Дячук Павло Вікторович. Дидактичні умови формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності

brief description

Дячук Павло Вікторович. Дидактичні умови формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.09, Нац. акад. пед. наук України, Ін-т педагогіки. - Київ, 2015.- 216 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ДЯЧУК ПАВЛО ВІКТОРОВИЧ

УДК (37.02+37.3)(043.3)

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.09 – теорія навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Шапошнікова Ірина Миколаївна
кандидат педагогічних наук,
професор

Київ–2015

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ……………..……………………………………………………

13
1.1. Сутність самооцінки, її структура і функції в особистісному
розвитку……………………………..…………………………………………
13
1.2. Спільна форма навчальної діяльності як чинник формування самооцінки молодших школярів ……………………………………………..
37
Висновки до першого розділу………………………………………………... 59

Розділ 2. ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ...........
63
2.1. Особливості організації навчальної діяльності молодшого школяра в контексті становлення самооцінки…………………………….…………...
63
2.2. Дидактичні засади організації співпраці вчителя і учнів у навчальній діяльності………………………………………………………………………
90
Висновки до другого розділу………………………………………………… 111

Розділ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ВИЗНАЧЕНИХ ДИДАКТИЧНИХ УМОВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ..........................................…………………

115
3.1. Методика проведення та основні результати констатувального експерименту…………………………..………………………………………
115
3.2. Формування рефлексійних умінь у молодших школярів на початковому етапі становлення самооцінки…………………………………
133
3.3. Формування самооцінки у навчальній діяльності на вищій стадії її розвитку ….………………………………………………………….…………
143
Висновки до третього розділу……………………………………………….. 160

