ЕМОЦІЙНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ ТА РОВЕСНИКІВ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛАПЧЕНКО ІННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159. 922. 6: 373. 5

ЕМОЦІЙНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ ТА РОВЕСНИКІВ
ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Приходько Юлія Олексіївна
доктор психологічних наук,
професор

Київ - 2006
ЗМІСТ

Вступ с. 4-11

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження ставлення дитини
дошкільного віку до себе та ровесника с.12-65
1.1. Теоретичні підходи до проблеми ставлень
у психологічній літературі с.12-31
1.2. Аналіз стану розробки проблеми самоставлення
особистості с.31-42
1.3. Основні тенденції в дослідженні системи емоційних
ставлень дитини дошкільного віку с.42-62
Висновки до 1-го розділу с.62-65

Розділ 2. Емпіричне дослідження емоційного ставлення дітей
середнього та старшого дошкільного віку
до себе та ровесників с.66-107
2.1. Програма констатувального етапу дослідження та методика
вивчення емоційного ставлення до себе і
ровесників с.66-77
2.2. Результати дослідження особливостей
емоційного ставлення дошкільників до себе с.77-85
2.3. Результати дослідження особливостей емоційного ставлення
дошкільників до ровесників та його взаємозв’язку
з їх самоставленням с. 85-105
Висновки до 2-го розділу с.105-107

Розділ 3. Психологічні особливості усвідомлення дошкільниками
своїх і чужих переживань та його взаємозв’язок
із ставленням до себе і ровесників с.108-148
3.1. Вікові та статеві особливості усвідомлення дошкільниками
власних переживань с.108-124
3.2. Дослідження усвідомлення дошкільниками
емоційних станів ровесників с.124-144
Висновки до 3-го розділу с.145-146

Розділ 4. Психологічна корекція емоційних ставлень до себе
і ровесників у дітей старшого дошкільного віку с.147-195
4.1. Програма корекції емоційного ставлення до себе
і ровесників у старших дошкільників с.147-179
4.2. Вплив психокорекційної роботи на розвиток емоційного
ставлення старших дошкільників до себе і ровесників с.179-194
Висновки до 4-го розділу с.194-195

Висновки с.196-199

Список використаних джерел с.200-217

Додатки с.218-237

ВСТУП
Актуальність дослідження. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, визначаючи мінімально достатній і необхідний дитині перших семи (шести) років життя ступінь компетентності, передбачає розвиток у неї елементарних уявлень про себе, довкілля, взаємини людей, їх провідні ставлення. Соціальна компетентність дошкільника включає формування соціальних навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, активного інтересу до людей, формування готовності сприймати соціальний досвід [1, с.12].
Дошкільний вік характеризується бурхливим розвитком емоційної сфери, яка справляє величезний вплив на особистісний розвиток дитини, на оволодіння нею різноманітними видами діяльності. Часто емоції дошкільника відіграють роль мотива його поведінки. Впродовж дошкільного дитинства емоції розвиваються, ускладнюються і набувають інтелектуалізованого характеру (Л.Виготський). Дослідження емоцій має суттєве значення для розробки загальних проблем онтогенезу людської психіки, який включає як інтелектуальний, так і особистісний розвиток. Адже морально вихованою і зрілою людиною буде не та, яка знає норми і правила поведінки, а та, у якої знання пов’язані з почуттям, з певним емоційним ставленням і складають переконання, серцевину її особистості” [2, с.160]. Таким чином, виховання підростаючого покоління передбачає не лише передачу дитині знань, умінь і навичок, а й формування у неї певного емоційного ставлення до навколишньої дійсності та оточуючих людей.
Особливої уваги заслуговує вивчення системи емоційних ставлень, оскільки ставлення загалом є проекцією особистісного розвитку людини, який започатковується у дошкільному віці. В структуру ставлення входять когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. Співвідношення когнітивного та емоційного компонентів з віком змінюється. Чим молодша дитина, тим менш наявне в її ставленні знання і тим більшого значення набувають емоції. Виходячи з цього, між термінами ставлення” і емоційне ставлення”, коли йдеться про дошкільний вік, можна поставити знак рівності (В.Котирло).
На важливості дослідження емоційної сфери, зокрема емоційних ставлень дітей дошкільного віку наголошував О.Запорожець. Він стверджував, що виховання почуттів з перших років життя є найважливішим завданням, оскільки те, як будуть засвоюватися знання та уміння вирішальним чином залежать від емоційного ставлення суб’єкта до оточуючих людей і оточуючої предметної дійсності” [3, с.7].
Провідними ставленнями особистості є ставлення до інших людей, до праці і до себе самої. Якщо особливості ставлення особистості до інших і до праці досліджені та знайшли своє висвітлення у психолого-педагогічній літературі, то ставлення до себе залишається найменш дослідженим, особливо коли йдеться про дітей дошкільного віку.
