ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису
УДК 504.03:62:378.14(043)

КОРОБЧУК ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник -
Томашевська Ірина Петрівна
кандидат педагогічних наук, доцент

ЛУЦЬК – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ ………………………………….
14
1.1. Ґенеза поняття «екологічна культура» у психолого-педагогічній, філософській та соціологічній літературі …………... 14
1.2. Структура і змістова компонента екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю …………………… 36
1.3. Концептуальні підходи до формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей …………….. 56
Висновки до першого розділу ………………………………………. 74
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ …………………………………………………………… 77
2.1. Структурно-функціональна модель формування екологічної культури у майбутніх спеціалістів машинобудівного профілю …………………………………………………………….. 77
2.2. Педагогічні умови формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей ………………………. 96
2.3. Навчально-методичне забезпечення формування екологічної культури фахівців машинобудівного профілю……… 122
Висновки до другого розділу ………………………………………... 141
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ Й РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ ………………………………. 145
3.1. Організація та хід дослідно-експериментальної роботи …... 145
3.2. Результати педагогічного експерименту …………………… 161
Висновки до третього розділу ………………………………………. 177
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 186
ДОДАТКИ …………………………………………………………………. 213

ВСТУП

Актуальність дослідження. Науково-технічний прогрес, що набув потужного розвитку в другій половині XX століття, виявив і загострив низку проблем, які потребують нагального розв’язання. Водночас досягнення науки й техніки стали серйозною загрозою для подальшого існування людства, бурхливий розвиток цивілізації внеможливив пристосування природного середовища до потужного антропогенного впливу, споживацького ставлення людини до природи, що дедалі більше посилюються, поглиблюючи екологічну кризу.
Осмислення сучасної екологічної кризи, вивчення проблем взаємодії природи й суспільства спонукають до висновку про те, що екологічні стратегії та інтереси суспільства вимагають визнання глобального екологічного суб’єкта, який залежить від загальних законів розвитку природи та підпорядковується їм. Водночас процес екологізації суспільної свідомості віддзеркалює соціокультурну динаміку й залежить від організації як духовного, так і матеріального життя суспільства.
Сучасні дослідники: О. Адаменко [3], М. Кисельов [104],
Л. Лук’янова [161], Л. Сидоренко [219], І. Синякевич [220],
Н. Тарасенко [235] – вважають, що загострення екологічної кризи є наслідком прояву технократизму в культурі, породжують технократичну свідомість, це виявляється в зниженні етичної регуляції людиною своєї поведінки й діяльності, загостренні раціоналізму та прагматизму в професійній діяльності, а також в експансіонізмі стосовно природи.
Подолання такої ситуації суспільство вбачає в переході до нової стратегії розвитку цивілізації, що обґрунтовано в роботах відомих науковців: Л. Білик [24], Н. Єфіменко [91], Ю. Корсака [138], В. Крисаченка [145], Л. Лук’янової [161], С. Шмалєй [260].
Нова стратегія розвитку цивілізації тісно пов’язана з екогуманітарною парадигмою (Б. Адабашев [1], А. Деркач [103], А. Огурцов [181],
І. Синякевич [220]), гуманізацією суспільної свідомості (М. Кисельов [104], Б. Плясковський [194]), підвищенням рівня екологічної культури людства (О. Біда [23], Л. Білик [24], Т. Бутківська [35], А. Захлєбний [94],
Н. Єфіменко [91], Г. Пустовіт [202]).
Провідним інститутом, що формує культуру та її механізми, є система освіти – один із головних чинників, що оптимізує вихід з екологічної кризи і сприяє соціальному та економічному прогресові суспільства.
На цій підставі стратегічним напрямом розвитку освіти стає його екологізація, спрямована на формування екологічної культури.
Від екологічної культури залежить характер і якісний рівень відносин між людиною й соціоприродним середовищем, вона виявляється в системі ціннісних орієнтацій, що мотивують екологічну поведінку та реалізуються в усіх видах людської діяльності.
У сучасних умовах проблема формування екологічної культури фахівців технічного профілю для подальшого гармонійного розвитку людського суспільства й біосфери є загальновизнаною. Це можна пояснити передусім тим, що саме професійна діяльність фахівців машинобудівної галузі має надзвичайно потужний негативний вплив на навколишнє середовище, а його наслідки переважно непередбачувані.
У нинішніх соціально-економічних умовах суспільство потребує фахівців високої екологічної культури, спроможних подолати складну екологічну ситуацію, що наявна в Україні (Т. Глушко [66], О. Гомілко [69], О. Картавих [102], В. Лебедєв [153] Н. Левчук [155]).
У зв’язку з цим особливої актуальності у вищій освіті набуває формування особистості фахівця машинобудівного профілю з високим рівнем екологічної культури як головного носія й виробника технічних знань.
Концептуальні положення проблеми формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю в процесі професійної підготовки ґрунтовані на основних засадах законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державного стандарту, Болонської конвенції, Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» і Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні.
Проблема екологічного виховання всебічно проаналізована в педагогічній теорії та практиці. Розв’язанню її гносеологічних основ присвячено роботи М. Курка [148], В. Кучерявого [150],
В. Лебедєва [153], К. Романової [210]. Сутність і характерні особливості екологічної культури з’ясовано в працях вітчизняних та зарубіжних науковців (Т. Вайда [37], Ф. Вольвач [81], Є. Гірусов [62], М. Дробноход [81], А. Фалеєв [243]). Структуру екологічної культури, її місце в системі загальнолюдської культури досліджено в роботах О. Король [136].
Психологічним аспектам формування екологічної культури присвячено роботи С. Дерябо [80], Г. Костюка [140], В. Скребець [221], С. Совгіри [225], В. Ясвіна [80]. Аксіологічні підходи до організації виховного процесу обґрунтовано в працях В. Бакатанової [13], Л. Василенко [39], Г. Глухової [65], О. Гомілко [69], В. Ромашова [213]. Культурологічні методи як засоби формування світоглядних позицій особистості охарактеризовано в публікаціях М. Голубця [67], Н. Гончаренко [70], О. Охріменко [186], О. Пєхоти [185], Л. Сидоренко [219].
Типовий недолік у професійній підготовці фахівців – відсутність інтегративного підходу до екологічної культури як до цілісного особистісного утворення. У традиційних моделях екологічної освіти передбачено насамперед формування сукупності знань, діяльності, відношень, проте недостатньо проаналізовано розвиток аксіологічної основи екологічної культури майбутніх фахівців. У педагогічній теорії та практиці взаємозв’язки між екологічною освітою й екологічними цінностями потребують глибокого вивчення.
