ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХНЬОГО СПІЛКУВАННЯ З БАТЬКАМИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Слов’янський державний педагогічний інститут

На правах рукопису

Вікторенко Ірина Леонідівна

УДК 37.018.26

ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ
ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХНЬОГО СПІЛКУВАННЯ З БАТЬКАМИ

Спеціальність 13.00.09 - теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Лозова Валентина Іванівна,
доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України

Слов’янськ 2001

ЗМІСТ

ВСТУП___________________________________________________________

РОЗДІЛ 1 Питання формування пізнавальної активності молодших школярів у психолого-педагогічних дослідженнях та практиці школи__
1.1. Сутність пізнавальної активності молодших школярів____________
1.2. Спілкування як засіб формування пізнавальної активності молодших школярів__________________________________________________
1.3. Особливості пізнавального спілкування молодших школярів у сім’ї__

РОЗДІЛ 2 Експериментальна перевірка організації спілкування молодших школярів з батьками__________________________________________
2.1. Загальні питання організації і проведення експериментальної роботи__________________________________________________________
2.2. Зміст і способи організації взаємодії молодшого школяра з батьками_
2.2.1. Основні компоненти підготовки батьків до взаємодії з дітьми___________________________________________________
2.2.2. Педагогічні умови стимулювання школярів до взаємодії з батьками_________________________________________________
РОЗДІЛ 3 Аналіз результатів експериментального дослідження спілкування школярів з батьками______________________________
ВИСНОВКИ______________________________________________________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ______________________________

ДОДАТКИ_______________________________________________________

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократизація всіх сфер життя суспільства, поява нових соціально-економічних відносин змінили уявлення про світ і людину, про систему ціннісних орієнтацій, гостро поставили питання про докорінну перебудову шкільної освіти, звільнення від стереотипів у навчанні, основу яких складає використання репродуктивних видів мислення. Нові завдання шкільної освіти в Україні, спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчально-виховного процесу, визначають нові пріоритети освіти, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці.
Виховання у дітей стійкої пізнавальної потреби, розвиток їхніх пізнавальних інтересів завжди були актуальною проблемою. Особливої ваги набуває вона сьогодні, у період національного відродження України, коли ринкові умови розвитку економіки, соціальні перетворення в суспільстві і самі обставини життя вимагають від людини міцних знань, ініціативи, заповзятості, поінформованості, конкурентоспроможності. Постійне нагромадження знань вимагає від людини не тільки природної допитливості, а й здатності аналітично, творчо мислити та вміння добирати потрібну інформацію.
Мета сучасної початкової школи забезпечити подальше становлення особистості дитини, цілеспрямовано виявляти і розвивати її здібності, формувати вміння і бажання вчитись, створювати умови для самовираження учнів в різних видах діяльності. Саме початкова школа має стати серйозною передумовою розвитку здібностей молодших школярів, формування творчого потенціалу дітей, їхньої активності.
Проблема формування пізнавальної активності школяра не є новою в педагогіці вона має свою давню історію й досліджувалася в різні періоди розвитку педагогіки.
Так, цінні думки щодо активізації пізнавальної діяльності учнів знаходимо в педагогів минулого А.Дістервега, К.Гельвеція, Я.Коменського, І.Песталоцці, Ж.Ж.Руссо та ін. [239]. Значний внесок у розвиток питань активізації пізнавальної діяльності зробив К.Ушинський та його послідовники. У 20 30-ті роки ХХ ст. до цієї проблеми зверталися П.Блонський, О.Леонтьєв, С.Шацький та ін.
Нова хвиля теоретичних та методичних досліджень шляхів активізації пізнавальної діяльності школярів почалась з кінця 50-х років і продовжується до нашого часу (К.Абульханова-Славська, Л.Аристова, М.Данилов, Б.Єсипов, Л.Калашникова, О.Камищенко, В.Кольцова, І.Лернер, В.Лозова, І.Огородников, П.Підкасистий, О.Савченко, І.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукіна та ін.).
Достатньо глибоко проблема активізації пізнавальної діяльності школярів висвітлюється і в зарубіжній педагогіці (Д.Берлін, Л.Уоклін, Г.Петренко, М.Дауні, А.Гемс, У.Девіс та ін.). У цих дослідженнях розкриваються основні напрямки формування пізнавальної активності шляхом удосконалення роботи вчителя, використання ним оптимальних методів навчання, реалізації індивідуального підходу, використання нових педагогічних технологій і т. ін.
Проте результативність у досягненні мети визначається не лише діяльністю вчителя, тому що суттєвий вплив на розвиток особистості молодшого школяра має сім’я. Саме в сім’ї дитина оволодіває моральними нормами суспільства, засвоює загальнолюдські цінності. Сімейне виховання виявляється у ставленні одне до одного, у сумісному розв’язанні проблем, загальному дозвіллі, спільній пізнавальній діяльності, спілкуванні тощо.
