Фонетико-граматична варіантність в українській мові кінця XVIII – початку ХІХ ст. на Слобожанщині (за "Словником мови творів Г.Квітки-Основ’яненка")

brief description

Харківський національний університет
імені В.Н.Каразіна

На правах рукопису

Ходаковська Оксана Олександрівна

УДК 811.161.2.1'36-112 (477.54/.62)

Фонетико-граматична варіантність в українській мові
кінця XVIII початку ХІХ ст. на Слобожанщині
(за "Словником мови творів Г.Квітки-Основ’яненка")

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Венєвцева Л.В.,
кандидат філологічних наук,
доцент

Харків - 2002

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................

5

Розділ І
Питання варіантності й норми в науковій літературі...........................

18

1.1. Історія вивчення варіантності у вітчизняному й
зарубіжному мовознавстві ..............................................................

18

1.2. Причини мовних змін ................................................................

21

1.3. Характеристика поняття "варіантність" .........................................

26

1.4. Основні трактування терміна
"варіант" ....................................................................................................

29

1.5. Межа варіювання ...........................................................................

30

1.6. Класифікація варіантів .....................................................................

32

1.7. Співвіднесеність понять "норма" та "варіантність".
Діалектна норма і варіантність ...............................................................

36

1.8. Варіантність і синонімія ....................................................................

39

1.9. Висновки..............................................................................................

41

Розділ ІІ
Фонетична варіантність в українській мові
кінця XVІІІ - початку ХІХ ст. на Слобожанщині ...........................................

44

2.1. Вокалізм ..............................................................................................

45

2.1.1. Наслідки рефлексації давніх о та е ........................................

45

2.1.2. Результати змін на місці давнього h/......................................

72

2.1.3. Варіювання голосних о, е та у
залежно від позиції в слові та різних фонетичних умов ...............

75

2.1.4. Варіювання голосних о та а ...............................

80

2.1.5. Рефлексація давнього ъ у сильній позиції ............................

84

2.1.6. Перехід е в о ............................................................................

86

2.2. Консонантизм .....................................................................................

88

2.2.1. Протетичні приголосні в українській мові
наприкінці XVІІІ - у першій половині ХІХ ст. ...............................

88

2.2.2. Дисиміляція приголосних .......................................................

90

2.2.3. Асиміляція приголосних .........................................................

91

2.2.4. Метатеза ...................................................................................

92

2.2.5. Твердий і м'який р ..................................................................

93

2.2.6. Cполучення кв-, цв- ................................................................

94

2.3. Слова неслов'янського походження в
говірках Слобожанщини наприкінці ХVІІІ - у першій
половині ХІХ ст...........................................................................................

95

2.3.1. Вокалізм ...................................................................................

95

2.3.2. Консонантизм ..........................................................................

100

2.3.2.1. Особливості заміни приголосного ф..............................

100

2.3.2.2. Приголосні г та ґ ..............................................................

101

2.3.2.3. Вимова приголосного л ..................................................

102

2.4. Висновки..............................................................................................

103

Розділ ІІІ
Граматична варіантність української мови
кінця XVІІІ - початку ХІХ ст. на Слобожанщині ...........................................

104

3.1. Іменник ................................................................................................

104

3.1.1. Перша відміна. Однина. ..........................................................

105

3.1.2. Перша відміна. Множина. .....................................................

107

3.1.3. Друга відміна. Однина............................................................

110

3.1.4. Друга відміна. Множина. .......................................................

122

3.1.5. Третя відміна. Однина. ..........................................................

127

3.1.6. Третя відміна. Множина. .......................................................

129

3.1.7. Четверта відміна.......................................................................

130

3.1.8. Множинні іменники.................................................................

130

3.1.9. Варіювання типів відмінювання. ...........................................

131

3.2. Числівник .......................................................................................

132

3.3. Займенник............................................................................................

136

3.4. Прикметник та дієприкметник ........................................................

143

3.5. Дієслово (особово-способові форми)................................................

165

3.6. Висновки..............................................................................................

173

Висновки .............................................................................................................

174

Бібліографія.........................................................................................................

178

Список використаних джерел............................................................................

