ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

На правах рукопису

ХАРЧИШИНА Олена Володимирівна

УДК 658.1:338.439

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ

ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
О. Б. Бутнік-Сіверський
доктор економічних наук, професор

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП
4

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ УПРАВЛІННЯ

18

1.1. Культура організації в контексті сучасної парадигми управління 18

1.2 Еволюція наукових шкіл менеджменту та їх вплив на формування теорії організаційної культури 31

1.3. Дослідження економічної сутності категорії «організаційна культура підприємства» 46

1.4. Розвиток концептуальних уявлень про внутрішню структуру організаційної культури

Висновки до розділу 1 67

76

Розділ 2. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

81

2.1. Організаційна культура як іманентна складова системи управління підприємствами 81

2.2. Властивості і функції організаційної культури 99
2.3. Теоретичні і прикладні аспекти внутрішньої структури організаційної культури підприємств 115

2.4. Характеристика процесу формування організаційної культури підприємств

Висновки до розділу 2
132

151

Розділ 3. СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
156

3.1. Теоретичні засади і напрями розвитку сучасної методології дослідження організаційної культури
156
3.2. Типології організаційних культур та їх характеристика 166
3.3. Порівняльний аналіз сучасних методик діагностики організаційної культури підприємств
184
3.4. Економіко-математичні методи досліджень у процесі діагностики організаційної культури та оцінки її впливу на ефективність діяльності підприємств

Висновки до розділу 3

202

219

Розділ 4. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
222

4.1. Сучасний стан та основні тенденції розвитку економіки харчової промисловості України
222
4.2. Особливості сучасного стану та тенденцій розвитку підприємств харчової промисловості Житомирської області
241
4.3. Діагностика рівня формування організаційної культури методом анкетного обстеження підприємств харчової промисловості
254
4.4. Діагностика чинників і особливостей формування організаційної культури з використанням економіко-математичних методів досліджень

Висновки до розділу 4 268

283

Розділ 5. ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
286

5.1. Ефективна організаційна культура: базові засади і перспективи практичного використання 286
5.2. Емпіричні індикатори організаційної культури для підприємств харчової промисловості на засадах методу багатофакторної регресії
298
5.3. Корпоративний кодекс як дієвий інструмент формування організаційної культури підприємств
310
5.4. Можливості системи поширення знань в процесі формування організаційної культури підприємств

