ЕВОЛЮЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Краковська Анжеліка Євгеніївна

УДК : 340.114.3

ЕВОЛЮЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник :
академік НАПрН України,
доктор юридичних наук, професор,
Скрипнюк Олександр Васильович

Острог - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
1.1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення змісту та
еволюції соціальної функції держави.........................................................14
1.2. Поняття соціальної функції держави та механізмів її
забезпечення в сучасній юридичній науці……………………………….49
1.3. Еволюція соціальної функції в системі функцій сучасної
держави……………………………………………………………………..67
Висновки до Розділу 1……………………………………………………..78

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ І УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНИ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Значення соціальної функції в контексті розвитку теорії
соціальної держави………………………………………………………..84
2.2. Правові, економічні і політичні передумови реалізації
соціальної функції сучасної держави……………………………………..95
2.3. Специфіка реалізації соціальної функції у державах
перехідного типу…………………………………………………………..130
Висновки до Розділу 2……………………………………………………145

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
3.1. Конституція України в забезпеченні соціальної функції
держави……………………………………………………………………152
3.2. Соціальні права людини і реалізація соціальної функції
держави: діалектика взаємозв’язку……………………………………….163
3.3. Проблеми розвитку соціального законодавства в
процесі реалізації соціальної функції держави…………………………..175
Висновки до Розділу 3…………………………………………………….185

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….192

ВСТУП

Актуальність теми. Дослідження функцій сучасної держави в контексті практичної реалізації конституційно визначеного курсу на побудову в Україні демократичної, соціальної, правової держави виступає однією з найважливіших теоретико-правових і конституційно-правових проблем сучасної юридичної науки. Зазначена теоретична і практична роль цих питань пов’язана з тим, що підтвердженням демократичного, соціального і правового характеру тієї чи іншої держави є процес безпосереднього функціонування органів державної влади та їх посадових осіб в частині реалізації цінностей і принципів, які характеризують даний тип держави. В цьому плані процес функціонування держави, ефективність і повнота реалізації тих чи інших її функцій, може бути визначений як зовнішній діяльнісний прояв її сутності. За цієї причини в ході державно-правових досліджень (незалежно від того чи вони мають виключно теоретичну, чи практичну спрямованість) суттєво підвищується роль функціонального фактора, який дозволяє чітко виміряти та встановити якою мірою процес функціонування і реалізації державної влади відповідає тим конституційним засадам, які визначають державний і суспільний лад даної держави.
Разом з тим, в загальній системі функції сучасної держави, – особливо якщо ми ведемо мову про процес державно-правового розвитку України, – можна виділити декілька функцій аналіз яких є особливо актуальним. До таких функцій держави, на нашу думку, необхідно віднести насамперед соціальну функцію. Подібна актуальність дослідження соціальної функції в контексті забезпечення соціальних прав людини і громадянина зумовлюється тим, що з погляду свого забезпечення соціальні права передбачають активну співпрацю між державою, громадянським суспільством і державою. У цьому плані науково-теоретичний аналіз соціальних прав і соціальної функції держави є складним і одночасно актуальним предметом сучасних юридичних досліджень.
В контексті державотворення актуальність такого дослідження пояснюється тим, що розвиток Української держави, а також вдосконалення системи її функцій, передбачають наявність чіткого розуміння не лише загальних орієнтирів цих процесів, але й тих детермінант, які їх визначають. Тому визначення основних детермінант еволюції і реалізації соціальної функції держави є актуальним і важливим завданням не тільки в загальнонауковому, але в суто практичному плані. З іншого боку, актуальність дослідження еволюції соціальної функції держави в сучасній Україні зумовлюється триваючими процесами конституційної реформи, яка зачіпає не лише питання організації державної влади в Україні, але й стосується більш загальних питань оптимізації системи функцій Української держави, забезпечення їх ефективної реалізації в контексті захисту прав людини та забезпеченні її конституційного статусу як найвищої соціальної цінності (стаття 3 Конституції України). Таким чином особливої ролі набуває проблема формування цілісної систем конституційного захисту прав і свобод людини в діяльності Української держави, яка б відповідала тим об’єктивним інтересам і потребам, які сформовано в суспільстві. Водночас не викликає сумніву, що поза визначенням сутності та змісту соціальної функції держави, її еволюції, неможливо побудова цілісної програми розвитку законодавства в частині забезпечення і захисту соціальних прав людини і громадянина.
Також слід наголосити, що саме поняття «соціальна функція держави» не можна вважати усталеним в частині чіткого визначення його змісту в сучасній теорії держави і права. З цього приводу висловлюються доволі відмінні, а інколи – протилежні, підходи щодо змісту цього поняття, а також того, що саме має робити держава в частині реалізації зазначеної соціальної функції. Серед сучасних авторів, які займались питаннями реалізації соціальної функції слід назвати імена таких фахівців як: К.Бабенко, С.Бобровник, Д.Вовк, М.Вороніна, В.Горбатенко,Р.Гринюк, Д.Єрмоленко, Р.Калюжний, А.Колодій, В.Копєйчиков, С.Легуша, В.Лемак, О.Лощихін, В.Медведчук, Л.Наливайко, О.Панкевич, М.Панов, Н.Пархоменко, О.Петришин, І.Процюк, О.Пушкіна, О.Скакун, О.Скрипнюк, В.Тацій, В.Федоренко, М.Цвік, В.Цвєтков, Ю.Шемшученко, Л.Шипілов, О.Ющик та інші. На дисертаційному рівні ці проблеми тією чи іншою мірою ставали предметом уваги О.Бермічевої, О.Головащенко, О.Джураєвої, Ж.Пустовіт, І.Яковюка, В.Якубенка. З огляду на це, особливої актуальності набуває теоретичне звернення до проблеми еволюції соціальної функції.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія» в межах науково-дослідної теми «Права людини: досвід комплексного аналізу» (№2201020). Тема дисертації відповідає державній програмі «Історичні закономірності та сучасні тенденції розвитку держави і права» (номер державної реєстрації 0107U001563).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка теорії еволюції соціальної функції сучасної держави та, на основі цього, цілісної концепції підвищення ефективності соціального регулювання, соціального забезпечення і соціального захисту із врахуванням практичної імплементації основних цілей державотворчого процесу в України, а саме – постання України як соціальної, правової і демократичної держави.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
– визначити і дослідити теоретико-методологічні підходи до вивчення змісту та еволюції соціальної функції держави;
– обґрунтувати дефініцію поняття соціальної функції держави та механізмів її забезпечення, спираючись на досягнення сучасної юридичній науки;
– охарактеризувати еволюція соціальної функції в системі функцій сучасної держави;
– встановити значення соціальної функції в контексті розвитку теорії соціальної держави;
– з’ясувати правові, економічні і політичні передумови реалізації соціальної функції сучасної держави;
– здійснити аналіз специфіки реалізації соціальної функції у державах перехідного типу;
– з’ясувати роль Конституції України в забезпеченні соціальної функції сучасної Української держави;
– дослідити діалектику взаємозв’язку соціальних прав людини і реалізації соціальної функції держави;
– визначити актуальні проблеми розвитку соціального законодавства в процесі реалізації соціальної функції держави та запропонувати шляхи їх розв’язання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із реалізацією соціальної функції держави та забезпеченням у визначених правом формах соціального регулювання.
