ЕКСПЕРТИЗА В МИТНІЙ СПРАВІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

brief description

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МИТНА СПРАВА У СТРУКТУРІ ДІЯЛЬНОСТІ
ДЕРЖАВИ
1.1. Поняття митної справи
1.2. Правові основи митної справи
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ НЕОБХІДНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ
ЕКСПЕРТИЗИ В МИТНІЙ СПРАВІ
2.1. Визначення поняття та правові засади експертизи
в митній справі
2.2. Значення висновків експертних органів для вирішення
спірних питань у митній справі
2.3. Особливості проведення експертизи згідно з митним
законодавством
2.4. Правовий статус експертних установ та експертів
у митній справі
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ВИСНОВКІВ
У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ
ОРГАНІВ
3.1. Класифікація (види) експертиз, які застосовуються
в митній справі
3.2. Оцінка та сфера використання висновків експертизи
в митній справі
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми. Створення самостійної митної справи є одним із найважливіших досягнень суверенної України. Розвиток ринкових відносин, втілення міжнародних митних стандартів, правил та норм суттєво змінили зміст митної справи, у зв’язку з чим ст. 3 Митного кодексу України визначила нове поняття митної справи. Митна справа – це різнофункціональна діяльність значного кола державних органів та установ із встановлення порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон, а також організація дотримання цього порядку. Ця різноманітна діяльність органів та посадових осіб потребує використання спеціальних знань, що виходять за межі знань, якими повинні володіти суб’єкти, від котрих залежить прийняття рішень щодо переміщення предметів через митний кордон України та для боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
Використання спеціальних знань у митній справі є об’єктивною необхідністю. У дисертації стверджується, що основна частина спеціальних знань використовується в митній справі при прийнятті рішень щодо дозволу переміщення товарів і лише незначну частину використовують органи та особи, які задіяні в митній справі до правоохоронної діяльності, тобто в боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. На жаль, у нашій правовій літературі на це не звертається увага, тому підстави процедури призначення та організації використання спеціальних знань у прийнятті управлінських рішень зосталися поза увагою науковців та законодавця. Зосталися поза увагою й особливості діяльності митних лабораторій, установ та осіб, які залучаються до проведення експертиз у митній справі (товарознавчої, екологічної, фітосанітарної тощо), а також вплив висновків цих експертних закладів на прийняття обґрунтованого та законного рішення. Це обумовило відсутність належного правового регулювання залучення експерта та спеціаліста для вирішення питань щодо законного та обґрунтованого переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон, невизначеність стану митних лабораторій, невизначеність експертних висновків цих лабораторій при розгляді справ про боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці як українських вчених, так і вчених зарубіжних країн, зокрема адміністративно-правових наук (В.Б. Авер’янова, А.П. Альохіна, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченко, Ю.М. Дьоміна, С.В. Ківалова, Д.В. Приймаченко, В.К. Шкарупи), криміналістики (Р.С. Бєлкіна, В.П. Колмакова, В.О. Комахи, О.Р. Россинської, З.М. Соколовського, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітько), кримінально-процесуального права (Ю.П. Аленіна), а також праці, які безпосередньо стосувалися проблем правового статусу спеціалістів та експертів у митній справі (Б.М. Габричидзе, Є.В. Додіна, В.Г. Драганова, Є.В.Жиряєвої, Л.В. Калаянової, А.Н. Козиріна, В.В. Прокопенка, О.П. Федотова тощо). Однак, незважаючи на розгляд у працях останніх статусу спеціалістів та експертів, в основному вони дослідили проблеми проведення експертизи у справах про контрабанду та порушення митних правил. Багатофункціональна діяльність митної служби потребує не тільки дослідження застосування спеціальних знань під час розгляду справ про порушення в митній справі, а і при прийнятті рішення відносно дозволу переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, яке має значну специфіку.
Вивчення та аналіз праць зазначених науковців дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання застосування висновків експертів та спеціалістів у митній справі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії «Організаційно-правові основи митної та морської політики», які, у свою чергу, є частиною загальної проблеми дослідницької роботи, що розробляє Одеська національна юридична академія в рамках загальнонаукової тематики «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз та комплексне вивчення нормативної бази, що визначає статус спеціалістів, експертів та експертних органів у процесі провадження митної справи, форми та методи їхньої діяльності.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні задачі:
визначити поняття «митна справа» та загальні умови її здійснення у зв’язку із набранням чинності новим Митним кодексом України;
розкрити зміст понять «спеціальні знання в митній справі» та «експертиза в митній справі»;
визначити місце і роль «експерта» та «спеціаліста» у здійсненні митної справи, їхній процесуальний статус;
виявити та дослідити загальні засади призначення та проведення експертизи в митній справі;
визначити місце експертних закладів митної служби в системі експертних закладів та осіб, спеціальні знання яких використовуються в митній справі;
дати характеристику експертним підрозділам митної служби (Центральному митному управлінню лабораторних досліджень та експертної роботи та іншим підрозділам цієї гілки митної служби);
вивчити та узагальнити практику роботи експертних підрозділів митної служби;
охарактеризувати особливості процедури проведення експертних досліджень при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України;
показати особливості процедури проведення експертних досліджень у справах про контрабанду та порушення митних правил;
з урахуванням вад і колізій у чинній нормативній базі, тенденцій розвитку адміністративістики розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює організацію та проведення експертизи в митній справі, з урахуванням комплексного аналізу правоохоронної та правозастосовної діяльності митних органів;
визначити практичне та теоретичне значення використання висновків для митної справи, заснованих на спеціальних знаннях, які надають органи, що належать до різних державних та недержавних експертних установ.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що складаються з приводу проведення експертиз у митному провадженні, практика використання висновків експертизи в правозастосовній діяльності митних органів.
