ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВІСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-ПРИКОРДОННИКІВ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-ПРИКОРДОННИКІВ УКРАЇНИ

13
1.1. Методологія і бібліографія наукового дослідження питань правосвідомості …………………………………………………………….
13
1.2. Поняття і сутність правосвідомості особистості на прикладі військовослужбовця-прикордонника України .………………………….
26
1.3. Функції правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України ………………………………………………….
51
Висновки ……………………………………………………………… 58
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА І РІВЕНЬ ПРАВОСВІДОМОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-ПРИКОРДОННИКІВ УКРАЇНИ
61
2.1. Структура правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України …………………………
61
2.2. Рівень правосвідомості військовослужбовців-прикордонників строкової служби…… …………………………………..
81
2.3. Рівень правосвідомості військовослужбовців за контрактом
95
Висновки ……………………………………………………………… 103
РОЗДІЛ 3. ЗАВДАННЯ, МЕТА Й ЗМІСТ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ-ПРИКОРДОННИКІВ УКРАЇНИ.

106
3.1. Поняття, мета і завдання правового виховання військовослужбовців-прикордонників…………………………………...
106
3.2. Форми, методи та засоби правового виховання військовослужбовців-прикордонників……….. …………………………
133
Висновки ……………………………………………………………… 161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………….. 164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………… 174

ДОДАТКИ ……………………………………………………………. 190
Додаток А. Анкета для проведення соціологічного опитування військовослужбовців-прикордонників строкової служби ……………
191
Додаток Б. Анкета для проведення соціологічного опитування військовослужбовців-прикордонників за контрактом ………………….
199
Додаток В. Доповнення до розділу Y “Виховна робота” статуту Прикордонних військ з охорони державного кордону України. Частина ІІ. Прикордонна застава ………………………………………….

207

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Зміна воєнно-політичної обстановки на державному кордоні, перегляд концептуальних підходів до охорони державного кордону України та реалізація стратегії достатності в забезпеченні прикордонної безпеки держави обумовлює реформування Прикордонних військ України у Державну Прикордонну Службу України*. Створена на базі Прикордонних військ, ця структура є правоохоронним органом спеціального призначення, на який покладається виконання двох головних функцій – забезпечення недоторканності державного кордону України та охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Безпосередніми виконавцями вказаних функцій на державному кордоні є військовослужбовці-прикордонники строкової служби та за контрактом ДПСУ в складі прикордонних нарядів. Очевидно, що військовослужбовці-прикордонники як співробітники нового правоохоронного органу, для виконання службово-оперативних завдань повинні мати такий рівень правосвідомості і правової культури, який би забезпечував належне виконання поставлених перед ними службово-оперативних завдань.
Актуальність теми обумовлена й тим, що на сьогодні виконання військового обов’язку в ДПСУ, як особливого виду державної діяльності, потребує від військовослужбовців-прикордонників свідомої законослухняної поведінки та знань великої кількості нормативно-правових актів. Про це йдеться у положеннях військових статутів Збройних Сил України та статутах Прикордонних військ з охорони державного кордону України.
Належний рівень правосвідомості військовослужбовців-прикордонників забезпечить якісне виконання службово-оперативних завдань в умовах складної та динамічної обстановки на державному кордоні:
подальше перетворення державного кордону в один з головних об’єктів організованої злочинності та іншого роду криміногенних елементів, зростання економічної злочинності на кордоні (контрабанда, незаконний обіг наркотичних речовин, зброї, крадених автомобілів, а також контрабанда людей);
переорієнтація міжнародних каналів переміщення контрабанди, у тому числі наркотичних засобів на маршруті Південно-Східна Азія – Західна Європа, з балканського на український напрямок;
зміни у тактиці та технічному забезпеченні дій нелегальних мігрантів – зростання кількості групових (до 115 осіб) порушень кордону, використання новітніх засобів зв’язку, спостереження та транспорту, що потребує зосередження додаткових сил та засобів для їх затримання;
активізація діяльності злочинних угруповань щодо втягування у протиправну діяльність на державному кордоні військовослужбовців Прикордонних військ, поширення спроб підкупу та морального тиску на прикордонників і членів їх сімей;
Аналіз причин подальшого зростання кількості правопорушень, скоєних особовим складом ПВУ, свідчить про те, що рівень правової свідомості та правової культури деяких військовослужбовців, у тому числі посадових осіб, залишається невисоким. Прояви правового нігілізму окремих військовослужбовців як у службовій діяльності, так і в громадському житті, призводять до скоєння злочинів, надзвичайних подій, інших правопорушень, які негативно впливають на морально-психологічний стан особового складу та підривають авторитет Прикордонних військ в очах громадськості. Допускаються викривлення дисциплінарної практики, залишає бажати кращого виконавська дисципліна [26, с. 1].
