ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ Диссертация

brief description:
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 159.922.8:159.928

Волошина Неоніла Вікторівна

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
СТАРШОКЛАСНИКІВ

Спеціальність: 19.00.07 — Педагогічна та вікова психологія”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Ануфрієва Наталія Михайлівна,
кандидат філософських наук,
доцент

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНІ ЗДІБНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА 10
1.1. Теоретичні засади дослідження комунікативних здібностей 10
1.2. Передумови формування комунікативних здібностей старшокласників 25
1.3. Чинники формування комунікативних здібностей старшокласників 39
Висновки до розділу 1 46
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ 49
2.1. Завдання та принципи проведення емпіричного дослідження 49
2.2. Модель процесу формування комунікативних здібностей
старшокласників 54
2.3. Обговорення результатів констатуючого
експерименту 57 2.3.1. Система методичних прийомів та діагностичних
методик 57
2.3.2. Рівень емпатії старшокласників як компонента комунікативних здібностей 75
2.3.3. Зв’язок потреби в спілкуванні з особливостями комунікативних здібностей старшокласників 83
2.3.4. Дослідження особливостей спілкування в навчальній групі старшокласників 87
Висновки до розділу 2 96

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
СТАРШОКЛАСНИКІВ 99
3.1. Загальна стратегія формуючого експерименту 99
3.2. Формування комунікативних здібностей старшокласників 109
3.3. Ефективність програми формування комунікативних здібностей старшокласників 127
3. 3. 1. Перевірка ефективності застосування активного соціально-психологічного навчання для старшокласників 127
3.3.2. Контрольний етап перевірки ефективності програми формування комунікативних здібностей старшокласників 142
3.3.3. Корекція некомпетентності в комунікативній сфері учнів
старших класів 148
Висновки до розділу 3 154
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 181

ВСТУП

Актуальність теми. Формування комунікативних здібностей старшокласників відкриває нові можливості в розв’язанні проблем подальшого особистого та професійного життя учнів. Проблема комунікативних здібностей особистості не є новою для психологічної науки, її досліджували А.В.Батаршев, Г.С.Васильєв, Н.Р.Вітюк, В.В.Гаркуша, П.А.Гончарук, В.Л.Дранков, А.В.Дранков, М.К.Кабардов, А.А.Кідрон, В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, Я.Л.Коломінський, Л.А.Лукаш, С.Д.Максименко, Г.Міллер, Р.С.Нємов, К.К.Платонов, К.Роджерс, М.Форверг, Я.І.Шкурко, інші.
Так, Г.С.Васильєв, А.А.Кідрон, К.К.Платонов, М.Форверг розуміють комунікативні здібності як здібності до побудови міжособистісних стосунків, які виявляються в навичках суб’єкта вступати в соціальні контакти.В.В.Гаркуша, П.А.Гончарук, С.Д.Максименко, Р.С.Нємов вважають, що комунікативні здібності особи характеризуються вмінням легко й швидко встановлювати ділові й товариські контакти з людьми, прагненням до розширення сфери спілкування, до участі в суспільних і групових заходах тощо.Ідеї розвитку комунікативної компетентності особистості простежуються в працях В.В.Андрієвської, Н.М.Ануфрієвої, Г.О.Балла, О. І. Власової, А.Г.Волинця, А. Б. Коваленко, М. Н. Корнєва, Л. А. Петровської, В.В.Полторацької, Г.В.Попової, інших. Зв’язок спілкування з психологічними процесами вивчали К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, О.О.Бодальов, Т.П.Гаврилова, В.Л.Зливков, К.Ізард, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, інші. Вивчення рівнів формування комунікативних умінь здійснили М.П.Васильєва, О.В.Винославська, Ю.М.Жуков, В.В.Каплінський, А. А. Кідрон, В.І.Мотирко, П.В.Растянніков, Л.Ю.Хрящева, Т.Л.Шепеленко, інші. Моделювання комунікативної поведінки особистості досліджували А.Адлер, О.А.Жирун, Є.І.Рогов, К.Рудестам, Т.С.Яценко, інші.