Предметом дослідження є вітчизняна і зарубіжна нормативна база, що регламентує особливості, підстави та процедури призначення і проведення експертиз; статус експертних органів, експертів, спеціалістів та осіб, що не належать до митної служби в митному провадженні.
Методи дослідження. У процесі аналізу завдань, які охоплює дисертаційне дослідження, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Основу методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи складає системний аналіз, який і визначив стратегію дослідження у сфері митно-правового регулювання інституту експертизи. Методи вибрані з урахуванням поставленої мети, визначених задач, об’єкта і предмета дослідження. Їх застосування має комплексний характер, що дозволило найбільш адекватно відобразити діалектику розвитку інституту митної експертизи в реальній дійсності, його функції, місце, роль та значення.
Серед найважливіших із них слід виділити такі. За допомогою логіко-семантичного методу сформульовано та поглиблено понятійний апарат, що використовується в дослідженні. Діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються у сфері реалізації митної політики держави за участі митних органів, дозволив простежити розвиток інституту митної експертизи: зміну її змісту, кола експертних закладів, напрями їхньої роботи, взаємодію митних лабораторій із митними органами тощо. Історичний та логічний методи, які забезпечили багатостороннє висвітлення становлення та генезис інституту експертизи та, як наслідок, пізнавання його об’єктивної логіки й логічне вивчення за допомогою реконструкції історії його створення і закріплення. Використання системно-структурного методу дозволило дослідити структуру організації та діяльності експертних установ митної служби України. Функціональний метод використовувався для вивчення функцій експертів та спеціалістів у митній справі. Стан правового забезпечення діяльності експертних установ митної служби України вдалося з’ясувати за допомогою методу нормативно-логічного аналізу. Методи аналізу та синтезу дали змогу усвідомити різноманітне в правовому забезпеченні використання спеціальних знань у реалізації митної справи, форм та методів їх застосування, виявити внутрішні тенденції та можливості розвитку цього правового інституту, а потім з’єднати вивчені компоненти складного явища.
Емпіричною основою дослідження були Конституція України, Цивільно-процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Митний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу» та відомчі акти Державної митної служби щодо експертної діяльності, а також вивчення практики діяльності Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, експертних підрозділів регіональних митниць, митниць.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за сутністю, змістом і характером є першим комплексним монографічним дослідженням правової природи та змісту інституту експертизи в митному провадженні, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:
вперше:
визначено поняття та зміст митної справи в Україні у зв’язку з прийняттям нового Митного кодексу України;
зроблено висновок щодо необхідності використання спеціальних знань при здійсненні митної справи;
визначено місце в провадженні митної справи спеціальних видів експертиз (екологічної, фітосанітарної, радіологічної, визначення культурних та історичних цінностей та інш.), які є необхідними при здійсненні контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України;
набули подальшого розвитку:
роль, значення та місце експертних досліджень при здійсненні митної справи;
визначення системи лабораторних досліджень та роботи митної служби, їхніх повноважень та взаємовідносин з органами митної служби;
характеристика процедури митних досліджень та експертної роботи у справах про контрабанду та порушення митних правил;
визначення особливостей проведення митних досліджень та проведення експертиз при прийнятті управлінських рішень у митній справі;
удосконалено:
характеристику ролі, місця та статусу митного експерта;
характеристику ролі, місця та статусу спеціаліста, за участі якого здійснюється митний контроль.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки та пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки митного права, правотворчої діяльності та практики діяльності митних органів:
у науково-дослідній сфері – результати, які становлять теорію та практику використання експертних досліджень у сфері реалізації митної політики держави в цілому, можуть бути підставами для подальшого дослідження цих проблем;
у сфері правотворчості – сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в діяльності компетентних органів під час реформування законодавства, що регулює експертну діяльність, зокрема при підготовці змін та доповнень до Митного кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», інших законодавчих та підзаконних нормативних актів;
у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність експертної діяльності митних органів, спрямованої на реалізацію митної політики держави;
у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можна використовувати для підготовки підручників та навчальних посібників з дисципліни «Митне право України», спецдисципліни «Експертиза в митній справі», а також під час викладання зазначених дисциплін в Одеській національній юридичній академії;
у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб митних органів та населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було повідомлено на засіданнях кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних та міжвузівських конференціях: 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, квітень 2006 р.); IV Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, листопад 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, листопад 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення професійної підготовки фахівців з митної справи» (м. Дніпропетровськ, листопад 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, грудень 2006 р.); 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, квітень 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в дев’ятьох наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ
З урахуванням викладеного і на підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів були сформульовані такі положення:
1. У новому Митному кодексі України 2002 р. у ст. 3, яка має назву «Митна справа», не відбувається розкриття цього поняття, а дається лише перелік окремих видів діяльності митних органів. Однак, по-перше, у реалізації митної справи в нашій державі бере участь не тільки митна система, а і значне коло інших державних та недержавних органів, організацій тощо; по-друге, у цій статті визначені лише окремі напрями діяльності митних органів. Дійсно, законодавець правильно вважає, що вони найбільш важливі для участі митних органів у цьому виді державної діяльності, але, на жаль, він не враховує вплив на цей вид діяльності поглиблення зовнішньоторгово-економічних зв’язків, наближення норм митного законодавства України до митних міжнародних норм та стандартів, тому зміст поняття «митна справа» значно розширюється за допомогою включення до нього інформаційної, підприємницької і статистичної діяльності митних органів, міжнародного співробітництва та інших функцій митних органів.
