Дронов Владислав Юрійович Освітня функція сучасної держави та особливості її реалізації приватними вищими навчаль­ними закладами

brief description

Дронов Владислав Юрійович, викладач кафедри тео­рії та історії держави і права Міжнародного гуманітарно­го університету: «Освітня функція сучасної держави та особливості її реалізації приватними вищими навчаль­ними закладами» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень). Спецрада К 41.136.01 у Міжнародному гуманітарному університеті

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

ДРОНОВ Владислав Юрійович

ДИСЕРТАЦІЯ

УДК 342.5:37.014

ОСВІТНЯ ФУНКЦІЯ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИВАТНИМИ ВИЩИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ
Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Галузь знань – 08 право

Подається на здобуття наукового ступеня: доктора філософії (кандидата наук)

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
В. Ю. Дронов
Науковий керівник: Манько Денис Григорович, кандидат юридичних наук, доцент
Одеса – 2018

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ 8
ЗМІСТ 13
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 14
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ 21
1.1. Сутність та правова природа функцій держави, їх зв’язок із формуванням сучасної держави 21
1.2. Традиційні функції держави та підходи до їх класифікації 42
1.3. Освіта як перспективний напрям розвитку функціонування сучасної держави 55
РОЗДІЛ 2. ОСВІТНЯ ФУНКЦІЯ В СИСТЕМІ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ 66
2.1. Місце і правова природа освітньої функції в системі новаційних функцій сучасної держави 66
2.2. Інституційна складова реалізації освітньої функції держави 86
2.3. Форми та особливості здійснення освітньої функції в Україні 103
РОЗДІЛ 3. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ ПРИВАТНИМИ ЗАКЛАДАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ 120
3.1. Державна політика в сфері вищої освіти та приватні заклади вищої освіти 120
3.2. Публічно-приватне партнерство в сфері вищої освіти 135
3.3. Публічне замовлення на підготовку фахівців приватними закладами вищої освіти як механізм реалізації освітньої функції сучасної держави 146
3.4. Міжнародний досвід реалізації освітньої функції сучасної держави 179
ВИСНОВКИ 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202
ДОДАТКИ 229

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВНЗ – вищий навчальний заклад
Держзамовлення на підготовку фахівців, державне замовлення, держзамовлення – державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково­педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів
ДПП – державно-приватне партнерство
ЄДЕБО – Єдина державна електронна база освіти ЗВО – заклад вищої освіти
ЗНО – Зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти КЗПНО – Кодекс законів про народну освіту
КМУ – Кабінет міністрів України
Мінекономрозвитку – міністерство економічного розвитку і торгівлі МОН – міністерство освіти і науки України
НАЗЯВО – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти ОКР – освітньо-кваліфікаційний рівень
п. – пункт статті ст. – стаття
УЦОЯО – Український центр оцінювання якості освіти ч. – частина статті

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Освіта є вкрай важливим напрямом соціальної діяльності. Саме вона визначає розвиток держави та громадянського суспільства. Сьогодні інформація та знання стають інструментом досягнення та реалізації інтересів соціуму як всередині країни, так і зовні.
Освіта є базисом сталого розвитку суспільства, вона – більше ніж напрям діяльності держави. Це сфера, яка, з одного боку, вбирає в себе усі досягнення соціуму, а з іншого, формує особистість, створює потенціал для розвитку суспільства та держави.
Держава досягає виконання своїх завдань та цілей через реалізацію функцій, які, в свою чергу, характеризуються як основні напрями її діяльності та комунікації, що відображають її соціальну сутність. Це вищої мірою стосується освітньої діяльності. Саме тому загальнотеоретичне дослідження освітньої функції сучасної держави є вкрай актуальним напрямом наукових розробок.
Сьогодні традиційна номенклатура функцій не відповідає вимогам та викликам, що постають перед сучасною державою. Людина вимагає від держави умов для свого всебічного розвитку. Звичайно, запорукою такого розвитку є доступ до якісної освіти. Глобалізація змушує державу забезпечувати доступ не просто до якісної освіти всередині, а й надавати можливості для отримання освіти за кордоном, міжнародного співробітництва в сфері освіти та науки, стажування, що зумовлює як внутрішній, так і зовнішній характер освітньої функції сучасної держави.
Функції держави ставали предметом дослідження таких вчених, як А.В. Венгеров, О.О. Джураєва, О.Р. Копієвська, Н.М. Крестовська, А.Ф. Крижановський, В.В. Лазарєв, В.В. Лемак, О.В. Лемак, М.М. Марченко, В.С. Нерсесянц, Ю.М. Оборотов, О.Ф. Скакун, В.І. Сало, О.Д. Тихомиров, В.С. Шестак та ін. При цьому комплексного загальнотеоретичного дослідження

