ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХИСНИКА ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМ. Е. О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису
У Д К 343.123.1

БОРЗИХ
Неллі Вікторівна

ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХИСНИКА ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВ І СВОБОД ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО
В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Тертишник Володимир Митрофанович
доктор юридичних наук, доцент

Донецьк - 2010

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ЗАХИСТ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ЗАХИСНИКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ……………………………………………...11
1.1. Функція та суб’єкти захисту…………………………………………...11
1.2. Проблеми удосконалення статусу захисника та гарантій його діяльності……………………………………………………………………………53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………...73

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХИСНИКА ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ…………………77
2.1. Збирання і дослідження доказів захисником: інститут адвокатського розслідування або провадження захисту………………………………………….77
2.2. Захист при застосуванні інституту затримання…………………….....94
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………….111

РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ ПРИ СУДОВОМУ РОЗГЛЯДІ СПРАВИ…………………………………………………………………………..114
3.1. Методи та засоби здійснення захисту при судовому розгляді справи в умовах змагальності сторін………………………………………………………114
3.2. Проблеми захисту в умовах реалізації концептуальної моделі діяльності суду присяжних…………………………………………….................131
3.3. Забезпечення захисту в умовах реалізації інституту реабілітації….147
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………….166
ВИСНОВКИ…………………………………………….............................169
ДОДАТКИ…………………………………………………………….........174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….184

ВСТУП

Актуальність теми. В частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу, а також право на вільний вибір захисника своїх прав. Ця концепція неоднозначно розуміється і застосовується на практиці.
Проблема діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого є однією з найактуальніших у кримінальному процесі як України, так і практично в усіх країнах Європи.
Цими проблемами переймались відомі юристи минулих століть – С. Андреєвський, І. Бентам, Н. Карабачевський, О. Коні, Ф. Плевако, П. Сергеїч, І. Фойницький та ін.
У працях вчених-правознавців С. А. Альперта, О. М. Бандурки, Т. В. Варфоломеєвої, І. Ю. Гловацького, С. В. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, Ю. О. Гурджі, Я. П. Зейкана, Т. В. Корчевої, О. М. Ларіна, Л. М. Лобойка, В. Г. Лукашевича, П. М. Маланчука, В. Т. Маляренка, М. М. Михеєнка, О. В. Негодченка, В. Т. Нора, Н. М. Обрізана, І. Л. Петрухіна, Д. П. Письменного, В. О. Попелюшка, В. М. Савицького, О. Д. Святоцького, Ю. І. Стецовського, М. С. Строговича, О. В. Сурдукової, В. М. Тертишника, А. М. Титова, Л. Д. Удалової, Д. П. Фіолевського, П. В. Хотенця, М. Є. Шумила, Ю. П. Яновича та багатьох інших розглянуто різні аспекти проблеми захисту в кримінальному процесі. Проте слід зазначити, що не всі питання зазначеної тематики знайшли своє достатнє науково-теоретичне та нормативне обґрунтування, а окремі проблеми ще й дотепер залишаються не розв'язаними.
Судово-правова реформа в Україні має торувати шлях до реалізації ідей правової держави, забезпечення верховенства права у сфері судочинства.
З урахуванням сучасного стану правової реформи подальшого вивчення потребують такі питання: визначення та розширення кола осіб, які мають надавати юридичну допомогу підозрюванимта обвинуваченим у кримінальному процесі; удосконалення процесуального статусу захисника та його діяльності щодо забезпечення прав і свобод обвинуваченого при провадженні такої слідчої дії, як зняття інформації з каналів зв'язку; забезпечення прав обвинуваченого щодо недоторканності його особистого життя; здійснення захисту при використанні в доказуванні даних, здобутих непроцесуальним шляхом; здійснення захисту при судовому розгляді справи в умовах змагальності сторін; удосконалення діяльності захисника щодо забезпечення реабілітації незаконно притягнених до відповідальності.
Потребують більш ретельного дослідження проблеми діяльності захисника в суді присяжних.
Наведені обставини свідчать про актуальність теми та зумовили необхідність всебічного дослідження різних питань діяльності захисника щодо забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів громадян у кримінальному судочинстві.
Наукове завдання дослідження полягає в комплексному правовому аналізі діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року, узгоджується з вимогами Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, базується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України № 1245-V від 26.06.2007 «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан правосуддя в Україні»», Наказу МВС України «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років» № 755.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 28 грудня 2005 року (протокол № 15). Тему уточнено 24 липня 2009 року (протокол № 7).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обгрунтування діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України, а також розробка пропозицій стосовно вдосконалення чинного законодавства.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі завдання:
- дати характеристику захисту як кримінально-процесульної функції, визначити його мету;
- висвітлити можливості вдосконалення статусу захисника та гарантій його діяльності;
- обґрунтувати рекомендації щодо можливостей удосконалення інституту адвокатського розслідування;
- сформулювати пропозицій щодо зміцнення гарантій забезпечення захисту при застосуванні інституту затримання;
- розкрити питання щодо можливостей удосконалення методів та засобів захисту при судовому розгляді справи в умовах змагальності сторін;
- розвинути уявленя щодо розв’язання проблеми захисту в умовах реалізації концептуальної моделі діяльності суду присяжних;
- внести й обґрунтувати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення захисту в умовах реалізації інституту реабілітації.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні захисником діяльності щодо забезпечення захисту прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України.
Предметом дослідження є діяльність захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склала сукупність сучасних наукових методів та прийомів пізнання об’єктивної дійсності, що поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання, характерні для правової науки. Основним методом, який застосовано в процесі дослідження, є загальнонауковий діалектичний метод, що дозволив проаналізувати чинне законодавство та практику застосування інституту захисту. У процесі дослідження також використовувалися такі наукові методи: системно-структурний – дозволив визначити коло суб’єктів захисту та гарантії діяльності захисника (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий – при аналізі особливостей теорії та практики застосування інституту адвокатського розслідування та здійснення захисту в умовах діяльності суду присяжних (підрозділи 2.1, 3.2), логіко-юридичний – використано під час дослідження норм чинного КПК України та проектів КПК України, що надало змогу сформулювати пропозиції з урахуванням відповідного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3.); статистичний метод – для узагальнення юридичної практики з питань захисту та визначення проблем, що виникають в цій сфері (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3.3).
