Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія в запобіганні та боротьбі з торгівлею людьми.

brief description

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………5
Розділ 1. Міжнародна практика із запобігання та боротьби з торгівлею людьми
1.1. Торгівля людьми як транснаціональний вид протиправних діянь
1.2. Правове та організаційне регулювання міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі з торгівлею людьми
Висновки до розділу…………………………………62

Розділ 2. Урядові програми та діяльність правоохоронних органів по боротьбі з торгівлею людьми в Україні
2.1. Загальна характеристика проблеми торгівлі людьми в Україні
2.2. Правова основа протидії торгівлі людьми в Україні
2.3. Діяльність правоохоронних органів щодо протидії торгівлі людьми та надання захисту потерпілим/свідкам
2.4. Взаємодія правоохоронних органів з іншими державними органами України та правоохоронними органами інших країн в боротьбі з торгівлею людьми
Висновки до розділу…………………………………

Розділ 3. Роль неурядових організацій у вирішенні проблеми запобігання торгівлі людьми
3.1. Правовий статус неурядових організацій, діяльність яких спрямована на попередження торгівлі людьми за кордоном…………………….118
3.2. Діяльність неурядових організацій в сфері запобігання торгівлі людьми………………………….144
Висновки до розділу…………………………………165

Розділ 4.Організація співробітництва між правоохоронними органами і неурядовими організаціями та преспективи його розвитку …………………………………………….168
Висновки до розділу…………………………………197
Загальні висновки……………………………………200
Список використаних джерел…..……………………207

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу міжнародного співтовариства, торгівля людьми, головним чином жінками та дітьми,
належить до найбільш болючих та ганебних явищ нашого часу. Це явище пов’язане з такими процесами як порушення прав людини, насилля, незаконна міграція, організована злочинність, примусова проституція, експлуатація праці, зубожіння, нерівні міжнародні економічні зв’язки тощо.
На початку 90-х років торгівля людьми, особливо жінками та дітьми, набула загрозливих маштабів і в Україні, яка в міжнародній системі ідентифікована як країна походження та транзиту “живого товару” одночасно. Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодої держави злочинці з метою організації кримінального бізнесу – запрошують українських громадян працювати за кордоном, де вони зазнають жорсткої експлуатації, заробляючи мізерні гроші собі і тисячі для організаторів цього бізнесу.
Досліджуючи проблему торгівлі людьми, професор О.М. Бандурка звертає увагу на характерну особливість злочину, яка, на відміну від торгівлі наркотиками чи зброєю, полягає в тому, що одних і тих же людей як предмет торгівлі можна запускати в торговий обіг знову і знову, отримуючи багаторазові прибутки. Саме ця особливість вказаного злочинного промислу робить його дуже привабливим для транснаціональної організованої злочинності. Немало інших науковців (К.Б. Левченко, В.М. Куц, Н.О. Гуторова, В.О. Соболєв, О.М.Кобилянська, В.М. Оржеховська, М.Ф. Головатий, Ю.В. Баранов, А.П. Дяченко, Л.Д. Ерохіна, Е.В. Тюрюканова, Л.Шеллі, Р. Хавенан, М. Війєр, В.В. Неволя, Т. Чепельська, С.Ф. Денісов, В.Л. Гавенко), які представляють різні галузі науки, у своїх дослідженнях вказували на надзвичайну жорстокість і немилосердність цього виду злочину. Траффікери силою примушують своїх жертв займатися тяжкою фізичною працею, проституцією, втягують у боргову залежність, гноблять, гвалтують, погрожують, силоміць утримують їх чи залишають без їжі до того часу, поки вони не погодяться виконувати всі вимоги «власників». Торгівці відбирають у своїх жертв документи, контролюють їх пересування та використовують боргову залежність як інструмент для тиску і контролю над ними.
Таким чином, проблема торгівлі людьми досить актуальна, оскільки, з одного боку це проблема багатогранна, транснаціональна, сфера впливу якої охоплює права людини, економічну міграцію населення, організовану злочинність і корупцію, трудові відносини та охорону здоров'я, а з другого – це проблема, яка потребує скоординованих дій правоохоронних органів та неурядових організацій, застосування спільних оперативно-розшукових дій правоохоронних структур зацікавлених країн, узгодження процесуальних процедур, що потребує високої кваліфікації виконавців. Слід також зазначити, що проблема торгівлі людьми, через свою новизну, відсутність відповідних знань та можливостей є недостатньо дослідженою і має багато вад.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.6.1 Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2001 до 2005 рр., затвердженого Наказом МВС України № 635) і Національного університету внутрішніх справ (п.5.3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2002-2005 рр., затвердженого Наказом МВС України №635 від 30.06.2002 р.). Цей напрямок також відповідає вимогам Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 5.06.2002 р. на виконання доручення Президента України від 12.11.2001 р. № 1-14/1536 та доручень Кабінету Міністрів України від 07.05.2001 р.,04.08.2001 р. до № 1350/96.
