Фісенко Людмила Іванівна. Патогенетичне обґрунтування комплексного відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарду на санаторному етапі з використанням фізичних чинників

brief description

Фісенко Людмила Іванівна. Патогенетичне обґрунтування комплексного відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарду на санаторному етапі з використанням фізичних чинників : Дис... д-ра наук: 14.01.33 - 2004.

Фісенко Л.І. Патогенетичне обґрунтування комплексного відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарда на санаторному етапі з використанням фізичних чинників. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.33 курортологія та фізіотерапія. Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса. 2004.
У дисертації представлено програму ранньої санаторної реабілітації хворих на інфаркт міокарда. В результаті клініко-функціональних досліджень 370 хворих обгрунтована доцільність використання 4-х лікувальних комплексів, які включають традиційне санаторне лікування, медикаментозну терапію, кінезотерапію та один з фізичних чинників магнітотерапію за розробленими автором режимом та параметрами; коротко- імпульсну трансцеребральну електротерапію; черезшкірне лазерне опромінення крові; камерні хлоридно-натрієві ванни. Розроблені нові фізіотерапевтичні схеми по застосуванню цих методів в залежності від клінічних кардіоваскулярних проявів та виявлених у хворих на ІМ особливостей біоритмологічних порушень. Проведений порівняльний аналіз ефективності при виконанні цих реабілітаційних програм дозволив виробити рекомендації по диференційованому їх застосуванню. Шляхом всебічного обстеження хворих за допомогою сучасних методів досліджень були встановлені деякі маркери, які негативно впливають на перебіг захворювання та ефективність санаторного відновлювального лікування. Це дало змогу оцінювати прогноз перебігу захворювання та внести деякі корективи до показань та протипоказань для проведення санаторного лікування. Статистичне вивчення 6168 випадків відновлювального лікування після інфаркту міокарда показало, що важливими перевагами санаторної системи реабілітації є скорочення термінів перебування на тимчасовій непрацездатності та зменшення інвалідизації у хворих даного профілю.

1.Санаторний етап реабілітації хворих, які перенесли інфаркт міокарда, з використанням нових сучасних медичних технологій медикаментозного лікування, кінезотерапії та фізіотерапії дає можливість більш ефективно проводити реабілітацію хворих і цим скоротити терміни їх перебування на тимчасовій непрацездатності.
2.Розроблена програма раннього відновлювального санаторного лікування хворих на ІМ шляхом створення чотирьох лікувальних комплексів, які складаються з традиційного санаторного лікування, медикаментозної терапії, кінезотерапії, бальнеотерапії та засобів апаратної фізіотерапії (лазеро- та магнітотерапії, короткоімпульсної трансцеребральної електротерапії). Виявлені особливості дії цих комплексів та розроблені рекомендації для диференційованого застосування.
3.У обстежених хворих з супутньою артеріальною гіпертензією найбільш ефективне використання магнітотерапії за розробленими режимами і параметрами, що не тільки сприяє нормалізації АТ, але й поліпшує показники системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки, ліпідного обміну.
4.Короткоімпульсна трансцеребральна електротерапія з індивідуалізованими параметрами стимуляції є методом вибору у хворих з вираженою психоемоційною лабільністю, наявністю іпохондричного синдрому та високим рівнем тривожності.
5.Черезшкірне лазерне опромінення крові сприяє поліпшенню показників внутрішньосудинного компоненту мікроциркуляції за даними агрегації тромбоцитів та еритроцитів плазми крові, що супроводжується зменшенням вираженості больового синдрому у хворих після перенесеного інфаркту міокарда.
6.Включення камерних хлоридно-натрієвих ванн у комплексне відновлювальне лікування хворих, які перенесли ІМ, найбільш доцільне при супутній патології судин кінцівок (периферичні ангіопатії), а також при артрозах суглобів нижніх кінцівок.
7.Диференційоване застосування розроблених чотирьох комплексів раннього відновлювального лікування хворих на інфаркт міокарда з включенням різних методів фізіотерапії сприяє поліпшенню клініко-функціональних показників перебігу захворювання, показників гемодинаміки, обміну речовин, покращенню загального стану хворих та якості їх життя.
8. Проведення ефективної перкутанної транслюмінальної коронарної ангіопластики в перші години від розвитку інфаркту міокарда з наявністю резидуального стенозу не більше 50%, значно розширює можливості активізації на санаторному етапі. У більшості цих хворих адекватне виконання фізичного навантаження до рівня легкої праці може бути досягнуто на кінець другого, початок третього місяця від розвитку інфаркту міокарда.
9.Інформативними клінічними ознаками успішності реабілітаційної програми на санаторному етапі є зменшення больових епізодів та підвищення толерантності до фізичного навантаження.
10. Низькі результати реабілітаційних заходів відзначаються у хворих зі значними порушеннями показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, при реінфарктах, стійкій артеріальній гіпертензії, ранній постінфарктній стенокардії. Ремоделювання лівого шлуночка за рахунок його дилатації і порушення кінезу міокарду є несприятливим маркером для раннього відновлення фізичної активності і працездатності.
11. Підвищення інтенсивності фізичного навантаження у обстежених хворих з аритміями може викликати їх підсилення, особливо у хворих з дилатацією лівого шлуночка та порушеннями його кінезу, що вимагає відповідного контролю.
12.Визначені найбільш оптимальні години доби для медикаментозної терапії, проведення фізичних навантажень та фізіотерапевтичних процедур на основі виявлених у хворих особливостей біоритмологічних порушень.
13.Встановлено,що при доброякісному перебігу захворювання і адекватних методиках реабілітації можливе повернення хворих до легкої праці вже в кінці другого чи на початку третього місяця захворювання, що може бути своєрідним показником ефективності реабілітаційних заходів.
14. Розроблені реабілітаційні програми з включенням сучасних методів фізіотерапії є доступними в плані впровадження і можуть застосовуватись в умовах стаціонарів, поліклінік, реабілітаційних центрів та відділень, санаторно-курортних закладах.