В працях К.Абульханової-Славської, Б.Ананьєва, І.Беха, О.Бодальова, М.Боришевського, О.Кононко, В.Котирло, О.Лазурського, О.Леонтьєва, Б.Ломова, В.М’ясіщева, В.Мерліна, С.Рубінштейна, Ю.Приходько, О.Старовойтенко, В.Століна, Т.Титаренко розглядаються загальнотеоретичні та методологічні підходи до вирішення питання про природу, генезу та структуру ставлень особистості крізь призму її морального становлення, формування її характеру. Для особистісного розвитку дитини важливо формування у неї емоційно-ціннісного ставлення до себе як до суб’єкта гуманих стосунків з ровесниками. Таке ставлення до себе складається на ґрунті дитячих переживань, що виникають у взаємодії з іншими дітьми, яку організовує дорослий (В.Котирло). Виходячи з цього, ставлення до себе та інших людей розглядаються у психології як проблема, розробка якої може збагатити теорію та практику виховання підростаючого покоління. Важливим є дослідження взаємозв’язку між ставленням дитини до себе і ставленням до інших людей, оскільки саме у стосунках з ними відбувається її особистісний розвиток.
Недостатня розробленість названих аспектів проблеми ставлення особистості та важливість їх дослідження на етапі дошкільного дитинства, який є початковим етапом її особистісного розвитку, і зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження: Емоційне ставлення до себе та ровесників як чинник особистісного розвитку дитини дошкільного віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до тематичного плану наукових досліджень кафедри психології та педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Університету (протокол №10 від 25.05. 2000 р.) і узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 26.10.2000 р.).
Об’єкт дослідження особистісний розвиток дитини дошкільного віку.
Предмет дослідження психологічні особливості емоційних ставлень до себе й ровесників дитини дошкільного віку та їх вплив на її особистісний розвиток.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати і експериментально дослідити психологічні особливості емоційних ставлень дитини до себе та ровесників, розробити засоби психокорекції ставлення старших дошкільників до себе і ровесників.
В основу дослідження покладено припущення про те, що між ставленням до себе і ставленням до ровесників існує взаємозв’язок, який проявляється в тому, що усвідомлення власних переживань зумовлює усвідомлення переживань ровесників. Створення сприятливого мікроклімату у групі ровесників є умовою становлення у дитини позитивного ставлення до себе та інших дітей, що є підґрунтям її особистісного розвитку.
Завдання дослідження:
1. Обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми ставлення особистості до себе та інших.
2. Вивчити психологічні особливості емоційного ставлення дітей середнього і старшого дошкільного віку до себе та однолітків, їх зв’язок і статеві відмінності.
3. Виявити особливості усвідомлення дітьми власних і чужих переживань та їх зв’язок із ставленням до себе і ровесників як чинника особистісного розвитку.
4. Розробити та апробувати програму корекції у старших дошкільників емоційного ставлення до себе та до ровесників.
Методологічною і теоретичною основою дослідження є: Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” (1999 р.), системний підхід у вивченні особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Максименко, С.Рубінштейн, О.Скрипченко); вчення про закономірності розвитку психіки в онтогенезі (Л.Виготський, Д.Ельконін, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн); положення про єдність інтелекту і афекту (Л.Виготський, С.Рубінштейн, В.М’ясіщев); положення вікової та педагогічної психології про сутність та закономірності розвитку особистості дітей дошкільного віку (Л.Божович, О.Запорожець, М.Лісіна, В.Котирло, В.Мухіна); модель побудови життєвого світу особистості (Т.Титаренко); концепція генези спілкування (М.Лісіна, Б.Ломов, А.Рузська, О.Смірнова); модель формування в дошкільному віці системи провідних ставлень як визначальних чинників особистісного розвитку (Ю.Приходько); психологічні основи особистісно зорієнтованих технологій виховання (І.Бех, М.Боришевський, О.Кононко).
Методи дослідження. Для розв’язання завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження нами був використаний комплекс теоретичних та емпіричних методів, який включав аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, констатувальний та формувальний психолого-педагогічні експерименти, спостереження, бесіду, опитування, методи якісного та кількісного аналізу отриманих дослідницьких даних, методи математичної статистики.
Наукова новизна і теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягають в тому, що:
- вперше експериментально досліджено взаємозв’язок між ставленням дошкільника до себе та ровесників; поняття ставлення”, емоційне ставлення”, самоставлення”, самооцінка”, ставлення до іншого” розглянуті з позиції їх взаємозв’язку; поглиблено психологічний зміст поняття самоставлення” стосовно дітей середнього та старшого дошкільного віку; визначені критерії та рівні прояву самоставлення у дітей середнього та старшого дошкільного віку, розкриті їх вікові та статеві особливості; встановлено, що ставлення дитини старшого дошкільного віку до себе обумовлює її ставлення до ровесників; обґрунтована система психокорекційних заходів, спрямованих на формування позитивного самоставлення як основи ставлення до ровесника;
- розширено та доповнено зміст понять емоційне ставлення”, самоставлення” та ставлення до ровесників”, виявлено їх критерії та рівні;
- дістало подальшого розвитку питання основних психологічних чинників особистісного розвитку дитини дошкільного віку, проблеми формування провідних ставлень особистості.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи: початковий, експериментальний, заключний впродовж 1998 2005 рр.
