ЕКСПЕРТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУДОВО-ЕКСПЕРТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

МОІСЄЄВ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 343.85

ЕКСПЕРТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУДОВО-ЕКСПЕРТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ

Спеціальність: 12. 00. 09 — кримінальний процес і криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук

Науковий консультант:
Шепітько Валерій Юрійович,
Заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Харків — 2011
ЗМІСТ
ВСТУП
4
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СУДОВО-ЕКСПЕРТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

14
1.1. Поняття експертної технології та її місце в судовій експертології
14
1.2. Передумови формування експертних технологій 37
1.3. Експертні технології та предмет, об’єкт, завдання судової експертизи
48
1.4. Експертні технології та експертні методики: співвідношення та розмежування
60
Висновки до розділу І
72
Розділ ІІ. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
74
2.1. Наукові підходи до структури експертних технологій 74
2.2. Блок кадрового забезпечення 95
2.3. Блок формування завдань щодо експертного дослідження 107
2.4. Блок вибору експертних методів та експертних методик 120
2.5. Блок матеріально-технічного забезпечення 131
2.6. Блок формування експертних висновків і висновку експерта 140
Висновки до розділу ІІ
151
Розділ ІІІ. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ЯК РЕЗУЛЬТАТ ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
154
3.1. Технологічний підхід до складання висновку експерта 154
3.2. Значення висновку експерта в експертних технологіях 170
3.3. Відображення стадій експертної технології у висновку експерта
193
Висновки до розділу ІІІ
220
Розділ IV. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ КОМІСІЙНИХ ЕКСПЕРТИЗ

223
4.1. Особливості експертних технологій під час проведення комісійних експертиз
223
4.2. Експертні технології та проблеми взаємодії експертів у процесі проведення комісійних експертиз 245
4.3. Проблеми участі експертів у судовому засіданні
268
Висновки до розділу ІV
296
Розділ V. КОМПОНЕНТ ПРОФІЛАКТИКИ В ЕКСПЕРТНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ
300
5.1. Завдання експертної профілактики та побудова моделі об’єкта експертного профілактичного дослідження
300
5.2. Експертні технології в криміналістичному прогнозуванні 328
Висновки до розділу V
340
ВИСНОВКИ
342
ДОДАТКИ
350
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 372

ВСТУП

Актуальність теми. Важливою функцією соціальної, демократичної та правової держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина (ст. 3 Конституції України). В умовах сьогодення судова експертиза стає одним із суттєвих важелів належного забезпечення таких прав і свобод.
Криміногенна ситуація в Україні свідчить про наявність деяких негативних тенденцій щодо сучасної озброєності та технічної оснащеності злочинців, формування їх в організовані групи і злочинні організації. У злочинному середовищі все частіше використовуються новітні науково-технічні засоби, закордонна вогнепальна зброя, вибухові пристрої тощо. Задля успіху боротьби із сучасною злочинністю стає необхідним пропонування правоохоронним органам адекватних прийомів, методів та засобів, що мають перевищувати рівень винахідливості та технічної оснащеності злочинців.
Значний обсяг відомостей про факти та обставини події злочину міститься в матеріальних носіях інформації – слідах, предметах, документах, інформаційних мережах тощо – певні з яких піддають судово-експертному дослідженню. За таких обставин від судових експертів потребується не лише розроблення нових експертних методик, а й удосконалення процедури їх застосування, яку можна позначити терміном «експертна технологія» з урахуванням необхідності ефективного та раціонального використання наявних ресурсів – процесуальних, матеріальних, кадрових та ін.
Важливим підґрунтям поданого дисертаційного дослідження є праці відомих учених у галузі кримінального процесу, криміналістики, судової експертології: Т. В. Авер’янової, Л. Ю. Ароцкера, А. Р. Бєлкіна, Р. С. Бєлкіна, В. Д. Берназа А. І. Вінберга, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, Г. Л. Грановського, Ю. М. Грошевого, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Н. І. Клименко, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, Н. П. Майліс, Г. А. Матусовського, Д. Я. Мирського, Ю. К. Орлова, О. Р. Россинської, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, І. Я. Фрідмана, В. Ю. Шепітька, О. Р. Шляхова, М. С. Шумила та інших. Окремі питання щодо можливостей використання технологічного підходу у судово-експертній діяльності висвітлюються в роботах М. Є. Бондар, Н. А. Замараєвої, О. А. Крестовнікова, Л. В. Лазарєвої, С. М. Плешакова, Г. В. Прохорова-Лукіна, В. К. Стринжі, М. Г. Щербаковського та ін. Проте у цих наукових працях проблеми використання експертних технологій у судово-експертній діяльності ще не були предметом окремого дослідження. Відсутня цілісна концепція побудови та застосування таких технологій. Актуальність дослідження даної проблематики також зростає у зв’язку з необхідністю вдосконалення положень чинного процесуального законодавств України.
Відсутність їх комплексного розгляду ускладнює визначення природи та сутності експертних технологій, їх місця в судово-експертній діяльності, значення їх використання для розслідування злочинів та у судовому процесі. Тому своєчасним видається завдання сформувати концептуальні засади використання експертних технологій у судово-експертній діяльності. Саме цим визначається актуальність, потреба і проблематика запропонованого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено відповідно до плану наукових досліджень кафедри криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за напрямком «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні» в межах Цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Донецького національного університету від 30 січня 2004 року (протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні концептуальних засад і розробленні практичних рекомендацій щодо формування та використання експертних технологій у судово-експертній діяльності.
Відповідно до зазначеної мети було поставлено і вирішено такі завдання:
- проаналізувати підходи до розуміння експертних технологій та встановити їх місце в судовій експертології та експертній практиці;
- виокремити передумови формування експертних технологій у судово-експертній діяльності;
- дослідити співвідношення понять «експертна технологія» з іншими категоріями судової експертизи;
- провести розмежування понять «експертна технологія» та «експертна методика»;
- запропонувати концептуальні засади до визначення структури експертних технологій, спираючись на принципи єдності їх структури та змісту;
- дослідити ресурсне забезпечення експертних технологій та встановити шляхи вирішення проблем, що виникають при цьому в практиці судової експертизи;
- розкрити зміст та структуру процесу формування завдань щодо експертного дослідження, а також вибору експертних методів та експертних методик під час використання експертних технологій;
- розкрити зміст структурного елементу технологій – формування експертних висновків і висновку експерта як послідовність описання стадій та етапів процесу проведення досліджень судовим експертом;
- дослідити висновок експерта як результат використання експертної технології;
- визначити процедури відображення стадій експертної технології у висновку експерта та виокремити ознаки достовірності результатів експертизи, за якими слідчий (суд) можуть переконатися у відсутності помилок експерта;
- розглянути природу, сутність, структуру експертних технологій під час проведення комісійних експертиз, встановити своєрідність етапності експертних технологій;
- виявити специфіку взаємодії експерта, яка відбувається в процесі використання експертних технологій, зі слідчим (судом, іншими учасниками кримінального процесу) при проведенні експертизи та під час участі в слідчих діях та в судовому засіданні;
- дослідити компонент профілактики в експертних технологіях, встановити її зміст, форми участі експерта в профілактичній діяльності слідчого (суду).