Спілкування основна умова розвитку дитини, важливий фактор формування її особистості. У будь-якому виді діяльності комунікація відображається у формі відношень, актів взаємодії та ін., адже у процесі спілкування відбувається обмін інформацією, ідеями, почуттями, роздумами, інтересами всім тим, що є набутком внутрішнього світу тих, хто спілкується. Через діалогічний зв’язок партнерів відбувається їхнє взаємозбагачення, тому що спілкування виконує важливу роль у становленні людини, в набутті нею соціального досвіду.
Сім’я як перша суспільна сходинка в житті дитини повинна сприяти вихованню її пізнавальних інтересів, волі, почуттів, розвивати мислення. Таким чином, однією з необхідних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу є сумісна діяльність школи і сім’ї, учня і батьків, спрямована на організацію пізнавального спілкування.
Аналіз психолого-педагогічних праць дозволяє виділити такі аспекти дослідження проблеми спілкування у науковій літературі:
1) загальнотеоретичне обґрунтування спілкування (Б.Ананьєв, О.Бодальов, Л.Буєва, Л.Виготський, М.Каган, О.Леонтьєв, П.Лесгафт, Б. Ломов, А.Макаренко, О.Маргуліс, Б.Паригін, В. Соковнін, К.Ушинський, П. Якобсон та ін.);
2) спілкування як педагогічна проблема (Ш.Амонашвілі, О.Бакін, О.Бодальов, І.Гребенніков, В.Грехнєв, В.Кан-Калік, Л.Капралова, О.Киричук, І.Комановський, А.Мудрик, В.Семиченко);
3) особливості спілкування в сім’ї (О.Бакін, Д.Годовикова, А.Добрович, В.Заслуженюк, М.Колодєзнікова, А.Макаренко, А.Маркова, І.Подласий, М.Стельмахович, В.Сухомлинський, А.Харчев, П.Щербань та ін.).
У дослідженнях М.Колодєзнікової, В.Семіченко, В.Кан-Каліка відзначається дефіцит спілкування дорослих з дітьми в сім’ї, що пояснюється різними чинниками. Наші дослідження (1997р.) підтверджують цей висновок. Так, з 1178 обстежених сімей 29,3% батьків молодших школярів спілкуються з дітьми менше години на добу. Серед причин такої ситуації батьки найчастіше називають відсутність вільного часу, хоча аналіз результатів опитування дітей свідчить, що час для спілкування при бажанні знайти можна. У той же час успішність розвитку розумових якостей дитини залежить від педагогічно цілеспрямованої сумісної діяльності суб’єктів спілкування.
Концептуальна ідея проведеного дослідження полягає в тому, що формування пізнавальної активності школяра розглядається як цілісний процес (В.Лозова), що передбачає можливість і необхідність активних гностичних дій у різних видах діяльності (навчально-пізнавальній, громадській, естетичній та ін.) та спілкування з учителями, батьками, однокласниками, старшокласниками, гуртківцями тощо, але за умови дидактично обґрунтованої технології розвитку активності особистості, яка передбачає вибір оптимальних методів, форм пізнавальної діяльності та організації спілкування.
Цілісний підхід до формування пізнавальної активності може не лише дати школярам поштовх до самостійного, творчого пізнання, але і сприяти оволодінню комунікативними уміннями, установленню моральних стосунків у спілкуванні. Разом з тим, для організації пізнавального спілкування в сім’ї необхідна цілеспрямована педагогічна підготовка батьків, стимулювання дітей до спілкування у процесі навчання. Таким чином, з опорою на положення про унікальну роль спілкування в розвитку особистості за умови педагогічно доцільної його організації в сім’ї було обрано тему нашого дослідження Формування пізнавальної активності молодших школярів у процесі організації їхнього спілкування з батьками”.
Обрана тема, актуальність та провідна ідея роботи зумовили об’єкт, предмет і мету дослідження. Так, об’єктом наукового розгляду визначається формування пізнавальної активності молодших школярів, а предметом організація спілкування батьків з молодшими школярами, спрямованого на формування їхньої пізнавальної активності.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити основні етапи підготовки батьків до спілкування з дітьми та педагогічні умови стимулювання взаємодії батьків з молодшими школярами для забезпечення розвитку їхньої пізнавальної активності.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Провести аналіз психолого-педагогічних праць з питань формування пізнавальної активності школярів і ролі спілкування в цьому процесі.
2. Науково обґрунтувати та експериментально перевірити основні етапи підготовки батьків до взаємодії з молодшими школярами з метою формування їхньої пізнавальної активності.
3. Визначити та експериментально перевірити педагогічні умови стимулювання молодших школярів до спілкування з батьками.