На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми у теоретичному й прикладному аспектах; розроблялась програма дослідження, формулювались теоретичні підходи, гіпотеза, мета та завдання; конструювалась методика вивчення емоційного ставлення дітей дошкільного віку до себе і ровесників.
На другому, етапі дослідження (2000-2002 рр.) перевірялась методика вивчення емоційного ставлення дітей до себе та ставлення до ровесників на предмет її валідності; уточнювались критерії та визначались рівні ставлення до себе і однолітків; здійснювалась корекційна робота з метою формування позитивного ставлення старших дошкільників до себе і ровесників.
На третьому, заключному етапі (2003-2005 рр.) аналізувались і узагальнювались результати корекційної роботи та здійснювався порівняльний аналіз отриманих даних; оформлявся текст дисертації.
Експериментальна база. Експеримент проводився на базі навчально-виховних комплексів Сузір’я” і Зірниця”, дошкільного навчального закладу №127 м. Києва. Загалом дослідженням було охоплено 145 дітей середнього та старшого дошкільного віку, 18 вихователів та 132 батьків.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечувалася методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, застосуванням системного підходу до вивчення дитини дошкільного віку, сукупністю взаємодоповнюючих методів, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки досліджуваних, якісним та кількісним аналізом отриманого експериментального матеріалу, використанням методів математичної статистики.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені психологічно обґрунтовані прийоми вивчення самоставлення дитини дошкільного віку, апробована система психолого-педагогічних впливів, спрямованих на корекцію самоставлень та ставлень до ровесників у старших дошкільників з метою надання дитячим стосункам гуманістичної спрямованості, обґрунтовані прийоми організації спілкування дітей в умовах дошкільного навчального закладу, що можуть бути використані у роботі вихователів та практичних психологів. Отримані результати дослідження використовуються у лекційних курсах з вікової та педагогічної психології, психодіагностики, психокорекції.
Особистий внесок автора полягає в розробці системи адекватних віку методів діагностики самоставлень та ставлень дитини дошкільного віку до ровесників; в розробці та адаптації психологічних прийомів впливу на дитину старшого дошкільного віку з метою формування у неї позитивного емоційного ставлення до себе і ровесників, що зумовлює її особистісний розвиток. Основні наукові положення дисертаційного дослідження, окрім самостійних наукових публікацій автора, відображено також у спільних статтях, в яких внесок здобувача складає 50%.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались та отримали схвалення на науково-практичній конференції НПУ імені М.П.Драгоманова Проблеми підготовки вчителя в спадщині Д.Ф.Ніколенка (до 100-річчя з дня народження)” (Київ, 1999 рік), на міжнародному конгресі Стреси у повсякденому житті дітей” (Одеса, 25-29 квітня 2000 року), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми професійної підготовки практичних психологів” (МАУП, 16 червня 2000 року), на Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (КНУ імені Т.Шевченка, 28-29 вересня 2000 року), на Міжнародній науково-методичній конференції, присвяченій 20-річчю кафедри психології психолого-педагогічного факультету Полтавського педагогічного університету Підготовка практичних психологів: досвід, проблеми і перспективи” (Полтава, 5-7 жовтня 2000 року), на VI Костюківських читаннях Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (Київ, 28-29 січня 2003 року), на Міжнародному українсько-баварському симпозіумі Медико-соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями здоров’я” (Дніпропетровськ, 6-8 жовтня 2005 року), на звітних науково-практичних конференціях НПУ імені М.П.Драгоманова 19992004 рр. Впровадження здійснювалось шляхом проведення семінарів-практикумів та методичних об’єднань для практичних психологів дошкільних навчальних закладів Святошинського району м.Києва за такою тематикою: Особливості емоційної сфери дитини дошкільного віку”, Особистісний розвиток дитини дошкільного віку” (довідка про впровадження №1828 від 23.06.05р.). Зміст експериментального дослідження включений в програму спецкурсу Емоційна сфера особистості”, який був прочитаний для студентів п’ятого курсу спеціальності Психологія” Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка 07-10/1175 від 04.07.2005 р.).
