Дронова Ірина Юріївна. Вплив факторів навколишнього середовища на епідемічний процес при холері та на біологічні властивості збудника

brief description

Дронова Ірина Юріївна. Вплив факторів навколишнього середовища на епідемічний процес при холері та на біологічні властивості збудника : Дис... канд. наук: 14.02.02 - 2002.

Дронова І.Ю. Вплив факторів навколишнього середовища на епідемічний процес при холері та на біологічні властивості збудника. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, м. Київ, 2002 р.
Дисертацію присвячено вивченню особливостей епідемічного розповсюдження холери та її збудника на території України в період 7-ї пандемії та виявленню факторів довкілля, що впливають на епідемічний процес при холері та на біологічні властивості збудника. Виявлена залежність інтенсивності епідемічного прояву холери від клімато-географічних характеристик місцевості. Надані рекомендації щодо визначення обсягу та спрямованості лабораторних досліджень об‘єктів довкілля на присутність холерних вібріонів на територіях, що належать до різних клімато-географічних зон України. Експериментально виявлена можливість тривалого співкультивування холерних вібріонів з оксегенічною культурою синьо-зелених водоростей Synechocystis PCC в середовищі з підвищеною місткістю NaCl. У таких самих умовах культивування виявлена інгібуюча дія зелених водоростей Platimonas viridis на процеси життєдіяльності холерних вібріонів. Розроблена принципово нова методика визначення експресії генів патогенності у холерних вібріонів на культурі клітин HeLa. В експерименті вивчені строки збереження та показана експресія гена ctx у V. cholerae О1 за розробленою методикою.

Виявлена чітко виражена тенденція щодо прояву епідемічного процесу при холері лише у південних областях України, які розташовані на територіях III та IV кліматичних зон. У північних та центральних областях країни, які належать до I та II кліматичних зон, реєстрували тільки спорадичну захворюваність. Встановлено, що епідемічне розповсюдження на територіях III та IV кліматичних зон інфекція приймала, головним чином, лише в населених пунктах, які розташовані на берегах відкритих водойм, де водний фактор передачі був головним.
Частота виділення холерних вібріонів О1 та не О1 груп з об‘єктів довкілля на територіях, які належать до III та IV кліматичних зон, в середньому була відповідно у 5,3 та 2,3 рази вищою, ніж на територіях, які належать до I та II кліматичних зон. Ці данні свідчать про те, що кліматогеографічні умови III та IV зон є більш сприятливими для сапрофітичного існування холерних вібріонів як О1, так і не О1 груп у воді відкритих водойм.
Встановлено, що значення основних кліматичних показників для регіонів епідемічного розповсюдження холери відрізняються від значень для регіонів зі спорадичною захворюваністю: кількість сонячних годин на територіях III та IV зон у середньому на 27% перевищує значення цього показника для I та II зон; середні температури липня на 12%; тривалість періоду зі середньодобовою температурою вище 10С на 10%; тривалість безморозного періоду на 20%.
Обсяг та спрямованість досліджень об‘єктів довкілля, які передбачені діючою Інструкцією з організації та проведення протихолерних заходів ...”, потребують перегляду з позиції епідеміологічної доцільності, що дозволить запобігти необґрунтованих витрат сил і коштів та буде сприяти оптимізації епідеміологічного нагляду за інфекцією.
Виявлений різний вплив синьо-зелених та зелених водоростей на процеси життєдіяльності холерних вібріонів в експериментальних умовах. Синьо-зелені водорості Synechocystis PCC (оксегенічна культура) сприяли більш тривалому переживанню холерних вібріонів у середовищі з підвищеним вмістом NaCl (20 ммоль/л), що, певною мірою, може мати місце в умовах солонуватих водоймищ. У дослідах із зеленими водоростями Platimonas viridis відбувалося швидке пригнічення росту холерних вібріонів аж до повного їх зникнення, що може свідчити про те, що певні типи водоростей можуть служити фактором очищення водоймищ від патогенних вібріонів.
Встановлено, що штами холерних вібріонів, які культивували в умовах, близьких до природних, втрачали ген ctx в середньому протягом одного місяця. При спільному культивуванні в лабораторних умовах штамів V. cholerae з синьо-зеленими та зеленими водоростями відмічене різке зниження рівня токсиноутворення при збереженні вказаного гена.