Об’єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо протидії торгівлі людьми.
Предмет дослідження становлять правові основи надання допомоги потерпілим на національному та міжнародному рівнях.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб визначити сучасний стан і тенденції розвитку законодавчого процесу, діяльністі та взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій на міжнародному та національному рівнях.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання: аналізуються діючі міжнародні угоди, нормативна база окремих країн (Бельгії, Італії, Нідерландів, Німеччини, США); характеризується законодавство України стосовно проблеми торгівлі людьми; аналізується сутність, специфіка діяльності неурядових організацій як в Україні, так і поза її межами; визначаються особливості співпраці правоохоронних органів і неурядових організацій; формулюються проблеми та визначаються напрями вдосконалення діяльності та взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій щодо протидії торгівлі людьми.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання правових, політичних та соціально-економічних процесів і явищ, що дозволяє бачити ці процеси та явища в розвитку, в їх взаємозв’язку і взаємодії, аналізувати ефективність правових норм, національних і міжнародних інституцій, покликаних боротися з торгівлею людьми.
На даному методологічному фундаменті у дисертаційній роботі застосовуються окремі наукові методи пізнання соціальної дійсності: за допомогою структурно-логічного методу здійснено аналіз структурних елементів діяльності та взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій у сфері запобігання та боротьби з торгівлею людьми; теоретико-методологічний аналіз проблеми, здійснений фахівцями різноманітних галузей знання: юристами, політологами, соціологами, психологами та ін.; за допомогою історико-правового методу аналізувались процеси становлення нормативно-правової бази, яка регламентувала функції, завдання та повноваження урядових структур та громадських організацій щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми; метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час аналізу правових засад діяльності та взаємодії правоохоронних органів та неурядових організацій стосовно протидії торгівлі людьми; статистичний метод застосовано для аналізу та узагальнення окремих урядових та неурядових організацій (Міжнародної організації з міграції, міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда - Україна”).
Положення даного дослідження базуються на аналізі доктрини теорії управління, адміністративного права, адміністративного процесу, кримінального права, національного законодавства європейських держав та їх державної практики; нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародні правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та відомств України, які регулюють відносини в сфері запобігання та боротьби з торгівлею людьми. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали правоохоронних органів і неурядових організацій в сфері запобігання та боротьби з торгівлею людьми.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим комплексним дослідженням, присвяченим проблемам діяльності та взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій у запобіганні та боротьбі з торгівлею людьми.
В результаті проведеного дослідження сформульовано нові положення, які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист. Основні з них такі:
- удосконалено розуміння сутності торгівлі людьми, її характерних рис та особливостей;
- виявлено прогалини в національній та міжнародній нормативно-правових базах, стосовно протидії торгівлі людьми та запропоновано шляхи їх усунення;
- сформульовано пропозиції щодо узагальнення принципів діяльності органів внутрішніх справ у сфері протидії торгівлі людьми на міжнародному та національному рівнях;
- дістали подальший розвиток напрями взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій у запобіганні та боротьбі з торгівлею людьми (сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення ефективності діяльності правоохоронних органів і неурядових організацій у сфері протидії торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим);
- сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової допомоги потерпілим від торгівлі людьми;
- визначено роль діяльності мережі неурядових організацій у сфері запобігання торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим від цього виду злочину;
- удосконалено розуміння правової свідомості населення щодо проблеми торгівлі людьми.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
а) у науково-дослідній галузі (для подальшої розробки загальних та спеціальних питань стосовно запобігання та боротьби з торгівлею людьми, при підготовці навчальних посібників та методичних завдань);
б) у законотворчій діяльності (положення дослідження були використанні при розробці Проекту Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 рр., який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 5 червня 2002 р.);
в) у навчальному процесі (під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Кримінальне право», «Управління в органах внутрішніх справ»).
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням досягнень науки адміністративного та кримінального права, всі сформульовані в ньому положення та висновки грунтуються на особистих дослідженнях автора. У співавторстві опубліковано навчальний посібник “Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми” (здобувачем розроблено підрозділи 5.1. “Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами в протидії торгівлі людьми”, 5.3. «Взаємодія неурядових організацій з органами внутрішніх справ з питань протидії торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим», обсяг 0,5 д.а.), Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 рр. (дисертантом сформульовано і обгрунтовано думку про необхідність удосконалення заходів діяльності та взаємодії урядових структур та громадських організацій у сфері запобігання та боротьби з торгівлею людьми). Ідеї та розробки, які належать співавторам, в дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки, проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях ад’юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ, м. Харків (13 квітня 2001 р., 17 травня 2002 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в навчальному посібнику, трьох статтях у фахових наукових виданнях, в міжвідомчому науковому збірнику, а також у двох матеріалах конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які діляться на підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження 217 стор., з них 185 стор. тексту, 10 стор. списку використаних джерел, який налічує 115 найменувань.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проблема торгівлі людьми виникла вже досить давно – за часів існування рабства, коли людська істота виступала в якості товару, будучи захопленою у полон, або потрапляючи в боргову кабалу. В ході суспільного розвитку рабство почало вважатися не тільки ганебним, але і злочинним явищем, проте криміналізація цього діяння не могла вирішити даної проблеми. На зміну старим прийшли нові, більш сучасні форми рабства, однією з яких і є торгівля людьми, обсяги якої стрімко зростають, перетворюючись на найбільш прибутковий злочинний бізнес.
