Федотова Ганна Валеріївна. Оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання

brief description

Федотова Ганна Валеріївна. Оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання : Дис... канд. наук: 12.00.09 2009

Федотова А.В. Оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.
Дисертація є дослідженням, в якому на монографічному рівні вивчені актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання.
Обґрунтовано нові положення, які стосуються поняття оскарження та скарги на дії, рішення (бездіяльність) міліції як органу дізнання. Проведено комплексну розробку проблем правового та організаційного характеру, які виникають при оскарженні дій та рішень міліції як органу дізнання.
Запропоновано авторську позицію щодо предмету і класифікації скарг на дії та рішення міліції як органу дізнання, і порядку їх прийому, розгляду та вирішення.
Здійснена характеристика діяльності начальника органу дізнання, прокурора і суду, яка здійснюється у зв’язку з оскарженням процесуальної дії чи рішення особи, яка проводить дізнання в міліції.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання, та практики його застосування.

Відповідно до визначених у вступі предмету та завдань дослідження, в дисертації здійснено узагальнення положень і пропозицій, які мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності з питань оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання, зокрема:
1. Під поняттям оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання слід розуміти основану на кримінально-процесуальному законі діяльність з подання (направлення), прийому, реєстрації, розгляду та вирішення скарги про порушення (або можливе порушення) прав, свобод та законних інтересів осіб кримінально-процесуальною дією, рішенням чи бездіяльністю міліції, як органу дізнання, або її посадової особи, яка проводить дізнання, дізнавачем.
2. Скаргою на дії і рішення міліції як органу дізнання є усне або письмове звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені, прийнятим органом дізнання (особою, яка проводить дізнання) рішенням, дією бездіяльністю, з вимогою відновити порушені права, усунути чи попередити порушення.
3. Скарга у кримінальному процесі є засобом захисту і має за мету відновлення порушеного права та законного інтересу особи, яка бере участь у кримінально-процесуальних відносинах, а оскарження є формою правового захисту, особливість якого полягає у тому, що воно виникає лише за умови вільного волевиявлення зацікавленої особи (учасника кримінально-процесуального провадження) скористатися правовим засобом захисту скаргою.
4. До предмету оскарження дій і рішень міліції як органу дізнання входять незаконні і необґрунтовані кримінально-процесуальні рішення та дії, бездіяльність міліції як органу дізнання, що порушують права, свободи та законні інтереси особи, яка бере участь у кримінальному процесі або залучається до нього.
5. Основними рисами сучасного оскарження дій, рішень (бездіяльності) міліції як органу дізнання є: свобода оскарження; гарантованість оскарження; демократизм; відсутність обов’язкової форми скарги; обов’язковість прийняття і розгляду скарги; ревізійний порядок розгляду скарги; оптимальний режим перевірки скарги і прийняття за нею рішення.
6. Скарги на рішення про порушення кримінальної справи класифікуються за характером рішення, що оскаржується (постанови про порушення кримінальної справи щодо особи і за фактом), і за суб’єктом оскарження (особою, щодо якої було порушено кримінальну справу; особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа; захисником, законним представником такої особи).
7. В окремій нормі КПК України необхідно визначити повноваження начальника органу дізнання, одним із яких є вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність особи, яка проводить дізнання.
Крім низки теоретичних положень, запропоновані конкретні зміни та доповнення до КПК України. Зокрема запропоновано:
Статтю 110 КПК України назвати: «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання» і викласти в такій редакції:
«Дії, рішення та бездіяльність органів дізнання можуть бути оскарженні прокуророві.
Якщо надійшла скарга прокурор зобов‘язаний вирішити її протягом трьох днів, про що письмово повідомити скаржникові та іншим особам, інтересів яких стосується скарга.
Дії, рішення та бездіяльність органів дізнання можуть бути оскаржені в суді.
Скарги на дії і рішення органів дізнання розглядаються судом у порядку, передбаченому цим Кодексом, при попередньому розгляді справи або розгляді її по суті, а у необхідних випадках в окремому судовому засіданні».
Доповнити частину 2 статей 43, 431, 49, 50, 51, та частину 3 статті 48 КПК України «оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність особи, яка проводять дізнання».
Статтю 32 КПК України доповнити пунктом 21 у наступній редакції: «Скарга» це усне або письмове звернення особи до компетентного органу (прокурора, суду), з приводу прав, свобод і законних інтересів осіб, які є порушеними або можуть бути порушені прийнятими органом дізнання, слідчим, прокурором, судом дією, рішенням та бездіяльністю, з вимогою усунути порушення або відновити порушені права».
Частину другу статті 982КПК України сформулювати так: «У разі неможливості вручення зазначеним особам копії постанови про порушення кримінальної справи протягом строків, визначених частиною першою цієї статті, через їх хворобу, неможливість встановлення місця перебування чи з інших поважних причин, копія постанови вручається негайно з моменту явки, приводу чи протягом трьох діб з моменту встановлення місця перебування цих осіб».
Доповнити статтю 991КПК України частиною четвертою такого змісту: «Для підготовки скарги зазначені у частині першій цієї статті особи мають право на ознайомлення з матеріалами, якими було обґрунтовано відмову в порушенні кримінальної справи».
Статтю 206 КПК України доповнити пунктом: «4) зупинення судом слідчих дій та рішень на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи».
Доповнити статтю 237 КПК України пунктом шість такого змісту: «6) чи не були подані скарги під час дізнання або досудового слідства».