Дзезик Сергій Сергійович. Державне регулювання природних монополій на локальних ринках комунальних послуг

brief description

Дзезик Сергій Сергійович. Державне регулювання природних монополій на локальних ринках комунальних послуг: дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Одеський держ. економічний ун-т. - О., 2004

Дзезик С.С. Державне регулювання природних монополій на локальних ринках комунальних послуг. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Одеський державний економічний університет, Одеса, 2004.
В дисертації розглядаються проблемні питання державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання на локальних ринках комунальних послуг. На основі системного дослідження екзо- та ендогенних факторів розкрито специфічні риси функціонування підприємств ВКГ, визначено особливості їх монопольних проявів. Досліджено фактори фінансової та виробничої стійкості підприємств галузі. Надано характеристику механізмів державного регулювання у цій сфері. Розроблено пропозиції з удосконалення механізму формування тарифів на послуги водоспоживання та надано рекомендації щодо впровадження сценаріїв розвитку підприємств ВКГ в умовах трансформації економіки України.

У дисертації наведено теоретичні дослідження та практичні розробки, що стосуються механізмів державного регулювання діяльністю природних монополій на локальних ринках послуг водопостачання та водовідведення.

Дослідження показало, що специфіка функціонування господарюючих суб’єктів на локальних ринках комунальних послуг є недостатньо вивченою. Зокрема, на основі порівняння мотивів, можливостей застосування та характерних ознак таких явищ, як диференціація тарифів, перехресне субсидування та дискримінаційне ціноутворення, зроблено висновок, що встановлення цін за групами споживачів на послуги комунальних підприємств виступає як самостійне соціально-економічне явище. Розкрита економічна сутність та сформульоване авторське визначення диференціації цін за групами споживачів, як встановлення різних цін для груп споживачів відповідно із пріоритетами, заданими соціально-економічною системою більш високого рівня. При застосуванні диференційованих тарифів за групами споживачів в цілому по підприємству забезпечується така ж сума прибутків, як і при встановленні єдиних цін.
Встановлені компоненти диференційованих за групами споживачів тарифів. Це дозволяє уникнути помилок, пов’язаних із сприйманням компенсації невідшкодованої населенням вартості послуг у складі тарифу для інших споживачів як рівня рентабельності і трактування цього явища як встановлення дискримінаційних цін.
На основі визначення обмежень з боку зовнішнього середовища на діяльність підприємств ВКГ на регіональних ринках, у дисертації висвітлена специфіка монопольних проявів підприємств галузі, яка заключається в тому, що на ринках послуг водоспоживання практично унеможливлюється обмеження обсягів виробництва з метою створення дифіциту, а тарифи не виконують функцію сигналізатора ступеня напруги між потребою в послугах та їх задоволенням, тому основними шляхами максимізації прибутку є підвищення тарифів при заданих витратах або мінімізація витрат при фіксованих тарифах. Доведено, що з огляду на специфічні риси функціонування комунальних підприємств, набір інструментів, які можуть застосовуватися до них, досить обмежений і найбільш дієвим серед них є регулювання тарифів з обов’язковим контролем за їх застосуванням, параметрами якості та виконанням виробничої програми.
В умовах трансформації економіки особливого значення набуває необхідність підтримання фінансової і виробничої стійкості підприємств. Наголошено, що діяльність підприємств повинна бути спрямована не лише на адаптацію до впливів з боку зовнішнього середовища, але й на оптимізацію внутрішніх параметрів, які здебільшого випадають із поля зору, тим самим обмежується процесс задіяння потенційних можливостей. Тому запропоновано додатково до існуючих класифікацій факторів впливу на соціально-економічні системи розглядати також пасивні” і активні” фактори. Активні фактори в основному формуються у зовнішньому середовищі, не залежать від господарської діяльності підприємств та практично не піддаються контролю, вони найбільш динамічні та характерізуються високим ступенем впливу, пасивні здебільшого, внутрішні фактори, які не змінюються протягом тривалого часу, проте продовжують здійснювати пасивний” вплив на показники роботи системи, стримуючи розвиток потенційних можливостей.
На основі наведених результатів удосконалено механізм формування тарифів, який полягає в наступному. Розраховані на деякий час тарифи фактично відбивають існуючий рівень технології, стан основних засобів та інші аспекти виробничої діяльності конкретних підприємств, а також вартість факторів виробництва на момент формування тарифів. Стимулом до зміни внутрішніх параметрів має стати фіксування економічно обґрунтованих тарифів на період від 3-х до 5-ти років, залежно від терміну окупності капітальних вкладень та з метою отримання протягом деякого часу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Проте високі темпи зміни зовнішніх (активних) факторів у трансформаційній економіці практично спотворюють такі стимули, для подолання чого запропонований порядок індексації на основі розроблених формул (1) (6) та який базується на виділенні індивідуальних складових собівартості, розрахованих на 1 м3послуг. Це дозволяє проводити об’єктивну індексацію конкретних елементів тарифів у бік збільшення або у бік зменшення. При цьому під час визначеного терміну дії базових тарифів не враховуються зміни внутрішніх параметрів. Саме це і є тим стимулом, який дозволяє підприємству отримувати прибуток після проведених заходів з економії ресурсів. Після закінчення дії базового тарифу підприємство повинно сформувати нові тарифи, але вже із врахуванням отриманої річної економії. Таким чином, підприємства стабільно функціонують та зацікавлені у розвитку виробництва, а для споживачів після закінчення терміну дії базових тарифів здійснюється їхнє зниження на обсяг річної економії.
Обгрунтована недоцільність повної відмови від диференціації тарифів за групами споживачів у комунальному господарстві, запропоновано приймати рішення з цього приводу із врахуванням таких критеріїв: навантаження на бюджети різних рівнів, платоспроможність груп споживачів, варіанти розвитку підприємств та інших аспектів; рішення щодо встановлення диференційованих тарифів доцільно приймати на місцевому рівні.
Поряд із цим, обґрунтована недоцільність диференціації тарифів за територіальною ознакою, як чинника зростання тарифів й росту соціальної напруги в окремих населених пунктах.
Показано, що при поділі існуючих підприємств ВКГ на самостійні господарські одиниці знижується оперативність у роботі, а виробничий процес стає нестабільним. Зроблено висновок, що сталий розвиток підприємств галузі може бути забезпечений лише за умови підтримання єдиного виробничого організму, який надає соціально-значущі послуги.
Розроблено рекомендації щодо впровадження сценаріїв розвитку підприємств ВКГ в умовах трансформації економіки України,які передбачають підсилення ролі наукового та техніко-економічного обґрунтування під час прийняття органами державного регулювання рішень та містять рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази та практичних заходів, ранжированих за їх пріоритетністю та послідовністю відповідно принципу системності.