Психологічні умови розвитку особистості юнаків і дівчат, зокрема старшокласників, вивчали М.І.Алексєєва, Н.Є.Бондар, Ю.З.Гільбух, І.В.Дубровіна, Е.Еріксон, М.Келесі, І.С.Кон, В.О.Онищук, Ф.Райс, Х.Ремшмідт, В.В.Рибалка, М.Л.Смульсон, Н.Ю.Ткачова, О.Б.Федоришин, Є.А.Шумілін, інші. Проблему спілкування старшокласників досліджували О.І.Власова, І.А.Карпюк, О.В.Киричук, В.А.Лосєнков, В.А.Маркелова, А.В.Мудрик й інші.
У спілкуванні велике значення має рівень соціального інтелекту. Проте існуюча система шкільної освіти орієнтована в основному на забезпечення предметними знаннями і меншою мірою — на формування комунікативних здібностей старшокласників. Добре сформовані комунікативні здібності юнаків і дівчат є джерелом впевненості в майбутній успішній трудовій діяльності, сімейному житті, джерелом позитивних емоційних очікувань стосовно особистісної та соціальної сфер майбутнього. У роботах О.О.Бодальова, О.В.Винославської, Н.В.Гришиної, В.А.Кан-Каліка, Л.М.Карамушки, Г.А.Ковальова, О.В.Цуканової, С.Г.Шебанової та інших дослідників відзначаються комунікативні труднощі особистості, які властиві сучасним старшокласникам. Досить часто в міжособистісних стосунках старшокласників простежуються різноманітні негативні явища: відчуженість, грубість, агресивність, конфліктність тощо.
Хоча проблема формування комунікативних здібностей знайшла своє висвітлення у ряді наукових праць, але розробка структури комунікативних здібностей старшокласників і психологічних чинників їх формування не знайшла належного відображення на сторінках психолого-педагогічної літератури. Це й визначило наш вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до планів наукової роботи кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках комплексної наукової програми Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави”. Номер держреєстрації 0198U000061.
Тема затверджена 11.01.1999 р. Вченою радою факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5) та погоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України 25.04.2006 р. (протокол № 4).
Об’єктом дослідження є комунікативні здібності старшокласників.
Предметом дослідження є психологічні чинники формування комунікативних здібностей старшокласників.
Мета дослідження з’ясувати структурно-динамічні показники формування комунікативних здібностей старшокласників.
Гіпотези дослідження:
1. Існує позитивний взаємозв’язок між рівнем комунікативних здібностей старшокласників та рівнем їхньої потреби в спілкуванні.
2. Ефективною умовою формування комунікативних здібностей старшокласників є цілеспрямоване активне соціально-психологічне навчання учнів старших класів.
Завдання дослідження. Враховуючи сформульовані вище об’єкт, предмет, мету, перед дослідженням були поставлені такі завдання:
1. Розкрити зміст та структуру комунікативних здібностей старшокласників.
2. Розробити модель процесу формування комунікативних здібностей старшокласників.
3. Розробити програму активного соціально-психологічного навчання для старшокласників та емпірично перевірити ефективність цього навчання.
4. Проаналізувати чинники, які впливають на формування комунікативних здібностей старшокласників.
Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз та синтез, порівняльний аналіз, метод моделювання, констатуючий, формуючий експерименти, в ході яких використано: опитування, анкетування, тестування, методи математичної статистики.
Методологічну основу дослідження становлять: загальнопсихологічні основи теорії здібностей особистості (В. М.Дружинін, О. М.Леонтьєв, Б. М.Теплов та ін.), концептуальні положення про сутність і розвиток особистості в процесі життєдіяльності (Г. С.Костюк, С. Д.Максименко, І. Д.Пасічник, С. Л.Рубінштейн, Т. М.Титаренко та інші), теоретичні положення про особистість як активний суб’єкт діяльності та поведінки (К. О.Абульханова-Славська, Б. Г.Ананьєв, С. Л.Рубінштейн, В. О.Татенко), про особливості дії особистісних психологічних механізмів в різних підсистемах взаємодії й можливості їх розвитку завдяки застосуванню методів активного соціально-психологічного навчання (М. Й.Боришевський, О.К.Дусавицький, О.М.Лактіонов, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Т.С.Яценко).