Предметом дослідження є специфіка розвитку соціальної функції держави в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає діалектичний метод, який надав можливість розкрити природу соціальної функції держави та специфіку її еволюції під впливом зміни суспільних відносин, проаналізувати динаміку еволюції соціальної функції, встановити її зв’язок з утвердженням принципів соціальної держави як на загальнотеоретичному, так і на практичному рівні. Використання системно-структурного та системно-функціонального методів дозволило встановити основні складові елементи соціальної функції держави, охарактеризувати її співвідношення з цілями, задачами та механізмами державного регулювання суспільних відносин, виявити специфіку співвідношення між окремими функціями сучасної держави, а також охарактеризувати ті системні зв’язки, які визначають соціальну сутність сучасної держави. Завдяки методу факторного аналізу було виділено та досліджено фактори (правового, політичного та економічного характеру), які впливають на стан та еволюцію соціальної функції держави. Компаративно-правовий метод став основою для порівняння різних теорій, в яких визначається сутність соціальної функції держави та надається доктринальне визначення цього поняття. Водночас за допомогою цього методу було здійснено аналіз існуючих на сьогоднішній день у науці теорії держави і права методологічних підходів до вивчення соціальної функції держави. Історичний метод дозволив проаналізувати еволюційний розвиток соціальної функції держави, ті історичні передумови, які зумовили підвищення ролі і значущості соціальної функції і механізмів соціального забезпечення. Соціологічний метод було використано для встановлення характеру і рівня впливу тих дисфункцій, які можуть виникати в процесі соціального захисту і соціального забезпечення громадян, у державах перехідного типу. За допомогою методу моделювання було запропоновано теоретичну модель підвищення ефективності реалізації соціальної функції держави, зменшення впливу негативних політичних, правових та економічних факторів на процес реалізації соціальної функції держави. Метод прогнозування було застосовано для розробки окремих пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства в частині підвищення ефективності соціальної функції держави.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим комплексним науковим дослідженням еволюції соціальної функції держави, в якому обґрунтовано авторське визначення поняття соціальної функції, аргументовано концепцію державного регулювання соціальних відносин в суспільстві в контексті утвердження принципів соціальної держави, систематизовано основні передумови, які впливають на реалізацію соціальної функції держави у сучасних умовах національного державотворення.
Конкретними результатами запропонованого дослідження, що містять наукову новизну є наступні:
вперше:
– обґрунтовано авторське визначення системи функцій держави як сукупності усталених та стійких зв’язків між окремими функціями держави, які видозмінюються і розвиваються залежно від стану самого суспільства, а також трансформацій держави і державної влади (зміна форми правління, державного режиму, державної ідеології тощо), що дозволило охарактеризувати соціальну функцію як одного з основних елементів в загальній системі функцій сучасної держави, що викликана об’єктивною суспільною потребою в державному регулюванні соціальних відносин, пов’язаних із забезпеченням соціального захисту і безпеки громадян держави, гарантуванням розвитку системи охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення, пом’якшенням соціальної напруги, підвищенням рівня соціальної злагоди в суспільстві, забезпеченням і захистом соціальних прав людини і громадянина;
– аргументовано положення, що еволюція соціальної функції держави передбачає не послаблення уваги до економічної або політичної функції держави, а навпаки – використання політичних, правових та економічних механізмів для реалізації соціальної функції, у результаті чого формується система взаємодії між різними функціями держави;
– обґрунтовано, що соціальна функція держави повинні досліджуватись як об’єктивна і одночасно необхідна закономірність трансформації: а) суспільних відносин, б) самої держави, в) правової системи, що дозволяє врахувати як динамічний розвиток суспільства і суспільних відносин, так і динамічний розвиток самої держави, яка в ході історичного процесу зазнає своїх трансформацій;
– встановлено, що забезпечення інституціонального розвитку у правовій, політичній та економічній сферах суспільних відносин відповідно до принципів правової, демократичної і соціальної держави постає головним засобом удосконалення реалізації соціальної функції перехідною державою і одночасно – прискорення самих транзитивних процесів;
удосконалено:
– положення про те, що соціальна функція держави проявляється як зовнішній вираз її сутності, який постає прямим наслідком визнання самою державою ряду невід’ємних прав людини, до яких входить у тому числі й право на соціальний захист, право на соціальне благополуччя, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини тощо, що дозволяє інтерпретувати її як обов’язковий елемент загальної системи функцій держави, поява і розвиток якого визначається змінами соціальних відносин, а також поступовим набуттям інститутами публічної влади властивостей соціальної держав;
– аргументацію, що найважливішими методологічними підходами в історії політичної і правової думки від Античності до сучасності у вивченні і обґрунтуванні ролі соціальної функції стали ті, які аналізували її: а) через поняття прав людини, б) через розробку теорії соціально активної держави; в) через аналіз сутнісних властивостей держави та її цілей;
– положення, що нормативно-правовою основою реалізації соціальної функції Української держави, а також її генезису виступає система соціального законодавства, яка врегульовує суспільні відносини з питань організації соціального захисту та його управління, забезпечення повної реалізації соціальних прав громадян, використання ефективних видів та форм соціального захисту, державного контролю за дотриманням соціального законодавства;
– положення, що до основних властивостей держав перехідного типу, які впливають на реалізацію соціальної функції відносяться: слабкість державних і правових інститутів, неусталеність соціальних зв’язків в суспільстві, відсутність традицій демократичного управління соціальною, економічною і політичною сферами, високий рівень соціального розшарування суспільства, домінування конфліктогенних факторів в процесі взаємодії різних соціальних і політичних груп, відсутність дієвих механізмів ринкового регулювання і саморегулювання, незадовільний стан соціального законодавства, низький рівень ефективності правових гарантій захисту соціальних прав людини і громадянина;
