ЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕТИЧНИХ ОСНОВ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО……………………………………….........................14
1.1. Загальні особливості кримінально-процесуальної діяльності слідчого в аспекті дослідження слідчої етики......................................................................14
1.2. Сучасний стан розробки загальних теоретичних положень слідчої етики та перспективи їх подальшого розвитку......................................................33
1.3. Взаємодія етичних основ і норм кримінально-процесуального права в діяльності слідчого………………….......................................................................56
Висновки до першого розділу……………………………………………….70
РОЗДІЛ 2
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОРАЛЬНІСНИХ ЦІННОСТЕЙ ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ, ЯКЕ РЕГУЛЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО…………………………………73
2.1. Сутність моральнісних цінностей особи на досудових стадіях кримінального процесу……………………………………….…………………...73
2.2. Правовове забезпечення моральнісних цінностей особи на стадії порушення кримінальної справи…........................................................................84
2.3. Правове забезпечення моральнісних цінностей учасників слідчих дій…………………………………………………………………………………...93
2.4. Правове забезпечення моральнісних цінностей підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні запобіжних заходів...............................……112
Висновки до другого розділу……………………………………………….127
РОЗДІЛ 3
РЕАЛІЗАЦІЯ ЕТИЧНИХ ОСНОВ У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО…………………………………………………….130
3.1. Етичні основи кримінально-процесуальних відносин слідчого із суб’єктами кримінального процесу на досудових стадіях…………………….130
3.2. Етичні основи провадження слідчих дій……………...........................144
3.2.1. Морально-правові критерії часу та місця провадження слідчих дій………………………………………………………………………………….144
3.2.2. Морально-правові критерії допустимості застосування тактичних прийомів провадження вербальних слідчих дій ................................................152
Висновки до третього розділу……………………………………………...166

ВИСНОВОКИ................................................................................................170
ДОДАТКИ......................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................186

ВСТУП

Актуальність теми. Закріплюючи пріоритет прав та свобод людини і громадянина у всіх сферах суспільного життя і визнаючи їх утвердження та забезпечення як головний обов’язок держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України), Україна спрямовує свої зусилля на приведення у відповідність до обраного демократичного курсу норм усіх галузей права, в тому числі кримінально-процесуального.
Дослідження етичних основ діяльності слідчого обумовлено завданнями науки кримінально-процесуального права та слідчої практики щодо реформування кримінально-процесуального законодавства, правозастосовної діяльності слідчого з характерною для України орієнтацією на моральнісні цінності людини, міжнародні стандарти ведення кримінального судочинства. Етичним вимогам повинні відповідати як кримінально-процесуальне законодавство, так і правозастосовна діяльність слідчого, оскільки вона пов’язана з можливістю обмеження прав людини (права на свободу та особисту недоторканність та ін.).
Проблеми реалізації етичних основ у діяльності слідчого привертали увагу вчених протягом тривалого часу. Окремі їх аспекти розглядали ще на початку XX ст. у своїх працях відомі вчені: Л.Є. Владимиров, І.О. Ільїн, А.Ф. Коні, В.С. Соловйов, І.Я. Фойницький та ін.
За радянського періоду при тоталітарному режимі теоретичні розробки слідчої етики були перервані, але в 70-х – 80-х роках XX ст. знову стали об’єктом наукового дослідження в монографіях Л.Ю. Ароцкера, Г.Ф. Горського, Л.Д. Кокорєва, Д.П. Котова, В.В. Леоненка, С.Г. Любічева, М.С.Строговича, О.Р. Ратінова, в дисертаціях В.А. Бабіч, І.В. Дражиної, Ю.М. Захаріна, В.І. Комісарова, Г.І. Пічкальової. Питання щодо поняття та предмета слідчої етики, моральних основ кримінально-процесуальної діяльності, проведення слідчих дій, тактичних прийомів розслідування, внутрішнього переконання слідчого, його моральних якостей та інші аспекти етичних основ діяльності слідчого було розглянуто в наукових працях В.Г. Асташенкова, І.Є. Биховського, Ю.М. Грошевого, В.Н. Звонкова, Л.М. Карнеєвої, В.О. Коновалової, О.М. Ларіна, Г.М. Резника, М.О. Селіванова та інших вчених.
Слід зазначити, що окремі положення слідчої етики ґрунтувалися на позиціях позитивізму, критерії моральності визначалися класовою позицією (А.Д. Бойков, І.І. Карпець) та відповідністю принципам Морального кодексу будівника комунізму (Г.Ф. Горський, Л.Д. Кокорєв, Д.П. Котов), а не моральнісними цінностями людини. Тому зміна нормативно-ціннісної орієнтації та пріоритетів у науці, виходячи із сучасної правової ідеології української держави, передбачає перегляд системи поглядів на відповідні основні положення слідчої етики.
Крім того, за радянського періоду деякі вчені (С.Г. Любічев, М.С. Строгович, І.Ф. Пантелеєв) заперечували наявність конфліктних ситуацій в діяльності слідчого та протидії слідству з боку зацікавлених осіб, у зв’язку з чим ряд криміналістичних рекомендацій, спрямованих на подолання протидії слідству, були безпідставно знехтувані.
У пострадянський та сучасний періоди суттєвий внесок у розробку питань реалізації етичних основ діяльності слідчого зробили як українські вчені:
Ю.П. Аленін, О.В. Баулін, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, П.Д. Біленчук, В.Г.Гончаренко, Ю.М. Грошевий, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, О.В. Мельник, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, Б.Г. Розовський, С.М. Смоков, С.М. Стахівський, І.В. Строков, В.М. Тертишник, Ю.М. Чорноус та ін., так і вчені країн СНД: І.А. Антонов, Р.С. Бєлкін, В.М. Бібіло, Г.Д. Дубов, О.С. Кобліков, В.І.Комісаров, Т.М. Москалькова, І.Л. Петрухін, М.І. Порубов,
Ю.Г. Торбін, С.А. Шейфер, М.П. Яблоков та ін.