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають в процесі провадження судово-експертної діяльності.
Предмет дослідження становлять теоретичні засади та практика використання експертних технологій у судово-експертній діяльності.
Методи дослідження визначені його метою та завданнями. Методологічними основами дослідження є сучасна теорія наукового пізнання соціальних явищ, що охоплює комплекс наукових методів.
У дисертаційному дослідженні використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, аналогія, порівняння та ін. (для встановлення природи та сутності експертних технологій), а також формально-юридичний метод (для формулювання понятійного апарату та концептуальних підходів до використання експертних технологій у судово-експертній діяльності); функціональний (для встановлення механізму застосування та визначення критеріїв оптимізації використання експертних технологій); історичний метод (для вивчення ґенези наукових уявлень про експертні технології); системно-структурний (з метою визначення структури експертних технологій та співвідношення її елементів); статистичний (проаналізовано кількісно-якісні показники використання експертних технологій для вирішення завдань слідчої та судової практики).
Емпіричну базу дослідженні склали результати анкетування й інтерв’ювання 15 працівників керівного складу науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, 200 судових експертів судово-експертних установ Донецької, Харківської, Київської, Одеської, Запорізької областей та Автономної республіки Крим, а також 46 суддів, з приводу участі експертів у судовому засіданні. Проведено узагальнення 200 експертних проваджень, які виконані експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому на основі сучасних положень загальної теорії криміналістики, судової експертології, узагальнення експертної, слідчої й судової практики розроблено концептуальні засади використання експертних технологій у судово-експертній діяльності, сформовано понятійний апарат пізнання феномену експертних технологій.
У дисертації запропоновано та обґрунтовано низку теоретичних положень, які мають суттєве значення для формування експертних технологій, визначення концептуальних засад їхнього впровадження та використання в практичній діяльності судово-експертних установ. До найбільш важливих положень слід віднести такі:
вперше:
- на підставі всебічного наукового аналізу змісту та структури експертних технологій, практики їх використання в різних напрямах судово-експертної діяльності визначено природу експертних технологій. Доведено, що використання експертних технологій спрямоване на оптимізацію судово-експертної діяльності шляхом ефективного застосування наявних ресурсів судово-експертної установи;
- розроблено методологію пізнання феномену експертних технологій засобами криміналістики та судової експертології, із застосуванням сучасного апарату науково-теоретичних досліджень, а також методологічної узгодженості залучених пізнавальних методів та засобів їх реалізації;
- запропоновано авторське визначення поняття експертних технологій. Експертну технологію операціоналізовано як систему робочих операцій, які складають раціональні дії з оптимального використання судовим експертом наявних ресурсів (матеріальних, технічних та фінансових, трудових, інтелектуальних, нормативно-правових) для забезпечення достовірного, науково-обґрунтованого та аргументованого результату судової експертизи;
- визначено поняття, структуру та алгоритм реалізації стадій та етапів експертних технологій, відповідно до завдань судово-експертної діяльності;
- обґрунтовано, що передумови застосування експертних технологій у судово-експертній діяльності складають: дослідницький характер взаємодії експерта зі слідчим (судом, іншим органом, що призначає експертизу), наявність відмінностей між системами наукових знань слідчого (суду) та судового експерта, необхідність узгодження між ними аспектів пізнання розслідуваної (розглядуваної) події, комунікативна сутність взаємодії судового експерта з іншими процесуальними суб’єктами;
- обґрунтовано існування ієрархічної співвіднесеності категорій предмета, об’єкта, завдань судової експертизи та експертної технології, та неоднозначність зв’язків між ними, відповідно до існування різних шляхів опрацювання інформації засобами судової експертизи, які об’єднує експертна технологія;
удосконалено:
- концептуальний підхід до експертних технологій, який полягає у застосуванні системно-структурного методу, у реалізації принципів єдності їх структури та змісту, поєднання статичних та динамічних елементів їх структури, запровадженні інформаційного підходу до створення критеріїв розподілення на етапи та стадії експертних технологій, формуванні системи критеріїв ефективності їх використання в судово-експертній діяльності;
- поняття суб’єкта (судовий експерт) та учасників експертних технологій яке набуло розширеного тлумачення й до кола яких включено керівника експертної установи (чи його заступника з експертної роботи), керівника підрозділу, в якому розв’язується експертне завдання, інших фахівців експертної установи;
- уявлення про забезпечення доказового значення висновку експерта аргументацією основних його положень засобами, що містяться у робочій стадії експертних технологій;
набуло подальшого розвитку:
- положення про те, що структура експертних технологій повною мірою відображає процес проведення експертиз в експертних установах, від отримання експертною установою завдання та матеріалів на експертизу – до експертного супроводження висновку експерта після надання результатів слідчому (іншому органу, що призначає експертизу);
- обґрунтування перспективності застосування експертних технологій для створення судово-експертних інформаційних комплексів, а також автоматизованих робочих місць експерта (керівника судово-експертної установи).
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, пропозиції та висновки можуть бути використані:
- у нормотворчій діяльності (під час підготовки та ухвалення проектів нормативно-правових актів) – для вдосконалення нормативно-правової бази проведення експертиз та експертних досліджень у судово-експертних установах України;
- у практичній діяльності судово-експертних установ – як рекомендації, спрямовані на оптимізацію судово-експертної діяльності;
- у навчальному процесі – як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному процесі та підготовці судових експертів у вищих навчальних закладах та у навчанні на курсах підвищення кваліфікації судових експертів, слідчих, суддів.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає також у тому, що його теоретичні положення та висновки, які становлять наукову новизну, використані у конкретних рекомендаціях і пропозиціях щодо вдосконалення системи нормативно-правових актів, що регламентують судово-експертну діяльність. Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі під час підготовки навчально-методичного забезпечення та викладання навчальних дисциплін «Криміналістика», «Призначення і проведення судових експертиз», «Сучасне техніко-криміналістичне забезпечення розкриття і розслідування злочинів» на економіко-правовому факультеті Донецького національного університету, «Наукові основи судової експертизи», «Трасологія», «Криміналістика» на слідчо-криміналістичному факультеті Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка; використовуються в судово-експертній діяльності державних судово-експертних установ, що підтверджено відповідними актами впровадження.