дістали подальшого розвитку:
– положення про існування чітких взаємозв’язків між рівнем розвитку правової культури, специфікою правової ідеології, якістю механізмів правового регулювання та рівнем забезпеченості правових гарантій і ефективністю реалізації соціальної функції держави;
– положення про те, що неусталеність ринкових інститутів та слабкий рівень розвитку економічних відносин не дає змоги державі сформувати необхідну економічну і ресурсну базу для забезпечення соціальних потреб та інтересів громадян держави, неусталеність інститутів політичної системи в частині взаємодії гілок та органів державної влади, ускладнює процес формування і практичної реалізації цілісної соціальної політики держави, і нарешті відсутність або низька ефективність правових інститутів унеможливлює неухильне і у повному обсязі гарантування соціальних прав людини і громадянина, спричиняє неточності і неузгодженості у системі соціального законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації положення і висновки можуть бути практично застосовані: у науково-дослідних цілях – для дослідження специфіки соціальної функції держави, в контексті сучасних державотворчих процесів у напрямку втілення принципів соціальної, демократичної і правової держави, а також в розробці теоретичної моделі функцій сучасної держави та їх практичного забезпечення; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з теорії держави і права, при розробці навчально-методичних комплексів та програм з теорії держави і права та історії політичної і правової думки, у викладанні курсу теорії держави і права, у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів, при підготовці спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів України з проблем функціонування сучасної держави та еволюції її основних функцій; у правотворчій роботі – при розробці нових законодавчих актів, які мають на меті сприяння реалізації соціальної функції держави, підвищення її ефективності; обґрунтовані у дисертації пропозиції можуть застосовуватись в процесі кодифікаційних робіт в сфері соціального законодавства України, а також в ході вдосконалення чинних нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання соціальних відносин, сприяння соціальному захисту і соціальній безпеці людини і громадянина (акт впровадження Верховної Ради України від 20 квітня 2012 р. № 07-12); у правозастосуванні – для оптимізації форм і методів діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо підвищення ефективності реалізації соціальної функції держави; у правовиховній роботі – для підвищення рівня правової культури посадових осіб органів публічної влади та громадян України, формування у них адекватного розуміння і поваги до соціального призначення держави, утвердження у правовому світогляді положення про незаперечну соціальну цінність людини і громадянина, та імплементація у правову ідеологію основних цілей та принципів реалізації соціальної функції держави.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи доповідались на міжнародних, республіканських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, «круглих столах»: «Проблеми і перспективи розвитку юридичної науки в Україні» (Донецьк, 2007), «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 2007, 2008), «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 2007 р.), «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (Київ, 2008 р.), «Законодавче забезпечення економічної політики держави і юридична освіта» (Донецьк, 2009 р.), «Верховенство права і демократія» (Острог, 2009 р.), «Конституційно-правові проблеми розвитку сучасної Української держави» (Острог, 2010 р.), «Сучасний конституційний процес і реформування органів державної влади в Україні» (Острог, 2011 р.). Окремі теоретичні положення цієї наукової роботи використовувались автором у процесі проведення лекційних і семінарських занять з курсів «Юридична деонтологія», «Основи правознавства» (для абітурієнтів), «Адміністративне право», «Інформаційні технології в юридичній діяльності» у Донецькому національному університеті. За матеріалами дисертації було підготовлено два тематичні виступи на теми «Соціальна функція держави і зміна аксіології державотворення в Україні» (2008 р.) і «Теоретичні і практичні проблеми забезпечення соціальних прав людини в Україні» (2009 р.) в межах роботи наукової предметної секції з конституційного права. У 2008 році дисертант брав участь у роботі щорічного «круглого столу» на тему «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні», який проводиться кафедрою державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька академія» (доповідь на тему «Реформування системи соціального забезпечення в контексті реалізації соціальної функції Української держави»).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у 5 одноосібних статтях у фахових наукових виданнях України, 5 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 190 сторінок. Окремо викладений список використаних джерел налічує 291 позицію і займає 30 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи результати проведеного в представленій дисертації дослідження теоретико-правових аспектів еволюції соціальної функції держави необхідно перш за все встановити відповідність отриманих результатів сформульованим у вступі завданням дослідження, а також встановити те, якою мірою вони були реалізовані в даній дисертації.
Зважаючи на те, що в досягнення мети дисертаційного дослідження, якою була наукова розробка теорії еволюції соціальної функції сучасної держави та обґрунтування цілісної концепції підвищення ефективності соціального регулювання, соціального забезпечення і соціального захисту із врахуванням практичної імплементації основних цілей державотворчого процесу в України, передбачало комплексне дослідження, було сформульовано три основні групи завдань, які мали бути вивчені та розв’язані у відповідних розділах дисертації. Зокрема, у першому розділ дисертаційного дослідження, надаючи загальнотеоретичну характеристику соціальної функції держави були проаналізовані основні теоретико-методологічні підходи до вивчення змісту та еволюції соціальної функції держави, було обґрунтовано поняття соціальної функції держави та механізмів її забезпечення в сучасній юридичній науці. Це дозволило не лише чітко визначити вихідні поняття, що лежали в основі теми дисертаційного дослідження, але й охарактеризувати специфіку еволюції соціальної функції в системі функцій сучасної держави.