Однак, незважаючи на значну кількість наукових досліджень, сучасний стан розробки теорії слідчої етики ще не відповідає потребам практики, спостерігається фрагментарність, дискусійність та невизначеність її основних положень (наприклад, про поняття, природу, предмет слідчої етики). Простежується також недостатність належного забезпечення моральнісних цінностей людини як в національному кримінально-процесуальному законодавстві, яке регулює діяльність слідчого, так і в практиці його застосування. Тому, з огляду на підготовку проекту КПК України, проблемні питання реалізації етичних основ діяльності слідчого набувають особливої актуальності та вимагають комплексного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень Одеської національної юридичної академії (далі – ОНЮА) за темою «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195) на 2001–2005 рр. і «Традиції та новації в сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006–2010 рр., а також планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу ОНЮА за темою «Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави» на 2001–2005 рр. та на 2006–2010 рр.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Одеської державної юридичної академії (протокол № 1 від 20 вересня 1999 р.), уточнена рішенням вченої ради ОНЮА (протокол № 2 від 26 вересня 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у формулюванні сучасних теоретичних положень щодо етичних основ діяльності слідчого та практичних рекомендацій їх реалізації у правотворчому та правозастосовному аспектах відповідно до міжнародних стандартів провадження по кримінальній справі.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі основні завдання:
розкрити загальні особливості кримінально-процесуальної діяльності слідчого в аспекті дослідження слідчої етики;
визначити поняття, природу та предмет теорії слідчої етики, позначити перспективи її подальшого розвитку;
визначити поняття, зміст та структуру етичних основ діяльності слідчого;
встановити специфіку взаємодії етичних основ і норм кримінально-процесуального права в діяльності слідчого;
з позиції аксіологічного підходу та порівняльно-правового аналізу визначити достатність правового забезпечення моральнісних цінностей особи на досудових стадіях кримінального процесу відповідно до вимог норм міжнародного права та позначити напрями удосконалення механізму їх правового забезпечення;
визначити морально-правові критерії підстав, умов і меж можливого обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність при проведенні слідчих дій, застосуванні запобіжних заходів (зокрема затримання);
визначити систему морально-правових критеріїв допустимості застосування тактичних прийомів проведення допиту (зокрема тих, які засновані на психологічному впливові).
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають на досудових стадіях кримінального процесу у зв’язку з діяльністю слідчого щодо порушення та розслідування кримінальної справи.
Предметом дослідження є етичні основи діяльності слідчого щодо порушення та розслідування кримінальної справи.
Методи дослідження. Для забезпечення достовірності наукових результатів у дисертації використано комплекс сучасних філософських, загальнонаукових і спеціальних методів.
Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, застосування якого дозволило подати проблеми, що розглядаються в дисертації, у єдності їх соціального змісту та юридичної форми, відмінності та взаємодії.
Системно-структурний метод використовувався для дослідження загальних особливостей кримінально-процесуальної діяльності слідчого та системи елементів, що входять до її змісту (підрозділ 1.1); для встановлення предмета слідчої етики та структурних елементів етичних основ діяльності слідчого (підрозділ 1.2). Логіко-се-мантичний метод знадобився для уточнення понять «етика», «мораль», «моральність» при формулюванні поняття етичних основ діяльності слідчого (підрозділ 1.2). Історико-порівняльний метод застосовувався при аналізі концепцій моралі та моральності; при аналізі поглядів науковців щодо поняття судової та слідчої етики, їх предмета у різні історичні періоди (підрозділ 1.2). Дедуктивний метод був необхідний для запозичення теоретичних положень про поняття, природу та предмет судової етики при дослідженні поняття, природи та предмета слідчої етики (підрозділ 1.2). Формально-логічний метод допоміг визначити інтегральну природу слідчої етики, її предмета (підрозділ 1.2). Аксіологічний метод використовувався при аналізі поняття, змісту моральнісних цінностей особи (гідність, честь, приватне життя, особиста та сімейна таємниця та ін.), визначенні змісту етичного критерію кримінально-процесуального законодавства (підрозділ 2.1), аналізі стану правового забезпечення моральнісних цінностей особи на стадії порушення кримінальної справи (підрозділ 2.2), при провадженні слідчих дій (підрозділ 2.3), застосуванні затримання (підрозділ 2.4), при визначенні морально-правових критеріїв тактичних прийомів провадження слідчих дій (підрозділ 3.2).
Порівняльно-правовий метод був необхідний для встановлення достатності належного забезпечення моральнісних цінностей особи при провадженні слідчих дій, застосуванні затримання в нормах КПК України та їх відповідності до положень міжнародно-правових актів та КПК країн СНД (Російської Федерації, республік Бєларусь і Казахстан) з метою використання позитивного досвіду зарубіжних країн та узгодження кримінально-процесуального законодавства України з міжнародно-правовими стандартами (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). За допомогою логіко-нормативного методу сформульовано пропозиції щодо доповнення КПК України (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2).
Використано також такі соціологічні методи як аналіз документів (судові рішення та ухвали Європейського Суду з прав людини, матеріали 187 кримінальних справ), анкетування та опитування 200 слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ України, 100 адвокатів, 50 викладачів ОНЮА, 100 студентів ОНЮА; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для обґрунтування висновків за результатами узагальнення матеріалів кримінальних справ та опитування респондентів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні сучасних комплексних досліджень етичних основ діяльності слідчого щодо порушення та розслідування кримінальної справи, яке відображає етико-правову та системно-структурну характеристику діяльності слідчого.