Висновки……………………………………………………………………… 162

Список використаних джерел ……………………………………………... 166

Додатки ……………………………………………………………………….. 194

ВСТУП

Актуальність теми. Нова концепція початкової освіти, поряд з виконанням традиційних завдань, зобов’язує школу створити умови для різнобічного розвитку особистості дитини, її самоствердження та творчої самореалізації, формування людини з новим рівнем свідомості, яка володітиме новим мисленням, високою культурою життєвого самовизначення. Водночас усвідомлюватиме себе індивідуальністю, членом суспільства і представником людства. Така людина спроможна самостійно формувати цілі, знаходити оптимальні шляхи їх досягнення, брати на себе відповідальність за свої вчинки і діяльність, здатна до оцінки і самооцінки.
Новий Державний стандарт початкової загальної освіти зумовлює побудову навчання в початковій школі на засадах особистісно-орієнтованого, компетентнісно-діяльнісного підходів [224]. Метою освіти стає загальнокультурний, пізнавальний і особистісний розвиток учнів, що забезпечує формування ключових компетентностей, і зокрема, такої ключової компетенції, як уміння вчитися (Савченко О. [242, с. 462]), здатність до саморозвитку та самовдосконалення. Останнє вимагає сформованості у дитини уявлення про себе і свої можливості, вміння всебічно та об’єктивно оцінювати особливості своєї особистості і діяльності, приймати роль учня, правильно вибудовувати свої взаємини з оточенням. Тобто, йдеться про певний рівень сформованості самооцінки. Саме тому педагоги покликані не лише збагачувати учнів певним обсягом знань, способами дій, а й формувати в них критичне ставлення до своїх можливостей, успіхів, навички самооцінки у навчально-виховному процесі, що стає можливим за їх систематичного та цілеспрямованого формування (Бех І. [23], Бондар В. [30], Савченко О. [242] та ін.).
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що в науці накопичено певні знання про сутність самооцінки і способи формування її у школярів.
Проблемі самооцінки присвячено численні дослідження зарубіжних учених (Бернс Р. [21], Маслоу А. [185], Роджерс К. [271], Фройд З. [258], Фромм Е. [259] та ін.).
Вітчизняні дослідники Б. Ананьєв [6], Л. Виготський [49], І. Кон [147], О. Леонтьєв [167], С. Рубінштейн [235], В. Столін [250], І. Чеснокова [262] та інші у своїх роботах розглядають самооцінку як внутрішнє ядро особистості, як її свідомий початок, як згусток індивідуальної самосвідомості, як систему уявлень про себе.
Самооцінці як особистісному утворенню відводиться центральне місце в загальному контексті формування особистості, її можливостей, здібностей, спрямованості, активності, суспільної значущості (Ліпкіна Г. [171], Матіс Т. [187] та ін.). Дослідженню структури самооцінки, її форм, особливостей формування в онтогенезі присвячено роботи Б. Ананьєва [6], А. Захарової [85], Е. Іванової [121] та ін. Науковцями простежено динаміку самооцінки суб’єкта (Бєлкін А. [15], Главінська О. [55], Ковалишен І. [141]). Також вивчаються функціональні зв’язки самооцінки із загальним процесом формування особистості школяра (Дусавицький О. [69], Загурська І. [105]). Показано значення самооцінки у міжособистісному спілкуванні (Гордєєва Ж. [59], Каракуліна Т. [132], Ларіна А. [163], Лісновська Л. [173]).
Низка досліджень самооцінки у навчальній діяльності пов’язуються з вивченням самооцінної мотивації, зі співвідношенням особистісної і навчальної самооцінки, із взаємозв’язком самооцінки та рівнем домагань (Амонашвілі Ш. [4], Андрєєва М. [5], Каракуліна Т. [132], Ліпкіна Г. [172], Цукерман Г. [261]), формуванню самооцінки в учнів (Заміщак М. [108], Катрич Г. [133], Ліпкіна Г. [172], Пеньковська Н. [210], Токарська Т. [254], Чеснокова І. [262]), з особливостями формування самооцінки в умовах міжособистісного спілкування (Главник О. [56], Кащенко О. [135], Мудрик А. [197], Шевченко Н. [264]), зі шляхами формування самооцінки в умовах навчальної діяльності (Костюк Г. [154], Столін В. [250] та ін.).
Здійснений аналіз науково-методичних праць з проблеми формування самооцінки свідчить, що, здебільшого, акцентується на процесі виховання. Самооцінка розглядається багатьма науковцями як розуміння людиною своїх якостей, властивостей, а поза увагою дослідників залишається сам процес самооцінювання, у якому виникає, перевіряється, доповнюється уявлення дитини про себе.
У дослідженнях Б. Ананьєва [6], К. Бардіна [13], Л. Божович [28], Д. Ельконіна [266], Г. Ліпкіної [171], Г. Цукерман [261] та ін. переконливо показано, що сенситивним періодом для становлення самооцінки як особливого компонента самосвідомості є молодший шкільний вік. Основні досягнення цього віку обумовлені провідним характером навчальної діяльності, тож починати формувати адекватну, критичну самооцінку слід саме в початкових класах, у процесі навчальної діяльності молодших школярів, створюючи сприятливі умови, за яких діти стають у самооцінці самостійними.
Особливі функції у формуванні самооцінки учня відіграє навчальна співпраця. Це сприяє розвиткові у школяра потреби і здатності оцінювати і порівнювати себе з іншими. Завдяки цьому створюються умови, що оптимізують становлення позитивних характеристик самооцінки. У ході спільної навчальної роботи самооцінка учнів набуває більш виражену рефлексійність, критичність і обґрунтованість, що досягається зверненням дитини до аналізу своєї діяльності, її процесу та результатів. Зміни в самооцінці пов’язані з усвідомленням учнями тих якостей своєї особистості, які забезпечують продуктивність навчальної роботи та її комунікативний характер. Визначальним моментом позитивних зрушень в самооцінці виступає зростання у дитини вимогливості до себе та доброзичливого ставлення до однолітків.