Для країн Східної Європи – цей склад злочину є відносно новим, адже уряди цих держав почали звертати увагу на поширення діяльності злочинних угрупувань в цій сфері кримінального бізнесу лише на початку 90-х років. Цей процес був зумовлений рядом об’єктивних факторів:
- економічна криза пост-комуністичного суспільства, пов’язана із падінням розвитку промисловості, низькою заробітною платнею, безробіттям;
- політична та духовно-культурна криза: відсутність будь-яких ідеалів та цінностей, поєднана з невпевненістю у майбутньому;
- соціальна незахищеність більшості верств населення і т.п.
Все це створювало сприятливі умови для діяльності злочинних організованих груп, які займалися нелегальною міграцією, секс-бізнесом та торгівлею людьми. Проблема торгівлі людьми є проблемою світового маштабу, оскільки вона набула поширення не лише в пост-комуністичних країнах, або так званих “країнах Західного світу”, вона загрожує і інтересам розвинутих країн, оскільки нелегальні мігранти, трефікери є за певних умов джерелом національної злочинності.
Власне “торгівлю людьми” слід розглядати в широкому розумінні, оскільки цей термін означає торгівлю дітьми, жінками та чоловіками, здійснювану з метою сексуальної експлуатації, примусової праці в домогосподарстві, сільському господарстві, примусового народження дитини, фіктивного шлюбу тощо.
Боротьба із вказаними злочинами можлива на трьох рівнях: міжнародному (наприклад, рівень Інтерполу), регіональному (наприклад, рівень Європолу) та національному.
При цьому дуже важливо пам’ятати, що торгівля людьми є самостійним складом злочину, який органічно пов’язаний із іншими видами злочинної діяльності – побутове насильство, позбавлення волі тощо. Тому слід відрізняти торгівлю людьми від нелегальної міграції та проституції. Основна увага звертається саме на ці два злочини тому, що національна політика багатьох країн спрямована саме на боротьбу із проституцією та нелегальною міграцією, що не можна вважати найбільш ефективною політикою боротьби із торгівлею людьми.
Загалом усі країни, які потрапляють у сферу злочинної діяльності торгівців людьми можна умовно поділити на три типи:
1. країни походження;
2. країни транзиту;
3. країни призначення.
Залежно від категорії “живого товару”, в різних регіонах практикуються різні методи работоргівлі, проте кілька узагальнень можна зробити. Торгівля людьми – це по суті хибне коло, до якого жертв затягують силою або зваблюють, після чого вивозять через один або кілька міжнародних кордонів з їх рідних країн і обертають в рабство, на кожному кроці грубо порушуючи всі права людини. У “країнах походження”, де бере початок процес купівлі-продажу, - а це може бути будь-який регіон світу,- в тенета трефікерів можуть потрапити особи будь-якої вікової категорії. Однак переважну їх більшість становлять жінки і дівчата віком до 25 років. Майже в кожному випадку, з метою вербування, торгівці підступно грають на сподіваннях і побоюваннях своїх жертв.
У багатьох випадках жертв відправляють до “країн транзиту”, де відбирають у них документи і сповіщають про те, чим вони насправді будуть займатися.
Після прибуття потерпілих до так званої “країни произначення” їх часто тримають у жахливих умовах використовуючи постійне насильство, наркотики та погрози.
Таким чином, боротьба з торгівлею людьми в кожному зазначеному регіоні має свої особливості, разом із тим можна виділити спільні риси:
• законодавство – відчувається недосконалість, а у деяких випадках і відсутність відповідної законодавчої бази для боротьби із торгівлею людьми; проте можна виділити загальне поступове розуміння законодавцями важливості проблеми та криміналізація (повна або часткова) цього діяння;
• спеціалізовані установи, до функцій яких відноситься боротьба з торгівлею людьми – це можуть бути спеціалізовані підрозділи поліції, міграційної служби, прикордонних та митних служб тощо. Запроваджуються навчальні та тренувальні курси для співробітників цих підрозділів, удосконалюється матеріально-технічна база;
• діяльність національних неурядових організацій: правозахисних, релігійних та ін. – вони надають різні види допомоги потерпілим від торгівлі людьми: матеріальну, психологічну і т.п.
