Дугієнко Наталя Олександрівна. Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні

brief description

Дугієнко Наталя Олександрівна. Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні : Дис... канд. наук: 08.00.01 2008

Дугієнко Н.О. Амортизаційна політика та основні напрямки підвищення її ефективності в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 Економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2007.
Дисертацію присвячено подальшому розвитку науково-методологічних і практичних засад формування ефективної амортизаційної політики. У роботі досліджено сутність амортизаційної політики, її основні складові та важелі управління, з’ясовано роль амортизації у відтворювальному процесі. Визначено особливості амортизаційної політики України на різних етапах економічного розвитку з метою з’ясування її ефективності щодо забезпечення інтенсивного технологічного оновлення основного капіталу. Проаналізовано зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики. Досліджено етапи реформування амортизаційної політики в Україні. Оцінено методи нарахування амортизації та охарактеризовано позитивні риси та недоліки кожного з них. Проведено аналіз процесу відтворення основного капіталу в Україні. Розглянуто основні джерела фінансування процесу відтворення основного капіталу промислових підприємств. Обґрунтовано необхідність і напрямки державного регулювання відтворення основного капіталу. Оцінено наслідки лібералізації державної амортизаційної політики. Запропоновано основні напрямки вдосконалення амортизаційної політики в сучасних умовах.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове розв’язання наукового завдання щодо цілісного і системного формування ефективної амортизаційної політики. Результатом дослідження є поглиблення теоретичних засад та наукове обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання процесів відтворення основного капіталу.
Найбільш істотні висновки дисертаційної роботи такі:
1. Головною умовою економічного зростання є безпосереднє та інтенсивне оновлення основного капіталу в реальному секторі економіки, що потребує нарощування інвестицій для розширення виробництва, приросту оборотних коштів та оновлення основного капіталу. Для ефективного функціонування економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а налагодження постійного обороту капіталу, що ефективно відновлюється на якісно вищому науково-технічному рівні. Вирішення цих питань значною мірою залежить від державної амортизаційної політики. Однак в умовах недостатнього методичного забезпечення та відсутності практичних напрацювань існує низка невирішених питань, що призводять до проблем при формуванні амортизаційної політики. Серед них суперечності щодо визначення поняття амортизація” та функцій, які вона виконує, щодо визначення термінів використання засобів праці, і щодо вибору методів амортизації. Розв’язанню суперечностей і сприятиме тлумачення цих термінів, що подаються в даній роботі.
2. Сутність амортизації, амортизаційних відрахувань та їх функцій проявляються через економічні категорії та важелі, взаємозв’язок яких становить зміст амортизаційної політики держави. Таким важелями є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційного фонду. Отже, амортизаційна політика це складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації.
3. Інвестиційна криза у трансформаційній економіці України значною мірою була обумовлена недооцінкою відтворювального потенціалу амортизаційної системи, яка ґрунтувалась на вимогах директивної економіки і не набула необхідних змін на початку ринкових реформ.
4. Інвестиційна діяльність стала вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій та підвищення інвестиційної активності. Отже, проблема активізації амортизаційних чинників інвестування не тільки не знята з порядку денного, але й ще більш загострилася.
5. Основне завдання, яке має вирішити економіка на сучасному етапі, щодо основного капіталу пов’язане з оновленням виробничого апарату, з переведенням його на якісно новий технічний рівень. Проте причиною, яка стримує інноваційну активність підприємств є дефіцит коштів для технічної модернізації виробництва, створення і придбання нової техніки та технологій.
6. Головним джерелом фінансування основного капіталу упродовж останніх років є власні кошти підприємств та організацій. Це є очевидною тенденцією ринкової економіки в умовах обмежених можливостей фінансового забезпечення відтворення основного капіталу за рахунок централізованих ресурсів, іноземного інвестування, доходів населення, кредитів банків та інших позик. Таким чином, ринкові умови господарювання розширюють межі самофінансування, потребують частішого прийняття рішень на рівні підприємства.
7. Аналіз проблем відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його активного проведення та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення основного капіталу.
8. Стратегічними цілями державної амортизаційної політики в будь-якій розвинутій країні мають бути: створення для підприємств необхідних економічних умов для прискореного оновлення виробничого апарату; розробка гнучкої амортизаційної політики, яка враховувала б особливості функціонування різних підприємств; забезпечення балансу інтересів підприємств і держави; розробка механізму державного регулювання обсягу і напрямів використання амортизаційного фонду на основі загальнонаціональних інтересів і пріоритетів економічного розвитку.
9. Від ефективності та дієздатності амортизаційної політики значною мірою залежать інвестиційні перспективи країни. Розв’язання цієї проблеми пропонується за трьома варіантами: 1) лібералізація амортизаційної політики; 2) поєднання економічної і податкової амортизації; 3) органічна єдність директивних та ринкових важелів при посиленні останніх. В сучасних умовах перехід до інвестиційної амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.
10. Проблема посилення державного регулювання економічними процесами, зокрема сферою відтворення основного капіталу, є досить актуальною для України на теперішньому етапі розвитку. В сучасних умовах перехід до інвестиційної амортизаційної політики може бути розроблений тільки державою на засадах поєднання ринкового саморегулювання з державними регуляторами.