4. Підготувати методичні рекомендації для батьків, учителів з питань організації пізнавального спілкування в сім’ї молодшого школяра.
5. Розробити спецкурс для майбутніх учителів з проблеми організації спілкування в сім’ї молодшого школяра з метою формування їхньої пізнавальної активності.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що успішність організації спілкування батьків та молодших школярів з метою формування їхньої пізнавальної активності передбачає: а) реалізацію основних етапів підготовки батьків до взаємодії з молодшими школярами (цільово-мотиваційний, когнітивно-інструктивний, змістово-процесуальний, аналітико-корекційний); б) додержання умов стимулювання школярів до спілкування з батьками (усвідомлення дітьми значення спілкування в житті людини; визначення змісту спілкування).
Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять педагогічні, психологічні та філософські концепції про діяльність і спілкування особистості як основні фактори її розвитку, про сутність пізнання світу й активності суб’єкта в цьому процесі; теоретичні положення про розвиток людини залежно від впливу середовища; фундаментальні дослідження, що розкривають цілісність і системність педагогічного процесу.
Провідними у визначенні теоретичних основ дослідження були праці про системний підхід до вивчення оточуючого світу (В.Афанасьєв, І.Блауберг, Є.Юдін), педагогічних явищ і процесів (Т.Ільїна, Ф.Корольов, А.Куракін, Л.Новікова, Ю.Сокольніков та ін); про сутність активності людини, шляхи формування пізнавальної активності (Л.Аристова, М.Данилов, Б.Єсипов, Г.Костюк, В.Лозова, А.Маркова, М.Скаткін, І.Харламов, Т.Шамова, Г.Щукіна); про особливості розвитку молодших школярів (Д. Ельконін, Г.Костюк).
В основу наукового пошуку покладено також ідеї про роль середовища у формуванні школяра (Л. Божович, Л.Буєва), місце й роль спілкування в житті людини (О. Киричук, О.Леонтьєв, А.Мудрик, В.Соковнін, Д.Паригін) та вплив сім’ї на розвиток дитини (Ю.Азаров, К.Бардін, А.Макаренко, О.Савченко, В.Сухомлинський, Л.Капралова, Н.Калениченко).
Відповідно до визначених завдань і для перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження:
· теоретичні: аналіз наукової та навчально-методичної літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення основних понять;
· емпіричні: спостереження, анкетування, бесіди, методи експертних оцінок, тестування, педагогічне прогнозування, вивчення шкільної документації, аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності учнів, педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;
· статистичні (кількісний і якісний аналіз даних здійснювався з використанням методів математичної статистики).
Експериментальною базою дослідження стали загальноосвітні школи Дніпропетровської та Донецької областей. Дослідження проводилось протягом 1997-2001рр., у ньому брали участь 1273 учні, 246 учителів, 118 сімей початкових класів, з них у формуючому експерименті 60 учнів загальноосвітніх шкіл м.Краматорська (ЗОШ №16) та м. Слов’янська (ЗОШ №1).
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:
· уперше з позиції цілісного підходу до формування пізнавальної активності розроблено технологію педагогічно спрямованої організації спілкування батьків з молодшими школярами;
· науково обґрунтовано й експериментально перевірено етапи підготовки батьків до пізнавального спілкування з дітьми;
· виявлено й експериментально перевірено педагогічні умови стимулювання молодших школярів до пізнавальної взаємодії з батьками.
Особистий внесок автора полягає в науковому обґрунтуванні проблеми організації спілкування батьків і молодших школярів з метою формування їхньої пізнавальної активності, у розробці програми організації спілкування в сім’ї молодшого школяра, безпосередній організації та проведенні експериментальної роботи, забезпеченні програмою спілкування педагогів, батьків та дітей, у здійсненні експериментальної перевірки та аналізу результативності проведеного дослідження.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що статті, методичні рекомендації та компоненти розробленої програми Батьки запитують”, Діти запитують та повідомляють”, У вільну хвилинку” можуть використовувати вчителі початкових класів у своїй практичній діяльності з метою активізації пізнавальної діяльності учнів. Технологію організації взаємодії батьків і дітей, що пройшла експериментально-дослідну перевірку, доцільно реалізувати у процесі навчання та виховання молодших школярів. У педагогічних вищих навчальних закладах може застосовуватися розроблений автором спецкурс Особливості спілкування в сім’ї молодшого школяра”, упроваджений у Слов’янському державному педагогічному інституті. Теоретичні положення та практичні напрацювання, викладені в дисертації, доцільно використовувати студентам під час написання дипломних і курсових робіт.