Висновки до розділу 5
323

335

ВИСНОВКИ 338

ДОДАТКИ 346

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 409

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Суперечливість світових економічних процесів в умовах глобалізації та розвитку інформаційного суспільства проявляється у якісних масштабних перетвореннях, які унеможливлюють використання усталених факторів економічного розвитку, сприяють широкому використанню інноваційних стратегій та унікальних технологій, зокрема, в системі управління. Зазнає змін вектор наукових досліджень в структурі менеджменту, за результатами чого основна увага науковців зосередилась на дослідженні людського фактору, його ролі у забезпеченні сталого та ефективного розвитку підприємств. Організація внутрішнього середовища підприємств все частіше починає асоціюватись із формуванням організаційної культури як найоптимальнішого підходу до забезпечення ефективної кооперації праці персоналу і адаптації підприємства до умов зовнішнього оточення.
Теорія організаційної культури дає можливість обґрунтовано пояснити відмінності у рівні ефективності господарської діяльності підприємств, які діють в межах одного сегменту ринку: в умовах одного і того ж зовнішнього середовища, використовуючи однакові фактори виробництва очевидні переваги має те підприємство, характеристики організаційної культури якого є більш досконалими. Формування нової парадигми менеджменту призвело до кардинальних змін щодо розуміння ролі культури у формуванні економічних показників діяльності підприємства, створенні його позитивного іміджу і бренду. По суті, еволюція технології і філософії менеджменту на сучасному етапі сприяла переходу організаційної культури із категорії другорядних факторів виробництва у категорію стратегічних ресурсів.
Суттєвий крок у дослідження теорії організаційної культури внесли праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, які розвинули такі теоретичні і практичні її аспекти: оцінка і управління організаційною культурою (Д. Денісон, К. Камерон, Р. Куїнн, Е. Шейн, А. Воронкова, Г. Захарчин); оцінка впливу національних особливостей на організаційну культуру та управління полікультурними організаціями (Р. Льюїс, Ф. Тромпенаарс, Г. Хофстед); дослідження організаційної культури як важливого важеля управління персоналом (Ю. Красовський, Т. Соломанідіна, І. Ладанов, В. Співак, Є. Малінін, М. Дороніна, Н. Гавкалова, Є. Ходаківський) і суттєвого чинника конкурентоспроможності та організаційного проектування (О. Драган, В. Кукоба); вивчення організаційної культури як складової бренд-інтегрованого менеджменту (Г.Тульчинський, Е. Капітонов) та фактору формування інтелектуального капіталу (О. Бутнік-Сіверський, С. Шкарлет, І. Мойсеєнко, Г. Жаворонкова).
Проте у більшості зазначених вище праць організаційна культура розглядається відокремлено від системи менеджменту в цілому, а наукові спроби дослідження організаційної культури як іманентної складової системи управління, обґрунтування її економічної сутності представлені лише фрагментарно. Тому нагальною стала потреба у проведені ґрунтовного дослідження організаційної культури з позиції сутності категорії «організаційна культура підприємства» у сучасній парадигмі менеджменту, визначення властивостей і функцій організаційної культури, оцінки її як економічного фактору, важливої складової системи ефективного менеджменту, методології діагностики, оцінки взаємозв’язку з показниками економічної ефективності, систематизації її типології, моделювання рівня формування та обґрунтування емпіричних індикаторів організаційної культури.
Зростаюча значущість організаційної культури як фактору забезпечення сталого розвитку і підвищення ефективності системи управління на підприємствах харчової промисловості визначила актуальність теми і потребу у наукових і прикладних розробках. Сукупність вищезазначених проблемних питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її логічно-структурну будову, мету, предмет, об’єкт і наукову новизну одержаних результатів.
Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного університету харчових технологій у 2008-2011 рр. Зокрема, дисертаційне дослідження пов’язано із темою: «Удосконалення системи менеджменту на підприємствах харчової промисловості», номер державної реєстрації 0108U010781, в якій особистий внесок автора полягає у розробці концептуальної моделі формування організаційної культури та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування організаційної культури в системі менеджменту підприємств харчової промисловості; визначенні тенденцій і факторів формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості; розробці математичної моделі організаційної культури підприємств харчової промисловості та емпіричних індикаторів організаційної культури.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теорії, методології і прикладних науково-методичних засад формування організаційної культури в системі менеджменту підприємств харчової промисловості.
Відповідно до зазначеної мети в ході дослідження були поставлені та вирішені такі завдання:
- досліджено вагомість і сутність організаційної культури у сучасній парадигмі менеджменту та формування теорії організаційної культури в процесі еволюційного розвитку менеджменту як науки;
- узагальнено теоретико-методологічні підходи до трактування дефініції «організаційна культура» та визначено її економічну сутність;
- узагальнено існуючі теоретико-методологічні підходи і розвинуто теоретичні і прикладні аспекти внутрішньої структури організаційної культури підприємств;
- визначено сутнісну оцінку організаційної культури в системі ефективного менеджменту підприємств;
- розроблено підходи до розуміння властивостей і функцій організаційної культури;
- визначено процес, етапи та методи формування організаційної культури;
- досліджено сучасну методологію діагностики організаційної культури, здійснено порівняльну оцінку найбільш поширених методик оцінки організаційної культури;
- систематизовано типології організаційної культури, здійснено їх оцінку з точки зору придатності до використання у процесі економічної діагностики організаційної культури харчових підприємств;
- розроблено методологію діагностики стану формування організаційної культури та оцінки її впливу на ефективність діяльності підприємств з урахуванням особливостей галузі харчової промисловості та використанням економіко-математичних методів досліджень;
- проведено оцінку сучасного стану та тенденцій розвитку економіки харчової промисловості, здійснено діагностику формування організаційної культури на харчових підприємствах;
- оцінено взаємозв’язок організаційної культури з показниками економічної ефективності;
- визначено синтетичні фактори формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості;
- обґрунтовано базові засади розвитку поняття «ефективна організаційна культура» та поглиблено теоретико-методологічні засади її оцінки;
- обґрунтовано доцільність управління процесом формування організаційної культури на основі математичного моделювання процесу з використанням методу багатофакторної регресії та розраховано емпіричні індикатори формування організаційної культури для харчових підприємств;
- обґрунтовано необхідність і технологію створення органу управління організаційною культурою на підприємствах; розкрито зміст і особливості процесів поширення знань і розробки внутрішніх нормативних документів у формуванні організаційної культури в системі менеджменту підприємств харчової промисловості.
Об’єктом дослідження є процеси формування організаційної культури як важливої складової системи управління підприємствами.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування організаційної культури в системі ефективного менеджменту підприємств харчової промисловості.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність гносеологічних підходів, логічних законів побудови висновків, загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, що безпосередньо зумовлені поставленою метою і завданнями дослідження. Найвагоміші теоретичні результати отримані з урахуванням новітніх положень теорії управління, узагальнення досвіду економічних процесів на підприємствах харчової промисловості. Емпіричні висновки дисертації ґрунтуються на використанні економіко-статистичних методів, соціологічного методу, прогнозуванні, а також використанні спеціальних пакетів обробки даних. Нові наукові результати базуються на загальних технологіях аналізу і синтезу, класифікації і систематизації, ідентифікації та формалізації, моделюванні, а також використанні спеціальних методів: 1) метод багатомірного факторного аналізу – з метою визначення комплексних синтетичних факторів формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості; 2) метод багатофакторного ієрархічного кластерного аналізу – з метою групування підприємств харчової промисловості за рівнем розвитку організаційної культури; 3) методи стохастичного аналізу – з метою визначення тісноти зв’язку рівня розвитку організаційної культури підприємств харчової промисловості з фінансово-економічними показниками ефективності господарської діяльності; 4) метод множинного регресійного аналізу – з метою побудови математичної моделі організаційної культури та визначення емпіричних індикаторів формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості.