Емпірична база: в дослідженні взяли участь 415 старшокласників віком від 15 до 18 років: 100 учнів 9-х класів ЗОШ, 104 учні 10-х класів ЗОШ, 108 учнів 11-х класів ЗОШ, 103 слухача Реґіональних підготовчих курсів Київського міжнародного університету в Хмельницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій областях. Серед них 207 хлопців і 208 дівчат.Формуючим експериментом було охоплено 71 учень старших класів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
— вперше визначено структуру комунікативних здібностей старшокласників;
— вперше виявлено показники рівня комунікативних здібностей старшокласників;
— створено психологічну модель процесу формування комунікативних здібностей старшокласників;
— експериментально підтверджено припущення про взаємозв’язок між рівнем комунікативних здібностей старшокласників та рівнем розвитку їхньої потреби у спілкуванні: із зростанням рівня сформованості комунікативних здібностей старшокласників зростає рівень їхньої потреби в спілкуванні; це положення дістало подальшого розвитку стосовно саме старшокласників;
— експериментально перевірено позитивну динаміку рівня комунікативних здібностей саме в старшокласників; вперше таку перевірку здійснено покомпонентно.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні поняття комунікативних здібностей старшокласників, визначенні передумов, психологічних чинників формування комунікативних здібностей старшокласників; в теоретичній розробці програми активного соціально-психологічного навчання.
Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в тому, що вони можуть бути використані в психологічних службах, практичними психологами, вчителями загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, викладачами вузів, в позашкільних закладах освіти для тренування учнів юнацького віку з метою формування їх комунікативних здібностей.
Впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі позакласної роботи у загальноосвітніх школах Хмельницької області, на Реґіональних підготовчих курсах Київського міжнародного університету в містах Кам’янець-Подільському, Івано-Франківську, Коломиї (довідка №6 від 10.01.2007 видана Управлінням освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради, довідка №014/07 від 12.02.07 видана Центром гуманітарної освіти Київського міжнародного університету; довідка від №20 від 21.02.07 видана Кам’янець-Подільською ЗОШ №2 ім.Т.Г.Шевченка Хмельницької області).
Надійність і вірогідність результатів полягає у відповідності методів дослідження меті та завданням, у різносторонньому теоретичному аналізі проблеми дослідження, у використанні математичних методів статистики в емпіричній частині роботи.
Апробацію результатів дисертації було здійснено у формі доповідей на III з’їзді Товариства психологів України „Творча спадщина Г. С. Костюка і сучасна психологія”, присвяченого 100-річчю від дня народження Г. С. Костюка (Київ, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лютий 2000 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Виховна робота у ВНЗ: симбіоз нового і традиційного” (Кам’янець-Подільський, КПДПУ, листопад 2000 року); Всеукраїнській науково-пошуковій конференції „Педагогіка XXI століття: орієнтири, цінності, перспективи” (Київ, МІЛП, квітень 2001 року); науково-практичних конференціях аспірантів (КНУ імені Тараса Шевченка, 2000, 2001, 2002 роки); науково-практичній конференції «Психологічна наука в медичній та соціальній практиці» (Київ, НМУ імені О. О. Богомольця, травень 2002 року); Міжнародній науково-практичній конференції „Суспільство в XXI столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації (Київ, МАУП, червня 2002 року); Всеукраїнській науково-пошуковій конференції Перспективні педагогічні технології в системі неперервної освіти” (Київ, КиМУ, листопад 2004 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки — 2006» (Запоріжжя, ГУ «ЗІДМУ», жовтень 2006 року).
Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 8 наукових працях, з них 4 у фахових виданнях за переліком ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (266 позицій), додатків. Основна частина дисертації становить 158 сторінок. Робота містить 17 рисунків, 29 таблиць.

bibliography:
ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нову програму вирішення проблеми формування комунікативних здібностей старшокласників (виявлено зміст і структуру цього феномена, критерії діагностування, розроблено модель процесу формування комунікативних здібностей старшокласників, визначено рівень цих здібностей у старшокласників, апробовано активне соціально-психологічне навчання, виявлено позитивну динаміку рівня сформованості комунікативних здібностей старшокласників).
Отримано такі результати та зроблено наступні висновки:
1. Теоретичні розробки комунікативних здібностей особистості є розгорнутими й описані в різних підходах (соціально-психологічному, діяльнісному, психологічному, психолого-педагогічному, психолінгвістичному).
Проте недостатньо висвітленою виявилась проблема комунікативних здібностей старшокласників та структури цих здібностей. Визначену нами структуру комунікативних здібностей старшокласників ми пов’язуємо із соціально-психологічним підходом, базовими компонентами структури вважаємо: комунікативно-інформаційний, емотивний, когнітивний, креативний. Комунікативні здібності старшокласників є інтегральним утворенням, яке забезпечує здатність оптимальної організації взаємодії з іншими учасниками комунікації, швидкість і легкість засвоєння нових, більш ефективних форм комунікативної поведінки.
Комунікативні здібності старшокласників розвиваються безпосередньо в самому процесі спілкування, удосконалюються в міжособистісних стосунках, і є як умовою спілкування, так і його результатом.Комунікативні здібності не є сталим утворенням, а динамічною системою, яка завдяки передумовам, індивідуальним властивостям, особистісним якостям і соціальним умовам піддається формуванню.
2. На основі розробленої нами моделі процесу формування комунікативних здібностей старшокласників було проведено психодіагностичну роботу із старшокласниками (415 учнів) і виявлено фактичний рівень комунікативних здібностей старшокласників, рівень їхньої потреби в спілкуванні, особливостей ціннісної сфери старшокласників, рівень міжособистісної взаємодії в навчальній групі старшокласників.
Узагальнення результатів констатуючого експерименту показав недостатній рівень комунікативних здібностей учнів старших класів — це показник рівня нижче середнього (35,7% старшокласників). Нами встановлено, що особливості міжособистісного спілкування, потреба учнів у спілкуванні впливають на формування комунікативних здібностей учнів старших класів, і те, що значний резерв у розвитку комунікативних характеристик закладено в самій особистості, в її потенціях. Констатуючі зрізи підтвердили актуальність проблеми формування комунікативних здібностей старшокласників і стали основою для подальшого експериментального дослідження.
3. Для ефективного формування комунікативних здібностей старшокласників нами було розроблено й експериментально апробовано програму активного соціально-психологічного навчання для старшокласників.Програма містить теоретичний курс і тренінгове навчання.Виконання цієї програми дає змогу зробити такі висновки:
─ формування вищого рівня комунікативних здібностей старшокласників може успішно здійснюватись в умовах спеціально організованого навчання в рамках малої групи;
─ участь старшокласників у тренінговому навчанні сприяє формуванню в них оптимального стилю спілкування з однолітками в класних і позакласних умовах, активізації спілкування зі значимими дорослими;
─ участь старшокласників у навчанні сприяє усвідомленню ними причин труднощів у спілкуванні та засобів їх подолання;
─ значний резерв у формуванні комунікативних здібностей старшокласників закладено в самій особистості учнів, в їх потенціях; тму в процесі активного соціально-психологічного навчання важливо й необхідно здійснювати індивідуальний підхід до кожного старшокласника, проводити інтенсивну роботу з профілактики та подолання явищ комунікативної некомпетентності старшокласників.
Комунікативна некомпетентність є найнижчим рівнем комунікативних здібностей. Це характеристика відсутності або недорозвитку як змістовних складових, так і операційних механізмів, які входять в структуру комунікативних здібностей індивіда.