Розробка зазначеної теоретико-методологічної бази дисертації стала важливим підґрунтям для аналізу соціальна функції держави в контексті утвердження України як соціальної держави. З цією метою нами було послідовно виявлено значення соціальної функції в контексті розвитку теорії соціальної держави, окреслені правові, економічні і політичні передумови реалізації соціальної функції сучасної держави, а також вивчено специфіка реалізації соціальної функції у державах перехідного типу. Останнє завдання мало особливу значущість для нашої дисертації, оскільки саме до цього типу держав нині відноситься й Україна.
Нарешті, з огляду на те, соціальна функція держави цікавила нас саме з позицій науки теорії держави і права, в останньому розділі дисертації були досліджені правові основи забезпечення соціальної функції сучасної держави. Це передбачало визначення ролі Конституції України та конституційного законодавства в забезпеченні соціальної функції держави, аналіз соціальних прав людини та їх впливу на реалізацію соціальної функції держави, а також висвітлення найважливіших проблеми розвитку соціального законодавства в процесі реалізації соціальної функції Української держави.
Таким чином, зіставляючи структуру роботи та отримані результати з переліком цілей і завдань, які ставились на самому початку дисертаційної роботи, можемо діти висновку, що всі ці завдання було реалізовано в ході представленого дисертаційного дослідження, а сформульовані у роботі проблеми набули свого розв’язання. При цьому порядок вирішення конкретних завдань повністю відповідає тому порядку і послідовності, які були визначені у вступі як такі, що детермінують внутрішню логічну побудову дисертаційного дослідження.
Разом з тим, крім суто формальної відповідності отриманих результатів визначеним у дисертації завданням, слід наголосити на тому, що досліджений матеріал дає підстави для змістовного науково-теоретичного узагальнення проаналізованих проблем. На основі чого можна сформулювати наступні положення, які мають характер загальних висновків до дисертаційної роботи:
1. На ранніх етапах становлення правової думки від Античності і до початку ХХІ століття ідея соціальної функції держави завжди привертала до себе увагу чисельних мислителів як одна фундаментальних проблем, які виникають в процесі теоретичного вивчення таких явищ як держави і право. Хоча в період до доби Нового часу вона переважно вивчалась в контексті визначення тих заходів або напрямків діяльності держави, які мають реалізовуватись в ході досягнення загальних цілей суспільного розвитку. Характерною властивістю новочасних державно-правових теорій стало більш чітке розведення змісту понять цілей та функцій держави. Це дозволило розробити цілий ряд оригінальних концепцій, що визначали як основні функції держави, так і роль соціального регулювання у розвиткові держави та укріпленні державної влади. Згодом ці ідеї було розвинуто у працях представників німецького ідеалізму, а також у європейській правовій науці другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Найважливішими методологічними підходами до вивчення і обґрунтування ролі соціальної функції стали ті, які аналізували її: а) через поняття прав людини, б) через розробку теорії соціально активної держави; в) через аналіз сутнісних властивостей держави та її цілей. При цьому важливою тенденцією розвитку юридичної думки зазначеного періоду є те, що починаючи з кінця ХІХ і до середини ХХ століття у Європі поступово укорінювалась ідея зростання ролі соціальної функції та її виняткової ролі в системі внутрішніх функцій держави. Еволюція соціальної функції держави зумовлена як змістовними трансформаціями самого поняття держави, так і переосмисленням її ролі у взаємодії з суспільством. В цьому плані слід вказати на поступове утвердження ідеї соціальної держави у процесі державного будівництва приблизно з середини 50-х років ХХ століття. Таким чином, поряд з поняттями «демократична держава» і «правова держава» почало активно застосовуватись і поняття «соціальна держава». Причому сама соціальна держава завжди сприймалась як держава, однією з провідних функцій якої є саме соціальна функція, або ж функція соціального регулювання.
2. Аналіз поняття функцій держави дозволив охарактеризувати їх як пов’язані між собою напрямками цілеспрямованої правомочної діяльності держави регулятивно-управлінського характеру, що зумовлені рівнем та специфікою розвитку суспільних відносин (включаючи й ті відносини, на основі яких була конституйована сама держава і державна влада). Таким чином система функцій держави – це сукупність усталених та стійких зв’язків між окремими функціями держави, які видозмінюються і розвиваються залежно від стану самого суспільства, а також трансформацій держави і державної влади (зміна форми правління, державного режиму, державної ідеології тощо). З цього визначення випливає, що система функцій будь-якої держави має динамічний і відкритий характер, а отже вона зазнає на собі постійного впливу соціального середовища і реагує на нього шляхом запровадження певних нових видів діяльності, вдосконалення чи уточнення вже існуючих видів діяльності, відмовою від тих чи інших сторін діяльності.
3. Обґрунтовано, що соціальна функція держави повинні досліджуватись як об’єктивна і одночасно необхідна закономірність трансформації: а) суспільних відносин, б) самої держави, в) правової системи. Такий підхід дозволяє врахувати як динамічний розвиток суспільства і суспільних відносин, так і динамічний розвиток самої держави, яка також в ході історичного процесу зазнає своїх трансформацій. У цьому аспекті держава постає елементом, що зазначає впливу з боку суспільства і реагує на нього шляхом відповідного соціального регулювання, або ж – реалізації соціальної функції. Також поняття соціальної функції включає у себе визначення сутнісних характеристик самої держави. В цьому аспекті соціальна функція держави проявляється як зовнішній вираз її сутності, який постає прямим наслідком визнання самою державою ряду невід’ємних прав людини, до яких входить у тому числі й право на соціальний захист, право на соціальне благополуччя, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини тощо. Таким чином соціальна функція держави є одним з обов’язкових базових елементів загальної системи функцій держави, поява і розвиток якого визначається змінами соціальних відносин, а також поступовим набуттям інститутами публічної влади властивостей соціальної держави, що дістають свого закріплення на конституційно-правовому рівні.