Вірогідність та обґрунтованість основних положень і наукових результатів дослідження забезпечується опорою на фундаментальні психолого-педагогічні концепції пізнання та навчання, методологічною обґрунтованістю вихідних положень, комплексним застосуванням методів, адекватних завданням дослідження, узагальненням результатів дослідно-експериментальної роботи, яка тривала протягом 5-ти років, можливістю відтворення експерименту, обробкою даних методами математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. Основні висновки дослідження впроваджено у практику роботи вчителів початкових класів, систему підготовки й підвищення кваліфікації вчителів, а також включено до курсу лекцій з педагогіки для студентів Слов’янського державного педагогічного інституту. Основні результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях Слов’янського державного педагогічного інституту (м.Слов’янськ, 1998-2001 рр.), на міжнародній конференції з проблем педагогіки Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі”(м.Слов’янськ, 2000р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Реформування змісту освіти в початкових класах в контексті перебудови загальноосвітньої середньої школи” (м. Дрогобич, 2001р.), на регіональних науково-практичних конференціях у містах Слов’янську, Краматорську (1998-2001рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 одноосібних публікаціях, з них 8 у фахових виданнях. Загальний обсяг особистого внеску становить 4,1 друк. арк.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки.
Проведене дослідження дозволяє зробити основні висновки:
1. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що проблема формування пізнавальної активності в умовах сім’ї є надзвичайно актуальною, оскільки сім’я створює сприятливий психолого-педагогічний мікроклімат, оснований на біологічних контактах та близькості батьків з дітьми. Проте відчувається недостатність систематичного спілкування між батьками і дітьми, що веде до зростання конфліктності, труднощів у подоланні психологічних бар’єрів, обмеженості змісту спілкування. Дефіцит психолого-педагогічних знань та необхідних умінь негативно позначається на задоволенні потреб сучасної сім’ї у вихованні та навчанні дітей.
Розв’язанню поставлених завдань сприяла розроблена і науково обґрунтована технологія організації спілкування в сім’ї молодшого школяра з метою формування його пізнавальної активності, що вимагало педагогічно цілеспрямованої роботи як з батьками, так і молодшими школярами.
2. У виконаному дослідженні науково обґрунтовано й експериментально перевірено компоненти підготовки батьків до пізнавального спілкування з дітьми. До них належать: мотиваційно-стимулюючий, який забезпечує усвідомлення батьками значення спілкування, формування потреби взаємодії з дітьми; когнітивно-інструктивний, що передбачає систему роботи з батьками в оволодінні ними необхідними теоретичними знаннями й уміннями; змістово-процесуальний, пов’язаний з безпосереднім забезпеченням процесу пізнавального спілкування на основі розробленої програми Батьки запитують”; аналітико-корекційний, реалізація якого вимагає аналізу проведеної роботи й індивідуального коригування дій батьків.
3. Науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови стимулювання школярів до спілкування з батьками: а) усвідомлення дітьми значення спілкування; б) розробка змісту пізнавальної взаємодії молодших школярів з батьками, що знайшло відображення у програмах Діти запитують і повідомляють”, У вільну хвилинку”; в) оптимальний вибір форм спілкування дітей з батьками.
4. Експериментально доведено, що організація педагогічно цілеспрямованого спілкування батьків і молодших школярів сприяла:
· підвищенню рівня пізнавальної активності (в експериментальних класах кількість дітей з творчим рівнем пізнавальної активності зросла в 2,5 рази порівняно з контрольними класами; кількість дітей з репродуктивним рівнем зменшилась в контрольних і в експериментальних класах відповідно на 6,7% і 11,7%.);
· зміні характеру пізнавальних інтересів (спостерігали перехід ситуативного пізнавального інтересу в стійкий у 14% учнів експериментальних класів і у 3% учнів контрольних класів);
· підвищенню позитивних показників уваги (обсяг, концентрація, тривалість, продуктивність, інтегральна якість). В експериментальних класах вони в 1,3-2,1 рази вищі, ніж у контрольних;
· зростанню рівнів вербально-логічного мислення, короткочасної зорової пам’яті, а також покращенню психологічного мікроклімату шкільного колективу.
5. У ході експериментального дослідження виявлено різницю впливу батьків на хлопчиків і дівчаток молодших класів у спілкуванні:
· він був більш вагомим для формування пізнавальної активності дівчаток, які охоче спілкувалися з матір’ю з проблем школи, побуту. Хлопчики у спілкуванні частіше виявляли інтерес, не пов’язаний зі шкільними питаннями;
· згідно з результатами кореляційного аналізу, представленого в додатку Д дисертації, у дівчаток більш висока успішність навчання, більша стабільність міжособистісних стосунків, адекватна оцінка своєї діяльності. У хлопчиків спостерігалося зростання обсягу уваги, рівня мислення, але їхня вдоволеність міжособистісними стосунками у класі з віком знижувалась.