191

ВСТУП

За структурою літературні мови впродовж свого розвитку становлять відкриту гетерогенну систему, до якої потрапляють у різних співвідношеннях елементи зі старописемних мов, діалектів, просторіч. Поступово виникають дублетні форми на всіх рівнях, що призводить іноді до нестабільності та нерегламентованості літературної мови [164:209]. Для періоду кінця XVІІІ - першої половини ХІХ ст. властивою була, на нашу думку, невпорядкованість фонетико-морфологічної структури української мови на Слобожанщині, про що свідчить наявність варіантів, частина яких є залишками старої системи, а частина виникла внаслідок інноваційних процесів.
Переривання книжної традиції (хоча б часткова відмова від попереднього корпусу текстів, заміна текстової опори) зумовлює переорієнтування старої літературної мови на уснопоетичну народну творчість, котра й повинна скласти текстову базу мови, що знову формується [65:195]. Письменники відображають у своїх творах такі мовні риси, на які впливають місцеві діалектні особливості, офіційна мова та інтерференція з говорами сусідніх місцевостей. Як протидія чужомовному впливові відбувається демократизація мови, тобто заміна прямих запозичень непрямими (калькування), унаслідок чого збільшується кількість народно-розмовних елементів у літературній мові. "Історичний розвиток мов, - пише Р.І.Аванесов, - становить тривалий, складний та різноплановий процес мовної диференціації, з одного боку, та інтеграції близькоспоріднених діалектів - з другого" [1:7]. Звертає на себе увагу те, що для літературних мов, які тільки формуються, властива велика варіативність, що зменшується пізніше, у зв'язку зі стабілізацією літературних норм [121:14]. І навпаки, мови, що відмирають, збільшують кількість варіантів за умови структурного та стилістичного спрощення [108:24], хоч теза про структурне спрощення видається нам неслушною.
Говорячи про особливості становлення й розвитку української літературної мови, необхідно відзначити той факт, що на історичні зміни та характер її формування впливали в багатьох випадках не внутрішні принципи і потреби, а позамовні чинники, здебільшого етнологічні, передусім місце мови в суспільстві (державної мови, мови-субстрату та мови-суперстрату). Великий вплив мали також особливості місцевого діалекту, тобто характер його спорідненості з формами панівної мови [170:18]. Слід звернути увагу на те, що на формування національної літературної мови, безперечно, вплинули темпи розвитку художньої літератури та окремих її жанрів [44:46].
Досліджуваний період є визначним в історії української мови. О.В.Царук, говорячи про цей час, зазначає, що "краса, милозвучність, гармонійність і природність української мови відкрилися світові, коли з початком ХІХ віку з неї спала шкаралупа церковнослов'янської" [170:3]. На думку М.М.Пилинського, до середини ХІХ ст. в історії української мови відбувався процес не стільки стабілізації, скільки виявлення норм та їх унаочнення [115:15].
Важливим є питання історичних умов, на тлі яких відбувалися досліджувані нами процеси, адже питання розвитку та появи національних мов - це насамперед "питання про ті конкретно-історичні умови, за яких формувалися національні мови" [7:15]. Кінець XVІІІ перша половина ХІХ ст. характеризуються в історії України тим, що, по-перше, українські землі були остаточно розчленовані між різними державами, унаслідок чого економічне, політичне та культурне життя підпадало під вплив держав-загарбниць, зокрема Росії. По-друге, у 1783 році було запроваджено кріпосництво на Лівобережній і Слобідській Україні. Усе це призводило до денаціоналізації України і стримування формування національної свідомості українського народу, консолідації його в націю” [72:23-24]. І все ж, навіть за таких умов, відкриття в Харкові у 1804 році першого на підросійській Україні університету пожвавило українське культурне життя та сприяло розвиткові української літературної мови.
Полтаво-харківська школа в першій половині ХІХ віку для розвою нової української літературної мови зробила дуже багато, - пише І.Огієнко, - чому й полтавсько-харківська мова лягла в основу нашої літературної мови; трохи пізніш до цього приєдналася й київська мова Шевченка” [109:134].
Українська мова у слобожанському регіоні, на думку М.Ф.Наконечного, на початку ХІХ ст. мала слабкий зв'язок із традиціями старої української мови та зазнавала тривалого впливу російської мови [107:14]. За словами Л.В.Венєвцевої, Г.Квітка-Основ'яненко, перший український прозаїк, відображав у своїх творах "літературну мову нового типу з характерними лексичними, фонетико-граматичними живомовними рисами, увів її в нові для української літератури прозові жанри (повісті, оповідання, листи, публіцистичні твори)" [38:46]. Слобожанський діалект, який був відтворений Г.Квіткою у прозі, "сформувався протягом XVIII - ХІХ ст. на основі говірок переселенців з Середньої Наддніпрянщини, на які нашарувалися говірки вихідців з Чернігівщини та Поділля" [138:51].
Заслуговує на увагу твердження А.М.Поповського, котрий, звертаючись до проблеми формування літературних норм, зазначає: "І все ж таки в історико-лінгвістичній літературі питання про формування української літературної мови представлено дещо в звуженому вигляді" [118:4]. Дослідник зауважує, що основні тенденції висвітлення цього питання зведені до з'ясування діалектної основи та визначення найважливіших мовних явищ, закріплених у мові творів І.Котляревського та Т.Шевченка. З огляду на це, плідним видається нам залучення до вивчення мови творів письменників Слобідської України - Г.Ф.Квітки-Основ'яненка та його сучасників - представників харківської школи романтиків.
