ДІЯЛЬНІСТЬ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ
1.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАСАЖИРСЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ .................................................................................................12
1.2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ................................................................................25
1.3. УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ВЧИНЕННЮ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ................................................................................44
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ
2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ .......62
2.2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРАДІЖОК ПРИВАТНОГО МАЙНА ГРОМАДЯН НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ..................................................79
2.3. ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НА ТРАНСПОРТІ ....................................................................................................106
2.4. ВЗАЄМОДІЯ ТРАНСПОРТНОЇ МІЛІЦІЇ З ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА АДМІНІСТРАЦІЯМИ ЗАЛІЗНИЦЬ У ПОПЕРЕДЖЕННІ ЗЛОЧИНІВ ................................................123
2.5. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ РОБОТИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НА ПАСАЖИРСЬКОМУ ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ .............................................................................139
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................161
ДОДАТКИ ..............................................................................................................179

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Залізничний транспорт України є однією з провідних галузей народного господарства. За своєю роллю та потенціалом він виступає як важлива ланка системи вітчизняної економіки. Пов’язано це не лише з тим, що він зв’язує між собою різні підприємства, галузі та регіони, забезпечує перерозподіл ресурсів, працевлаштовує значну кількість працівників, але й з тим, що через власний інтенсивний розвиток він інтегрується у шляхову мережу й інфраструктуру загальнодержавної та міжнародної транспортної системи. Це тим більш важливо, адже транспортна мережа України має цілком виражений транзитний характер.
Перелічені фактори є лише мізерною частиною об’єктивних реалій та умов, що є характерними для функціонування залізничного транспорту в Україні. Усі вони в сукупності зумовлюють велику відповідальність держави та її правоохоронних органів за стан правопорядку в усій галузі, на шляхах та в поїздах, безпеку пасажироперевезень, унебезпечення життя, здоров’я, майна та інших благ людини від злочинних посягань.
Боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку на залізничному, повітряному та водному транспорті здійснюють органи внутрішніх справ на транспорті, які є структурною ланкою системи МВС України. Понад 80% обсягів діяльності транспортної міліції припадає на підрозділи, що обслуговують саме залізничний транспорт.
Стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. У пасажирських поїздах вчиняється до однієї третини всіх злочинів на транспорті; більше половини з них  на міжобласних маршрутах, третина – у приміських. Коло злочинних діянь, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті доволі широке: це і вбивства, і навмисні тілесні ушкодження, і зґвалтування, і розбійні напади тощо. Але найбільш розповсюдженими злочинами є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й органів внутрішніх справ на транспорті.
У розкритті, розслідуванні та попередженні крадіжок приватного майна громадян, що вчиняються на залізничному транспорті, задіяні тисячі співробітників ОВС на транспорті, значна їх кількість працює безпосередньо на маршрутах. Для успішного виконання поставлених завдань працівникам підрозділів та служб транспортної міліції необхідно знати не лише способи вчинення крадіжок, їх розповсюдженість, але й особливості перевізного процесу, залізничну термінологію, специфіку документообігу, особливості детермінації, ефективні напрямки та заходи попередження, форми і методи взаємодії з територіальними ОВС і адміністраціями транспортних підприємств та інші обставини, які допоможуть оптимально вирішувати поставлені завдання. Це з одного боку зумовило обрання теми роботи.
З іншого, слід відзначити, що до сьогодні в науковій літературі питання організації цілеспрямованої превентивної роботи із попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті, так само як і накопичений досвід, практика, підходи та напрямки протидії не привернули до себе відповідної уваги дослідників. Окремі аспекти названої проблематики, а також загальнотеоретичні положення детермінації злочинності та формування цілеспрямованої протидії їй в окремих соціальних системах розглянуті в роботах О.І. Алєксєєва, Ю.М. Антоняна, С.М. Алфьорова, О.М. Бандурки, М.М. Баранова, П.М. Білого, М.М. Биргеу, М.І. Гетмана, В.К. Гіжевського, В.В. Голіни, В.Л. Грохольського, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, А.І. Долгової, О.Ф. Долженкова, А.Ф. Зелінського, Ю.Ф. Кравченка, В.В. Коваленка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, О.М. Литвака, О.М. Литвинова, Г.М. Міньковського, А.А. Музики, Г.О. Туманова, В.І. Шакуна, О.Н. Ярмиша та деяких інших вітчизняних та закордонних вчених, що репрезентують різні галузі юридичного знання.
Разом із тим слід підкреслити, що в наявних працях проблемам власне діяльності ОВСТ щодо запобігання крадіжкам та взагалі злочинності на пасажирському залізничному транспорті, організації та функціонуванню відповідної системи в якісно нових умовах розбудови незалежної держави та налагодження ринкових економічних механізмів загалом майже не приділялось уваги, а в комплексі ця проблема в Україні не досліджувалася.
З урахуванням викладеного, маємо всі підстави констатувати той факт, що зараз боротьба зі злочинністю, а особливо з крадіжками, на пасажирському залізничному транспорті не завжди має упереджувальний характер, відсутнє її належне інформаційне забезпечення, через що попереджувальні заходи не завжди є дієвими. Однією з причин ситуації, що склалась, є відсутність науково обґрунтованих прикладних кримінологічних рекомендацій щодо належної організації та забезпечення функціонування системи попередження. Названі обставини в комплексі зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження виконано відповідно до вимог п. 2.5 Пріоритетних напря-мків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджені Наказом МВС України від 05.07.2004 № 755), пп. 7.12, 7.28 Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001 – 2005 рр. (затверджена наказом МВС України від 11.05.2001 № 356), а також п. 2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 – 2005 рр.
Метою дисертації є розроблення на підставі кримінологічного аналізу крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті системи попереджувальних заходів, здійснюваних органами транспортної міліції, у тому числі форм і методів охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, а також шляхів їх удосконалення та оптимізації.
Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом розв’язання таких основних завдань: загальна характеристика організаційних та функціональних засад діяльності системи пасажирського залізничного транспорту в Україні; розроблення кримінологічної характеристики крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті та систематизація типових ознак окремих елементів, їх конкретних складових; класифікація причин та умов, що сприяють вчиненню крадіжок у розглядуваній сфері, їх вивчення та інтеграція до єдиного детермінаційного комплексу вчинення злочинів даного виду; визначення та обґрунтування, з урахуванням пріоритетності, актуальних завдань органів внутрішніх справ на транспорті щодо боротьби та попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті; визначення на підставі аналізу найбільш поширених у практиці ОВСТ на-прямків та форм попередження вказаних крадіжок; диференціація проблем інформаційного забезпечення та аналітичного супроводження прийняття управлінських рішень із питань попередження злочинів в органах транспо-ртної міліції; розроблення та обґрунтування основних напрямків організації взаємодії лінійних органів внутрішніх справ із територіальними ОВС та адміністраціями залізниць у розглядуваній сфері; розробка основних шляхів та методів оптимізації оперативно-службової діяльності служб і підрозділів ОВСТ у частині організації охорони громадського порядку, попередження злочинів та інших правопорушень на об’єктах пасажирського залізничного транспорту.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час організації та здійснення транспортною міліцією компетентної діяльності щодо попередження злочинів у сфері пасажироперевезень.
Предметом дослідження є форми і методи, організаційні, процедурні та функціональні засади діяльності органів внутрішніх справ на транспорті щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати правові засади, процедурні та організаційні аспекти діяльності транспортної міліції щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливу між собою, органами управління, державою, суспільством в цілому.
На даному методологічному фундаменті в дисертаційній роботі застосовуються окремі спеціально-наукові методи пізнання. За допомогою системно-структурного методу досліджено транспортну галузь економіки України, систему органів внутрішніх справ на транспорті та її вплив на організацію та здійснення попередження злочинів (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Метод спостереження використано для вивчення проблем в організації інформаційно-аналітичного забезпечення попередження злочинів в ОВСТ (підрозділ 2.3). Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу підходів до організації охорони громадського порядку та попередження злочинів на об’єктах пасажирського залізничного транспорту (підрозділи 1.3, 2.1). Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час аналізу правових засад координації та взаємодії лінійних органів внутрішніх справ з те-риторіальними ОВС та адміністраціями залізниць у сфері попередження злочинів (підрозділ 2.4). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів та репрезентації даних, отриманих у ході вивчення емпіричного матеріалу (підрозділ 1.2). Логіко-нормативний метод використано для аналізу нормативно-правових актів з питань попередження злочинів та боротьби зі злочинністю на об’єктах пасажирського залізничного транспорту (підрозділи 1.1, 2.1). Соціологічні методи дослідження (анкетування, інтерв’ювання, опитування) застосовано для вивчення думки фахівців з відповідних проблемних питань, що розглядаються, та з’ясування соціальної результативності відповідних правових норм та організаційних заходів (підрозділи 1.3, 2.4, 2.5). Структурно-логічний метод використано для визначення основних напрямків удосконалювання й оптимізації тео-ретико-прикладних основ і практики організації діяльності транспортної мі-ліції щодо попередження злочинів, зокрема крадіжок приватного майна на пасажирському залізничному транспорті (висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали нау-кові праці фахівців у галузі філософії, соціології, психології та низки галузевих юридичних наук: загальної теорії держави і права, історії держави і права, кримінального права, кримінології, теорії управління, адміністративного права, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології тощо. Положення і висновки дисертації базуються на приписах Конституції України, чинних нормативно-правових актів, в тому числі відомчих, які регламентують питання організації та здійснення попередження злочинів на пасажирському залізничному транспорті.
Інформаційну і емпіричну основу дисертації склали узагальнення практики діяльності різних підрозділів та служб органів внутрішніх справ на транспорті щодо попередження та боротьби з крадіжками приватного майна громадян (зокрема за спеціально розробленою анкетою вивчено 202 відповідні архівні кримінальні справи), політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали МВС України за 1999 – 2003 рр., дані анкетування працівників ОВСТ (140 осіб), залізничної галузі (60 осіб) та пасажирів поїздів (120 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем організації та здійснення транспортною міліцією України діяльності щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті у сучасних умовах.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових концептуальних положень і висновків, які відповідають змістовним ознакам наукової новизни роботи. Основні з них такі:
 із позицій пріоритетів організації попередження злочинів на пасажирському залізничному транспорті проаналізовано особливості функціонування даної галузі економіки України, а також систематизовано основні засади організації пасажироперевезень крізь призму функціональних обов’язків окремих їх учасників (начальника поїзда, провідника вагону та пасажира);
 уперше розроблено кримінологічну характеристику крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті та втілено її у формат інформаційно-статистичної моделі, зміст якої складає інтегрована єдність узагальнених даних про кримінологічно значимі ознаки та умови вчинення злочинів;
 на основі комплексного аналізу дії факторів, які детермінують вчинення крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті, зроблено висновок про тотожність механізмів їх впливу, активне взаємне проникнення, інтеграцію різних за характером та змістом обставин, через що обґрунтовується необхідність комплексного попереджувального впливу на весь причинний комплекс злочинів даного виду;
 дістали подальшого розвитку принципово нові підходи (рівневий, інституціональний, прогностичний) до аналізу основних напрямків та заходів попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті;
 удосконалено розуміння суті проблем у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення попередження злочинів та прийняття управ-лінських рішень в органах внутрішніх справ на транспорті та запропоновано можливі шляхи удосконалення цієї підсистеми на основі впровадження нових інформаційних технологій, удосконалення цільового та організаційного призначення відповідних компонентів інформаційних ресурсів;
 уперше на підставі аналізу цілей, завдань, функцій, компетенції та повноважень різних підрозділів та служб ОВСТ у сфері попередження зло-чинів на об’єктах пасажирського залізничного транспорту доводиться необхідність застосування якісно нових організаційних форм співпраці лінорганів внутрішніх справ із територіальними ОВС та адміністраціями залізниць, а також специфікації оперативно-службової діяльності працівників транспортної міліції;
 уперше сформульовано ряд конкретних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на оптимізацію теоретико-прикладних засад, ефективізацію практичної діяльності служб та підрозділів транспортної міліції щодо по-передження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті, а також запропоноване авторське бачення шляхів оптимізації окремих складових елементів комплексної системи профілактики злочинів в Україні.