Серед перешкод, які стоять на шляху ефективної протидії торгівлі людьми на національному рівні є недосконалість законодавства, недостатня кваліфікація відповідних правоохоронних служб та небажання потерпілих брати участь у кримінальному переслідуванні трефікерів. Недостатньо відпрацьовані механізми захисту потерпілих від торгівлі людьми, їх психологічної реабілітації, в результаті чого вони з потерпілих перетворюються на суб’єктів злочину (нелегальна міграція, проституція) і підлягають депортації з країни.
На регіональному рівні співпраця держав здійснюється в рамках міжнародних регіональних організацій (Європейський Союз, Організація з Безпеки та Співробітництва у Європі і т.д.). Спеціалізованим правоохоронним відомством Європи є Європол, одним із напрямків діяльності якого є боротьба із організованою злочинністю та торгівлею людьми. До цього часу укладено декілька європейських конвенцій, що стосуються прав людини (Європейська конвенція по захисту прав і основних свобод людини 1950р. та ін.) та боротьби із торгівлею людьми (Європейська конвенція по екстрадиції та ін.).
На міжнародному (світовому) рівні боротьба із торгівлею людьми здійснюється у рамках міжнародних міжурядових організацій, систему яких очолює ООН, спеціалізовані функції виконує Міжнародна Організація Кримінальної поліції на основі прийнятих міжнародних правових документів універсального характеру. Протягом ХХ століття було прийнято цілу низку конвенцій, спрямованих на боротьбу з цим явищем та запобігання йому. Слід відзначити, що на даний час, частина міжнародних документів застаріла і не відповідає вимогам часу. Необхідно звернути увагу на останню Конвенцію ООН проти транснаціональної злочинності, Протокол до якої присвячений саме боротьбі із торгівлею людьми. Це слід вважати значним прогресом у справі боротьби із цим злочином, та і світова спільнота без заперечень визнала особливу небезпеку цього виду злочину та неможливість боротьби з ним окремо, власними силами кожної країни.
В останні роки відбулися представницькі конференції, прийнято декларації, започатковано формування міжнаціональних та національних програм боротьби з цим явищем.
Розпочалися відповідні процеси і в Україні. На початку 90-х років правоохоронні органи нашої держави не мали змоги ефективно протидіяти цьому виду злочину, адже не було відповідної законодавчої бази, досвідчених фахівців, досвіду розслідування подібних кримінальних справ. На сьогодні прийнято ряд нормативно-правових актів: Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази МВС України, які спрямовані на підвищення ефективності боротьби з цим видом злочину. Проте чи не найбільш вагомим досягненням України у вирішенні цієї проблеми є прийняття доповнень до Кримінального кодексу України у вигляді ст.124-1 (ст. 149 у новому КК України) та створення спеціалізованих підрозділів у структурі МВС України. Як наслідок цього відмічається поступове зростання викритих злочинців та розслідуваних кримінальних справ, більш активна участь правоохоронних органів, неурядових організацій, вчених, навчальних закладів юридичної спрямованості у спільному вирішенні проблеми торгівлі людьми. Звичайно, і у нас існують труднощі, пов’язані із складною природою цього явища, адже воно є наслідком економічних, соціальних, духовних та інших факторів. Проте досвід нашої країни свідчить, що поступова та наполеглива робота в цьому напрямку приносить позитивні результати, важливо тільки не зупинитися на досягнутому, а розробляти нові методи та підходи в боротьбі з торгівлею людьми.
Не менш важливою є діяльність міжнародних неурядових організацій (наприклад La Strada), які займаються широким колом питань: від надання допомоги потерпілим до співробітництва з правоохоронними органами.
Основними формами діяльності неурядових організацій в напрямі запобігання торгівлі людьми є:
- допомога потерпілим від торгівлі людьми;
- організація роботи “гарячої лінії” по запобіганню торгівлі людьми;
- проведення досліджень з проблем насильства щодо жінок;
- ведення просвітницької діяльності серед молоді, проведення семінарів, конференцій по проблемі;
- поширення інформації з проблеми, видання матеріалів, бюлетенів, листівок;
- проведення семінарів та тренінгів для фахівців;
- проведення тренінгів для представників потенційної групи ризику;
- проведення інформаційних кампаній.
Роль неурядових організацій у розбудові демократичного суспільства та запобіганні торгівлею людьми досить важлива. Правоохоронні органи не можуть працювати без їх допомоги на різних ділянках, пов'язаних із захистом жертв, наприклад надання медичної допомоги, консультацій, притулку, оформлення документів та заохочення до інформування міліції. Співробітництво неурядових організацій та правоохоронних органів у цьому напрямі може бути надзвичайно плідним. По-перше, неурядові організації мають більше доступу до потерпілих ніж правоохоронні структури. По-друге, неурядові організації, підходячи до роботи з потерпілими з позиції захисту прав людини, не наполягають на співпраці з правоохоронними органами, а лише інформують потерпілих про можливості розслідування та покарання злочинців, даючи таким чином можливість прийняти особі інформоване рішення стосовно співпраці з правоохоронними органами.