освітньої функції сучасної держави, з виявленням особливостей її реалізації приватними ЗВО, не проводилось.
Враховуючи наведені положення, загальнотеоретичне дослідження освітньої функції сучасної держави та особливостей її реалізації приватними ЗВО є актуальним і затребуваним напрямом наукових розробок сучасної юриспруденції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з комплексною темою кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету «Правова реальність у сучасному світі: теорія і практика формування та функціонування», яка, своєю чергою, є частиною комплексної теми Міжнародного гуманітарного університету «Україна і світ у контексті становлення і розвитку соціогуманітарної сфери» на 2016-2020 рр.
Мета і завдання дослідження. У відповідності із встановленими об’єктом (функції сучасної держави) і предметом (освітня функція сучасної держави та особливості її реалізації приватними закладами вищої освіти) дисертації, її метою є обґрунтування виділення освітньої функції сучасної держави та її загальнотеоретичне дослідження, а також доведення особливої ролі приватних закладів вищої освіти у її реалізації.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі завдання: вдосконалити поняття та сутність функції сучасної держави; розкрити зміст функцій сучасної держави;
визначити критерії класифікації функцій сучасної держави; дослідити соціальне значення діяльності держави в сфері освіти;
розкрити правову природу, виявити вихідні засади освітньої функції сучасної держави;
встановити коло суб’єктів реалізації освітньої функції сучасної держави; визначити форми та особливості здійснення освітньої функції сучасної
держави;
дослідити державну політику в сфері вищої освіти та її реалізацію приватними закладами вищої освіти;
виявити потенціал публічно-приватного партнерства в сфері освіти;

виявити можливості реалізації освітньої функції сучасної держави приватними закладами вищої освіти;
дослідити міжнародний досвід реалізації освітньої функції сучасної держави.
Методи дослідження. В основу методології дослідження освітньої функції сучасної держави лягли такі принципи: об’єктивності, історизму, всебічності. Для характеристики предмета дослідження використовувалися окремі методологічні підходи: антропологічний, феноменологічний, герменевтичний, ціннісний, цивілізаційний, системний, порівняльний.
Відповідно до зазначених підходів і принципів, у процесі дослідження використовувалися загальні методи пізнання: спостереження, дескрипція, порівняння, узагальнення; загальнонаукові методи: діалектика, системний метод, аналіз, синтез, аналогія та ін.; міждисциплінарні методи: культурологічний, соціологічний, конкретно-історичний.
В процесі розкриття предмету дослідження особлива увага була приділена використанню спеціально-наукових методів, зокрема: формально-юридичний – для дослідження положень законодавства, в яких регламентовано порядок організації та здійснення освітньої функції держави, тлумачення їх в логічній послідовності з використанням спеціальних юридичних термінів і конструкцій (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 3.1.); порівняльно-правовий – порівняння законодавства у сфері освіти в Україні та в зарубіжних країнах, дослідження міжнародного досвіду реалізації освітньої функції сучасної держави (підрозділ 1.1., 1.2., 3.4); юридичної герменевтики – для тлумачення та всебічного аналізу норм, що регулюють державну політику в сфері вищої освіти, можливості публічно-приватного партнерства, розміщення державного замовлення у приватних ЗВО, тлумачення основних термінів (підрозділи 3.2., 3.3., 3.4.);
Теоретичну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо поняття, ознак форм реалізації та номенклатури функцій сучасної держави, а саме: К.Г. Волинки, О.О. Джураєвої, О.Р. Копієвської, Н.М. Крестовської, А.Ф. Крижановського, В.В. Лемака, В.С. Нерсесянца,