З усіх висловлених концептуальних положень вноситься пропозиція про нормативне закріплення наведених рекомендацій у спеціалізованих нормативно-правових актах з питань протидії злочинності.
Практичне значення отриманих результатів полягає в наступному:
 у науково-дослідній сфері  результати, які в сукупності формують цілісний підхід до вирішення доволі значної кількості проблем, які накопичи-лись у сфері протидії злочинності,  можуть стати основою для подальших розробок кримінологічних питань попередження різних видів злочинів;
 у сфері правотворчості  висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й внесення змін до ряду законодавчих і підзаконних актів, як загальних і галузевих, так і спеціальних, що, безумовно, сприятиме вдосконалюванню правового регулювання правоохоронної діяльності, зокрема профілактич-ної;
 у практиці правозастосування  використання отриманих результатів дозволить оптимізувати організацію і зробити більш ефективною діяльність транспортної міліції щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорту;
 у навчальному процесі  матеріали дисертації можуть бути ви-користані і вже активно використовуються при підготовці підручників і навчальних посібників, при проведенні лекцій, практичних і семінарських занять із таких дисциплін як “Кримінологія”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Транспортне право”;
 у сфері правового виховання і формування правової свідомості  положення і рекомендації роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення і працівників правоохоронних органів.
Особистий внесок здобувача полягає в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі самостійних досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на наукових та науково-практичних конференціях: “Проблеми взаємодії територіальних і транспортних органів внутрішніх справ у попередженні та розкритті злочинів” (Львів, 2003 р.), “Теорія та практика виховної роботи в ОВС України” (Харків, 2004 р.), “Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 2004 р.); постійних семінарах “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (ОЮІ НУВС, УМВС на Одеській залізниці, 20022004 рр.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 статей у фахових наукових виданнях та 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження дозволяє зробити деякі висновки та сформулювати ряд положень з метою їх подальшого використання у науково-практичній діяльності.
Перш за все, проведений аналіз дозволив систематизувати окремі загальні відомості про пасажирський залізничний транспорт та визначити особливості його функціонування в економічній системі держави. Зокрема, установлено, що залізничний транспорт є самостійною галуззю матеріального виробництва, яка здійснює перевезення пасажирів та вантажів; його продукцією є перевезення, тобто результат просторового переміщення пасажирів і вантажів, яка виробляється і споживається одночасно і не має сировини. Звернуто увагу на те, що розвиток залізничної транспортної мережі для України є однією з головних умов розвитку економіки країни в цілому та підкреслено, що завдяки транзитному її характеру вона є формою забезпечення адекватної участі України у світових економічних перерозподільчих процесах, фактором інтеграції країни до загальноєвропейської спільноти та цивілізації, засобом збагачення та накопичення ресурсів. Названі риси з очевидністю свідчать про виключну роль, яку відіграє залізнична транспортна система для Української держави, що, у свою чергу, зумовлює необхідність вжиття цілеспрямованих заходів із метою унебезпечення її від різноманітних злочинних посягань.
На основі дослідження різноманітних даних зроблено висновок про те, що стан охорони громадського порядку та попередження злочинів на залізничному транспорті є досить напруженим. У пасажирських поїздах вчиняється до однієї третини всіх злочинів на транспорті; більше половини з них  на міжобласних маршрутах, третина – у приміських. Коло злочинних діянь, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті доволі широке: вбивства, навмисні тілесні ушкодження, зґвалтування, розбійні напади тощо. Але найбільш розповсюдженими злочинами є крадіжки приватного майна громадян. Забезпечення повного його збереження є одним із пріоритетних завдань не лише залізниць, але й органів внутрішніх справ на транспорті, які покликані здійснювати боротьбу зі злочинністю та охорону громадського порядку в цій сфері народного господарства. Тож із метою правильного визначення ефективних напрямків, методів, прийомів і засобів попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті розроблено кримінологічну характеристику вказаних злочинів.
Дана інформаційно-статистична система покликана надати у розпорядження дослідника необхідний інформаційний матеріал – відомості про кримінологічно значимі ознаки та умови вчинення злочинів певного виду, зокрема, про такі як: предмет злочинного посягання, особа злочинця та потерпілого, мотив і мета, статистична розповсюдженість, географія, причини та наслідки, обстановка, час, місце, оточуюче середовище, механізм та обставини, що сприяють вчиненню даних злочинів. Здійснені відповідні розрахунки частоти поширення названих елементів характеристики, їх зв’язків та взаємозалежностей забезпечили прикладний характер розробленої моделі та можливість її застосування з метою розроблення комплексів методичних рекомендацій, спрямованих на організацію та здійснення відповідної попереджувальної діяльності.