Сформульовано низку теоретичних висновків та пропозицій, що мають наукову новизну та виносяться на захист:
уперше:
обґрунтовано висновок про інтегральну природу теорії слідчої етики та комплексний, етико-правовий характер її предмета;
запропоновано до змісту етичних основ діяльності слідчого відносити явища моральнісного та морального характеру, які є взаємопов’язаними між собою, але не тотожними;
визначено поняття етичних основ діяльності слідчого як системи загальноприйнятих моральнісних цінностей (життя, свобода, честь, гідність кожної людини), принципів (гуманізм, справедливість) та заснованих на них моральних норм, моральних установок слідчого, які у своїй сукупності разом із нормами кримінально-процесуального права регулюють його діяльність щодо порушення та розслідування кримінальної справи;
запропоновано до структури етичних основ діяльності слідчого відносити такі елементи: 1) морально-правову свідомість слідчого; 2) моральнісно-правовий аспект мети, засобів, результату діяльності слідчого; 3) етико-правовий аспект процесу діяльності слідчого;
для забезпечення охорони прав і законних інтересів допитуваної особи, гідного з нею поводження під час проведення слідчої дії, а також гарантування допустимості та достовірності доказів, запропоновано нормативно закріпити обов’язковість для слідчого задоволення клопотання допитуваної особи про фіксацію слідчої дії технічними засобами;
удосконалено:
теоретичне поняття кримінально-процесуальної діяльності слідчого з точки зору системно-структурного підходу;
теоретичне визначення поняття та предмета слідчої етики з позиції діалектики взаємодії загальноприйнятих моральнісних цінностей, норм моралі та норм кримінально-процесуального права у правотворчому та правозастосовному аспектах;
класифікацію тактичних прийомів проведення слідчих дій вербального характеру щодо їх відповідності моральним та правовим вимогам;
набуло подальшого розвитку:
характеристика співвідношення норм кримінально-процесуального права та етичних основ діяльності слідчого з позиції єдності, відмінності, взаємодії як у правотворчому, так і в правозастосовному аспектах;
теоретичні положення про морально-правові критерії підстав і умов обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність при проведенні слідчих дій, застосуванні затримання;
аналіз стану правового забезпечення моральнісних цінностей особи на стадії порушення кримінальної справи, при проведенні слідчих дій, застосуванні затримання з точки зору аксіологічного підходу та внесення пропозицій щодо його вдосконалення;
аналіз стану реалізації етичних основ діяльності слідчого у правозастосовній діяльності слідчого.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження дало можливість сформулювати та уточнити низку наукових положень, які сприяють розвитку наук кримінального процесу, криміналістики, слідчої етики. Ґрунтовний аналіз норм національного та зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, слідчої практики та наукових праць дозволив сформулювати власні науково обгрунтовані висновки, що є теоретичною основою для подальших розробок прикладного характеру.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладений дисертантом матеріал, наведені висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у:
правотворчій діяльності – для вдосконалення положень чинного КПК України, при розробці Проекту КПК України в частині регулювання діяльності слідчого;
науково-дослідній сфері – для подальших наукових розробок теорії слідчої етики;
правозастосовній діяльності – для вдосконалення організаційно-тактичних засад порушення та розслідування кримінальної справи, взаємодії слідчого із суб’єктами досудового провадження (акт впровадження від 14 грудня 2007 р.);
навчальному процесі – при викладанні курсів «Кримінальний процес», «Криміналістика», «Теорія судових доказів», «Професійна етика слідчого», (акт впровадження від 30 листопада 2007 р.), при розробці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на: звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (м. Одеса, 2001–2005 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Питання реформування кримінального судочинства України» (м. Донецьк, 25.11.2005 р.); IV всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», присвяченій пам’яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова (м. Одеса, 10–11.11.2006р.); міжнародній науково-практичній конференції «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 24–25.11.2006 р.); II всеукраїнському «Круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права (аксіологічний аспект)» (м. Одеса, 12–13.10.2007 р.); регіональній науково-практичній конференції «Верховенство права у правозастосовній діяльності», присвяченій 15-й річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 12–13.10.2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи», присвяченій ювілею доктора юридичних наук, професора М.В. Салтевського (м. Харків, 9–10.11.2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображені в 11 публікаціях, 7 із яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків, трьох додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 209 сторінок, із них основного тексту – 173 сторінки, додатків – 12 сторінок, список використаних джерел, що містить 265 найменувань, – 24 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у комплексному дослідженні поняття, змісту етичних основ діяльності слідчого, їх реалізації у правотворчому та правозастосовному аспектах.
До найбільш вагомих наукових результатів роботи належать:
1. Обґрунтування, що теорія слідчої етики є одним із комплексних вчень, яке виникло в результаті міжнаукової інтеграції на стикові етичних та правових (зокрема кримінально-правових, кримінально-процесуальних), а також криміналістичних знань, має комплексний, етико-правовий характер природи та предмета.
2. Предмет слідчої етики включає як відносини та ситуації, що виникають при провадженні по кримінальній справі на досудових стадіях, які або не передбачені чинним законодавством, або такі, стосовно яких закон дозволяє слідчому, органу дізнання певний вибір поведінки, так і саме кримінально-процесуальне законодавство з точки зору достатності правового забезпечення моральнісних цінностей людини та суспільства, відповідності нормам моралі, а також тактичні прийоми розслідування з точки зору відповідності моральнісним принципам.
3. Етичні основи діяльності слідчого – це система загальноприйнятих моральнісних цінностей (життя, свобода, честь, гідність людини), принципів (гуманізм, справедливість) та заснованих на них моральних норм, моральних установок слідчого, які у своїй сукупності разом із нормами кримінально-процесуального права регулюють його діяльність щодо порушення та розслідування кримінальної справи.
4. Структуру етичних основ діяльності слідчого складають такі елементи:
1) морально-правова свідомість слідчого; 2) моральнісно-правовий аспект мети, засобів, результату діяльності слідчого; 3) етико-правовий аспект процесу діяльності слідчого, який включає систему кримінально-процесуальних та моральних відносин слідчого із суб’єктами кримінального процесу, а також норми кримінально-процесуального права, моральні норми, моральнісні принципи, що регулюють ці відносини.
5. У розвитку досліджень теорії слідчої етики перспективними є аксіологічний та деонтологічний напрями, оскільки діалектична взаємодія моральнісних цінностей, норм моралі та норм кримінально-процесуального права обумовлює їх дослідження як у правотворчому, так і в правозастосовному аспектах.