Інформаційну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні наукові праці (монографії, брошури, статті, автореферати дисертацій, тези, збірники наукових праць), офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України та його регіональних управлінь, документи інших органів виконавчої влади, періодичні видання та щорічники міжнародних організацій, публічні звіти підприємств та об’єднань, матеріали мережі Інтернет, а також законодавчо-нормативні акти України за темою дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та подальшому розвитку теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему – підвищення ефективності управління підприємствами харчової промисловості засобами формування організаційної культури. Результати дослідження, що містять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
- обґрунтовано теоретичні засади організаційної культури в системі ефективного менеджменту з урахуванням, на відміну від усталених підходів, її економічної складової як фактора економічного зростання та ефективності діяльності підприємств, що дозволило запропонувати декомпозицію елементів системи менеджменту і вдосконалити внутрішню структуру організаційної культури, що поглиблює економічну теорію управління сучасними підприємствами;
- запропоновано методологію оцінки формування організаційної культури підприємств харчової промисловості, яка, на відміну від існуючих, головний акцент зосереджує на діагностиці економічної сутності та вагомості організаційної культури, її впливу на ефективність системи управління, використанню у процесі оцінки системи специфічних показників, соціологічного методу та сучасних методів економіко-математичних досліджень, зокрема багатомірного факторного, ієрархічного кластерного та стохастичного аналізу;
- визначено склад і силу впливу чинників на процес формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості, до яких віднесено рівень забезпечення розвитку підприємства засобами експліцитних елементів організаційної культури; ступінь орієнтації на умови зовнішнього середовища; рівень керованості процесу формування організаційної культури; ступінь розвитку імпліцитних елементів організаційної культури; рівень етичного ставлення до персоналу, а також доведено, що в сукупності одержані синтетичні фактори формують суттєвий рівень організаційної культури на досліджуваних підприємствах;
- обґрунтовано доцільність управління діяльністю з формування організаційної культури на основі математичного моделювання процесу і розробки емпіричних індикаторів формування організаційної культури для підприємств харчової промисловості, використання яких у практиці управління дозволяє здійснювати порівняльну оцінку підприємств, а також планування і прогнозування процесу формування організаційної культури;
удосконалено і уточнено:
- понятійний апарат організаційної культури шляхом класифікації існуючих визначень організаційної культури, за якою їх поділено на три групи: атрибутивні, сутнісні та структурні; формулювання понять «організаційна культура» і «ефективна організаційна культура»; розмежування визначень «організаційна культура», «корпоративна культура», «культура підприємства (фірми)», «соціокультура організації» та ін.;
- методологію організаційної культури, яка представлена у вигляді п’яти-компонентної системи, яка включає п’ять підсистем, пов’язаних між собою прямими та зворотними зв’язками: ціннісну (базова підсистема), символічну, комунікативно-управлінську, нормативну та ідентифікаційну. На відміну від існуючих підходів, які ґрунтуються на функціональному принципі, запропонований поділ базується на визначенні окремих підсистем з урахуванням групування однорідних елементів, які мають схожі властивості та вагомість у системі управління, що є доцільним як з гносеологічної точки зору, так і з точки зору більших можливостей діагностики організаційної культури та оцінки її впливу на функціонування системи сучасного менеджменту;
- методологічні засади формування організаційної культури підприємств, які спираються на запропоновану класифікацію зовнішніх і внутрішніх факторів, визначенні, в залежності від стадії життєвого циклу, особливостей процесу формування, побудову моделі процесу і уточнення змісту методів формування організаційної культури підприємств;
- класифікацію типологій організаційної культури, за результатами якої сучасні типології поділено на чотири групи, що дозволило систематизувати та оцінити щодо можливості використання їх у практиці управління підприємствами харчової промисловості;
- взаємозв’язок рівня формування організаційної культури та ефективності господарської діяльності підприємств; на основі методу стохастичного аналізу доведено існування тісного зв’язку між рівнем формування організаційної культури та обсягом виручки від реалізації продукції і розміром власного капіталу;
- сукупність методів оцінки ефективної організаційної культури на основі визначення рівня прояву восьми парних характеристик, а також розроблено критерії та інформаційну базу оцінки цих характеристик;
одержали подальший розвиток:
- теоретичні засади визначення вагомості та сутності організаційної культури як іманентної складової сучасної парадигми менеджменту шляхом ґрунтовного дослідження еволюційного шляху зародження ідей щодо організаційної культури у теоріях управління; визначено, що наслідком поступового розвитку теорій менеджменту стало перетворення організаційної культури із другорядного фактору у вагомий інструмент ефективного управління і чинник сталого розвитку підприємств;
- теоретичні засади організаційної культури за рахунок вдосконалення уявлень про її функції і властивості;
- систематизація напрямів наукових досліджень організаційної культури за рахунок порівняльного аналізу найбільш поширених методик та їх оцінки щодо придатності для цілей використання в практиці управління підприємствами харчової промисловості;
- методичний підхід до оцінки стану та основних тенденцій розвитку підприємств харчової промисловості на макрорівні та на рівні регіону шляхом дослідження традиційних економічних показників, які опосередковано характеризують рівень організаційної культури як передумову інноваційної активності підприємств, розвитку соціальної відповідальності перед споживачами, працівниками, навколишнім середовищем; застосування цього підходу дало можливість поповнити наукову базу емпіричних досліджень організаційної культури та визначити основні тенденції, проблеми і фактори її формування;
- технологія створення органів управління та організаційного забезпечення процесу формування організаційної культури шляхом запровадження посади менеджера з управління організаційною культурою, розробки кодексу організаційної культури, організації системи корпоративного навчання.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційній роботі науково обґрунтовані положення, висновки і пропозиції доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій.
Результати дослідження щодо використання потенціалу організаційної культури для вдосконалення системи управління підприємствами були застосовані в процесі участі автора у Програмі підтримки малого та середнього підприємництва в Житомирській області на 2010 р. (у формі консультування та складання бізнес-планів), а також отримали схвальний відгук Головного управління економіки Житомирської ОДА (довідка №07/1349 від 23.08.11 р.).
Методичні розробки щодо вдосконалення управління підприємствами харчової промисловості на засадах формування організаційної культури отримали схвальний відгук Головного управління агропромислового розвитку Житомирської ОДА та були використані про формуванні Плану надання соціально спрямованих дорадчих послуг у Житомирській області на 2008, 2009 та 2010 рр. (довідка №2137 від 02.08.2011 р.), були апробовані в процесі участі автора у практичних семінарах і конференціях, а також знайшли своє втілення у практичній роботі з надання соціально спрямованих дорадчих послуг (рекомендаціях, консультаціях, брошурах та семінарах) Житомирської обласної асоціації науковців і консультантів «Дорадчий центр» (довідка №32/11 від 27.07.2011 р.).
Практичні рекомендації щодо вдосконалення системи управління підприємствами харчової промисловості засобами організаційної культури знайшли своє втілення у методичних матеріалах, консультаціях та доповідались на районних семінарах для керівників і провідних спеціалістів підприємств харчової промисловості і сільськогосподарських підприємств, які проводились Житомирською обласною асоціацією науковців і консультантів «Дорадчий центр» у 2008-2010 рр. та отримали схвальний відгук Новоград-Волинського районного управління агропромислового розвитку (довідка № 715 від 18.08.11 р.) та Баранівського районного управління агропромислового розвитку (довідка № 08-07/293 від 10.08.11 р.).