4. Ефективність застосування активного соціально-психологічного навчання обґрунтовується тим, що в учасників експериментальної групи виявлено суттєве зростання показників сформованості комунікативних здібностей учнів старших класів.
Результати проведеного дослідження підтвердили, що між рівнем сформованості комунікативних здібностей старшокласників та рівнем їхньої потреби в спілкуванні існує глибокий взаємозв’язок:із зростанням рівня сформованості комунікативних здібностей старшокласників зріс рівень їхньої потреби в спілкуванні в експериментальній групі.
Проведене дослідження дає змогу зробити такі рекомендації навчальним закладам: вводити до навчальних планів програму комунікативного навчання учнів юнацького віку з метою формування їх комунікативних здібностей; забезпечити психологічне консультування старшокласників, їх батьків та учителів з врахуванням отриманих даних дослідження; вдосконалити зміст психологічної служби в загальноосвітніх школах, коледжах, технікумах, університетах, використовуючи результати нашого дослідження.
Перспективи подальшої науково-дослідної роботи автор вбачає у вивченні комунікативних здібностей як чинника міжособистісної сумісності в середовищі учнів юнацького віку, поглибленому вивченні психологічних особливостей комунікативної некомпетентності учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М. І. Психологія ранньої юності. К.: „Т-во Знання” УРСР, 1971. 48 с.
2. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психол. труды / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого-социальный ин-т / Под ред. А. А. Бодалева. — М., 1996. — 384 с.
2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания // Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Педагогика, 1980. Т. 1. С. 16178.
3. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
4. Андрієвська В. В., Балл Г. О., Волинець А. Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя. / За ред. Г. О. Балла, О. В. Киричука, Р. М. Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. 136 с.
5. Ануфрієва Н. М. Комунікативна компетентність особистості. // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. К.: Київський університет, 2002. Вип. 12-13. С. 52-55.
6. Анцыферова Л. И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Психология личности: Хрестоматия. Самара: Издательский Дом "БАХРАХ", 1999. Т.2. С. 331344.
7. Артемьева Е. Ю., Стрелков Ю. К. Профессиональная составляющая образа мира. // Мышление и общение: активное взаимодействие с миром. Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 1988. С. 5266.
8. Артемьева Т. М. Методологический аспект проблемы способностей. М.: Наука, 1977. 184 с.
9. Балденюк Д. И. Системное исследование культуры общения педагога. Автореф. дис. канд. пед. наук. К., 1989. 24 с.
10. Балл Г. А., Броновицкий В. Н. Мышление и общение. М.: Просвещение, 1973. 210 с.
11. Балл Г. О. Психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти// Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: Наук.-метод. зб. К.: Наук. думка, 1998. С. 328.
12. Батаршев А. В. Психодиагностика способности к общению, или Как определить организаторские и коммуникативные свойства личности. М.: ВЛАДОС, 1999. 176 с.
13. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди / Пер. с англ. М.: Изд-во Эксмо, 2002. 320 с.
15. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. / Общ. ред. В. Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
16. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник /Ін-т змісту і методів навчання. К., 1998. 204 с.
17. Бех І. Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія. 1994. - №3.
18. Билык В. П., Яковенко С. И. Коммуникативный потенциал будущих учителей // Псих. наука: Проблемы и перспективы. Доклады Всесоюзной конференции, посвященной 90-летию со дня рождения Действительного члена АПН СССР Г. С. Костюка. К., 1991. Т. 1. С. 55-65.
19. Блинова Е. Е. Формирование открытости к общению у будущего учителя: Дисс канд. психол. наук: 19.00.07. Херсон, 2000. 170 с.
20. Богомолова Н. Н., Петровская Л. А. Социально-психологический тренинг как предпосылка развития общения // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. М.: МГУ, 1980. С. 20-35.
21. Бодалев А. А. Личность и общение: Избр. тр. М., 1983. С. 85-265.