Одними з головних причин такого становища є: традиційна недооцінка необхідності формування правосвідомості та правової культури у військовослужбовців-прикордонників; відсутність в Прикордонних військах (нині в ДПСУ) стійкої системи формування правосвідомості та правової культури у даної категорії військовослужбовців; слабка орієнтація воїнів на роботу з підвищення рівня своїх правових знань.
Розбудова України як незалежної правової держави, кардинальні зміни, що відбуваються у всіх сферах життя, визначають широку потребу виховання нового покоління свідомих громадян, патріотів нації, держави, захисників її кордонів, удосконалення системи освіти та виховання, у тому числі військових кадрів. Мова йде як про вдосконалення організаційної структури та змісту навчально-виховного процесу в ДПСУ, так і про необхідність формування всебічно розвиненої особистості військовослужбовця-прикордонника як члена громадянського суспільства.
Сутність наукового завдання полягає у науковій розробці поняття, сутності, змісту, функцій саме правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України, форм, методів і засобів їх правового виховання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках науково-дослідної роботи “Фахівець” (220-0065 К “Удосконалення підготовки особового складу у світлі Концепції підготовки ПВУ до 2005 року”) Науково-дослідного інституту Прикордонних військ України, про що свідчить акт про реалізацію результатів наукових досліджень № 58 від 3.06.2002 р.
Об`єктом дослідження є правосвідомість особистості військовослужбовців-прикордонників України.
Предметом дослідження є поняття, структура, механізм, функції, рівень, та процес формування правосвідомості особистості військовослужбовців-прикордонників України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукова розробка і обґрунтування поняття, сутності, змісту, функцій правосвідомості військовослужбовців-прикордонників, форм, методів і засобів їх правового виховання.
Завдання дослідження:
проаналізувати існуючі підходи до питання про поняття, структуру, функції правосвідомості особистості;
виявити об’єм та зміст правових знань, які мають військовослужбовці-прикордонники, визначити рівень їх правосвідомості;
розробити модель професійної правосвідомості військовослужбовця-прикордонника;
з’ясувати та конкретизувати мету, завдання, принципи правового виховання військовослужбовців-прикордонників;
теоретично обґрунтувати засоби, форми, методи, які використовуються у правовому вихованні цієї категорії військовослужбовців;
сформулювати практичні рекомендації для запровадження у процес правового виховання військовослужбовців ДПСУ.
Методами дисертаційного дослідження є:
а) загальнофілософський діалектичний метод, за допомогою якого правосвідомість військовослужбовців-прикордонників розглядається як явище, яке визначається природою людини та умовами її життєдіяльності, пов’язане з іншими формами свідомості та обумовлює поведінку людини, постійно розвивається та якісно оновлюється;
б) загальнонаукові методи: явище і суть, аналіз і синтез, форма і зміст, конструктивно-критичний підхід. За допомогою системно-структурного методу правосвідомість прикордонника розглянуто як систему елементів та досліджено структуру цієї системи. На підставі функціонального методу запропоновано варіант внутрішнього функціонування механізму правосвідомості на прикладі військовослужбовця ДПСУ. За допомогою порівняльного методу проводилось розмежування правосвідомості та правової культури і визначено спільні та відмінні ознаки; спеціально-юридичний метод сприяв визначенню ознак правосвідомості військовослужбовців-прикордонників та формулюванню цього поняття. Метод екстраполяції дозволив шляхом прямих аналогій накопичений юридичною наукою досвід правовиховної роботи впровадити до розглядуваної категорії військовослужбовців.