Результати досліджень дисертанта враховані при розробці законодавчо-нормативних документів щодо здійснення дорадчої діяльності, розроблюваних за участю Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб «Дорада», у практичній роботі дорадчих служб, а також обговорювались учасниками проектів «Підтримка інституцій, які працюють в селі і сільському господарстві в сфері вирішення актуальних найбільш важливих суспільно-економічних проблем України» (2009 р.) та «Підтримка дорадчих служб та інших інституцій, які працюють в аграрному секторі України в реалізації програм розвитку сільського господарства і сільської місцевості з врахуванням досвіду Польщі та Європейського Союзу» (2010 р.) як під час навчальних семінарів, так і візитів на підприємства з виробництва харчових продуктів і напоїв Республіки Польща (довідка № 35/11 від 17.08.11 р.).
Практичне впровадження пропозицій щодо формування і діагностики організаційної культури здійснено на підприємствах з виробництва харчових продуктів і напоїв Житомирської області: ВАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» (довідка № 202/01 від 29.08.11 р.), ТОВ «Екопродукт» (довідка № 29 від 11.08.11 р.).
Наукові результати дисертаційного дослідження були заслухані і обговорені під час відкритої лекції, яка проводилась з нагоди візиту до Житомирського державного університету імені Івана Франка делегації з Державного навчального закладу підготовки фахівців сільського господарства і галузі харчової промисловості «La Saussaye» (м. Шартр, Франція) 16 березня 2011 р. (довідка № б/н від 25.03.2011 р.).
Результати дисертаційного дослідження знайшли своє втілення у навчально-методичних розробках і використовуються при викладанні дисциплін «Основи менеджменту», «Організація праці менеджера», «Корпоративна культура», «Лідерство в організаціях» у навчальному процесі Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка №333 від 19.04.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, у якому викладено авторський підхід до вирішення актуальних проблем подальшого розвитку теорії і практики формування організаційної культури в системі менеджменту підприємств харчової промисловості.
Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, отримані автором самостійно і є його особистим внеском у розвиток економічної теорії.
У працях, написаних у співавторстві, автору належить 1,3 друкованих аркуша. При написанні дисертаційної роботи із праць, написаних у співавторстві, були використані лише ті положення і висновки, які належать особисто автору.
Положення кандидатської дисертації у роботі не використовуються.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи апробовані на 21 вітчизняній та міжнародній науково-практичній конференції: Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Наукові засади сталого розвитку економіки” (16–17 червня 2011 р., м. Тернопіль); V Міжнародна науково-практична конференція „Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (2–3 червня 2011 р., м. Житомир); ХХХVІ науково-практична міжвузівська конференція, присвячена Дню науки (12–13 травня 2011 р., м. Житомир); Міжнародна науково-практична конференція „Національні економічні стратегії розвитку в глобальному середовищі” (27 квітня 2011 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Інноваційний розвиток національної економіки” (7–8 квітня 2011 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Перспективные научные исследования – 2011” (17–25 лютого 2011 р., м. Софія, Болгарія); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Стратегические вопросы мировой науки – 2011” (7–15 лютого 2011 р., м. Пшемисль, Польща); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Актуальные научные разработки – 2011” (17–25 січня 2011 р., м. Софія, Болгарія); Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція „Важелі і механізми сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації” (9–10 грудня 2010 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична конференція „Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань” (25–26 листопада 2010 р., м. Чернівці); Міжнародна науково-практичної конференція „Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів” (25 червня 2010 р., м. Миколаїв); ІV Міжнародна науково-практична конференція „Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (3–4 червня 2010 р., м. Житомир); Всеукраїнська науково-практична Інтернет-конференція „Проблеми, напрями і механізми забезпечення сталого розвитку суб’єктів національної економіки” (6–7 травня 2010 р., м. Тернопіль); І Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених „Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва” (23–24 вересня 2009 р., м. Тернопіль); ІV міжнародна науково-практична конференція „Соціально-економічні і правові аспекти формування та розвитку організаційної культури підприємств як шлях до інтеграції національної економіки в європейський простір” (15–16 травня 2009 р., м. Львів);V міжнародна науково-практична конференція „Проблеми економіки підприємств в сучасних умовах” (19–20 березня 2009 р., м. Київ); ХХХІV науково-практична міжвузівська конференція, присвячена Дню університету (16–18 березня 2009 р., м. Житомир); ІІІ міжнародна науково-практична конференція „Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (4-5 червня 2009 р., м. Житомир); ІІ міжнародна науково-практична конференція „Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (17–18 квітня 2008 р., м. Житомир); І міжнародна науково-практична конференція „Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (26–27 квітня 2007 р., м. Житомир); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства” (16-17 листопада 2006 р., м. Житомир).
Публікації. Результати наукових досліджень автора і дані про їх практичне використання, що викладені в дисертаційній роботі, відображені у 53 наукових працях, з яких: 1 одноосібна монографія (12,3 друк. арк.), 1 колективна монографія (особисто автору належить 1,3 друк. арк.), 29 наукових статей у фахових виданнях (12,9 друк. арк.), 22 публікації у інших виданнях (8,9 друк. арк.). Загальний обсяг опублікованих праць, що належать особисто автору, становить 35,4 друк. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 439 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі 345 сторінок основного тексту (15,3 друк. арк.), який включає 40 рисунків, 72 таблиці, 13 формул. Дисертація містить 16 додатків на 63 сторінках. Список використаних джерел включає 285 найменувань і розміщений на 31 сторінці.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено та вирішено актуальну наукову проблему, яка полягає у розробці теоретико-методологічних і методичних підходів до дослідження процесу формування організаційної культури в системі менеджменту підприємств харчової промисловості; обґрунтуванні теоретичних підходів, які збагачують і доповнюють розуміння сутності і вагомості організаційної культури у сучасній парадигмі менеджменту; розробці теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування організаційної культури.
За результатами дослідження автор прийшов до наступних висновків, які мають теоретичне, методологічне та прикладне значення:
1. Поява і значний розвиток теорій організаційної культури є результатом змін у парадигмі менеджменту та еволюційного розвитку управління як науки. Визначено, що важливими складовими сучасної парадигми управління є: визнання ролі інтелектуального капіталу і розвиток системи знань на підприємстві; використання принципів стратегічного управління та стратегічного маркетингу; формування концепції соціальної відповідальності бізнесу; менеджмент якості. Доведено, що вагомість і сутність організаційної культури проявляється в тому, що реалізація основних концепцій сучасної парадигми менеджменту є неможливою без змістового наповнення положеннями теорії організаційної культури.
2. Міждисциплінарний характер та недостатній рівень вивчення організаційної культури як економічного явища є причиною значних розбіжностей у її трактуванні і появи великої кількості термінів-синонімів. Систематизація існуючих визначень дозволила автору класифікувати їх на три групи за змістовим наповненням: атрибутивні, сутнісні та структурні. Аналіз базових категорій менеджменту дозволив розмежувати терміни «організаційна культура» і «корпоративна культура», а також інші близькі за змістом поняття. Це дозволило трактувати організаційну культуру як найбільш широкий і універсальний термін.