Апробація результатів дисертації. Робота підготовлена на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», представлена і обговорена на засіданнях кафедри, схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором і були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних та інших конференціях, зокрема: науково-практичній конференції (м. Київ, 2000), науковій конференції (Харків, 2001), міжвузівській науково-практичній конференції (м. Донецьк, 22 грудня 2000 р.). ІІІ міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів і слухачів (м. Донецьк, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень ’2004» (м. Дніпропетровськ, 2004), науково-практичній конференції «Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития» (м. Одесса, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (м. Луганськ, 2005), Міжнароднійй науково-практичній конференції «Экспертное обеспечение правосудия: проблемы теории и практики» (АР Крим, 7-8 вересня 2006), Міжнародній науково-практичній конференції (м. Донецьк, 24 листопада 2006 р.), засіданні «круглого столу», присвяченого 85-річчю створення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (м. Харків, 11-12 листопада 2008 р.), науковій конференції «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2008 р.), науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, 15 травня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів» (Київ, 2010), науково-практичній конференції «Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи» (м. Харків, 14 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістика ХХІ століття» (м. Харків, 25-26 листопада 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Современные тенденции развития криминалистики и судебной экспертизы в России и Украине» (м. Бєлгород, 25-26 березня 2011 р.).
Публікації. Основні положення дисертації автор виклав у 53 наукових публікаціях, серед яких дві індивідуальні монографії «Експертні технології: теорія формування і практика застосування» (2011, 24,6 д.а.), «Висновок експерта в контексті взаємодії процесуальних суб’єктів» (2007 р., 9,96 д.а.), 1 методичний та 1 навчальний посібники, 30 статей у наукових фахових виданнях та 19 тез доповідей та повідомлень на науково-практичних та інших конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається логікою, метою і предметом дослідження, та композиційно складається із вступу, п’яти розділів, що містять вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 417 сторінок, з них основний текст викладено на 349 сторінках, список використаних джерел (376 найменувань) – 45 сторінок, чотири додатки (обсяг – 21 сторінка).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка полягає в розробленні теоретичних і практичних питань, пов’язаних із використанням експертних технологій у судово-експертній діяльності. У висновках викладені основні результати дослідження, сформульовані пропозиції, спрямовані на удосконалення провадження судових експертиз, сформовано рекомендації щодо їх наукового та практичного використання:
1. Встановлено основні ознаки експертних технологій: належність до судово-експертної діяльності, специфічне завдання їх використання – забезпечення здобуття максимального обсягу об’єктивної та достовірної інформації, системність, спеціальний суб’єкт, адаптивність. Сформульовано авторське визначення поняття експертної технології – система робочих операцій з оптимального використання судовим експертом наявних ресурсів (матеріальних, технічних, фінансових, трудових, інтелектуальних і нормативно-правових) для забезпечення достовірного, науково-обґрунтованого та аргументованого результату судової експертизи. Простежено наступність експертних технологій, відповідно до технологій криміналістичних. Їх розмежування визначене суб’єктним складом, а також відповідними до нього завданнями. Експертні технології стають складовим компонентом судової експертології.
2. Передумови формування експертних технологій у судово-експертній діяльності полягають у дослідницькому характері взаємодії експерта зі слідчим (судом, іншим органом, що призначає експертизу) та необхідності її мінімізації, наявності відмінностей між системами наукових знань слідчого (суду) та судового експерта, необхідності узгодження між ними аспектів пізнання розслідуваної (розглядуваної) події, комунікативній сутності взаємодії судового експерта з іншими процесуальними суб’єктами.
3. Запроваджено управлінський підхід до розгляду судово-експертної установи як відкритої системи, до якої іззовні надходять об’єкти на дослідження та порівняльний матеріал, довідкова та інша інформація; до внутрішньої структури якої належать технічні засоби, інформаційні канали, енергетичні джерела, експертний склад та допоміжний персонал. Ресурси судово-експертної установи вміщені до структури експертних технологій. Внутрішнє середовище експертних технологій формується відповідно до завдання й містить статичну та динамічну складові. Зовнішнє середовище експертних технологій характеризується опосередкованим впливом на результативність їх використання. До суттєвих впливових елементів зовнішнього середовища належать замовник судової експертизи, інші процесуальні суб’єкти, які можуть бути присутніми під час проведення експертизи та ознайомлюватися з висновком експерта.
4. Уточнено поняття завдань експертизи – це встановлення фактичних даних у кримінальній (господарській, цивільній, адміністративній) справі за допомогою сучасних експертних методик на основі застосування спеціальних знань; предмета судової експертизи – ця наукова категорія узагальнює фактичні дані як мету експертного дослідження, зв’язок із об’єктом судової експертизи через завдання щодо експертного дослідження, застосування експертних засобів у процесі розв’язання завдання судовим експертом; об’єкта судової експертизи – загального, родового, безпосереднього (спеціального) та конкретного. Об’єктивно існує ієрархічна співвіднесеність категорій предмета, об’єкта, завдань судової експертизи та експертної технології, а також неоднозначність зв’язків між ними, відповідно до існування різних шляхів опрацювання інформації засобами судової експертизи, які об’єднує експертна технологія.
5. Експертні технології та експертні методики перебувають у діалектичній єдності. Експертна технологія містить експертну методику як складовий елемент, додаючи до неї критерії оптимізації застосування технічного, кадрового, організаційно-методичного потенціалу та інших ресурсів судово-експертної установи, а також сторонніх науково-дослідних установ, для ефективного розв’язання завдання, постановленого перед експертами органами досудового слідства чи суду. У свою чергу, експертна методика передбачає звернення до інформаційного масиву експертних технологій, в якому містяться відомості про типові ознаки об’єктів дослідження, щодо процесів, що супроводжують формування та сталість інформативних ознак. До змісту експертних технологій також належить накопичений експертний досвід, узагальнення експертної практики, інформаційні масиви даних про еталонні об’єкти (зразки) та механізми слідоутворення, інші інформаційні джерела, використовувані в експертних методиках. Експертна технологія належить до сфери управління застосуванням експертних засобів у процесі розв’язання конкретних завдань судово-експертної діяльності, експертні методики – до засобів розв’язання цих завдань.
