкова, Л.В. Коваля, О.М. Клюєва, Т.О. Коломоєць, С.О. Кузніченка, С.В.Пєткова, В.М.Плішкіна, О.П. Угровецького та інших.
Саме на ОВС України, які здійснюють договірну охорону культурної спадщини, виявлення та розслідування правопорушень, злочинів проти культурного надбання, міжнародний розшук культурних цінностей, законами держави покладений обов’язок захищати права громадян, власність, інтереси держави, а у випадку злочинних зазіхань на культурну спадщину України чи культурні цінності окремих громадян застосовувати заходи примусу до правопорушників.
Але стан роботи ОВС України з питань захисту культурної спадщини залишається незадовільним. Досі не створений повний банк даних викрадених культурних цінностей та банк даних наявних культурних цінностей незалежно від форм власності, майже не ведеться робота у регіонах на нововиявлених об’єктах культурної спадщини з попередження нелегальних розкопок, не налагоджена та потребує вдосконалення взаємодія з державними органами охорони культурної спадщини, іншими правоохоронними органами, а також з громадянами, які колекціонують предмети надбання, та спеціалістами-істориками, мистецтвознавцями.
Масштаби пограбувань культурної спадщини в Україні вказують також на необхідність створення спеціального відділу боротьби зі злочинами проти культурної спадщини у структурі ОВС України на рівні Міністерства внутрішніх справ та Управлінь внутрішніх справ в областях.
Для поліпшення діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини нагальним є прийняття відомчих нормативно-правових актів, а саме: про взаємодію правоохоронних органів України під час виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на культурні цінності; про взаємодію ОВС України із органами державної влади під час виявлення нових об’єктів культурної спадщини.
Усе це та відсутність на монографічному рівні робіт, присвячених комплексному адміністративно-правовому дослідженню проблем захисту органами внутрішніх справ України культурної спадщини, обумовило актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.1.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період з 2004 до 2009 рр., затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755; п.2.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі чинного законодавства, наукових розробок та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, зміст та правові засади діяльності органів внутрішніх справ України по захисту культурної спадщини, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства та ефективності діяльності по захисту культурної спадщини органів внутрішніх справ та їх взаємодії з іншими правоохоронними органами, суб’єктами обігу та охорони культурної спадщини.
Для досягнення поставленої в дисертації мети необхідно вирішити такі основні завдання:
• визначити поняття культурної спадщини за міжнародним та українським законодавством;
• з’ясувати правові основи діяльності ОВС України у сфері захисту культурної спадщини;
• визначити напрямки діяльності та структуру ОВС України з питань захисту культурної спадщини;
• дослідити форми та методи діяльності ОВС України у сфері захисту культурної спадщини;
• визначити особливі умови діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини;
• розкрити зміст міжнародного співробітництва ОВС України з питань захисту культурної спадщини;
• охарактеризувати взаємодію ОВС України з іншими правоохоронними органами України у сфері боротьби з нелегальним обігом культурних цінностей, а також із громадськими об’єднаннями та громадянами у сфері обігу та охорони культурної спадщини;
• сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративного законодавства у сфері захисту культурної спадщини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові аспекти діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини.
Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження було покладено комплексний підхід до аналізу діяльності ОВС України по захисту культурної спадщини, визначення її сутності, а також її ролі як суб’єкта охорони культурної спадщини серед інших правоохоронних органів України. При визначенні поняття культурної спадщини за міжнародним та національним законодавством застосовувався логіко-семантичний метод (1.1). Функціональний метод дозволив визначити правові основи діяльності суб’єктів охорони культурної спадщини, форми та методи, а також особливі умови діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини (1.2, 2.2, 2.3, 2.4). Використання структурного методу дозволило дослідити структуру та напрямки діяльності з питань захисту культурного надбання органами внутрішніх справ України (2.1). Порівняльно – правовий метод використовувався при дослідженні структури ОВС України та зарубіжного досвіду діяльності спеціальних поліцейських підрозділів, метою яких є захист культурних цінностей, а також при дослідженні питань міжнародного співробітництва (2.1, 3.1, 3.2). За допомогою загальнонаукового методу логічного аналізу розглянута взаємодія ОВС України з державними органами, громадськими організаціями та громадянами у сфері обігу культурних цінностей та охорони культурної спадщини (3.2, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні та статистичні матеріали щодо кількості пам’яток культурної спадщини, а також стану її охорони, попередження та розкриття незаконних посягань на культурні цінності. У процесі виконання дисертаційної роботи проведено аналіз наукової літератури та нормативних актів, які стосуються теми дослідження, що дає підстави говорити про його об’єктивність і обґрунтованість.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження адміністративно-правових аспектів діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини. В результаті такого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень, висновків, рекомендацій, а саме:
уперше: докладно досліджено поняття культурної спадщини за українським та міжнародним законодавством; надано аналіз конвенцій ЮНЕСКО у сфері охорони культурного надбання і визначені правові прогалини вітчизняного законодавства у цій сфері;
визначено напрямки діяльності ОВС України у сфері захисту культурної спадщини; обґрунтовано доцільність створення у складі служби карного розшуку МВС України спеціальних підрозділів по боротьбі зі злочинами, які посягають на культурну спадщину;