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони України, Кримінально-процесуальний кодекс Українита інші кодекси України, чинні в Україні міжнародно-правові договори, конституційне та кримінально-процесуальне законодавство зарубіжних держав (Російської Федерації, Республіки Польща, Республіки Болгарія, ФРН, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, Французької Республіки та ін.).
При написанні дисертації були використані Інтернет-ресурси із зазначеної проблематики, зокрема офіційні сервери органів державної влади України та інших країн стосовно законодавства, що регулює питання захисту, а також матеріали засобів масової інформації. У роботі також використано проекти КПК України.
Емпіричну базу дослідження становлять: дані Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду України, відомості Головного слідчого управління МВС України та Генеральної прокуратури України; статистичні дані УМВС України в Донецькій області, опубліковані в офіційних виданнях; матеріали аналізу слідчої та судової практики, а також результати особистого дослідження. Дисертантом вивчено 200 кримінальних справ, розглянутих судами в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, та Полтавській областях. Протягом 2005–2009 рр. здійснено анкетування 340 слідчих МВС України та 240 адвокатів
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у дисертації вперше у вітчизняній науці кримінального процесу з використанням теоретичних положень науки кримінально-процесуального права та інших галузей знань, сучасних підходів до розуміння захисту прав і свобод людини і громадянина, розроблені пропозиції стосовно поліпшення діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України, проаналізовані наукові гіпотези та діючі концепції щодо подальшого розвитку юридичної форми й юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів підозрюваного та обвинуваченого на різних етапах кримінального процесу.
У дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики, а саме:
вперше:
– обгрунтовано, що захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати на будь-яких стадіях кримінального процесу функцію захисту прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, яка з’явилась з повинною, потерпілого, цивільного позивача, свідка чи будь-якої іншої особи, яка потребує правової допомоги, незалежно від її статусу і характеру правовідносин з особами, які здійснюють провадження у справі;
– визначено, що захисником у кримінальному процесі може бути будь-який фахівець у галузі права, який отримав юридичну освіту за спеціальністю «правознавство» кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста, якщо немає передбачених законом заборон виконання ним функції захисту та обставин, за наявності яких він, згідно із законом, підлягає відводу від виконання обов’язків захисника;
– запропоновано, що для забезпечення ефективного захисту малозабезпечених осіб на рівні міст і районних центрів необхідно створити державну службу захисту – «земську службу юридичної допомоги», до функцій якої належалоб б надання правової допомоги у кримінальних справах малозабезпеченим громадянам за рахунок коштів місцевих бюджетів;
– внесено й обґрунтовано пропозицію доповнити КПК України новою статтею, в якій мають бути викладені такі додаткові гарантії діяльності захисника: 1) кримінальна справа проти захисника може бути порушена тільки Генеральним прокурором України або його заступниками; 2) притягнення до кримінальної відповідальності захисника можливе тільки з дозволу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України за поданням Генерального прокурора України або його заступника;
– визначено, що, виходячи з принципу правової держави «людині та громадянину дозволено все, що не заборонено законом», регламентування діяльності захисника щодо «провадження захисту» доцільно здійснювати не шляхом розробки моделей юридичної форми дій захисника, що забюрократизувало б його діяльність, а шляхом встановлення заборон і обмежень щодо дій, які не сприяють правосуддю чи зачіпають права і свободи інших людей;
дістало подальшого розвитку:
– пропозиції щодо законодавчого регламентування здійснення функції захисту;
– пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення практики діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України;
– пропозиції щодо розбудови інституту захисту в контексті розробки нового Проекту Кримінально-процесуального кодексу України з урахуванням чинних міжнародно-правових актів і прецедентної практики Європейського суду з прав людини;
удосконалено:
– понятійний апарат юридичної науки; важливі юридичні дефініції: «фахівець у галузі права», «гарантії діяльності захисника», «інститут адвокатського розслідування»;
– концепцію вдосконалення діяльності захисника в різних стадіях кримінального процесу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і прикладний інтерес, зокрема у:
– науково-дослідній сфері – як основа для подальшого наукового дослідження проблем діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України;
– правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного та розробки й прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України. Зокрема, в роботі показано можливості втілення в національне законодавство європейських правових стандартів у галузі захисту прав людини;
– правозастосовній діяльності – у практиці слідчих, захисників, суддів щодо більш ефективного захисту прав і законних інтересів підозрюваного та обвинуваченого;
– навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів до лекцій з курсу «Кримінальний процес України», «Адвокатура України» та зі спецкурсу «Актуальні проблеми кримінального процесу України».
Результати дисертаційного дослідження враховані при внесенні змін до чинного КПК України, формулюванні окремих положень Проекту КПК України (реестр № 1233) та при розробці проекту Закону України «Про адвокатуру» (Акт впровадження № 04-30/18-7499 від 17.11.2009).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (м. Донецьк, 2006); «Історія міліції України: минуле і сучасне» (м. Івано-Франківськ, 2008); «Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства» (м. Донецьк, 2008), «Актуальні питання юридичної науки» (м. Тернопіль, 2008), «Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, 2009).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано монографію, 7 статей у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з юридичних наук, та 5 тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.
Структура дисертації: Дисертація складається із вступу, 3 розділів, що включають 7 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, з яких основного тексту – 163 сторінки, додатки – 10 сторінок, список використаних джерел – 29 сторінок (277 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Проводячи теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягала в комплексному аналізі діяльності захисника щодо забезпечення прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі України, у висновках сформульовано результати та пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення, до основних із яких належать такі:
1. Реалізація принципу змагальності в кримінальному процесі обумовлює необхідність збалансування інститутів обвинувачення і захисту.