Загальні проблеми проектування екологічної освіти у вищому технічному навчальному закладі представлено в роботах О. Плахотнік [193], В. Прозорової [201], Н. Пустовіт [204]. Проблеми формування екологічної культури засобами інформаційних технологій осмислені
Г. Білявським [25], Г. Будагянцем [31], С. Васеніною [38],
С. Красильниковим [142]. Аспекти формування екологічної культури засобами позаурочної роботи вивчали О. Адаменко [3], М. Левківський [154], Н. Левчук [155], Л. Хаткова [247]. При цьому вчені описували екологічну культуру в контексті загальної культури особистості, а її формування відбувалося в ході вивчення традиційних курсів екології, екології людини, промислової екології, безпеки життєдіяльності. Водночас саме для майбутніх фахівців машинобудівного профілю високий рівень сформованості екологічної культури вможливлює ефективну професійну діяльність.
Як засвідчують результати досліджень (В. Бакатанової [13], О. Біди [23], Л. Білик [24], Г. Білявського [26], В. Крисаченко [86], В. Лебедєва [153]), природничий аспект навчальних дисциплін і курси з охорони довкілля становлять незначну частину в загальному обсязі навчального навантаження в процесі підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю, безпосередньо пов’язані з проблемами екології навколишнього середовища. Випускники не мають належного рівня розвитку екологічної культури, який би давав змогу на рівні переконань розв’язувати екологічні проблеми, брати активну участь у природоохоронній діяльності. Крім цього, заняття в межах навчального процесу вищих технічних освітніх закладів, наукова та науково-методична література спрямовані переважно тільки на теоретично-пізнавальну діяльність у галузі охорони навколишнього середовища.
Аналіз наукових досліджень (М. Бауера [16], Т. Вайди [37],
Е. Гірусова [62], К. Корсака [138], Л. Лук’янової [161], Г. Тарасенко [233]) довів, що проблема екологічної культури в контексті формування професійної культури особистості перебуває на сучасному етапі поза межами інтересів дослідників.
Водночас не схарактеризовано педагогічні умови, що сприяють ефективному формуванню екологічної культури майбутнього фахівця машинобудівної галузі. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв’язання суперечностей, наявних у теорії та практиці професійної освіти, зокрема між:
– суспільним усвідомленням щодо необхідності розв’язання проблем, пов’язаних зі складною екологічною ситуацією в Україні й відсутністю системної екологічної підготовки в технічних ВНЗ;
– сучасними посиленими вимогами до екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю й браком теоретичного та практичного опрацювання проблеми;
– високими вимогами до екологічної підготовки й недостатньою екологізацією теоретичного та практичного складників навчального процесу, а також традиційними підходами до формування екологічної культури майбутніх машинобудівників.
Подолання зазначених суперечностей, актуальність порушеної проблеми, брак її всебічного опрацювання, необхідність теоретичного обґрунтування й винятково важливе значення її розв’язання в сучасних соціально-економічних умовах зумовили вибір теми дослідження «Формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю у процесі професійної підготовки».
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця є частиною комплексної загальноуніверситетської теми Луцького національного технічного університету «Новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі» і входить до плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки вищої школи Волинського національного університету імені Лесі Українки «Теоретико-методологічні основи вдосконалення системи освіти та поліпшення професійної підготовки спеціалістів». Тема затверджена на засіданні вченої ради Волинського національного університету (протокол № 3 від 28.11.2010 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 8 від 30.11.2010 р.).
Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах.
Предмет дослідження: педагогічні умови формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю в процесі професійної підготовки.
Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні моделі формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю у процесі професійної підготовки та експериментальному апробуванні її ефективності.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретичні основи феномену екологічної культури у філософській, психологічній та педагогічній літературі.
2. Виокремити й схарактеризувати компоненти екологічної культури та її місце в структурі професійної підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю.
3. Розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей.
4. Теоретично потрактувати педагогічні умови формування екологічної культури студентів ВНЗ машинобудівного профілю.
5. Розробити та впровадити в навчально-виховний процес вищого технічного навчального закладу навчально-методичне забезпечення з формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей.
Концептуальну ідею дослідження становлять положення філософії освіти, теорії й методики професійної освіти, зокрема єдності особистісного і професійного розвитку майбутніх фахівців машинобудівного профілю, що детерміноване особливостями педагогічно адаптованого соціального досвіду людства у сфері взаємодії з природою.
Екологічна освіта у вищих технічних навчальних закладах є складником неперервної екологічної освіти, що триває впродовж життя; охоплює процеси навчання, виховання й розвитку особистості, спрямована на формування екологічної культури, високий рівень якої вможливлює екологічно обґрунтовані професійні рішення.
Якість формування екологічної культури залежить від реалізації системного підходу, який вимагає оптимального співвідношення основних компонентів – загальнонаукового та професійного. Ефективність підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю студентів вищих технічних навчальних закладів залежить від педагогічних засад організації процесу формування екологічної культури, їхнього прагнення до оволодіння певним рівнем екологічної культури й передбачає розроблення навчально-методичного забезпечення екологічної підготовки фахівців. Науковий пошук реалізовано на основі міждисциплінарного підходу та цілісного бачення й розуміння проблеми.
Методологічні засади дослідження: провідні положення теорії пізнання; необхідність гармонізації відносин людини з природою на основі екологічного імперативу; концепція сталого розвитку суспільства; концептуальні положення про значення екологічної підготовки студентів у процесі професійного становлення на засадах індивідуального підходу.
Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні праці з проблем: екологічної освіти в технічному ВНЗ (О. Плахотнік, В. Прозорова, Н. Пустовіт); формування екологічної культури засобами інформаційних технологій (Г. Білявський, Г. Будагянц, С. Васеніна, С. Красильников); формування екологічної культури засобами позаурочної роботи (О. Адаменко, М. Левківський, Н. Левчук, А. Романовський, Л. Хаткова), гуманізації суспільної свідомості (М. Кисельов, Б. Плясковський), підвищення рівня екологічної культури людства (О. Біда, Л. Білик, Т. Бутківська, А. Захлєбний, Н. Єфіменко, Г. Пустовіт та ін.), екологічної освіти (Л. Білик, І. Звєрєв, Л. Лук’янова, О. Плахотнік, Г. Пустовіт, А. Степанюк, І. Суравегіна, Г. Тарасенко, В. Червонецький, С. Шмалєй та ін.).
Для досягнення сформульованої мети та виконання завдань дослідження використано низку взаємодоповнювальних методів:
– теоретичні: ретроспективно-порівняльний, логічний аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, директивних матеріалів, навчальних програм та планів машинобудівних спеціальностей технічних ВНЗ для з’ясування стану досліджуваної проблеми; систематизація, синтез, узагальнення, теоретичне моделювання, що дали змогу з’ясувати сутність проблеми, сформулювати понятійно-термінологічний апарат, виокремити основні складники екологічної культури;
– емпіричні: діагностичні (психолого-педагогічне спостереження, тестування, анкетування), методи самооцінювання, ранжування, експертне оцінювання для вивчення рівнів сформованості екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю; педагогічний експеримент із якісним аналізом результатів дослідження, що сприяло перевірці ефективності запропонованої технології формування екологічної культури в майбутніх фахівців машинобудівного профілю;
– статистичні методи (метод середніх величин, парних порівнянь, групування, вимірювання, ранжування даних) застосовано для перевірки об’єктивності й валідності отриманих результатів.