У результаті аналізу педагогічного досвіду загальноосвітніх навчальних закладів з формування самооцінки молодших школярів нами виявлено низку суперечностей між:
– соціальною та особистісною значущістю формування самооцінки і низьким рівнем її сформованості у молодших школярів;
– необхідністю формувати самооцінку молодших школярів у процесі навчання і слабкою підготовленістю вчителів до керівництва цією діяльністю;
– потребою педагогів в опануванні технологіями формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності та недостатнім їх відображенням у психолого-педагогічній і методичній літературі;
– значним потенціалом спільної навчальної діяльності та недостатнім її використанням при формуванні адекватної самооцінки молодших школярів.
Отже, актуальність дослідження зумовлена:
– соціальним замовленням суспільства на виховання майбутніх громадян, які здатні об’єктивно контролювати, оцінювати й коригувати свою діяльність;
– потребою визначення ефективних педагогічних технологій, спрямованих на формування самооцінки молодших школярів;
– необхідністю створення сприятливих умов задля формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності.
Отже, незважаючи на посилення інтересу дослідників до проблеми самооцінки, питання організації процесу її формування в початковій школі вимагають поглибленого вивчення, що й зумовило вибір теми дослідження: «Дидактичні умови формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою комплексної наукової теми «Теорія освіти і навчання як цілісна дидактична система» Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (реєстраційний номер 0100U006882). Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №5 від 27.01.2005 р.) і узгоджена в бюро Ради з Координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №5 від 24.05.2005 р.).
Метою дослідження є визначення й теоретичне обґрунтування дидактичних умов, що сприяють формуванню самооцінки молодших школярів у процесі навчання.
Гіпотеза дослідження. В основі дослідження лежить гіпотеза про те, що ефективність формування самооцінки молодших школярів у процесі навчання буде вищою за умов:
– мотивації учнів до самооцінної діяльності;
– включення педагогом учнів до систематичного і послідовного процесу самоаналізу в умовах спільної навчальної діяльності;
– поетапності формування мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-практичного компонентів самооцінки;
– опори на традиції гуманістичної освіти, формування гуманних взаємин між учасниками навчального процесу, підтримки позитивного емоційного стану молодших школярів у процесі самооцінювання навчальної діяльності, надання їм своєчасної допомоги.
Відповідно до мети і гіпотези визначені такі завдання дослідження:
1. Розкрити на основі вивчення й аналізу філософської і психолого-педагогічної літератури сутність, структуру і функції самооцінки.
2. З’ясувати можливості спільної навчальної діяльності у формуванні самооцінки молодших школярів.
3. Визначити та обґрунтувати дидактичні умови, що сприяють формуванню самооцінки молодших школярів у процесі їхнього навчання.
4. Експериментально перевірити вплив визначених дидактичних умов на процес формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності.
Об’єкт дослідження – процес формування самооцінки молодших школярів.
Предмет дослідження – дидактичні умови формування самооцінки молодших школярів у процесі спільного навчання.
Для реалізації поставлених завдань і перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:
• теоретичні: теоретичний аналіз педагогічної, психологічної й науково-методичної літератури з метою визначення стану розробленості проблеми, що досліджується; порівняння, синтез, узагальнення й систематизація;
• емпіричні: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези, анкетування вчителів, батьків та учнів, тестування, опитування школярів, спостереження, бесіди – з метою виявлення результативності експериментального дослідження;
• статистичні: методи математичної статистики з метою якісного аналізу здобутих даних.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі: Городецької загальноосвітньої школи I–III ступенів Уманського району Черкаської області; Родниківської загальноосвітньої школи I–III ступенів Уманського району Черкаської області; Уманської загальноосвітньої школи I–III ступенів №9 Черкаської області; Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №84» Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області; Миколаївської загальноосвітньої школи I–III ступенів №50 імені Г.Л. Дівіної Миколаївської області та ін. Дослідженням було охоплено 441 учень, 54 учителів, 155 батьків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
уперше на основі вивчення й аналізу філософської і психолого-педагогічної літератури здійснено системний аналіз теорії та практики формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності та визначено дидактичні умови, які сприяють ефективності цього процесу: мотивація учнів до самооцінної діяльності; включення педагогом учнів до систематичного і послідовного процесу самоаналізу в умовах спільної навчальної діяльності; поетапність формування когнітивного, мотиваційно-ціннісного та діяльнісно-практичного компонентів самооцінки; опора на традиції гуманістичної освіти, формування гуманних взаємин між учасниками навчального процесу, підтримка позитивного емоційного стану молодших школярів у процесі самооцінювання навчальної діяльності, надання їм своєчасної допомоги;