Публікації. Основний зміст роботи відображено в 12 публікаціях, серед яких 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку основних використаних джерел (241 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 199 сторінках. В тексті дисертації вміщено 11 таблиц. Загальний обсяг дисертації 237 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та результати емпіричного вивчення проблеми емоційних ставлень дітей середнього і старшого дошкільного віку до себе і однолітків, з’ясовано вплив ставлення до себе на ставлення до ровесників, визначені критерії та рівні самоставлень дитини. Встановлено зв’язок ставлення дитини до себе і ровесників з усвідомленням нею своїх та чужих переживань. Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Ставлення особистості розглядається як її суб’єктивний вибірковий зв’язок із значущими для неї об’єктами, як інтегральна властивість, яка виступає єдністю когнітивного, поведінкового та емоційного компонентів. Когнітивний складають знання про об’єкт, оцінні судження про нього. Поведінковий це готовність діяти певним чином стосовно об’єкта, який має для людини особистісну значущість. Емоційний компонент є провідним у ставленні і включає переживання, які пов’язані у людини з певним об’єктом чи подією. Співвідношення когнітивного та емоційного компонентів з віком змінюється. Чим молодша дитина, тим менш наявне в її ставленні знання і тим більшого значення мають емоції. Виходячи з цього, саме емоційне ставлення дитини дошкільного віку визначає її поведінку та особистісний розвиток.
2. Ставлення до себе та ровесників є проекцією особистісного розвитку дитини, який проходить етапи: виділення себе об’єктом ставлень інших людей; виділення себе суб’єктом взаємин; становлення уявлень про себе та поява ставлення до себе. Співвідношення рівня емоційного самоставлення дитини з рівнем її доброзичливості до однолітків характеризує особливості становлення її особистості. Емоційні ставлення до себе та оточуючих формуються в умовах вільного спілкування та спільної діяльності, в процесі яких визначаються, інтеріоризуються гуманні стосунки та закріплюються у вигляді установок особистості.
3. Критеріями визначення самоставлення є: валентність (позитивне, схвальне ставлення до себе; негативне, несхвальне; амбівалентне, яке поєднує в собі різні, іноді протилежні переживання); виразність (як зовнішньо проявляються переживання, рівень емоційності яскраве або стримане сталення до себе); самостійність (чи сама дитина виявляє ставлення, чи лише на запитання дорослого); спрямованість самоставлення (на себе загалом, на окремі власні риси та вчинки, на результат своєї діяльності). Проведене дослідження дозволило здійснити психологічний аналіз позитивного, амбівалентного та негативного ставлення дітей середнього і старшого дошкільного віку до себе.
4. Емоційне ставлення до себе і ровесників у дітей дошкільного віку уже яскраво виражене. Для дітей 5-го і 6-го р.ж. притаманне переважно позитивне емоційне ставлення до своїх якостей, тобто прийняття себе і задоволеність собою. До ровесників переважає амбівалентне ставлення. З віком відбувається поглиблення диференціації ставлення до різних однолітків та різних якостей однієї дитини, в чому виявляється вибірковість емоційних ставлень дошкільників. Серед досліджуваних 6-го р.ж. зростає критичність до себе та ровесників. Але загальна тенденція розвитку емоційного ставлення середніх і старших дошкільників характеризується високою оцінкою своїх досягнень на фоні намагань принизити успіхи однолітків. Про власні результати діти пам’ятають краще і більше, ніж про успіхи товаришів. Дитина старшого дошкільного віку більш, ніж середнього, здатна виявляти критичне ставлення до своїх вчинків та поведінки ровесників, порівнювати їх з правилами поведінки, що, безумовно, є показником особистісного зростання.
5. Дослідженням виявлена наявність суттєвого зв’язку між самоставленням дитини та її ставленням до ровесників в групі старших дошкільників, який полягає в тому, що ставлення дитини до себе обумовлює її ставлення до ровесника. Цього не було виявлено у досліджуваних середнього дошкільного віку.
6. Статевих відмінностей у ставленні до себе дітей середнього дошкільного віку не виявлено. У старших дошкільників вони мають місце. Зокрема, у хлопчиків переважає амбівалентне та негативне ставлення щодо своєї поведінки стосовно ровесників. Амбівалентне та негативне ставлення дівчаток частіше має місце, коли ними оцінюється власна зовнішність. В обох вікових групах виявлені статеві відмінності у ставленні дітей до ровесників. Хлопчики 5-го і 6-го рр.ж. частіше, ніж дівчатка, виявляють негативне ставлення до ровесників. Вони осуджують їх вчинки, занижують успіхи тощо. Дівчатка обох вікових груп більш доброзичливі у ставленні до однолітків, вони частіше схвалюють їх вчинки, виявляють радість за їх успіхи та готовність допомогти.
7. Впродовж 5-го і 6-го р.ж. у дітей відбуваються зміни в усвідомленні своїх та чужих переживань. З віком розширюється діапазон почуттів, які не лише переживаються дитиною, а й усвідомлюються нею. До них відносяться радість, смуток, злість. Якісно збагачується вербальна характеристика дітьми своїх та чужих емоційних станів. З віком більш усвідомлюються причини своїх та чужих переживань, багатшим стає опис мімічних ознак почуттів. У старших дошкільників з’являється моральна оцінка уявних та реальних ситуацій.