Ю.М. Оборотова, П.М. Рабіновича, С. Рожнова, О.Ф. Скакун, О.Д. Тихомирова, В.С. Шестак та ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні проведено загальнотеоретичне дослідження освітньої функції сучасної держави та ролі приватних ЗВО у її реалізації. Новизну дослідження конкретизовано у таких положеннях:
уперше: визначено специфіку реалізації освітньої функції в сучасній Україні, яка проявляється у наступних характеристиках: а) глобалізаційність та інтегративність – адаптація вітчизняних освітніх процесів до загальносвітових та європейських стандартів, системна реформація освіти; б) демонополізаційність – мінімізація участі держави в процесах реалізації освітньої функції, в тому числі приватизація та регіоналізація (муніципалізація); в) людиноцентризм – орієнтація на забезпечення реалізації природних прав і свобод людини, надання автономії приватноправовим суб’єктам у сфері освіти, студентоцентризм;
встановлено необхідність організації публічно-приватного партнерства між державою та приватними ЗВО у формі моделі публічних закупівель (прокюрменту) у сфері освіти при державному замовлені на підготовку спеціалістів, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;
обґрунтовано доцільність використання поняття «публічне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» замість поняття «державне замовлення» та доведено, що державне та регіональне замовлення є різновидами публічного замовлення;
запропоновано внести зміни до абзацу 3 пункту 1 статті 10 Закону України
«Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» щодо забезпечення якісної освіти в закладах всіх форм власності, а не лише державних та комунальних;
запропоновано обов’язкове використання при формуванні та розміщенні державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково­педагогічних та

робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (Prozorro);
удосконалено: визначення та ознаки освітньої функції сучасної держави, фактори, що впливають на її реалізацію;
класифікацію функцій сучасної держави, а саме обґрунтовано використання такого критерію, як ступінь участі громадянського суспільства та приватноправових суб’єктів у організації та здійсненні державних функцій, згідно з яким слід виділяти функції, які держава реалізує без або з мінімальною участю таких суб’єктів (законодавча, здійснення правосуддя) та таких, в яких приватноправові суб’єкти отримують окремі владні повноваження (освітня);
коло суб’єктів реалізації освітньої функції сучасної держави з виділенням суб’єктів публічного права (органи державного управління, державні та комунальні ЗВО, державні замовники, тощо), суб’єктів приватного права (приватні ЗВО) та комбінованих суб’єктів (Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти).
Набули подальшого розвитку: висновки щодо участі органів виконавчої влади в регулюванні вступної кампанії до ЗВО, зменшення залежності правил прийому до закладів вищої освіти від персонального складу керівництва центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки та стабілізації правового регулювання у зазначеній сфері;
положення щодо ролі приватних ЗВО як єднальної ланки між публічно- правовою та приватно-правовою сферами, державою та громадянським суспільством;
обґрунтування необхідності здійснення кодифікації в сфері освіти та прийняття Кодексу України про освіту (Освітній кодекс).
Практичне значення одержаних результатів. Результати та висновки дослідження можуть використовуватися у: науково-дослідній сфері – для подальшого поглиблення наукових знань про функції сучасної держави, діяльність приватних закладів вищої освіти; освітній діяльності – при викладанні навчальних курсів «Теорія держави і права», «Адміністративне право України»; правотворчості