З іншого боку, інформування правоохоронними органами неурядових організацій про випадки торгівлі людьми також відіграє важливу роль у заохоченні потерпілих до співпраці з силовими структурами. І, хоча взаємодія між неурядовими організаціями та правоохоронними органами ще знаходиться на початковій стадії, робота по налагодженню та зміцненню співробітництва проводиться.
Взаємодія між неурядовими організаціями і правоохоронними органами проводиться шляхом: обміну інформацією; розповсюдження превентивних матеріалів (листівок, плакатів, брошур тощо); спільне видання наукової літератури; проведення спільних семінарів, конференцій, «круглих столів», симпозіумів, тренінгів та проведення спільної інформаційної кампанії; спільної розробки нормативно-правової бази стосовно протидії торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим.
Досвід, який мають неурядові організації, що працюють в напрямі запобігання торгівлею людьми, методи та принципи їхньої роботи в поєднанні з співробітництвом із державними структурами, зокрема із правоохоронними органами, здатні призвести до збільшення кримінальних справ, за статтею “Торгівля людьми” шляхом заохочення потерпілих до співпраці, підвищення інформованості представників силових структур по проблемі та зміни їхнього ставлення до потерпілих, поліпшення існуючого законодавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій до ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації // Довідник з проблем запобігання торгівлі жінками для консультантів “телефонів довіри”. – К., 1998. – Вип. 2.- С.26.
2. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією поституції третіми особами // Попередження і використання насильства щодо жінок: Міжнародне законодавство. – К., 1999.- С.11.
3. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок // Права людини. – К., 1992.
4. Конвенція ООН про права дитини // Преступление и порабощение. Разоблачение секс-торговли женщинами из стран бывшего СССР.- М., 1997.-С.63.
5. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності., 15.11.2000 р.
6. Пекинская платформа действий. Итоговій документ Четвертой всемирной конференции ООН по положению женщин.- ООН, 1995.
7. Протокол о предупреждении и пресечении торговли людьми, особенно женщинами и детьми, и наказание за нее, дополняющий конвенцию организации объединенных наций против транснациональной организованой преступности. Принятій резолюцией 55/25 Генеральной Ассамблеи от 15ноября 2000 г.
8. Стандартні принципи прав людини по відношенню до осіб, які потерпіли від міжнародної торгівлі людьми: Посібник по наданню допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Київ – Харків: “Регіон-інформ”, 1999.-164 с.
9. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв’язку з прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім’ю України» // Відомості Верховної Ради України.- 1998.- № 35.- С.241.
10. Закон України «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- № 34.
11. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№ 22.-С.303.
12. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1991.-№ 4.- С.20.
13. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради” від 23 грудня 1997 року, №776 / 97- ВР.
14. Закон України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року, № 2235 – ІІ.
15. Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадянам України” від 21 січня 1994 року, № 3857 – ХІІ.
16. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року, № 3782 – ХІІ.
17. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23грудня 1993 року, № 3781 – ХІІ.
18. Інструкція МВС України про порядок розгляду питань щодо продовження строку перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства”[4130] від 19 листопада 1999 року, № 887.
19. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2/
20. Коментарі до проекту Закону України «Про непідприємницькі організації» № 5168 від 14 березня 2000 р.// Статусне законодавство для непідприємницьких організацій.: МЦНП.- К.- 2000.
21. Конституція України // Інститут законодавства Верховної Ради України. – К.,1996.
22. Положення про Національну Координаційну Раду по запобіганню торгівлі людьми при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, затвердженої Уповноваженим з прав людини 15 червня 1999 р.
23. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу. Затверджене постановою КМУ № 220 від 25 березня 1993 р.// ЗЗУ Сер. 2. Звід постанов. 1998 р, № 5.
24. Постанова Кабінету Міністрів від 25 червня 1999 р. № 1768 Про затвердження програми запобігання торгівлі жінками та дітьми на 1999-2002 роки.
25. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р. № 766 Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки.
26. Наказ МВС України № 670 від 30.09.2000 про створення спец.підрозділів по боротьбі з торгівлею людьми.
27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І.- К.: Юрінком.- 2001.
28. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України \ За ред. Ковальського В.С. - К.: Юрінком.- 1995.
29. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий: 5-е изд., доп./ Отв. ред.:В.И. Шакун, С.С. Яценко.- К.: АСК.- 1999.
30. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних органів та інших органів виконавчої влади в їх розшуку» № 20/2001 від 18.01.2000 р.
31. Балакірєва О.М., Бондар Т.В., Галустян Ю.М. та ін. Секс-бізнес в Україні: спроба соціального аналізу – К.:Український ін-т соціальних досліджень, 2001.- 159 с.
32. Валерко В. Устоличному міліцейському главку почав функціонувати новий підрозділ – відділ по боротьбі з порушеннями у сфері громадської моральності // Іменем закону, 1998.- № 47.
33. Видович Д. Оборотня сторона “свободи” // Ваш шанс, 1999. - № 6.
34. Владика С. Ринок праці // Експрес-об’ява, 2000.- № 55.