8. У старших дошкільників наявний зв’язок: між емоційним ставленням до себе і усвідомленням власних переживань, між усвідомленням своїх переживань та усвідомленням переживань ровесників. Дитина розуміє ті почуття однолітків, які пам’ятає з минулого власного досвіду, уже може співвідносити свої переживання з переживаннями ровесників, переносити ці переживання з уявних у реальні ситуації.
9. Необхідною умовою становлення позитивного емоційного ставлення до себе й однолітків є створення емоційно сприятливого мікроклімату у групі, коли кожна дитина може щиро проявляти свої переживання і навчитися виявляти співчуття іншим. Позитивна емоційна атмосфера дає можливість дошкільнику реалізувати свою потребу бути значущим й прийнятим, підтримуючи іншого.
10. Дослідженням встановлена ефективність використання вправ на імітацію емоційних станів з метою коригування емоційного ставлення дошкільників до себе й ровесників. Особливо продуктивним є поєднання гри з малюванням, із слуханням музики, що сприяє не лише становленню емоційних ставлень дошкільників, а й відпрацюванню” ними певних переживань, зняттю емоційного напруження. Апробовані методи впливу на особистість дитини показали свою ефективність, що виявилось у збільшенні числа дітей з позитивним і амбівалентним ставленням до себе, а також підвищення їх доброзичливості до ровесників. Це свідчить про позитивні зміни в особистісному розвитку дітей старшого дошкільного віку.
Проведене дослідження емоційного ставлення дітей дошкільного віку до себе і ровесників не вичерпує всіх аспектів проблеми ставлень особистості. Подальша розробка даної проблеми вбачається нами у вивченні можливостей впливу сімейних стосунків на формування позитивного ставлення дитини до себе та інших людей. Поглибленого вивчення вимагає питання впливу стилю керівництва педагога взаєминами дітей на всіх вікових етапах дошкільного дитинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання.- 1999.- №1.- С.6-19.
2. Шингаров Г.Х. Эмоции и чувства как формы отражения действительности.- М.:Наука, 1971. 224 с.
3. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста: Психологические исследования / под ред. А.В.Запорожца, Я.З.Неверович. М.: Педагогика, 1986. 176 с.
4. Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П.П.Горностая, Т.М.Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
5. Бех І.Д. Категорія ставлення” в констексті розвитку образу Я” особистості / Педагогіка і психологія 1997 - №3(16).- С.9-21.
6. Лазурский А.Ф. Классификация личности. 3-е изд. Л.: Госиздат, 1924.- 290с.
7. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. 224 с.
8. Мясищев В.Н. Основные проблемы и современное состояние психологии отношений человека // Психологическая наука в СССР. Т.2. М.,1960. С.110-125.
9. Мерлин В.С. Принципы психологической характеристики типов личности // Теоретические проблемы психологии личности / Отв. ред. Е.В.Шорохова. М.: Наука, 1974. С.226-250.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х томах. М., 1980. Т.2. 287 с.
11. Рубинштейн С.Л. Теоретические вопросы психологии и проблема личности // Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1973. - С.242
12. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание: о месте психического во всеобщей связи явлений материального мира. М.: Изд-во АПН СССР, 1957. 328 с.
13. Старовойтенко Е.Б. Жизненные отношения личности: модели психологического развития. К.: Лыбидь, 1992. 216 с.
14. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
15. Ломов Б.Ф. Личность как продукт и субъект общественных отношений // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности / Отв. ред. Б.Ф.Ломов, К.А.Абульханова. М.: Наука, 1989. 184 с.
16. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во МГУ, 1988. 188 с.
17. Приходько Ю.О. Генезис провідних ставлень дитини дошкільного віку як основа її особистісного розвитку: Дис. доктора психол. наук: 19.00.07. К., 1997. 439 с.
18. Приходько Ю.О. Генезис провідних ставлень дитини дошкільного віку як основа її особистісного розвитку: Автореф. дисдоктора психол. наук: 19.00.07/ Укр. держ. пед.унів. ім. М.П.Драгоманова. К., 1997. 45 с.
19. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: У 2 т. Т.2 / АПН України. Ін-т психології ім. Г.С.Костюка; За ред. М.Й.Боришевського. Київ: Дніпро, 2001. 244 с.
20. Титаренко Т.М. Я знакомый и неузнаваемый. К.: Рад. школа, 1991. 240 с.
21. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. К.: Либідь, 2003. 376 с.
22. Ганзен В.А., Юрченко В.Н, Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека // Психические состояния / Под ред. А.А.Крылова. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. - с.
23. Куликов Л.В. Психология настроения. СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1997. 228 с.
24. Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности. 2-е изд. М.: Смысл, 1997. 64 с.
25. Изард К. Эмоции человека: Пер с англ. М., 1999. - с.
26. Психологія : Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. К.: Либідь, 1999. 558 с.
27. Павловские клинические среды. Стенограммы заседаний в нервной и психиатрической клиниках. В 3-х томах. Т.1. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1954. С.22, 24-25, 140, 209-210, 275.
