Дрожжина Галина Іванівна. Спадкові дистрофії строми рогівки (патогенез, клініка, діагностика, лікування)

brief description

Дрожжина Галина Іванівна. Спадкові дистрофії строми рогівки (патогенез, клініка, діагностика, лікування) : дис... д-ра мед. наук: 14.01.18 / Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України. - О., 2005

Дрожжина Г.І. Спадкові дистрофії строми рогівки (патогенез, клініка, діагностика, лікування.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.18 «Офтальмологія» в Iнститутi очних хвороб i тканинної терапiї iм. В.П.Фiлатова АМН України, Одеса, 2005.
Дисертація присвячена підвищенню ефективнності діагностики і лікування хворих на спадкові дистрофії строми рогівки (СДСР), що протікають з наявністю запального компоненту і без нього шляхом застосування комплексу сучасних методів діагностики, вивчення патогенетичних ланок дистрофічного процесу, а також імунологічної реактивності організму для вибору оптимальної тактики кератопластики і прогнозу її результатів. Вивчено роль запального компоненту у перебігу СДСР та його вплив на клінічні, морфологічні, метаболічні зміни в рогівці. Встановлено спектр мутацій гена TGFBI у хворих з різними клінічними формами СДСР з України. Розроблена кількісна бальна оцінка комплексу ознак стану рогівки при СДСР та розроблено діференційний подход до вибору вида кератопластики. Вивчені фактори, які впливають на оптичні результати кератопластики, на підставі якіх розроблені багатофакторні моделі, що дозволяють прогнозувати вірогідність підвищення гостроти зору на 0,3 і більш після пошарової кератопластики. Експериментально обгрунтовано застосування препарату системної ензимотерапії флогензим в лікуванні запальних процесів рогівки та розроблено спосіб лікування запальної реакції в оці хворих на дистрофії.

Спадкові дистрофії строми рогівки є двобічними прогресуючими захворюваннями, що ведуть до помутніння рогівки та істотного зниження зору, серед показань до кератопластики складають від 3,5 до 12,5%. Не дивлячись на численні дослідження, присвячені вивченню різних сторін патогенезу СДСР, не вивчено вплив запального компоненту на особливості клінічної картини, структурні зміни, а також зміни метаболізму в тканині рогівки. Відсутній стандартизований опис стану рогівки, що, враховуючи велику багатоваріантністьїь клінічних проявів дистрофій, не дозволяє переконливо порівнювати результати різних видів кератопластики. Не з'ясовані чинники, що впливають на оптичні результати КП, а також на терміни збереження прозорості трансплантата після кератопластики. Тому дослідження у вказаних напрямах є актуальною науковою проблемою в клінічній офтальмології.
Вперше показано, що перебіг спадкових стромальних дистрофій рогівки в 68,7% випадків супроводжується запальним компонентом і він спостерігається в 93,6% випадків - при гратчастій дистрофії, при плямистій і вузликовій дистрофії - в 62,5% і 50,0%, відповідно.
Розширені уявлення про те, що при СДСР, які проходять з наявністю запального компоненту спостерігається розвиток дегенеративних змін рогівки і трансплантата (фокальних, субтотальних або тотальних), які стирають патогномонічні ознаки дистрофій, що істотно ускладнює диференціальну діагностику різних видів цих захворювань рогівки.
Застосування молекулярно-генетичних методів дослідження дозволяє в будь-якій стадії захворювання виявити специфічні мутації, відповідальні за розвиток конкретних видів дистрофії рогівки, встановити діагноз СДСР, а також з високою точністю проводити диференціальну діагностику різних видів і типів дистрофії, тоді як ефективність клінічної діагностики складає при вузликової дистрофії і дистрофії Рейс-Бюклерса 60,0%, при гратчастій - 79,5%.
Отримані нові знання про порушення метаболізму при спадкових стромальних дистрофіях рогівки: встановлений дисбаланс в протеїназно-інгібіторній системі, найбільш суттєвий при гратчастій дистрофії (підвищення активності трипсиноподібних протеїназ - на 27,6% на фоні зниження антитрипсинової активності -на 25,1%), порушення окислювально-відновлювальних процесів з переважанням анаеробних процесів (підвищення активності лактатдегідрогенази на 25,3%), а також зниження стабільності мембран лізосом (збільшення відношення неседиментованої активності кислої фосфатази і катепсина Е до зв'язаної активності цих ферментів у 2 рази). Вперше показано, що виявлені порушення метаболізму посилюються при НСДР, протікаючих з наявністю запального компоненту.
Вперше виявлено при СДСР підвищення рівня сенсибілізації до антигенів рогівки .При наявності запального компоненту у перебігу СДСР рівень сенсибілізації до антигенів рогівки суттєво підвищений і складає 11,5%, при відсутності запального компоненту - 8,3%.

Доповнені дані про ефективність фототерапевтичної кератектомії в лікуванні СДСР. Показано, що фототерапевтична кератектомія при лікуванні СДСР і їх рецидивів з локалізацією патологічних змін в поверхневих шарах строми рогівки (не глибше 85 мк) дозволяє в 90,0% випадків поліпшити якість поверхні рогівки, усунути рогівковий синдром, підвищити гостроту зору в середньому на 0,45 і відстрочити кератопластику.
Вперше розроблена з використанням кластерного аналізу робоча класифікація стану ока при СДСР, яка включає необхідність врахування комплексу ознак: стан поверхні рогівки і її строми, глибину локалізації патологічних змін в стромі, наявність васкуляризації і запальних змін рогівки, а також гостроту зору, що дозволяє визначити оптимальний вибір виду кератопластики і прогнозувати її результат.
Вперше показано, що оптичні результати крізної кератопластики при СДСР, без запального компоненту вище (на 39,7%), ніж після пошарової, що відповідає підвищенню гостроти зору на 0,58 і 0,35, відповідно. При наявності запального компоненту ефективність крізної і пошарової КП істотно не відрізняються.
Вперше показано, що при плямистій дистрофії рогівки оптичні результати крізної КП вище (на 48%), в порівнянні з пошаровою КП, що відповідає підвищенню гостроти зору на 0,48 і 0,25, відповідно. Оптичні результати пошарової і крізної КП при вузликовій і гратчастій дистрофії не залежать від виду КП.
Доповнені знання про чинники знижуючі тривалість збереження прозорості трансплантата після кератопластики при СДСР, а саме післяопераційні ускладнення, наявність запального компоненту, васкуляризація рогівки, проведення повторних КП. Розроблена модель, що дозволяє прогнозувати імовірність збереження прозорості трансплантату після кератопластики при НСДР залежно від поєднання чотирьох факторів ризику у конкретного пацієнта.
Вперше розроблена кількісна оцінка комплексу факторів ризику (вид дистрофії, стан поверхні рогівки, глибина локалізації патологічних змін в стромі, наявність васкуляризации рогівки, вік в якому проведена перша кератопластика), що впливають на оптичні результати пошаровіої кератопластики у хворих з СДСР: На підставі цієї оцінки розроблені логістична, дискримінантна і нейросітьова моделі, що дозволяють прогнозувати можливость підвищення гостроти зору на 0,3 і більше після пошарової кератопластики, залежно від поєднання декількох чинників ризику у конкретного пацієнта (чутливість моделей 68,9%, специфічність - 75,9%).
Вперше експериментально обгрунтовано застосування і вивчена ефективність препарату системної ензимотерапії «флогензим» в комплексному лікуванні виразкового бактерійного кератита. Доведено, що флогензим істотно знижує явища запалення рогівки (прискорює резорбцію запального інфільтрату на 5,2 діб, набряку рогівки на 5,4 діб, эксудата в передній камері на 4,1діб; стабілізує лізосомальні мембрани клітинних структур рогівки, збільшує синтез і оновлення білків в рогівці, прискорює репаративні процеси, знижує кількість ускладнень на 26,8 %, знижує ступінь сенсибілізації до антигенів рогівки.
Розроблений спосіб профілактики запальної реакції після кератопластики у хворих із спадковими стромальними дистрофіями рогівки з використанням «флогензима», який дозволяє понизити рівень сенсибілізації до антигенів рогівки (на 4,7%), прискорити резорбцию набряку трансплантата на 4,5 діб, епіелізацію трансплантата на 1,5 суток.
Проведені дослідження по науковій проблемі спадкових стромальних дистрофій рогівки з використанням комплексу сучасних діагностичних методів (клінічних, генеалогічних, морфологічних і молекулярно-генетичних) дозволили підвищити ефективність діагностики вузликової дистрофії і дистрофії Рейс-Бюклерса- на 40,0%, гратчастої - на 20,5%. Отримані нові знання про вплив запального компоненту на розвиток і прогресування дегенеративних змін рогівки. Розроблений диференційований підхід до вибору виду кератопластики з урахуванням запального компоненту в перебігу дистрофії, дозволив підвищити ефективність кератопластики у хворих з СДСР, що проходять з наявністю запального компоненту на 23%.