Через аналіз різних рівнів впливу останньої здійснено вивчення проблеми причин злочинності на філософському, соціологічному та індивідуальному рівнях. Завдяки цьому виявлено, що як системне утворення, злочинність вимагає окремого розгляду причин злочинності, як негативного соціального явища, і причин конкретного злочину, як елементарного компонента відповідної злочинності. З урахуванням цього, причини та умови, які сприяють вчиненню крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті, структуровано на суб’єктивні та об’єктивні залежно від їх безпосереднього співвіднесення із категоріями загального та окремого. На основі аналізу конкретних умов вчинення злочинів досліджуваного виду, які розділено на певні групи, резюмується, що відповідні напрямки попереджувального (корегуючого) впливу та безпосередні заходи, які складають зміст та сутність цієї діяльності, повинні бути аналогічним чином організовані з метою забезпечення комплексного впливу.
Наведена характеристика залізничного транспорту, а також причин та умов, що сприяють вчиненню крадіжок приватного майна на його об’єктах засвідчили те, що зумовлена специфікою соціально-економічних умов кримінологічна ситуація в цій сфері господарських відносин має суттєві особливості. Вони істотно впливають на пошук відповідних форм і методів практичної діяльності підрозділів та служб транспортної міліції щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, визначення напрямків удосконалення організації і функціонування даної правоохоронної системи в частині вирішення різних за змістом проблем попередження крадіжок приватного майна громадян та підвищення ефективності роботи відповідних служб і підрозділів у цьому напрямку професійної діяльності.
З урахуванням викладеного, а також на основі дослідження стану, динаміки, структури злочинності на пасажирському залізничному транспорті, аналізу результатів оперативно-службової діяльності підрозділів та служб транспортної міліції, її організаційно-функціональних засад стверджується, що вжиті МВС України останнім часом організаційні перетворення, які призвели до формування цілісної системи транспортної міліції (зокрема, створення Департаменту транспортної міліції МВС України, удосконалення реєстраційно-облікової дисципліни) слід визнати доцільними та ефективними.
Крім того, доведено, що зміна акцентів у системі функціональних засад діяльності УМВСТ в бік розширення повноважень у сфері попередження злочинів, більш широкого застосування профілактичних процедур, забезпечення їх випереджувального характеру у порівнянні із діями, спрямованими на запобігання злочинам та припинення їх, є адекватною відповіддю правоохоронної системи на реалії криміногенної ситуації, що склалась.
З урахуванням наведених міркувань здійснено аналіз основних напрямків та заходів попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті. Серед останніх виділено заходи загальносоціальної спрямованості (економічні, політичні, соціальні, правові, виховні, моральні тощо) та спеціальні попереджувальні заходи, що мають правоохоронну спрямованість (організаційно-управлінські заходи; заходи, пов'язані зі здійсненням оперативно-розшукової діяльності; заходи профілактичної спрямованості та заходи корекції індивідуальної злочинної поведінки).
Серед пріоритетних напрямків удосконалення діяльності досліджуваної системи відзначено, по-перше, необхідність забезпечення подальшої специфікації роботи служб та підрозділів транспортної міліції; по-друге, необхідність подальшого розвитку різних форм співпраці між адміністраціями залізниць та транспортною міліцією; по-третє, подальшу оптимізацію організаційно-управлінських засад правоохоронної діяльності та прикладних аспектів оперативно-розшукової профілактики злочинів; по-четверте, удосконалення інформаційно-аналітичного супроводження та забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері попередження злочинів.
Щодо останньої підсистеми, то її основні аспекти проаналізовано крізь призму проблем з упровадженням різних нових інформаційних технологій у попередження злочинів з позицій цільового (через завдання та функції підрозділів інформаційно-аналітичного забезпечення) та організаційного (через структуру та ієрархію системи) призначення. До того ж, охарактеризовано систему інформаційних ресурсів попередження злочинів на пасажирському залізничному транспорті, принципи організації та функціонування інформаційних мереж, схеми доступу до інформаційних масивів, а також пріоритетні напрямки вдосконалення відповідних процесів і процедур.
Зокрема, запропоновано: розширити інформаційну-довідкову систему “Гастролер” до рівня інформаційної мережі з метою систематизації відповідних даних та відомостей, їх використання у попереджувальній діяльності служб та підрозділів ОВСТ; використовувати можливості інформаційної системи “Експрес-2” із продажу залізничних квитків для розшуку певних категорій осіб; вносити в текст залізничних квитків, крім прізвища пасажира додатково: ім’я та по батькові, серію та номер паспорта або аналогічні дані зі свідоцтва про народження для неповнолітніх; розробити програму комп’ютеризації підрозділів транспортної міліції, особливо лінійних відділів внутрішніх справ, для створення локальних інформаційно-пошукових систем та єдиної централізованої мережі тощо.
Іншим важливим елементом ефективної організації попередження злочинів на пасажирському залізничному транспорті визнано взаємодію транспортної міліції із територіальними ОВС та адміністраціями залізниць. На основі дослідження різних форм та методів організації взаємодії, проблемних аспектів її реалізації доводиться, що ефективність взаємодії в першу чергу лінійних і територіальних ОВС повинна бути поставлена на паритетні засади спільного виконання попереджувальних заходів на основі своєчасного та повного оперативного покриття території та об’єктів, що обслуговуються. Звернуто увагу на необхідність переорієнтації процесів обміну інформацією між названими суб’єктами на потреби конкретної структури з точки зору вирішуваних завдань та кримінологічних особливостей оперативно-службової діяльності.
Щодо взаємодії транспортної міліції з адміністраціями залізниць, то в цьому зв’язку визначено, що основні резерви для нарощування ефективності спільних дій полягають у подальшому розвитку різних форм співпраці, її організаційних та функціональних засад з урахуванням специфіки та особливостей стану оперативної обстановки, а також складності обслуговування певних об’єктів, їх соціально-демографічних та кримінологічних параметрів.