– узагальнено сутність поняття «самооцінка», її структуру, функції та особливості формування у процесі навчання;
– окреслено можливості спільної навчальної діяльності у формуванні самооцінки молодших школярів;
– здобуто нові дані про зміни, що відбуваються в самооцінці молодших школярів за впливу систематичного введення у процес спільної навчальної роботи визначених дидактичних умов;
– подальшого розвитку набула характеристика оптимальних заходів щодо формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у виявленні дидактичних умов, які оптимізують процес формування самооцінки учнів молодшого шкільного віку у навчальній діяльності. Знання особливостей та умов формування цього найважливішого особистісного утворення, яке є фундаментом для подальшого саморозвитку і самовдосконалення, дасть змогу учителям початкових класів планувати спрямовані дії, що сприятимуть становленню учня як суб’єкта навчальної діяльності та спілкування. Матеріали дисертації можуть бути використані: у масовій шкільній практиці для розширення курсів лекцій, практичних і семінарських занять у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації; при укладанні підручників, посібників, методичних рекомендацій для студентів, учителів, науковців, а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників.
Упровадження результатів дослідження. Основні висновки і практичні рекомендації, викладені у дослідженні, впроваджено у навчально-виховний процес Городецької загальноосвітньої школи I–III ступенів Уманського району Черкаської області (акт №116 від 24.09.2014 р.), Родниківської загальноосвітньої школи I–III ступенів Уманського району Черкаської області (акт №240 від 17.04.2014 р.), Уманської загальноосвітньої школи I–III ступенів №9 Черкаської області (довідка №54 від 19.02.2009 р.), Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №84» Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області (акт №418 від 18.03.2014 р.), Миколаївської загальноосвітньої школи I–III ступенів №50 імені Г.Л. Дівіної Миколаївської області (акт №118 від 15.09.2014 р.).
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечено теоретичною і методологічною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю застосованого комплексу методів дослідження конкретній меті й завданням дисертаційної роботи, дотриманням вимог до організації й проведення педагогічного експерименту та критичним аналізом його результатів, використанням об’єктивних показників рівнів сформованості компонентів самооцінки в учнів експериментальних класів, математичною обробкою кількісних показників.
Особистий внесок здобувача у статтях, написаних у співавторстві (Перфільєва Л.П., Яценко А.А. ), полягає у конкретизації ідей щодо формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності, розкритті науково-теоретичного пошуку, потенціалу дидактичного інструментарію для роботи в початковій школі. Проаналізовано джерела з проблеми діагностики розвитку самооцінки учнів початкових класів; визначено психолого-педагогічні умови розвитку уяви школярів; описано практичне застосування відповідних діагностичних матеріалів; схарактеризовано особливості застосування інтерактивних технологій тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах різних рівнів: міжнародних – «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2004), «Методи і засоби забезпечення неперервності едукаційного процесу в закладах освіти» (Черкаси, 2008), «Роль едукаційного середовища в підготовці вчителя в початковій школі» (Умань, 2010), «Сучасні проблеми дидактики вищої школи» (Умань, 2012), «Мистецтво у контексті освітньої парадигми: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Умань, 2013), «Зв’язок сучасної дидактики з педагогічним досвідом Я. А. Коменського» (Умань, 2013), «Психолого-педагогічний супровід формування життєвої компетентності дітей дошкільного та шкільного віку» (Умань, 2013); всеукраїнських – «Нові технології навчально-виховного процесу в початковій школі» (Київ, 2000), «Сільська початкова школа: проблеми, пошуки, перспективи» (Київ, 2000), «Підготовка вчителя до впровадження нових технологій навчання у малокомплектній початковій школі» (Умань, 2004), «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 2004), «Підготовка педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах у контексті процесів глобалізації» (Умань, 2005), «Всеукраїнські педагогічні читання «Буде школа – буде село – буде держава» – До дню народження Олександра Антоновича Захаренка» (Черкаси, 2006), «Україна наукова» (Київ, 2008), «Україна наукова, Ч.2» (Київ, 2009), «Традиції та інновації у підготовці вчителя початкової школи» (Умань, 2011), «Права дитини: від витоків до сьогодення» (Умань, 2013), «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (Умань, 2013), «Творча спадщина Тараса Шевченка як чинник національно-патріотичного виховання майбутніх вчителів мистецьких дисциплін» (Умань, 2014); «Неперервна педагогічна освіта в Україні: стан, проблеми, перспективи» (Умань, 2014); семінарах – «Використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі» (Умань, 2013), «Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін» (Умань, 2014).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 28 наукових працях. З них: 8 статей у фахових наукових виданнях України: 1 – у науковому періодичному виданні іншої держави.