в) спеціальні та прикладні методи. Зокрема за допомогою конкретно-соціологічного і статистичного методу отримані кількісні та якісні оцінки правосвідомості військовослужбовців-прикордонників України, проаналізовані статистичні дані щодо кількості вчинених правопорушень; використовуючи анкетування та інтерв’ювання отримано відомості про рівень та зміст правосвідомості військовослужбовців ДПСУ.
У дисертації використані положення, категорії та поняття, розроблені:
по-перше – дорадянськими вченими-юристами Л. І. Петражицьким, В. Л. Крюковським, М. М. Товстоплясом, М. М. Коркуновим;
по-друге, радянськими та сучасними вітчизняними вченими які досліджували питання суспільної правосвідомості серед яких Бельський К. Т., Бура Н. А., Бойков А. Д, Козюбра М. І, Лукашева Є. А., Назаренко Є. В., Оборотов Ю. Н., Остроумов Г. С., Потопейко Д. А., Рабінович П. М., Ратинов А. Р., Рябко И. Ф, Сапун В. А., Сокуренко В. Г., Фарбер И. Є. та інші;
по-третє, українськими вченими-юристами, які досліджували питання формування правосвідомості та правового виховання –Головченко В. В., Грошевой Ю. М., Зенін В. П., Котюк В. О., Крижанівський А. Ф., Оксамитний В. В., Сливка С. С., Соколов Н. Я., Темченко В. І. Хохряков Г. Ф. та ін.;
по-четверте, радянськими та зарубіжними вченими в галузі соціології права, психології та педагогіки – Кальман Кульчар, Рубінштейн С. Л., Макаренко А. С., Ушинський К. Д. та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором зроблено спробу комплексного аналізу питань формування правосвідомості військовослужбовців-прикордонників України. За характером, сутністю і змістом дане дисертаційне дослідження є першим в Україні, у якому досліджуються питання змісту, структури, рівня та обсягу, функцій і механізму внутрішнього функціонування правосвідомості саме військовослужбовців-прикордонників.
У дисертації висвітлено ряд нових або таких, що мають елементи новизни, положень та висновків.
1. Обґрунтовано функціонування професійної правосвідомості військовослужбовців-прикордонників, яка обумовлена специфікою їх діяльності по забезпеченню державної безпеки і захисту державного кордону України.
2. Визначено професійну правосвідомість військовослужбовця-прикордонника, як оціночне відображення специфіки нормативно-правового регулювання у сфері здійснення його оперативно-службової діяльності, що формується на основі психічних, інтелектуальних, емоційних і вольових процесів і станів, має здатність до збагачення внаслідок вільної взаємодії з іншими формами свідомості та здійснює регулюючий вплив на його поведінку при виконанні обов’язків по охороні державного кордону України.
3. Дістали подальшого розвитку наукові положення елементів структури моделі професійної правосвідомості військовослужбовця-прикордонника (нормативно-правовий, культурно-правовий, діяльнісно-правовий): по-перше, (нормативно-правовий елемент) мінімум професійних правових знань чинного законодавства у сфері охорони державного кордону:
1) Закон України “Про Державний кордон України”;
2) Закон України “Про Державну прикордонну службу України”;
3) Статті 201, 305, 331, 332, 419 Кримінального кодексу України;
4) Статті 185-10, 202, 204-1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення;
5) Вимоги Статуту Прикордонних військ з охорони державного кордону України;
по-друге, (культурно-правовий елемент) – формування усталених поглядів і мотивацій які детермінують його культуру до виконання обов’язку захисника кордону, на основі усвідомлення значущості забезпечення державної безпеки, охорони суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України,
по-третє, (діяльнісно-правий елемент) – готовність військовослужбовця-прикордонника за будь-яких умов виступити на захист державного кордону України і належним чином виконати обов’язок по забезпеченню державної безпеки і захисту державного кордону України.