Підсумовують викладений матеріал рекомендації та пропозиції науково-прикладного характеру, спрямовані на вдосконалення попереджувальної роботи органів внутрішніх справ на пасажирському залізничному транспорті. Звернуто увагу на те, що вони можуть реально вплинути на підвищення ефективності і оптимізацію функціонування ОВСТ, лише будучи втіленими у форму відомчих та інших нормативних актів.
Обґрунтовується необхідність нормативного закріплення наступних пропозицій: створення типових структур в органах внутрішніх справ на транспорті на основі спеціалізації працівників; широкого використання цільових структур в охороні громадського порядку та попередженні злочинів на транспорті (оперативно-пошукові групи, заслони тощо); фіксації місця, структури, функцій і повноважень підрозділів з організації взаємодії лінійних і територіальних ОВС та координаційної ланки у структурі УМВС-УМВСТ; регламентації окремих форм узгодженої профілактичної діяльності.
Усе перелічене повністю відповідає наведеній у роботі аргументації щодо необхідності вдосконалення правового регулювання організації та функціонування органів внутрішніх справ на транспорті, особливо теоретичним положенням, згідно з якими правові норми виступають як своєрідні важелі й засоби забезпечення стійкості систем та процесів управління діяльністю щодо попередження злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А. Криминология.  М., 1984.  500 с.
2. Адамчук І. Г. Захищати правопорядок на воді, в повітрі і на суші будуть професіонали // Міліція України.  2004.  № 4.  С. 10 – 11.
3. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, “Еспада”, 2000. – 368 с.
4. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций.  М.: Щит-М, 1999.  340 с.
5. Алексеев А. И., Герасимов С. И., Сухарев А. Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. Монография. – М.: НОРМА, 2001. – 496 с.
6. Алфьоров С. М. Діяльність органів внутрішніх справ по протидії злочинності у курортних регіонах (кримінологічне дослідження на матеріалах Запорізької області): Дис... канд. юрид. наук (12.00.08).  Харків: НУВС, 2003.  197 с.
7. Антонян Ю. М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические аномалии / Под ред. В.Н.Кудрявцева.  М.: Спарк, 1998. – 214 с.
8. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступного поведения и наказания.  М., 2000.  340 с.
9. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
10. Баранов Н. Н. Борьба с кражами грузов на железнодорожном транспорте.  М.: ВНИИ МВД СССР, 1980.  92 с.
11. Бандурка А. М., Давыденко Л. М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.  368 с.
12. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
13. Бекетов М.Ю. Следователь органов внутренних дел и милиция: взаимодействие при расследовании преступлений: Учебное пособие.  М.: Щит-М; МосУ МВД РФ, 2004.  96 с.
14. Білий П. М., Баранов С. О. Профілактика злочинів на транспорті: Навчально-методичний посібник.  Одеса: Вид-во ОІВС, 2000.  116 с.
15. Білий П. М. Діяльність адміністративної служби міліції на транспорті: Навчальний посібник.  Одеса: Вид-во ОІВС, 1999.  292 с.
16. Биргеу М. М. Організація діяльності поліції Республіки Молдова з профілактики злочинів: Автореф. дис... докт. юрид. наук (12.00.07).  Харків: НУВС, 2004.  36 с.
17. Бондар Г. Ю. Правове забезпечення взаємодії слідчих правоохоронних відомств у кримінальному судочинстві України: Дис... канд. юрид. наук (12.00.09).  Харків: НУВС, 2004.  230 с.
18. Боровикова М. С. Организация движения на железнодорожном транспорте: Учебник.  М.: Маршрут, 2003.  368 с.
19. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты. – М.: ЮрИнфоР, 1999. – 293 с.
20. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963. – 274 с.
21. Бурка Л. К. Организация работы аппаратов уголовного розыска органов внутренних дел на транспорте: Лекция.  К., 1982.  28 с.
22. Быргэу М. М. Организация деятельности полиции Республики Молдова по профилактике преступлений: Дисс… д.ю.н.  Харьков: НУВС, 2004.  531 с.
23. Быргэу М. М., Литвинов А. Н. Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы.  М.: Юркнига, 2004.  160 с.
24. Васильев И. И., Гордиенко П. Я. Организация движения на железнодорожном транспорте.  М., 1948.  120 с.
25. Ведерников Н. Т. Личность преступника как элемент криминологической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступлений: Сборник научных трудов.  М., 1984.
26. Войцеховский А. В., Додин Е. В., Голосниченко И. П. Организация патрульно-постовой службы милиции по единой дислокации: Учебное пособие. – К.: Высшая школа МВД СССР, 1982. – 87 с.
27. Волков Б.С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и социально-психологическое исследования).  Казань: Изд-во Казанского университета, 1982.  190 с.
28. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Університету внутрішніх справ.  № 12.  Ч.1.  2000.
29. Вопросы борьбы с преступностью.  М.: Юрид. лит., 1980.  Вып. 33.  160 с.
30. Газета залізничників України “Магістраль”.  14 вересня 1999 р.  № 65.
31. Гапеев В.П., Пищук Ф.П., Егоренко В.И. Безопасность движения на железнодорожном транспорте.  Минск, 1996.  70 с.
32. Гелетко М. Місце служби змінити не можна, хоча Південна залізниця стала ... східною // Іменем Закону.  2004.  № 10.  С. 6.
33. Герасимов С. И. Политика предупреждения преступности // Организованная преступность, миграция, политика / Под ред. проф. А. И. Долговой.  М., 2002.  С. 10-12.
34. Гетман Н. И., Степаненко Ю. В. Организация борьбы с преступлениями на пассажирском железнодорожном транспорте: Практическое пособие.  М.: Экзамен, 2003.  128 с.
35. Гіжевський В. К. Становлення, розвиток та особливості діяльності органів внутрішніх справ на транспорті. Історичний огляд.  К., І999.  160 с.