Тому в дисертації пропонується визнати митну справу як спільну діяльність державних та недержавних суб’єктів, яка об’єднується системою митних органів відносно забезпечення виконання правил та стандартів переміщення товарів, багажу та транспортних засобів через митний кордон України.
2. Враховуючи багатоаспектність та складність питань, що виникають у процесі реалізації митної справи, учасники митних відносин потребують широкого використання спеціальних знань. Визначення підстави використання спеціальних знань у будь-якій процесуальній формі таке: норми матеріального (або процесуального) права, що містять спеціальні елементи в певній формі як пряму вказівку закону на застосування таких знань; рівень розвитку наукових знань і ступінь їх адаптації в процесуальній діяльності у вигляді апробованих і рекомендованих до впровадження в експертну діяльність методик (професійної оцінки спеціальних елементів); наявність об'єктивного зв'язку між способом застосування певних наукових знань і юридичною метою їх використання. Використання такого пошукового прийому дозволяє виявити специфічні властивості спеціальних знань як процесуальної категорії, які можуть бути покладені в основу відповідної дефініції. Результатом такого функціонального підходу є висновок про спеціальні знання як про високопотенційну наукову інформацію неправового характеру, які реалізуються за допомогою наукових методик у напрямі встановлення елементів юридичного факту.
3. Відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника, який містить вимоги до працівника тієї чи іншої кваліфікації, обіймання посади співробітника митної служби України потребує, наряду з базовими знаннями, володіння знаннями, що виходять за межі загальновизнаних навчальних планів, тому митники повинні володіти додатковими знаннями економіки, психології тощо. Але й цих додаткових знань, які вони отримують у спеціалізованих навчальних закладах, недостатньо. Це питання вирішується за допомогою експертизи, яка здійснюється спеціалізованими закладами митної служби та розгалуженою системою закладів інших міністерств та відомств, яким надано право проводити експертні дослідження в митній справі.
4. Найбільш важливе місце в проведенні експертиз у митній справі належить системі митних лабораторій на чолі з Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи, до якого входять служби експертного забезпечення митних органів. Ці служби створюються при регіональних митницях, робота цих експертних закладів здійснюється на підставі відомчих актів Держмитслужби, зміст яких обумовлюється основними завданнями, які виконує митна служба.
5. У системі експертних закладів України митні лабораторії займають особливе місце, оскільки вони:
1) здійснюють експертні дослідження у справах про контрабанду та порушення митних правил (застосування санкцій правових норм);
2) у справах про надання дозволів на здійснення операцій, пов’язаних з переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, вибору митного режиму та інших операцій, які здійснюються за участі фізичних та юридичних осіб (застосування диспозиції правових норм).
6. До кола завдань митних лабораторій належить надання висновків:
по-перше, відповідності стану переміщуваних товарів та транспортних засобів даним, які містяться в товаросупроводжуючих документах;
по-друге, надання висновків відносно можливості переміщення через митний кордон України тих чи інших предметів;
по-третє, надання висновків відносно відповідності товарів коду по УКТ ЗЕД для визначення митної вартості та стягнення податків і зборів.
Важливим завданням експертних закладів митних органів є проведення досліджень у справах про контрабанду та порушення митних правил. Розглядаючи стан експертних досліджень, які виконують ці спеціалізовані заклади митної служби, слід дійти висновку, що основна частина цих досліджень належить до надання висновків для прийняття управлінських рішень відносно долі товарів та транспортних засобів для переміщення через митний кордон України.
7. Виконання цих завдань митними лабораторіями обумовлює необхідність застосування ними різноманітних форм та методів дослідження, особливостей оформлення цих висновків та подальшу правову природу застосування цих висновків на практиці.
8. Підвищення ролі та ефективності роботи експертних закладів Державної митної служби потребує подальшого правового регламентування:
по-перше, необхідно внести зміни до ст. 18 Митного кодексу України, в якій зафіксувати чинну систему митних лабораторій, оскільки існуючий текст вже не відповідає дійсності;
по-друге, доповнити Закон України «Про судову експертизу» з вказівкою на те, що в коло експертних закладів, висновки яких є доказом у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах, необхідно включити і митні лабораторії.
9. Оскільки митне дослідження здійснюють заклади ветеринарного, санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіаційного та інших видів спеціального контролю при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України, необхідно прийняти акт на рівні Кабінету Міністрів України відносно єдиних форм та методів експертних досліджень, які вони здійснюють, процесуального їх оформлення, строків їх проведення та вартості проведених ними досліджень.