Опубліковано 19 праць, які додатково відображають наукові результати дисертації. Одноосібних публікацій – 18.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (271 найменування) на 30 сторінках, 12 додатків на 22 сторінках. Основний текст дисертації становить 165 сторінок (таблиць – 10, рисунків – 7). Загальний обсяг роботи – 215 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези та дало змогу сформулювати висновки відповідно до поставлених завдань.
1. У процесі системного аналізу науково-педагогічних джерел з’ясовано, що проблема формування самооцінки особистості була актуальною в усі періоди розвитку вітчизняної та світової педагогічної науки.
Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури дав змогу розглядати самооцінку як основу процесу самоусвідомлення особистості, як показник індивідуального рівня розвитку, його особистісний аспект. Самооцінка як особистісне утворення позначається на регуляції поведінки і діяльності; як характеристика особистості, її центральний компонент формується за активної участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу.
Проведений теоретичний аналіз дав змогу представити структуру самооцінки у вигляді трьох компонентів:
мотиваційно-ціннісного, що характеризується позитивним ставленням до дії самооцінювання, потребою довідатися про себе, свої позитивні і негативні характеристики, прагненням досягти успіху у спільній діяльності, пізнавати себе з кращого боку;
когнітивного, основу якого складають знання людини про себе – ситуативні чи стійкі, позитивні чи негативні, більш або менш значущі для особистості;
діяльнісно-практичного як системи вмінь самооцінювання, що характеризується здатністю розрізняти ознаки, за якими діти оцінюють свої позитивні і негативні якості, діяльність у групі, уміння адекватно оцінити власну діяльність у групі, здатність критично ставитися до оцінки своїх умінь іншими учнями.
На підставі здійсненого аналізу психолого-педагогічних наукових джерел було виокремлено функції самооцінки:
мотиваційну, що забезпечує свідому, мотивовану поведінку, реалізацію обраної позиції, самореалізацію і включає в себе всі види спонукань – мотиви, прагнення, ідеали, цілі, усвідомлені спонукання до діяльності;
орієнтаційну, яка передбачає орієнтування в ситуаціях оцінювання себе, своїх можливостей, своєї діяльності в групі;
регулятивну, що забезпечує свідому саморегуляцію своєї поведінки умовах, які вимагають докладання свідомих зусиль для оцінювання себе і виконуваної діяльності, керування собою в умовах емоційного збудження чи втоми, здатність діяти відповідно до вимог ситуації, дорослого чи дитячого колективу;
рефлексійну, яка виявляється в умінні людини усвідомлювати те, що вона робить, й аргументувати, обґрунтовувати свою діяльність.
2. У дослідженні доведено потенційні можливості навчальної діяльності у формуванні самооцінки молодших школярів.
З’ясовано, що спільною вважається діяльність, за якої її завдання сприймаються як групові.
Це потребує об’єднання учнів для розв’язання поставлених завдань. Іншою ознакою навчальної діяльності є наявність взаємної залежності, взаємоконтролю та відповідальності.
Доведено, що використання спільних форм навчальної діяльності вносить істотні позитивні зміни у формування самооцінки, дає можливість порівнювати себе з однолітками, у ній створюються умови для колективного аналізу роботи, розвитку умінь і потреби аналізувати, доводити свою думку, оцінювати свої дії з погляду іншого.
3. Синтез ідей, розроблених у вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній науці, аналіз передового педагогічного досвіду формування самооцінки молодших школярів у навчальній діяльності дали можливість визначити дидактичні умови, за яких цей процес відбувається успішніше:
– мотивація учнів до самооцінної діяльності;
– включення педагогом учнів до систематичного і послідовного процесу самоаналізу в умовах навчальної діяльності;
– поетапність формування мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісно-практичного компонентів самооцінки;
– опора на традиції гуманістичної освіти, формування гуманних взаємин між учасниками навчального процесу, підтримка позитивного емоційного стану молодших школярів у процесі самооцінювання навчальної діяльності, надання їм своєчасної допомоги.
4. На підставі діагностичних даних у сформованості кожного компонента самооцінки було виділено три рівні:
– високий;
– середній;
– низький.
Проведена діагностика показала високий ступінь кореляції між рівнями сформованості окремих компонентів самооцінки, що дало змогу в цілому визначити рівень сформованості самооцінки як середній показник рівнів сформованості її складових.
Здійснено експериментальну роботу, спрямовану на перевірку висунутої гіпотези, результати якої свідчать про її ефективність.
Комплексне застосування визначених дидактичних умов уможливило одержання даних, які склали основу об’єктивно статистичного узагальнення: у результаті заключного діагностування було виявлено, що:
– в експериментальних класах зросла кількість учнів, що мають високий рівень сформованості самооцінки (з 14,9% під час констатувального етапу експерименту до 24,8% під час контрольного зрізу);