6. Концептуальними засадами експертних технологій є застосування системно-структурного методу, реалізація принципів єдності їх структури та змісту, існування взаємного впливу внутрішнього та зовнішнього середовища експертних технологій, поєднання статичних та динамічних елементів їх структури, запровадження інформаційного підходу до створення критеріїв розподілення експертних технологій на стадії, формування системи критеріїв ефективності використання експертних технологій у судово-експертній діяльності.
У структурі експертних технологій виокремлено стадії: підготовча, робоча, експертного супроводження результатів експертизи. Ця структура повною мірою відображає процес проведення експертиз у судово-експертних установах.
7. До підготовчої стадії експертних технологій належить організаційне забезпечення проведення експертизи. Воно містить рішення щодо вибору науково-технічного обладнання та підбору кадрового складу для виконання конкретного експертного завдання; забезпечення запобігання втраті експертної інформації; вибору експертних методик, різні довідкові джерела. Впливовими факторами на цій стадії експертних технологій є багатоваріантність, плинність упливових чинників, динамічність реалізації. Проблеми полягають у необхідності узгодження експертних методик із доступним науково-технічним обладнанням, серед іншого й стороннім, із виконавцями із експертного та допоміжного складу, з обмеженістю строків, вимогами досягнення повноти досліджень та достовірності результатів. Особливого значення це протиріччя набуває в ситуаціях відсутності в експертній установі необхідного обладнання для забезпечення окремих вимірювань чи експериментів. Рекомендовано застосовувати науково-технічний потенціал інших науково-дослідних установ, підприємств, лабораторій.
8. Робоча стадія експертних технологій містить застосування окремих експертних методик в оптимальному порядку, відповідно до вимог: а) збереження об’єкта дослідження; б) отримання максимально повної експертної інформації; в) економності дослідження. Критерієм оптимальності при цьому постає максимальне збереження експертної інформації для забезпечення можливості застосування різних експертних методик. Складання висновку експерта становить процес, коли мовними та ілюстративними засобами відображаються перебіг та результати досліджень. Процедури блоку формування експертних висновків та висновку експерта забезпечують повне й точне відображення результатів експертизи, відповідно до критеріїв доступності до розуміння особами, які не мають спеціальних знань.
9. Стадія супроводження експертизи містить процедури роз’яснень та доповнень експертом свого висновку, а також застосування її результатів у профілактичній діяльності та в криміналістичному прогнозуванні. Сформульовано алгоритм ефективної участі експертів у судовому засіданні: 1) при отриманні виклику до суду експерт вивчає експертне провадження та надсилає до суду клопотання про надання йому письмового переліку питань; 2) за отриманою від суду ухвалою складає висновок додаткової експертизи чи висновок експертного дослідження; 3) у разі відхилення клопотання формулює відповіді у суді не виходячи за межі своїх спеціальних знань та предмета виконаної експертизи.
10. Запропоновано структуру технологічної карти експертного дослідження. Як документальну форму для оптимізації процесу управління в експертних технологіях запропоновано оперограму (операційну карту), яка визначає послідовність дій експерта під час розв’язання конкретного завдання судово-експертної діяльності.
11. До експертних технологій віднесено принципи, дотриманням яких забезпечується можливість вірної оцінки висновку експерта слідчим (судом). Підтверджено припустимість виключення описання стандартних інструментальних процедур із тексту з наданням лише остаточних результатів. Спростовано тезу про доцільність замінення описання процесу дослідження посиланням на довідкову та методичну літературу, відкинуто пропозицію про можливість замінення описання об’єктів відсиланням до їх фотозображень.
12. Слідчий (суд, інша особа, яка оцінює результати експертизи) має можливість виявити експертну помилку чи її ознаки за умови, якщо підготовча та робоча стадії експертних технологій повною мірою відображені у висновку експерта. Розуміння вказаними особами результатів експертизи полегшується завдяки наочним засобам аргументації, що становлять зміст додатків до висновку експерта. Запропоновано визнати вказані додатки невід’ємною складовою висновку експерта та включити вимоги щодо їх оформлення до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Міністерства юстиції України. Не можна вважати доцільним залучення інших фахівців для інтерпретації результатів проведеної експертизи.
13. Встановлено структуру оцінки в судовій експертизі. Обґрунтовано рекомендацію експертам експлікувати всі елементи структури оцінки, що сприяє правильному та всебічному оволодінню інформацією, видобутою в процесі експертного дослідження. Доведено, що аргументування модальністю справляє негативний вплив на сприйняття висновку експерта. До експертних технологій додано рекомендацію знижувати емотивність висновку експерта, а натомість посилити аспект ілюстративної аргументації. У випадках, коли об’єкт дослідження не може бути наданий експертові, а дослідження проводять за фотознімками такого об’єкта, до експертних технологій включено процедуру встановлення відсутності підроблення цих фотоматеріалів. Доказове значення результату застосування експертної технології, на додаток до критеріїв законності, достовірності, повноти дослідження та інших, визначене ще й формою підсумкових висновків.
14. Побудова експертних технологій комісійних експертиз потребує внесення змін та доповнень до інструктивних документів, якими їх регульовано. Запропоновано доповнити Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Міністерства юстиції України новими положеннями, що стосуються обов’язків і прав керівника судово-експертної установи, голови комісії експертів, експертів-членів комісії.
15. Визначено стадійність експертних технологій при проведенні комісійних експертиз. На підставі уявлень про інформаційну природу експертних технологій сформульовано критерій розподілення їх на стадії – характер інформації, видобуваної та опрацьовуваної упродовж усього періоду перебування в судово-експертній установі об’єктів та матеріалів для експертизи, а також у період експертного супроводження результатів експертизи. На підготовчій стадії експертних технологій експертна інформація має латентний характер, її опрацьовують особи керівного складу та працівники канцелярії судово-експертної установи, на робочій стадії нова експертна інформація видобувається застосуванням експертних методик, на стадії супроводження виконаної експертизи експерти можуть інтерпретувати та уточнювати експертну інформацію шляхом надання роз’яснень і доповнень щодо висновку експертизи на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи.
16. Установлено основні чинники логічного та емотивного характеру, які зумовлюють ефективність взаємодії експертів зі слідчим (судом, іншим органом, що призначає експертизу). Доведена доцільність обмеження змісту матеріалів, наданих експерту, тільки тими відомостями, які стосуються предмета експертизи. Підтримано практику участі експертів у слідчому огляді об’єкта, якщо його не можна доправити до судово-експертної установи. Обґрунтовано пропозицію щодо створення таких умов проведення огляду за місцем перебування об’єкта, за яких виключається залишення експертів віч-на-віч із будь-якими заінтересованими особами (мінімізація впливів на експерта).