10. Митні органи є органами дізнання у справах про контрабанду. Відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України, органи дізнання мають оперативно-розшукові повноваження, однак митні органи цих повноважень не мають. Досвід Європейського Союзу засвідчує, що для безперешкодного та швидкого здійснення міжнародної торгівлі митним органам необхідно надати адекватні та збалансовані повноваження, щоб вони мали змогу ефективно протидіяти порушенням митного законодавства, беручи до уваги інтереси законослухняних представників міжнародної торгівлі. Такими повноваженнями є оперативно-розшукові, тому, по-перше, необхідно митному органу надати статус правоохоронного органу, а по-друге, надати оперативно-розшукових повноважень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Соловьев К.А. Легитимность государственной власти в Древней Руси ІХ – начала ХХІІІ вв. // КЛИО. – 1997. – № 1. – С. 5.
2. Каленський Н.Н., Пашко П.В. Основи митної справи в Україні. – К. – 2003. – С. 15-17.
3. Марков Л.Н. Очерки по истории таможенной службы. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1973. – 156 с.
4. Ківалов С.В. Митна політика та митне право в Україні. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. – Сер. «Антологія правової думки. Одеська школа права». – 360 с.
5. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91 р. № 1262–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 44. – Ст. 575.
6. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
7. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2000. – 771 с.
8. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
9. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – 245 с.
10. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
11. Митний кодекс України від 12.12.1991 р. № 1970–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
12. Габричидзе Б.Н. Российское таможенное право. – М.: Норма, 2002. – 448 с.
13. Юридичний словник / За ред. Б.М.Бабія, Ф.Г.Бурчака, В.М.Корець-кого, В.В.Цвєткова. – К.: Головна редакція української Радянської енциклопедії, 1983. – 871 с.
14. Панова В.И. Административно-юрисдикционный процесс. – Саратов: Феникс, 1998. – С. 240-244.
15. Советское административное право / Под ред. В.И.Поповой, М.С.Студенкиной. – М.: Юрид. лит., 1982. – 288 с.
16. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях правильного осуществле-ния советских правовых норм // Советское государство и право. – 1957. – № 6. – С. 25-28.
17. Шергин Е.П. Проблемы административно-деликтного права СССР // Советское государство и право. – 1964. – № 8-9. – С. 53-55.
18. Адміністративне право України: Навч. посібник / Г.Г.Забарний, В.К.Шкарупа. – К.: Паливода А.В., 2005. – 368 с.
19. Бахрах Д.Н., Кивалов С.В. Таможенное право России. – Єкатеринбург, 1995. – 174 с.
20. Линдент П. Международное публичное право / Общ. ред. и предисл. О.В. Иванова: Пер. с англ. – М.: Прогресс Универс, 1992. – 300 с.
21. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти // Государство и право. – 1992. – № 3. – С. 15.
22. Тиковенко А.Г. Государство и авторитет власти // Право и демократия. – Минск, 1991. – Вып. 4. – С. 24–32.
23. Додін Є.В. Поняття та зміст митної справи в Україні // Митна справа. – 2004. – № 4. – С. 11-17.
24. Додін Є.В. Правові основи митної справи в Україні // Митна справа. – 2004. – № 5. – С. 6-18.
25. Лейст О.Э. Сущность и исторические типы права // Вестник Московского университета. – 1992. – Серия 11: Право. – С. 3-9.
26. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
27. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
28. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 93 с.
29. Ківалов С.В. Організаційно-правові основи митної справи в Україні: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Одес. держ. ун-тет ім. І.І.Мечнікова. – Одеса, 1996. – 50 с.
30. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні. – К: КНЕУ, 2001. – 248 с.
31. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – 6-е. вид. – Х.: Консум, 2002. – 160 с.
32. Калаянова Л.В. Експертиза при провадженні справ про порушення митних правил та контрабанду: Автореф. дис... к-та юрид. наук: 12.00.07 / ОНЮА. – Одеса, 2001. – 20 с.
33. Основы естественнонаучных знаний для юристов: Учебник по курсу «Концепции современного естествознания» / Под ред. проф. Е.Р.Россинской. – М.: Норма – ИНФРА-М, 1999. – 350 с.
34. Кузякін Ю.П. Методи використання спеціальних знань у провадженні по справам щодо админістративних правопорушень // Административне право і процесс. – 2005. – № 2. – С. 2-7.
35. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид. лит., 1973. – 192 с.
36. Эджубов Л.Г. Дерматоглифика и дактилоскопия. Проблемы интеграции и методология // Информатизация правоохранительных систем: Тезисы докладов международной IX научной конференции. – М., 2000. – С. 411-415.
37. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М., 1978. – 193 с.
38. Сандровский К.К. Международное таможенное право. – К.: Знання, 2001. – 2-е вид. – 460 с.
39. Рисич Й.Л. До питання про термін «митна політика» // Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи: Матеріали науково-методичної конференції 23-24 листопада 2000 р. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 134-136.
40. Ершов А.Д. Основы управления и организации в таможенном деле: Учеб. пособие – СПб.: Знание, 1999. – 362 с.
41. Алехин А.П. О системе органов государственного управления в современный период // Вестник Московского университета. – Сер. ІІ: Право. – 1991. – № 2. – С. 46-57.
42. Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби України: Указ Президента України від 24.10.2003 р. № 1208 // Урядовий кур’єр від 28.10.2003. – № 202.
43. Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України: Указ Президента України від 24.10.2003 р. № 1209 // Урядовий кур’єр від 28.10.2003. – № 202.
44. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції: Указ Президента України від 09.02.2004 р. № 175 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6 . – Ст. 307.
45. Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість: Указ Президента України від 23.06.2004 р. № 671 // Урядовий кур’єр від 26.06.2004. – № 119.
46. Демин Ю.М. Таможенный контроль в Украине. – К., 2004.
47. Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ. – К.: Вимір, 1998. – 520 с.
48. Ківалов С.В. Скарбниця історії митної справи // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 58-59. – С. 9-13.
49. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.Б.Пашка, М.М.Каленського. – К.: Юстиніан, 2004. – 736 с.
50. Вилкова Н.Г. Применение международных правовых документов в практике разрешения внешнеторговых споров // Право и арбитражная практика. ТПП РФ. – М., 1997. – C. 3-8.
51. Бахрах Д.Н. Таможенное право как институт админстративного права // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 14-18.
52. Основы административного права / Под ред. И.П.Фаминского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Межд. отношения, 1994. – 480 с.
53. Воловик Л.А. Внешнеэкономические операции: виды сделок и коммерческие условия контрактов. – Калининград: ВИПК МРХ СССР, 1991. – 68 с.
54. Управление внешнеэкономической деятельностью государства в СССР И СНГ: Учебник / Под ред. Э.Э. Батизи. – М.: НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – 284 с.
55. Уманський Я.Н. Советское административное право: Учебник для вузов. – М.: Высшая школа, 1970. – 417 с.
56. Козырин А.Н. Таможенное право России. – М., 1995. – 134 с.
57. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митне право: система та динаміка розвитку // Митна справа. – 2002. – № 1. – С. 3-7.
58. Таможенное право: Учебник / Отв. ред. А.Ф. Ноздрачев. – М.: Юристь, 1998. – 575 с.
59. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1995. – 328 с.
60. Конституція України: Закон України від 28. 06. 1996 № 254 к / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
61. Про Єдиний митний тариф України: Закон України від 05.02.1992 р. № 2097–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 259.
62. Про Митний тариф України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2371–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 125.
63. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 960 с.
64. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
65. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / За ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової та ін. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2005. – 552 с.
66. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України від 21.09.99 р. № 1068–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 405.
67. Дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 06.09.2005 р. № 2805–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
68. Про державну службу: Закон України від 16.12.93 р. № 3723–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
69. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Закон України про державну службу: Наук.-практичн. коментар. – О.: Фенікс, 2007. – 316 с.
70. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
71. Прокопенко В.В. Понятия и термины в проекте Закона Украины «О Дисциплинарном уставе таможенной службы Украины» // Митна справа. – 2004. – № 1. – С. 17-19.
72. Приймаченко Д.В. Правове забезпечення діяльності митних органів // Митна справа. – 2006. – № 2. – С. 8-15.
73. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Изд-во Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
74. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Курс таможенного права Российской Федерации. – М.: Дело и сервис, 2002. – 488 с.
75. Наку А.А. Основы таможенного права Европейского Союза: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.10 / Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД России. – М., 2002. – 23 с.
76. Терещенко С.С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Август, 2001. – 422 с.
77. Про державну митну службу України: Указ Президента України від 29 листопада 1996 р. № 1145/96 // Урядовий кур’єр від 05.12.1996. – № 228.
78. Положення про державну митну службу України: Затверджено Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. № 1022 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1477.
79. Разумович Н.М. Источники и формы права // Советское государство и право. – 1988. – № 3. – С. 33.
80. Інструкція з діловодства в митній службі України: Затверджена Наказом державної митної служби України від 28 грудня 2002 р. № 747. – НАУ, версія 9.4.0.0.
81. Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України: Наказ Державної митної служби України від 8 липня 2003 р. № 441. – НАУ, версія 9.4.0.0.
82. Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 3.06.2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 10-13.
83. Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних із застосу-ванням законодавства України з питань митної справи: Рекомендації Президії Вищого господарського суду від 14.07.05 р. № 04-5/218. – НАУ, версія 9.4.0.0.
84. Додін Е.В. Практика вирішення суперечок господарськими судами України, де однією зі сторін є митний орган // Митна справа. – 2003. – № 6. – С. 32-36.
85. Прокопенко Я. Документальна перевірка платника податків як нова форма митного контролю // Митниця. – 2007. – № 1. – С. 8-11.
86. Долгих Т. Ефективність лабораторних досліджень як засіб протидії ухиленню від сплати у повному обсязі митних платежів ЗЕД // Таможенная паралель. – 1999. – № 51. – С. 1.
87. Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України: Затверджено наказом державної митної служби України від 01.10.2003 р. № 646 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 45. – Ст. 2372.
88. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
89. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України / За ред. О.І. Харитонової. – К.: Істина, 2006. – 272 с.
90. Ігонін В.К. Нормотворча діяльність митних органів // Митна справа. – 2006. – № 2. – С. 91-93.
91. Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні: Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 травня 1994 р. за № 106/315.
92. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
93. Зенкин И.В. Право Всемирной торговой организации. – М.: Междуна-родные отношения, 2003. – 500 с.
94. Транснаціональні організації в діяльності компаній-перевізників: Навч. посібник. – К., 2006. – 298 с.
95. Жарский А.В. Соотношение средств правовой защиты при нарушении договора международной купли-продажи товаров // Право и демократия: Сб. науч. тр. – Вып. 10. – Минск, 1999. – С. 81-89.