Організація дослідження. Науковий пошук тривав упродовж 2004 –2010 років та охоплював кілька етапів.
На першому етапі (2004 – 2005 рр.) вивчено та проаналізовано стан опрацювання проблеми у філософській, соціально-педагогічній і психологічній літературі; розроблено категорійний апарат дослідження (схарактеризовано об’єкт, предмет, мету й гіпотезу дисертації, обґрунтовувано концептуальну ідею роботи).
На другому етапі (2006 – 2008 рр.) теоретично обґрунтовано концептуальні підходи та умови формування екологічної культури майбутніх фахівців, розроблено структурно-функціональну модель формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю, упроваджено її в навчально-виховний процес із подальшою експериментальною перевіркою й апробацією через публікації у фахових збірниках наукових праць, шляхом обговорення доповідей і повідомлень на науково-практичних семінарах та конференціях.
На третьому етапі (2009 – 2010 рр.) узагальнено результати теоретичного аналізу й дослідно-експериментальної роботи, сформульовано загальні висновки та рекомендації, підготовлено рукописи дисертації й автореферату.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
– уперше розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено цілісну структурно-функціональну модель формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю, описано її структуру та взаємоузгоджені складники; виокремлено компонентно-критеріальні ознаки екологічної культури з урахуванням професійного спрямування; обґрунтовано сукупність педагогічних умов, що вможливлюють упровадження моделі у навчально-виховний процес і безпосередньо впливають на ефективність формування досліджуваної якості;
– удосконалено форми й методи екологічної підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю на основі індивідуального, контекстного, особистісно-діяльнісного підходів; методи вимірювання й опрацювання результатів із формування екологічної культури;
– уточнено понятійно-категорійний апарат екологічної культури, зокрема потлумачено поняття «культура», «екологічна культура», «екологічна культура особистості», «позитивно-екологічне ставлення», проаналізовано критерії та показники екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю;
– подальшого розвитку набули теоретичні уявлення щодо сутності екологічної культури як складника професійної підготовки і майбутньої природоохоронної діяльності випускників вищого технічного навчального закладу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що за результатами теоретичних узагальнень і висновків створено, апробовано та впроваджено в професійну підготовку майбутніх фахівців машинобудівного профілю спецкурс «Основи екологічної культури», а також методичні рекомендації й методичні вказівки для студентів машинобудівного профілю технічних ВНЗ України, що, відповідно до своїх професійних компетенцій, безпосередньо причетні до природоохоронної діяльності. Розроблено діагностичний інструментарій для визначення рівня сформованості екологічної культури студентів технічних профілів та її компонентів. Напрацьовані та перевірені результати дослідження можуть стати основою для навчальних програм, проектування навчальних посібників, базовими матеріалами для укладання навчально-методичної літератури, їх доцільно використовувати у факультативній роботі загальноосвітніх шкіл, позашкільних навчальних закладів, а також у системі післядипломної освіти.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Луцького національного технічного університету (довідка № 2065-20-30
від 01.12.2010 р.), Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне (довідка № 001-1573 від 20.12.2010 р.), Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (довідка № 3611 від 23.12.2010 р.), Черкаського державного технологічного університету (довідка № 1871/01-03 від 20.12 2010 р.).
На захист виносяться:
1. Теоретично обґрунтована та перевірена на практиці структурно-функціональна модель формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю.
2. Теоретично аргументована сукупність педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування екологічної культури студентів машинобудівних спеціальностей.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати дисертації обговорено і схвалено на засіданнях кафедри педагогіки вищої школи Волинського національного університету імені Лесі Українки та кафедри екології Луцького національного технічного університету, оприлюднено на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародних науково-практичних конференціях («Стратегии развития Украины в глобальной среде» (Симферополь–Севастополь, 2007), «Менеджмент якості освіти і новітні технології навчання у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору» (Київ, 2010), «Інформаційні технології в освіті, науці і виробництві» (Луцьк, 2011), «Удосконалення форм і методів підготовки професійно компетентних працівників освіти» (Черкаси, 2011), «Карпатська конференція з проблем охорони довкілля» (Мукачево–Ужгород, 2011)); Міжнародній науковій конференції «Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування» (Кам’янець-Подільський, 2011); XII Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених» (Черкаси, 2011); Регіональній науково-методичній конференції «Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні» ( Дніпропетровськ, 2004).
Публікації. Основні наукові положення й результати дослідження представлено в 18 публікаціях, серед яких: 8 статей у провідних фахових наукових виданнях, 8 статей і тез у науково-методичних збірниках та матеріалах конференцій, методичні рекомендації, методичні вказівки для студентів машинобудівного профілю технічних ВНЗ України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (275 найменувань) і 10 додатків. Повний обсяг дисертації – 239 сторінок друкованого тексту, із них основного тексту – 162 сторінки. Робота містить 16 таблиць, 21 рисунок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації виконано теоретичне й експериментальне дослідження системи педагогічних заходів, що забезпечують ефективне формування екологічної культури в майбутніх фахівців машинобудівного профілю під час професійної підготовки. Здобуті результати підтвердили робочу гіпотезу, а реалізовані мета й завдання дають змогу сформулювати загальні висновки.
1. Проблему формування загальної культури особистості досліджують у різних галузях наукового знання – від філософських, психологічних, педагогічних, акмеологічних аспектів до професійних особливостей. Нині є підстави говорити про існування бази певного досвіду стосовно підходів до формування компонентів культури. Проте формування екологічної культури як її вагомого складника з урахуванням вікових, професійнісно-діяльнісних якостей особистості потребує набагато більшої уваги науковців і практиків. Така позиція – наслідок усвідомлення необхідності переходу суспільства на вищий щабель у відносинах із природою, що спонукає до розв’язання економічних, соціальних, технічних і технологічних проблем й актуалізує необхідність створення нової системи морально-духовних цінностей, переорієнтації розвитку суспільства у площину нових пріоритетів у системі людина – природа – суспільство.
У психолого-педагогічній літературі, присвяченій з’ясуванню сутності екологічної культури, відображено гуманітарний, діяльнісний, аксіологічний, контекстний та інші підходи. Аналіз феномену культури за цими підходами довів, що екологічна культура має свою специфіку, оскільки характеризує способи й форми людської взаємодії з природним середовищем, спрямовані на оптимізацію соціоприродних відносин, слугує показником ціннісного потенціалу. В умовах оптимізації соціоприродних відносин її можна вважати результатом реалізації цього потенціалу.