28. Мясищев В.Н. Психология отношений: Избранные психологические труды / А.А.Бодалев (ред.) М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО Модэк”, 1995. 356 с.
29. Выготский Л.С. Лекции по психологии. СПб.: Союз, 1997. 144 с.
30. Рубинштейн С.Л. Эмоции / Основы общей психологии: В 2-х томах. Т.2. М.: Педагогика, 1989. 328 с. С.140-181.
31. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
32. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. М.:Политиздат, 1978. 272 с.
33. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат, 1987. 140 с.
34. Додонов Б.И. Эмоциональная направленность и корреспондирующие свойства личности. Вопросы психологии. 1974. - №6. С.50-58.
35. Додонов Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своеобразие личности // Психология формирования и развития личности: (Сб. статей) / Под ред. Л.И.Анцыферовой. М.: Наука, 1981. 365 с. С.284-305.
36. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. М.: Изд-во Моск. унив-та, 1984. С.162-171. С.164.
37. Ніколенко Д.Ф. Потреби особистості та їх виховання. // Радянська школа. - 1964. - №4. С.45-53. С.48.
38. Лук А.Н. Эмоции и личность. М.: Знание, 1982. 176 с.
39. Ковалев А.Г. О чувствах и эмоциях // Вопросы психологии. 1957. - №4. С.25-33.
40. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 176 с.
41. Удовенко М.В. Методы диагностики эмпатии. Практична психологія та соціальна робота. 2002. - №7. С.55-63.
42. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностных отношений. М.,1981.
43. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Лыбидь, 1990. 192 с.
44. Меграбян А.А. Теоретические проблемы психологии. Ереван, 1987.
45. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1975. - №3.
46. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. 133 с.
47. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 200 с.
48. Кон И.С. Личность как субъект общественных отношений. М.: Знание, 1966. 48 с.
49. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
50. Богословский А.А. Как возникает симпатия? // Практична психологія та соціальна робота.-1998.-№4.-С.30-33
51. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / Под ред. Овчинниковой. М.: Изд-во МГУ, 1976. 142 с.
52. Галян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень вчителя у педагогічній взаємодії. Монографія. Дрогобич: Видавнича фірма Відродження”, - 1998. 160 с.
53. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общие и возрастные особенности). Минск: БГУ им. В.И.Ленина, 1976. 238 с.
54. Кроник А.А. Межличностное оценивание в малых группах. К.: Наукова думка, 1982. 159 с.
55. Кроник А., Кроник Е. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я. Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 204 с.
56. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975.304 с.
57. Психологические проблемы взаимодействия коллектива и личности: Сб. науч.тр. / Под ред. А.В.Петровского. М.: Изд-во АПН СССР, 1988. 146 с.
58. Симонов П.В. О познавательной функции сопереживании // Вопросы философии. 1979. №2. С.137-142.
59. Пантилеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. М.: Изд-во МГУ, 1991. 108 с.
60. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. / Общ. Ред. В.Я.Пилиповского. М.: Прогресс, 1986. 424 с.
61. Кон И.С. Открытие Я”. М.: Политиздат, 1978. 367 с.
62. Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд-во МГУ, 1983. 284 с.
63. Джемс У. Психология.- М.:Педагогика, 1991. - 368 с.
64. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер.с англ. - М.:Прогресс, Универс, 1994. 480 с.
65. Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1996. 344 с.
66. Эриксон Э. Детство и общество: Пер. с англ. 2-е изд. СПб.: Ленато; АСТ;, Университет. Книга, 1996. 592 с.
67. Батурин Н.А. Проблема оценивания и оценки в общей психологии. Вопросы психологии 1989 №2
68. Леонтьев А.Н. избр. Психол. произведения: В 2-х т. М.: Педагогика, 1983. Т.2. 320 с.
69. Ильенков Э.В. Что же такое личность // С чего начинается личность. М.: Наука, 1979. С.
70. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье / Под ред. В.К.Котырло. М.: Педагогика, 1987. 144 с. С.12.
71. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.:Просвещение, 1968. 464 с.
72. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе. // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946-1980 гг. / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я.Ляудис. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С.129-138.
73. Божович Л.И. Значащие переживания как предмет психологии // Вопросы психологии. 1972. - №1. С. 130-134.
74. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. 1992. - №1-2. С.22-33.
75. Костюк Г.С. Некоторые вопросы взаимосвязи воспитания и развития личности // Вопросы психологии. 1956. - №5. С.3-14.
76. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
77. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.:Политиздат,1975. 304 с.
78. Эльконин Д.Б. Психология игры. М.: Педагогика, 1978. 304 с.
79. Эльконин Д.Б. Детская психология. М.: Учпедгиз РСФСР, 1960.- 328 с.