2. Функція захисту розглядається як здійснюваний у формі правових відносин компонент (напрямок, вид) діяльності при провадженні у кримінальній справі, що реалізується суб’єктами захисту і спрямований на повне або часткове спростування обвинувачення, реабілітацію невинуватого, пом’якшення відповідальності та покарання, охорону прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого і виправданого.
3. В правовій державі чиновники від влади мають право робити те, що законом передбачено, а людина може робити все, що законом не заборонено. В чинному законодавстві дійсно немає переліку фахівців у галузі права, які за законом вправі надавати юридичну допомогу, але є вичерпний перелік тих, хто цього робити не вправі (ст. 61 КПК України).
4. При визначенні кола осіб, які мають право здійснювати захист підозрюваного чи обвинуваченого в кримінальному суді, доцільно орієнтуватись як на міжнародні нормативні акти взагалі, так і, зокрема на ті, які регламентують діяльність самого Європейського суду з прав людини, а також на його прецедентну практику, що має місце при розгляді конкретних справ.
5. Визнати, що коло осіб, які мають право на правову допомогу з боку адвоката чи іншого фахівця у галузі права, визначається не в залежності від статусу учасників процесу (підозрюваний, потерпілий тощо), а наявністю у них законних інтересів у справі і потреби у правовій допомозі.
6. Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати на будь-яких стадіях кримінального процесу захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача, свідка, чи будь-якої іншої особи, яка має потребу у правовій допомозі, незалежно від її статусу і характеру правовідносин з особами, які здійснюють провадження у справі.
7. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та інші фахівці у галузі права, щодо яких у законі немає заборони на здійснення функції захисту або немає обставин, за наявності яких вони згідно з законом підлягають відводу від виконання обов'язків захисника.
8. Під положенням ст. 44 КПК України про те, що «захисником в кримінальному процесі може бути будь-який фахівець в галузі права, якщо за законом він має право на надання правової допомоги» слід розуміти те, що «захисником в кримінальному процесі може бути будь-який фахівець в галузі права, який отримав юридичну освіту за спеціальністю «правознавство» кваліфікаційного рівня не нижче ніж спеціаліст, якщо немає передбачених законом підстав для його відводу чи усунення від участі в справі в якості захисника
9. До Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» необхідно внести зміни і доповнення, якими привести юридичну практику у відповідність з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та дати відповідне тлумачення ст. 44 КПК України.
10. Для забезпечення ефективного захисту малозабезпечених осіб на рівні міст і районних центрів необхідно створити державну службу захисту – «земську службу юридичної допомоги», в функції якої входило б надання правової допомоги у кримінальних справах малозабезпеченим громадянам за рахунок коштів місцевих бюджетів.
11. При визначенні розміру оплат державою послуг захисника у кримінальних справах, коли такі послуги малозабезпеченим особам надавались адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, доцільно установлювати тарифи, які застосовуються щодо представників в суді Європейським судом з прав людини.
12. Реальна здійсненність і надійна захищеність прав людини – найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, «якісності» захисту. Будь-які системи організації та виконання функції захисту, що існують нині у різних країнах, будь-які пропозиції щодо їх поліпшення, удосконалення мають оцінюватися саме під кутом зору їх здатності забезпечити права людини.
13. В новому Кримінально-процесуальному кодексі України, Законі України “Про адвокатуру”, слід усунути всі обмеження професійної адвокатської діяльності, стосовно захисту прав та законних інтересів підзахисного. Надати можливість захиснику одночасно оскаржити до суду будь-яке рішення органів досудового слідства, та рішень суду в апеляційному порядку, які обмежують його професійні та процесуальні права, що повністю відповідає ст. ст. 16-22 “Основних положень про роль адвокатів”, які передбачають обов’язок урядів забезпечити адвокатам: можливість здійснювати свої професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання; недопущення ідентифікування адвокатів з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; визнання й додержання конфіденційності зв’язків адвоката з клієнтом у рамках відносин, пов’язаних із виконанням ним своїх професійних прав та обов’язків; виключення можливості покарання або погрози його застосування чи можливості обвинувачення за дії, виконувані відповідно професійних обов’язків, стандартів та етичних норм.
14. Необхідно доповнити КПК України новою статтею такого змісту:
«Професійні права, честь і гідність захисника охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в діяльність захисника, вимагання від захисника відомостей, які він отримав від підзахисної особи. З таких питань захисник не може бути допитаний як свідки.
Документи, пов'язані з виконанням захисником доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.
Забороняється прослуховування розмов захисника віч на віч з підзахисною особою, а також прослуховування будь-яких телефонних розмов захисників чи будь яке інше зняття інформації з технічного каналу зв’язку захисника.
Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції захисника у справі.
Захиснику гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.
Кримінальна справа проти захисника може бути порушена тільки Генеральним прокурором України чи його заступниками.
Притягнення до кримінальної відповідальності захисника можливе тільки з дозволу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України за поданням Генерального прокурора України чи його заступника».
15. Інститут провадження захисту попри його певну самостійність є органічною частиною пізнання істини у кримінальній справі і має органічно виходити із загальних принципів кримінально-процесуального права та бути гармонічно поєднаний з загальними принципами і положеннями доказового права.
16. Виходячи з принципу правової держави «людині та громадянину можна все, що законом не заборонено», регламентування діяльності захисника щодо «провадження захисту» доцільно здійснювати не шляхом розробки моделей юридичної форми дій захисника, що забюрократизувало б його діяльність, а шляхом встановлення заборон і обмежень щодо дій, які не сприяють правосуддю чи зачіпають права і свободи інших людей.
17. На нашу думку, захиснику необхідно надати право самостійно здійснювати «провадження захисту» для здобуття доказів, які допомагають виконанню функції захисту.