6. Експериментально доведено взаємозв’язок виховного потенціалу сім’ї і показників рівнів сформованості пізнавальної активності молодших школярів. У сім’ях з високим виховним потенціалом вищі показники рівнів пізнавальної активності й пізнавального інтересу, більш висока успішність. Визначено, що у хлопчиків цей взаємозв’язок більш значущий. Стосовно ж вікових показників цих зв’язків, то у других класах виховний потенціал сім’ї більше впливає на пізнавальну активність й успішність навчання, меншою мірою на грамотність, обсяг уваги і рівень мислення. У третіх класах відчутним був вплив на мислення, пізнавальну активність та успішність навчання, слабшим на увагу, емоційний стан, пізнавальний інтерес і грамотність. У четвертих класах більш помітним був вплив на увагу, мислення, емоційний стан і грамотність.
7. Експериментально виявлено основні фактори, які необхідно враховувати у процесі формування пізнавальної активності: виховний потенціал сім’ї, успішність школяра в навчанні, вихідний рівень пізнавальної активності, характер мотивів, пізнавальних інтересів, концентрація і якість уваги; фактор вікового розвитку, пов’язаний з рівнем мислення, адекватністю самооцінки, пізнавальними емоціями, міжособистісні стосунки у класі, дітей і вчителя, дітей і батьків, батьків і дітей, учителя і батьків.
Проведене дослідження не вичерпує обрану проблему. Перспективним може бути її подальше вивчення з точки зору розвитку активності підлітків і старшокласників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности.-М.: Наука, 1989.-С.110-134.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности.-М.: Наука, 1980.-335с.
3. Азаров Ю.П. О воспитании общественной активности и самостоятельности // Народное образование.-1962.-№3.-С.68-72.
4. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: Учеб.пособие / Г.И.Щукіна, В.Н.Липник, А.С.Роботова и др. /Под ред.Г.Щукиной. -М.: Просвещение, 1984.-176с.
5. Амонашвили Ш.А. Единство цели: Пособие для учителя.-М.: Просвещение, 1987. -206с.
6. Амонашвили Ш.А. Как живете дети?: Пособие для учителя.-М.: Просвещение, 1986. -175с.
7. Амонашвили Ш.А. Сделать обстоятельства человеческими: эксперимент проводится в классе // Учительская газета, 1985. - 1 мая.
8. Ананьев Б.Г. Очерки психологии.-М.: АПН РСФСР, 1945.-158с.
9. Ананьев Б.Г. Познавательные потребности и интересы // Уч. зап. Ленинградского гос. ун-та.-1959.-№ 265.-С.14.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания.-Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1968.-340с.
11. Андреева Г.М. Социальная психология.-М.: Изд-во МГУ, 1980. 416с.
12. Андреева Г.М., Яноушек Я. Основные направления воздействия общения на совместную деятельность.-М.: Изд-во МГУ, 1987.-С.6-20.
13. Аристова Л.П. Активность учения школьников.-М.: Просвещение, 1968.-139с.
14. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление.-М.: Политиздат, 1981.-432с.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса.-М.: Просвещение, 1982.-192с.
16. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. -К.: Веселка, 1998.-334с.
17. Бакин А.И. Формирование познавательных интересов у подростков в семье: Дисс....канд.пед.наук: 13.00.01.-К., 1981. -171с.
18. Бардин К.В. Если ваш ребенок не хочет учиться.М.:Просвнщение, 1980.-96с.
19. Бардин К.В. Как научить детей учиться: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1987.-111с.
20. Бардин К.В. Чтобы ребенок успешно учился: Педагогический всеобуч родителей.-М.: Педагогика, 1988.-167с.
21. Бендат Дж., Пирсон К. Прикладной анализ случайных данных. М.:Мир, 1989. - 540с.
22. Бехтерев В.М. Вопросы воспитания в возрасте первого детства. СПб: Типография П.П.Сойкина, 1909.-С.5-7.
23. Бехтерев В.М. Данные эксперимента рефлексологии // Новое в рефлексологии и физиологии нервной системы. -М.:Госиздат, 1925.-С.334-337.
24. Благуш П. Факторный анализ с обобщениями. М.:Финансы и статитика, 1989. 248с.
25. Блауберг И.В. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности.-М.: Наука, 1969.-48с.
26. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения:В 2 т.-М.: Педагогика.-1979.-Т.2:Память и мышление.-400с.
27. Богоявленский Д.Н.Формирование приемов умственной работы учащихся как путь развития мышления и активизации учения // Вопросы психологии.-1962.-№4.-С.74-82.
28. Бодалев А.А. Кричевский Р.А. Общение и формирование личности школьников. Опыт экспериментальных психологических исследований.-М.: Педагогика, 1987.-152с.
29. Бодалев А.А. Личность и общение.-М.: Педагогика, 1983.-270с.