– при реформуванні освіти в Україні, регулюванні та організації вступної кампанії, здійсненні роботи приватних закладів вищої освіти.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету, а також на всеукраїнських та міжнародних конференціях, серед яких: Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні в умовах сучасних правових реформ» (м. Дніпропетровськ, 21 травня 2015 р.), Міжнародна конференція «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 16-17 жовтня 2015 р.), Друга міжнародна мультидисциплінарна конференція «Чорноморські наукові студії» (м. Одеса, 13 травня 2016 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи в Україні» (м. Дніпро, 7-8 липня 2017 р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 10 публікаціях, з яких 5 наукових статей опубліковані у виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки України як фахових з юридичних дисциплін, одна стаття – у науковому виданні іншої держави та 4 тезах доповідей на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації відповідає меті і завданням дослідження. Дисертація складається з анотації, вступу, трьох розділів, що охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації становить 250 сторінок, з яких основний текст – 187 сторінок, список використаних джерел – 27 сторінок (230 найменувань), додатки на 22 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено загальнотеоретичне узагальнення та запропоновано нові підходи до розуміння освітньої функції сучасної держави та особливостей її реалізації приватними закладами вищої освіти. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові положення, висновки теоретичного та практичного характеру, основними з яких є такі:
1. Удосконалено поняття та сутність функції сучасної держави. Під функцією сучасної держави слід розуміти напрям діяльності та комунікації держави, що відображає її соціальне значення відповідає правам і свободам індивидів та створює умови їх захисту та належної реалізації. У роботі виявлено тенденцію зміни номенклатури функцій сучасної держави, адже традиційні функції вже не відповідають викликам, що перед нею стоять. Так, відзначається суттєва модернізація та поява нових функцій сучасної держави, серед яких: забезпечення національної безпеки, боргова, митна, податкова, екологічна, міжнародної інтеграції, інформаційна безпека, тощо. Обґрунтовуються відмінності між функціями держави та державними послугами. Функції сучасної держави є не лише сукупністю функцій державних органів, а й державно-організованого суспільства та апарату державної влади як цілого. Нами було обґрунтовано таку ознаку функції сучасної держави, як її політико-правовий характер.
2. Розкрито зміст та досліджено форми здійснення функцій сучасної держави. Так змістом функції сучасної держави є множина однорідних доцільних дій, через які держава здійснює вплив на конкретні сфери суспільного життя і через які розкривається її соціальне призначення. Ми згодні з тим, що функції сучасної держави здійснюються у правових та неправових формах, а твердження про те, що існують лише правові форми, на наш погляд, є необґрунтованим.
3. Обґрунтовано, що сучасною державою є правова, соціальна, демократична, сервісна та інноваційна держава. Це держава, в якій не тільки проголошується пріоритет прав і свобод людини, але створюються реальні можливості реалізації та

захисту таких прав. Це держава, в якій задоволення соціальних потреб забезпечено ефективним економічним сектором, а діяльність всього механізму органів та установ підпорядковано служінню соціуму. Але, найголовнішою ознакою сучасної держави виступає інноваційний вектор її розвитку. Це держава, в якій однією з основних функцій є освітня. Це держава, яка активно інтегрує та заохочує сучасні технології в усі сфери своєї діяльності, від електронного урядування в системі органів держави, до «зелених технологій» у енергетиці. Це держава, яка має далекий горизонт стратегічного розвитку та відповідальності за такий розвиток, із урахуванням впливу своєї діяльності на довкілля та особливості відносин з іншими державами.
4. Набули подальшого розвитку дослідження критеріїв класифікації функцій сучасної держави. Окрім існуючих критеріїв, нами пропонується розділяти функції за таким критерієм як залучення до реалізації громадянського суспільства (суб’єктами приватного права). Відповідно, ми пропонуємо виділяти такі, що виконуються виключно державою, та такі, які вона «ділить» із громадянським суспільством. До останніх належить й освітня функція сучасної держави. Поряд із цим, вважаємо, що поділ функцій на внутрішні та зовнішні поступово втрачає актуальність, адже діяльність держави у будь-якій сфері має зовнішній прояв, чому сприяє зокрема, процес глобалізації, що має прояв й у освітній діяльності.
5. Розкрито соціальне значення діяльності держави в сфері освіти. Зокрема, Однією з форм реалізації освітньої функції сучасної держави є забезпечення доступу до вищої освіти, в тому числі права отримати її безоплатно. Ми дійшли висновку, що державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів є предметом регулювання Закону України «Про публічні закупівлі», але цей документ передбачає можливість регулювання особливостей спеціальними законами. Враховуючи особливості освітніх послуг, їхнє замовлення, безумовно, повинно регулюватись спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про вищу освіту» та «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та