80. Эльконин Д.Б. Развитие личности ребенка дошкольного возраста. // Психология личности и деятельности дошкольника / Под ред.А.В.Запорожца и Д.Б.Эльконина. М.: Просвещение, 1965. С.254-294.
81. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте // Вопросы психологии. 1971. - №4.
82. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. М.: Педагогика, 1990. 144 с.
83. Бреслав Г.М. Проблемы эмоциональной регуляции общения у дошкольников. // Вопросы психологии. 1984. - №3. С.53-59.
84. Запорожец А.В. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процесов у ребенка // Избранные психологические труды в 2-х томах.- Т.1.-М.:Педагогика, 1986. С.260-275.
85. Запорожец А.В. Развитие эмоциональной регуляции действий у детей. // Избранные психологические труды в 2-х томах.Т.1. М.:Педагогика,1986.- С.258-259.
86. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности // Принцип развития и психология. М.: Наука, 1978. С.243-268.
87. Кульчицкая Е.И. Развитие гуманных чувств у детей дошкольного возраста // Учебные записки МОПИ им. Н.К.Крупской. Вып.14. 1969. С.217-252.
88. Кульчицкая Е.И. Роль чувств симпатии и антипатии во взаимоотношениях детей дошкольного возраста. // Коллектив, личность ребенка, внутриколлективные отношения. /Материалы I Всесоюзных педагогических чтений и симпозиума по проблеме формирования личности ребенка в коллективе. М., 1970. С.149-160.
89. Кульчицкая Е.И. Развитие чувств и эмоций у детей раннего и дошкольного возраста. Дис доктора психол. Наук. К. 1996. 483 л.
90. Лысенко Н.И. Источники возникновения и развития чувства симпатии у детей раннего возраста. Автореф. дисканд. психол. Наук. М. 1952. 23с.
91. Репина Т.А. Чувства детей. // Дошкольное воспитание. 1961.-№1.С.51-57.
92. Репина Т.А. Развитие чувств в дошкольном возрасте. // Психология личности и деятельности дошкольника / Под ред. А.В.Запорожца и Д.Б.Эльконина. М.: Просвещение, 1965. С.7-70.
93. Отношения между сверстниками в группе детского сада: опыт социально-психологического исследования / Под ред. Т.А.Репиной. М.: Педагогика, 1978. 200 с.
94. Якобсон П.М. Изучение чувств у детей и подростков (Развитие нравственных оценок у школьников). Часть II. Психология чувств. М.: АПН РСФСР, 1961. 214 с.
95. Якобсон П.М. Эмоциональная жизнь школьника (Психологический очерк).- М.: Просвещение, 1966. 292 с.
96. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. докт. психол. наук: 19.00.07/ Киевс. гос. пед. ин-т имени М.П.Драгоманова. К., 1992.
97. Денисова З.В. Механизмы эмоционального поведения ребенка / Под ред. Н.И.Касаткина. Л.: Наука, 1978. 143 с.
98. Вольцис К.Я. Игровые коллективы дошкольников // Коллектив и личность / Ред кол.: К.К.Платонов и др. М.: Наука, 1975. С.128-137.
99. Коломинский Я.Л. Детские коллективы // Коллектив и личность./ Ред кол.: К.К.Платонов и др. М.: Наука, 1975. С.115-128.
100. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. Минск: Народная асвета, 1984. 239 с.
101. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста: Кн. Для учителя. М.: Просвещение, 1988. 189 с.
102. Кононко О.Л. Ціннісне ставлення до себе // Мистецтво життєтворчості особистості. К.:ІЗМН, 1997. С.96-126.
103. Кононко О.Л. Ціннісне ставлення як показник формування особистості дошкільника // Цінності освіти і виховання. Науково-методдичний збірник / За ред. О.В.Сухомлинської. К.,1997. С.169-172.
104. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч.посіб. для вищ. навч. закладів. К.:Освіта, 1998. 255 с.
105. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (Системний підхід). К.: Стилос, 2000. 336 с.
106. Воспитание гуманных чувств у детей (В.К.Котырло, С.Е.Кулачковская, С.А.Ладывир и др.) / Под ред. Л.Н.Проколиенко, В.К.Котырло. Киев: Рад. школа, 1987. 174 с.
107. Котырло В.К., Ладывир С.А. Мотивы взаимоотношений взрослых и детей // Воспитание дошкольника в семье: Вопросы теории и методики / Под ред. Т.А.Марковой. М.: Педагогика,1979. - 191с.
108. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у детей. К.: Рад. школа, 1971. 200 с.
109. Котирло В.К. Виховання доброзичливості у дітей. К.: Знання, 1964. 48 с.
110. Котирло В.К. Виховання слухняності дітей у сім’ї. К.: Рад. школа, 1967. 103 с.
111. Лаврентьева Г.П. Роль эмоций в овладении дошкольниками правилами взаимоотношений со свертниками. Автореф. дисканд. психол. наук. Киев. 1982. 22 с.
112. Мухина В.С. Психология дошкольника. Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Л.А.Венгера. М.: Просвещение, 1975. 239 с.