запропоновано створити в МВС України: 1) Централізований електронний банк даних спеціалістів та експертів у сфері охорони культурної спадщини та обігу культурних цінностей для ефективної співпраці з правоохоронними органами. 2) Реєстр наявних культурних цінностей державних закладів культури, культових закладів та приватних колекцій з врахуванням розробок маркування культурних цінностей;
надано класифікацію надзвичайних ситуацій залежно від об’єктів зберігання культурних цінностей;
запропоновано використовувати у профілактичній роботі ОВС України міжнародні етичні кодекси торгівлі культурними цінностями;
удосконалено: визначення правових основ діяльності ОВС України у сфері захисту культурної спадщини у сучасний період розвитку української державності;
визначення форм взаємодії ОВС України з іншими правоохоронними органами України у сфері боротьби з нелегальним обігом культурних цінностей, а також взаємодії з громадськими об’єднаннями та громадянами у сфері обігу та охорони культурної спадщини;
методи діяльності ОВС України: переконання та примус – у сфері захисту культурної спадщини;
визначення особливих умов діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини під час збройних нападів, пожеж, повені, масових отруєнь людей тощо;
правила безпеки в діяльності ДСО при МВС України з питань охорони об’єктів культурної спадщини в надзвичайних ситуаціях, а також в діяльності міліції під час оглядів та обшуків на небезпечних об’єктах, де зберігаються або виявлені культурні цінності;
набуло подальшого розвитку визначення форм діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини залежно від специфіки сфери її охорони, зокрема доведено вважати адміністративним договором – договір між ДСО при МВС України з музеями та іншими об’єктами культури;
пропозиції щодо створення окремого розділу у КУпАП, який би містив відповідальність за порушення у сфері охорони пам’яток та повністю відповідав положенням про адміністративну відповідальність Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
характеристика міжнародного співробітництва ОВС України у сфері захисту культурної спадщини; наведено пропозицію створити банк даних зарубіжних спеціалістів у сфері культурної спадщини та передбачити порядок проведення мистецтвознавчих досліджень закордонними фахівцями.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичну, так і практичну цінність:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем здійснення діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини, а також взаємодії правоохоронних органів у сфері захисту культурного надбання;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо удосконалення законодавства, зокрема прийняття «Інструкції про взаємодію правоохоронних органів України в розкритті та розслідуванні злочинів, пов’язаних із посяганням на культурні цінності», а також внесення змін та доповнень до «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та майна органами дізнання, досудового слідства і суду»;
- у правозастосовчій сфері використання одержаних результатів дозволить удосконалити роботу ОВС України з питань захисту культурної спадщини, покращити їх взаємодію з іншими правоохоронними органами та суб’єктами обігу та охорони культурної спадщини;
- у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та посібників із дисциплін «Адміністративне право», «Правова охорона культурної спадщини».
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки обґрунтовані на базі особистих теоретичних та практичних досліджень автора. У співавторстві з О. М. Бандуркою опубліковано статтю «Особливості розслідування злочинів, які посягають на нерухому культурну спадщину України», особистий внесок здобувача – 80 відсотків. У дисертації ідеї та розробки, які належать іншим авторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю» (Харків, 2003), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2005), «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Харків, 2005), «Питання реформування кримінального судочинства» (Донецьк, 2005), «Захист прав людини: національний та міжнародний досвід» (Дніпропетровськ, 2005), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2006), «Правові механізми запобігання та подолання соціальних конфліктів» (Севастополь, 2006), а також на засіданнях кафедри адміністративної діяльності ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у семи статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, у шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях, а також у науковому виданні «Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти».

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертації розглянуті адміністративно-правові аспекти діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини, особлива увага зосереджена на теоретичних засадах захисту культурної спадщини, організації діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини та їх взаємодії з державними органами, громадськими організаціями і громадянами у зазначеній сфері.
У результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки і пропозиції:
1. На підставі аналізу міжнародного та вітчизняного законодавства визначено поняття об’єктів культурної спадщини, якими є природні, природно-антропогенні або створені людиною рухомі та нерухомі об’єкти, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, історичного, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, а саме споруди (витвори, комплекси, ансамблі), їх частини, пов’язані з ними території чи території під водою, визначні місця, об’єкти науки і техніки, а також предмети і документи. У зв’язку з цим обґрунтована необхідність доповнення Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р. переліком об’єктів рухомої культурної спадщини, до яких відносяться предмети та документи, що мають особливу історичну, художню та наукову цінність.
2. З метою удосконалення понятійного апарату і приведення його у відповідність до Закону України “Про охорону культурної спадщини” запропоновано внести зміни у Кримінальний та Цивільний кодекси України та Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме: поняття “пам’ятки історії та культури замінити “об’єктами культурної спадщини”.