Дослідження сутності категорії «організаційна культура» показало, що, незважаючи на її велике значення як складової системи управління, в даний час відсутні визначення, які б у повній мірі відображали її економічний зміст. Автором запропоновано таке її визначення: «організаційна культура – це базовий елемент внутрішнього середовища організації, який забезпечує оптимальну внутрішню інтеграцію та зовнішню адаптацію і виступає інтегральною характеристикою рівня її розвитку; формується в результаті міжособистісної взаємодії членів організації в процесі її еволюційного розвитку та цілеспрямованого впливу керівництва; включає імпліцитну (переконання, цінності, принципи, соціально-психологічний клімат) та експліцитну (документально-нормативне забезпечення управління, символи, традиції, імідж, бренд) складові».
3. Обґрунтовано, що організаційна культура є важливою та іманентною складовою системи менеджменту сучасного підприємства. Відповідно до цього запропоновано трансформувати розуміння організації як відкритої динамічної системи: представити як базовий елемент внутрішнього середовища не цілі підприємства, а організаційні цінності як першопричину формування цілей і місії. Поєднання в організаційній культурі характеристик високого рівня вагомості з точки зору досягнення результативності діяльності підприємства та нематеріальної форми більшості її елементів дозволило трактувати організаційну культуру не тільки як базову складову, але і як квінтесенцію системи ефективного менеджменту. Обґрунтування вагомості організаційної культури та декомпозиція елементів системи менеджменту дозволили також визначити ефекти використання теорії організаційної культури у процесі управління сучасними підприємствами і запропонувати відповідну систему якісних та кількісних показників.
4. З метою поглиблення теоретичної складової концепції організаційної культури проведено узагальнення і систематизацію наукових підходів вітчизняних і зарубіжних шкіл до визначення функцій та властивостей цього важливого економічного явища. Автором визначено, що організаційна культура має десять загальних властивостей (системність, економічний характер, соціальність, багатогранність, об’єктивність, динамічність, унікальність, неоднорідність, адаптивність та об’єднувальна властивість) та десять функцій, в тому числі сім внутрішніх (ціннісна, інтеграційна, пізнавально-інформаційна, мотиваційна, інноваційна, контрольно-регулятивна, економічна) та три зовнішні (адаптивна, іміджева, маркетингова).
5. Встановлено, що складність і багатогранність організаційної культури як об’єкту дослідження породжує велику кількість уявлень щодо її внутрішньої будови. Проте у більшості досліджень акцент зроблено на соціальній природі організаційної культури, а не на її економічному характері, що не дозволяє використовувати такі концепції в процесі управління сучасними підприємствами. Автором удосконалено розуміння структури організаційної культури, яку представлено як систему, яка складається із п’яти підсистем, пов’язаних між собою прямим і зворотними зв’язками: ціннісна (базова підсистема), символічна, комунікативно-управлінська, нормативна та ідентифікаційна. Кожна із підсистем включає як експліцитні, так і імпліцитні елементи. Перевагою запропонованого підходу є використання у якості групувальних ознак особливостей, властивостей і вагомості окремих елементів у системі управління, що є виправданим як гносеологічної точки зору, так і з точки зору покращення можливостей економічної діагностики організаційної культури.
6. Цілеспрямований вплив на організаційну культуру передбачає управління процесом її формування, на реалізацію якого впливає ціла низка зовнішніх та внутрішніх факторів. Автором визначено, що процес формування включає три етапи (попередній – оцінка поточного стану організаційної культури, основний – формування системи заходів з метою внесення змін в організаційну культуру та завершальний – контроль та оцінка ефективності заходів). Доведено, що цілі і зміст діяльності з формування організаційної культури мають суттєві відмінності в залежності від стадії життєвого циклу підприємства.
7. Важливою складовою методології дослідження організаційної культури є відповідні типології. Визначено, що типології на рівні наукової абстракції дають можливість узагальнити спільні і відмінні властивості організаційних культур різних підприємств, проте не дають можливості оцінити рівень її ефективності, переваги і недоліки особливостей процесу її формування на конкретному підприємстві.
Наявність значної кількості типології організаційної культури вимагає їх впорядкування і систематизації. Автором запропоновано класифікацію типологій, в основу якої покладено відмінності у змістовому наповненні і властивостях факторних ознак. Зазначено, що лише типології, які використовують в якості групувальних ознак економічні параметри зовнішнього середовища та їх взаємозв’язок із підприємством, є придатними для використання в процесі діагностики організаційної культури у галузі харчової промисловості.
8. Розмаїття проявів організаційної культури та її різнобічний вплив на функціонування системи менеджменту спричинили появу значної кількості методик дослідження. Автором систематизовано найбільш ґрунтовні і поширені методики за ознаками їх цільової спрямованості, використовуваних інструментів, функціональних можливостей, наявних сильних і слабких сторін. Визначено, що серед досліджуваних методик відсутні такі, які у повній мірі відповідають умовам підприємств харчової промисловості.
9. Нематеріальний характер більшості елементів та опосередкований вплив організаційної культури на результати діяльності підприємств вимагають пошуку принципово нових підходів до проведення її економічної діагностики. Доведено, що для об’єктивної оцінки стану формування організаційної культури підприємств харчової промисловості доцільним є комплексне використання методів економічних досліджень, серед яких важливе місце посідають соціологічний та економіко-математичні методи (багатомірний факторний, кластерний аналіз, стохастичний та регресійний аналіз).
Для цілей аналізу стану і тенденцій формування організаційної культури запропоновано методику, яка ґрунтується на визнанні економічної сутності і вагомості організаційної культури в системі менеджменту. Методика передбачає проведення загальної оцінки стану та передумов формування організаційної культури на макро- і мезорівні з наступною деталізацією одержаних результатів на основі анкетного обстеження вибіркової сукупності підприємств, обробку результатів з використанням економіко-математичних методів і спеціальних пакетів обробки даних.
10. Дослідження сучасного стану підприємств харчової промисловості України і Житомирської області, зокрема, показало, що має місце позитивна динаміка окремих процесів, проте ціла низка показників економічного і соціального розвитку підприємств галузі є незадовільними і свідчать про недостатній рівень формування організаційної культури. Обсяг виробництва харчових продуктів і напоїв значною мірою залежить від рівня розвитку сировинної бази. Аналіз показників, які опосередковано характеризують рівень організаційної культури, дозволив висловити припущення про низький її рівень на підприємствах досліджуваної галузі. Зокрема, недостатніми є рівень інвестиційної та інноваційної активності підприємств, рівень використання робочого часу і рівень соціальної відповідальності підприємств (рівень оплати праці, безпечність умов праці, укладання колективних договорів, використання відпусток).
11. З метою визначення факторів, тенденцій і проблем формування організаційної культури було проведено анкетування керівників 35 підприємств з виробництва харчових продуктів і напоїв Житомирської області. Результати анкетного обстеження засвідчили, що рівень розвитку окремих підсистем організаційної культури є недостатнім і нерівномірним, а якісно-кількісні показники організаційної культури знаходяться у тісному взаємозв’язку із показниками ефективності господарської діяльності суб’єктів господарювання. Розрахунок кореляційних коефіцієнтів за методом Пірсона показав, що має місце прямий тісний парний кореляційний зв'язок між рівнем формування організаційної культури і такими показниками ефективності як обсяг виручки від реалізації продукції та обсяг власного капіталу (коефіцієнти кореляції більше 0,7). З іншими показниками економічної ефективності зв'язок є менш тісним (коефіцієнти кореляції коливаються в межах від 0,5 до 0,7).
Багатомірний ієрархічний кластерний аналіз результатів анкетного обстеження дозволив поділити загальну сукупність досліджених підприємств на три кластери і констатувати низький рівень формування організаційної культури на більшості досліджуваних підприємств. При формування кластерів враховувались міра схожості підприємств за загальними рівнем та окремими показниками формування організаційної культури, відстань між кластерами визначалась методом розрахунку квадрату евклідової відстані. В результаті у першу групу (з найвищим рівнем формування організаційної культури) віднесено одне підприємство, показники якого суттєво відрізняються від інших у сукупності (ПАТ «Житомирський маслозавод»), у другу – вісім та у третю – двадцять шість підприємств.