Незаперечною є роль письменників у формуванні та стабілізації норм літературної мови, особливо в період їх становлення. В.М.Ярцева з цього приводу зазначає: "З одного боку, визначний письменник уживає у власній художній творчості певні слова, звороти і конструкції, сприяє їх закріпленню та поширенню. Необхідно також узяти до уваги, що добір слів, зворотів та конструкцій, здійснюваний майстром художньої творчості у період співіснування варіантів лексичних та граматичних елементів мови, призводить до апробації обраного письменником варіанта як літературно нормативного" [179:163]. Таким чином, ідеться про опосередкований нормалізаторський характер творчості письменника, що, відповідно, впливає на напрямок розвитку літературної мови.
Дослідження мови творів письменника дозволяє виокремити відтворені в прозі чи поезії такі мовностилістичні риси, які слугують матеріалом мовознавчих студій. "Мова творів видатного письменника, - зазначає В.М.Ярцева, - може залучатися як матеріал для історичного дослідження тому, що мовна творчість письменника збігається з загальним напрямком руху літературної мови даної епохи" [179:161-162]. Складність дослідження такого типу полягає, на її думку, у необхідності розмежування власне індивідуальних мовних засобів письменника та загальномовних літературних особливостей [179:162]. Вважаємо цю думку слушною й стосовно згаданої стилістичної диференціації мовних особливостей художніх та епістолярних творів Г.Квітки та його сучасників, представників харківської школи романтиків.
Мова творів будь-якого письменника, що слугує об'єктом дослідження, є своєрідним синхронним зрізом мови сучасної йому епохи. Так, уміщені в академічних курсах розділи "Мова творів Г. Квітки-Основ’яненка" (у двотомному "Курсі історії української літературної мови" за ред. І.К.Білодіда [85], у підручнику П.П.Плюща "Історія української літературної мови" [115] та "Історії української літературної мови" В.М.Русанівського [129]) подають головним чином стислий лінгвостилістичний коментар до творів письменників різних епох, зведений до визначення головних діалектних рис. Але, попри відомі в україністиці дослідження мови творів Г.Квітки, осторонь залишається значний шар цікавих мовних особливостей, що характеризують як стан тогочасної слобожанської говірки, так і основні напрямки й тенденції усталення та внормування української мови.
Поданий у Курсі історії української літературної мови” за редакцією І.К.Білодіда [85] розділ на відносно малій за обсягом площі книги (9 сторінок) висвітлює найприкметніші риси мови Квітчиних творів і вміщує, як того вимагає жанр праці, відповідні висновки. Майже не маючи, на жаль, у своєму розпорядженні конкретних студій з мови творів Г.Квітки-Основ’яненка, автори монографічного опису, характеризуючи ті чи інші мовні риси, послуговувалися, за незначним винятком, трьома-шістьома прикладами, які не завжди давали можливість зробити більш-менш повний, задовільний коментар. Так, наприклад, на с.167 цієї праці, де йдеться про відображення письменником однієї з визначних рис української фонетики чергування етимологічних о, е з і, - відзначивши досить послідовне відображення Квіткою чергування о, е з і (регіт від реготу, ослін на ослоні, двір двора, стіл стола та ін. ), автори цілком слушно звертають увагу на випадки порушення цього чергування, вважаючи, що усі ці відхилення не мають якоїсь системи, щоб їх можна було б пояснити як вияв діалектної особливості” [85:167]. Як показує Словник мови творів Г.Квітки-Основ’яненка”, відхилень від засвідченої ним основної закономірності у Г.Квітки чимало, але їх усі можна класифікувати і дати пояснення, не обов’язково пов’язуючи з діалектними особливостями.
Цікава фонетична риса відображення у творчості Г.Квітки вживання ним прийменника-префікса від (від-) (у монографії, правда, від) - подається в аналізованому розділі між іншим, як така, що нібито не заслуговує на особливу увагу: Між іншим, у творах Квітки виступає майже виключно форма префікса-прийменника від (від-), наприклад, в повісті Маруся”: відвернутися, а очей не відведе від тії хати”, відбіжить від нього”, віддихнути, відступитися, і лише в поодиноких випадках трапляються паралелі типу відібрав і одбирати” [85:167-168]. Говорячи про морфологічні особливості мови творчості Г.Квітки, зауважимо, що, на жаль, у згадану працю вкрався недогляд. Цитуємо: Так само, як діалектне (хоч, можливо, і не без деякого впливу російської мови), у Квітки виступає майже цілком послідовно іменникове закінчення -ам (в прикметниках - -им) в орудному (підкреслення наше О.Х.) відмінку множини з прийменником по: по очам, по неділям, по празникам, по воротям, по плотам, по маленьким ярмаркам” [85:168]. Як відомо, прийменник по ніколи не вживався з орудним відмінком. Оскільки у Г.Квітки в подібних структурах із прийменником по зустрічається і закінчення -ах, укладачі "Словника мови творів Г.Ф.Квітки-Основ'яненка" розглянули усі ці конструкції у місцевому відмінку.
Усебічний аналіз зі статистичними даними відзначеного вище й іншого не менш важливого мовного матеріалу з творів Г.Квітки допоможе обґрунтувати зроблені на рівні загальних спостережень висновки цієї праці: Квітка-Основ’яненко ще більше, порівнюючи з його попередниками і сучасниками, зміцнив у прозі народний ґрунт літературної мови” [85:171].
Науковому вивченню мови Квітчиних творів присвячена стаття О.Г.Муромцевої та І.В.Муромцева "Г.Ф.Квітка-Основ'яненко в історії української літературної мови" [104]. Автори, зокрема, відзначають попередні студії З.М.Веселовської (дослідження синтаксису творів повістяра), Г.А.Левченка (аналіз мови оповідача), Л.А.Булаховського (аналіз фонетико-граматичних рис), В.С.Ільїна (дослідження лексичних, синтаксичних та діалектних особливостей), О.С.Скорика (вивчення граматичних засобів гумору), І.К.Білодіда, Ф.П.Медведєва, І.Є.Грицютенка та М.М.Пилинського.