30. Бодалев А.А. Психология личности.-М.: Изд-во МГУ, 1988.-188с.
31. Бодалев.А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологии.-1994. -№1. -С.22.
32. Божович Л.И. Избранные психологические труды. // Под ред. Д.И.Фельдштейна. -М.: 1995.-С.37, 53.
33. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологическое исследование-М.: Просвещение, 1968. 464с.
34. Бойко В.Г. Скарби мудрості.-К.: Рад.школа, 1966.-212с.
35. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности.-М.:Изд-во Моск.ун-та, 1968. -268с.
36. Булашов Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.-К.: Довіра, 1993.-304с.
37. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Книга для учителя.-М.: Просвещение, 1984.-64с.
38. Буш Р., Мостеллер Ф. Стохастические модели обучаемости. М.:Физмазгиз, 1962. 540с.
39. Вихрущ В.О. Природознавство в цифрах і фактах.Довідник для вчителів та учнів початкових класів.-Тернопіль: Богдан”, 1998.-96с.
40. Возрастная и педагогическая психология: Учебное пособие / В.В.Давыдов, Т.В.Драгунова, Л.Б.Ительсон и др. /Под ред А.В.Петровского.-М.:Просвещение, 1979. 288с.
41. Волков К.Н. Психология о педагогических проблемах: Книга для учителя.-М.: Просвещение, 1981.-128с.
42. Волошин О.М.Цікаві завдання з природознавства 3(2)клас.-Тернопіль: Підручники @ посібники, 1997.-48с.
43. Всемирная география.Ч.1.Земля на которой мы живем / Авт.и сост.Дженни Тайлер, Лайза Уоттс, Кэрол Боуир, Рома Трендл, Аннабел Уоррендер.-М.: Росмэн”, 1998.-165с.
44. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики: Учебное пособие.-М.: Изд-во УРАО, 2000.-614с.
45. Выготский Л.С. Детская психология / Под ред.Эльконина Д.Б.-М.: Педагогика, 1984.-432с.
46. Выготский Л.С. Педагогическая психология.-М.:Педагогика, 1996.- 480с.
47. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т./Под ред. А.М.Матюшкина.-М.:Педагогика, 1983. Т.3:Проблемы развития психики. 368с.
48. Гаврилова Т.П. Учитель и семья школьника.-М.: Знание, 1988.-80с.
49. Гальперин П.Я. Введение в психологию.-М.: Изд-во Моск.ун-та, 1976. 150с.
50. Ганелин Ш.И. Педагогические основы премственности учебно-воспитательной работы в 1У-У классах.-М.: АПН РСФСР, 1965. 280с.
51. Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся общеобразовательной школы: начальное и среднее звено. Изд.3-е. Киев НПЦ, Перспектива, 1995. 38с.
52. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как?-М.: ЧеРо, 2001.-240с.
53. Годовикова Д.Б. Соотношение активности детей в общении со взрослыми и в исследовании новых предметов // Общение и его влияние на развитие психики дошкольника / Под ред.М.И.Лисиной.М., 1974.-С.162-180
54. Горшкова В.В. Межсубъектные отношения в педагогическом процессе: Дис докт.пед.наук-СПб., 1992.-С.153.
55. Гребенников И.В. О воспитательном потенциале семьи // Сов. педагогика.-1981.№1.-С.36-42.
56. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб.пособие.-М.: Просвещение, 1991.-156с.
57. Гребенников И.В. Повышение педагогической культуры родителей как основа совершенствования семейного воспитания школьников. Автореф.дис.канд.пед.наук.-М., 1971. 349с.
58. Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя.-М.: Просвещение, 1985.-176с.
59. Грехнев В.С. Культура педагогического общения.: Кн.для учителя.-М.: Просвещение, 1990.-142с.
60. Давыдов В.В., Эльконин Д.Б., Маркова А.К. Основные вопросы современной психологии детей младшего школьного возраста // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии.-М.: Педагогика, 1978.-С.180-205.
61. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения // Советская педагогика.-1961. -№ 8. -С.32-42.
62. Дистервег А. Правила обучения, касающиеся учителя. -Избр.пед.соч.-М.: Учпедгиз, 1956.-374 с.
63. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения.-М., 1987.-207с.
64. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство.-М.: Знание, 1980. 159с.
65. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес.-М.: Знание, 1984.-80с.
66. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности.-М.: Дом педагогики.-208с.
67. Елканов С.Б. Основи профессионального самовоспитания будущего учителя: Учеб.пособие.-М.: Просвещение, 1989.-189с.
68. Есипов Б.П. Воспитание мышления учащихся в процессе обучения в начальной школе // Советская педагогика.-1946.-№6.-С.21-37.
69. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках.-М.: Учпедгиз, 1961. 239с.