4. Подальшого розвитку набули накові положеня щодо проміжної і кінцевої мети правового виховання військовослужбовців-прикордонників: а) проміжною метою правового виховання цієї категорії військовослужбовців є: набуття необхідних професійних правових знань; формування поваги до правового закону, відданості конституційному обов’язку, Військовій присязі, народу України; формування вмінь застосовувати норми права в конкретних службово-оперативних ситуаціях; зміцнення на конституційній основі єдиноначальності, правопорядку і військової дисципліни; попередження нестандартних відносин і злочинів серед військовослужбовців-прикордонників; б) кінцевою метою правового виховання військовослужбовців-прикордонників є підвищення їх правової свідомості і правової культури, формування поваги до виконання обов’язку захисника кордонів нашої держави на підставі глибокого усвідомлення державної незалежності і призначення ДПСУ у справі забезпечення безпеки держави.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації використовуються при викладанні курсу “Військове право” у навчальному процесі Національної академії Прикордонних військ України, що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових досліджень від 11 лютого 2003 року. Висновки і положення дисертації використані у науково-дослідній роботі “Фахівець” Науково-дослідного інституту Прикордонних військ України (акт про реалізацію результатів наукових досліджень № 58 від 3 червня 2002 року).
Апробація результатів дисертації проводилась на міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів на юридичному факультеті Хмельницького інституту регіонального управління і права на тему “Актуальні проблеми правознавства очима молодих учених” 29–30 квітня 2002 року; на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів на юридичному факультеті Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника на тему “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” 20 квітня 2001 року; на науково-практичній конференції на тему “Актуальні проблеми правознавства” 28 лютого 2001 року у юридичному інституті при Тернопільській академії народного господарства; на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. За темою дослідження видано п’ять публікацій у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Період виникнення та розвитку поняття правосвідомості в нашій юридичній науці можна розділити на три етапи. Перший – розвиток категорії правосвідомість в дорадянський період в роботах Л. І. Петражицького, М. М.. Коркунова, В. Я. Крюковського, М. М. Товстопляса, які правосвідомість розглядали як форму існування інтуїтивного права. Другий – дослідження соціалістичної правосвідомості в межах марксистсько-ленінської теорії держави і права в радянську добу. Правосвідомість на цьому етапі була запорукою просування соціалістичного суспільства шляхом до комунізму. Правова свідомість визначалась як засіб зміцнення соціалістичної законності, як сума поглядів, ідей, уявлень робітничого класу і всіх трудящих мас про соціалістичне право і законність, про право і законність експлуататорського суспільства, про розвиток і призначення діючого права в суспільному житті громадян і їх об’єднань, про практику здійснення правових норм і шляхів укріплення соціалістичної законності, як історично якісно новий, вищий тип суспільної правосвідомості, яка визначається відношенням робітничого класу, всіх трудящих до права як сума “поглядів класу чи всього суспільства на те, що є право і що не є право. Згодом у визначенні правосвідомості виділяють як галузі правову ідеологію та правову психологію, зазначають раціональні та класові ознаки правосвідомості, встановлюють пріоритет правової ідеології держави, виділяють як структурні елементи соціалістичної правосвідомості суспільну, групову та індивідуальну правосвідомість. Пізніше сформулювали “інформаційну” модель та запропонували виділяти в правосвідомості законодавця три елементи: пізнавальний, оціночний, вольовий.
Напередодні і після розпаду Радянського Союзу на цілий ряд незалежних суверенних держав марксистсько-ленінська теорія держави і права втратила свій домінуючий вплив на юридичну науку та позбавила її ідеологічних нашарувань і заборон. З проголошенням Акта державної незалежності України, прийняттям нової Конституції, яка проголосила Україну незалежною, демократичною, правовою державою, розпочався третій етап розвитку наукових досліджень правосвідомості без партійних і класових ознак. Вчені отримали нові можливості для наукового і творчого пошуку. Правосвідомість стали визначати як правові знання, переконання, уявлення, ідеї, настрої, почуття людей до правової діяльності, як правову дійсність у формі юридичних знань та оціночних відношень до права, практики його реалізації, як сукупність уявлень, переконань, оцінок, настроїв та почуттів людей до права і державно-правових явищ, як об’єктивно існуючий набір взаємопов’язаних ідей, емоцій, які виражають відношення суспільства, груп, індивідів до права. З точки зору філософської та психологічної науки, індивідуальну правосвідомість особи визначають як форму відображення правових явищ, яка включає в себе психічні, інтелектуальні, емоційні й вольові процеси і стани: знання діючого права і законодавства, правові вміння і навички, правове мислення, правові емоції і почуття, правові орієнтації, позиції, мотиви, правові переконання і установки, які систематизуються в прийнятих рішеннях і направлені на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності й поведінки у сфері правовідносин. Правосвідомість формується і через інформацію як координаційну систему багатовимірності одержання, використання, поширення та зберігання інформації у правовому полі, що характеризує ставлення працівника до правової дійсності та встановлення об’єктивної істини. На сьогодні процес досліджень питань правосвідомості триває.