113. Мухина В.С. О социальном развитии ребенка дошкольного и младшего школьного возраста // Личность в системе коллективных отношений. Тез. докл. Всес.конф. в Курске, 1980. М.: АПН СССР, 1980. С.166-167.
114. Проблема формирования ценностных ориентаций и социальной активности личности: Сб. науч. тр. / Под ред. В.С.Мухиной. М.: МГПИ, 1981. 150 с.
115. Приходько Ю.А. Формирование положительного эмоционального отношения детей друг к другу в процессе совместной деятельности. Дисканд. психол. наук. - К. 1980. 143 л.
116. Приходько Ю.О. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. К.: Рад. школа, 1987. 126 с.
117. Субботский Е.В. Исследование морального развития ребенка в зарубежной психологии // Вопросы психологии 1975. - №6. С.149-156.
118. Субботский Е.В. Психология отношений партнерства у дошкольников. М.: МГУ, 1976. 144 с.
119. Субботский Е.В. Исследования проблем взаимопомощи и альтруизма в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1977. -№1. С.164-174.
120. Субботский Е.В. Ребенок открывает мир: Кн. для воспитателя дет. сада. М.: Просвещение, 1991. 207 с.
121. Титаренко Т.М. Функции эмоций в нравственном развитии дошкольника. Автореф. дис канд. психол. наук. Киев 1979. 25 с.
122. Тищенко С.П., Уманец Л.И. Динамика уровня притязаний дошкольников в реальных и воображаемых ситуациях // Новые исследования в психологии. М.,1980. С.32-38.
123. Тищенко С.П. Емоційно-ціннісне ставлення до себе як структурний копонент образу Я” // Психологія: Науково-методичний збірник. К.: Рад. школа, 1983. 171 с.
124. Тищенко С.П. Развитие внутреннего мира ребенка // Воспитание детей дошкольного возраста /Под ред. Л.Проколиенко. К.: Рад. школа, 1991. С.40-82.
125. Якобсон С.Г., Буадзе К.Ф. Исследование взаимоотношений в совместной деятельности детей // Вопросы психологии. 1968. - №6. С.96-106.
126. Якобсон С.Г., Щур В.Г. Психологические механизмы усвоения детьми этических норм // Психологические проблемы нравственного воспитания детей. Сб. научных трудов / Ред.-сост.: Ф.Т.Михайлов, Н.В.Дубровина, С.Г.Якобсон/ М.: АПН СССР, 1977. С.59-108.
127. Якобсон С.Г. Анализ психологических механизмов регуляции этического поведения детей // Вопросы психологии. 1979. - №1. С.38-48.
128. Психология личности и деятельности дошкольника / Под ред. А.В.Запорожца и Д.Б.Эльконина. М.: Просвещение, 1965. 295 с.
129. Уотсон Д. Психология как наука о поведении. //Основные направления психологии в классических трудах. Бихевиоризм. Э Торндайк. Принципы обученя, основанные на психологии. Джон Б.Уотсон. Психология как наука о поведении. М.: ООО Изд-во АСТ-ЛТД”, 1998. С.251-672.
130. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. М.: Знание, 1983. 80 с.
131. Ольшанникова А.Е. К психологической диагностике эмоциональности // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии / Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1978. С.93-105.
132. Ольшанникова А.От трех до двенадцати: (Об эмоциональном воспитании дошкольников и младших школьников) // Семья и школа. 1979. - №9. С.26-28.
133. Шварцара Й. Диагностика психического развития. Прага: Авицентум, 1978. 388 с.
134. Леонтьев А.Н. Психическое развитие ребенка дошкольного возраста // Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста / Под ред. А.Н.Леонтьева. М.: АПН СССР, 1948. С.4-15. С.7.
135. Ибрагимова Р.Н. Первые зачатки чувства долга у детей дошкольного возраста. Дис канд. психол. наук. М. 1952. 136 л.
136. Фарбер Д.А., Корниенко И.А., Сонькин В.Д. Физиология школьника. М.: Педагогика, 1990. 64 с.
137. Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников: Кн. для воспитателя дет. сада / Под ред. А.М.Виноградовой. М.: Просвещение, 1989. 95 с.
138. Давидович В.Н. Формирование положительного взаимовлияния детей старшого дошкольного возраста в процессе совместной продуктивной деятельности. Атореф. Дис канд. педаг. Наук. М., 1994. 16 с.
139. Эмоциональное развитие дошкольника: Пособие для воспитателей детс. сада / А.В.Запорожец, Я.З.Неверович, А.Д.Кошелева и др.; Под ред. А.Д.Кошелевой. М.: Просвещение, 1985. 176 с.
140. Формирование коллективных взаимоотношений детей старшого дошкольного возраста / В.Г.Нечаева, Т.А.Маркова, Р.И.Жуковская и др. М.: Просвещение, 1968. 384 с.
141. Н