12. Виявлення найважливіших чинників формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості здійснено за допомогою методу багатомірного факторного аналізу, результати якого показали, що на рівень організаційної культури підприємств харчової промисловості впливають такі синтетичні фактори: рівень забезпечення розвитку підприємства засобами експліцитних елементів організаційної культури; показник орієнтації на умови зовнішнього середовища; рівень керованості процесу формування організаційної культури; ступінь розвитку імпліцитних елементів організаційної культури; рівень стратегічної спрямованості управління організаційною культурою. В сукупності одержані синтетичні фактори формують 77,6% рівня організаційної культури досліджуваних підприємств.
13. Важливим аспектом вдосконалення управління процесом формування організаційної культури є забезпечення її ефективності. Автором визначено, що ефективною є така організаційна культура, яка, сприяючи внутрішній інтеграції та зовнішній адаптації, забезпечує довгострокову економічну ефективність підприємства. Оцінку рівня ефективності організаційної культури запропоновано проводити на основі дослідження ступеня прояву восьми парних характеристик: сильна – слабка; адаптивна – не адаптивна; етична – неетична; розвинена – латентна; гармонійна – негармонійна; креативна – бюрократична; керована – спонтанна; із високим – низьким рівнем сприяння економічній ефективності. Для кожної із зазначених парних характеристик автором розроблено відповідну систему показників, інформаційну базу їх формування та методологію інтерпретації.
14. На основі методу багатомірного регресійного аналізу автором запропоновано математичну модель формування організаційної культури. Як свідчать результати розрахунків, включені у модель показники впливають на рівень організаційної культури з різною силою. Найбільшим є вплив таких показників як рівень тактичного управління організаційної культурою та рівень керованості процес формування організаційної культури. Практичне значення зазначеної моделі полягає у можливості її застосування у процесі планування і прогнозування процесу формування організаційної культури в умовах підприємств харчової промисловості.
Розраховані на основі регресійної моделі емпіричні індикатори формування організаційної культури для підприємств харчової промисловості на 2011-2014 рр. дозволили обґрунтувати висновок про те, що рівень формування організаційної культури є найбільш чутливим до таких чинників як: рівень керованості процесу формування організаційної культури, динамічність і результативність розвитку підприємства, рівень розвитку нормативної підсистеми, рівень лояльності персоналу, рівень розвитку ціннісної підсистеми, якість тактичного управління організаційною культурою. На основі результатів регресійного аналізу та розрахунку емпіричних індикаторів було обґрунтовано доцільність і напрями управління процесом формування організаційної культури на харчових підприємствах.
15. Новітній підхід до розробки системи управління процесом формування організаційної культури на підприємствах харчової промисловості повинен базуватись на понятті «ефективна організаційна культура» і включати комплекс заходів, до яких рівень формування організаційної культури є найбільш чутливим. Важливими складовими сучасного підходу є вдосконалення технології створення органів управління та організаційного забезпечення процесу формування організаційної культури. Автором обґрунтовано необхідність і умови запровадження посади менеджера з управління організаційною культурою, розроблено посадову інструкцію; узагальнено нормативну базу та передумови формування кодексу організаційної культури, подано методичні рекомендації щодо його змісту і процедури розробки; систематизовано теоретико-методологічні підходи щодо формування системи поширення знань на сучасному підприємстві, обґрунтовано пропозиції щодо створення внутрішньо фірмового начального центру з урахуванням особливостей галузі харчової промисловості. Запропонований у дисертації новітній підхід до розробки системи управління процесом формування організаційної культури ґрунтується на уявленні про те, що цінності є базовими компонентами організаційної культури, а система поширення знань є головним рушієм, який запускає в дію процеси змін, інновацій та розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин А. Н. Социальная политика и социальная ответственность предприятия. – М.: Альфа-Пресс, 2008. – 96 с.
2. Агеев А. И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры / А. И. Агеев. – М. : Наука, 1991. – 112 с.
3. Аведян Л. Й. Управління людськими ресурсами на підприємстві: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 [Електронний ресурс] / Л. Й. Аведян; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2004. — 18с.
4. Асаул А. Н. Культура организации: проблемы формирования и управления / А. Н. Асаул, М. А. Асаул, П. Ю. Ерофеев, М. П. Ерофеев. – СПб.: Гуманистика, 2006. – 206 с.
5. Афанасьєв М. В. Діагностування потенціалу інноваційного підприємства / М. В. Афанасьєв, Д. О. Тишенко // Проблеми науки. – 2006. - №7. – С.16 – 20.
6. Бала О. І. Економічне оцінювання та розвиток корпоративної культури машинобудівних підприємств: автореф. дис. ... канд.. екон. наук : 08.00.04 / О. І. Бала; "Львів. політехніка", нац. ун-т. — Л., 2009. — 23 с.
7. Бала О. Про рейтингування корпоративної культури машинобудівних підприємств / О. Бала, О. Мельник, Р. Бала // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2008. - №2. – С.90 – 97
8. Барнард Ч. Функции руководителя: власть, стимулы и ценности в организации / Ч. Барнард ; [пер. с англ. В. Кошкина]. – М.; Челябинск: Социум, ИРИСЭН, 2009. – 333 с.
9. Бахарев А. Корпоративный кодекс: регламент внутреннего имиджа [Електронний ресурс] / А. Бахарев. – Режим доступу : http://www.kadrovik.ru/modules.
10. Башук Т. О. Доцільність формування організаційної культури на підприємстві / Т. О. Башук, А. М. Жолудєва // Маркетинг і менеджменту інновацій. – 2011. – №2. – С.179 – 184.
11. Березянко Т. В. Проблеми корпоративного менеджменту національної трансформаційної економіки / Т. В. Березянко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 2. – Т. 2. – С. 161–164.
12. Бетина О. Б. Ценностное управление: алгоритм эффективного применения корпоративной культуры / О. Б. Бетина // Управление общественными и экономическими системами. – 2007. - №1. – С. 1 – 11.
13. Богоявленська Ю. В. Економіка і менеджмент праці : навчальний посібник / Ю. Богоявленська, Є. Ходаківський. – Київ: Кондор, 2005. – 332 с.
14. Большая экономическая энциклопедия / Т. П. Варламова, Н. А. Васильева, Л. М. Неганова и др. – М. : Эксмо, 2007. – 816 с.
15. Браим И. Этика делового общения / И. Браим. – Минск, НКФ «Экоперспектива», 1996. – 208 с.
16. Бурега В. В. Соціально-адекватний менеджмент: концептуалізація моделі: Автореф. дис... д-ра соціол. наук: 22.00.01 [Електронний ресурс] / В.В. Бурега; НАН України. Ін-т соціол. — К., 2003. — 35 с.
17. Бутнік-Сіверський О. Б. Інноватика та інтелектуальна економіка (теоретико-методологічний аспект) / О. Б. Бутнік-Сіверський // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2008. – № 1. – С. 63–77.
18. Бююль А. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей / А. Бююль, П. Цефель. – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 608 с.
19. Василевич С. В. Формування та розвиток національної господарсько-економічної культури в умовах ринкової трансформації економіки України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 [Електронний ресурс] / С.В. Василевич; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2003. — 20 с.
20. Вачевський М. В. Промисловий маркетинг. Основи теорії і практики [Текст] / М. В. Вачевський, В. Г. Скотний, О. М. Вачевський; М-во освіти і науки України. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 254 с.
21. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер; [пер. с нем.]. – М. : Прогресс, 1990. – 880 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.–Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.
23. Веснин В. Р. Управление персоналом. Теория и практика : учебник / В. Р. Веснин. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 688 с.
24. Виробництво харчових продуктів і напоїв у Житомирській області: Статистичний збірник / [за ред. Г. А. Пашинської ]. – Житомир : Головне управління статистики у Житомирській області, 2008. – 90 с.
25. Виханский О. С. Способы установления взаимодействия человека и организации / О. С. Виханский // Организационное поведение : хрестоматия / [составитель Д. Я. Райгородский]. – Самара : Изд. дом „Бахрах-М”, 2006. – С. 220–226.