2. Специфіка діяльності прикордонників по забезпеченню державної безпеки і захисту державного кордону України обумовлює функціонування професійної правосвідомості військовослужбовців-прикордонників.
1. Професійна правосвідомість військовослужбовця-прикордонника є оціночне відображення специфіки нормативно-правового регулювання у сфері здійснення його оперативно-службової діяльності, що формується на основі психічних, інтелектуальних, емоційних і вольових процесів і станів, має здатність до збагачення внаслідок вільної взаємодії з іншими формами свідомості та здійснює регулюючий вплив на його поведінку при виконанні обов’язків по охороні державного кордону України.
4. Для визначення ролі правосвідомості в регулюванні поведінки військовослужбовця-прикордонника, його правосвідомість розглядаємо як систему отримання та обробки правової інформації і правових знань з метою формування у нього належного виконання конституційного обов’язку по охороні державних кордонів України. З цієї точки зору функції правосвідомості особистості воїна-прикордонника можна поділити на внутрішні, тобто способи і напрямки вироблення правомірної поведінки на основі правових знань та переконань і зовнішні – напрямки взаємодії правосвідомості з оточуючою правовою дійсністю.
5. Визначено такі функціональні компоненти структури правосвідомості воїнів-прикордонників України:
а) рівень та обсяг правових знань, якими володіють на сьогодні військовослужбовці;
б) відношення розглядуваної категорії військовослужбовців до права та правових інститутів, яке виявляється в правових переконаннях і почуттях особи;
в) готовність до цілеспрямованої правомірної діяльності по виконанню конституційного обов’язку захисника кордонів держави.
6. Відповідно до структури правосвідомості особистості, модель професійної правосвідомості військовослужбовця-прикордонника складається із таких компонентів: по-перше, (нормативно-правовий елемент) мінімум професійних правових знань чинного законодавства у сфері охорони державного кордону:
1) Закон України “Про Державний кордон України”;
2) Закон України “Про Державну прикордонну службу України”;
3) Статті 201, 305, 331, 332, 419 Кримінального кодексу України;
4) Статті 185-10, 202, 204-1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення;
5) Вимоги Статуту Прикордонних військ з охорони державного кордону України;
по-друге, (культурно-правовий елемент) – формування усталених поглядів і мотивацій які детермінують його культуру до виконання обов’язку захисника кордону, на основі усвідомлення значущості забезпечення державної безпеки, охорони суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України,
по-третє, (діяльнісно-правий елемент) – готовність військовослужбовця-прикордонника за будь-яких умов виступити на захист державного кордону України і належним чином виконати обов’язок по забезпеченню державної безпеки і захисту державного кордону України.
7. Для визначення ролі правосвідомості в регулюванні поведінки військовослужбовця-прикордонника його правосвідомість розглядаємо як систему отримання і обробки правової інформації та правових знань з метою приведення його поведінки до норм Конституції, Законів України, які регулюють військові відносини та порядок охорони державного кордону України.
З цієї точки зору функції правосвідомості воїна-прикордонника розмежовуємо на внутрішні, тобто способи і напрямки вироблення правомірної поведінки на основі правових знань і переконань та зовнішні – напрямки взаємодії правосвідомості із оточуваною правовою дійсністю.
8. Соціологічне дослідження, яке мало на меті виявити рівень знань військовослужбовців-прикордонників строкової служби найелементарніших норм основних галузей права України та знання тих правових норм, які їм необхідні для виконання обов’язків служби, їх відношення до права та соціальну правову активність, виявило низький рівень правосвідомості особистості цієї категорії військовослужбовців.
Крім цього, визначено рівень правосвідомості військовослужбовців-прикордонників за контрактом. Він виявився нижчим рівня правосвідомості військовослужбовців строкової служби. Виявлено бажання у військовослужбовців-прикордонників до підвищення рівня своїх правових знань. Про це відверто заявило 88 % респондентів. Отримано підтвердження того, що рівень загальної освіти позитивно впливає на рівень правових знань прикордонників.