4. Розвиток суспільних відносин, який мав місце в європейських державах на початку – у першій половині ХХ століття спричинив процеси реструктуризації системи функцій держави в частині підвищення ролі соціальної функції. Зважаючи на це в дисертації обґрунтоване авторське визначення соціальної функції держави як одного з основних елементів в загальній системі функцій сучасної держави, що викликана об’єктивною суспільною потребою в державному регулюванні соціальних відносин, пов’язаних із забезпеченням соціального захисту і безпеки громадян держави, гарантуванням розвитку системи охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення, пом’якшенням соціальної напруги, підвищенням рівня соціальної злагоди в суспільстві, забезпеченням і захистом соціальних прав людини і громадянина. Нормативно-правовою основою реалізації соціальної функції Української держави, а також її генезису виступає система соціального законодавства, яка врегульовує суспільні відносини з питань організації соціального захисту та його управління, забезпечення повної реалізації соціальних прав громадян, використання ефективних видів та форм соціального захисту, державного контролю за дотриманням соціального законодавства.
5. Аналіз специфіки трансформації системи функцій сучасної дозволяє сформулювати висновок, що піднесення значущості соціальної функції у контексті розвитку теорій соціальної держави відбувалось через збільшення об’єктивної суспільної потереби у державному регулюванні соціальних відносин, становленню і діяльності механізмів соціального захисту та соціального забезпечення, а також за причини поступового утвердження у суспільній свідомості цілей та цінностей соціальної держави. Реалізація соціальної функції держави передбачає не послаблення уваги до економічної або політичної функції держави, а навпаки – використання цілого ряду політичних, правових та економічних механізмів для реалізації соціальної функції. У результаті чого відбувається взаємодія між різними функціями держави, коли для реалізації соціальної функції виникає потреба у певних заходах правового, політичного, економічного характеру.
6. Засобом і умовою реалізації соціальної функції сучасної держави часто виступають заходи економічного характеру, спрямовані на підвищення рівня продуктивності праці, забезпечення зайнятості, підвищення рівня добробуту працюючих громадян, створення умов для безпеки праці і виробництва. Таким чином економіка та рівень розвитку економічних відносин мають об’єктивно забезпечують спроможність держави виконувати свою соціальну функцію, гарантувати соціальний захист населення, соціальну безпеку і певний рівень добробуту, який би відповідав стандартам гідного рівня життя людини і громадянина. Політичне середовище впливає як на процес реалізації соціальної функції держави, так і на її ефективність, що дозволяє зробити висновок про існування конкретних політичних передумов еволюції соціальної функції. Найважливішою політичною передумовою ефективного визначення основних напрямів соціальної політики та їх реалізації є утвердження демократичної політичної системи з розвиненою організаційною структурою політичного представництва і інститутами безпосереднього народовладдя. Це дозволяє максимально чітко визначати найважливіші соціальні інтереси в суспільстві, доносити соціальні потреби громадян на рівень державної влади і формувати за активної участі громадськості дієву соціальну політику держави. Характеризуючи правові передумови реалізації соціальної функції сучасної держави, не можна редукувати їх зміст виключно до стану системи позитивного законодавства, а також до визначення якості та повноти державних законів. Це пояснюється тим, що правові передумови реалізації соціальної функції держави охоплюють значно більш широку сферу суспільних відносин. У цьому контексті необхідно стверджувати про наявність чіткого зв’язку між всіма елементами правової системи і соціальною функцією держави. Тому можна зробити висновок про існування чітких взаємозв’язків між рівнем розвитку правової культури, специфікою правової ідеології, якістю механізмів правового регулювання та рівнем забезпеченості правових гарантій і ефективністю реалізації соціальної функції держави.
7. У перехідних державах зазнають зміни ті базові передумови, які покликані забезпечувати як сам факт реалізації соціальної функції держави, так і її ефективність. До основних властивостей держав перехідного типу, які впливають на реалізацію соціальної функції відносяться: слабкість державних і правових інститутів, неусталеність соціальних зв’язків в суспільстві, відсутність традицій демократичного управління соціальною, економічною і політичною сферами, високий рівень соціального розшарування суспільства, домінування конфліктогенних факторів в процесі взаємодії різних соціальних і політичних груп, відсутність дієвих механізмів ринкового регулювання і саморегулювання, незадовільний стан соціального законодавства, низький рівень ефективності правових гарантій захисту соціальних прав людини і громадянина. Кожен з перелічених факторів чинить вплив на реалізацію соціальної функції держави, а у своїй сукупності вони здатні серйозно знизити якість діяльності держави у сфері соціального забезпечення і соціального захисту. За цієї причини проблема підвищення ефективності реалізації соціальної функції у перехідних державах має складний і комплексний характер, та має вирішуватись із врахуванням потреби у нейтралізації впливу перелічених властивостей перехідних держав.
8. Універсальною проблемою перехідних держав, яка дається в знаки в економічній, політичній і правовій сферах й ускладнює реалізацію соціальної функції держави та знижує рівень ефективності соціального регулювання, є інституціональна неусталеність та інституціональна нестабільність. Головним чином це впливає на механізм реалізації соціальної функції, який не спирається на достатню економічну, політичну і правову основу. Зокрема неусталеність ринкових інститутів та слабкий рівень розвитку економічних відносин не дає змоги державі сформувати необхідну економічну і ресурсну базу для забезпечення соціальних потреб та інтересів громадян держави, неусталеність інститутів політичної системи в частині взаємодії гілок та органів державної влади, відсутність інститутів координації на різних рівнях системи державного управління ускладнює процес формування і практичної реалізації цілісної соціальної політики держави, і нарешті відсутність або низька ефективність багатьох правових інститутів унеможливлює неухильне і у повному обсязі гарантування соціальних прав людини і громадянина, спричиняє неточності і неузгодженості у системі соціального законодавства. Таким чином забезпечення інституціонального розвитку у правовій, політичній та економічній сферах суспільних відносин відповідно до принципів правової, демократичної і соціальної держави постає головним засобом удосконалення реалізації соціальної функції перехідною державою і одночасно – прискорення самих транзитивних процесів.
9. Серед основних критеріїв, які засвідчують значення соціальної функції держави, слід вказати на формуванні необхідного нормативно-правового фундаменту для забезпечення стандартів гідного життя, здійснення активної та ефективної державної соціальної політики, створення умов безпечної життєдіяльності, вільний і всебічний розвиток особистості, запровадження відповідальності органів влади за негативні показники рівня та якості життя населення, запровадження соціального діалогу, забезпечення балансу інтересів особи, суспільства і держави, додержання соціальних орієнтирів і зобов’язань, визначених у міжнародних договорах. З огляду на це, аналіз соціальної функції держави та її конституційно-правих основ включає в себе також і конституційну практику закріплення соціальних прав людини. В цьому плані процес забезпечення соціальних прав людини і громадянина в Україні є нерозривно пов’язаним з реалізацією соціальної функції Української держави.