З’ясовано, що екологічна культура – це інтегральний багатоаспектний феномен, який включає цілісну систему особистісних якостей і характеристик свідомості (мотивація, мислення, світогляд, способи пізнання й діяльності). Її показниками є екологічна освіта, емоційне сприйняття природного середовища, здатність до екологічного мислення, адекватна поведінка в природі, готовність до природоохоронної діяльності як результат змістової єдності екологічної тріади: навчання, виховання й освіти.
2. Сутність екологічної культури, її компоненти й шляхи формування вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники (Є. Гірусов, М. Голубець, О. Гуренкова, О. Король, В. Крисаченко, Л. Лук’янова, Г. Пустовіт, Г. Тарасенко, М. Хилько, Н. Ясінська та ін.). Екологічна культура поставала об’єктом філософських, соціологічних і педагогічних студій (О. Біда, А. Лосєв, В. Лутай, Н. Пустовіт, В. Ромашов, А. Фалєєв, В. Хесле). Проте в сучасній науково-педагогічній літературі відсутнє її однозначне тлумачення. В узагальненому сенсі поняття «екологічна культура» трактують зазвичай як здатність людей послуговуватися своїми екологічними знаннями й уміннями в практичній діяльності, системоутворювальний чинник, що сприяє розвиткові загальної освіченості людини, етап розвитку загальнолюдської культури, етап розвитку культури етносу. Виокремлюють такі її компоненти: система природничонаукових та екологічних знань; система загальнонаукових і природничонаукових методів пізнання; особливості екологічного мислення: системність, проблемність, глобальність, прогностичність; екологічна самосвідомість і творча самореалізація в розв’язанні екологічних проблем; система етичних і духовних цінностей; ціннісні орієнтації в подоланні екологічних проблем.
Доведено, що структура екологічної культури особистості включає цілісну систему особистісних якостей і характеристик свідомості (мотивація, мислення, світогляд, досвід діяльності), які вможливлюють гармонійну взаємодію людини, суспільства та природи.
Екологічна культура як інтегративне утворення, властивість особистості майбутнього фахівця машинобудівного профілю має складну динамічну будову: стимули, мотиви, потреби, інтереси, ідеали, переконання, спеціальні знання, уміння та навички, здатність до рефлексії й професійної мобільності та самовдосконалення. До її структури входить три компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, професійно-діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний компонент сприяє формуванню внутрішніх мотивів, що спонукають особистість до екологічної діяльності, залежить від сфери переживань, ґрунтований на формуванні духовних, теоретико-пізнавальних передумов, морально-етичного ставлення до навколишнього середовища в професійній діяльності та повсякденному житті. Когнітивний компонент представлений сукупністю екологічних знань, базованих на перевірених наукою та практикою положеннях, ураховує особливості й варіативність змісту освітніх та екзистенційних потреб, мотивів особистості на різних етапах її еколого-професійного становлення. Професійно-діяльнісний компонент забезпечує формування практичних умінь екологічної діяльності (професійної та побутової); передбачає створення умов, за яких студентам не просто передають певні екологічні знання, а через сукупність доцільних форм і методів екологічної освіти моделюють зміст реальної діяльності фахівця в природі.
3. Урахування усталених підходів до моделювання доводить, що розроблення моделі формування екологічної культури оптимізує комплексне розв’язання проблем гуманістичної, особистісно-орієнтованої, ціннісно-діяльнісної професійної підготовки. На основі сутнісних характеристик і внутрішньої структури екологічної культури розроблено структурно-функціональну модель формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю, що зорієнтована на реалізацію змісту (розвиток когнітивного, мотиваційно-ціннісного та професійно-діяльнісного компонентів екологічної культури фахівця). Розроблена модель складається з комплексу взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів: мети, підходів, змісту, педагогічних умов, а їхня сукупність спрямована на отримання результату.
Мета моделі передбачає створення ефективних умов, спрямованих на формування екологічної культури майбутнього фахівця машинобудівної галузі. Структурування принципів формування екологічної культури в майбутніх фахівців машинобудівного профілю, що відображені в моделі, відбувалося на засадах обґрунтування сукупності фундаментальних, загальнодидактичних принципів і принципів екологічної освіти. Чільне місце в моделі посідають підходи до формування екологічної культури, які так само як і мета, впливають на всі інші її складники. Методологічні положення, що характеризують процес формування екологічної культури, та їх екстраполяція на систему професійної підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю дали підстави виокремити такі підходи: індивідуальний, контекстний та особистісно-діяльнісний. Структурно-функціональна модель відповідає триєдиним вимогам:
1) формування майбутнього фахівця відбувається цілісно, з урахуванням особливостей особистості як природосоціальної та культурнопрофесійної індивідуальності (індивідуальний підхід);
2) особистісно-професійне становлення відбувається в процесі навчання, з огляду на соціально-економічні вимоги суспільства та пролонговану корекційну дію як єдиний процес формування майбутнього фахівця машинобудівного профілю (контекстний підхід);
3) майбутній фахівець є суб’єктом безперервного процесу самопізнання, саморозвитку, самореалізації, особистісно-професійного самовдосконалення, що відбувається в процесі освітньо-практичної діяльності.
Мета запропонованої моделі прогнозує майбутній результат, водночас передбачає алгоритм діяльності для досягнення цього результату, розкриває зміст навчання та демонструє використовувану сукупність організаційно-методичних чинників. Зміст моделі безпосередньо пов’язаний з одиницями-елементами, із яких складається вся система екологічної освіти, що описує структуру об’єкта. Ці елементи постають у вигляді інтегральних блоків – складників формування екологічно-професійної відповідальності, що забезпечують позитивну реалізацію сукупності операцій і дій, необхідні в професійній діяльності фахівців машинобудівного профілю. Прогностичність моделі полягає у взаємозв’язку всіх її складників. Цілісність та взаємоузгодженість складників структурно-функціональної моделі (мети, принципів, організаційно-педагогічних чинників), спрямованих на досягнення результату, свідчать про системність і керованість цього процесу. Компоненти екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю мають вияв на трьох рівнях: низькому (утилітарно-індиферентному), середньому (прагматично-збережувальному), високому (творчо-відтворювальному).
За результатами формувального експерименту доведено ефективність упровадження розробленої моделі в практику професійної підготовки майбутніх фахівців машинобудівного профілю.У студентів експериментальної групи суттєво підвищився рівень екологічної культури, досліджуваної як інтегративна якість, що має три складники.
4. У контексті нашого дослідження особливої вагомості набуває думка стосовно доцільності педагогічної конкретизації цілей і завдань професійної підготовки майбутніх фахівців та їхньої поетапної реалізації в навчальному процесі; відбору й структурування змісту навчального матеріалу, а також окреслення адекватних форм організації й методів навчання з урахуванням технологічних інновацій, динаміки змін у галузі та перспектив її розвитку; використання інноваційних методик професійного навчання в умовах реальної виробничої діяльності під час практики.