Мова творів письменників Слобожанщини уже була предметом уваги науковців. Досліджували мовностилістичні особливості творів прозаїків та поетів з метою висвітлення історії української літературної мови у своїх працях Л.А.Булаховський [27], Г.А.Левченко [88], М.А.Жовтобрюх [62], М.Ф.Наконечний [106], І.К.Білодід [85], В.М.Русанівський [129], П.П.Плющ [115] та ін.
Неодноразово звертався до мови творів Г.Квітки й М.Ф.Наконечний. Його праці "Г.Квітка-Основ'яненко і розвиток національної літературної мови" [106], "До характеристики української вимови Т.Шевченка та його найближчих попередників (Із спостережень над автографами та першодруками)" [107] та "Про фіксацію у Г.Квітки та інших письменників І пол. ХІХ ст. сполук твердих приголосних з і і поширеність їх в українській літературній вимові нашого часу” [68:76-78] різнобічно характеризують мовні особливості творів письменника й, крім того, вміщують цікаві посутні діалектологічні спостереження автора. Усе це виділяє праці М.Ф.Наконечного з-поміж інших студій мови Квітчиних творів.
Наприкінці 90-х років ХХ ст. на матеріалі мови російських творів Г.Квітки було виконане дисертаційне дослідження Т.Ю.Бакакіної "Відбиття явищ інтерференції та їх стилістичне використання у творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка" [6], деякі аспекти мови творів письменника знайшли відображення у дисертаціях О.П.Білик "Іменниковий словотвір української літературної мови кінця XVІІІ - середини ХІХ ст. (на матеріалі мови творів І.П.Котляревського, Г.Ф.Квітки-Основ'яненка, Є.П.Гребінки й Т.Г.Шевченка)" [8] та Л.В.Мовчун "Регулярні фонетичні варіанти слів в українській літературній мові" [100]. На жаль, очевидно, не маючи у своєму розпорядженні "Словника мови творів Г.Ф.Квітки-Основ'яненка", авторки послуговувалися лише сучасними виданнями творів письменника.
Праць, присвячених вивченню мови творів Г.Квітки, які оперують матеріалом "Словника мови творів Г.Ф.Квітки-Основ'яненка", небагато. Це, насамперед, низка тез доповідей республіканської наукової конференції, присвяченої 200-річчю з дня народження Г.Квітки-Основ’яненка [68], а саме: тези Б.К.Галаса Українська лексика з творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненка в рукописних словниках І пол. ХІХ ст.” [68:85-86], М.Ф.Наконечного Про фіксацію у Г.Квітки та інших письменників І пол. ХІХ ст. сполук твердих приголосних з і і поширеність їх в українській літературній вимові нашого часу” [68:76-78], Л.О.Полякової Лексико-граматична багатозначність слова коли у творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка (на матеріалі Словника мови його творів)” [68:96-97], М.Ю.Протасової Система числівників у мові українських творів Г.Ф.Квітки-Основ’яненка ” [68:113-116] і В.І.Статєєвої Іменникові демінутиви у прозових творах Г.Квітки-Основ’яненка українською мовою” [68:109-111]. До праць цього типу відносимо статтю Л.Венєвцевої, присвячену первинним прийменникам мови творів Г.Квітки-Основ’яненка [68:46-50]. Матеріали Словника мови творів Г.Квітки-Основ’яненка” були використані Л.Венєвцевою в дослідженні Флексії давального однини іменників другої відміни у творах Л.Глібова ” [39:74].
Вивченню діалектних рис мови творів повістяра присвячені тези А.Д.Очеретного "Використання діалектизмів у творах Г.Ф.Квітки-Основ’яненка" [68:82] та порівняльно-історичне дослідження А.А.Сагаровського "Деякі особливості суфіксального іменникового словотворення у мові Г.Ф.Квітки-Основ’яненка і слобожанських говірках" [68:111-113].
На досліджуваний період припадає не лише творчість Г.Квітки-Основ'яненка - першого українського повістяра, а й становлення і розвиток харківської школи романтиків, діяльність якої відбувалася, головним чином, при Харківському університеті. Залучаємо до вивчення твори найактивніших представників цього літературного напрямку - А.Метлинського (Могили), О.Шпигоцького, М.Костомарова (Ієремії Галки), О.Корсуна, Л.Боровиковського, Я.Щоголева та М.Петренка. За висловом В.М.Русанівського, "у поетів-романтиків була тенденція до нормалізації мови української літератури" [129:167]. Дослідженням лексико-граматичних особливостей мови творів харківських поетів-романтиків займалися В.Чапленко [173], А.Шамрай [169] та ін.
У нашому дослідженні аналіз мови творів письменника здійснюється на основі словників мови його творів: "Словника власних назв мови творів Г.Ф.Квітки-Основ'яненка" (перебуває у друкові) та тритомного "Словника мови творів Г.Квітки-Основ'яненка" [188]. Наукова цінність згаданих джерел полягає в тому, що отримати надійні лінгвістичні висновки у вивченні творчої спадщини Г.Ф.Квітки-Основ’яненка дозволяють, на наш погляд, лише словники мови його творів [188]. По-перше, їх джерельна база вивірена за рукописними першодруками. По-друге, вона поповнена рукописними творами Г.Квітки. По-третє, за принципами укладання цих словників, усі реєстрові слова супроводжуються кількісними покажчиками, що звільняють дослідника від виснажливої чорнової” роботи. Ці словники займають, на нашу думку, чільне місце з-поміж подібних праць.
У вітчизняній лексикографії описові мови творів окремого письменника присвячені такі словники, як двотомне видання "Словника мови Т.Г.Шевченка" [188], "Епітети поетичної мови Т.Г.Шевченка" [33], "Лексика "Енеїди" І.П.Котляревського" [34], "Лексика п'єс та од І.П.Котляревського" [90], "Словопокажчик драматичних творів Л.Українки" [19], "Художнє слово В.Стефаника. Матеріали для словопокажчика до новел В.Стефаника" [76], "Словник літературознавчих термінів Івана Франка" [114], "Творчість та словник малозрозумілих слів Василя Стефаника" [25] тощо.
Як було згадано вище, залучаємо до наукового аналізу твори представників харківської школи романтиків кінця XVІІІ - першої полов