– зросла кількість учнів з середнім рівнем – з 43,2% до 60,1%;
– зменшилася кількість учнів з низьким рівнем сформованості самооцінки – з 41,9% до 15,1%.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми, актуальним і перспективним залишається подальше осмислення самооцінки, питання вивчення резервів усіх навчальних предметів початкової школи для формування самооцінки молодшого школяра, наступності в її формуванні в початковій та середній ланках загальноосвітніх навчальних закладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврелий Антоний Марк. Наедине с собой: Размышления : пер. с греч. класс. / Марк Аврелий Антоний ; [пер. – С. М. Роговин; вступ. ст. – С. А. Котляревский]. – Куйбышев : Куйбыш. книж. изд-во, 1991. – 173 с.
2. Алексюк А. М. Дидактичні принципи навчання у вузі / А. М. Алексюк // Педагогіка вищої освіти України : Історія. Теорія. – К. : Либідь, 1998. – С. 395–396.
3. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников : экспериментально-педагогическое исследование / Ш. А. Амонашвили. – М. : Просвещение, 1984. – 296 с.
4. Амонашвили Ш. А. Как живете, дети? : пособ. для учителя / Ш. А. Амонашвили. – М. : Просвещение, 1986. – 174 с.
5. Ананьев Б. Г. Вопросы психологии обучения и воспитания в трудах Я. А. Коменского / Б. Г. Ананьев // Советская педагогика. – 1971. – №2. – С. 48–54.
6. Андреева М. Н. Моделирование системы педагогического стимулирования самооценки младших школьников : дисс. на соискание ученой степени канд. пед. наук : 13.00.01 / Марина Николаевна Андреева; Тамбовский гос. ун-т имени Г. Р. Державина. – М., 2007 – 207 с.
7. Андрусишин Ю. Особливості становлення самооцінки молодших школярів за умов розвивального навчання / Ю. Андрусишин // Магістр. – Тернопіль : ТИПУ, 2008. – Вип. 4. – С. 9–11.
8. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти відповідно до викликів ХХІ століття / В. Андрущенко, В. Бондар // Вища освіта України. – 2009. – №4. – С. 7–23.
9. Античная философия: Энциклопедический словарь. – М. : Прогресс-Традиция, 2008. – 896 с.
10. Архиреева Т. В. Школьная успеваемость как условие развития самооценки академической компетентности у детей младшего школьного возраста / Т. В. Архиереева // Психол. обуч. – 2008. – №7. – С. 17–27.
11. Балютіна К. Засоби формування у школярів самооцінних суджень / К. Балютіна // Початкова школа. – 2004. – №7. – С. 25–26.
12. Бардин К. В. Как научить детей учиться : кн. для учителя / К. В. Бардин. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Просвещение, 1987. – 112 с.
13. Бардин К. В. Контроль и самооцінка / К. В. Бардин // Как научить детей учится. – М., 1987. – С. 74–111.