18. Для отримання доказів захиснику слід заборонити здійснювати дії, які носили б примусовий характер, чи обмежували права і свободи будь-яких осіб.
19. Частину 2 та 3 статті 106 КПК України доцільно викласти таким чином: «Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, роз’ясненням підозрюваному у вчиненні якого злочину його підозрюється і за якою статтею кримінального закону кваліфікуються його дії, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала і затриманим.
Копія протоколу з роз’ясненням затриманому суті підозри чи обвинувачення, переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому, його захисникові і направляється прокурору».
20. Пропонується в законі визначити, що захисник, як особа, яка оскаржує вирок чи інше судове рішення, яке торкається її інтересів, вправі звернутись зі скаргою як до місцевого, так і безпосередньо до апеляційного чи касаційного суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврах Я. С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам / Я. С. Аврах. – Казань : Изд-во Казанского гос. ун-та, 1972. – 106 с.
2. Агеєв В. Не кожен фахівець спроможний стати адвокатом. Коментар до рішення Конституційного Суду в справі про право вільного вибору захисника / В. Агєєв // Закон і бізнес. – 2001. – 10 – 16 лютого. – С. 1, 28.
3. Агутин А. В. Правовые и тактические аспекты частной сыскной деятельности : дис. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / А. В. Агутин. – Нижний Новгород, 1996. – 309 с.
4. Адвокат в уголовном процессе : Учебн. пособие для вузов / Под ред. проф. В. И. Сергеева. – М : ЮНИТИ ДАНА, Закон и право, 2004. – 352 с.
5. Адвокатская деятельность : Учебно-практическое пособие / Под общ. ред. Н. В. Буробина. 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Статут, 2005. – 604 с.
6. Адвокатура // Энциклопедический словарь / Под ред. И. Е. Андреевского. – СПб, 1890. – т. 1. – 527 с.
7. Алейников Г. Принцип змагальності та діяльність адвоката-захисника щодо збирання доказів у досудовому слідстві / Г. Алейников // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 1. – С. 87-89.
8. Алейников Г. Про надання права самостійної діяльності адвоката-захисника по збиранню доказів у кримінальному процесі / Г. Алейников // Право України. – 2002. - № 10. – С. 100-104.
9. Алейников Г. Збирання доказів адвокатом-захисником в досудовому слідстві. Право чи обов’язок? / Г. Алейников // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 2. – С. 99-101.
10. Арбатский А. Прощай, адвокатура! / А. Арбатский // Юридическая практика. – 2000. – 7 декабря. – № 49 (155). – С. 11.
11. Архів Київського міського суду. – Справа 3-26/96.
12. Баев М. О. Теория профессиональной защиты : тактико-этические аспекти // М. О. Баев. – М. : Изд-во « Юрлитинформ», 2006. – 336 с.
13. Баев М. О. Тактические основы деятельности адвоката – защитника в уголовном судопроизводстве // М. О. Баев. – Воронеж : Воронеж. гос. ун-т, 2004. – 351 с.
14. Баранов Д. П. Адвокатское право (адвокатская деятельность и адвокатура в России) Учебник / Д. П. Баранов, М. Б. Смоленский. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Академцентр ; Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2008. - 368 с.
15. Барщевский М. Ю. Адвокатская этика. 2-е изд., испр. / М. Ю. Барщевский. – М. : Профобразование, 2000. – 312 с.
16. Башенко С. В. Так ли уж необходим новый закон об адвокатуре? / С. В. Башенко, Ю. В. Азаров // Адвокат. – К. : 2007. - № 7. – С. 58-59.
17. Безлепкин Б. Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами / Б. Т. Безлепкин // Учеб. пособие. - М. : Акад. МВД СССР, 1979. – 203 с.
18. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России / Б. Т. Безлепкин // Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб., и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 480 с.
19. Бисага Ю. М. Суд присяжних : проблеми та перспективи. Навчальний посібник / Бисага Ю. М., Палінчак М. М., Кастран М. М. – Ужгород, - 2002. – 372 с.
20. Білоусов О. І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України: Монографія / О. І. Білоусов, С. М. Смоков. - Одеса, 2009. – 112 с.
21. Бірюкова А. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами / А. Бірюкова // Юридична Україна. – 2005. - № 1. – С. 49.
22. Бобечко Н. Р. Процесуальний статус захисника в апеляційному провадженні / Н. Р. Бобечко // Адвокат. – 2006. - № 5. – С. 10-13.
23. Боботов С. В. Буржуазная юстиция. Состояние и перспективы развития / С. В. Боботов. – М. : «Наука», 1989. – 253 с.
24. Бобрик В. Адвокат-іноземець в Україні та адвокат-українець за кордоном: реалії чи перспективи / В. Бобрик, І. Новосельцев // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. - С. 139-142.
25. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В. П. Божьев. – М. : Юридическая литература, 1975. – 176 с.
26. Бойков А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам / А. Д. Бойков. – М. : Изд-во «Юрид. лит-ра», 1978. - 176 с.
27. Болдарев А. А. Восприятие человека человеком / А. А. Болдарев. – Л., 1965. – 375 с.
28. Большая советская энциклопедия. 2-е изд. – Т. 36. – 1073 с.
29. Бондаренко А. Что Вы имели в виду? Решение КСУ «О праве свободного выбора защитника» порождает коллизию за коллизией / А. Бондаренко, В. Потапенко // Юридическая практика. – 2000. – № 49 (155). - 7 декабря. – С. 6.
30. Борзих Н. В. Проблемні питання надання юридичної допомоги адвокатом за призначенням / Н. В. Борзих // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. 2006. – Спеціальний випуск № 1. – С. 87-93.
31. Борзих Н. В. Захисна промова адвоката у кримінальному процесі : її структурні елементи / Н. В. Борзих // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 24 листопада 2006 року. – Донецьк, ДЮІ, 2006. – С. 301-305.
32. Борзих Н. В. Позиція захисника в кримінальній справі / Н. В. Борзих // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – Донецьк, ДЮІ. - 2007. - № 3. – С. 194-201.