У процесі дослідження виокремлено сукупність педагогічних умов формування екологічної культури у фахівців машинобудівної галузі в процесі професійної підготовки: урахування специфіки професійної підготовки у вищих технічних навчальних закладах; урахування вікових особливостей (студентського віку); забезпечення наступності, неперервності екологічної освіти; доцільне поєднання традиційних та інноваційних форм і методів екологічної освіти; спрямованість технологічної практики на формування екологічної культури. Окрім схарактеризованих педагогічних умов, важливими чинниками, що підвищують ефективність формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю, на нашу думку, є наповнення навчального процесу еколого-орієнтованим змістом, що сприятиме залученню студентів до розв’язання реальних ситуацій професійної діяльності; налагодження суб’єкт-суб’єктних взаємин, що стимулюють самостійність і відповідальність за ухвалені рішення, розкриття їх творчого потенціалу; упровадження спеціальних навчальних курсів, які вимагають інноваційного навчально-методичного забезпечення.
Окрему роль у загальній сукупності педагогічних умов, що оптимізують ефективне формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю відіграє навчально-методичне забезпечення.
5. Розроблення навчально-методичного забезпечення екологічної освіти у ВНЗ машинобудівного профілю:
1) методичні рекомендації щодо впровадження спецкурсу «Основи екологічної культури»;
2) методичні вказівки для студентів машинобудівного профілю технічних ВНЗ України, що сформовані на засадах принципів науковості, демократичності, гнучкості, варіативності, самореалізації;
3) лабораторний практикум (підготовлений до видання), використаний у процесі проведення експерименту, грунтований на засадах принципів науковості (достатній рівень достовірності й оновленої навчальної інформації); демократичності (передбачає доступність й різноманітність змісту, форм та методів навчання); гнучкості, варіативності (розроблення й упровадження різних видів освітніх програм, навчальних планів із різним ступенем спеціалізації); самореалізації (уможливлює реалізацію особистісного потенціалу кожного учасника педагогічного процесу).
Усі матеріали розроблені нами з урахуванням низки вимог: містять компоненти, за допомогою яких викладач може ефективно організовувати навчальну діяльність студента на засадах демократизації освіти; забезпечувати управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів відповідно до індивідуальних здібностей, потреб та інтересів; сприятиме професійному становленню через застосування інтерактивних форм і методів навчання.
Дотримання вимог до навчально-методичного забезпечення та його складників дало змогу реалізувати основні завдання сучасної екологічної освіти, спрямованої на становлення екологічної культури:
а) сформувати знання основ екології (факти, поняття, закони й теорії) та зробити узагальнення світоглядного характеру;
б) ознайомити з основними екологічними проблемами, що виникають унаслідок професійної діяльності фахівців машинобудівної галузі;
в) сформувати навички екологічно доцільної поведінки;
г) навчити застосовувати екологічні знання в професійній діяльності, у побуті, довкіллі;
ґ) налагодити суб’єкт-суб’єктну взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю. Подальшого вивчення потребують зокрема питання щодо екологічної самоосвіти й саморозвитку на різних етапах професійної діяльності; психолого-педагогічних особливостей формування екологічної компетентності фахівців машинобудівної галузі; педагогічного оцінювання ефективності результатів засвоєння інформації в контексті використання інноваційних технологій навчання, узагальнення зарубіжного досвіду з окресленої проблеми тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адабашев Б. Екологічна культура як складова загальної культури майбутнього фахівця технічного профілю / Б. Адабашев, Д. Коломієць // Вісн. Прикарпат. ун-ту. – 2008. – Вип. 25. – С. 284–289.
2. Адлер А. Очерки по индивидуальной психологии / А. Адлер – М. : Когнити-Центр, 2002. – 220 с.
3. Адаменко О. М. Соціальна екологія / О. М. Адаменко. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1999. – С. 156–158.
4. Активізація екологічної освіти та виховання у технічних навчальних закладах : зб. наук. пр. – К. : ІСДУ, 1993. – 220 с.
5. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія : підручник / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 558 с.
6. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш. А. Амонашвили. – Минск : Университетское, 1990. – 559 с.
7. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2 т. Т. 1 / Б. Г. Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова. – М. : Педагогика,
1980. – 230 с.
8. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2 т. Т. 2 / Б. Г. Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева [и др.]. – М. : Педагогика, 1980. – 287 с.
9. Андрущенко В. Г. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти в Україні на рубежі століть / В. Г. Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 2. – С. 5–13.
10. Анучина Л. В. Человек и природа в контексте культуры / Л. В. Анучина // Междунар. науч.-практ. конф. III тысячелетие : гармония человека, общества и природы, 20–21 дек. 1996. : тезы докл. – Чугуев, 1996. – С. 53–55.
11. Атутов П. Р. Технология и современное образование / П. Р. Атутов // Педагогика. – 1996. – № 2. – С. 11–14.
12. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса : метод. основы / Ю. К. Бабанский. – М. : Просвещение, 1982. – 192 с.
13. Бакатанова В. Б. Основні напрями гуманізації інженерно-педагогічної освіти / В. Б. Бакатанова, С. О. Гура // Вестн. ХГПУ. – Х., 1998. –
Вып. 22. – С. 29–31.
14. Бандурка А. М. Психология управления / А. М. Бандурка, С. П. Бочаров, Е. В. Землянская. – Х. : Фортуна – пресс, 1998. – 463 с.
15. Бартенєва О. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / О. І. Бартенєва [та ін.]. – Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2002. – 344 с.
16. Бауер М. І. Екологічні знання у контексті формування світоглядних цінностей суспільства : автореф. дис. … канд. філос. наук : 09.00.09 / М. І. Бауер; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди ; НАН України . – К. : [б. в.], 1998. – 19 с.
17. Бегека А. Д. Значення мотиваційного компонента у формуванні екологічної культури студентів педагогічних вузів / А. Д. Бегека, Т. С. Вайда // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3 : Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 34–38.
18. Белкин А. С. Основы возрастной педагогики : учеб. пособие / А. С. Белкин. – К. : Академия, 1998. – 204 с.
19. Бернс Р. Развитие Я – концепции и воспитание : пер. с англ. / Р. Бернс; общ. ред. и вступ. ст. В. Я. Пилиповского. – М. : Прогресс, 1986. – 420 с.
20. Беспалько В. П. О критериях качества подготовки специалиста (уровни задач и контроля) / В. П. Беспалько // ВВШ. – 1988. – № 1. – С. 3–8.
21. Бех І. Д. Виховання особистості. В 2 кн. Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід : Теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех.– К. : Либідь, 2003. – 280 с.
22. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех. – К. : Ін-т змісту і методів навчання, 1998. – 204 с.
23. Біда О. А. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів до здійснення природознавчої освіти у початковій школі : автореф. дис. ... д-ра пед. наук / О. А. Біда– К. : [б. в.], 2003. – 36 с.
24. Білик Л. І. Теоретико-методологічні основи формування екологічної відповідальності студентів у системі виховної роботи вищого технічного навчального закладу : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. І. Білик– К., 2004. – 456 с.