3. Враховуючи позитивний закордонний досвід та суттєві прогалини в діяльності органів внутрішніх справ України у сфері охорони культурної спадщини, обґрунтовано необхідність створення спеціальних підрозділів у складі служби Карного розшуку МВС України по боротьбі зі злочинами, які посягають на культурні цінності, а в складі Міністерства культури та туризму – управління музеями (музейного департаменту).
4. Для прискорення формування Державного реєстру національного культурного надбання, Державного реєстру нерухомих об’єктів культурної спадщини надані пропозиції щодо внесення органом дізнання, слідчим ОВС України згідно зі ст. 23, 23-1 КПК України у відповідний державний орган охорони культурної спадщини подання про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину проти культурної спадщини. Заходи мають бути спрямовані на вирішення питання про взяття на облік об’єкта культурної спадщини чи визначенні його культурної цінності.
5. Доповнити КУпАП положеннями про адміністративні правопорушення щодо нововиявлених пам’яток, порядок їх обліку та реставрації, передбачити перелік правопорушень, що посягають на об’єкти культурної спадщини, критерії розмежування адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів у цій сфері.
6. Створити окремий розділ у КУпАП, який би містив відповідальність за порушення у сфері охорони пам’яток та повністю відповідав положенням про адміністративну відповідальність Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме передбачити у КУпАП настання відповідальності за невиконання законних розпоряджень чи настанов, інших законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо додержання законодавства про охорону культурної спадщини, а також ухилення від укладання охоронних договорів, за зміну характеру використання пам’яток, проведення ремонтних, реставраційних чи реабілітаційних робіт з пам’яткою, археологічних розвідок, розкопок території пам’яток, охоронюваної археологічної території, у зонах охорони пам’яток, історичних ареалах населених місць, здійснених без відповідного дозволу органу охорони культурної спадщини, якщо ці дії не тягнуть кримінальної відповідальності.
7. З метою більш ефективного застосування адміністративних стягнень до порушників правил охорони та використання пам’яток історії та культури передати проведення адміністративного провадження за ст.92, 92-1 КУпАП із компетенції адміністративних комісій органів місцевого самоврядування в компетенцію посадових осіб міліції.
8. На підставі дослідження напрямків діяльності ОВС України та взаємодії ОВС України із державними органами, громадськими організаціями та громадянами у сфері захисту культурної спадщини запропоновано:
8.1. Створити у кожному районному та міському відділі внутрішніх справ банк даних, який би містив інформацію про всі культурні та культові заклади, зареєстровані приватні колекції, що знаходяться на даній території, про культурні цінності, які становлять особливу історико-культурну цінність.
8.2. Включити до професійної підготовки слідчих та оперативних працівників в учбових закладах системи МВС України та Управліннях внутрішніх справ областей вивчення правил огляду місця події у культових спорудах різних конфесій.
8.3. Створити Централізований електронний банк даних, який би містив інформацію про вітчизняних та зарубіжних спеціалістів різних галузей мистецтвознавства, що дали згоду співпрацювати з органами розслідування як спеціалісти та експерти, а також регіональні банки даних, що мають містити інформацію про реставраторів, мистецтвознавців, колекціонерів, працівників державних та приватних закладів культури, установ, пов’язаних з продажем культурних цінностей, які бажають добровільно співпрацювати з правоохоронними органами, надавати консультації щодо стану охорони пам’яток та щодо інших питань обігу культурних цінностей.
8.4. Передбачити у новому КПК України порядок проведення мистецтвознавчих експертиз у закордонних експертних установах, а також за участю іноземних фахівців на території України.
8.5. Доповнити Інструкцію з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об’єктів культури підрозділами Державної служби охорони при МВС України положенням щодо евакуації культурних цінностей з постраждалих приміщень (експозиційних залів чи фондосховищ) до фондосховищ інших музеїв чи сховищ, з якими є попередня домовленість, що у разі надзвичайних ситуацій вони надають допомогу у тимчасовому розміщенні експонатів до вирішення питання про постраждалі приміщення.
8.6. У Планах оборони кожного музею, які складаються територіальними органами внутрішніх справ, передбачити завчасне маркування фондів за ступінню черговості та необхідність ознайомлення працівників міліції охорони зі списками експонатів по кожному залу та сховищу з метою злагоджених дій при евакуації музею в екстремальних ситуаціях.
8.7. Впровадити розроблені автором дисертаційного дослідження Інструкцію “Про взаємодію правоохоронних органів України в розкритті та розслідуванні злочинів, пов’язаних із посяганням на культурні цінності” (Проект Інструкції – додаток №1 до дисертації) та доповнення до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та майна органами дізнання, досудового слідства і суду» (Проект доповнень до Інструкції – додаток №2).