33. Борзих Н. В. Адвокат як суб’єкт захисту та його повноваження / Н. В. Борзих // Вісник Донецького університету. Серія В економіка і право : Науковий журнал. 2007. - № 2. – С. 445-455.
34. Борзих Н. В. Поняття захисту та зміст функції захисту в кримінальному процесі / Н. В. Борзих // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – Донецьк, ДЮІ. - 2008. - № 1. – С. 216-225.
35. Борзих Н. В. Деякі особливості професійної етики захисника у кримінальних справах / Н. В. Борзих // Історія міліції України : минуле і сучасне : зб. наук. праць за матеріалами І Всеукраїнської наукової конференції, 6 червня 2008 року. – Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДувс, 2008. – С. 146-154.
36. Борзих Н. В. Деякі питання реалізації права на захист при апеляційному провадженні / Н. В. Борзих // Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 12 червня 2008 року. – Донецьк : ДонУЕП, 2008. – С. 150-153.
37. Борзих Н. В. Здійснення захисту підсудного в суді присяжних / Н. В. Борзих // Актуальні питання юридичної науки : Матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. – Тернопіль, 2008. – Ч. 1. - С. 11-14.
38. Борзих Н. В. Особи, які допускаються до участі у кримінальній справі у якості захисника / Н. В. Борзих // Вісник Донецького університету. Серія В економіка і право : Науковий журнал. 2008. - № 2. – С. 437-443.
39. Борзих Н. В. Проблеми надання юридичної допомоги адвокатом за призначенням / Н. В. Борзих // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. 2008. - № 3 (398). – С. 303-310.
40. Борзих Н. В. Дисциплінарна відповідальність адвоката – як одна з гарантій ефективної системи правової допомоги / Н. В. Борзих // Развитие государственности и права в Украине : реалии и перспективы. Сборник научных трудов. Часть 1. Материалы І Международной научно-практической конференции (24 апреля 2009 года). – Сімферополь : КРП «Издательство «Крымучпедгиз», 2009. – С. 510-514.
41. Борзих Н. В. Діяльність захисника на досудових стадіях кримінального процесу та при судовому розгляді справи : монографія / Н. В. Борзих. – Донецьк : Вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2010. – 113 с.
42. Борзих Н. В. Проблеми визначення поняття «захисник» у кримінальному процесі / Н. В. Борзих // Право і суспільство : Науковий журнал. – Дніпропетровськ, 2009. - № 3. – С. 119-123.
43. Бронз И. Л. Предложения к подготовке и обсуждению проекта уголовно-процессуального кодекса / И. Л. Бронз // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры : Материалы региональной научно-практической конференции, март 2003 года. / Г. Г. Шмелева (отв. ред.) : Союз адвокатов Украины, Крымская коллегия адвокатов. – Сімферополь : Таврия – Плюс, 2003. – С. 13-26.
44. Буробина В. Н. Адвокатская деятельность / В. Н. Буробина. – Москва : Адвокатская фирма «ЮСТИНА», 2003. – 458 с.
45. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - № 1. – 86 с.
46. Валюшко А. Нужны ли еще обсуждения? / Анна Валюшко // Юридическая практика. - № 46 (412) від 15.11.2005 р. – С. 5.
47. Валюшко А. Отголоски Съезда адвокатов / Анна Валюшко // Юридическая практика. - № 52 (418) від 27.12.2005 р. – С. 4.
48. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева. – К. : Институт адвокатуры, 1998. – 204 с.
49. Варфоломеева Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника / Т. В. Варфоломеева. – К. : Вища школа, 1987. – 149 с.
50. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство України про адвокатуру та адвокатську діяльність : Зб. Нормат. Актів ; Коментар / Академія адвокатури України / Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко. – Київ; Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
51. Варфоломеєва Т. В. Процесуальні, криміналістичні та етичні аспекти захисту / Т. В. Варфоломеєва // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - № (30). – С. 142-145.
52. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры. Ч. 1. / Е. В. Васьковский. – СПб, 1893. – 267 с.
53. Владимиров Л. Е. Advocatus miles (Пособие для уголовной защиты) (Извлечение) Судебное красноречие русских юристов пришлого / Л. Е. Владимиров. – М. : МГП «Фемида», 1992. – 317 с.
54. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні / Д. Вовк // Право України. – 2003. - № 11. – С. 127- 129.
55. Волколуп О. В. Система уголовного судопроизводства и проблемы ее совершенствования / О. В. Волколуп. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 364 с.
56. Выдря М. М. Функция защиты в советском уголовном процессе / М. М. Выдря // Советское государство и право, 1978. – С. 89.
57. Гармаев Ю. П. Незаконная деятельность адвоката в уголовном судопроизводстве. / Ю. П. Гармаев. – Иркутск : КПКПР ГП РФ, 2005. – 512 с.
58. Гаррис Р. Школа адвокатуры : Пер. с англ. П. Сергеича / Р. Гаррис. – Тула : Автограф, 2001. – 352 с. – (Школа зарубежного права).
59. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката – захисника у кримінальному процесі : Навчальний посібник / І. Ю. Гловацький. – Київ : Атіка. – 2003. – 352 с.
60. Головатий С. Верховенство права. У 3–х книгах. Книга друга. Верховенство права : від доктрини до принципу. – xliii-lvi / Сергій Головатий. – Київ : Видавництво «Фенікс», 2006. – с. 625-1276.
61. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика : Монография / А. Ю. Головин. - Под общ. ред. М. П. Яблокова. – М. : ЛексЭст, 2002. – 336 с.
62. Гончаренко В. Г. Правило «розумної Ельзи» / В. Г. Гончаренко // Український юрист. – 2003. - № 9. – С. 64.
63. Гончаренко В. Г. Про призначення судової експертизи адвокатом / В. Г. Гончаренко // Вісник Академії адвокатури України, 2008. - № 3 (13). – С. 5-10.