22. Бодалев А. А. О коммуникативном ядре личности // Советская педагогика. 1990. N5. С. 77-81.
23. Бодалев А. А. Об одаренности человека как субъекта общения // Мир психологии. 1998. N4.
24. Бодалев А. А. Проблемы гуманизации межличностного и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. 1989. - №6. С. 74-81.
25. Бодалёв А. А., Ковалёв А. Г. Психологические трудности общения и их преодоление // Педагогика. 1992. - №5-6. С. 65-70.
26. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968. - 464 с.
27. Бойко В. В. Энергия Эмоций в общении: взгляд на себя и на других. — М.: Информ. издат. Дом Филинъ, 1996. — 472 с.
28. Большаков В. Ю. Психотренинг. Социодинамика. Упражнения. Игры. СПб.: Изд-во «Социально-психологический центр», 1996. 380 с.
29. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.: КГПИИЯ, 1991. 187 с.
30. Боришевський М. Й. Теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі / За ред. М. Й. Боришевського. К.: ВІПОЛ, 1999. C. 822.
31. Бочелюк В. Й., Буланов В. А. Соціологія масових комунікацій: навч.-метод. посібник для студентів спец. 7.030201 журналістика. Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. 196 с.
32. Брушлинский А. В. Деятельность и опосредствование // Психол. журн., 1998. Т.19. №6. С. 118126.
33. Бурлачук Л. Ф. , Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций. М., 1998. 180 с.
34. Васильев Г. С. Проблема коммуникативных способностей членов первичных учебно-воспитательных коллективов: Автореф. дисс канд. психол. наук: 19.00.05 / АН СССР. Ин-т психологии. М., 1977. 21 с.
35. Васильєв Г. Ю., Герасіна Л. М., Осіпова Н. П., Панов М. І., Розенфельд Ю. М. Конфліктологія: Підручник для студ. вищих навч. закладів юрид. спец. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Х.: Право, 2002. 256 с.
36. Вачков И. Основы технологии группового тренинга: Психотехники: Учебное пособие. М.: Изд-во «Ось-89», 1999. 176 с.
37. Веккер Л. М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. М.: Смысл, 1998. 685 с.
38. Винославська О. В., Малигіна М. П. Людські стосунки: Навчальний посібник. 2-е вид., перероб. і доповн. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 142 с.
39. Вітюк Н. Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. — Івано-Франківськ, 2002.
40. Власова О. І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка та чинники розвитку. — К.: Київ. ІВЦ, 2005. — 307 с.
41. Вовк В. П. Психологічна підготовка вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2007. 20 с.
42. Волошина Н. В. Я”-образ як регулятор міжособистісних взаємин в юності // Виховна робота у вищому навчальному закладі: симбіоз нового і традиційного: зб. наук. пр. за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (27 28 листопада 2000 року). Кам’янець-Подільський, 2001. С. 111-114.
43. Волошина Н. В. До питання про структуру комунікативних здібностей особистості // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2002. — № 12-13. С. 114-117.
44. Волошина Н. В. Дослідження комунікативної компетентності осіб юнацького віку // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2002. — №14. С. 38-40.
45. Волошина Н. В. К вопросу о социально-коммуникативной активности личности старшеклассника // Журнал практикующего психолога. 2000. — №6. С. 148-154.
46. Волошина Н. В. Особенности коммуникативных способностей личности // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару АПН України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 301-305.
47. Волошина Н. В. Формування комунікативної компетентності старшокласників // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Київ. 2002. — Том IV, част. 4. С. 73-76.
48. Выготский Л. С. Собр. соч. Т. 6. М.: Педагогика, 1984 . 400 с.
49. Гаврилова Т. П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы познания людьми друг друга. Краснодар: Изд-во Кубан.ун-та, 1975. С. 17-19.
50. Гальперин П. Я. Психология как объективная наука: Избранные психологические труды. М.: Ин-т практической психол.: Воронеж: МОДЭК, 1998. 480 с.