8.8. Створити в МВС України базу даних викрадених культурних цінностей з урахуванням досвіду АІПС “Антикваріат” Російської Федерації та попередніх розробок МВС України; а також реєстр наявних культурних цінностей державних закладів культури, культових закладів та приватних колекцій з врахуванням розробок щодо маркування культурних цінностей.
8.9. Організувати у структурі навчальних закладів МВС України підготовку слухачів та курсантів до діяльності у сфері правової охорони культурних цінностей та міжнародного співробітництва у цьому напрямку.
8.10. Розробити спільну інструкцію МВС, МНС та Мінкультури, яка б передбачала чітку координацію дій органів державної влади, історико-культурних експедицій, приватних пошукових фірм, громадських організацій охорони культурної спадщини та окремих громадян при виявленні нових об’єктів спадщини, а також заходи безпеки, порядок огляду нововиявлених об’єктів спадщини та попередження ОВС України про початок археологічних розкопок.
8.11. Використовувати у профілактичній роботі ОВС України етичні кодекси, що прийняті міжнародними організаціями, зокрема Міжнародний етичний кодекс торгівців культурними цінностями, прийнятий Міжурядовим комітетом ЮНЕСКО у 1999 році.
8.12. Удосконалити взаємодію між дільничними інспекторами, на території обслуговування яких знаходяться об’єкти культурної спадщини, та працівниками пам’яткоохоронних товариств шляхом здійснення сумісних рейдів щодо обстеження стану пам’яток, в тому числі переданих в оренду, а також проведення профілактичних бесід у школах з неповнолітніми та з матеріально відповідальними особами, власниками, користувачами пам’яток з метою попередження посягань на об’єкти культурної спадщини.
8.13. Доповнити проект Закону України “Про зброю” нормами про порядок експонування зразків зброї, яка має історико-культурну цінність, у музеях, галереях та зберігання у їх сховищах; про умови зберігання зброї, яка має особливу історико-культурну цінність, що знаходиться у державній та приватній власності; про порядок передачі знайденої на місцях битв зброї громадянами до органів внутрішніх справ та її реєстрація; про недопущення приведення зброї, яка має особливу історико-культурну цінність, у стан, непридатний до пострілів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. думка, 1990. – 145 с.
2. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект). К.: Наук. думка, 1985. – 145 с.
3. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наук. Думка, 1979. – 149 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг.ред. І.П. Голосніченка, Ю.А. Кондратьєва. – К., 1995. – 179 с.
5. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Бітяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та інш.]; За ред. Ю.П. Бітяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
6. Акуленко В. Охорона скарбів як пам’яток історії та культури у внутрішньому і міжнародному праві // Пам’ятки України. – 2003. – № 4. –С. 52 – 61.
7. Акуленко В. Право на культурну спадщину //Урядовий кур’єр. 10 січня 2003 р. – № 4. – С. 13.
8. Акуленко В.И. Ответственность за нарушение законодательства об охране культурного наследия // Международное сотрудничество в борьбе с преступностью: Учебное пособие. – Ирпень: Национальная академия государственной налоговой службы Украины, 2005. – С. 25 – 51.
9. Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні (1917-1990): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 274 с.
10. Акуленко В.І. Становлення і розвиток законодавства про охорону і використання пам'яток культури в України (1917-1991 рр.): Дис. ... канд. юрид. наук у формі наук. доп., що виконує також функції автореферату: 12.00.01 / АН України. – К., 1992. – 33 с.
11. Александров Е. Международно-правовая защита культурных ценностей и объектов. – София: София Пресс, 1978. – 142 с.
12. Андерс А.А. Международное законодательство и нормативные документы в охране культурного наследия // Сугдейский сборник. – 2005. – Вып. II. – С. 579 – 586.
13. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций.Изд. 2-е дополн. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
14. Афанасьев К.К. Административный договор: Учебное пособие /МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел; [отв. ред. А.И. Никитенко]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 72 с.
15. Афанасьєв К.К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико–правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х: НУВС, 2002. – 20 с.
16. Ахтырская Н. Оказание правовой помощи по уголовным делам в рамках содружества // Российская юстиция. – 2004. – № 7. – С. 57 – 58.
17. Базанов В.Л. Проблемы сохранения историко-культурного наследия в условиях обновления общества (На примерах материальных памятников истории и культуры Российской Федерации): Дис. … канд. филос. наук. –М., 1991. – 270 с.
18. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 1994. – 16 с.
19. Бандурка О.М. Інтерпол: Монографія. – Харків: Основа, 2005. – 322 с.
20. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 440 с.
21. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления. Правовые проблемы / Отв.ред. Б.М.Лазарев. –М.: Наука, 1984. – 337 с.
22. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – М.: Юрид. лит., 1976. – 200 с.
23. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Зброєзнавство: правові основи обігу вогнепальної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: Україна. Європа. Світ. Монографія / За ред. проф. П.Д. Біленчука. – К.: Міжнародна агенція “Bee Zone”, 2004. – 464 с.