9. Правове виховання відіграє значну роль в сьогоднішніх умовах службово-бойової діяльності Державної прикордонної служби України. Це пояснюємо таким. По-перше, виникненням потреби у формуванні високого рівня правової свідомості воїнів-прикордонників, яка, в свою чергу, детермінована виконанням правоохоронних функцій ДПСУ у прикордонній смузі, реформуванням Прикордонних військ України у Державну прикордонну службу України й тим, що на сьогодні військовослужбовці-прикордонники продовжують здійснювати правопорушення і злочини. По-друге, зростає увага до правового виховання з боку Президента України, Кабінету Міністрів та Голови Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
10. Правове виховання воїнів-прикордонників України розглядаємо як цілеспрямовану, організовану, систематичну діяльність управління виховної роботи та штабу Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, командирів (начальників), їх заступників з виховної роботи і штабів при безпосередній участі представників управління правового забезпечення ДПСУ на місцях з метою формування правосвідомості військовослужбовців-прикордонників України.
11. Проміжною метою правовиховної роботи у Державній прикордонній службі України серед військовослужбовців-прикордонників, на нашу думку, є:
по-перше, набуття прикордонниками професійних правових знань;
по-друге, формування у них поваги до прав, закону, їх відданості конституційному обов’язку захисника кордонів, Військовій присязі, народу України;
по-третє, формування вмінь застосовувати норми права в конкретних оперативно-службових ситуаціях;
по-четверте, зміцнення на законодавчій основі єдиноначальності, правопорядку і військової дисципліни;
по-п’яте, попередження нестандартних відносин і злочинів серед військовослужбовців строкової служби та військовослужбовців за контрактом ДПСУ.
12. Кінцевою метою правового виховання військовослужбовців-прикордонників є: підвищення правової свідомості, правової культури, неухильне дотримання вимог законодавства та кваліфіковане його застосування під час виконання завдань з охорони державного кордону України, а також формування особистості воїна, який глибоко усвідомлює державну незалежність і призначення Державної прикордонної служби України у справі забезпечення безпеки держави, своє місце і громадянську позицію у цій справі, формування ясного розуміння ним правової основи держави, поваги до її законів і беззастережне їх дотримання [24, с. 2].
Крім цього кожен правовиховний захід має безпосередні правовиховні цілі.
13.. Завданнями правового виховання військовослужбовців-прикордонників є:
а) набуття мінімуму професійних правових знань;
б) формування поваги до права та нашої держави, розуміння її суверенітету та територіальної цілісності ;
в) формування вмінь професійно реалізовувати надані законодавством права і обов’язки військовослужбовця-прикордонника;
г) створення обстановки законності й нетерпимості до правопорушень в підрозділах та запобігання порушенням військової дисципліни;
д) виховання поваги до органів охорони державного кордону та фаху прикордонника як охоронця державного кордону України.
14. Засоби правового виховання військовослужбовців-прикордонників України – це система заходів і предметів, що використовуються в правовому вихованні в процесі реалізації вибраного методу, а також різноманітні види педагогічної діяльності, які застосовують суб’єкти для досягнення мети правового виховання.
До системи засобів правового виховання військовослужбовців строкової служби та за контрактом ДПСУ відносимо: “живе слово” вихователя, наочні посібники, навчальні кіно- та відео- фільми, засоби масової інформації, наукова і навчальна література, збірники нормативно-правових актів, культурно-освітні заклади і т. д.
15. Форма правового виховання військовослужбовців-прикордонників України розкриває зміст цієї діяльності та є організованою системою заходів, методів та засобів і спрямована на формування правосвідомості військовослужбовців строкової служби та за контрактом Прикордонних військ України.
16. Методи правового виховання воїнів-прикордонників України – це сукупність прийомів або способів правовиховного впливу на їх правосвідомість, за допомогою яких здійснюється формування у них необхідних правових знань, умінь, навичок та найкраще досягається мета правовиховного заходу.