bibliography

Висновки

Матеріали "Словника мови творів Г.Квітки-Основ'яненка" та "Словника власних назв мови творів Г.Квітки-Основ'яненка" дозволяють висвітлити особливості виникнення та функціонування у мові творів Г.Квітки-Основ'яненка фонетичних та граматичних варіантів, глибше з'ясувати ступінь унормованості фонетичної та морфологічної системи української мови періоду кінця XVІІІ - першої половини ХІХ ст. на Слобідській Україні, простежити напрямки її нормування на матеріалі мови творчості письменника, вивчити стан слобожанських говорів, визначити особливості процесу міжмовних контактів на рівні фонетики та морфології.
Причинами, які викликають фонетичне та граматичне варіювання в українській мові кінця XVІІІ - першої половини ХІХ ст. на Слобожанщині, за нашими спостереженнями, є, насамперед, екстралінгвальні чинники:
o вплив російської мови, панівне становище якої стримувало більш широке функціонування живомовних елементів в українській мові кінця XVІІІ - першої половини ХІХ ст. та появу української абстрактної, термінологічної та професійно маркованої лексики;
o географічно зумовлене контактування української та російської мов;
o книжна традиція;
o діалектний вплив.
Серед інтралінгвальних чинників виділяємо такі:
o історичний розвиток мови, унаслідок якого на цьому етапі співіснували паралельні утворення;
o структурно-формальну аналогію;
o паралелізм формотворчих засобів мовної системи;
o тенденцію до милозвучності.
Фонетична та морфологічна системи української мови кінця XVІІІ - початку ХІХ ст. на Слобідській Україні виступають уже сформованими. Визначальними та переважними були риси загальномовні, історично перспективні, закріплені в сучасній українській літературній мові.
Відзначаємо високий рівень відповідності лінгвістичних пріоритетів Г.Квітки нормативним тенденціям української літературної мови. Характер діалектних рис, їх частотні показники порівняно з загальномовними дозволяють мові творів цього письменника вийти за межі вузькодіалектного явища, хоча й підтримують її зв'язок зі слобожанською говіркою.
Комбінаторний вплив екстра- та інтралінгвальних чинників, перші з яких були провідними, зумовлював виникнення фонетичних варіантів. Фонетична варіантність, викликана потребами певного стилістичного забарвлення твору, більше властива мові творчості Г.Квітки, в той час як граматичні варіанти, що виникли внаслідок зазначених мотивацій, більше характерні для мови творів поетів - представників харківської школи романтиків.
Маємо всі підстави стверджувати, що в слобожанських говорах продовжувалися процеси внормування фонетичних явищ у вокалізмі та консонантизмі, фонетичного освоєння запозиченої лексики.
Про високий рівень відповідності сучасним українським літературним нормам свідчать розглянуті випадки варіювання голосних та приголосних. Необхідно відзначити, що для системи консонантизму тогочасних слобожанських говорів більшою мірою, ніж для системи вокалізму, було властиве таке фонетичне варіювання, в якому переважали не усталені в сучасній українській літературній мові лексеми. Фонетичне освоєння запозиченої лексики в слобожанських говорах наприкінці XVІІІ - у першій половині ХІХ ст. відображає як усталені в сучасній українській літературній мові риси, так і явища, властиві й сучасним говорам Слобідської України. Зауважимо, що значно більшою відповідністю сучасним літературним нормам характеризуються простежені явища вокалізму, ніж консонантизму.
Абстрактна, суспільна та професійна лексика часто формується за словотвірними моделями російської мови, водночас зазнаючи впливу фонетичних та граматичних зрушень, характеризується значною варіативністю.
Необхідно зазначити, що, хоча система вокалізму порівняно з системою консонантизму наприкінці XVІІІ - у першій половині ХІХ ст. в українській мові на Слобожанщині має вищий ступінь відповідності тенденціям розвитку норм української літературної мови, вона є, водночас, зоною сильного варіювання.
У морфологічній системі тогочасних слобожанських говорів продовжувалися процеси усталення та уніфікації флективної парадигми іменника, числівника, займенника, прикметника та дієслова. Відзначимо, що в основному сукупність морфологічних явищ, досліджених нами в українській мові наприкінці XVІІІ - у першій половині ХІХ ст. на Слобідській Україні, стала набутком нової української літературної мови. Окремі граматичні варіанти були або залишками старої системи, або рисами тогочасного діалектного мовлення.
Особливості художнього стилю Г.Квітки та його сучасників, представників харківської поетичної школи романтиків, використання фольклорних елементів, стилізація творів під народні пісні зумовлювали збереження нестягнених форм прикметників та неособових займенників. Вивчення явищ граматичної варіантності у морфології показало, що варіювання флексій в українській мові наприкінці XVІІІ - у першій половині ХІХ ст. на Слобожанщині відбувалося як у випадках, що є кодифікованими в сучасній українській літературній мові, так і в неусталених формах.
Загалом парадигма іменника, числівника, займенника, прикметника та дієслова в досліджуваний період є достатньо стабільною. Пріоритетні слововживання Г.Квітки-Основ'яненка дають змогу простежити як нормативні тенденції, відображені в парадигмі всіх досліджених частин мови та різних явищ фонетики, так і діалектні ознаки слобожанських говорів, що значною мірою збереглися дотепер.