70. Жовнір-Коструба С.С., Жовнір-Іватьо О.Д., Чиста криниця: Читанка для 3 кл.трирічної та 4 кл чотирирічної поч.школи.К.: АртЕк, 1995.-336с.
71. Жутикова Н.В. Психологические уроки обыденной жизни: Беседы психолога: Книга для учителей и родителей.-М.: Просвещение, 1990.-256с.
72. Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении.-М.: Учпедгиз, 1960.-311с.
73. Заслуженюк В.С., Семиченко В.А. Родители и дети. Взаимопонимание или отчуждение?: Книга для родителей.-М.: Просвещение, 1996.- 190с.
74. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка.-М.: Просвещение, 1986.-128с.
75. Зимняя И.А. Педагогическая психология.-М.: Логос, 1999. 378 с.
76. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події старовини.-К.: Молодь, 1989.-С.304.
77. Игошев К.Е., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа.-М.: Юрид.лит., 1989.-447с.
78. Ильин В.С. Проблемы воспитания потребности в знании у школьников: Дис...докт.пед.наук.-М.: 1971.-595с.
79. Ильин В.С. Формирование личности школьников: Целостный процесс. М.:Педагогика, 1984. - 144с.
80. Ильина Т.А. Структурно-системный подход в обучении.-М.: Знание, 1972.-72с.
81. Ильина Т.А. Структурно-системный подход к исследованиям педагогических явлений // Результаты новых исследований в педагогике.-М., 1977.-С.3-18.
82. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода.-К.:Наукова думка, 1996.-189с.
83. Каган М.С. Человеческая деятельность: Опыт системного анализа.-М., 1974.-328с.
84. Калашникова Л.Н. Формирование познавательной активности школьников в процессе их общения во внеурочной деятельности: Дисканд.пед.наук.-Харьков, 1986.-153с.
85. Калениченко Н.П. Взірець сімейного виховання (Ульянови: батьки і діти).-К.: Знання, 1990.-48с.
86. Камищенко А.П. Развитие познавательной активности младших школьников в процессе обучения (на материале уроков украинского языка в школах с украинским языком обучения): Дис....канд.пед.наук: 13.00.01.- К., 1985.-231с.
87. Кан-Калик В.А. Грамматика общения.-М.: Роспедагенство, 1995. -108с.
88. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Книга для учителя.-М.:Просвещение, 1987.- 190с.
89. Капралова Л.И. Работа классного руководителя с родителями.-М.: Просвещение, 1980.- 190с.
90. Карнеги Д. Как быть счастливым в семье.-Минск: Парадокс, 1997.-431с.
91. Киричук А.В. Формирование у учащихся активной жизненной позиции.-К.: Рад.школа, 1983.-136с.
92. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів.-К.: Рад.школа, 1982.-128с.
93. Кирпа Г.М., Стрілько В.В. Андрійкова книжка. Уроки гарної поведінки: Пробний посібник для учнів 2 класу.-К.: Освіта, 1992.-256с.
94. Ковалев С.В. Психология семейных отношений.-М., Педагогика.1987.- 160с.
95. Коваль Н.С., Бондаренко Л.С. Природа навколо нас. Дидактичні матеріали до підручника з природознавства 3(2).-К.: Веселка, 1998.-80с.
96. Коган В.З. Понятие активности личности” как категория социальной психологии // Некоторые проблемы личности.-М.:Наука, 1971.-С.131-145.
97. Колодезникова М.Г. Дидактические возможности семьи и их использование в школьной практике.-Якутск, 1993.-С.37-43.
98. Колодєзнікова М.Г. Великі навчальні можливості.-Якутськ.-С.109.
99. Кольцова В.А. Общение и познавательные интересы // Познание и общение.-М.: Наука, 1988.-С.10-33.
100. Комановский И.В. Общение в семье как важнейшая педагогическая проблема //Взаимодействие школы, семьи и общественности в коммунистическом воспитании подрастающего поколения.-Ярославль: ЯГПИ, 1977.- 81с.
101. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения в двух томах.-Т.1.-М.: Педагогика, 1982.-656с.
102. Кондратюк В.Н. Взаимодействие семьи и школы в нравственном воспитании младшего школьника:Дисканд.пед.наук: 13.00.01.-М., 1988.- 285с.
103. Концепция общего среднего образования как базового в единой системе непрерывного образования: Проект. -М.: Б.И., 1988.- 62с.
104. Королев Ф.Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогических исследованиях // Советская педагогика, 1970.-№9.-С.103-115.
105. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий: Кн.для учителя: Из опыта работы.-М.: Просвещение, 1989.-158с.
106. Костюк Г.С. Избранные психологические труды.Под ред.Л.Н.Прокопченко.-М.: Педагогика, 1988.-301с.