На підставі викладеного пропонуємо наступні практичні рекомендації щодо покращення правового виховання військовослужбовців-прикордонників України:
1. Управлінню правового забезпечення охорони державного кордону Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону відпрацювати доповнення і зміни для приведення у відповідність до Закону України “Про Державну прикордонну службу України” статут Прикордонних військ з охорони державного кордону України і доповнити частину ІІ “Прикордонна застава” розділ “Виховна робота” підрозділом “Правове виховання”, який би містив поняття правового виховання військовослужбовців-прикордонників України, його мету та завдання (Додаток В.).
2. Управлінню виховної роботи Спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону :
а) відпрацювати програму та тематичний план правовиховної роботи із різними категоріями військовослужбовців-прикордонників відповідно до запропонованого мінімуму професійнх правових знань;
б) періодично організовувати підвищення кваліфікації посадових осіб обов’язком яких є правове виховання військовослужбовців-прикордонників та забезпечувати їх необхідними довідковими і методичними матеріалами;
в) планувати правовиховну роботу, здійснювати керівництво та організовувати її у з’єднаннях і частинах, систематично контролювати її стан.
3. Командирам (начальникам), їх заступникам з виховної роботи при проведенні правовиховних заходів активно використовувати наочні приладдя, технічні засоби навчання і всі доступні форми словесно-образної наочності. Використовувати потенціал телебачення, преси, радіо. Створити умови для заняття правовим самовихованням військовослужбовців-прикордонників, здійснювати керівництво та надавати їм необхідну допомогу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет України, прийнята 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України, 1990, № 31, ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України, схвалений постановою Верховної Ради України 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України, 1991, №38, ст.502.
3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
4. Коментар до Конституції України. Друге видання, виправлене й доповнене. – Київ, 1998. – 412 с.
5. Закон України від 25 березня 1992 року “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 27, ст. 385.
6. Закон України від 4 листопада 1991року “Про державний кордон України” // Відомості Верховної Ради України, 1992, №2, ст. 5, 1996, № 37, ст. 167.
7. Закон України від 4 листопада 1991року “Про Прикордонні війська України” // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 2, ст. 7.
8. Закон України від 20 грудня 1991 р.“ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 15, ст. 190.
9. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №№ 11 – 12. – 1040 с.
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2000. – 176 с.
11. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
12. Законодавство України про шлюб, сімю та спадкування / Упоряд.: М. І. Хавринюк. – К.: А. С. К., 1998. – 448 с.
13. Військові Статути Збройних Сил України. – Київ: Варта, 1999. – 516 с.
14. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року № 3/97 В-Р “Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” // Відомості Верховної Ради, 1997, № 10, ст. 85.
15. Указ Президента України від 16 листопада 2000 року “Про Програму дій, спрямованих на підтримання режиму державного кордону України і прикордонного режиму, розвиток Прикордонних військ та митних органів на період до 2005 року”.
16. Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України. Затв. Указом Президента України 07.11.01, № 1053 / 2001, 42 с.
17. Директива Командувача Прикордонних військ України від 9 липня 1998 року № 286 “Про організацію індивідуального вивчення військовослужбовців у Прикордонних військах України”.
18. Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України – командуючого Прикордонними військами України від 7 січня 1996року № 6 “Про організацію виховної роботи у Прикордонних військах”, 5 с.
19. Положення “Про органи виховної роботи Прикордонних військ України”, затвердженого наказом Голови Держкомітету – Командуючого Прикордонними військами України від 30 вересня 1995 року № 390 – Київ. – 11 с.
20. Програма військово-професійної підготовки прапорщиків, військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, сержантів і рядових строкової служби сухопутних частин Прикордонних військ України, затверджена наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 697 від 9 грудня 2000 року.
21. Про організацію індивідуального вивчення військовослужбовців в Прикордонних військах України. Директива Командуючого Прикордонними військами України від 9 липня 1998 року № 286 – К., 1998 – 12 с.
22. Про організацію виховної роботи у Прикордонних військах України. Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України – Командувача Прикордонними військами України № 6 від 7 січня 1996 року.
23. Аналітичний огляд стану правопорядку та військової дисципліни у Прикордонних військах України № 26/2139 від 16 березня 2000 року.
24. Вказівка Державного комітету у справах охорони державного кордону України “Про правове виховання особового складу Прикордонних військ України” від 11 серпня 1996 року № 21/6250 – 10 с.
25. Статут Прикордонних військ з охорони державного кордону України. Частина ІІ. Прикордонна застава. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2000. – 108 с.