10. Повнота їх забезпечення соціальних прав людини, а отже й повнота реалізації соціальної функції держави безпосередньо залежить від якості системи соціального законодавства, оскільки наявність пробілів та суперечності в ньому ставить під сумнів принцип реальності визначених в Конституції України соціальних прав людини і громадянина. Саме на законодавчому рівні встановлюється загальна модель детермінації соціальної функції держави, яка виглядає наступним чином: «права людини → соціальні права → забезпечення соціальних прав → соціальна функція держави». Якщо ця модель об’єктивно представлена на рівні конституційного права, то тоді є достатні підстави, щоби стверджувати про соціальний характер тієї чи іншої держави як такої, чиє функціонування визначається правами і свободами людини і громадянина, а також потребою у сприянні держави у забезпеченні прав людини.
Разом з тим, маємо зазначити, що досліджена з позицій науки теорії держави і права проблематика еволюції соціальної функції держави має доволі широкі перспективи для подальшого аналізу в сучасній юридичній науці. В цьому сенсі слід відзначити можливість розширення перспективи таких досліджень завдяки їх вивченню з позицій конституційного права, адміністративного права та інших наук, які утворюють на сьогоднішній день цілісну систему юридичної науки в Україні. Значимість та актуальність таких наукових досліджень навряд чи можна недооцінити, оскільки, вивчаючи соціальну функцію держави, йдеться не просто про один з багатьох напрямків її діяльності, а по суті про одну з основоположних форм виразу сутності Української держави, яка дозволяє описувати її в термінах не лише соціальної, але й правової і демократичної держави. Тому вкотре наголошуючи на актуальності таких науково-правових досліджень, слід пам’ятати, що ця проблема стосується не тільки теперішнього сучасної Української держави, але й її майбутнього та майбутнього її громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев Н.Н. На путях к будущей России / Николай Николаевич Алексеев // Алексеев Н. Н. Русский народ и государство. – М.: «Аграф», 1998. – С. 282-371.
2. Алексеев Н.Н. О гарантийном государстве / Николай Николаевич Алексеев // Алексеев Н. Н. Русский народ и государство. – М.: «Аграф», 1998. – С. 272-385.
3. Алексеев Н.Н. Очерки по общей теории государтсва. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки / Николай Николаевич Алексеев. – М.: Зерцало, 2008. – 216 с.
4. Алексеев С.С. Государство и право / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Юридическая литература, 1996. – 192 с.
5. Алексеев С.С. Право: азбука – теории – философия: Опыт комплексного исследования / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
6. Алексеев С.С. Философия права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
7. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права / Тарас Григорович Андрусяк. – Л.: «Право для України», 1997. – 200 с.
8. Аристотель. Политика / Аристотель // Аристотель. Сочинения в 4-х т. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 375-644.
9. Афанасьев В.С., Баглай М.В., Беляев А.А., Валовой Д.В. Социальный менеджмент / В.С. Афанасьев, М.В. Баглай, А.А. Беляев, Д.В. Валовой. – М.: Интел-Синтез, 1999. – 384 с.
10. Бабенко К.А. Конституційні гарантії демократизму політичного режиму в Україні / Костянтин Анатолійович Бабенко // Юридична Україна. – 2007. – № 5. – С.21-26.
11. Бабенко К.А. Конституційні засади розвитку і регулювання політико-праоввих відносин в Україні: Монографія / Костянтин Анатолійович Бабенко. – К.: Ін Юре, 2008. – 480 с.
12. Бабенко К.А. Конституційні основи розвитку економічної системи України / Костянтин Анатолійович Бабенко // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 93-99.
13. Бабенко К.А. Конституційні основи розвитку та регулювання соціальних відносин / Костянтин Анатолійович Бабенко // «Віче» Журнал Верховної Ради України – 2008. –№ 2 (215). – С. 3-6.
14. Бабенко К.А. Конституційно-правове забезпечення діяльності політичних партій в сучасній Україні: перспектива партократії чи здоровий партогенез? / Костянтин Анатолійович Бабенко // Юридична Україна. – 2007. – № 6. – С. 26-32.
15. Бабенко К.А. Права людини і Конституція України / Костянтин Анатолійович Бабенко // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 квітня 2007 року). – Острог: Інститут права та правосуддя імені Оникія Малиновського Національного університету «Острозька академія», 2007. – С. 9-10.
16. Бабенко К.А. Права людини як об’єкт конституційного захисту / Костянтин Анатолійович Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 4. – С. 21-30.
17. Бабенко К.А. Проблема стабільності Конституції в умовах зміни суспільних відносин / Костянтин Анатолійович Бабенко // Вісник Верховного Суду України. –2007. –№ 2 (78). – С.8-12.
18. Бабенко К.А. Становлення громадянського суспільства в Україні: конституційний вимір / Костянтин Анатолійович Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 12. – С. 5-14.
19. Байтин М.И. Теория государства и права: Учебник для вузов / Михаил Иосифович Байтин. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2001. – 413 с.
20. Бандурка О.М., Древаль Ю. Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток / Олександр Маркович Бандурка, Юрій Дмитрович Древаль. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 288 с.
21. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: Монографія / Юрій Григорович Барабаш. – Х.: Право, 2008. – 220 с.
22. Бермічева О.В. Соціальна функція держави в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний ун-т внутрішніх справ / Олена Володимирівна Бермічева. – Х., 2002. – 18 с.
23. Бобровник С.В. Права людини та сучасна держава: шляхи узгодження взаємодії / Сітлана Василівна Бобровник // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 69-76.
24. Большой юридический словарь / Под общ. ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
25. Бондарь Н.С. Права человека и Конституция России: трудный путь к свободе / Н.С. Бондарь – Ростов н/Д: Изд-во Рост.ун-та, 1996. – 240 с.