107. Костюк Г.С., Менчинская Н.А., Смирнов А.А. Актуальные задачи школы и проблемы психологии обучения // Вопросы психологии.-1963.-№5.-С.48-60.
108. Кравцов Г.Г. Личность формируется в семье // Дошк.восп.- 1991.- №2.- С.66-70.
109. Крупская Н.К. Избранные педагогические произведения.-М: Изд-во АПН РСФСР, 1948.-С.
110. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников: Книга для учителей.-М.: Просвещение, 1976.-303с.
111. Кудрявцев Т.В. Некоторые психолого-дидактические вопросы проблемного обучения // Советская педагогика.-1967.-№8.-С.61-72.
112. Кузнецова А.Ф. Проблемно-поисковые домашние задания как средства формирования познавательных интересов учащихся: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1983. 14с.
113. Кузнецова Л.В. Гармоничное развитие личности младшего школьника: Книга для учителя.-М.: Просвещение, 1988.-222с.
114. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения.-М.: Высшая школа, 1990.- 117с.
115. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: Учебник для студ.сред.и высш.пед.учеб.заведений-М.: Издательский центр «Академия», 1999.-232с.
116. Куракин А.Т., Новикова Л.И. О системном подходе к исследованию проблем воспитания //Советская педагогика, 1970.-№10.-С.96-106.
117. Левитов Н.Д. Способности и интересы.-М.: Изд.АПН РСФСР, 1962.-306с.
118. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст.-М.: Педагогика, 1972. 279с.
119. Леонтьев А.А. Педагогическое общение.-М., Знание, 1979. 47с.
120. Лернер И.Я. Качества знаний учащихся. Какими они должны быть?-М.: Знание, 1978.-47с.
121. Лернер И.Я. О построении логики дидактического исследования //Советская педагогика.-1970.-№5.-С.106-119.
122. Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание ребенка и его значение.-М.:Педагогика, 1991. - 174с.
123. Лийметс Х.И. Групповая работа на уроке.-М.:Знание, 1975. - 64с.
124. Лийметс Х.И. Понятие общения и воспитания //Проблемы общения и воспитания.-Тарту, 1974.-С.5-12.
125. Лисина М.И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками // Вопр.психологии.1982.-№4.-М.- С.18-36.
126. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення.Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.: Ексоб”, 1999.- 303с.
127. Лозова В.І, Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник.-Харків: ХГУ, 1997. 338с.
128. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів.-Харків: Основа, 1990.-120с.
129. Лозова В.І. Поняття активність особи” як категорія педагогіки // Радянська школа.-1982.-№2.-С.17-22.
130. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів.-Харків: ОВС”, 2000.-164с.
131. Лозовая В.И., Калашникова Л.Н. Формирование познавательной активности в процессе организации общения школьников.-Харьков: Харьк.пед.инст.-1989.-120с.
132. Лозовая В.И. Сущность и виды активности личности школьника //Формирование общественной и трудовой активности учащейся молодежи.-Сумы, 1984.-С.23-24.
133. Лозовая В.И. Сущность понятия активность личности” в педагогике // Методологические проблемы развития советской педагогики в условиях осуществления реформы школы.-М., 1984.-С.184-186.
134. Лозовая В.И., Троцко А.В. Познавательная активность как педагогическая проблема // Советская педагогика.-1989.-№11.-С.25 31.
135. Ломов Б.Ф. Категория общения и деятельности в психологии // Вопросы психологии.-1979.-№8.-С.34-37.
136. Ломов Б.Ф. Особенности познавательных процессов в условиях общения // Психологический журнал.-1980.-№5.-С.26-42.
137. Ломов Б.Ф., Беляева А.В. Психологические исследования общения.-М.: Наука, 1985.- 344с.
138. Макаренко А.С. Деякі висновки з педагогічного досвіду.Твори в 7-ми томах.-К., 1954.-Т.5.-109с.
139. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей.-Пед.сочинения в 8-ми т. Т.4. М.:Педагогика, 1984.-С.59-116.
140. Макаренко А.С. Пед.сочинения: В 8 т.-М.:Педагогика, 1985.-Т.5:Книга для родителей.- С.8-237.
141. Макаренко А.С. Разговор о воспитании.-Пед.сочинения в 8-ми т. Т.4. М.:Педагогика, 1984. С.35 36.
142. Макаренко А.С. Семья и воспитание детей.-Пед.сочинения в 8-ми т. Т.4. М.:Педагогика, 1984. С.211 224.
143. Макаренко А.С. Что значит воспитать ребенка.-Пед.сочинения в 8-ми т. Т.4. М.:Педагогика, 1984. С.364 365.
144. Макарова Л.М., Нечай Л.Д. Розвиток творчої уяви молодших школярів на уроках рідної мови // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник: Вып.VII.-Славянск: СГПИ, 2000.