26. Виханский О. С. Человек в организации / О. С. Виханский, А. И. Наумов // Организационное поведение : хрестоматия / [составитель Д. Я. Райгородский]. – Самара : Изд. дом „Бахрах-М”, 2006. – С. 227–287.
27. Вишневська О. М. Етика ведення бізнесу в умовах міжнародного співробітництва / О. М. Вишневська, Г. С. Куліш // Економічний простір. – 2010. – № 36. – С. 175–182.
28. Войтко В. В. Управління поведінкою організації (на прикладі промислових підприємств): автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 [Електронний ресурс] / В. Войтко; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2004. — 22с.
29. Гавкалова Н. Л. Соціально-економічний механізм ефективності менеджменту персоналу: методологія та концепція формування [Текст] : [монографія] / Н. Л. Гавкалова. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2007. – 400 с.
30. Гавкалова Н. Л. Формування соціально-економічного механізму ефективності менеджменту персоналу: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.04 / Н. Л. Гавкалова; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2009. — 36 с.
31. Гайдаржи Е. С. Влияние корпоративной культуры на эффективность деятельности коллективных субъектов труда: автореф. дис... канд. экон. наук: 19.00.03 / Е. С. Гайдаржи; Москов. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2007. – 25 с.
32. Гаркавенко С. С. Маркетинг: підручник / С. С. Гаркавенко. – 4-те вид. доп. – К.: Лібра, 2006. – 720 с.
33. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
34. Герасимчук А. А. Соціологія бізнесу : навч. посібник / А. А. Герасимчук, М. А. Козловець, І. В. Саух. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – 280 с.
35. Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики [Текст] : учеб. пособие / И. Н. Герчикова. – М. : Консалтбанкир, 2002. – 574 с.
36. Гительман Л. Д. Преобразующий менеджмент. Лидерам реорганизации и консультантам по управлению : учеб. пособие / Л. Д. Гительман. – М. : Дело, 1999. – 496 с.
37. Головнева И. В. Психологические основы кадрового менеджмента : учебное пособие / И. В. Головнева. – К. : Кондор, 2008. – 172 с.
38. Голышенкова О. Перспективы развития корпоративного образования / О. Голышенкова // Менеджер по персоналу. – 2008. – № 4. – С. 26–33.
39. Гончарук А. Г. Формування механізму управління ефективністю підприємства (на прикладі харчової промисловості): автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.00.04 [Електронний ресурс] / А. Г. Гончарук; Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. — Одеса, 2010. — 27 с.
40. Данюк В. М. Організація праці менеджера : навчальний посібник / В. М. Данюк. – К. : КНЕУ, 2006. – 276 с.
41. Дафт Р. Менеджмент / Р. Дафт ; [пер. с англ.]. – [6-е изд.]. – СПб. : Питер, 2007. – 864 с.
42. Джільберт Ф. Азбука наукової організації праці / Ф. Джільберт // Наука управляти: з історії менеджменту : хрестоматія / [упоряд. І. О. Слєпцов ; пер. з рос. Л. І. Козій, М. І. Матрохіна]. – К. : Либідь, 1993. – С. 54–68.
43. Джільберт Ф. Вивчення рухів, як спосіб підвищити продуктивність за будь-якої роботи / Ф. Джільберт // Наука управляти: з історії менеджменту : хрестоматія / [упоряд. І. О. Слєпцов ; пер. з рос. Л. І. Козій, М. І. Матрохіна]. – К. : Либідь, 1993. – С. 41–54.
44. Джонс Дж. К. Методы проэктирования / Дж. Джонс; пер. с анг. – М.: Мир, 1986. – 326 с.
45. Доронін А. В. Управління поведінкою персоналу підприємств в умовах інтелектуалізації капіталу: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.04 /А. В. Доронін; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ, 2009. — 36 с.
46. Драган О. І. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості України: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.04 / О. І. Драган; Нац. ун-т харч. технологій. – Київ, 2008. – 38 с.
47. Драган О. І. Організаційно-методологічне забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості України: проблеми теорії і практики [Текст] : [монографія] / О. І. Драган. – К. : НУХТ, 2007. – 251 с.
48. Драган О. І. Формування корпоративної культури на підприємствах м’ясної промисловості / О. І. Драган // Наук. праці Нац. ун-т харч. технологій. – 2007. - №20. – С.77-80.
49. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке [Текст] / П. Ф. Друкер; пер. с англ. и ред. Н. М. Макарова. – М.; СПб.; К.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 270 с.
50. Друкер П. Ф. Практика менеджмента [Текст]: пер. с англ. / П. Ф. Друкер. – М.; СПб.; К.: Издательский дом «Вильямс», 2002. – 397 с.
51. Дряхлов Н. И. Эффективность деятельности сотрудников и их вознаграждение на Западе / Н. И. Дряхлов, Е. А. Куприянов // Социологические исследования. – 2002. – № 12. – С. 87–92.
52. Емерсон Г. Дванадцять принципів продуктивності / Г. Емерсон // Наука управляти: з історії менеджменту : хрестоматія / [упоряд. І. О. Слєпцов ; пер. з рос. Л. І. Козій, М. І. Матрохіна]. – К. : Либідь, 1993. – С. 69–102.
53. Ефремов В. С. Стратегическое управление в контексте организационного развития [Електронний ресурс] / В. С. Ефремов // Менеджмент в России и за рубежом. – 1999. – № 1. – Режим доступу : www.cfin.ru/press/management/1999-1/01.shtml
54. Эдвиссон Л. Интеллектуальный капитал: определение истинной стоимости компаний / Л. Эдвиссон, М. Мелоун // Новая индустриальная волна на Западе / под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – 640 с.
55. Экономико-математические методы в анализе хозяйственной деятельности предприятия и объединений / [А. Б. Бутник-Сиверський, Р. С. Сайфулин, Я. Р. Рейльян и др.]. – М.: Финансы и статистика, 1982. – 200 с.
56. Экономическая социология: учеб. пособие / под ред. В. Е. Пилипенко. – К.: МАУП, 2002. – 296 с.
57. Заславкая Т. И. Социология экономической жизни: очерки теории / Т. И. Заславская, Р. В. Рывкина. – Новосибирск: Наука, 1991. – 448 с.
58. Захарчин Г. М. Концептуальна модель інноваційної культури підприємства / Г. М. Захарчин // Збірник науково-технічних праць Нац. лісотехнічного ун-ту. – 2008. – № 19. – С. 272–278.
59. Захарчин Г. М. Механізм формування організаційної культури машинобудівного підприємства [Текст] : [монографія] / Г. М. Захарчин. – Львів : Видавництво Нац. ун-ту „Львівська політехніка”, 2009. – 276 с.
60. Захарчин Г. М. Механізм формування організаційної культури на підприємстві / Г. М. Захарчин // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – № 19. – С. 241–248.
61. Захарчин Г. М. Соціально-орієнтований менеджмент: об’єктивна необхідність і суть / Г. М. Захарчин // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. Проблеми економіки і управління. – 2008. – № 611. – С. 125 – 129.
62. Захарчин Г. М. Технологічні аспекти формування організаційної культури на підприємстві / Г. М. Захарчин // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. Проблеми економіки і управління. – 2009. – № 640 [66]. – С. 279–284.
63. Захарчин Г. М. Формування і розвиток організаційної культури машинобудівних підприємств: автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04 / Г. М. Захарчин; "Львів. політехніка", нац. ун-т. — Л., 2010. — 40 с.
64. Змеев С. И. Андрагогика: основы теории и технологии обучения взрослых / С. И. Змеев. – М. : ПЕРСЭ, 2003. – 207 с.
65. Зубенко В. В. Влияние организационной культуры на инновационную деятельность предприятия / В. В. Зубенко // Корпоративна культура організацій ХХІ століття: Збірник наукових праць. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – С. 24 – 26.
66. Ілляшенко С. М. Маркетингові дослідження: Навч. Посіб./ С. М. Ілляшенко, М. Ю. Баскакова; за ред. д-ра економ. наук, проф. Ілляшенка. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.
67. Идельменов С. В. Инновационный менеджмент / С. В. Идельменов, А. С. Идельменов, В. П. Воробьев. – М. : ИНФРА – М, 2002. – 208 с.
68. Камерон К. Диагностика и изменение организационной культуры / К. Камерон, Р. Куинн ; [пер. с англ. под ред. И. В. Андреевой]. – СПб. : Питер, 2001. – 320 с.
69. Капитонов Э. А. Корпоративная культура и PR / Э. Капитонов, А. Капитонов. – М.: ИКЦ „Март” ; Ростов-н/Д : Изд. центр „Март”, 2003. – 416 с.
70. Карлофф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы / Б. Карлофф ; [пер. с англ.]. – М. : Экономика, 1991. – 240 с.
71. Кириченко В. Прогнозування поведінки персоналу в період змін на підприємстві / В. Кириченко // Соціальна психологія. – 2004. – № 2 (4). – С. 122–133.
72. Кендюхов А. В. Корпоративная культура как составляющая интеллектуального капитала / А. В. Кендюхов // Менеджер. – 2003. – № 2. – С.60 – 63.
73. Кицак Т. Г. Формування корпоративної культури в процесі розвитку соціально-трудових відносин на підприємстві: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.04 [Електронний ресурс] / Т. Г. Кицак; Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К., 2008. — 20 с.
74. Кір'ян В. А. Людський фактор підвищення інноваційного потенціалу підприємств в ринкових умовах автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.09.01 [Електронний ресурс] / Т. Г. Кицак; НАН України. Інт демограф. та соц. політики. — К., 2006. — 20 с.