6. Вдосконалення механізму правового забезпечення моральнісних цінностей суспільства та особи на досудових стадіях кримінального процесу повинне здійснюватися по декількох напрямах: 1) законодавча деталізація процедури проведення процесуальних (у т. ч. слідчих) дій, які мають примусовий характер і пов’язані з втручанням у приватне життя людини (шляхом чіткого визначення підстав, умов і меж можливих обмежень суб’єктивних прав особи при проведенні цих дій); 2) розширення обсягу процесуальних прав учасників кримінального процесу для захисту їх законних інтересів; 3) встановлення санкцій за невиконання обов’язку посадової особи, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, забезпечення прав осіб, які беруть участь у справі.
Найбільш важливими пропозиціями щодо внесення змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства України є:
1. З метою забезпечення моральних умов проведення вербальної слідчої дії та допустимості доказів закріпити у КПК України право учасника слідчої дії на заявлення клопотання про її фіксацію технічними засобами. Якщо таке клопотання заявлене, воно повинне бути обов’язковим для особи, в провадженні якої знаходиться кримінальна справа.
2. Закріпити поняття «затримання» та «момент фактичного затримання» у ст. 32 КПК України: «затримання підозрюваного – тимчасовий запобіжний захід, який застосовується органом дізнання, дізнавачем, слідчим, прокурором на термін не більш 72 годин з моменту фактичного затримання особи по підозрі у вчиненні злочину»; «момент фактичного затримання – момент проведення в порядку, встановленому цим Кодексом, фактичного позбавлення свободи пересування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину».
3. Крім складання протоколу затримання, у КПК України слід передбачити також винесення мотивованої постанови про проведення затримання підозрюваного, обвинуваченого, оскільки застосування цього запобіжного заходу пов’язано з обмеженням права людини на свободу та особисту недоторканність.
4. У КПК України закріпити положення про те, що в ситуації, коли підозра у вчиненні злочину не підтвердилася, на прохання затриманої особи необхідно видати їй документ, який підтверджував би цей факт, а за клопотянням особи, направити такий документ за місцем її роботи або навчання. Якщо факт затримання особи було розголошено у засобах масової інформації, необхідно публічно оголосити, що підозра особи у вчиненні злочину не підтвердилась.
5. Сформулювати загальну норму про: проведення слідчих дій у денний час, крім невідкладних випадків, а також коли КПК передбачає інше; недопустимість вчинення дій, що принижують честь та гідність особи або небезпечні для її здоров’я; нерозголошення обставин особистого життя, що виявлені при проведенні процесуальних та слідчих дій, у зв’язку з чим зобов’язати слідчого (дізнавача) відбирати про це підписку в осіб, що брали участь у їх проведенні; недопустимість домагатись показань осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
6. У ч. 2 ст. 48 КПК України закріпити право захисника, присутнього при допиті, а також при проведенні інших слідчих дій, передбачених КПК, через слідчого задавати питання підозрюваному, обвинуваченому, свідкові, потерпілому, експертові, спеціалістові. Це право знаходить своє закріплення в ч. 4 ст. 221 КПК України та може бути реалізованим тільки у разі проведення додаткових слідчих дій.

7. У ч. 3 ст. 49 КПК України закріпити право потерпілого та його представника брати участь у слідчих діях, які проводяться за їх клопотанням, а з дозволу слідчого – і в інших слідчих діях; задавати питання підозрюваному, обвинуваченому, свідкові, експертові, спеціалістові; ознайомлюватися з постановою про призначення експертизи та з висновком експерта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996.- № 30. – Ст. 141.
2. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року «Засади державної політики України в галузі прав людини»
3. Концептуальні передумови формування професіоалізму працівників міліції / П.В.Мельник, Л.В.Терещенко. – Ірпень: УФЕІ, 1998. – 142 с.
4. Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: Монографія. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 448 с.
5. Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004. – 176 с.
6. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика: Автореф. дис. … доктора юрид. наук / Нац. юрид. академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2005. – 35 с.
7. Москалькова Т.Н. Этика уголовно-процессуального доказывания (стадия предварительного расследования). – М.: Спартак, 1996. – 125 с.
8. Методологічні проблеми правової науки. Метеріали міжнародної наукової конференції. – Харків, 13-14 грудня 2002 року /Упорядник М.І.Панов, Ю.М.Грошевий. – Х.: Право, 2003. – 428 с.
9. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. – М.: АН СССР, 1958. – 146 с.
10. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. – М.: Педагогика, 1972. – 168 с.
11. Гурджи Ю.А. Гарантии прав личности в уголовном процессе: постановка и исследование проблемы в Украине // Юридический вестник. – 2003. - № 1. – С. 66-70.
12. Гуртієва Л.М. Слідча етика: постановка та дослідження проблеми в Україні // Питання реформування кримінального судочинства: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2005. – С. 199-205.
13. Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів: Монографія // Одеська національна юридична академія. – О.: Фенікс, 2007. – 260 с.
14. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики: Автореф. дис. …кандидата юрид. наук / МГУ им. М.В.Ломоносова. – М., 1977. – 22 с.
15. Чорноус Ю.М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення: Дис. ...кандидата юрид. наук: 12.00.09; Захищено 10.06.2005. (НАВСУ). – К., 2005. – 245 с.: іл.-Бібліогр.: с.183-245.
16. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: Политиздат, 1981. – 432 с.
17. Психологический словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
18. Юдин Э.Г. Системный подход и принципы деятельности. Методологические проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. – 391 с.
19. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
20. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – К.: Наук. думка, 1977. – 251 с.
21. Лапицкий В.В. Структура и функции субъекта познания. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – 159 с.
22. Суворова Г.А. Психология деятельности. Учеб. пособие для студентов психологических и педагогических вузов. – М.: ПЕРСЭ, 2003. – 176 с.
23. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Изд. 7-е – М.: Сов. энциклопедия, 1968. – 900 с.
24. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1982. – 1600 с.
25. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.
26. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1959. – 495 с.
27. Леонтьев А.Н. Проблема деятельности в психологии // Вопросы философии. – 1972. - № 9. – С. 95-109.