25. Білявський Г. О. Основи екологічних знань / Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй. – К. : Либідь, 1995. – 228 с.
26. Білявський Г. О. Пріоритети й принципи екологічної освіти в Україні / Г. О. Білявський, М. М. Падун // Проблемы создания единой системы экологического образования и воспитания в Украине : тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф. – Х., 1994. – С. 26–28.
27. Божович Л. И. Проблемы формирования личности : избр. психол. тр. / Л. И. Божович. – М. ; Воронеж : [б. и.], 1995. – 352 с.
28. Бокова Л. Г. Проблемы школьного экологического образования и воспитания / Л. Г. Бокова // Проблемы создания единой системы экологического образования и воспитания в Украине : тез. докл. Межд. научно-прак. конф. – Х., 1994.– С. 40–41.
29. Братченко С. Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования (психологические аспекты) / С. Л. Братченко. – М. : Смысл, 1999. – 137 с.
30. Бромлей Ю. В. Культура и этические аспекты экологии / Ю. В. Бромлей // Общество и природа: Исторические этапы и формы взаимодействия / отв. ред. М. П. Ким. – М., 1981. – С. 85–95.
31. Будагянц Г. М. Педагогічні умови формування екологічної компетентності інженерів у галузі енергетики / Г. М. Будагянц // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. – 2009. – № 24–25. – С. 318–320.
32. Будыко М. И. Глобальная экология / М. И. Будыко. – М. : Мысль, 1977. – 327 с.
33. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Л. П. Буева. – М. : Просвещение, 1978. – 216 с.
34. Булатов М. О. Філософія ноосфери / О. М. Булатов, К. С. Малеєв, В. П. Загороднюк, Л. А. Солонько // Філософський зміст і сучасний смисл феномена ноосфери . – К. : Наукова думка, 1995. – 149 с.
35. Бутківська Т. В. Проблема цінностей у соціалізації особистості / Т. В. Бутківська // Цінності освіти і виховання : наук.-метод. зб. / за заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 27–31.
36. Бэкон Ф. Сочинения. В 2-х т. Т. 2. / Ф. Бэкон – М. : Мысль, 1978. – 575 с.
37. Вайда Т. С. Формування екологічної культури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності : автореф. дис. ... канд. пед. наук / Т. С. Вайда– К. : [Б. в.], 1998. – 22 с.
38. Васенина С. В. Экологическое образование – требование времени / С. В. Васенина, М. С. Султанова, В. И. Паршиков // Инновации и технологии в школьном и профессиональном образовании (Проблемы философского осмысления). – Новосибирск, 2001. – Вып. 1. – C. 156–164.
39. Василенко В. О. Цінність і оцінка / В. О. Василенко. – К. : Наук. думка, 1964. – 160 с.
40. Васянович Г. П. Педагогіка вищої школи : навч.-метод. посіб. / Г. П. Васянович. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2000. – 100 с.
41. Вац Г. Д. Гуманитаризация образования и преодоление социального отчуждения / Г. Д. Вац, И. В. Вац // Вестн. ХГПУ. – Х., 1998. – Вып. 22. – С. 85–87.
42. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. шк., 1991. – 207 с.
43. Веретенко Т. Г. Нові педагогічні технології – необхідна умова організації навчально-пізнавальної діяльності студентів / Т. Г. Веретенко // Наукові записки кафедри педагогіки : зб. наук. пр. – Х., 2002. – Вип. 8. – С. 52–60.
44. Вернадский В. И. Биогеохимические очерки. 1922–1932 / В. И. Вернадский. – М. ; Л. : АН СССР, 1940. – 374 с.
45. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 520 с.
46. Виховання в контекстi соцiальної адаптацiї студентства. В 2 ч.
Ч. 2 : матерiали Мiжнар. наук.-практ. конф. / ред. В. I. Астахова. – Х. : [б. в.], 2003. – 219 с.
47. Виховна робота наставника академічної групи студентів вищого закладу освіти : навч. посіб. для студ. / упоряд. М. І. Соловей, В. С. Демчук. – К. : КДЛУ, 2000. – 68 с.
48. Виховна робота у вищому навчальному закладі: симбіоз нового і традиційного : зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. (27–28 листоп. 2000 р.). – Кам’янець-Поділ. : Кам’янець-Поділ. держ. пед. ун-т,
2001. – 268 с.
49. Виховний процес у технічному вузі: проблеми та рішення : матеріали Всеукр. метод. конф. – Алчевськ : ДГМІ, 2001. – 241 с.
50. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко [та ін.]. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
51. Вільш І. Антропологічний аспект концепції сталих індивиду-альних рис особистості / І. Вільш // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Педагогіка, мистецтво та культурологічні аспекти суспільства : зб. наук пр. – К., 1998. – С. 24–28.
52. Вопросы социоэкологии : материалы Первой Всесоюз. конф. «Проблемы социальной экологии» (Львов, 1–3 окт. 1986 г.). – Л. : [б. и.], 1987. – 353 с.
53. Воспитание личности студента в условиях современного вуза : материалы науч.-практ. конф. – Вязьма : ВФ МГИУ, 2002. – 59 c.
54. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика-Пресс, 1996. – 536 с.
55. Гагарин А. В. Воспитание природой. Некоторые аспекты гуманизации экологического образования и воспитания / А. В. Гагарин. – М. : Моск. город. психол.-пед. ин-т, 2000. – 230 с.
56. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища шк., 1995. – С. 93.
57. Гарач Н. Р. Рефлексія в особистісному становленні старшокласника / Н. Р. Гарач // Вісн. Харк. ун-ту : зб. наук. пр. – Х., 1999. – № 460. – С. 27–29.
58. Гарковенко Р. В. Общество и природа (Принцип взаимодействия) / Р. В. Гарковенко. – М. : Знание, 1974. – 64 с.
59. Гендина И. И. Кризис системы образования и проблемы формирования информационной культуры личности [Электрон. ресурс] / И. И. Гендина. – Режим доступа : www/URL: http://rsl/kemsu/ru/. – Заглавие с монитора.
60. Гідрометеорологія і охорона навколишнього середовища. – 2002. – Од. : ТЭС, 2002. – 328 с.
61. Гирусов Э. В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы / Э. В. Гирусов // Философские проблемы глобальной экологии / редкол.: Е. Т. Фадеев (отв.ред.) [и др.]. – М., 1983. – С. 105–120.
62. Гирусов Э. В. Экология и культура / Э. В. Гирусов, И. Ю. Ширкова. – М. : Знание, 1989. – 65 с.
63. Гласс Д. Статистические методы в педагогике и психологии : пер. с англ. / Д. Гласс, Д. Стенли. – М. : Прогресс, 1976. – 495 с.
64. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : пер. с англ. и фр. / сост. Л. И. Василенко, В. Е. Ермолаева. – М. : Прогресс, 1990. – 495 с.