64. Гончаренко В. Г. Теорія криміналістики і адвокатська практика / В. Г. Гончаренко // Адвокат. - 2003. - № 2. – С. 3-6.
65. Грошевий Ю. М. Міжнародні стандарти захисту особи у кримінальному судочинстві / Ю. М. Грошевий // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : Матеріали міжнародного науково-практичного семінару. Харків, 1-2 грудня 2005 року. Національна юр. академія України ім. Ярослава Мудрого / Гол. ред. В. В. Сташис. – Х. ; К. : ЦНТ “Голак”, 2006. – С. 13-20.
66. Грошевий Ю. М. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України : Навч. посібник / За редакцією Ю. М. Грошевого. – Харків : Право, 2002. – 160 с.
67. Грошевий Ю. М. Проблеми реформування кримінального судочинства / Ю. М. Грошевий // Право України. – 2009. - № 2 . – С. 4-10.
68. Гуляев А. П. Задержание лиц, подозреваемых в совершении преступления / Гуляев А. П., Данилюк С. А., Забарин С. Н. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1988. – 42 с.
69. Гурджі Ю. Щодо функціональної характеристики правового захисту особи у кримінальному судочинстві / Ю. Гурджі // Право України. – 2009. - № 1 . – С. 74-79.
70. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / Гуценко К. Ф., Головко А. В., Филимонов Б. А. – М. : Издательство «Зерцало-М», 2002. – 528 с.
71. Даневский В. П. Наше предварительное следствие : его недостатки и реформа / В. П. Даневский; науч. ред. О. В. Баулин, Н. С. Карпов. – К. : Изд-во Семенко Сергей, 2003. – 143 с. – (Антология уголовно-процессуальной науки).
72. Добровольський С. В. Значення розвитку адвокатського самоврядування для забезпечення якісної правової допомоги / С. В. Добровольський // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : Матеріали міжнародного семінару. – Харків - Київ, 2006. - С. 112-113.
73. Дроздов О. Правове регулювання статусу засудженого у кримінальному судочинстві / О. Дроздов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 9. – С. 114-120.
74. Дубинский А. Я. Некоторые вопросы правовой регламентации задержания подозреваемого в совершении преступления / А. Я. Дубинский // Материалы теоретической конференции по итогам научно-исследовательской работы профессорско-преподавательского состава за 1972 год. - Киев, 1973. – С. 87-92.
75. Европейская конвенция о защите прав и основных свобод. Комментарий к статьям 5 и 6 / Ин-т государства и права Российской Академии наук. – М., 1997. – 160 с.
76. Жестоко, зато от души // Юридическая практика. – 2001. – № 5 (163). - 1 февраля. – С. 4.
77. Заднепровский А. Нужна ли Украине классическая адвокатура? Размышления в связи с решением Конституционного Суда Украины от 16 ноября 2000 года / А. Заднепровский // Юридическая практика. – 2001. – № 6 (164). - 7 февраля. – С. 6.
78. Заднепровский А. Принцип презумпции невиновности и адвокатская тайна / А. Заднепровский // Юридическая практика. - 2002. - № 41 (251), 8 октября. – С. 6.
79. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – Ст. 1.
80. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.
81. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Офіційний вісник України. – 2006. - № 12. – Ст. 792.
82. Закон України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28. – Ст. 180.
83. Затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні / Борисов В. І., Глинська Н. В., Зеленецький В. С., Шило О. Г. – Х : Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2004. – 160 с.
84. Затримання та взяття під варту в Україні : стан, проблеми удосконалення законодавства та практики його застосування : Посібник / За ред. О. В. Беци, М. І. Мельника – К. : Атіка, 2002. – 96 с.
85. Защита по уголовному делу. Пособие для адвокатов / Живулина Т. Л., Львова Е. Ю., Резник Г. М. / Под ред. Е. Ю. Львовой. – М. : Юристъ, 1999. – 216 с.
86. Заява Спілки адвокатів України з приводу рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. у справі про право вільного вибору захисника // Юридичний вісник України. – 2001. – 4 – 17 січня. – С. 21.
87. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. / Я. П. Зейкан. – К. : Вища школа, 2002. – 271 с.
88. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі : Науково-практичний коментар (Вид. третє, стереотипне). / Я. П. Зейкан. – К. : КНТ, 2007. – 600 с.
89. Зейкан Я. П. Право на захист у кримінальному процесі : Практичний посібник / Я. П. Зейкан. – К. : Юридична практика, 2004. – 288 с.
90. Зеленецкий В. С. Фактофиксирующая функція уголовного дела / В. С. Зеленецкий // Кримінальне право України. – 2006. - № 6. – С. 21-28.
91. Зинатуллин З. З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе / З. З. Зинатуллин. - Казань, 1974. – 594 с.
92. Ильютченко Н. В. О понятии реабилитации в уголовном процессе России / Н. В. Ильютченко // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1994. - № 6. – С. 22-26.
93. Истина и закон: Судебные речи известных российских и зарубежных адвокатов / Сост. И. Я. Козаченко. – С.-Пб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 1117 с.
94. Ісмаілова Л. Б. Етико-психологічний аспект законодавчого забезпечення рівності сторін у кримінальному судочинстві / Л. Б. Ісмаілова // Адвокат. – 2006. - № 12. – С. 11-17.
95. Калиновский К. Б. О праве адвоката собирать доказательства в российском уголовном процессе / К. Б. Калиновский // Криминалистический семинар. Вып. 3 / Отв. Ред. В. В. Новик. – С.-Пб. : Санкт-Петербургский юридический институт Генеральной прокуратуры РФ, 2000. – С. 92-96.
96. Капинус Н. И. Процессуальные гарантии прав личности в уголовном процессе : монография / Н. И. Капинус. – М. : Издательский дом «Буквоед», 2007. – 416 с.
97. Капліна О. Поняття реабілітації у кримінальному процесі / О. Капліна // Право України. – 1997. - № 1. – С. 68-70.
98. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини та проблеми їх реалізації в Україні / Ніна Карпачова // Право України. – 2009. – № 4. - С. 4-21.
99. Кафка Ф. Процесс / Ф. Кафка // 2003. – 499 с.
100. Керимов Д. А. Проблемы общей теории права и государства : В 3 т. Т. 1. Социология права / Д. А. Керимов. – М. : Современный гуманитарный университет, 2001. – 775 с.
101. Клысак В. Н. О положении защиты от обвинения в органах дознания, предварительного следствия и судов в связи с принятием решения Конституционного Суда Украины № 13-рп/2000 от 16.11.2000 г. / В. Н. Клысак // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності : Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол. ред. І. Г. Кириченко. – Донецьк : ДІВС, 2001. – С. 30 – 35.
102. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 1998. – 375 с.
103. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.
104. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Схвалена Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року // Урядовий кур'єр. - 24 травня 2006 року. - № 95. – С. 23-34.
105. Кончаковська В. В. Дотримання прав затриманих, підозрюваних, обвинувачених, засуджених у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань / В. В. Кончаковська // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 258 -263.
106. Кореневский Ю. В. Участие защитника в доказывании по новому уголовно-процесуальному законодательству : Прак. Пособие / Ю. В. Кореневский, Г. П. Падва. – М. : Юристь, 2004. – 159 с.
107. Корнієнко М. В. Суспільство і правопорядок. Видання в 6-и т. – Т. 2 / М. В. Корнієнко. – К. : Фонд юрнауки АПС, 2007. – 264 с.
108. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Т. В. Корчева. – Харків, 2007. – 200 с.
109. Костанов Ю. А. Речи судебные … и не только / Ю. А. Костанов. – М. : Комплекс-Прогресс, 1999. – 187 с.
110. Костюченко О. Ю. Забезпечення права на захист обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого при апеляційному оскарженні судових рішень / О. Ю. Костюченко // Право обвинуваченого на кваліфікований захист та його забезпечення : Матеріали міжнародного науково-практичного семінару. Харків, 1-2 грудня 2005 року. - / Гол. ред. В. В. Сташис : Національна юр. академія України ім. Ярослава Мудрого та ін. – Х. ; К. : ЦНТ “Голак”, 2006. – С. 136-141.
111. Котляр В. Суд присяжних – правовий атавізм / В. Котляр // Юридичний вісник України. – 2001. - № 10. – С. 10-13.
112. Кримінально-процесуальний кодекс України : проект, підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права від 10 грудня 2008 року. – 157 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.aau.edu.ua/up/docs/kpk_final.html
113. Кримінальний процес України / Грошевий Ю. М., Мирошниченко Т. М., Хоматов Ю. В. та ін. ; За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків : “Право”, 2000. – 496 с.
114. Кронов Е. В. Адвокатский запрос в уголовном процессе / Е. В. Кронов // Российская юстиция. - 2008. - № 2. – С. 43-46.
115. Кудрявцев В. Л. Процессуальные и криминалистические основы деятельности адвоката-защитника в российском уголовном судопроизводстве / В. Л. Кудрявцев. – М. : Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 176 с.
116. Кузнецов Н. Право защитника собирать доказательства: сущность и пределы / Н. Кузнецов, С. Дадонов // Российская юстиция. – 2002. - № 8. – С. 32-33.
117. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе : предмет, цель, содержание / Э. Ф. Куцова. – М. : Юрид. лит., 1973. – 199 с.
118. Кучерена А. Г. Адвокатура. Учебник / А. Г. Кучерена. – М. : Юристь, 2004. – 351 с.
119. Лазарев В. В. Теория государства и права : Учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 1998. – 448 с.
120. Ларин А. М. Доказывание и предпроцесуальная деятельность защитника / А. М. Ларин // Адвокатура и современность. – М. : Институт государства и права АН СССР, 1987. – С. 84-93.
121. Леви А. А Особенности предварительного расследования преступлений, осуществляемого с участием адвоката / Леви А. А., Игнатьева М. В., Капица Е. И. – М. : Юрлитинформ, 2003. – 128 с.
122. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право : Курс лекцій : Навч. посібник / Л. М. Лобойко. – Київ : Істина, 2005. - 456 с.
123. Лубшев Ю. Ф. Курс адвокатского права : Учебник. 2-е издание / Ю. Ф. Лубшев. - М. : ООО «Профобразование», 2004. – 392 с.
124. Лупинская П. А. Адвокат в уголовном процес се : Учеб. пособие / П. А. Лупинская. – М. : Новый Юрист, 1997. – 534 с.
125. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 1997. – 512 с.
126. Макарова З. В. Профессиональная защита подозреваемых, обвиняемых / З. В. Макарова. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2008. – 336 с.
127. Маланчук П. М. Функція захисту в кримінальному процессі України : автореферат дис. к.ю.н. : спец. 12.00.09 / П. М. Маланчук. – К., 2008. - 19 с.
128. Маляренко В. До питання доктрини кримінальної юстиції в Україні / В. Маляренко // Право України. – 2009. - № 2 . – С. 11-23.
129. Маляренко В. Позитиви і негативи суду присяжних / В. Маляренко // Право України. – 2000. - № 3. – С. 3-12.
130. Маляренко В. Т. Про сумні тенденції в розвитку інститут захисту в Україні / В. Т. Маляренко // Адвокат. – 2001. - № 1-2. –С. 16-17.
131. Маляренко В. Про подання апеляцій на судові рішення у кримінальних справах / В. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. - № 1. – С. 46.
132. Марат Ж. П. План уголовного законодательства / Ж. П. Марат. – М. : Изд. иностр. лит., 1951. – 151 с.
133. Мартынчик Е. Г. Адвокатское расследование как институт уголовно-процесуального права и уголовного судопроизводства / Е. Г. Мартынчик // Revssta de stiiute penate / - ANUL. – 2005. - № 1. – С. 55-62.