17. Обґрунтовано думку про неефективність виклику експерта в судове засідання з позиції принципової неможливості отримання від нього нової інформації з питань виконаної ним експертизи. Замінення виклику експертів для надання роз’яснень і доповнень у суді на складання ними висновку додаткового експертного дослідження сприяє вдосконаленню судового контролю за достовірністю експертизи.
18. Визначено можливість стандартизації процесу розв’язання завдань судово-експертної діяльності та контролю з боку експерта (а також з боку керівника судово-експертної установи, інших учасників експертних технологій) за оптимальним застосуванням наявних ресурсів. Експертні технології є підґрунтям для створення судово-експертних інформаційних комплексів, автоматизованого робочого місця експерта (керівника судово-експертної установи, його заступника з експертної роботи, керівника підрозділу, де підлягає розв’язанню конкретне завдання, голови комісії експертів тощо). Створення такої автоматизованої комп’ютерної системи відкриває перспективи щодо посилення інтелектуальних ресурсів судово-експертних установ України за рахунок об’єднання інформаційної та методичної бази експертних технологій у загальнодержавну інформаційно-довідкову мережу.
19. Встановлено, що експертні профілактичні дослідження – це ініціативне виявлення експертом ознак профілактичного характеру в процесі дослідження об’єктів, які надходять від слідчого (суду, іншого органу, що призначає експертизу). Запропоновано моделювання об’єктів на основі матричної (табличної) форми їх надання у вигляді масиву ознак, установлюваних експертними засобами. Аналізом таких моделей реалізується й функція прогнозування в профілактичній діяльності. Обґрунтовано перспективність створення в судово-експертних установах підрозділів, які би спеціалізувалися на профілактичних дослідженнях об’єктів експертизи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Криминалистика [Текст] : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская / под ред. Р. С. Белкина. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 990 с.
2. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза: Курс общей теории [Текст] / Т. В. Аверьянова. – М. : Норма, 2006. – 480 с.
3. Аверьянова Т. В. Формирование внутреннего убеждения эксперта [Текст] / Т. В. Аверьянова // Про актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів : збірник матеріалів міжнародн. наук.-практ. конф. / упоряд. [Іщенко А. В., Бартащук С. С., Дерій Р. М., Житник Н. С.]; під заг. ред. Красюк І. П., Пєчніков В. С. – К. : Еліт Прінт, 2010. – С. 15-18.
4. Алиев И. А. Проблемы экспертной профилактики [Текст] / И. А. Алиев. – Баку : Азернешр, 1991. – 312 c.
5. Аминев Ф. Г. О некоторых вопросах экспертно-криминалистического обеспечения раскрытия и расследования преступлений [Текст] / Ф. Г. Аминев // Криміналістика ХХІ століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (25-26 листоп. 2010 р.). – Х. : Право, 2010. – С. 571-575.
6. Андреева Г. М. Общение как обмен информацией (коммуникативная сторона общения) [Электронный рсурс] / Г. М. Андреева // http ://polbu.ru/andreeva_psychology/cvh05_all.html
7. Андреева Г. М. Психология социального познания [Текст] : учебное пособие / Г. М. Андреева. – М. : «Аспект Пресс», 1997. – 239 с.
8. Антонова Е. В. Правомерность использования компьютерных технологий при производстве экспертизы [Текст] / Е. В. Антонова // Эксперт-криминалист. – М. : Юрист, 2008. – № 2. – С. 42-45.
9. Ароцкер Л. Е. Сущность оценки и ее место в методике экспертного исследования [Текст] / Л. Е. Ароцкер // Судебные экспертизы (V сборник проблемных научных работ по судебной экспертизе). – Л. : Медицина, 1977. – С. 133-136.
10. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела [Текст] : монография / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заболоцкий. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 152 с.
11. Арсеньев В. Д. Процессуальные проблемы комплексной судебной экспертизы // Теоретические вопросы судебной экспертизы [Текст] : сб. научн. трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1981. – Вып. 48. – С. 72-73.
12. Арсеньев В. Д. Процессуальный статус субъектов судебной экспертизы по уголовным делам / В. Д. Арсеньев // Процессуальные аспекты судебной экспертизы [Текст] : сборник научных трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1986. – С. 39-52.
13. Арсеньев В. Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы [Текст] / В. Д. Арсеньев // Проблемы теории судебной экспертизы : сб. науч. трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1980. – Вып. 44. – С. 3-23.
14. Арсеньев В. Д. Спорные вопросы предмета судебной экспертизы [Текст] / В. Д. Арсеньев // Рефераты научных сообщений на теор. семинаре – криминалистических чтениях. – М., 1978. – Вып. 23. – С. 3-7.
15. Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики [Текст] / Н. Д. Арутюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 16. – М. : Прогресс, 1985. – С. 3-42.
16. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы [Текст] / Н. Д. Арутюнова. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 384 с.
17. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт [Текст] / Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1988. – 341 с.
18. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека [Текст] / Н. Д. Арутюнова. – 2-е изд., испр. – М. : Школа «Языки русской культуры», 1999. – І-ХV. – 896 с.
19. Балашов Д. Н. Криминалистика [Текст] : учебник / Д. Н. Балашов, Н. М. Балашов, С. В. Маликов. – М. : ИНФРА_М, 2005. – 503 с.
20. Бахін В. П. Психологічні аспекти експертної діяльності [Текст] / В. П. Бахін, С. О. Калініченко // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : «Ін Юре», 2006. – № 1 (5). – С. 5-11.
21. Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної генології [Текст] : навчальний посібник / Ф. С. Бацевич. – К. : Видавничий центр «Академія», 2006. – 248 с.
22. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики [Текст] : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.
23. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве [Текст] : монография / А. Р. Белкин. – М. : Норма, 2005. – 528 с.
24. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание. Методологические проблемы [Текст] : монография / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М. : Юрид.лит., 1969. – 216 с.
25. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики [Текст] / Р. С. Белкин. – М. : НОРМА, 2001. – 240 с.
26. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия [Текст] / Р. С. Белкин. – М. : Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
27. Белкин Р. С. Курс криминалистики [Текст] : учебное пособие для вузов / Р. С. Белкин. – 3-е изд., дополненное. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
28. Белкин Р. С. Курс криминалистики: Частные криминалистические теории. В 3-х томах. Т. 2 [Текст] / Р. С. Белкин. – М. : Юристъ, 1997. – 464 c.