24. Білецька Л. Оцінювання судом висновку мистецтвознавчої експертизи у справах про контрабанду історичних і культурних цінностей // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – № 3. – С. 25 – 30.
25. Бітяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків: Українська юридична академія, 1994. – 45 с.
26. Богуславский М.М. Культурные ценности в международном обороте: правовые аспекты. – М.: Юристъ, 2005. – 427 с.
27. Богуславский М.М. Международная охрана культурных ценностей. – М.: Международные отношения, 1979. – 192 с.
28. Богуславский М.М. Судьба культурных ценностей. – М.: Юристъ, 2006. – С. 206.
29. Богуцький Ю. Відповідальність за долю культурних надбань // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 212. – С. 6.
30. Бойко В. Культура нації та адміністративна сверблячка // “Вітчизна”.–2005.–№9-10.-Режимдоступу:www.vitchyzna.ukrlife.org/9_10_05/boyko.htm
31. Бойко І.В. Контрабанда зброї в Україні та окремі шляхи вирішення цієї проблеми // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 4. – С. 151.
32. Болабольченко А. Колекціонери справжні й удавані: деякі моральні та правові аспекти колекціонування // Вітчизна. – 1995. – № 5. – С. 199-203.
33. Борисов В. К вопросу о кризисных явлениях в сфере охраны культурного наследия Крыма и путях их преодоления // Матеріали науково-практичного симпозіуму “Правові аспекти реституції культурних цінностей: теорія і практика. – К., 1997. – Вип. 10. – С. 140 – 143.
34. Венедин Ю.А., Шульгин П.М. Основные положения современной концепции управления культурным наследием / Наследие и современность: десять лет Институту Наследия. Информационный сборник. – Вып. № 10. – М.: Институт Наследия, 2002. – С. 7 – 18.
35. Взаимодействие милиции и населения: к итогам Харьковского эксперимента. – Х.: Нац.ун-т внутр.дел, 2003. – 288 с.
36. Виступ міністра культури і туризму Ігоря Дмитровича Ліхового 13 грудня 2005 р. У Верховній Раді України “Про стан та перспективи охорони пам’яток культурної спадщини” // Музеї України. – 2005. – № 6 (12). – С. 4– 5.
37. Вишняков В.Г. Организационно- правовые проблемы структуры и штатов органов советского государственного управления. Автореф. дис. … доктора юрид.наук: 12.00.02 / Ін-т держ. і права АН СССР. – М.,1974. – 35 с.
38. Гавеля Р. «Антиквары» с большой дороги // Правда Украины. – 23 сентября 2004 г. – С. 10 – 11.
39. Галенская Л.Н. Музы и право: правовые вопросы международного сотрудничества в области культуры. – Л., 1987. – 220 с.
40. Галунько В.В. Принципи управління підрозділами Державної служби охорони при МВС України // Науковий вісник Академії внутрішніх справ. – 2003. – №3. – С. 197 – 206.
41. Галунько В.В. Управління підрозділами Державної служби охорони при МВС України // Науковий вісник Академії внутрішніх справ. – 2003. – №1. – С. 42-51.
42. Ганс Гросс. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – Новое изд., перепеч. с изд. 1908 г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
43. Гончаренко В.Г. Експертизи у судовій практиці. – К.: Юрінком інтер, 2005. – 388 с.
44. Горбачев В.Г. Гуров А.И. Борьба с преступными посягательствами на культурные ценности в зарубежных странах / Учебное пособие. – М: Изд-во Акад. МВД России, 1992. – 81 с.
45. Горбачев В.Г. Растопчин В.Г. Тищенко В.Н. Культурные ценности: понятие, порядок приобретения, хранения и обращения / Справочное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР. – 1989. – 276 с.
46. Громов М.А. Управление силами и средствами органов внутренних дел при стихийных бедствиях: Лекция. – М.: Академия МВД СССР, 1992. – 43 с.
47. Гуславський В.С. Сутність міжнародного співробітництва, його принципи, тенденції та напрямки удосконалення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип.13. – С. 312 – 317.
48. Гуславський В.С. Управління співробітництвом ОВС України з правоохоронними органами країн СНД: організаційно-правові засади: Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. – Х: ХНУВС, 2006. – 38 с.
49. Дагаєва Г.Ю. Взаємодія правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник НУВС. – Х., 2003. – Вип. 22. – С. 12– 15.
50. Демьянчук Е.В. Основные положения оперативно-розыскного обеспечения безопасности культурных ценностей // «Черные дыры» в Российском законодательстве. – 2004. – № 2. – С. 407 – 419.
51. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затверджений Наказом Держстандарту від 19 листопада 2001 р. № 552 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Законодавство України про надзвичайні ситуації. – К.: Юрінком Інтер. – 2002. – 416 с.
52. Дикань Ф. Жизнь без органа // Объектив-Но. – №8 (226) 24 февраля 2005. – С. 1–4.
53. Долженков О.Ф. Взаємодія як чинник оптимізації правоохоронної діяльності // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – № 4. – С. 229 – 236.