134. Мартынчик Е. Г. Правовые основы адвокатского расследования: состояние и перспективы (к разработке концепции и модели) / Е. Г. Мартынчик // Адвокатская практика. - 2004. - № 7. – С. 4-11.
135. Медведчук В. В. Адвокатська діяльність – гарантія професіоналізму та доступності правозахисту / В. В. Медведчук // Закон і Бізнес. – 2000. – 11 березня. – № 11. - С. 12.
136. Международный Пакт о гражданских и политических правах // Права человека : Сборник международных документов. – Варшава : Хельсинский фонд по правам человека, 2001. – С. 89-92.
137. Меліхова О. В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / О. В. Меліхова. – Київський нац-й екон-й ун-т. – К. : КНЕУ, 2005. – 90 с.
138. Меня интересует личное мнение судей КСУ // Юридическая практика. – 2001. – № 7 (165). - 15 февраля – С. 3.
139. Миколенко А. И. Законы Украины «О прокуратуре», «О милиции», «Об адвокатуре» : Комментарии / А. И. Миколенко, А. Н. Миколенко. – Х. : ООО «Одиссей», 2002. – 304 с.
140. Михайленко А. Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан / А. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 445 с.
141. Михеєнко М. М. Від суду шефенського до суду присяжних // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : Вибрані твори / М. М. Михеєнко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 239 с.
142. Михеєнко М. М. Засади безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні : Вибрані твори / М. М. Михеєнко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
143. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. / Відп. редактори В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. – Київ : Хрінком Інтер, 1997. – 624 с.
144. Мотовиловкер О. Я. Основания прекращения уголовного дела по реабилитирующим лицо мотивам / О. Я. Мотовиловкер // Сов. государство и право. – 1972. - № 9. – С. 87-90.
145. Мочкош Я. Захист на слідстві (проблеми та пропозиції) / Я. Мочкош // Право України. — 1995. — № 8. — С. 34 -36.
146. Музика А. Права людини в площині правозахисної діяльності / А. Музика // Право України. – 1995. – № 9-10. – С. 23 –27.
147. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України : монографія / О. В. Негодченко. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 2002. – 416 с.
148. Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя та поєднання колегіального й індивідуального порядку розгляду справ / С. Нечипорук // Право України. – 2003. - № 11. – С. 84.
149. Никулин Е. Возмещение ущерба, причиненного правонарушением / Е. Никулин. - М., 1983. – 160 с.
150. Новиков В. Щодо поняття реабілітації у кримінальному процесі України / В. Новиков // Право України. – 1997. - № 10. – С. 58-59.
151. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. - М., 1950. – 416 с.
152. Нор В. Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц / В. Т. Нор // Львов, 1974. – 216 с.
153. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов / Авт. : Афанасьев В. С. , Герасимов А. П., Гойман В. И. и др.; Под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 517 с.
154. Омельченко Т. В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. Наук : спец. 12.00.09 «кримінальний процес, та криміналістика; судова експертиза» / Т. В. Омельченко. – Х. : Національний університет внутрішніх справ, 2004. – С. 1- 17.
155. Омельченко Т. В. Совершенствование законодательства о субъектах защиты на досудебных стадиях уголовного судопроизводства в Украине и Российской Федерации // Актуальные проблемы реформирования правовой системы российской Федерации. – Ч. 3. – Уголовно-правовые, криминологические и криминалистические проблемы борьбы с преступностью на современном этапе / Т. В. Омельченко. – Белгород : Издательство Белгородского государственного университета, 2002. – С. 63-69.
156. Омельяненко Г. М. Судовий устрій України: концептуальні питання / Г. М. Омельяненко // Адвокат. – 1998. - № 3. – С. 9.
157. Оніщук М. Новий кримінальний процесуальний кодекс суттєво посилить захист прав людини та підвищить ефективність розслідування злочинів / М. Оніщук // Право України. – 2009. - № 2. – С. 24-28.
158. Павлов С. Проблеми на основните функции в социалистическия наказателен процес / С. Павлов. – С., 1966. – 399 с.
159. Панько Н. К. Деятельность адвоката-защитника по обеспечению состязательности / Н. К. Панько. – Воронеж : Воронежский государственный университет, 2000. – 146 с.
160. Пасенюк О. М. Актуальні проблеми надання правової допомоги і роль адвокатури в Україні / О. М. Пасенюк // Адвокат. – 2002. - № 4-5. – С. 5-7.
161. Пашин С. Закон о суде присяжных как средство судебной реформы / С. Пашин // Советская юстиция. – 1993. - № 24. - С. 3.
162. Петрухин И. Л. От инквизиции - к состязательности / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 2003. - № 7 – С. 28-36.
163. Петрухин И. Л. Теоретические основы реформы уголовного процесса в России. Часть 2 / И. Л. Петрухин. – М. : ТК Велби, 2005. – 192 с.
164. Петрухин И. Л. Суд присяжних : проблемы и перспективы / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 2001. - № 3. – С. 11-14.
165. Письменний Д. П. Реалізація функції захисту в чинному Кримінально-процесуальному кодексі України / Д. П. Письменний // Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві. – К. : Академія адвокатури України, 2002. – С. 43-46.
166. Плевако Ф. Н. Избранные речи / Ф. Н. Плевако. – Тула, 2000. – 640 с.
167. Плевако Ф. Н. Речи / Ф. Н. Плевако. – М., 1909-1912. – 826 с.
168. Погорецький М. Новий КПК України: політичні, теоретичні та юридичні питання / М. Погорецький // Право України. – 2009. - № 2. – С. 29-35.
169. Полтавцева Л. И. Психология в криминалистике : существенные «мелочи» межличностного общения / Л. И. Полтавцева // Закон и право. – 2003. - № 2. – С. 39.
170. Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному процесі на сучасному етапі / В. О. Попелюшко // Адвокат. – 2008. - № 8. – С. 7-12.
171. Попелюшко В. О. Функція за