29. Белкин Р. С. Понятие экспертных ошибок и их классификация [Текст] / Р. С. Белкин, А. К. Педенчук // Общетеоретические, правовые и организационные вопросы судебной экспертизы : сборник научных трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1987. – С.59-67.
30. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств : Сущность и методы [Текст] / Р. С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 296 с.
31. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации [Текст] : монография / А. Д. Белова. – К. : КГУ им. Тараса Шевченко, 1997. – 300 с.
32. Берлянд Г. Ш. Методологические и процессуальные основы использования заключения экспертов следователем и судом. (Криминалистическое и процессуальное исследование по материалам Литовской ССР) [Текст]: дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук / Г. Ш. Берлянд. – Вильнюс, 1970. – 324 с.
33. Берназ В. Д. Деякі проблеми особистого переконання судового експерта [Текст] / В. Д. Берназ // Про актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів [Текст] : збірник матеріалів міжнародн. наук.-практ. конф. / упоряд. [Іщенко А. В., Бартащук С. С., Дерій Р. М., Житник Н. С.]; під заг. ред. Красюк І. П., Пєчніков В. С. – К. : Еліт Прінт, 2010. – С. 35-38.
34. Бирюков В. В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации [Текст] : монография / В. В. Бирюков. – Луганск : РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
35. Богославська М. О. Допит експерта слідчим і в суді [Текст] / М. О. Богославська, Н. І. Клименко // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / [голов. ред. Коваленко В. та ін.] / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : ТОВ «Еліт Прінт», 2010. – № 1 (13). – С. 29-34.
36. Большая советская энциклопедия (В 30 т.т.) [Текст] / гл. ред. А. М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М. : Советская энциклопедия, 1978. – Т. 24. – Книга 1. – 608 с.
37. Большой советский энциклопедический словарь [Текст] / под ред. А. М. Прохорова. – М. : Советская энциклопедия, 1985. – 1600 с.
38. Бондаренко О. О. Консультації обізнаних осіб як форма використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві [Текст] / О. О. Бондаренко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип. 3. – Х. : Право, 2003. – С. 90-95.
39. Бондарь М. Е. Источники и пути формирования методик криминалистической экспертизы [Текст] / М. Е. Бондарь // Криминалистика и судебная экспертиза : межвед. науч.-метод. сб. / отв.ред. В. С. Стефанюк. – К. : М-во юстиции Украины, 1997. – Вып. 48. – С. 16-21.
40. Бондарь М. Е. Роль методики исследования в теории и практике судебной экспертизы [Текст] / М. Е. Бондарь // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип. 2 : збірник матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. / Міністерство юстиції України, Харківський науково-дослідний інститут імені Засл. проф. М. С. Бокаріуса, Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; [ред. колегія : М. Л. Цимбал, М. І. Панов, Е. Б. Сімакова-Єфремян та ін.]. – Х. : Право, 2002. – С. 171-175.
41. Бородин С. В. Вопросы теории и практики судебной экспертизы [Текст] / С. В. Бородин, А. Я. Палиашвили // По материалам Верховного суда СССР и Верховного суда РСФСР. – М. : Госюриздат, 1963. – С. 129-130.
42. Бородин С. В. Оценка научной обоснованности выводов экспертизы [Текст] / С. В. Бородин, А. Я. Палиашвили // Теоретические и процессуальные вопросы судебной экспертизы : материалы научной конференции 4-8 июля 1961 г., посвященной проблемам судебной экспертизы. – М., 1961. – Сб. № 1. – С.77-80.
43. Бурков И. В. Заключение эксперта как вид доказательств [Текст] / И. В. Бурков, А. В. Мурзиков. – Владимир : Транзит-Икс, 2001. – 150 с.
44. Вандер М. Б. Схемы криминалистических алгоритмов [Текст] / М. Б. Вандер. – СПб. : СПбЮИ, 1998. – 29 с.
45. Вандышев В. В. Криминалистическая профилактика в системе криминалистики [Текст] / В. В. Вандышев // Правоведение. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. – № 2. – С. 86-90.
46. Васильев С. А. Синтез смысла при создании и понимании текста [Текст] / С. А. Васильев. – К. : Наукова думка, 1988. – 300 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : Перун, 2004. – 1140 с.
48. Великий тлумачний словник української мови [Текст] / упоряд. Т. В. Ковальова. – Х. : Фоліо, 2005. – 767 с.
49. Вещественные доказательства: Информационные технологии процессуального доказывания [Текст] / под общ. ред д.ю.н. проф. В. Я. Колдина. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – 768 с.
50. Вил Ван дер Аалет. Управление потоками работ: модели, методы и системы [Текст] / Вил Ван дер Аалет, Кейс Ван Хей. – М. : ФИЗМАТЛИТ, 2007. – 316 с.
51. Винберг А. И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе [Текст] / А. И. Винберг. – М. : Госюриздат, 1956. – 220 с.
52. Винберг А. И. Логика в криминалистической экспертизе [Текст] / А. И. Винберг // Проблемы криминалистики. – М. : ВИЮН. – 1947. – С. 9-30.
53. Винберг А. И. Общая характеристика методов экспертного исследования [Текст] / А. И. Винберг, А. Р. Шляхов // Общее учение о методах судебной экспертизы : сборник научных трудов. – М. : Изд-во ВНИИСЭ, 1977. – Вып. 28. – С. 54-94.
54. Винберг А. И. Основные принципы советской криминалистической экспертизы [Текст] : монография / А. И. Винберг. – М. : Госюриздат, 1949. – 132 c.
55. Винберг А. И. Судебная экспертология. Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз [Текст] : учебное пособие / А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская. – Волгоград : НИиРИО ВШ МВД СССР, 1979. – 183 с.
56. Винберг Л. А. Почерковедческая экспертиза [Текст] : учебник для вузов МВД СССР / Л. А. Винберг, М. В. Шванкова. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1977. – 208 с.
57. Виницкий П. В. Экспертная инициатива в уголовном судопроизводстве [Текст] : монография / П. В. Виницкий, С. Л. Мельник. – М. : Из-во «Экзамен», 2009. – 382 с.
58. Виханский О. С. Менеджмент [Текст] : учебник / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – М. : Вища школа, 1999. – 528 с.