28. Леонтьев А.Н. Анализ деятельности. Стенограмма лекции в ЛПГУ. 1940. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. - 1983. - № 2. - С. 5-17.
29. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
30. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976. – 416с.
31. Маркарян Э.С. О научно-интегративном значении понятия «деятельность» // Понятие деятельности в философской науке. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1978. – С. 5-17.
32. Общая психология: Учебник / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.
33. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юристъ, 2002. – 448 с.
34. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. М.: Высш. школа, 1984. – 175 с.
35. Філософський енциклопедичний словник / В.І.Шинкарук, Є.К.Бистрицький, М.О. Булатов, А.Т. Ішмуратов та ін. / Нац. академія наук Укр., Ін-т філософії ім.Г.М. Сковороди. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.
36. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. Монография. – Киев: НВТ «Правник», 1997. – 246 с.
37. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 300 с.
38. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 192 с.
39. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 143 с.
40. Рахунов Р.Д. Участники уголовно-процессуальной деятельности по советскому праву. М.: Юрид. лит., 1961. – 275 с.
41. Власов А.П. Структура уголовно-процессуальной деятельности // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора: Сб. науч. трудов. – М., 1986. – С. 14-23.
42. Дубинский А.Я. Понятие, структура и содержание уголовно-процессуальной деятельности // Проблемы социалистической законности: Сб. науч. трудов. – 1989. – Вып. 24. - С. 46-52.
43. Дубривный В.А. Деятельность следователя: структура, аспекты // Вопросы уголовного процесса. Совершенствование деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступлениями: Межвуз. науч. сб. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1984.- Вып. 3. - С. 44-50.
44. Строгович М.С., Алексеева Л.Б., Ларин А.М. Уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М, 1979. – 319 с.
45. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: ООО «Одисей», 2002. – 256 с.
46. Проект Закона Украины «О работниках органов досудебного следствия и их социальной защите» (2001 г.)
47. Проект КПК України від 2007 року, внесеного народними депутами України В.Р. Мойсиком, І.В. Вернидубовим, С.В. Ківаловим, Ю.А.Кармазіним (реєстр. № 1233)
48. Дубривный В.А. К вопросу о целях предварительного следствия // Вопросы уголовного процесса: Межвуз. науч. сб. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1979. – Вып. 2. - С. 62-70.
49. Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений. (Общая характеристика. Цели. Действия). Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 94 с.
50. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
51. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. - М.: Юрид. лит., 1986. – 159 с.
52. Михайлов А.И. О задачах предварительного следствия в советском уголовном процессе // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1977. – Вып. 26. – С. 92-99.
53. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе. – М.: Юрид.лит., 1981. – 192 с.
54. Гуртієва Л.М. Загальні особливості кримінально-процесуальної діяльності слідчого в аспекті дослідження проблем слідчої етики //Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – О.: Фенікс, 2008. – Вип. 33. – С. 453-457.
55. Дармаев В.Д. Полномочия следователя в уголовном судопроизводстве // Следователь. – 2003. - № 6. – С. 15-17.
56. Григорьев В.Н., Кузьмин Г.А. Правовые и организационные основы принятия решений в уголовном процессе (досудебные стадии): Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 136 с.
57. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448 с.
58. Шумилин С.Ф. Полномочия следователя: механизм и проблемы реализации. – М.: Экзамен, 2006. – 382 с.
59. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы. – К.: Наук. думка, 1984. – 182 с.
60. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы. М.: Юрид.лит., 1976. – 168 с.
61. Берназ В.Д., Смоков С.М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти). Монографія. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. – 151 с.
62. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
63. Баулін О.В., Карпов Н.С. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: Монографія / Під заг.ред. З.Д.Смітієнко. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001.- 232 с.
64. Гончаров І. Деякі аспекти процесуальної самостійності слідчого // Право України. – 1995. - № 7. – С. 26-27.
65. Глотов А.В. Процессуальная самостоятельность следователя и его внутреннее убеждение в уголовном процессе – Балаклея: СіМ, 2000. – 120 с.
66. Гончаров И.Д. К вопросу о процессуальной самостоятельности следователя // Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украины: Тем. сб. науч. тр. УЮА. – К., 1993. – С.137-141.
67. Лозовой В.О., Петришин О.В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004. – 176 с.
68. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Харьков: Консум, 1997. – 160 с.
69. Фомін С.Б. Строки у кримінальному судочинстві: поняття, класифікація та функціональне призначення: Дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.09 // Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. Х., 2002. – 201 с.
70. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А.Д.Бойкова и И.И.Карпеца. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640 с.
71. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Судебная этика. Некоторые проблемы нравственных начал советского уголовного процесса. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1973. – 272 с.
72. Порубов Н.И. Юридическая этика: Учеб. пособие. / Н.И. Порубов, А.Н.Порубов. – Мн.: Віш.шк., 2003. – 352 с.
73. Проблемы судебной этики / Под ред. М.С.Строговича - М.: Наука, 1974. – 272 с.
74. Кокорев Л.Д. Понятие, задачи и соотношение профессиональной этики юриста и следственной этики // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып. 15. – Волгоград, 1976. - С. 3-11.
75. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). / 2-е изд. – М.: Аванта+, 2001. – 560 с.
76. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф.Надольний, В.П.Андрушенко, І.Б.Бойченко, В.П.Розумний та ін.; За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997. – 584 с.
77. Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе (Общие черты судебной этики) // Избранные произведения. Собр.соч.: В 8 т. – Т.4. - М., 1959. – С. 33-69.
78. Вышинский А.Я. Теория судебных доказательств в советском праве. Издание третье дополненное. – М.: Юрид. лит., 1950. – 308 с.
79. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. М.: Юрид. лит., 1969. – 120 с.
80. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. - Киев: Наукова думка, 1981. – 263 с.
81. Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. - М.: Юрид. лит., 1980. – 96 с.
82. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. Учебное пособие. – М.: НИиРИО, 1967. – 290 с.