Лінгвістичні пріоритети Г.Квітки-Основ'яненка виразно демонструють риси загальномовні, історично перспективні, які усталилися в сучасній українській літературній мові. Вважаємо, що творчість Г.Квітки-Основ'яненка сприяла закріпленню нормативних варіантів.
Слобожанські говори значною мірою зберегли основні особливості на рівні фонетики й морфології, хоча кількість фонетичних та граматичних варіантів, які функціонують у говірці, має тенденцію до зменшення.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Аванесов Р.И. Общенародный язык и местные диалекты. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1954. 24 с.
2. Алексеев А.Я. Относительно вариативности в словообразовании // Языковая норма и вариативность: Сб. научн. тр. - Днепропетровск: ДГУ, 1981.- С.3 -10.
3. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Наука, 1957. - 295 c.
4. Ахманова О.С., Бельчиков Ю.А., Веселитский В.В. К вопросу о «правильности речи» // Вопросы языкознания.- 1960. - № 2. - С. 35 42.
5. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. Практикум. - Львів: "Вища школа", 1973. - 244 с.
6. Бакакіна Т.Ю. Відбиття явищ інтерференції та їх стилістичне використання у творах Г.Ф.Квітки-Основ'яненка: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Харк. держ. пед. ун-тет. - Х., 1996. - 12 с.
7. Баранникова Л.И. Русские народные говоры в советский период. - Саратов: Изд-во СГУ, 1967. - 206 с.
8. Білик О.П. Іменниковий словотвір української літературної мови кінця XVІІІ - середини ХІХ ст. (на матеріалі мови творів І.П.Котляревського, Г.Ф.Квітки-Основ'яненка, Є.П.Гребінки й Т.Г.Шевченка): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Харк. держ. пед. ун-тет. - Х., 1997. - 13 с.
9. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. - Ужгород: Закарпат. обл. видав., 1960. - 416 с.
10. Бевзенко С.П., Грищенко А.П., Лукінова Т.Б. Історія української мови. Морфологія. К.: Наук. думка, 1978. 540 с.
11. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. - К.: Вища школа, 1980. - 246 с.
12. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Фонетика: Навчальний посібник. - Одеса: Облполіграфвидав, 1974. - 51 с.
13. Безкишкина М.Т., Степаненко Н.С. До проблеми генезису відмінкової парадигми іменників // Слово і його системні зв'язки в мові й мовленні. - Полтава. - 1992. - С.43-50.
14. Белл Р.Т. Социолингвистика: Пер. с англ./ Под ред. д-ра филологич. наук. проф. Швейцера А.Д. - М.: Междунар. отношения, 1980. - 320 с.
15. Блинова О.И. К вопросу о пределе формального варьирования диалектного слова // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. - Новосибирск, 1972. Вып.1. С. 99 - 108.
16. Блинова О.И. Фактор мотивированности и вариантность слов // Язык и общество. - Саратов: Изд-во СГУ, 1974. - Вып. 3. - С.144 - 154.
17. Блумфилд Л. Язык. - М.: Прогресс, 1968. - 607 с.
18. Бодуэн де Куртене И.А. Об общих причинах языковых изменений // Избранные труды по общему языкознанию: В 2 т. М.: Изд-во АН СССР,1963. - Т.І. С.222 - 254.
19. Бойко М.Н. Словопокажчик драматичних творів Л.Українки. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 93 с.
20. Босаківська Н.Л. Словотвірні варіанти назв осіб за родом діяльності або за фахом // Культура слова: Респ. міжвід. зб. - 1980. - Вип.18. - С.21 - 25.
21. Бублейник Л.В. Деякі особливості співвідношень однокореневих синонімів і варіантів слова // Мовознавство. 1979 - № 1. С. 32 - 37.
22. Будагов Р.А. Проблемы развития языка. М.-Л.: Наука, 1965 - 73 с.
23. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка. - М.: Наука, 1974. - 264 с.
24. Бузлик Л.Ф. Из наблюдений над говором русских сел Липецкого района Харьковской области (Именные части речи) // Труды филфака ХГУ. - 1962 - Т.10. - С.188 - 204.
25. Букса І. Творчість та словник малозрозумілих слів Василя Стефаника. - К.: Смолоскип, 1996. - 133 с.
26. Булаховський Л.А. Акцентологический комментарий к польскому языку.- К.: Изд-во КГУ, 1950. - 82 с.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. - К.: Наук. думка.- 1977. - Т.2: Українська мова. - 631 с.
28. Бурячок А.А. Іменниковий словотвір старокнижної лексики в українській літературній мові // Мовознавство. 1974 . - №5. С.66 - 74.
29. Бучко Д.Г., Войтів А.В., Гринчишин Д.І. та ін. Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. К.: Наук. думка, 1991. 184 с.
30. Вариантность как свойство языковой системы (тезисы докладов). - Ч.І. - М.: Наука, 1982. - 146 с.
31. Вариантность как свойство языковой системы (тезисы докладов). - Ч. ІІ. - М.: Наука, 1982. - 154 с.
32. Варченко І.О. Лубенські говірки і діалектна суміжність. - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 251с.
33. Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г.Шевченка: Словник-покажчик: Учбовий посібник. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1982. - 84 с.
34. Ващенко В.С., Медведєв Ф.П., Петрова О.П. Лексика "Енеїди" І.П.Котляревського. - Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1955. - 208 с.
35. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. - Ч.1. Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1958. - 228 с.