36. Гіжевський В. К., Мілашевич А. В. Правове регулювання транспортною системою України: Науково-практичне видання.  К., 2000.  141 с.
37. Гижевский В. К. Меры административного принуждения, применяемые органами внутренних дел на транспорте.  К., 1986.  74 с.
38. Гижевский В. К., Троилин В. В. Общественность и охрана общественного порядка на транспорте.  К., 1992.  68 с.
39. Гливинский А. З., Гридин С. И. и др. Тактика несения службы патрульно-постовыми нарядами милиции: Библиотечка сотрудника патрульно-постовой службы милиции. – Вып. 2. – М., 1995. – 127 с.
40. Гоблиб Р. М. Взаимодействие органов следствия и дознания в раскрытии, расследовании и предупреждении преступлений // Следственная практика. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 80 с.
41. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції.  Харків: Укр. юрид. академія, 1994.  40 с.
42. Головин А. Ю., Рожков В. Д., Тишутина Н. В., Эрекаев А. Я. Расследование вооруженных разбоев и бандитизма.  М.: Юрлитинформ, 2004.  288 с.
43. Голубятник И. М., Мозговой Л. П. Особенности предупреждения и раскрытия преступлений на транспорте: Научно-практическое пособие.  Омск: ОВШМ МВД СССР, 1978.  72 с.
44. Горяинов К. К. Криминологическая обстановка (методологические аспекты).  М., 1991.
45. Гриб В. Г. Противодействие организованной преступности: Учебное пособие для вузов / Под ред. А. И. Гурова, В. С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 94 с.
46. Грохольський В. Л. Організаційно-правові засади управління спеціальними підрозділами МВС України по боротьбі з організованою злочинністю: Монографія / За заг. ред. О. М. Бандурки.  Харків: Вид-во НУВС, 2003.  312 с.
47. Гурнак В. М. Транспортний потік республіки.  К., 1986.  348 c.
48. Гусаров С. Центр ваги наших реформ  інтереси людини // Іменем Закону.  2004.  № 14.  С. 3-4.
49. Давыденко Л. М. Организация деятельности районной, городской прокуратуры по профилактике преступлений: Учебное пособие.  Харків, 1990. – 104 с.
50. Давыденко Л. М. Криминологическая классификация преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1984. – Вып.41. – С. 23-24.
51. Даньшин И. Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы социалистической законности: Респ. межвед. научн. сб. – Харьков: Вища школа, 1980. – Вып. 6. – С.117-126.
52. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб. пособие. – К.: Изд-во УМК ВО, 1998. – 88 с.
53. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 368 с.
54. Додаток до Наказу МВС України від 10 березня 1992 р. № 171 “Про розмежування зон обслуговування органами внутрішніх справ об'єктів транспорту України”.
55. Додаток № 3 до Наказу МВС України від 18 лютого 2002 р. № 196 “Про затвердження Положень про управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій, Львівській, Одеській, Південній, Південно-західній та Придніпровській залізницях”.
56. Додин Е. В., Чехарин И. М. Органы управления транспортом.  М., 1972.  171 с.
57. Додін Є.В. Адміністративні проступки та їх профілактика органами внутрішніх справ на транспорті.  Одеса, 1983.  96 с.
58. Долженков О.Ф. Складові інфраструктури організованої злочинності // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина.  Одесса: Фенікс, 2003.  С. 40 – 47.
59. Долженков О. Ф. Сучасна стратегія протидії організованій злочинній діяльності // Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті.  Одеса, 2003.  С. 3-7.
60. Жалинский А. Э., Костицкий М. В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация.  Львов: Вища школа, 1980.  212 с.
61. Жердев В.А., Комисаров В.И. Расследование серийных корыстно-насильственных преступлений, совершенных организованными группами, на первоначальном этапе.  М.: Экзамен, 2002.  416 с.
62. Заглядимов Д.П., Петров А,П., Сергеев Е.С., Буянов В.А. Организация движения на железнодорожном транспорте.  М.: Транспорт, 1985.
63. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. № 232 // Відомості Верховної Ради України.  1994.  № 51.  Ст. 446.
64. Закон України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. № 273 // Відомості Верховної Ради України.  1996.  № 40.  Ст. 183.
65. Закон України “Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період” від 20 жовтня 1998 р. № 194-ХІУ // Відомості Верховної Ради України.  1998.  № 52.  Ст. 318.
66. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради УРСР.  1991. № 4.  Ст. 20.
67. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.  № 22.  Ст. 303.
68. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994.  № 11. – Ст. 51.
69. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 256.
70. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.  1993.  № 35.
71. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” № 1835 від 22 червня 2000 р. // Офіційний вісник України.  2000.  № 30.  Ст. 1248.
72. Закон України “Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради України.  1996.  № 47.  Ст. 256.
73. Залізничний транспорт. Енциклопедія / За заг. ред. Н.С. Звонарьова.  К., 1994.  600 с.
74. Зелинский А. Ф. Криминология. Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996.  240 с.
75. Зубач А. В., Кокорев А. Н., Русакова Р. А. Основные направления деятельности милиции: Учеб. пособие: Мос.У МВД России, Изд-во «ЩитМ», 2005.  382 с.
76. Єдина статистична звітність про злочинність / Центр інформаційних технологій МВС України. – К., 2003.
77. Інженерна записка про технічний стан залізничного транспорту України.  К., 1999.  104 с.
78. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 р. за № 54/1858 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9.
79. Игнатьева М.В. Процессуальные и организационные вопросы соблюдения прав и законных интересов потерпевших и обеспечение их личной безопасности: Автореф. дис… канд. юрид. наук.  М., 2000.  17 с.