75. Козак Н. Корпоративный университет [Електронний ресурс] / Н. Козак // Управление компанией. – 2001. – № 12. – Режим доступу : www.management.com.ua/hrm/hrm021.html.
76. Козлов В. Д. Управление организационной культурой / В. Д. Козлов. – М. : ПМБ АОН при ЦК КПСС, 1990. – 124 с.
77. Ковальова В. І. Управління поведінкою персоналу виробничої організації: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 [Електронний ресурс] / В. І. Ковальова; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2008. — 18 с.
78. Коновалова В. Г. Организационная культура / В. Г. Коновалова // Организационное поведение : хрестоматия / [составитель Д. Я. Райгородский]. – Самара : Изд. дом „Бахрах-М”, 2006. – С. 103–119.
79. Корєнєв Е. Н. Удосконалення організації корпоративного управління у великих акціонерних товариствах: автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.01 / Е. Н. Корєнєв; Східноукр. нац. ун-т. ім. В. Даля. — Луганськ, 2004. — 20 с.
80. Корпоративна культура : навч. посіб. / Г. Л. Хаєт, О. Л. Єськов, Л. Г.Хаєт та інш. / за заг. ред. Г. Л. Хаєта. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – 403 с.
81. Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспективи розвитку [Аналітичний звіт]: [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.csr-ukraine.org/doslidjennya_i_publikacii.html
82. Корпоративная культура и управление изменениями ; [пер. с англ.]. – [2-е изд.]. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 192 с.
83. Корпоративная стратегия: теория и практика ; [пер. с англ.]. – [7-е изд.]. – М. : ООО „И. Д. Вильямс”, 2007. – 800 с.
84. Корпоративне управління в Україні: інтелектуальний капітал, персонал, якість : [монографія] / [Борисюк І. О., Дяченко Т.О., Дяченко О.О. та ін.]; за ред. В. І. Щелкунова, Г. В. Жаворонкової. – К. : Наукова думка, 2010. – 616 с.
85. Корпорації: управління і культура / [А. Е. Воронкова, М. М. Бабяк, Е. Н. Коренєв, І. В. Мажура] ; за ред. докт. екон. наук, професора А. Е. Воронкова. – Дрогобич : Вимір, 2006. – 376 с.
86. Красовский Ю. Д. Социокультурные основы управления бизнес-организацией : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности „Менеджмент организации” / Ю. Д. Красовский. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 391 с.
87. Кредісов А. Стратегічний менеджмент на початку ХХІ ст.: зміна парадигми/ А. Кредісов, Б. Літовченко // Економіка України. – 2011. - №2. – С.28-37
88. Кривенко Л. В. Стратегия развития национальной системы образования и науки в контексте европейского выбора / Л. В. Кривенко, Л. И. Дмитриченко // Вісник економічної науки України. – 2009. – № 1. – С. 103–107.
89. Кричевский Н. А. Корпоративная социальная ответственность / Н. А. Кричевский, С. Ф. Гончаров. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2008. – 216 с.
90. Кубко В. П. Процес створення корпоративних кодексів [Електронний ресурс] / В. П. Кубко // Труды Одесского политехнического университета. – 2007. – Вып. 2 (28). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Popu/2008_1/9-1.pdf.
91. Кудря Я. В. Корпоративна культура в машинобудуванні: сутність, функції, етапи формування / Я. В. Кудря // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 2 (80). – С. 89 – 99.
92. Кудря Я. В. Формування корпоративних відносин у машинобудівних підприємствах України / Я. В. Кудря // Проблеми науки. Міжгалузевий науково-практичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 43–46.
93. Кукоба В.П. Методична основа визначення рівня організації управління на підприємстві / В.П.Кукоба // Економіка та підприємництво: зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів. — Вип. 20 [Відп. ред. С. І. Дем’яненко]. — К.: КНЕУ, 2008. – С.148 – 156.
94. Кукоба В. П. Організаційне проектування підприємств: Монографія / В.П. Кукоба / М-во освіти і науки України, ДВНЗ “Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана”. — К. : КНЕУ, 2009. — 270 с.
95. Кукоба В. П. Організація забезпечення функціонування корпоративних соціально-відповідальних відносин на підприємствах / В.П.Кукоба // Сучасні проблеми економіки і підприємництво: збірник наукових праць. – 2011. – Випуск 6. – С.117 – 121.
96. Кукоба В.П. Складові організаційного забезпечення корпоративної соціальної відповідальності на підприємствах України / В.П.Кукоба // Розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки: IХ Міжнар. наук.-практ. конференція, 24 листопада 2010 р.: матеріали конференції / КНПУ «КПІ». – Київ: ІВЦ Видавництво «Політехніка», 2010. – С. 67 – 68.
97. Кулик Ю. Є. Аналіз організаційних аспектів функціонування компанії, як фактор адаптації молодого спеціаліста до нового місця роботи / Ю. Є. Кулик // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 80. – С. 81–83.
98. Кунде Й. Корпоративная религия. Создание сильной компании с яркой индивидуальностью и корпоративной душой / Й. Кунде; [пер. с англ.]. – СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 270 с.
99. Купчак П. М. Харчова промисловість України в умовах активізації інтеграційних та інтеграційних процесів: [монографія] / П. М. Купчак. – К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2009. – 152 с.
100. Кушніренко О. М. Використання процесних технологій в системі управління інтелектуальним капіталом / О. М. Кушніренко // Забезпечення соціально-економічного розвитку господарюючих систем в умовах транзитивної економіки : [колективна монографія] / за заг. ред. д.е.н., проф. В. К. Данилка, д.е.н., проф. Г. М. Тарасюк. – Житомир : Вид-во ЖДТУ, 2010. – С. 416-427
101. Ладанов И. Д. Организационная культура / И. Д. Ладанов // Организационное поведение : хрестоматия / [составитель Д. Я. Райгородский]. – Самара : Изд. дом „Бахрах-М”, 2006. – С. 120–168.
102. Лапина Т. А. Корпоративная культура : учебно-методическое пособие / Т. А. Лапина. – Омск : Изд-во ОмГУ, 2005. – 96 с.
103. Людський потенціал: механізм збереження і розвитку: [монографія] / О. Ф. Новікова, О. І Амоша, В. П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т екон. промисловості. – Донецьк: Ін-т екон. промисловості, 2008. – 468 с.
104. Льюис Р. Д. Деловые культуры в международном бизнесе. От столкновения к взаимопониманию [Текст] / Р. Д. Льюис ; пер. с англ. Т. А. Нестик; ред. П. Н. Шихирев; Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. - М. : Дело, 1999. - 440 с.
105. Магура М. И. Организационная культура / М. И. Магура, М. Б. Курбатова // Организационное поведение : хрестоматия / [составитель Д. Я. Райгородский]. – Самара : Изд. дом ”Бахрах-М”, 2006. – С. 73–102.
106. Мажура І. В. Розвиток культури підприємства: автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.01 [Електронний ресурс] / І. В. Мажура; Східноукр. нац. ун-т. ім. В. Даля. — Луганськ, 2005. — 22 с.
107. Макаркин Н. П. Роль организационной культуры в эффективном менеджменте высшего учебного заведения / Н. П. Макаркин, О. Б. Томилин, А. В. Бриттов // Университетское управление: практика и анализ. – 2004. – №5-6 . – С. 152 – 162.
108. Макарченко М. А. Теория и методология формирования организационной культуры как фактора развития структуры и методов управления предприятием: автореф. дис. … д-ра эк. наук: специальность: 08.00.05 [Електронний ресурс] / М. А. Макарченко; Санкт-Петербургский государственный университет экономики и финансов. – 2005. – 42 с.
109. Макдональд П. Інвестиції в ТОП-менеджерів. Корпоративні університети та executive МВА [Електронний ресурс] / П. Макдональд. – Режим доступу : www.osvita.org.ua/mba/articles/14.html.
110. Малинин Е. Д. Организационная культура и эффективность бизнеса / Е. Д. Малинин. – М. : Изд-во Московского психолого-социального института ; Воронеж : Изд-во НПО ”МОДЭК”, 2004. – 368 с.
111. Мартиненко М. М. Основи менеджменту : підручник / М. М. Мартиненко. – К. : Каравела, 2005. – 496 с.
112. Марченко В. М. Самоорганізація злиття та поглинання: умови та потенціал [Текст] : [монографія] / В. М. Марченко. – К.: НУХТ, 2011. – 357 с.
113. Маршев В. И. История управленческой мысли / В. И. Маршев. – М. : Инфра-М, 2005. – 731 с.
114. Маслоу А. Г. Дальние пределы человеческой психіки / А. Г. Маслоу. – СПб.: Евразия. – 1999. – 432 с.
115. Маслоу А. Маслоу о менеджменте. Самоактуализация. Просвещенный менеджмент. Организационная теория [Текст] / А. Маслоу ; пер. с англ. Н. Левкина, А. Чех. - СПб. : Питер, 2003. - 413 с.
116. Методика діагностики організаційної культури Д. Денісона [Електронний ресурс] / Denison Consulting. – Режим доступу : www.denisonconsulting.com
117. Механизмы корпоративной социальной ответственности [Текст] / Ред. кол. сер.: Уколов В.Ф. – М.: Издательство «Проспект», 2009. – 76 с.
118. Мэлоун С. А. Корпоративный учебный центр. Создание и управление / С. А. Мэлоун. – Минск : Гревцов Паблишер, 2008. – 208 с.
119. Мінцберг Г. Зліт та падіння стратегічного планування / Г. Мінцберг ; [пер. з англ. К. Сисоєва]. – К. : Видавництво Олексія Капусти, 2008. – 412 с.
120. Мог