36. Введенская Л.А., Червинский П.П. Русский язык. Введение. - Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1993. - 56 с.
37. Венєвцева Л.В. Первинні прийменники у творах Г.Ф. Квітки Основ'яненка (До питання формування норм української літературної мови) // Вісник Харківського ун-ту. Теоретичні проблеми літературознавства та мовознавства на сучасному етапі. Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1992. - № 376. С. 48 - 53.
38. Венєвцева Л.В. Словник мови творів Г.Ф. Квітки Основ'яненка та його текстологічні засади // Мовознавство. 1976. - № 1. C.46 - 50.
39. Венєвцева Л.В. Флексії давального однини іменників другої відміни у творах Л.Глібова // Глібовські читання присвячені 160-річчю з дня народження поета (Тези доповідей). Ніжин: Чернігів. Облполіграфвидав, 1987. C.74 - 75.
40. Веселитский В.В. Норма и вариант // Русский язык в школе. 1965. - № 5. - С. 30 - 36.
41. Веселовська З.М. Мова Г.Ф. Квітки Основ'яненка // Наукові записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства.Х.-1927.-С.33 - 37.
42. Винник В.О., Горобець В.Й., Карпова В.Л. та ін. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1983. 743 с.
43. Винницький В.М. Акцентна дублетність і кодифікація // Мовознавство. - 1983. - № 6. - С.25 - 36.
44. Виноградов В.В. Проблемы литературных языков и закономерностей их образования и развития. - М.: Наука, 1967. - 134 с.
45. Виноградов В.В. О формах слова // Изв. АН СССР. Отделение лит. и яз. - М., 1944. - Т.3. - Вып. I. - С.40 - 41.
46. Воронов А.Л. К вопросу о роли вариантности языковых средств в развитии языка // Уч. зап. ГГПИИЯ. 1971. Вып.45. С.16 - 30.
47. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. - К.: Вища школа, 1985.
48. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма. - Л.: Наука, Ленингр. отд-е, 1978. - 238 с.
49. Горбачевич К.С. Изменение норм русского литературного языка. - Л.: Просвещение, Ленингр. отд-е, 1971. - 270 с.
50. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка. Грамматика и варианты. - М.: Наука, 1980. - 288 с.
51. Граудина Л.К. К истории нормализации вариантов в грамматиках (нач. ХХ в. - 60-е годы) // Литературная норма и вариантность. - М.: Наука, 1981. С.39 - 69.
52. Гречко В.А. Однокоренные синонимы и варианты слов // Очерки по синонимике современного русского литературного языка. М.-Л.: Наука, 1966. С.118 - 134.
53. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. - К.: Наук. думка, 1990. - 272с.
54. Грищенко А.П., Мацько Л.І. та ін. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1997. 493 с.
55. Девкин В.Д. Различное понимание вариативности // Проблемы вариативности в германских языках. - М. - 1988. - С.14 - 16.
56. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. - К.: Наук. думка, 1982. - 170 с.
57. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. Ч.І. - М.: Прогресс, 1960. - С. 331 - 340.
58. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. К.: Рад. школа, 1966. - 307 с.
59. Жовтобрюх М. А. Деякі особливості вокалізму поетичної мови Т.Г.Шевченка // Праці Одеського держ. ун-ту: Питання слов’янської філології. - 1962, - Т.152. - Вип.15. С. 44 - 51.
60. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. та ін. Історія української мови. Фонетика. К.: Наук. думка, 1979. - 368 с.
61. Жовтобрюх М.А. Мова української преси ( до середини дев’яностих років ХІХ ст.) . К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 415 с.
62. Жовтобрюх М. А. Про один теоретичний аспект культури української мови // Мовознавство. 1967. - № 3. С.53 - 60.
63. Жовтобрюх М. А. Про деякі явища граматичної аналогії в українській мові // Питання історичного розвитку. Х., 1962. С.199 - 205.
64. Жовтобрюх М. А. Уніфікація норм української літературної мови і діалекти // Мовознавство. 1979. - № 5. С.3 - 12.
65. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. - 328 с.
66. Журавлев В.К. Причины, пути и способы языковых изменений (Аналитический обзор) // Теория и история языкознания. 1975. Вып.1. С.100 - 120.
67. Залеський А.М. Діалектна основа фонологічної системи сучасної української літературної мови // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К.: Наук. думка, 1977.C.50-94.
68. Збірник тез доповідей і повідомлень Республіканської Наукової конференції присвяченої 200 річчю з дня народження класика української літератури Г.Ф. Квітки-Основ'яненка. Х., 1978.
69. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. - М.: Просвещение, 1973. - 304 с.
70. Иванникова Е.А. К вопросу о взаимоотношении понятия варианта с понятием синонима // Синонимы русского языка и их особенности. - Л.: Наука, 1972. - С.138 - 153.
71. Іларіон (митрополит) Дохристиянські вірування українського народу. - К.: Обереги, 1994. - 424 с.
72. Історія української літератури ХІХ століття. У 3 кн. Кн. І. К.: Либідь, 1995. 368 с.
73. Капранов В.А. Фонетическая вариантность слова и синонимия // Лексическая синонимия. - М.: Наука, 1967. - С. 137 - 141.
74. Карпенко Ю.О. Друга відміна іменників //Українська мова і література в школі. - 1984. - № 11. - С.18 - 27.
75. Карп'юк М.Д. До питання про класифікацію варіантів слова // Мовознавство. - 1979. - № 3.- С. 59 - 61.