80. Игошев К. Е., Антонян Ю. М. и др. Теория личности преступника. Лекция №5. – М.: Академия МВД СССР, 1976. – 72 с.
81. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СРСР, 1974. – 168 с.
82. Иншаков С. М. Криминология: Учебник. – Юриспруденция, 2000. – 432 с.
83. Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.
84. Карпец И. И. Проблема преступности.  М.: Юрид. лит., 1969.  168 с.
85. Кирилов С. И. Общеуголовная корыстная и насильственная преступность: проблемы теории и методологии.  Коломна, 1999.  371 с.
86. Кирсанов З. И. Теоретические основы противодействия преступности: Учеб. пособие.  М., 1998.  216 с.
87. Ковалёв А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя.  М.: Юрид. лит., 1968. – 178 с.
88. Коваленко В. В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління: Монографія.  Харків: Вид-во НУВС, 2004.  420 с.
89. Коваленко В. В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: Дис... докт. юрид. наук.  Харків: НУВС.  398 с.
90. Коваленко В. В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: Автореф. дис... докт. юрид. наук (12.00.07).  Харків: НУВС.  38 с.
91. Конституція (Основний Закон) України, прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.  1996.  № 30.  Ст. 141.
92. Коробеев А. И. Транспортные преступления.  СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.  406 с.
93. Косиченко Е. Ф. Современное состояние и развитие транспорта // Правоохранительная деятельность на транспорте: итоги и перспективы. Материалы международной научно-практической конференции. – Орел: Орловский юридический институт МВД России, 1999.  С. 201 – 206.
94. Кравченко Ю. Ф. Міліція України.  К., 1999.  432 с.
95. Кривоніс П. Ф. Магістралі життя.  К., 1978.  100 с.
96. Кригер В. И. Взаимодействие органов прокуратуры с общественными организациями в предупреждении преступлений и иных правонарушений // Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов, иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами в предупреждении преступлений: Сборник статей.  М.,1983.  С. 67 – 92.
97. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання.  К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2001.  336 с.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. видання.  К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003.  416 с.
99. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова.  М.: Юрист, 1995.  512 с.
100. Криминология / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г. М. Миньковского.  М.: Изд-во БЕК, 1998.  415 с.
101. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под общ. ред. А. И. Долговой.  М., 1997.  784 с.
102. Криминология: Учебник / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского.  М.: Изд-во БЕК, 1998.  566 с.
103. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В.П. Сальникова.  СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998.  370 с.
104. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В. Н. Бурлакова, проф., акад. В. П. Сальникова, проф., акад. С. В. Степашина.  СПб., 1999.
105. Криминология: Учебник / Под общ. ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева.  СПб., 2002.  421 с.
106. Криминология и профилактика преступлений: Учебное пособие / Под ред. д.ю.н., проф., акад. В. П. Сальникова.  М., 2002.  440 с.
107. Кримінологія: Загальна та особлива частини: Підручник для студентів юр. спец. вищ. навч. закладів / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисоєд / За ред. І. М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.
108. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. – М.: Изд. группа «ФОРУМ-ИНФРА-М», 1998.  232 с.
109. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Избранные труды.  СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.  834 с.
110. Куликов В. И. Бригадная методика расследования организованной преступной деятельности: принципы формирования // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвузовский сб. научн. трудов, 1993. – С. 157 – 162.
111. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
112. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, В. Б. Романюк, І. М. Мельник та ін.; За заг. редакцією О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
113. Лекарь А. Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит.,1972. – 102 с.
114. Литвак О. М. Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992 – 1995 роки): Дис... канд.. юрид. наук: (12.00.08) / УніВС. – Харків, 1997. – 226 с.
115. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. – 2001.  № 5. – С. 97 – 103.
116. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
117. Литвинов О. М. До концепції проекту Закону України “Про профілактику злочинності” // Вісник Університету внутрішніх справ.  2000. – № 12–1. – С. 127 – 132.
118. Литвинов О. М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів: Монографія. – Херсон: Олді-плюс, 2003. – 312 с.
119. Литвинов А. Н., Степанюк Р. Л. Прогнозирование и планирование в криминалистике / Под общей ред. канд. юрид. наук, доц. В. И. Гаенко. – М.: Юркнига, 2004. – 160 с.
120. Литвинов А.Н. Предупреждение преступлений и правонарушений. Профилактическая работа с населением: Научно-практическое пособие.  М.: Юркнига, 2004.  160 с.
121. Лихолюб В. Г., Филонов В. П., Коваленко О. И., Михайлов А. Е. Криминология: Учебник (для учебных заведений МВД Украины). Под ред. В. Г. Лихолюба и В. П. Филонова. – К. – Донецк, 1997. – 398 с.
122. Личность преступника / Под общей редакцией В. Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.
123. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / Предисловие академика РАН В. Н. Кудрявцева.  М.: НОРМА, 1999.  516 с.
124. Маркелов Т. Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в борьбе с правонарушениями // Проблемы участия общественности в борьбе с преступностью.  М., 1978.  С. 100 – 142.
125. Маркелов Т. Л. Проблемы координации в борьбе с правонарушениями // Вопросы борьбы с преступностью.  Вып. 26.  С. 35 – 48.
126. Материалы заседаний Совета по железнодорожному транспорту государств  участников содружества. (Издаются ежегодно).
127. Мельниченко О. П., Словин Л. С. Предотвращение и раскрытие преступлений аппаратами уголовного розыска на железнодорожном транспорте: Учебное пособие для специальных средних школ милиции МВД СССР.  М.: УУЗ МВД СССР, 1976.  60 с.
128. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // Право України. – 2001.  № 5.  С. 90 – 96.
129. Мінка П. Я., Варава В. В. Організаційно-тактичні аспекти боротьби з крадіжками індивідуального майна громадян на об’єктах залізничного транспорту в сучасних умовах // Мат. Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті”.  Одеса, 2000.  С. 151 – 156.