35. Гавриленко І., Нетецький С. Зворотній бік еросу [за матеріалами НЦБ інтерполу в Україні] // Юридичний вісник України, 1998.- № 6.
36. Гапон О. Торгівля людьми – ганьба нашого часу! // Іменем закону. 2001. № 37. 14 вересня.
37. Гейдор О. Проститутки не обязаны отвечать на неэтичные вопросы // Сегодня, 1999.- № 240.
38. Горбунова О.Г. Законодавча система Німеччини щодо торгівлі жінками та проституції // Довідник з проблеми запобігання торгівлі жінками для консультантів “Телефонів довіри”.- К., 1998. – Вип. 3.
39. Горбунова О.Г. До 50-річчя ратифікації Конвенції ООН 1949 року “Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами” – В кн.: Про дотримання прав жінок та вдосконалення діяльності правоохоронних органів України // Збірник наукових статей. – Х.: Вид-во Ун-ту внут.справ, 1999. – С. 4-10.
40. Горенко. О. Югославія. Навколо світу в пошуках праці // Работа и учеба, 1998. - № 2.
41. Гуторова Н.О. Проблеми кримінальної відповідальності за торгівлю жінками, вчинену організованими групами // Вісн. Ун-ту внутрішніх справ. Спец.вип. «Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ України».- Х.:«Регіон-інформ». - 1999. – С.26-28.
42. Гуторова Н.О. Кримінальна відповідальність за злочини, пов’язанні з торгівлею людьми // Преступление и наказание. – Х., 2000.- № 34.
43. Иващенко В. Торговля человеческими органами и тканями: правовые проблемы // Предпринимательство, хозяйство и право, 1999. - № 7.- С. 58-60.
44. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.- К.: «Наукової книги», 2000. – 377 с.
45. Карпачова Н. Ясир сьогоднішньої України: торгівля людьми і проституція українських жінок за кордоном // Юр. вісник України, 1999. - № 45.
46. Козак В.А. Уголовная ответственность за торговлю людьми: международные нормы и законодательство Украины // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Х., 2000. - № 43.
47. Кокіна В. Заблукані в чужих світах // Урядовий кур’єр, 1998. - № 94.
48. Коробцова Н. Тілесна недоторканість людини та правові аспекти трансплантації органів і тканин // Предпринимательство, хозяйство и право, 1999. - № 7.- С.33-35.
49. Кривошеев С., Куц В., Соболев В. Обзор механизмов, средств и правоохранительных мер для борьбы с торговлей людьми в Украин // Науч. издание.- К.: МОМ, 2002. – 111 с.
50. Куроленко І.Торгівля “живим товаром // Політика і час,1998.- № 9.
51. Куц В.М. Гармонізація європейського законодавства про відповідальність за торгівлю людьми // Вісник Ун-ту внутр. справ.№ 11. – Х..: “Регіон-інформ”, 2000. – С. 22-24.
52. Лакіза-Сачук Н., Левченко К., Горбунова О. Та ін. Запобігання контрабанди з України: Українська інформаційна кампанія / Міжнародна організація з міграції. – К., 1998. – 68 с.
53. Левченко К.Б. Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку: Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 348 с.
54. Левченко К.Б. «Торгівля людьми» та «торгівля жінками»: проблеми формування термінології сучасних документів // Вісник Ун-ту внут. справ.- Х.: «Регіон-інформ», 2000.- № 11. – С.24-30.
55. Левченко К.Б. Становище жінок в країнах Центральної та Східної Європи як фактор ризику поширення сучасних форм рабства // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою.- Т.18.- К.: Наук.-дослід. ін-т «Проблеми людини». - 1999. – С. 390-393.
56. Левченко К.Б., Горбунова О.Г.Торгівля жінками або проблема «білого рабства». Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Наук.- дослід. ін-т “Проблем людини”. - К., 1998.- С. 327-349.
57. Литвиненко А. Захист дітей – обов’язок держави // Право України, 1997. - № 5.
58. Майкут В. Білі рабині //The Ukrainian, Вид.4 – 1998.- С.49-53.
59. Максюта М.М. Вдосконалення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми // Вісник НУВС. –Х.: “Регіон-інформ”, 2000. – С. 45-48.
60. Мельник М.К., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність // Навчальний посібник.- К.: “Атіка”, 2002.- 576 с.
61. Михайленко Г. Ищи “дорогу” // Аргументы и факты, 1999.- № 18.
62. Нечипоренко Л. Понад 130 країн світу – діапазон співпраці Інтерполу // Іменем закону, 2000. - № 50.
63. Проневич О.С. Правові засади діяльності німецької поліції щодо протидії торгівлі жінками // Вісник Ун-ту внут. справ.- Х.: «Регіон-інформ», 2000.- № 11. – С. 37-43.
64. Пуговица Н. Младенцы на экспорт // Сельская жизнь, 1997. 23 сент.
65. Рог Е. Можно стать «хорошей» жертвой // АиФ, 1999.- № 24.