26. Борейко В. І. Державне регулювання соціально-економічного розвитку (теорія, методологія, проблеми) / Володимир Іванович Борейко. – Рівне: НУВГП, 2008. – 379 с.
27. Варич О.Г. Шляхи та перспективи розвитку економічної функції сучасної Української держави / О.Г. Варич // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К., 2005. – Вип. 15. – С. 423-431.
28. Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Юрій Анатолійович Ведєрніков, Алла Віталіївна Паперна. – К.: Знання, 2008. – 333 с.
29. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов / Анатолий Борисович Венгеров. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 640 с.
30. Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности / Николай Васильевич Вирук. – М.: Норма, 2008. – 448 с.
31. Воронов І.О. Виклик «Левіафану»: еволюція і перспективи громадянського суспільства: Монографія / Ігор Олексійович Воронов. – К.: Ґенеза, 2007. – 400 с.
32. Воронов І.О. Демократичний транзит: людський вимір / Ігор Олексійович Воронов. – К.: Ґенеза, 2006. – 328 с.
33. Воронов І.О. Демократичний транзит: політико-владні трансформації / Ігор Олексійович Воронов. – К.: Ґенеза, 2006. – 232 с.
34. Геєць В. Включити людину в процес трансформації – нагальна проблема сьогодення / В. Геєць // Економічний часопис. – 1997. – № 4. – С. 10-13.
35. Георгіца А.З., Шукліна Н. Г. До питання про зміст конституційно-правової категорії «демократія» / Аурел Зиновійович Георгіца, Наталія Георгієвна Шукліна // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Правознавство. – Чернівці: «Рута», 2003. – Вип. 172. – С. 46-51.
36. Гетьман Г. П., Килимник Ю. В. Чи стане Україна соціальною державою? Бесіди про Конституцію / Г. П. Гетьман, Ю. В. Килимник. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – 22 с.
37. Гладуняк І.В. Розвиток системи політичного управління в сучасній Україні / Іван Васильович Гладуняк. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 486 с.
38. Гоббс Т. Левиафан / Томас Гоббс – М.: Мысль, 2001. – 478 с.
39. Головащенко О.С. Соціальна та правова держава: питання співвідношення: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого / Ольна Сергіївна Головащенко. – Х., 2008. – 20 с.
40. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / Володимир Павлович Гробатенко. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. – 240 с.
41. Горбунова Л.М. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості // Право України. – 2004. – № 7. – С. 15-20.
42. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
43. Градовский А.Д. Начала русского государственного права: в 2-х т. / Александр Дмитриевич Градовский. – М.: Изд-во «Зерцало», 2006. – Т. 1. – 470 с.
44. Градовский А.Д. Общество и государство / Александр Дмитриевич Градовский // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С.31-55.
45. Гражданское общество: истоки и современность / Под ред. И.И. Кального, И.Н. Лопушанской. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 296 с.
46. Графский В.Г. История политических и правовых учений: Учебник. / Владимир Георгиевич Графский. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 608 с.
47. Гринюк Р.Ф. Забезпечення контролю за дотриманням прав людини і громадянина як умова становлення і розвитку правової держави / Роман Федорович Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. – № 2 (12). – С. 9-18.
48. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Роман Федорович Гринюк. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
49. Гринюк Р.Ф. Конституційно-правовий статус особи та його забезпечення в умовах становлення правової держави / Роман Федорович Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 25. – С. 154-162.
50. Гринюк Р.Ф. Поняття «загального блага» (bonum commune) в контексті формування теорії правової держави / Роман Федорович Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 19. – С. 54-61.
51. Гринюк Р.Ф. Поняття законності та її вплив на процес розбудови правової держави / Роман Федорович Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – № 1 (9). – С. 3-9.
52. Гринюк Р.Ф. Правова держава: теоретико-методологічні проблеми співвідношення держави і права / Роман Федорович Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 18. – С. 26-34.
53. Гринюк Р.Ф. Правова культура і її роль в становленні та розвиткові правової держави / Роман Федорович Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 20. – С. 31-39.
54. Гринюк Р.Ф. Правотворчість в сучасній Україні: від пострадянської до правової держави / Роман Федорович Гринюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 21. – С. 32-39.
55. Гринюк Р.Ф. Принцип верховенства права: теоретико-правові проблеми визначення / Роман Федорович Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – № 2 (8). – С. 5-9, 13.
56. Гринюк Р.Ф. Співвідношення понять «права» і «закону» в політико-правовій теорії Т.Гоббса / Роман Федорович Гринюк // Вісник Донецького університету. Серія: економіка і право. – 2003. – Вип. 1. – С. 233-238.
57. Гринюк Р.Ф. Формальний та матеріальний аспекти у дослідженні правової держави: проблеми теоретико-методологічного аналізу / Роман Федорович Гринюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 10. – С. 5-16.
58. Гринюк Р.Ф., Захарченко Н.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебное пособие / Р. Ф. Гринюк, Н. А. Захарченко. – Донецк: ДонНУ, 2004. – 163с.
59. Гроций Г. О праве войны и мира / Гуго Гроций. – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
60. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці / Марина Миколаївна Гуренко. – К.: НАВСУ, 2000. – 167 с.
61. Гуренко М.М. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини і громадянина / Марина Миколаївна Гуренко. – К.: Логос, 2002. – 252 с.
62. Давиденко В.В. Економічна функція сучасної держави / Вадим Васильович Давиденко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 19. – С. 73-78.
63. Даль Р.А. Демократія та її критики / Пер. з англ. / Роберт Алан Даль. – Х.: Видавнича група «РА-Каравела», 2002. – 440 с.
64. Даль Р.А. О демократии / Пер. с англ. А. С. Богдановского; под ред. О. А. Алякринского / Роберт Алан Даль. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
65. Даль Р.А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Пер. з англ. / Роберт Алан Даль. – Х.: Каравела, 2002. – 216 с.
66. Демин А.В. Теория государства и права: Курс лекций / Александр Васильевич Демин. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 183 с.
67. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблем взаємодії / За ред. І.О. Кресіної. – К.: Логос, 2007. – 316 с.
68. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
69. Джураєва О.О. Функції сучасної держави: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія / Олена Олексіївна Джураєва. – О., 2006. – 20 с.
70. Дмитриев Ю.А. Право человека на достойную жизнь как конституционно-правовая категорія /Ю.А.Дмитриев // Конституционный строй России / Отв. ред. Козлов А.Е. – М.: ИГП РАН, 1996. – Вып. 3. – С. 51-64.
71. Донеллі Дж. Права людини у міжнародній політиці / Пер. з англ. Т. Завалія / Джек Донеллі. – Львів: Кальварія, 2004. – 280 с.
72. Дюгі Л. Конституційне право: Загальна теорія держави / Леон Дюгі. – Одеса: Юридична література, 2005. – 1008 с.
73. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Георг Еллинек. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 752 с.
74. Енгибарян Р. В., Краснов Ю. К. Теория государства и права: Учебное пособие / Роберт Вачаганович Енгибарян, Юрий Константинович Краснов. – М.: Норма, 2007. – 576 с.
75. Єрмоленко Д.О. Співвідношення соціальної та правової держави / Д.О. Єрмоленко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. ¬ Вип. 12. – С. 3-5.
76. Жигуленков М.В. К вопросу о понятии «функция государства» / М.В. Жигуленков // Право и политика. – 2001. – № 5. – С. 13-16.
77. Журавский В.С. Политический процесс в Украине: анализ, поиски, решения / Виталий Станіславович Журавский. – К.: «Пошук», 1995. –128 с.
78. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
79. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
80. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / Анатолій Павлович Заєць. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
81. Затонский В.А. Эффективная государственность / Виктор Александрович Затонский. – М.: Юристъ, 2006. – 286 с.
82. Иваненко В.А. Социальные права человека и социальные обязанности государства / В.А. Иваненко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 402 с.
83. Иванов В.П. Коэволюция государственных интересов и государственности / Виктор Петрович Иванов. – М.: ЮНИТИ, Закон и право, 2005. – 135 с.
84. Ильин И.А. Путь духовного обновления / Иван Александрович Ильин // Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – С. 134-289.
85. Ильин И.А. Теория права и государства / Иван Александрович Ильин. – М.: Зерцало, 2003. – 398 с.
86. История политических и правовых учений / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 736 с.
87. История политических и правовых учений. Учебник для вузов / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2004. – 576 с.
88. История политических учений / Под ред. О.В. Мартышина. – М.: Юристъ, 2000. – Вип. 3. – 560 с.
89. Калюжний Р. А., Тимченко С.М., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. Загальна теорія держави і парва: Навчальний посібник / Ростислав Андрійович Калюжний, Сергій Михайлович Тимченко, Наталія Миколаївна Пархоменко, Сергій Михайлович Легуша. – К.: Видавець Паливода А. В., 2007. – 296 с.
90. Карпунов В.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В’ячеслав Миколайович Карпунов. – Луганськ: РВВ /ЛАВС, 2005. – 208 с.
91. Квачева П.И. Социогенез института государства: Философско-правовое исследование / Пелагея Ивановна Квачева. – СПб.: Изд-во юрид. ин-та, 2002. – 124 с.
92. Керимов А.Д. Современное государство: вопросы теории / Александр Джангирович Керимов. – М.: Норма, 2008. – 144 с.
93. Кіндратець О. Механізми забезпечення стабільності в соціально орієнтованих державах / О. Кіндратець // Людина і політика. – 2003. – № 5. – С. 115-122.
94. Кіндратець О. Сутнісні ознаки соціальної держави / О. Кіндратець // Людина і політика. – 2003. – №6. – С. 138-144.
95. Кленнер Г. От права природы к природе права / Г. Кленнер. – М.: Прогресс, 1988. – 320 с.
96. Ковалевский М.М. Общее учение о государстве / Максим Максимович Ковалевский. – СПб.: Тип. И. Трофимова, 1909. – 214 с.
97. Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія та практика / Анатолій Андрійович Коваленко. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 512 с.
98. Козлихин И.Ю. История политических и правовых учений. Новое время: от Макиавелли до Канта. Курс лекцій / И. Ю. Козлихин. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 384 с.
99. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации / Екатерина Ивановна Козлова, Олег Емельянович Кутафин. – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
100. Кокошкин Ф.Ф. Лекции по общему государственному праву / Федор Федорович Кокошкин. – М.: Изд-во Башмаковых, 1912. – 306 с.
101. Колодій А.М. Держава загального добробуту / Анатолій Миколайович Колодій // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол) та ін. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 2.: Д – Й. – 1999. – 744 с.
102. Колодій А.М. Принципи права України / Анатолій Миколайович Колодій. – К.: Юрінком-Інтер, 1998. – 208 с.
103. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекцій / Е.И. Колюшин. – М.: Издательство МГУ, 1999. – 381с.
104. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник / Сергей Александрович Комаров. – СПб.: Питер, 2005. – 512 с.
105. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
106. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.П. Колісника, Ю. Г. Барабаша. – Харків: Право, 2008. – 416 с.
107. Конституційно-правові засади становлення української державності / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. – Харків: Право, 2003. – 328 с.
108. Конституція незалежної України / За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 426 с.
109. Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Вид-во «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
110. Копєйчиков В.В., Олійник А.Ю. Громадянське суспільство і шляхи його формування / В.В. Копєйчиков, А.Ю.Олійник // Реферативний огляд діючого законодавства і практики його застосування. – К., 1996. – С. 5-24.
111. Копієвська О.Р. До проблеми формування правової культури особи в Україні / О.Р. Копієвська // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С.104-109.
112. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Николай Михайлович Коркунов. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 430 с.
113. Коталейчук С.П. Теорія держави та права: Підручник / Сергій Петрович Коталейчук. – К.: КНТ, 2009. – 320 с.
114. Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора / Сергей Андреевич Котляревский. – Спб.: Тип. Альтшулера, 1908. – 252 с.
115. Краковська А.Є. Соціальна функція в системі функцій сучасної держави: теоретико-правові проблеми дослідження / Анжеліка Євгенівна Краковська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 44. – С. 117-124.
116. Кулапов В.Л., Малько А.В. Теория государства и права / Виктор Лаврентьевич Кул