83. Асташенков В.Г., Асташенкова Э.П. Методологическая основа профессиональной этики следователя // Вопросы уголовного процесса. Вып.3. Совершенствование деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступлениями: Межвуз. научн. сб. - Саратов, 1984. - С. 63-69.
84. Ратинов А., Захарин Ю. Следственная этика // Социалистическая законность. - 1970. - № 10. – С. 35-39.
85. Кокорев Л.Д. Понятие, задачи и соотношение профессиональной этики юриста и следственной этики // Этика предварительного следствия: Сб.науч.тр. – Вып.15. - Волгоград, 1976. - С. 3-11.
86. Цыпкин А.Л. Этика советского следователя // Вопросы уголовного процесса: Межвуз. научн. сб. – Вып. 1. – Саратов, 1977. – С. 25-34.
87. Грошевой Ю.М., Нор В.Т. Мораль и уголовно-процессуальная деятельность // Проблемы социалистической законности: Респуб. междувед. науч. сб. – Вып. 17. – Харьков: Вища школа, 1984. – С. 58-63.
88. Быховский И., Захарченко Н. Этика проведения следственных действий //Социалистическая законность. – 1973, № 12. – С. 38-39.
89. Далин В.Е. Вопросы тактики и поведение следователя // Этика предварительного следствия: Сб.науч.тр. – Вып.15. - Волгоград, 1976. - С.77-83.
90. Калугин Н.И. Некоторые вопросы этики следователя в условиях конфликтной ситуации // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып.15. - Волгоград, 1976. - С. 84-90.
91. Коновалова В.Е. Правовые и этические основы криминалистической тактики // Укрепление законности в деятельности следователей в свете Конституции СССР: Тез. выступ. на науч.-практ. конф., Ленинград. – М., 1979. – С. 72-73.
92. Манаев Ю.В. Взаимосвязь законности, обоснованности и справедливости процессуальных решений следователя // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып. 15. - Волгоград, 1976. - С. 36-40.
93. Рахунов Р.Д. Тактика допроса обвиняемого в свете проблемы этики предварительного следствия // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып. 15. - Волгоград, 1976. - С. 63-76.
94. Селиванов Н.А. Этико-тактические вопросы расследования // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 38. – М., 1983. – С. 47-59.
95. Мотовиловкер О.Я. О внутреннем убеждении следователя и содержании осуществляемой им функции (правовой и этический аспекты) // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып.15. - Волгоград, 1976. - С.25-35.
96. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедливості й законності в слідчій діяльності: Дис... кандидата юрид. наук: 12.00.12 / МВСУ Національна академія внутрішніх спрв України. – Київ, 1998. – 218с.
97. Мельник О.В. Моральні засади провадження у досудових стадіях кримінального процесу України: Дис. ...кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2006. – 215 с.
98. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища школа, 1975. – 144 с.
99. Антонов И.А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003. – 236с.
100. Ароцкер Л.Е. Судебная этика // Социалистическая законность. – 1969. - № 9. – С. 31-35.
101. Дражин И.В. Нравственные принципы следственной деятельности: Автореф. дис. … кандидата юрид.наук / Белорусский гос. ун-т им. В.И.Ленина. – Минск, 1984. – 15 с.
102. Белкин Р.С. Нравственные начала деятельности следователя органов внутренних дел. Лекция. – М.: РИС Академии управления МВД России, 1999. – 24 с.
103. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. – 240 с.
104. Подголин Е.Е. О целях и средствах их достижения в следственной работе // Этика предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Вып. 15. - Волгоград, 1976. - С. 41-48.
105. Гуртієва Л.М. Сучасний стан розробки загальних теоретичних положень слідчої етики та перспективи їх подальшого розвитку // Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 9-10 листопада 2007 р. – Харків: ХНУВС, 2007. – С. 81-88.
106. Комиссаров В.И. О нравственных аспектах предварительного расследования преступлений // Государство и право. – 1992. - № 11. – С.107-112.
107. Гуртиева Л.Н. Природа следственной этики: взаимосвязь этических и правовых норм в деятельности следователя // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 27 /Редкол. С.В.Ківалов (голов.ред.) та ін. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. – С. 25-30.
108. Томин В.Т. Этические аспекты взаимодействия органов внутренних дел с населением при раскрытии преступлений и расследовании уголовных дел // Этика предварительного следствия: Сб. науч. трудов. - Волгоград, 1976. – С.108-115.
109. Мельник О.В. Моральні засади провадження у досудових стадіях кримінального процесу України: Автореферат дис. ...кандидата юрид. наук / Київський національний університет внутрішніх справ. - К., 2006. – 16 с.
110. Чорноус Ю.М. Морально-етична характеристика слідчих дій // Право України. – 2005. - № 2. - С. 55-59.
111. Каткова Т.В. Проблеми професійної етики та культури в процесі підготовки слідчих органів внутрішніх справ // Конституція України та проблеми професійної етики юриста: Тези доп. і наук. повідомлень обл. наук.-практ. конф. – Харків: Спілка юристів України. – 1998. - С. 38-42.
112. Етичний кодекс працівника ОВС України. Схвалено колегією МВС України 5 жовтня 2000 року № 7 км/8.
113. Закон Украины «О действии международных договоров на территории Украины» от 10 декабря 1991 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1992. - № 10.
114. Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р. № 1296 – IV.
115. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Ученик. – М.: Гардарики, 2002. – 472с.
116. Російсько-український і українсько-російський словник / Ганич Д.І., Олійник І.С. – 6-е стер. вид. – К: МП «Фенікс» спільно з видавничим центром «Просвіта», 1994. – 560 с.
117. Дробницкий О.Г. Понятие морали. Историко-критический очерк. М.: Наука, 1974. – 388 с.
118. Шишкин А.Ф. О предмете этики как науки // Вопросы философии. – 1964. - № 1.
119. Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона. – 5-е изд. – М.: Политиздат. – 1983. – 446 с.
120. Философская энциклопедия. Т.5. – М.: Сов. энциклопедия. – 1970. – 740с.
121. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Филио, 1999.- 607с.
122. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Х.: Консум, 2000. – 208с.
123. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебное пособие / Под ред. Г.В.Дубова и А.В.Опалева, - 2-е изд., испр. и дополн. – М.: Щит-М, 2000. – 384 с.
124. Некрасов А.И. Этика: Учебное пособие. – Х: ООО «Одиссей», 2003. – 400с.
125. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 652 с.
126. Фуллер Лон Л. Мораль права / Пер. з англ. Н.Комарова. – К.: Сфера, 1999. - 232 с.
127. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель Основи Філософії права, або природне право і державознавство / Пер. з німецької Р.Осадчука та М.Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – 329 с.
128. Гребеньков Г.В., Фіолевський Д.П. Юридична етика: Навч. пос. – 2-е вид. – К.: Алерта, 2005. – 211 с.
129. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: Автореф. дис. ...кандидата філос. наук / Нац. академія внутрішніх справ України. – К., 1997. – 16 с.
130. Манаев Ю.В. Нравственные принципы и нормы в правоприменительной деятельности следователя // Уголовно-процессуальные проблемы предварительного следствия и пути его совершенствования: Сб. науч. тр. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – С. 35-43.
131. Гуртієва Л.М. Поняття етичних основ діяльності слідчого // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць / Голов.ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП «Фенікс», 2007. – Вип. 32. – С. 167-173.
132. Кобликов А.С. Юридическая этика. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 168 с.
133. Теория права и государства. Учебник для вузов / Под ред. проф. Г.Н.Манова. – М.: БЕК, 1995. – 336 с.
134. Гуртиева Л.Н. Структура этических основ деятельности следователя // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матер. IV всеукр. наук. конф. правників-початківців, присвяченої пам’яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова / Відп.ред. Ю.М.Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. - С. 39-43.
135. Теория права и государства. Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. – Х., 1997. – 496 с.
136. Столбуненко М.М., Кузьменко В.Б. Морально-правові засади суспільних взаємин (право як справедливість) // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів: Міжнар. наук.-практ. конференція, 19-20 жовтня 2000 р. - Одеса, 2000. – Ч.II. – С. 87-96.
137. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
138. Дворкин Рональд Серйозний погляд на права / Пер. з англ. А.Фролкін. – К.: Основи, 2000. – 519 с.
139. Денис Ллойд Идея права / Перевод с английского М.А.Юмашева, научній редактор Ю.М.Юмашев. – М.: ЮГОНА, 2002. – 416 с.
140. The Right. Hon. Lord Hailsham of St. Maryiebone The Law, Politics and Morality // The Denning Law Journal. – Publisned by University of Buckingam Press Ltd, 1988, p. 59-65.
141. Элькинд П.С. Толкование и применение норм уголовно-процессуального права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 192 с.
142. Якубов А.Е. Взаимодействие уголовного права и этики. // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1992. – № 5. – С. 13-22.
143. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. - М.: ООО «Юрлитинформ», 2001. – 208 с.
144. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств. М.: Юрид. лит., 1977. – 120 с.
145. Марфицин П.Г. Безруков С.С. Относительная определенность в уголовно-процессуальном праве и пределы усмотрения следователя.//http: law tech. agava. vu/ pub/ busmotr / zak/ htm/
146. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український). За ред. акад. НАН України В.Я.Тація. – Харків: Право, 2001. – 560 с.
147. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практическое пособие / О.Я.Баева. – М.: Экзамен, 2003. – 432 с.
148. Кони А.Ф. Собрание сочинений: В 2 т., Т.1: Из записок судебного следователя. М., 1966.
149. Комиссаров В.И. Тактические проблемы следственной тактики / Под ред. А.И. Михайлова. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 154 с.
150. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. Изд. 2-е., перераб. и дополн. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 368 с.
151. Філософія права: Навч. посібник / О.О.Бандура, С.А.Бублик, М.Л.Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В.Костецицького, Б.Ф.Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 334 с.
152. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. - № 5. – С.19.
153. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Огляд практики Європейського Суду з прав людини. Норми та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини. – К.: Міністерство юстиції України, 2002. – С. 5-50.
154. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс. /Відп.ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю.. Шемшученко Ю.С. – К.: Ін-т держ. і права ім.. Корецького НАН України, 2001. - С. 21-43.
155. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи ображаючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс. /Відп.ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Ін-т держ. і права ім.. Корецького НАН України, 2001. - С. 46-61
156. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997.- № 40. – Ст. 263.
157. Judgment of 27 June 1968 // Series A no 33, §12
158. Judgment of 27 June 1968 // Series A no 33, §17
159. Judgment of 17 March 1997 // Reports of Judgment and Decisions 1997-I, §42
160. Judgment of 26 Jannary 1993 // Series A no 254-A, §42
161. Гулиев В.Е., Русинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Манускрипт, 1996. – 271 с.
162. Белявский А.В., Придворов Н.А. Охрана чести и достоинства личности в СССР. – М.: Юрид.лит., 1971. – 208 с.
163. Чернышева С.А. Защита чести и достоинства граждан. – М.: Московский рабочий, 1974. – 95 с.
164. Шадрин В.С. Обеспечение прав личности при расследовании преступлений. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 232 с.
165. Миколенко А.Н. Правовые последствия преступлений против чести и достоинств личности // Правова держава. - 2001. - № 3. – С. 92-95.
166. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини /Пер. з англ. Т.Іваненко та О.Павличенка. – Львів: Кальварія, 2002.- 180 с.
167. Ветрова Г.Н. Закон и нравственность в уголовном судопроизводстве // Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право, 1996. – № 1. - С. 50-58.
168. Огляд практики Європейського Суду з прав людини. Норми та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини. / Міністерство юстиції України. – К., 2002. – 67 с.
169. Никоненко М.Я. Кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину: Дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний університет внутрішніх справ. - К., 2007. – 257 с.: іл.-Бібліогр.: с.211-257.
170. Зеленецький В.С., Лобойко Л.М. Правова регламентація дослідчого кримінального процесу в проекті Кримінально-процесуального кодексу України // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ, 2000. - № 2. – С. 275-296.