65. Глухова Г. Г. Аксіологічні засади формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Г. Г. Глухова – К. : [б. в.], 2008. – 20 с.
66. Глушко Т. М. Гуманістична спрямованість освіти у технічному вузі / Т.М. Глушко // Матеріали Всеукр. метод. конф. «Виховний процес у технічному вузі: проблеми та рішення». – Алчевськ, 2001. – С. 180.
67. Голубець М. Екологія й культура: до питання про структурно-функціональні зв’язки / М. Голубець // Ойкумена. – 1991. – № 1. – С. 29–40.
68. Гольбах П. А. Избранные произведения. В 2-х т. Т. 1 / П. А. Гольбах. – М. : Соцэкгиз, 1963. – 715 с.
69. Гомілко О. Є. Духовність як основна засада виховання / О. Є. Гомілко // Тези доп. Всеукр. наук.-метод. конф. «Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи». – К., 1996. – С. 42.
70. Гончаренко Н. В. Духовная культура (Источники и движущие силы прогресса) / Н. В. Гончаренко. – К. : Политиздат Украины, 1980. – 480 с.
71. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
72. Горелов А. А. Человек – гармония – природа / А. А. Горелов. – М. : Наука, 1990. – 188 с.
73. Гузеев В. В. Образовательная технология: от приема до философии / В. В. Гузеев. – М.: Сентябрь, 1996. – 112 с.
74. Гуренкова О. В. Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Ольга Володимирівна Гуренкова. – К., 2010. – 273 с.
75. Данилов-Данильян В. И. Экологический вызов и устойчивое равновесие / В. И. Данилов-Данильян, К. С. Лосев. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 416 с.
76. Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь / B. B. Дедю. – Кишинев : Глав. ред. МСЗ, 1999. – 408 с.
77. Декарт Р. Избранные произведения / Р. Декарт. – М. : Госполитиздат, 1950. – 712 с.
78. Делокаров К. Х. Философия и кризис современной цивилизации / К. Х. Делокаров. – М. : Прогресс, 1993. – С. 165–166.
79. Державна національна програма «Освіта» : Україна XXI століття. – К. : Райдуга, 1994. – 62 с.
80. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – Ростов н/Д. : Феникс, 1996. – 480 с.
81. Дробноход М. І. Концептуальні основи формування екологічного мислення та здібностей людини будувати гармонійні відносини з природою / М. І. Дробноход, В. Ф. Вольвач, С. Г. Іващенко. – К. : МАУП, 2000. – 76 с.
82. Духовность и экология : материалы 2-й науч.-практ. конф. учащихся шк., студентов, аспирантов. – М. : МГУП, 2001. – 47 c.
83. Духовность и экология : материалы 5-й науч.-практ. конф. учащихся шк., студентов, аспирантов («Глобализация и РИО+10»), (4 апр. 2002 г.). – М. : МГУП, 2003. – 106 с.
84. Екологічна освіта та виховання учнівської молоді : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Кам’янець-Поділ. : Кам’янець-Поділ. держ. пед. ун-т, 1998. – 103 с.
85. Екологічне виховання школярів : метод. посіб. для учнів, вчителів та студентів природн. фак-ту / Терноп. держ. пед. ін-т ; Терноп. обл. ін-т удосконалення вчителів ; укл. Г. Ф. Яцук. – Т. : [б. в.], 1995. – 143 с.
86. Екологія і культура / В. С. Крисаченко [та ін.] ; відп. ред. В. С. Крисаченко, В. Л. Храмова. – К. : Держлітвидав, 1991. – 260 с.
87. Євдокимов В. І. Педагогічний експеримент : навч. посіб. для пед. вузів / В. І. Євдокимов, Т. П. Агапова, Т. О. Олійник − Х. : Вид-во «ОВС», 2001. – 148 с.
88. Євдокимов О. В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / О. В. Євдокимов; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х. : [б. в.], 1997. – 23 с.
89. Ермаков Д. С. Телекоммуникации в экологическом образовании / Д. С. Ермаков, В. Б. Калинин // Вестн. АсЭкО. – 2000. – № 2. – С. 21–26.
90. Єскіна Г. О. Духовний розвиток особистості, зміст і структура ціннісних орієнтацій молоді / Г. О. Єскіна // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні : зб. наук. пр. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 27–35.
91. Єфіменко Н. П. Особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Н. П. Єфіменко; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х. : [б. в.], 2000. – 18 с.
92. Желєзний Д. В. Методологічні підходи у виховній роботі / Д. В. Желєзний, О. Д. Желєзний // Матеріали Всеукр. метод. конф. «Виховний процес у технічному вузі: проблеми та рішення». – Алчевськ, 2001. – С. 10.
93. Жупанин С. І. Виховання в учнів естетичного ставлення до природи : метод. рек. / С. І. Жупанин. – Ужгород : Ужгор. держ. ун-т, 1980. – 23 с.
94. Захлебный А. Н. Школа и проблемы охраны природы: содержание природоохранительного образования / А. Н. Захлебный. – М. : Педагогика, 1981. – 184 с.
95. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії : наук.-метод. посіб. / І. А. Зязюн. – К. : МАУП, 2000. – 312 с.
96. Изард К. Эмоции человека / К. Изард ; под ред. Л. Я. Гозмана, М. С. Егоровой ; вступ. ст. А. Е. Ольшанниковой. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 439 с.
97. Кабаченко Н. В. Плюралістичне суспільство та проблеми виховання студентської молоді / Н. В. Кабаченко // Тези доп. Всеукр. наук.-метод. конф. «Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи». – К., 1996. – С. 37.
98. Каган М. С. Системный подход и гуманитарное знание / М. С. Каган. – Л. : Наука, 1991. – 380 с.
99. Калашникова Л. В. Психологія розвитку : навч.-метод. посіб. / Л. В. Калашникова, О. М. Гурова, В. Г. Зубченко. – Кіровоград : РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – 332 с.
100. Кант И. Сочинения. В 6 т. Т. 3. / И. Кант. – М. : [б. и.], 1964. – 551 с.
101. Капська А. Й. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи : (модульний курс дистанційного навчання) / А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола ; загальна ред. І. Зверєвої та Г. Лактіонової. – К. : Наук. світ, 2001. – 129 с.
102. Картавих О. В. Аксіологічні основи формування загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. .... канд. пед. наук : 13.00.04 / О. В. Картавих; Харків. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х. : [б. в.], 2002. – 17 с.
103. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості : монографія / М. М. Кисильов, В. Л. Деркач, А. В. Толстоухов. – К. : Парапан, 2003. – 312 с.
104. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій / М. М. Кисильов, Ф. М. Канак. – К. : Тандем, 2000. – С. 272–282.
105. Кисельов М. М. Методологія екологічного синтезу / М. М. Кисельов, В. С. Крисаченко, Т. В. Гардашук. – К. : Наук. думка, 1995. – 158 с.
106. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология / Н. Н. Киселев. – К. : Наук. думка, 1990. – 215 с.
107. Ковалев А. Г. Психология личности / А. Г. Ковалев. – М. : Просвещение, 1969. – 391 с.
108. Ковалев С. М. Воспитание и самовоспитание / С. М. Ковалев. – М. : Мысль, 1986. – 284 с.
109. Коваль В. В. Екологічне виховання учнів при вивченні математики в 5–7 класах загальноосвітньої школи : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.02 / В. В. Коваль; КДПІ ім. М. П. Драгоманова. – К. : [б. в.], 1993. – 16 с.
110. Ковальов С. М. Взаємодія природи і суспільства в контексті закономірного історичного процесу : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.03 / С. М. Ковальов; Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : [б. в.], 1996. – 24 с.
111. Колесник М. О. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології» в процесі вивчення біології : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / М. О. Колесник; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. – Т. : [б. в.], 2003. – 20 с.
112. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения. В 2 т. Т. 1 / Я. А. Коменский ; под ред. А. И. Пискунова. – М. : Педагогика, 1982. – 656 с.
113. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самосознание / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1984. – 335 с.
114. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості / О. Л. Кононко. – К. : Освіта, 1998. – 255 с.
115. Кононко О. Л. Ціннісне ставлення як показник формування особистості дошкільника / О. Л. Кононенко // Цінності освіти і виховання : наук.-метод. зб. / за заг. ред. О. В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 169–172.
116. Конституція України. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 черв. 1991 р. // Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища. – К., 1999. – С. 17.
117. Концепція екологічної освіти в Україні // Інформаційний вісник «Вища освіта». – 2002. – № 9. – С. 50–62.
118. Концепція екологічної освіти України // Екологія і ресурси : зб. наук. пр. / ред. О. М. Трофимчук. – К., 2002. – № 4. – С. 5–25.
119. Концепція національного виховання // Рідна шк.. – 1995. – № 6. – С. 18–25.
120. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища / А. І. Корабльова. – Д. : Поліграфіст, 1999. – 213 с.
121. Коробчук Л. І. Екологічна культура – складова якісної освіти населення / Л. І. Коробчук // Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні : тези доп. регіонал. наук.-метод. конф. Сер. «Наука і освіта». – Дніпропетровськ, 2004. – С. 89–90.
122. Коробчук Л. І. Неперевність освіти в контексті Болонського процесу / Л. І. Коробчук // Стратегия развития Украины в глобальной среде : тези доп. Международ. науч.-практич. конф. : 26–28 октября 2007 г. – Симферополь–Севастополь, 2007. – Т. 1 – С. 170–171.
123. Коробчук Л. І. Необхідність впровадження інноваційних технологій у викладання дисциплін екологічного напрямку / Л. І. Коробчук // Менеджмент якості освіти і новітні технології навчання у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору : тези доп. VI Міжнарод. наук.-метод. конф., 20–21 травня 2010 р. – Київ, 2010. – С. 211–212.
124. Коробчук Л. І. Дослідження застосування компетентісно-орієнтованого підходу у формуванні майбутніх фахівців машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях молодих вчених «Родзинка – 2011» : тези доп. XIII Всеукр. наук. конф. молодих вчених, 14–15 квітня 2011 р. Серія «Гуманітарні науки». – Черкаси, 2011. – С. 211–213.
125. Коробчук Л. І. Технологія формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Удосконалення форм і методів підготовки професійно компетентних працівників освіти : тези доп. Міжнар. наук.-прак. конф., 19–20 квітня 2011 р. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України. – Черкаси, 2011. – С. 50–51.
126. Коробчук Л. І. Основи формування екологічної культури студентів – майбутніх фахівців машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування : тези доп. Міжнар. наук. конф., 10–11 травня 2011 р. – Кам’янець-Подільський, 2011. – С. 375–377.
127. Коробчук Л. І. Розвиток екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю на індивідуальних засадах / Л. І. Коробчук // Карпатська конференція з проблем охорони довкілля : тези доп. Міжнар. наук.-прак. конф., 15–18 травня 2011 р. – Мукачево–Ужгород, 2011. – С. 456–457.
128. Коробчук Л. І. Проблема формування екологічної культури студентів у психолого-педагогічній теорії / Л. І. Коробчук // Вісник Черкаського університету : зб. наук. пр. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси, 2010. – Вип. № 176. – С. 70–74.
129. Коробчук Л. І. Технологія формування екологічної культури майбутніх спеціалістів машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Вісник Черкаського університету : зб. наук. пр. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси, 2010. – Вип. № 191, ч. 2. – С. 65–68.
130. Коробчук Л. І. Виховання екологічної культури майбутніх спеціалістів машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Вісник Черкаського університету : зб. наук. пр. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси, 2010. – Випуск № 196, ч. 1. – С. 56–59.
131. Коробчук Л. І. Педагогічні підходи до формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 16. : Творча особистість учителя : проблеми теорії і практики : зб. наук. пр. / ред. кол. : Н. В. Гузій (відп. ред.) – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – Вип. 14 (24). – С. 217–221.
132. Коробчук Л. І. Використання інноваційних технологій в процесі формування екологічної культури майбутніх фахівців машинобудівного профілю у процесі професійної підготовки / Л. І. Коробчук // Комп’ютерно-інтегровані технології : освіта, наука, виробництво : наук. журнал / ред. кол. : В. Д. Рудь (відп. ред.) – Луцьк : Вид-во ЛНТУ, 2011. – № 4. – С. 36–39.
133. Коробчук Л. І. Екологічне виховання як складова формування екологічної культури в професійній підготовці студентів машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / ред. кол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя, 2011. – Вип. 13 (66). – С. 283–288.
134. Коробчук Л. І. Формування екологічного світогляду майбутніх фахівців машинобудівного профілю / Л. І. Коробчук // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / ред. кол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя, 2011. – Вип. 14 (67). – С. 343–349.
135. Коробчук Л. І. Професійна підготовка майбутніх фахівців машинобудівного профілю з позицій компетентісно орієнтованого підходу / Л. І. Коробчук // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / ред. кол. : Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя, 2011. – Вип. 17 (70). – С. 284–288.
136. Король О. В. Екологічна культура: поняття, структура і зміст процесу формування / О. В. Король // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. – Х., 1997. – С. 77–81.
137. Короткий психологічний довідник / упоряд. Е. О. Грішин. – Т. : Терноп. експерим. ін-т пед. освіти, 1995. – 80 с.
138. Корсак К. В. Основи екології : навч. посіб. / К. В. Корсак, О. В. Плахотнік. – К. : МАУП, 2002. – 297 с.
139. Корсак Ю. К. Рух до вищої духовності молоді та поєднання в освіті досягнень природничих і гуманітарних наук / Ю. К. Корсак // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : в 4-х т. – К., 2006. – Т. 2. – С. 178–184.
140. Костюк Г. С. Навчання і розвит