96. Карпенко Г.Л. Визначення статусу експерта та спеціаліста в різних галузях права України // Правове життя сучасної України: Тези доповідей 9-ої звітної наукової конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу / Відп. ред. д.ю.н., проф. Ю.М. Оборотов // Одеська націон. юрид. акад. – О.: Фенікс, 2006. – С. 258-259.
97. Салтевский М.В. Использование криминалистической техники в борьбе с контрабандой: правовой аспект // Государственная таможенная служба Украины: «Борьба с контрабандой: проблемы и пути их решения». – К., 1998. – С. 56-62.
98. Матусовський Г.А. Криміналістика в системі юридичних наук і її міжнаукові з’вязки: Дис… д-ра. юр. наук. – Харків, 1979. – 293 с.
99. Козяков С. Кто консультировал Конституционный суд? // Зеркало недели. – 2004. – С. 15-17.
100. Проблеми гарантування доставки товарів // Митний брокер. – 2005, грудень. – № 12. – С. 85-89.
101. Строгович М.С. Об уголовно-процессуальном законе. – М., Юрид. лит., 1978. – 110 с.
102. Селиванов Н.А. Проблемы криминалистической техники // Совет-ская криминалистика: Теоретические проблемы. – М.: Госюриздат, 1978. – 56 с.
103. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 160 с.
104. Галкин В.М. Средства доказывания в советском уголовном процессе. – Ч. 2. – М.: Правда, 1968. – 96 с.
105. Эйсман А.А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование). – М.: Юрид. лит., 1967. – 152 с.
106. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 470 с.
107. Соколовский З.М. Понятие специальных знаний // Криминалис-тика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1969. – Вып. 8. – 202 с.
108. Назначение и производство судебных экспертиз: Пособие для следователей, судей и экспертов / Под ред. Г.П. Аринушкина, А.Р. Шляхова. – М.: Юр. лит., 1988. – 63 с.
109. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Феміда, 1996. – 696 с.
110. Юридический энциклопедический словарь. – М.: Юрид. лит., 1984. – 405 с.
111. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. – К.: Вища школа, 1980. – 160 с.
112. Абрамов М.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учеб. пособие (курс лекций). – 2-е изд. – Х.: Одиссей, 2003. – 336 с.
113. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 2. – 464 с.
114. Щодо Положення про кваліфікаційні класи судових експертів: Наказ Міністерства юстиції України від 30 листопада 1995 р. № 360/6. Зареєстровано в Міністерстві юстиції 4 грудня 1995 р. за № 431/967.
115. Про затвердження Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян: Наказ Міністерства юстиції України № 149/7 від 15 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 19. – Код акту 687/1997.
116. Про затвердження Положення про експертно кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: Наказ Міністерства юстиції України № 86/5 від 9 серпня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 33. – Код акту 33371/2005.
117. Прокопенко В.В. Подготовка лиц, уполномоченных на декларирование товаров и транспортных средств // Митна справа (Митний комплект). – 2006. – № 6. – С. 19-23.
118. Иванов Ю.И. Проблемы подготовки управленческих кадров для высших орга¬нов государственного управления // Государственная служба в Российской Федерации: концепция, опыт, проблемы. – М., 1993. – С. 41-42.
119. Додін Є.В. Правове регулювання статусу експерта та спеціаліста в митній справі // Митна справа. – 2004. – № 2. – С. 3-14.
120. Драганов В.Г. Основы таможенного дела: Учебник. – М.: «Экономика», 1998. – 229 с.
121. Про ставки митних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України № 65 від 27. 01.1997 р. (зі змінами) // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 2.
122. Про розрахунок вартості робіт за проведення експертизи: Лист державної митної служби України № 25/12-29/2526–ЕП від 03.03.04 р. – НАУ, версія 9.4.0.0.
123. Про затвердження Порядку відшкодування витрат, пов’язаних із залученням митного контролю, та у справі про порушення митних правил: Постанова Кабінету Міністрів України № 574 від 23.04.03 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст. 767. – Код акту 25017/2003.
124. Постика И.В. Проведение дознания по делам о контрабанде, совершенной с участием представителей предпринимательских структур. – Одеса, 1997. – 80 с.
125. Щодо проведення обов’язкової лабораторної перевірки товарів: Лист Державної митної служби України від 15.08.05 р. № 29/2-28/3866–ЕП // Митний брокер. – 2005. – № 9. – С. 68.
126. Про затвердження концепції створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему й селекцію факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю: Наказ Державної митної служби України від 07.08.05 р. № 776 // Митний брокер. – 2005. – № 7. – С. 62-70.
127. Про затвердження Порядку взаємодiї митних органiв з Центральним митним управлiнням лабораторних дослiджень та експертної роботи при проведеннi митного контролю й митного оформлення товарiв i транспортних засобiв: Наказ ДМСУ № 576 від 05. 08. 2004 р. – НАУ, версія 9.4.0.0.
128. Приймаченко Д.В. Процесуальна форма адміністративної діяльності митних органів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 90-93.
129. Приймаченко Д.В. Сутність та особливості методів адміністра-тивної діяльності митних органів // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 65-69.
130. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Редколегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 1. Загальна частина. – 624 с.