171. Томин В.Т. Проявление и детерминанты принципа социалистической законности: общие вопросы и возбуждение уголовного дела // Укрепление зконности предварительного расследования в условиях перестройки: Сб. науч.трудов. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. – С.11-20.
172. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: Учебное издание. – Х.: Арсис, 1998. – 256 с.
173. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с .
174. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступления и злоупотребления властью // Сов юстиция. 1992 - № 9 –10. - С. 39-40.
175. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності у кримінальному процесі України: Монографія. – Дніпропетровськ: Юрид.акад.М-ва внутр.справ. – 2004. – 216 с.
176. Рыжаков А.П. Комментарий к Уголовно-процессульному кодексу Российской Федерации. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М), 2002. – 1024 с.
177. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан. – Алматы: Юрист, 2007. – 208 с.
178. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань, 1976. – 219 с.
179. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе: методологические и правовые проблемы. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. – 169 с.
180. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. ред. Н.В.Жогин, изд. 2-е испр. и доп. - М.: Юрид. лит., 1973. – 736 с.
181. Коментар до Конституції України. / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – 376 с.
182. Дорохов В.Я. Процессуальное положение подозреваемого // Практика применения нового уголовно-процессуального законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 20-31.
183. Карнеева Л. Подозреваемый в советском уголовном процессе // Соц. законность. - 1959. - № 4. – С. 36-39.
184. Шумило М.Є. Поняття, сутність і критерії незаконних процесуальних дій і рішень. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – Київ, 2001. - № 1. – С. 39-49.
185. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 224 с.
186. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. – М.: Юрид. лит., 1969. – 178 с.
187. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы криминалистики // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики. – Свердловск: Изд-во УГУ, 1972. – С.25-37.
188. Быховский И.Е. Развитие процессуальной регламентации предварительного расследования // Советское государство и право. – 1972. - № 4. – С. 106-109.
189. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Автореф. дис. … доктора юрид. наук / Всесоюзный ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупр. преступности прокуратуры СССР. – М, 1976. – 32 с.
190. Соловьев А.Б. Следственные действия как процессуальное средство получения и проверки доказательств // Актуальные проблемы совершенствования проведения следственных действий: Сб. науч. трудов. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1982. – С. 7-36.
191. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для юридичних вузів. – Київ: Либідь. – 1992. – 489 с.
192. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. – К-д, Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.
193. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види // Вісник Академії правових наук України. – Х.. 1997. – Вип. 2. – С. 125-130.
194. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э.Дзержинского, 1987. – 84 с.
195. Безруков В.В. Обнаружение, фиксация, хранение и использование пахучих веществ человека в борьбе с преступностью // Вопросы применения одорологии в раскрытии преступлений: Сб. матер. научн.-теор. конф. – М.: ВКШ СМ СССР, 1970. – С. 28-45.
196. Безруков В.В., Винберг А.И. и др. Новое в криминалистике // Соц. законность. – М, 1965. - № 10. – С. 74-75.
197. Басай В.Д. Криміналістична одорологія (теоретичні, правові і методичні основи): Монографія. – Івано-Франківськ, 2003. – 502 с.
198. Методические и процессуальные аспекты криминалистической одорологии: Сб. науч.тр. – М.: ЭКЦ МВД России, 1992. – 88 с.
199. Кириченко А.А., Басай В.Д., Щитников А.М. Основы юридической одорологии (теория, правовая процедура, методика): Монография. – Ивано-Франковск, Мн.: Изд-во Плай, ГЭКЦ МВД РБ, 2001. – 768 с.
200. Копьева А.Н., Абраменко В.С. и др. Доказательственное значение запаховых микроследов // Проблемы советского государства и права. – Иркутск: Изд-во Ирк. гос. ун-та, 1974. – Вып. 7. – С. 110-114.
201. Белкин Р.С. Одорологический метод // Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике: Монографія. – М.: Юрид. лит., 1988. – С. 22-36.
202. Салтевский М.В., Лукашевич В.Г. Микрообъекты и запаховые следы // Специализированный курс криминалистики для слушателей вузов МВД, обучающихся на базе среднего спеціального образования: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – К.: НИРИО КВШ МВД СССР, 1987. – С.130-145.
203. Селиванов Н.А. Криминалистическое исследование запахов (криминалистическая одорология). Следственная тактика // Криминалистика: Учебник / Под ред.. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М.: Юрид.лит., 1993. – С. 272-274, 325.
204. Биленчук П.Д., Лукьянчиков В.Д. и др. Методика обнаружения и использования одорологической информации в процессе раскрытия преступлений: Учеб. пособие.: Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 48 с.
205. Дорохов В.Я. Некоторые правове аспекты использования данных одорологии в уголовно-процессуальной деятельности // Вопросы применения приемов одорологии в раскрытии пре ступлений: Матер. науч.-практ. конф. – М.: ВКШ СМ СССР, 1970. – С. 99-108.
206. Кисин М.В., Митин М.И. и др. Кинологическая идентификация запаха, извлеченного из следов крови // Внедрение достижений науки и техники в практику борьбы с преступностью. – Вильнюс: НИИСЭ МЮ Лит. ССР, 1986. – С. 266-269.
207. Ларин А.М. Поговорим о собаках // Криминалистика и паракриминалистика: Науч.-практ. и учеб. пособие. – М.: БЕК. 1996. – С.149-164.
208. Турчин Д.А. Микроследы – новое в криминалистике // Проблемы советского государства и права. – Иркутск: Изд-во Ирк. гос. ун-та, 1974. – Вып. 7. – С. 104-109.
209. Турчин Д.А. О возможности применения одорологии в уголовном судопроизводстве // Проблемы советского государства и права. – Иркутск: Изд-во Ирк. гос. ун-та, 1973. – Вып. 6. – С. 139-141.
210. Жалинский А.Э. Освидетельствование в советском уголовном процессе. Львов, 1961. – 131 с.
211. 3инатуллин 3.3. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (Вопросы теории и практики). – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 136 с.
212. Каминская В.И. Охрана прав и законных интер