перепідготовку кадрів». Поряд із цим, якщо публічну закупівлю врегульовано законом, то державне замовлення великою мірою – підзаконними актами. Ми пропонуємо пункт 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» викласти в такій редакції: «17) послуги – будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково- дослідні або дослідно-конструкторські розробки, освітні послуги (підготовка фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів), медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт».
6. Розкрито правову природу, виявлено вихідні засади освітньої функції сучасної держави. Під освітньою функцією сучасної держави слід розуміти один з основних напрямів її діяльності та комунікації, головною метою якого є створення умов для задоволення потреб та реалізації прав людини в сфері освіти, забезпечення належного рівня розвитку освіти та науки. Реалізується вона через державні та публічно-приватні механізми фінансування закладів освіти, законодавче встановлення вимог до освітньої підготовки, створення умов для науково- технічного розвитку.
7. Встановлено коло суб’єктів реалізації освітньої функції сучасної держави. Усіх суб’єктів реалізації освітньої функції сучасної держави можна розділити на три групи: суб’єкти публічного права (органи державного управління загальної та спеціальної компетенції, органи місцевого самоврядування, державні та комунальні ЗВО, засновники державних та комунальних ЗВО, Національна академія наук України, галузеві академії наук, державні замовники, тощо), суб’єкти приватного права (приватні ЗВО, незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, ендовмент фонди, засновники приватних ЗВО), та комбіновані суб’єкти (Національне агентство з якості вищої освіти).
8. Освітня функція сучасної держави реалізується у правових та неправових (організаційних) формах. До правових можна віднести прийняття законів та підзаконних актів, що регулюють відносини в сфері освіти, застосування права на освіту (зокрема, в рамках вступної кампанії), контроль в сфері освіти (наприклад, з

боку НАЗЯВО та МОН). До неправових можна віднести організацію навчального процесу, організацію та проведення ЗНО, вступної кампанії, тощо. Нами встановлено такі тенденції реалізації та розвитку освітньої функції сучасної держави: глобалізація, роздержавлення (демонополізація участі держави), в тому числі приватизація та регіоналізація (муніципалізація) та студентоцентризм (людиноцентризм).
9. Досліджено державну політику в сфері вищої освіти та її реалізацію приватними закладами вищої освіти. Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту», яка визначає державну політику в сфері вищої освіти, не акцентує відмінності у підходах політики стосовно державних та приватних ЗВО. В свою чергу, принципи державної політики у сфері вищої освіти сприяють формуванню та розміщенню державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищенню кваліфікації та перепідготовці кадрів у приватних ЗВО.
10. Обґрунтовано, що публічно-приватне партнерство є вигідним, перш за все, самій держави, оскільки дозволяє більш ефективно та з меншими витратами здійснювати реалізацію деяких її функцій. Все частіше вони реалізуються за участі фізичних та юридичних осіб або ж такими особами самостійно. Це пов’язано з більшою мобільністю приватного сектора у порівнянні з державним, готовністю до ризиків, можливістю залучення коштів з різних джерел. Показовими є можливості такого партнерства у вищій освіті, в тому числі, у такий перспективній сфері, як виконання державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково- педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів ЗВО приватної форми власності. Термін «державно-приватне партнерство» потребує перегляду, адже таке партнерство суттєво виходить за межі «державного». Відтак, таких партнерів правильно було б називати публічними, а партнерство відповідно публічно-приватним. Саме така термінологія є прийнятою за кордоном, як у нормативно-правових актах, офіційних документах, так і в працях вчених.
11. Виявлено можливості реалізації освітньої функції сучасної держави приватними ЗВО. Через механізми ліцензування та акредитації держава передає зво,