54. Дубко Ю.В. К вопросу о понятии «особые условия для органов внутренних дел» // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – № 3. – С. 92 – 111.
55. Дьячков А.Н. Охрана памятников за рубежом (некоторые теоретические аспекты) / Памятники в контексте историко-культурной среды: Сб. научн. трудов / Отв. ред. А.Н. Дьячков. – М.: НИИК, 1990 (1991). – С. 19 – 40.
56. Європейська конвенція про правопорушення щодо культурних цінностей від 23 червня 1985 р. /Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. / Упоряд. В.І.Фрич; Відп.ред. М.В. Гарник. – К.: Істина, 2002. – С. 306-319.
57. Жижко А.А. Управление ОВД при стихийных бедствиях: Лекция. – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 20 с.
58. Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” від 27 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №7. – Ст.45.
59. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (зі змінами та доповненнями станом на 15 лютого 2007 р. / Цивільний процесуальний кодекс України (з предметними матеріалами). Харків: Інтелект-Прогрес. – 2007. – С.799.
60. Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26.03. 1992р. №2235-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 397.
61. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. №3781-ХІІ // Судова система України. Зб. нормативних актів. Х.: СПДФО Цапко Д.Н., 2006. – С. 181 – 191.
62. Закон України “Про державний кордон України” від 04.11.1991 / Сайт Нормативні акти України. – Режим доступу: www.nau.kiev.ua/zak_sh/1_35.htm
63. Закон України “Про загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України” від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №16. – Ст. 115.
64. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №40. – Ст. 337.
65. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст. 20 (з наступними змінами та доповненнями).
66. Закон України “Про музеї і музейну справу” від 29 червня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. –1995. – №25. – Ст.191.
67. Закон України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №15. –Ст.86.
68. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №22. – Ст. 303 (зі змінами та доповненнями).
69. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №35. – Ст. 538 ( зі змінами).
70. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №39. – Ст.333.
71. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №15. – Ст. 588.
72. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №16. – Ст. 198.
73. З акон України “Про службу безпеки” від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст.382.
74. Закон України “Про судову експертизу” від 25.02.1994 р. №4038-ХІІ / Судово-експертна діяльність. Довідник для суддів. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Видавничій Дім “Ін Юре”, 2003. – 908 с.
75. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 405.
76. Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. №611-IV / Сайт Нормативні акти України. – Режим доступу: www.nau.kiev.ua/zak_sh/1_35.htm.
77. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004 р. №1626-ІV //Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №26. – Ст.361.
78. Закон УССР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” від 13 липня 1978 р.// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1978. – №30. – Ст.426.
79. Зарубежное законодательство в области сохранения культурного и природного наследия. Информационный сборник. М.: Институт Наследия, 1999. – 96 с.
80. Звернення до Президента України В.А. Ющенка редакції журналу “Музеї України” // Музеї України. - 2005. - №4 (10). – С.12.
81. Игуменов В. Вопрос веры // Forbes. - Ноябрь 2005. – С. 96 – 98.
82. Исаева Л. Обыск: Роль специалиста // Законность. – 2001. –№6. – С.17-21
83. Іванов С. Борімося з грабіжництвом // Пам’ятки України. – 2003. – №4. –С.10-11.
84. Іванов С.В. Проблеми створення й організації роботи органів охорони культурної спадщини на регіональному рівні // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України. Матеріали конференції (18-19 квітня 2002 р.) – К.: Стилос. –2002. – С. 72 – 76.
85. Інструкція “Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю” від 10.08.1994 р. № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 р. за №225/435 / Законодавча база офіційного сайту Верховної Ради України. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
86. Інструкція “Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні” від 29.03.1994р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 травня 1994р. за №106/315 / Законодавча база офіційного сайту Верховної Ради України. – Режим доступу: www.rada.gov.ua
87. Інструкція “Про порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України під час виконання завдань у межах території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України від 12.01.2004р. №27/57 // Офіційний вісник України.– 2004. – №6. – Ст. 350.
88. Інструкція “Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів до неї”, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ №164 від 25.03.1993 р. /Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Зброєзнавство: правові основи обігу вогнестрільної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: Україна. Європа. Світ. Монографія /За ред.проф.П.Д.Біленчука.-К.: Міжнародна агенція “Bee Zone”, 2004. – 464 с.
89. Інструкція з організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об’єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України : Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства культури і мистецтв України від 24 жовтня 1998 р. № 771/428 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – Ст.152.
90. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій з надання послуг по охороні державної, крім особливо важливих об’єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян, затверджена Наказом МВС України від 28.02.1994 р. №112 .
91. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9. – С.77.
92. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 13.05.2004 р.
93. Інструкція про порядок обміну інформацією по припиненню незаконного вивезення культурних цінностей за межі СРСР між митними закладами та органами внутрішніх справ (затверджена МВС СРСР і ГУДМК СРСР 20 жовтня 1988 р. №41/11-11/3868) /Горбачев В.Г., Растопчин В.Г. Тищенко В.Н. Культурные ценности: понятие, порядок приобретения, хранения и обращения / Справочное пособие. –М.: ВНИИ МВД СССР. – 1989. – С. 35 – 36.