51. Гаркуша В. В. Формирование навыков общения и коммуникативных способностей в процессе личностно-ориентированного обучения устной иноязычной речи: Дисс канд. психол. наук: 19.00.07. Днепропетровск, 1992. 189 с.
52. Гейтс Б. Дорога в будущее: Пер. с англ. М.: Изд. отд. "Рус. ред." ТОО "Channel Trading Ltd.", 1996. 312 с.
53. Гермохова С. Использование методик социально-психологического тренинга в процессе создания коллектива // Общение и деятельность. Прага, 1981. С. 155-165.
54. Гильбух Ю. З. О качестве оценок учителем психических свойств старшеклассников. Новые исследования в психологии. 1978, №1, с. 11-20.
55. Гиппиус С. В. Тренинг развития креативности. СПб.: Речь, 2001. 346 с.
56. Головаха Е И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат Украины, 1989. 189 с.
57. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. К.: Либідь, 2003. 520 с.
58. Гончарук П. А., Лукаш Л. А. Основні підходи до дослідження комунікативних здібностей // Вісник Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. К., 1996. Вип. 2. С. 153-161.
59. Грабська І. А. Проблеми побудови ігрової форми організації колективної діяльності та спілкування // Проблеми соціальної психології: Міжвід. наук. зб.: Вип.1.-К.: Либідь, 1992. С. 45-51.
60. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. СПб.: Свет, 1997. 608 с.
61. Гришина Н. В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. Л.: Ленизд-во, 1990. 254 с.
62. Давыдов В. В. Научное обеспечение образования в свете нового педагогического мьішления /Под ред. А.В. Петровского. М.: Педагогика, 1989. С. 64-89.
63. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.) // Освіта. — 1993. — № 44 — 46.
64. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
65. Добрович А. Б. Общение: Наука и искусство. М.: Знание, 1978. 143 с.
66. Дранков В. Л., Дранков А. В. О природе коммуникативных способностей // Вестн. Моск. ун-та. - Сер. 14, Психология. 1979. №4. С. 2541.
67. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. М.: Издат-й центр «Академия», 1996. -224 с.
68. Дружинин В. Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие. М.: ПЕР СЭ; СПб.: ИМАТОН-М, 2001. 224 с.
69. Егидес А. П. Психологическая коррекция конфликтного общения // Психологический журнал. 1984. Т. 5. - № 5. С. 52-62.
70. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ. 1985. 165 с.
71. Емельянов Ю. Н. Исследование и проектирование межличностных ситуаций как теоретико-прикладное направление социальной психологии. // Вестник ЛГУ. Серия 6, вып. 1. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. С. 5562.
72. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка, М. Г. Лукашевич, І. Б. Осечинська. К.: МАУП, 1999. 208 с.
73. Етнопсихологічні особливості міжособистісного спілкування та їх урахування в процесі взаємодії дітей і дорослих: Навч.-метод. посібник /За ред. Л. Е. Орбан. Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника, 1996. 81 с.
74. Жирун О. А. Особистість редактора як суб’єкта комунікативного процесу // Вісник НТУУ Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка. Київ: ІВЦ Політехніка”, 2005. - № 2. С. 66-75.
75. Жирун О. А. Дослідження комунікативної компетентності майбутніх редакторів // Вісник НТУУ Київський політехнічний інститут”. Філософія. Психологія. Педагогіка. Київ: ІВЦ Політехніка”, 2004. - № 3. С. 83-92.
76. Жуков Ю. М. Диагностика и развитие компетентности в общении. М.: МГУ, 1990.
77. Журавлев А. А. Психологические исследования общения: Автореферат диссертации канд. пед. наук . К., 1978. 24 с.
78. Завірюха В. В. Формування здатності до професійного самозростання студентів в умовах інноваційного навчання: Автореферат дисертації канд. психол. наук . К., 2007. 20 с.
79. Закон України «Про позашкільну освіту» // Освіта України. — 2000. — № 31.
80. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учеб. Пособие Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 480 с.