в тому числі приватним, владні повноваження. Атестація здобувачів вищої освіти, тобто встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти відбувається також в рамках реалізації освітньої функції, оскільки її результатом є, в решті решт, отримання особою диплому про вищу освіту державного зразка. Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Підкреслимо, що присвоює саме ЗВО, а це і є владними повноваженнями. Отже, немає об’єктивних причин виключати з кола можливих виконавців освітньої функції й приватні ЗВО при формуванні та розміщенні державного замовлення на підготовку фахівців.
12. До державного замовлення повинні застосовуватись всі принципи здійснення закупівель, що передбачені Законом України «Про публічні закупівлі». Зокрема, ми пропонуємо використання при формуванні та розміщенні державного замовлення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (Prozorro). Це повинно забезпечити прозорість та відкритість формування та розміщення державного замовлення, що з одного боку покращить доступ до вищої освіти, адже громадянин буде мати більше можливостей для отримання повноцінної інформації, та буде більш поінформованим про можливості реалізації своїх прав, з іншого боку, зробить цей процес більш контрольованим з боку громадськості (громадянського суспільства), знизить корупційні ризики. Ми пропонуємо розглядати державне та регіональне замовлення як частини публічного замовлення, відтак, внести зміни до: абзацу 5 частини 1 статті 72 Закону України «Про вищу освіту» та викласти в такій редакції: «Показники державного замовлення в розрізі спеціальностей і рівнів вищої освіти оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, на його офіційному веб-сайті, а також на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель не пізніш як за 30 календарних днів до початку вступної кампанії»; частину 3 статті 72 Закону України «Про вищу освіту» у такій редакції:
«Розміщення державного замовлення здійснюється на конкурсних засадах на

принципах добросовісної конкуренції, відкритості та прозорості, рівноправності, об’єктивного та неупередженого оцінювання пропозицій учасників конкурсу та відповідно до вимог та принципів, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі», з урахуванням особливостей, встановлених законами». В такому випадку на розміщення державного замовлення на підготовку фахівців також будуть розповсюджуватись механізми відповідного контролю, процес стане більш прозорим.
13. Досліджено міжнародний досвід реалізації освітньої функції сучасної держави. «Звільнення» держави від витрат на вищу освіту не є прогресивним кроком. За результатами дослідження досвіду зарубіжних країн, нами пропонується прийняття в Україні на підставі Закону України «Про вищу освіту» нормативно- правового акту у вигляді Постанови Кабінету Міністрів України про умови вступу до закладів вищої освіти України», виключивши таким чином з компетенції Міністерства освіти і науки прийняття щорічно умов прийому, що вносить елемент нестабільності і непрогнозованості до вступної кампанії і позбавляє абітурієнтів і їхніх батьків можливості заздалегідь чітко розуміти свої права і обов’язки. У цьому ж документі повинен наводитись й перелік дисциплін, необхідних для вступу на ту або іншу спеціальність та чітко встановлений термін дії сертифікату ЗНО.
14. Обґрунтовано, що діяльність сучасної держави в сфері освіти є одним із основних напрямів її функціонування та комунікації, що виражає її соціальну сутність, сприяє розвитку суспільства та особи, відповідає викликам сучасності, отже виділення освітньої функції сучасної держави є своєчасним та актуальним.