94. Інформація до Дня Уряду у Верховній Раді України 13 грудня 2005 року на тему “Про стан та перспективи охорони пам’яток культурної спадщини в Україні”. – К., 2005 р. – 23 с.
95. Карнеева Л.М. Организационные и процессуальные вопросы расследования преступлений группой следователей // Соц. законность. – 1964. – №6. – С. 45.
96. Каткова А.Г. Правові та організаційні аспекти управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України: Дис…канд. юрид.наук: 12.00.07. – Х., 2003. – 260 с.
97. Каткова Т.Г., Бандурка О.М. Особливості розслідування злочинів, які посягають на нерухому культурну спадщину України // Вісник Академії Прокуратури України. – 2006. - №4. – С. 38–43.
98. Каткова Т.Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти. Х.: Титул. – 2007. – 180 с.
99. Каткова Т.Г. Культурна спадщина України у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО // Наше право. – 2006. – №3 (ч.1). – С. 29-32.
100. Каткова Т.Г. Організація діяльності Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України у сфері охорони культурної спадщини/ Матеріали науково-практичної конференції 25 травня 2005 р. “Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених”. Вид-во ХНУВС. – Харків. – 2005. – Вип. 10. – С. 142 – 145.
101. Каткова Т.Г. Організація діяльності Інтерполу в Україні щодо розшуку культурних цінностей // Право і безпека. – 2006. – Т.5 (№3). – С.22 – 25.
102. Каткова Т.Г. Особливості призначення експертизи культурних цінностей / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Питання реформування кримінального судочинства” 25 листопада 2005 р..- Донецьк, 2006: ДЮІ ЛДУВС. – 485 – 487 с.
103. Каткова Т.Г. Поняття культурної спадщини за міжнародним та українським законодавством //Право і безпека. – 2005. – Т.4, №5. – С.148–152.
104. Каткова Т.Г. Право на вільний доступ до культурної спадщини: вітчизняний та зарубіжний досвід // Науковий вісник Юридичної академії внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – №4 (24). – 166– 169с.
105. Каткова Т.Г. Правові аспекти збереження зброї, яка має історичну та художню цінність / Матеріали науково-практичної конференції 12 травня 2006 р. “Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених”. Вид-во ХНУВС. – Харків. – 2006. – С.37 – 39.
106. Каткова Т.Г. Щодо проблеми обліку предметів національного культурного надбання /Материалы 6-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции «Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления» / Харьков, Украинская Ассоциация «Женщины в науке и образовании», Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, 2005. – С. 195 – 196.
107. Кисельов О.О., Савченко О.О. Про доцільність створення спеціальних підрозділів у боротьбі з окремими видами злочинів// Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів. Наукове видавництво, Львів, 2000 р. – С.123 – 126.
108. Клименко Н., Ципенюк С. Криміналістика захищає національну культурну спадщину // Право України. – 2002. – №7. – С. 77 – 80.
109. Клочко В. Проблеми охорони археологічної спадщини. Критичні нотатки //Пам’ятки України. – 2003. – №4. – С. 3 – 4.
110. Клюєв О.М. Органи внутрішніх справ як складна соціальна система // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2004. – Вип. 25. – С. 282 – 287.
111. Кобякова В.И. Дезинфекция архивных и библиотечных материалов// Материалы международного обучающего семинара «Библиотеки и архивы в экстремальных ситуаціях». – С-Пб.:Нотабене, 1996. – С. 91 – 101.
112. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
113. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
114. Кокотюха А.А. Тайны и загадки Украины. – Х.: Фолио, 2005. – 285с.
115. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія/ За заг.ред.В.К. Шкарупи. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 404 с.
116. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Автореф дис...д-ра юрид.наук: 12.00.07. – Х: НУВС, 2005. – 43 с.
117. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
118. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. Ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
119. Конвенція “Про закони і звичаї суходільної війни” 1907 р./ Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. / Упоряд. В.І.Фрич; Відп.ред. М.ВГарник. – К.: Істина, 2002. – С.263 –269.
120. Конвенція “Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту” від 14 травня 1954 р./ Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. / Упоряд. В.І.Фрич; Відп.ред. М.В. Гарник. – К.: Істина,2002. – С.269 – 281.
121. Конвенція “Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності” від 14 листопада 1970 р. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. / Упоряд. В.І.Фрич; Відп.ред. М.В. Гарник. – К.: Істина, 2002. – С. 286 –293.
122. Конвенція “Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини” від 16 листопада 1972 р.Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: Зб. офіц. док. / Упоряд. В.І.Фрич; Відп.ред. М.В. Гарник. – К.: Істина,2002. – С. 294 – 305.
123. Конвенція “Про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах” від 22.01.1993 р. / Правові основи міжнародної діяльності МВС України. Зб. міжнародно-правових документів в 2-х томах. І том. – К.,1997. – 346 с.
124. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
125. Корнєва Т.В. Взаємодія митних органів України з правоохоронними та деякими контролюючими органами // Митна справа. – №3(33). – 2004. – С. 15 – 19.
126. Корнієнко М.В. Поняття “особливі умови” в діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Ун-ту вн. Справ. – 2000. – №10. – С. 107 – 111.
127. Косюта М. Взаємодія правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю // Вісник прокуратури. – 2001. – №6 (12). – С.7 – 15.
128. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно – правові питання): Дис. ... канд.юрид.наук:12.00.07. – Х: НУВС, 1998. – 20 с.
129. Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26. – Ст. 131 (зі змінами та доповненнями).
130. Кримінально-процесульний кодекс України ( з предметними матеріалами). – Х.: “Інтелект-Прогрес”, 2007. – 858 с.
131. Кувакін С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.07. – Х: НУВС, 2001. – 17 с.
132. Кузніченко С.О. Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного та природного характеру : Наукове видання. – Харків : Вид-во НУВС, 2001. – 170 с.
133. Кулагин Н.И. Организация управления в сфере предварительного следствия . – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1980. – 106 с.
134. Кулешов А. Заходи переконання та примусу в діяльності міліції // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №5. – С. 60-61.
135. Культурна спадщина людства: збереження та використання. Навчальний посібник / В.І. Акуленко, І.П. Магазинщикова, М.І. Моздир, О.О. Тарасенко. За ред. І.П. Магазинщикової. – Львів, 2002. – 160 с.
136. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища: зб. офіц. док./ Упоряд. В.І.Фрич; Відп. ред. М.В.Гарник. – К.: Істина, 2002. – 336 с.
137. Культурный ландшафт как объект наследия. Под ред. Ю.А. Венедина, М.Е. Кулешовой. – М.: Институт наследия; С-Пб.: Дмитрий Буланин, 2004. – 620 с.
138. Курило В. Надання охоронних послуг як об’єкт підприємництва // Право України. – 2003. – №2. – 113 – 117 с.
139. Курило В.І. Організаційно-правові засади надання охоронних послуг. Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.07. – Ірпінь: Акад.держ.податкової служби, 2003. – 20 с.
140. Курило В.І. Правові засади охоронної діяльності: Навчальний посібник . – К.: Кондор, 2005. – 182 с.
141. Курило Т.В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження: Дис...канд.юрид.наук: 12.00.01. – Л., 2003. – 222 с.
142. Лаптій В.А. Управління державними органами в особливих умовах: Проблеми удосконалення // УАВС. Науковий вісник. – К., 1996. – Вип.2. – С. 155 – 159.
143. Ларин В.В., Лесняк І.А., Никулин Г.С. Понятие и содержание особых условий // Совершенствование управления ОВД в особых условиях: Труды Академии МВД СССР. – М., 1991. – С.2 – 37.
144. Леженіна О.І. Організаційно-правові засади участі органів внутрішніх справ України у міжнародній правоохоронній діяльності: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.07. – Х: НУВС. – 2004. – 20 с.
145. Лєшукова І.В. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України при розслідуванні злочинів: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.09. – Х: НУВС. –2004. –20 с.
146. Лихова С. Про визначення поняття “правоохоронні органи” //Рад.право. – 1984. – №11. – С.74 – 76.
147. Лихоманов А.В. Как обеспечить безопасность библиотека: руководство для работников библиотек. – 2-е изд., доп. – М.:Центр безопасности культурных ценностей, 2004. – 262 с.
148. Лісогор В.Г., Вітковський А.В. Сучасні проблеми міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу: міжнародно-правове доручення // Науковий вісник Юридичної академії внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2005.- Спеціальний випуск №1 (23) “Актуальні питання кримінально-правових наук” –С.160 –166.
149. Ляпустін С.Н. Борьба таможенных органов с контрабандой культурных ценностей. С.55 – 90 // Форум. Методический сборник. Вып.3. М.: РТА, 1997. – 280 с.
150. Майдиков А.Ф. Совершенствование управления городскими и районными органами внутренних дел // Теория и практика управления. М., 1989. – 156 с.
151. Майдыков А.Ф. Проблемы научного управления органами внутренних дел в особых условиях // Совершенствование управления ОВД в особых условиях: Труды Академии МВД СССР. – М., 1991. – С.7-18.
152. Максимов В.В. Правова охорона культурних цінностей у Конвенціях ЮНЕСКО. Автореф. дис. …доктора.юрид.наук:12.00.12. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1997. – 16 с.
153. Маляренко В.Т. Щодо міжнародного співробітництва у виконанні окремих процесуальних дій в кримінальних справах // Вісник Верховного Суду України, 2001. – №1. – С. 41 – 44.
154. Манжула А.А. Державне управління на місцевому рівні: адміністративно-правовий аспект: Автореф. дис...канд.юрид.наук: 12.00.07. – Х: НУВС, 2003.