130. Мигунов М.В., Налетов Е.А. Использование персональных ЭВМ в организации борьбы с преступностью на объектах транспорта // Вестник МВД России.  М., 1994.  № 4.  С. 98 – 101.
131. Миненок М. Г., Миненок Д. М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы.  СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 376 с.
132. Миньковский Г. М., Ревин В. П., Баринова Л. В. Концепция проекта федерального закона «Об основах предупреждения преступлений» // Государство и право.  1998.  №3.  С. 43-49.
133. Миньковский Г. М. Проблемы информационного обеспечения криминологического планирования // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1977. – Вып. 26.  С. 3 – 14.
134. Миньковский Г. М. Прогноз криминологической ситуации и его значение для предупреждения преступности // Вопросы борьбы с преступностью.  М., 1987.  Вып. 47.  С. 136 – 138.
135. Музика А. Нормативно-правове та наукове забезпечення протидії нелегальному обігу наркотичних речовин // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ.  Спеціальний випуск № 1 (13).  2003.  С.11-17.
136. Музика А., Багіров С. Диференціація відповідальності за необережні злочини з урахуванням різновидів детермінаційних зв’язків // Право України.  2004.  № 7.  С. 114 – 118.
137. Мороз М.О. Внедрение программно-технического комплекса “Розыск  Магистраль” как новой формы в деятельности ОВД по розыску скрывшихся преступников и розыску без вести пропавших лиц на железных дорогах Украины // Матеріали постійно діючого семінару “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті”.  Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003.  С. 79-80.
138. Мудраченко С.В., Родионов А.В., Родионов Р.А. Железнодорожная безопасность.  Тула: Ариэль, 2003.  190 с.
139. Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. № 404 “Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України”.
140. Наказ МВС України від 19 лютого 2002 р. № 186 “Про затвердження положень про управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій, Львівській, Південній, Південно-західній та Придністровській залізницях”.
141. Наказ МВС України від 4 квітня 2003 р. № 1155 “Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України”.
142. Наказ МВС України від 31 січня 2004 р. “Про затвердження Положення про Департамент транспортної міліції МВС України”.
143. Наказ МВС України від 27 лютого 2004 р. №213 “Про розмежування зон оперативного обслуговування між територіальними та транспортними органами МВС України”.
144. Наказ Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297 “Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” // Офіційний вісник України.  1998.  № 40.  Ст. 157.
145. Наказ Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411 “Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України” // Офіційний вісник України.  1997.  № 8.  Т. 2.  Ст. 212.
146. Нечипоренко Л. Про порядок на залізниці подбає транспортний департамент // Іменем закону.  2004.  № 10.  С. 1-2.
147. Новикова Ю.В. Расследование краж, совершенных группой лиц: Научно-практическое пособие.  М.: Юрлитинформ, 2005.  204 с.
148. Новиков В.М. Иваницкий Н.М. Основы транспортного права.  М., 1995.  192 с.
149. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т.: 42000 слів / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко.  К.: Аконіт, 1998.
150. Нормативне-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності залізничного транспорту України / Під ред. В. М. Гурнака.  К., 1994. 208 с.
151. Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту / Грохольський В. Л., Платіка В. М., Продайко С. В., Соломко В. Є.  Одеса: ОЮІ НУВС, 2003.  170 с.
152. Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті: Матеріали постійно діючого семінару.  Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС.  111 с.
153. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений: Учебник для слушателей Академии управления МВД России.  М., 2000.  322 с.
154. Ортинський В. Л., Захаров В. П. Оптимізація взаємодії територіальних та транспортних ОВС як чинник удосконалення боротьби зі злочинністю // Матеріали постійно діючого семінару “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 30 вересня 2003 р.). – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. – С. 8 – 11.
155. Остюченко С. М., Куралова Т. Д. Транспортна міліція (історичний нарис) // Матеріали постійно діючого семінару “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті”.  Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003.  С. 59 – 61.
156. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления: Учебное пособие. – Харьков: Харьковский юридический институт, 1984. – 112 с.
157. Поляков Ю. Н. Внимание! Транспорт.  М.: Транспорт, 2000.  221 с.
158. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 р. № 356 “Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України” // ЗПУ.  1992.  № 1.  Ст. 8.
159. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1992 р. № 70 “Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України” // ЗПУ.  1992.  № 3.  Ст. 65.
160. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. № 55 “Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту” // ЗПУ.  1993.  №№ 4-5.  Ст. 71.
161. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України” // Офіційний вісник України.  1998.  № 14.  Ст. 150.
162. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1996 р. № 1324 “Про створення в Україні транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи” // ЗПУ.  1996.  № 19.  Ст. 543.
163. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 р. № 367 “Про Програму підвищення безпеки руху на залізницях у 1999-2000 роках” // ЗПУ.  1997.  № 5.  Ст. 231.
164. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2029 “Про затвердження Програми боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004-2006 роки”.
165. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. № 1872 “Про затвердження Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, описів зразків бланка посвідчення і нарукавної пов'язки члена такого формування” // Офіційний вісник України.  2000.  № 52.  Ст. 2259.
166. Постанова Колегії МВС України та Ради Укрзалізниці від 24 березня 1993 р. № 2 КМ/4/1ДУ-419 “Про спільні дії адміністрації залізниць та органів внутрішніх, справ України щодо забезпечення безпеки руху автотранспортних засобів і поїздів на залізничних переїздах, забезпечення правопорядку на об'єктах та магістралях”.
167. Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті.  К., 1997.  144 с.
168. Прокурорский надзор в Российской Федерации. Учебник / Под ред. д.ю.н., проф. В. И. Рохлина. – СПб.: Изд-во «Санкт-Петербургский институт экспертов», «Издате