59. Волобуєва О. О. Особливості діяльності спеціалістів і судових експертів під час досудового слідства [Текст] / О. О. Волобуєва // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : «Ін Юре», 2006. – № 1 (5). – С. 41-46.
60. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки [Текст] / Е. М. Вольф. – М. : Наука, 1985. – 228 с.
61. Воробйов М. М. Підходи до оптимізації проведення комплексних судових експертиз [Текст] / М. М. Воробйов // Судова експертиза. Сучасний стан та перспективи розвитку : тези доповідей // Міжнародна науково-практична конференція. – К. : Міністерство юстиції України, 2010. – С. 84-87.
62. Галкин В. М. Соотношение заключения эксперта с другими средствами доказывания в уголовном процессе [Текст] / В. М. Галкин. – М. : Юрид. лит., 1971. – 46 с.
63. Галкин В. М. Средства доказывания в уголовном процессе. Ч. ІІ Заключение експерта [Текст] / В. М. Галкин. – М., 1968. – 94 с.
64. Гантмахер Ф. Р. Теория матриц [Текст] : монография / Ф. Р. Гантмахер. – 3-е изд. – М. : Наука, 1967. – 575 с.
65. Головченко Л. Н. Реформирование системы экспертного обеспечения правосудия в Украине [Текст] / Л. Н. Головченко // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики : зб. матеріалів міжнарод.наук.-практ.конф. / Міністерство юстиції України, Харківський науково-дослідний інститут ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, Національні юридична академія ім. Ярослава Мудрого / [ред. колегія : М. Л. Цимбал, М. І. Панов, Е. Б. Сімакова-Єфремян та ін.]. – Х. : Право, 2002. – С. 5-9.
66. Гончаров Д. В. О некоторых проблемах взаимодействия следователя и эксперта [Текст] / Д. В. Гончаров, В. Н. Карагодин, В. В. Котов // Материалы 2-й Международной научно-практической конференции «Теория и практика судебной экспертизы в современных условиях» (г. Москва, 24-25 июня 2009 г.). – М. : Проспект, 2009. – С. 88-90.
67. Горбачев А. В. Об использовании фактов, установленных экспертом, для обоснования выводов в обвинительном заключении [Текст] / А. В. Горбачев // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. : Вища шк., 1970. – Вып.7. – С.71-74.
68. Горошко Е. О. Формирование и состав комиссии при проведении комплексных исследований [Текст] / Е. О. Горошко // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы : сб.науч.трудов. № 2 (26). / ГУ «Центр судебных экспертиз и криминалистики министерства юстиции Республики Беларусь. Отв.ред. И. А. Силивончик. – Мн. : Право и экономика, 2009. – С. 225-229.
69. Гохберг Г. С. Информационные технологии [Текст] / Г. С. Гохберг, А. В. Зафиевский, А. А. Короткин. – 3-е изд., стер. – М. : Академия, 2007. – 208 с.
70. Грамович Г. И. Вопросы криминалистической профилактики [Текст] / Г. И. Грамович // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы. – Мн. : НИИПККиСЭ, 1997. – Вып. 12. – С. 90-93.
71. Гранат Н. Л. К вопросу об особенностях и пределах экспертной профилактики [Текст] / Н. Л. Гранат, Т. В. Устьянцева // Вопросы судебной экспертизы. – Баку, 1973. – № 16. – С. 68-70.
72. Грановский Г. Л. Алгоритмические и эвристические методы решения экспертных задач [Текст] / Г. Л. Грановский // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР : сб.научн. трудов. – М. : ВНИИСЭ. – 1980. – № 42. – С. 27-43.
73. Грановский Г. Л. Методология решения криминалистических задач [Текст] / Г. Л. Грановский // Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы. – М. : ВНИИСЭ, 1986. – С. 1-8.
74. Грановский Г. Л. Основы трасологии (общая часть) [Текст] / Г. Л. Грановский. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1965. – 124 с.
75. Грановский Г. Л. Теоретические вопросы программирования трасологической экспертизы [Текст] / Г. Л. Грановский // Программированные и ситуалогические методики трасологических исследований : сб.научн.трудов. – Вып. 37. – М. : ВНИИСЭ, 1979. – С. 3-31.
76. Грановский Г. Л. Экспертные задачи: понятие, структура, стратегия решения [Текст] / Г. Л. Грановский // Теоретические и методические вопросы судебной экспертизы : сб. науч. трудов. – М. : ВНИИСЭ, 1985. – С. 55-81.
77. Граціанов А. І. Комплексне дослідження транспортних засобів та документів, що їх супроводжують, як самостійний вид судової експертизи [Текст] / А. І. Граціанов // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – № 2 (8). – С. 45-49.
78. Гришина Е. П. Обеспечение достоверности заключения эксперта в уголовном процес се [Текст] / Е. П. Гришина // Российский следователь. – М. : Юрист, 2001. – № 6. – С. 15-18.
79. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник [Текст] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К. : КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2006. – 272 с.
80. Грузкова В. Г. Криминалистическая экспертиза цифрового письма [Текст] : методическое пособие для экспертов-криминалистов, следователей и судебных работников / В. Г. Грузкова. – К. : МООП УССР, 1967. – 52 с.
81. Гуславский В. С. Информационные технологии в оперативно-служебной деятельности органов внутренних дел Луганской области [Текст] / В. С. Гуславский, Ю. А. Задорожный, М. В. Андреев [и др.]. – Луганск : РИО ЛАВД, 2002. – 84 с.
82. Давудов Ф. Э. Актуальные проблемы теории и практики экспертно-профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы системы министерства юстиции [Текст] / Ф. Э. Давудов, А. Р. Шляхов // Вопросы судебной экспертизы. – Баку, 1973. – № 16. – С. 5-10.
83. Давудов Ф. Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактической работы Азербайджанского НИИСЭ [Текст] / Ф. Э. Давудов // Вопросы судебной экспертизы. – Баку : Изд-во Азерб. НИИСЭ, 1974. – № 17. – С. 3-12.
84. Дактилоскопическая экспертиза: современное состояние и перспективы развития [Текст] / [В. Е. Корноухов, В. К. Анциферов, В. В. Яровенко и др.]. – Красноярск : Из-во Краснояр. ун-та, 1990. – 416 с.
85. Денісова О. О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності [Текст] : навчальний посібник / О. О. Денісова. – К. : КНЕУ, 2003. – 315 с.