76. Ковалик І.І., Ощіпко І.Й. Художнє слово В.Стефаника. Матеріали для словопокажчика до новел В.Стефаника. Метод. посібник. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. - 102 с.
77. Косериу Э. Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. - 1969. - Вып. 3. - С. 143 - 343.
78. Коць Т.А. Функціонування лексичних варіантів у засобах масової інформації // Мовознавство. 1997.- № 6. С.56 - 63.
79. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Підручник. - Київ: Академія, 1999. - 288 с.
80. Крашенинникова Е.А. Потенциальность грамматических изменений // Вопросы языкознания. 1969. - № 1. - С.57 - 61.
81. Критенко А.П. Звукові варіанти слова // Мовознавство. 1967. - № 1. С. 69 - 75.
82. Крысин Л.П. Словообразовательные варианты и их социальное распределение // Актуальные проблемы лексикологии (Доклады 2-й лингвистической конференции). - Новосибирск. - 1969. - С. 138 - 148.
83. Кубрякова Е.С. Проблемы грамматического варьирования // Вестник Киевского ун-та, 1985. - Вып.19. - С. 45 - 49.
84. Курило О. Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю. - К., 1928.
85. Курс історії української літературної мови /За ред. І.К.Білодіда/. - К.: Вид- во АН УРСР, 1958. - Т.І. - 595 с.
86. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А.Булаховського/. К., 1951. 519 с.
87. Кучеренко Л.І. Комбінована варіантність слова // Мовознавство. 1985. - №5. - С. 61 - 64.
88. Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої половини ХІХ ст. - К.: Рад. школа, 1946. - 144 с.
89. Лейчик В.М. Термины-синонимы, дублеты, эквиваленты, варианты // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. - Новосибирск. - 1973. - Вып. II. - С. 103 - 107.
90. Лексика п'єс та од І.П.Котляревського/ А.А.Бурячок, А.Т.Залашко, А.О.Ротач, М.Д. Северин/ За ред. А.А.Бурячка. - К.: Вища школа, 1974.-56 с.
91. Лексическая синонимия. - М.: Наука, 1967.- 200 с.
92. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. (Семантична структура слова). - Х.: Вища школа, 1976. - 116 с.
93. Лисиченко Л.А. Особенности говоров восточных районов (Купянского и Двуречанского) Харьковской области: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Харк. держ. ун-тет. - Х., 1955. - 13 с.
94. Лисиченко Л.А. Із спостережень над фонетичними особливостями говірок Куп'янського і Дворічанського районів Харківської області // Наук. зап Харк. пед. ін-ту. - 1957. - Т.25. - С.81- 92.
95. Лисиченко Л.А. Із спостережень над системою словозміни в говірках східної Харківщини // Наук. зап Харк. пед. ін-ту. Філологічна серія. - 1958. - Т.24. - С.177 - 194.
96. Лопатин В.В. Лексическая вариантность и словообразовательная синонимия // Уч. зап. Пермск. ун-та. - 1972. - № 243 . - С. 80 - 83.
97. Лукьянова Н.А. Однокоренные синонимы и варианты слова // Синонимия в языке и речи. - Новосибирск, 1970. - С. 151 - 163.
98. Матвіяс І.Г. Групування говорів української мови // Структурні рівні українських говорів. - К.: Наук. думка. - 1982. - С.3 - 68.
99. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові. - К.: Рад. школа. - 1973. - 184 с.
100. Мовчун Л.В. Регулярні фонетичні варіанти слів в українській літературній мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Інститут української мови НАН України. -К., 2000. - 17 с.
101. Молодець В.М. Класифікація варіантів російських лінгвістичних термінів // Мовознавство. - 1977.- № 4. - С. 38 - 45.
102. Мороховський О.М. Про співвідношення понять мовлення-норма-система (До концепції мовних рівнів) // Мовознавство. 1973. - № 1. - С.16 - 24.
103. Москальская О.И. Вариантность и дифференциация в лексике литературного немецкого языка // Норма и социальная дифференциация языка. - М.: Наука - 1969. - С. 57 - 68.
104. Муромцева О.Г., Муромцев І.В. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко в історії української літературної мови // Мовознавство. 1978. - № 6. - С.3 - 10.
105. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ на початку ХХ ст. - Х.: Вища школа, 1985. 152с.
106. Наконечний М.Ф. Г.Квітка-Основ'яненко і розвиток національної літературної мови // Мовознавство. 1990. - № 4. С.63 - 69.
107. Наконечний М.Ф. До характеристики української вимови Т.Шевченка та його найближчих попередників(Із спостережень над автографами та першодруками) // Вісник ХДУ - 1965. - № 7. - Вип.1. - С. 14 - 21.
108. Николаева Т.М. Диахрония или эволюция? // Вопросы языкознания. - 1991. - № 2. - С.12 - 26.
109. Огієнко І.І. Історія української літературної мови.- К., 1995. - 294 с.
110. Огієнко І.І. Про українські приголосні /Публ. підгот. Ю.О.Жлуктенко/ // Мовознавство. - 1990. - № 1. - С.67 - 70.
111. Пентилюк М.І. Варіанти форми як засіб евфонії: [Вивч. в шк.] // Українська мова і література в школі. 1987. - №1. - С. 63 - 67.
112. Передріенко В.А. Формування української літературної мови XVІІІ ст. на народній основі. К., 1979.
113. Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. - К.: Наукова думка, 1988. 278 с.
114. Пінчук С.П., Регушевський Є.С. Словник літературознавчих термінів Івана Франка. - К.: Наук. думка, 1966. - 272 с.
115. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. - К.: Наук.думка, 1971. - 288 с.
116. Плющ П.П. Історія української літературної мови. - К.: Вища школа, 1971. - 423 с.
117. Поливанов Е.Д. Статьи по общему языкознанию. - М.: Наука, 1968