131. Додін Е.В. Експертиза в митній справі // Митна справа. – 2001. – № 2. – С. 3-8.
132. Жиряева Е.В. Экспертиза в таможенном деле и международной торговле. Классификация. Экспертиза. Оценка. – СПб: Питер, 2003. – 558 с.
133. Про покладення ведення УКТ ЗЕД на Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи: Наказ ДМСУ № 669 від 15.07.2005 р. // Митний брокер. – 2005. – № 8. – С. 54-55.
134. Про стан дотримання митними органами вимог наказів Держмитслужби щодо організації та проведення класифікаційної роботи // Митний кур’єр. – 2006. – № 6. – С. 61.
135. Про порядок прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД: Наказ ДМСУ № 238 від 04.04.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 18. – Ст. 954.
136. Калетник И.Г. Черноморская региональная таможня: дела и заботы // Правовой альянс. – 2004. – № 1. – С. 11-12.
137. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Енцикл. слов. / За ред. В.Я. Тація. – X.: Прапор, 2001. – 560 с.
138. Проблеми митного контролю // Митний брокер. – 2005. – № 9. – С. 81-90.
139. www. customs. gov. ua.
140. Крыгин Е.В. Криминалистическая экспертиза в административном процессе: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – X., 1982. – 22 с.
141. Методологичні рекомендації при провадженні по справам про порушення митних правил: Наказ державної митної служби України від 30.12.2004 р. № 936. – НАУ, версія 9.4.0.0.
142. Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1862 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51. – Ст. 2297. – Код акту 23790/2002.
143. Про затвердження Нормативів відбору проб і зразків товарів для проведення досліджень(аналізу, експертизи) митними лабораторіями: Наказ державної митної служби України від 23.12.02 р. № 719. – НАУ, версія 9.4.0.0.
144. Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини: Наказ державної митної служби України від 27.01.2004 р. № 53. – НАУ, версія 9.4.0.0.
145. Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи): Наказ державної митної служби України від 10.12.03 р. № 858. – НАУ, версія 9.4.0.0.
146. Підсумки роботи митних органів у 2005 році // Митний брокер. – 2005. – № 8.
147. Положення про провадження в справах про порушення митних правил: Наказ Держмиткому України від 4 листопада 1992 р. № 205. – НАУ, версія 9.4.0.0.
148. Лист Державної митної служби України № 20/0114–ЕП від 11.01.2006 р. // Митний брокер. – 2006. – № 2. – С. 84-85.
149. Комаха В.О. Окремі аспекти щодо початку підготовки фахівців судово-експертної справи в Україні // Актуальні проблеми політики. – 2003. – Вип. 16. – С. 453-461.
150. Комаха О.В. Використання спеціальних знань у кримінальному процесі як гарантія захисту прав людини // Актуальні питання політики. – 2002. – № 13. – C. 723-727.
151. Тіщенко В.В. Інформаційні процеси в розслідуванні злочинної діяльності // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности. – 2003. – С. 51-61.
152. Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним: Постанова Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 34. – С. 29. – Код акту 5925/1998.
153. Тимчасовий порядок обліку, оцінки і використання конфіскованого митними органами України майна, валюти та цінностей, безхазяйного майна, товарів та інших предметів, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання; Наказом Держмиткому України від 15.11.93 р. № 291. – НАУ, версія 9.4.0.0.
154. Россинская Е.Р. Развитие судебных экспертиз и подготовка специалистов // Закон. – 2005. – № 6: Жилищная реформа. – С. 100-105.
155. Про стан дотримання митними органами вимог наказів Держмитслужби щодо організації та проведення експертної роботи // Митний кур’єр. – № 5. – 2006. – С. 2-3.
156. Про створення Центральної митної лабораторії: Наказ Держмиткома України від 18 березня 1994 № 84-к. – НАУ, версія 9.4.0.0.
157. Про реорганізацію Центральної митної лабораторії в Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи: Наказ Державної митної служби України від 04.02.04 р. № 78. – НАУ, версія 9.4.0.0.
158. Положення про Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи: Наказ державної митної служби України від 29.03.04 р. № 220. – НАУ, версія 9.4.0.0.
159. Про метрологію та метрологічну діяльність: Закон України від 11.02.1998 р. № 113/98 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 30. – Ст. 194.
160. Про затвердження Правил акредитації на право проведення метрологічних робіт: Наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 4 грудня 2000 року № 687 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 517. – Код акту 18165/2001.
161. Надгорный Г.М. Гносеологические аспекты понятия «специальные знания» // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1980. – Вып. 21. – С. 68-69.
162. Експертиза культурних цінностей в умовах митного контролю на прикладі холодної клинкової зброї // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 247-248.
163. Ситник М. Украина – Клондайк для торговцев антиквариатом // Вечерние вести. – 2004, 4 марта. – № 32-33. – С. 2.
164. Про затвердження Порядку проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення: Постанова Кабінету міністрів України від 26.08.2003 р. № 1343 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 35. – Ст. 1889. – Код акту 26248/2003.
165. Карпенко Г.Л. Основні напрямки регулювання експертної роботи в митній справі // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Сімферополь-Ялта: Вид-во КрЮІ ХНУВС, 2006. – С. 163-168.
166. Кочубей М.А. Безопасность в сфере таможенной деятельности: Уголовно-правовой и криминологический аспект / Московский университет МВД России; Фонд содействия правоохранительным органам «Закон и право». – М.: Юнити-Дана, 2005. – 255 с.
167. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 р. № 549–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 148.
168. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном, административном и уголовном процессе. – М.: НОРМА, 2005. – 656 с.
169. Россинская Е.Р. Профессия-эксперт. – М.: Юристъ, 1999. – 190 с.
170. Карпенко Г.Л. Визначення статусу експерта та спеціаліста в різних галузях права законодавства України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 29. – С. 334-339.
171. Тіщенко В.В. Криміналістика: Навч. посiбник. – О.: Фенікс, 2007. – 172 с.
172. Смирнова С.А. Эксперт в правоприменительном процессе: Учеб. пособие. – СПб., 2001. – 256 с.
173. Комаха В.О. Тактичні особливості попереднього дослідження криміналістичних об’єктів та призначення судових експертиз: Монографія. – Вінниця: Державна картографічна фабрика, 2006. – 736 с.
174. Таможенный контроль: Курс лекций. – М.: Экономика, 1999.
175. Большая советская энциклопедия: 2-е изд. / Ред. кол.: А.М. Прохоров (глав. ред.). – М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1981. – Т. 46. – 823 с.
176. Нэгл Т.Т., Холден Р.К. Стратегия и тактика таможенных экспертиз для предпринимателя. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.
177. Шепітько В.Ю. Криміналістичні проблеми збирання доказів технічними засобами у кримінальному процесі // Вісник академії правових наук України. – 2001. – № 4. – С. 198-207.
178. Коврижных А.А. Методика расследования контрабанды: по материалам Дальневосточного региона: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Санкт-Петербургский юридический институт Генеральной прокуратуры РФ. – СПб., 2002. – 22 с.
179. Батутіна А.П., Ємченко І.В. Експертиза товарів: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 277.
180. Картавцев В.И., Нестеров А.В. Использование специальных знаний в раскрытии и расследовании таможенных преступлений // Вестник криминалистики. – 2005. – № 4 (16). – С. 56-59.
181. Окремі питання провадження експертизи // Інформаційний бюлетень ДМКУ. – 1998. – НАУ, версія 9.4.0.0.
182. Прокопенко В.В. Заходи нетарифного регулювання ввезення лікарських засобів на митну територію України // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 18. – С. 533-538.
183. Додін Є.В. Реформування системи експертних установ митної служби України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 26. – С. 25-30.
184. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
185. Карпенко А.Л. Использование опыта и специальных знаний специалистов и экспертов в таможенном деле при осуществлении экспертизы // Митна справа. – 2006. – № 4. – С. 93-96.
186. Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. – М.: Городец, 2000. – 368 с.
187. Аксененко Г.А. Экспертиза в СССР. – М.: Юрид. лит., 1950. – 307 с.
188. Боровский М.Х. Доказательственные факты: проблема заключения эксперта в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1988. – Вып. 5. – 199 с.
189. Азгальдов А.Г., Карпова Н.Н. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности как подвид таможенного контроля // Московский оценщик. – 2000. – № 7. – С. 8-13.
190. Россинская Е.Р. Заключение на запрос о лингвистической экспертизе // Lex Russica. – 2005. – № 4. – С. 804-807.
191. Тиренфельд А.М. Содержание заключения эксперта в уголовном процессе СССР. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. – 92 с.
192. Сушкин Е.А. Лекции по криминалистической технике. – М.: Юрид. лит. – 1991. – 238 с.
193. Методологія експертної діяльності / За ред. В.І. Горбаченка. – К., 1996. – 203 с.
194. Никитин С., Глазова Е., Степанова М., Заключение эксперта: структура и проблемы формулирования // МЭИМО. – 1997. – № 3. – С. 5-17.
195. Новосельцев О.В. Таможенная экспертиза объектов интеллектуальной собственности при пересечении таможенной границы РФ // Аудитор. – 2006. – № 5. – С. 1-8.
196. Практика таможенного дела / П.Н. Кумыкин, Л.А. Мирман,
В.Е. Сердюков, Р.Р. Сильвестр / Под ред. А.П. Винокура. – М.: Изд-во Наркомторга СССР и РСФСР, 1927. – 274 с.
197. Фомичев В.И. Международная торговля и таможенная экспертиза: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 446 с.
198. Кулишер И.М. Доказывание в правоприменительной деятельности государственных органов. – 2е изд., доп. – СПб: Атеней, 1994. – Ч. І. – 122 с.
199. Карпенко Г.Л. Правове регулювання статусу експерта та спеціаліста в митній справі / Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку: Зб. наук. праць міжнародної науково-практичної конференції «Другі Прибузьки юридичні питання» / За ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 339-341.
200. Гончаренко И.И. Таможенная экспертиза: проблемы и перспективы развития на постсовестком пространстве. – М.: Дело и сервис, 2006. – 218 с.
201. Глотова Е. Роль и место органов экспертизы в формировании нерыночных барьеров // МЭИМО. – 1997. – № 3. – С. 5-17.
202. Кушнир И.М. Рамочные стандарты Всемирной таможенной организации. – М.: Хронос, 2007. – 122 с.
203. Терещкова О.С. Україна у міжнародних організаціях: Навч. посібник. – К., 2003. – 268 с.
204. Наку А.А. Основные стандарты таможенного права Европейского Союза. – М., 2006. – 490 с.