86. Джавадов Ф. М. Судебно-экспертная методика (сущность понятия) [Текст] / Ф. М. Джавадов // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип. 2 : збірник матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. / Міністерство юстиції України, Харківський науково-дослідний інститут імені Засл. проф. М. С. Бокаріуса, Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; [ред. колегія : М. Л. Цимбал, М. І. Панов, Е. Б. Сімакова-Єфремян та ін.]. – Х. : Право, 2002. – С. 59-62.
87. Джавадов Ф. М. Экспертная деятельность и развитие науки судебной экспертизы [Текст] / Ф. М. Джавадов. – Баку : Элм, 1998. – 187 с.
88. Долинин К. А. Интерпретация текста [Текст] / К. А. Долинин. – М. : Просвещение, 1985. – 288 с.
89. Домащенко А. В. Об интерпретации и толковании [Текст] : монография / А. В. Домащенко. – Донецк : ДонНУ, 2007. – 277 с.
90. Дружинин Г. М. Использование метода муара для определения расстояния дальнего выстрела [Текст] / Г. М. Дружинин, А. М. Моисеев // Криминалистика и судебная экспертиза : республиканский научно-методический сборник. – К., 1987. – Вып. 34. – С. 82-87.
91. Дружинин Г. М. Определение расстояния близкого выстрела [Текст] : методические рекомендации / Г. М. Дружинин, А. М. Моисеев. – М. : ВНИИСЭ, 1987. – 19 с.
92. Евтюков С. А. Расследование и экспертиза дорожно-транспортных происшествий [Текст] / С. А. Евтюков, Я. В. Васильев / [под общ.ред. С. А. Евтюкова]. – СПб. : ООО «Издательство ДНК», 2005. – 288 с.
93. Евтюков С. А. Экспертиза дорожно-транспортных происшествий [Текст] : справочник / С. А. Евтюков, Я. В. Васильев. – СПб. : Издательство ДНК, 2006. – 536 с.
94. Експертизи у судовій практиці [Текст] : науково-практичний посібник / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. – К. : Юрінком інтер, 2004. – 388 с.
95. Євтушенко А. Д. Концепція спеціальних знань у кримінальному процесі: криміналістичний аспект [Текст] / А. Д. Євтушенко // Актуальні проблеми криміналістики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25-26 вересня 2003 р.). – Х. : Гриф, 2003. – С. 285-287.
96. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятий права [Текст] / В. Е. Жеребкин. – К. : «Вища школа», 1976. – 150 с.
97. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування [Текст] / В. А. Журавель. – Х. : Право, 1999. – 304 с.
98. Журавель В. А. Проблеми формалізації слідчої діяльності [Текст] / В. А. Журавель // Реформування судових і правоохоронних органів України : проблеми та перспективи : матеріали наук.-практ. конф., 14 травня 2010 р. / [ред. колегія : В. В. Сташис (головн. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін.]. – Х. : Одисей, 2010. – С. 354-357.
99. Журавель В. А. Стан та перспективи експертної профілактики [Текст] / В. А. Журавель // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики : Збірник матеріалів засідання «круглого столу», присвяченого 85-річчю створення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса (11 – 12 листопада 2008 р.). – Х., 2008. – С. 36-40.
100. Задеренко С. В. Аналіз концептуальних основ методики криміналістичної експертизи [Текст] / С. В. Задеренко // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – № 2 (6). – С. 30-42.
101. Замараева Н. А. Понятие, структура экспертной технологии [Текст] / Н. А. Замараева // Актуальные вопросы организации и производства судебных экспертиз : материалы школы-семинара (Санкт-Петербург, 26-29 мая 1998 г.) / под общ. ред. С. А. Смирновой, В. А. Эпштейна. – СПб : МЮ РФ, 1999. – С. 29-41.
102. Зинин А. М. Введение в судебную экспертизу [Текст]: учебное пособие / А. М. Зинин, Г. Г. Омельянюк, А. В. Пахомов. – М. : Из-во МПСИ; Воронеж : НПО «МОДЭК», 2002. – 240 с.
103. Зинин А. М. Судебная экспертиза [Текст] : учебник / А. М. Зинин, Н. П. Майлис. – М. : Право и закон, 2002. – 320 с.
104. Зорин Г. А. Многовариантные программы допросов : Технологии построения и применения [Текст] / Г. А. Зорин. – М. : Издательство деловой и учебной литературы, 2005. – 336 с.
105. Зудин В. Ф. Криминалистическая профилактика преступлений (концепция, принципы, средства реализации) [Текст] / В. Ф. Зудин. – Воронеж : Изд. Воронеж. унив., 1995. – 128 с.
106. Ивакина Н. Н. Профессиональаня речь юриста [Текст]: учебное пособие / Н. Н. Ивакина. – М. : Из-во БЕК, 1997. – 348 с.
107. Ивин А. А. Аксиология [Текст] : учебное пособие для вузов / А. А. Ивин. – М. : Высш.шк., 2006. – 390 с.
108. Ивин А. А. Искусство правильно мыслить [Текст] / А. А. Ивин. – М. : Просвещение, 1990. – 240 с.
109. Ивин А. А. Логика и ценности [Текст] / А. А. Ивин // Мышление. Когнитивные науки. Искусственный интеллект. – М. : Центр совет. философ. (методич.) семинаров при Президиуме АН СССР, 1988. – С. 39-47.
110. Ивин А. А. Основание логики оценок [Текст] / А. А. Ивин. – М. : Из-во Московского ун-та, 1976. – 230 с.
111. Ивин А. А. Современная философия науки [Текст] / А. А. Ивин. – М. : Высш.шк., 2005. – 592 с.
112. Истомин Е. П. Теория организации: системный подход [Текст] : учебник / Е. П. Истомин, А. Г. Соколов. – СПб. : ООО «Андреевский издательский дом», 2009. – 314 с.
113. Ищенко Р. Т. Криминогенные обстоятельства, выявляемые экспертом-почерковедом по материалам «пенсионных дел» [Текст] / Р. Т. Ищенко // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. : Высшая школа, 1981. – № 23. – С. 51-54.
114. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз [Текст] : Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, № 53/5 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 1715.
115. Кавун Ю. М. Автоматизированная система анализа условий обзорности при производстве судебных автотехнических экспертиз [Текст] / Ю. М. Кавун, А. М. Моисеев, С. А. Тернов // Криминалистика и судебная экспертиза : республиканский научно-методический сборник. – К., 1991. – Вып. 42. – С. 90-95.
116. Кажемикайтене Э. Статистические методы определения необходимости числа испытаний при выявлении постоянных признаков [Текст] / Э. Кажемикайтене, Т. Билявичене // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – Вип. 6 : збірник науково-практичних матеріалів