66. Роздобудько И. Утраченніе иллюзии // Натали, 1999.- № 3.С.18-21.
67. Свиридов Б.”Мертвий” закон про “живий” товар. Чому? // Голос України.- 1998.- 7лип.
68. Семенов Д. “Живой товар” просится в руки торговцев // Сегодня, 1999. - № 240.
69. Ткаченко В. Торговля несовершенолетними:социальные аспекты и юридические нормы // Российская юстиция, 1995.- № 8.
70. Турченко С. Младенцы на вывоз:инофирмы с размаху торгуют людьми // Труд-Украина, 2000.- № 5.
71. Тюрюканова Е.В., Ерохина Л.Д. Торговля людьми // Социокриминологический анализ - М.: Academia, 2002.- 224 с.
72. Тюрюканова Е.В. Женщины в международной трудовой миграции // Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / Под ред. М.Малышевой. М.: Academia, 2001.
73. Хавенан Р., Війєрс М. Огляд законодавства про боротьбу з торгівлею людьми в Україні.- К.: Міжнародна організація з міграції, 2000.- 95 с.
74. Хавронюк М.І., Прощаєв В.В., Марченко М.І. та ін. Закон України від 21 січня 1994 р. “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” (науково-практичний коментар) / Порядок виїзду з України і в’їзду в Україну. Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти.- К.: Правові джерела.- 1998.- 448 с.
75. Хавронюк М. Работоргівля в Україні: чи здатне чинне законодавство протидіяти їй? // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- №3.
76. Хавронюк М.І. Торгівля людьми (Коментар до ст.124-1 КК) // Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми.- К.: Відділ Радника з юр. Питань посольства США в Україні, 2000. – Кн.ІІ.- С.277-291.
77. Чабалов Л. Хрускіт зелених банкнотів затьмарює розум. // Міліція України, 1999. - №3.
78. Чепельська Т. Повернення рабства на передодні ХХІ століття // Іменем закону, 1998. - № 3.
79. Черберяк П.А. Міжнародне право та деякі проблеми сімейного законодавства України / Законодавство України та міжнародне право. Збірник наукових праць.Вип.4.- К., 1998.- С.135-142.
80. Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ.Спеціальний випуск. - Х.: «Регіон-інформ», 1999. – 133 с.
81. Вторая Международная конференция по проблеме торговли женщинами. Москва, 23 октября – 3 ноября 2000. - М.: Коаліція Ангел, 2000. – 180 с.
82. Витяг з виступів на практичному семінарі для представників урядових структур та неурядових організацій України з питань запобігання торгівлі людьми.(переклад). – Вашингтон, 2000.
83. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми // Навчальний посібник.За ред. акад.О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во НУВС, 2001.- 244 с.
84. Довідник «Ла Страда-Україна». – К., 1998. - Вип.2.
85. Довідник з питань розшуку зниклих українських громадян за кордоном.- К.: «Ла Страда-Україна», 2000. – 36 с.
86. Домашне насильство // Звіт організації “Правозахисники Міннесоти”, 2000. – 52 с.
87. Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України // Збірник наукових статей.- Х.: “Регіон-інформ”, 1999. – 195 с.
88. Жінка в Україні // Міжвідомчий науковий збірник. – К.: НДУ «Проблеми людини».- 2002.- Т.28.- С. 510-530.
89. Запобігання торгівлі жінками: Посібник для вчителів навчальних закладів системи середньої освіти.- Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.- 184 с.
90. Запобігання торгівлі людьми: Навч.-метод. посібник / Вид. третє, доп. і виправ. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 176 с.
91. Запобігання контрабанди жінок в Україні: українська інформаційна компанія. Міжнародна організація з міграції.- К., 2001.
92. Захист учасників кримінального процесу в Україні у справах про торгівлю людьми // Матеріали семінару. – К.: Winrock International, 2000. – 85 с.
93. Збірка матеріалів з питання боротьби з торгівлею жінками та дітьми // Відділ Радника з юр. питань посольства США в Україні.- К., 2000.- Кн.І. - 364 с.
94. Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми // Відділ Радника з юр. питань посольства США в Україні. - К., 2000 .- Кн.ІІ. – 325 с.
95. Інформаційний бюллетень про роботу Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда – Україна» в напрямку запобігання торгівлі людьми ( січень 1999 – червень 2001).
96. Інформаційний бюллетень Представництво Європейської Комісії в Україні // Євробюлетень. - 2001.
97. Інформаційна довідка про Місію МОМ в Україні // Витяг із листа до Міністра закордонних справ України: червень 2000 р.
98. Как организовать деятельность по предотвращению торговли женщинами: Практическое пособие для тренингов. – К.: Украинский ин-т социальных исследований, 2001. – 109 с.
99. Как организовать работу телефона доверия: Из опыта внедрения в Украине проекта Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе, Бюро по демократическим институтам и правам человека по поддержке региональных «горячих линий» - партнеров «Ла Страда-Украина»/ Под общей редакцией Е.Б. Левченко. – К.: Украинский ин-т социальніх исследований, 2001. – 54 с.
100. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник. Відпов. ред. Шакун В.І.- К.: НАВСУ – «Правові джерела».- 1998.
101. Політика Нідерландів щодо проституції. Питання та відповіді // Бюлетень. - К.: Відділ закордонної інформації при Міністерстві закордоних справ, 2000. – 8 с.
102. Положення дітей в світі // Доповідь Юнісеф, 1997. – 35 с.
103. Посібник по наданню допомоги потерпілим від торгівлі людьми. - Київ – Харків : «Регіон-інформ», 1999.-163 с.
104. Пошук шляхів вирішення проблеми запобігання торгівлі жінками в Україні та формування Комплексної програми дій // Матеріали міжнародного семінару.- К.: Ла Страда-Україна, 1998. – 118 с.
105. Періодична національна доповідь про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини.- К., 1998.
106. Прес-реліз. Украінсько-Американський семінар з правоохоронних питань у сфері боротьби з торгівлею жінками та дітьми, 16.06.2000 р.
107. Преступление и порабощение. Разоблачение секс-торговли женщинами из стран бывшего СССР // Доклад Всемирной сети за выживание.-М.: Изд-во Всемирной сети за выживание, 1997.- 66 с.
108. Приоритеты Интерпола в XXI в. Стратегическая программа развития // Интерпол в России. - № 4, 2000.
109. Проблеми насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти // Збірка наукових статей.- Х.: Право, 1999. – 212 с.
110. Програма Агенства Міжнародного розвитку (АМР) США по запобіганню торгівлі людьми в Україні.- К., 2000 .
111. Програма попередження торгівлі жінками в Україні // Вінрок Інтернешнл.- К., 2000. – 12 с.
112. Проект МОМ «Запобігання торгівлі жінками» // Інформаційний бюллетень МОМ., 2001 .
113. Пути легализации и криминализации мигрантов из Восточной Европы. Центральное интеграционное бюро для беженцев и «челноков» из Восточной Европы. Берлин, 1998.
114. Проти роботоргівлі жінками та дітьми у ІІІ тисячолітті. Координаційний комітет по борьбі з корупцією і організованою злочинністю проаналізував стан боротьби з використанням жінок, дітей-громадян України у кримінальному бізнесі за кордоном //Крок 1999. - №1.
115. Результати національного опитування “Торгівля жінками як соціальна проблема суспільства”. Центр”Соціальний моніторинг”. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. – 6 с.
116. Техніко-економічне обгрунтування. Оперативний інформаційний обмін для запобігання та боротьби із контрабандою людей, з окрема для боротьби із контрабандою жінок та дітей з метою сексуальної експлуатації в країнах Европейського Союзу (Італія)., ЄС/Програма «Stop»1998\1999 рр.
117. Торгівля жінками: Молдова та Україна // Звіт організації “Правозахисники Міннесоти”.,2000. – 53 с.
118. Торгівля жінками у посткомуністичних країнах Центральної та Східної Європи: Збірка матеріалів / Під заг. ред. Е.Б. Левченко. – Київ-Харків.: Ла Страда, 2000. – 84 с.
119. Торговля людьми: противодействие и защита прав женщин: Сб. материалов / Под общ. ред. Е.Б. Левченко. - К.:Украинский ин-т социальных исследований, 2000. – 132 с.
120. Сотрудничество преступных групировок России, Китая и Японии на Дальнем Востоке // Борьба с преступностью за рубежом. Информационный бюллетень ВИНИТИ. – М., 1999. – Вып.1.
121. Справочник по проблеме предотвращения торговли женщинами. Международный правозащитный центр «Ла-Страда».– К., 1999.–14 с.
122. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / Під заг ред. Я.Конндратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
123. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Междунар. науч. исслед. Проект / Ин-т гос. и пр. РАН. М., 1995.
124. Practical Guide to Assisting Trafficked Women. GAATW. Bangkok, 1997.- P. 109-114.
125. One year La Strada. Results of the First Central and East European Program on Prevention of Traffic in Women. Utrecht. 1997.
126. La Strada Program: Prevention of Traffic in Women in Central and Eastern Europe. Year Report, 1 January 1997-31 May, 1998. Utrecht, 1998.
127. Progress on Legislation to help to foreign women and children forced to sex industry. The Associated Press. Waschington D.C. 2000. May.
128. Hughes Donna M. The “Natasha” Trade – The transnational Shadow Market of Trafficking in Women // Journal of International Affairs. 2000. Spring.
129. Beare, M.E. Illegal migration: personal tragedies, social problems, on national security treats in Williams, P. (Ed.), Illegal Immigration and Commercial Sex: The new slave trade, Frank Cass, London: 11-41, 1999.
130. Hirsch, M. Plan of action traffic in woman and forced prostitution, concil of Europe, Strasbourg, 1999.