81. Зинченко В. П. От классической к органической психологии. // Вопр.психол. 1996. №6. С. 625.
82. Злобина Е. Г. Общение как фактор развития личности. Киев: Наукова думка, 1981. 115 с.
83. Зобов Р. А., Келасьев В. Н. Самореализация человека: введение в человекознание. СПб.: Издательство С.-Петербургск. ун-та, 2001. 280 с.
84. Золотнякова А. С. Проблемы психологии общения: Учеб. пособие по спецкурсу. — Ростов-на-Дону, 1976. 148 с.
85. Ивашов А. Н., Заика Е. В. Методика исследования коммуникативных установок личности // Вопр. психологии. 1991. - №5. С. 162-166.
86. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.:Питер, 2000. 512 с.
87. К вопросу о структуре способностей // Матер. Междун. конф. молодых психологов. М., 1969. 112 с.
88. Кабардов М. К., Арцишевская Е. В. Типы языковых и коммуникативных способностей и компетенции // Вопр. психологии. 1996. №1. С. 34-49.
89. Каган М. С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 315 с.
90. Каган М. С., Эткинд А. М. Общение как ценность и как творчество // Вопр. психол. М. 1998. №4. С. 2534.
91. Калинич І. Психологія ділового спілкування. Ужгород: Мистецька лінія, 1999. 112 с.
92. Кан-Калик В. А. Грамматика общения. М.: Роспедагенство, 1995. 108 с.
93. Кан-Калик В. А., Ковалёв Г. А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. - №4. С. 9-16.
94. Карамушка Л. М., Малигіна М. П. Використання інтерактивних технік у процесі підготовки менеджерів та персоналу освітніх організацій до управління: Методичні рекомендації. К. Рівне, 2003. 20 с.
95. Карамушка Л. М. Психологія управління. К.: Міленіум, 2003. 343 с.
96. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ «Міжнародна фінансова агенція», 1998. -216 с.
97. Карпюк И. А. Самоутверждение старшеклассников в коллективном общении. В кн.: Общение как педагогическая проблема. М., 1974. - С. 51-61.
98. Келеси М. Развитие самопознания личности в раннем юношеском возрасте. - К., 1996. 27 с.
99. Келли Д. Теория личности: Психология личных конструктов: Пер. с англ. СПб: Речь, 2000. 250 с.
100. Кидрон А. А. Коммуникативная способность и её совершенствование: Автореф. дисс канд.психол.наук: 19.00.05/ ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1981. 19 с.
101. Киричук А. В. Общение в классном коллективе как объект педагогического управления: Автореферат диссертации доктора пед. наук. - К., 1974. 26 с.
102. Киричук А. В., Федоришина И. Л. Понятие индивидуального опыта и диагностика потенциалов активности субъекта. В сборнике «Современная психология в ценностном измерении». - К., 1994. 56 с.
103. Киричук О. В., Роменець В. А. (ред.) Основи психології. Підручник. К.: Либідь, 1995. 632 с.
104. Кле М. Психология подростка: Психосексуальное развитие / Пер. с франц. М.: Педагогика, 1991. 176 с.
105. Климчук В.О., Музика О.О. Методи математичної статистики у психології. Житомир, 2003. 75 с.
106. Коломинский Я. Л. Изучение педагогического взаимодействия // Совет. педагогика. 1991. - №10. С. 36-42.
107. Коломинский Я. Л. Психология детского коллектива: Система личных взаимоотношений. Минск, 1984.
108. Кон И. С. Открытие «Я». М., 1978. 149 с.
109. Кон И. С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 256 с.
110. Кон И. С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1980. 196 с.
111. Кон И. С. В поисках себя: личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
112. Конфликты в школьном возрасте: пути их преодоления и предупреждения. М., 1986. С. 104-111.
113. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник наказів «Педагогічна преса». — 1996 — № 13. — с. 2.
114. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. — 2000. — № 3. — с. 7.
115. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. - К., 1995. 304 с.
116. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистос