Дуда Олександр Костянтинович. Віддалені наслідки перенесених дифтерійних міокардитів (ранніх і пізніх)

brief description

Дуда Олександр Костянтинович. Віддалені наслідки перенесених дифтерійних міокардитів (ранніх і пізніх) : дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2007. — 310арк. — Бібліогр.: арк. 207-252

Дуда О.К. Віддалені наслідки перенесених дифтерійних міокардитів (ранніх і пізніх). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13. інфекційні хвороби.- Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена оптимізації діагностики, лікування і диспансеризації реконвалесцентів дифтерійних міокардитів (ранніх і пізніх) на підставі комплексної оцінки клінічного перебігу і функціонального стану міокарда та проведено співставлення показників з реконвалесцентів неспецифічного інфекційно-алергічного міокардиту. Модифіковані критерії оцінки ступеня важкості дифтерійних міокардитів. Обґрунтовані строки диспансерного спостереження за реконвалесцентами дифтерійних міокардитів з різним ступенем важкості та комплекс діагностичних обстежень, який необхідно проводити при динамічному спостережені за цим контингентом. Уточнені рекомендації щодо лікування і диспансеризації реконвалесцентів дифтерійних міокардитів з урахуванням зміни систолічної і діастолічної дисфункцій міокарда, проявів серцевої недостатності.

В перші місяці після перенесеного дифтерійного міокардиту спостерігається синусова брадикардія у реконвалесцентів усіх груп важкості (сумарний показник 67,4%). Вона має нестійкий характер і практично зникає до 6-го місяця спостереження.
Ранній дифтерійний міокардит (РДМ) характеризується переважно середньоважким і важким перебігом (37,5% і 17% відповідно на час виписки зі стаціонара) з прояви серцевої недостатності (72,3%); порушенням провідності (53,7%) і серцевого ритму (23,8%). Пізній дифтерійний міокардит характеризується легким (60,98%) і середньо-важким (39,02%) перебігом і має переважно доброякісний характер зворотних змін.
Дифтерійні міокардити виникають у осіб усіх вікових категорій, але переважає у групі 30-45 років (54,8%), що обумовлено домінуванням їх у структурі захворюванності на Д. У осіб похилого віку ДМ перебігає у продовж більшого часу і має переважно середньо важкий і важкий ступень (62,8%). Це обумовлено наявності супутньої кардіологічної патології, яку мали 73,1% реконвалесцентів.
За даними ЕКГ спостереження у динаміці у реконвалесцентів ДМ домінували порушення провідності, які спостерігались на час виписки зі стаціонару (у 47,6%) і стійко зберігались впродовж трирічного періода спостереження (у 23,7% на 36 місяці).
За даними Ехо-КГ дослідження в динаміці у реконвалесцентів ДМ характерні помірні порушення систолічної функції лівого шлуночка. Систолічна дисфункція переважно корелює зі ступенем важкості ДМ. При легкому перебігу ДМ спостерігли зниження кінцево-систолічного індексу скоротливості (КСТ/КСО на 23,1%) і серцевого індексу (СІ на 24,6%) переважно за рахунок брадикардії; при ДМ середнього ступеню вищевказані зміни поглиблюються і супроводжуються зменшенням фракції викиду (ФВ на 19,2%) і дилатацією правого шлуночка; при ДМ важкого ступеню - вищевказані зміни поглиблюються. Зворотній розвиток вказаних зміни систолічної дисфункції спостерігали впродовж 3 років. Позитивна динаміка коефіцієнта КСТ/КСО мав місце при ДМ усіх ступенів важкості, а при середньоважкому і важкому ступеню ще й ФВ, КСІ, СІ.
У реконвалесцентів РДМ і ПДМ легкого ступеня впродовж спостереження суттєвих змін серцевої діяльності не встановлено. Скарг з боку серця не було к 6-му міс. від часу виписки зі стаціонару. Зміни, які мали місце при проведенні Ехо-КГ і ЕКГ дослідженні на час виписки зі стаціонару розрішилися к 12-му місяцю. Залишкових явищ не виявлено.
У реконвалесцентів РДМ і ПДМ середньоважкого ступеню зміни з боку серця (скарги і дані інструментального дослідження) поступово розрішилися впродовж 18 місяців після виписки зі стаціонару. Залишкові явища зберігалися у 9,8% у вигляді вогнищевого кардіосклерозу.
У реконвалесцентів РДМ і ПДМ важкого ступеню впродовж трирічного комплексного обстеження у 24,7% спостерігали повне одужання, у 42,3% - ознаки формування вогнищевого кардіосклерозу, у 33% - ознаки дифузного кардіосклерозу
У реконвалесцентів ДМ встановлено значне зниження толерантності до фізичного навантаження впродовж перших трьох місяців. Зниження гемодинамічного забезпечення характеризувалось погіршенням показників індексів інотропного і хронотропного резервів. Підвищення толерантності до фізичного навантаження починалось з 12-го місяця, однак на 36-му міс. ці показники не досягли норми.
Віддалені наслідки РДМ і ПДМ за даними трирічного спостереження в цілому є сприятливі для життя і праці за рахунок домінування ДМ легкого ступеню. Так, клінічні ознаки СН ІІ ФК NYHA спостерігали на третьому році лише майже у хворих, а СН ІІІ ФК NYHA 1,5%, що значно менше, ніжна на час виписки хворих зі стаціонару.