26. Статут Прикордонних військ з охорони державного кордону України. Частина ІІІ. Прикордонний наряд. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. – 96 с.
27. Активные методы обучения юридическим дисциплинам в вузах. Методические рекомендации. – К.: УМК ВО, 1989. – 88 с.
28. Алексеев С. С. Теория права. – М., БЕК., 1994. – 224 с.
29. Авер’янов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наукова думка, 1979. – 98 с.
30. Бабкин В. Д. Правовое воспитание студентов. – К.: Вища школа, 1983. – 98 с.
31. Балюк В. А. Правовое воспитание учащихся: Учебное пособие. – Новосибирск: Издательство НГПИ, 1986. – 138 с.
32. Балюк Г. И. Взаимосвязь правовой культуры и социалистической демократии. – Киев, 1984. – 48 с.
33. Баранівський В. Ф. Демократизація Збройних Сил України. – К.: Центр практичної філософії, 2001. – 112 с.
34. Батова С. А. Правовое сознание рабочей молодежи и основные факторы его формирования. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1989. – 28 с.
35. Белканов Е. А. Структура и функции правосознания. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Екатеринбург, 1996. – 200 с.
36. Бельский К. Т. Формирование и развитие социалистического правосознания. – М., Высшая школа, 1982. – 88 с.
37. Біленчук П. Д., Сливка С. С. Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчука. – Київ: АТІКА, 1999. – 320 с.
38. Бобир В. І., Демський С. Е., Колодій А. М. та ін. Правознавство: Навчальний посібник / За ред. В. В. Копейчикова. – 2-е вид., перероб та доп. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 480 с.
39. Бойков А. Д. Личность и уважение к закону: социологический аспект. – М., 1979. – 112 с.
40. Бура Н. А. Функции общественного правосознания в условиях развитого социализма: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / АН УССР, Инт. Гос-ва и права. – К., 1985. – 18 с.
41. Бура. Н. А. Функции общественного правосознания. – Киев, 1986. – 76 с.
42. Бурмистров В. А. Роль правовой культуры в формировании социалистического правового государства: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.01. / юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. – Х., 1991. – 25 с.
43. Бухарин Н. И. Путь к социализму. – Новосибирск, Наука. 1990. – 76 с.
44. Бушуев Г. И. Правовое воспитание советских воинов. – М.: Воениздат, 1976. – 135 с.
45. Варов В. И., Вдовюк В. И., Давыдов В. П. и др. Психология и педагогика высшей военной школы: Учеб. пособие / Под ред. А. В. Барабанщикова. – М.: Воениздат, 1989. – 366 с.
46. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Новый юрист, 1998. – 624 с.
47. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник / За редакцією канд. пед. наук, доцента В. В. Ягупова. – К.: “Graphic & Pesign”, 2002. – 506 с.
48. Военное право. Учебное пособие. – М.: ВПА имени В. И. Ленина, 1977. – 454 с.
49. Военное право. Учебник для военных академий. Под редакцией генерал-полковника юстиции А. Г. Горного – М.: Военное издательство, 1984. – 334 с.
50. Галімов М. М., Мураметс О. Ф. Правовое воспитание трудящихся и роль закона в его осуществлении. – Казань: Издательство Казанского университета, 1976. – 138 с.
51. Галинайтите Ю. В. Правовая социализация рабочей молодежи: проблемы и решения. Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., АН СССР Ин-т государства и права, 1988. – 32 с.
52. Галузяк В. М., Сметанський М. І., Шахов В. І. Педагогіка: Навчальний посібник. – Вінниця: РВВ ВАТ ”Вінницька обласна друкарня”, 2001. – 200 с.
53. Гітлер А. Моя боротьба. – Без вказівки місця видання, Т-око, 1992. – 388 с.
54. Годованець В., Кампо В., Тертичний В. Правова просвіта громадян України: Методологічні проблеми розроблення Концепції // Право України. – 1999. – №1. – С. 24-28.
55. Головченко В. В. Завдання, структура та зміст правового виховання учнівської молоді: науково-методичний збірник статей /За заг.ред. В. П. Пастухова. – К.: ІЗМН, 1997. – 520 с.
56. Головченко В. В. Эфективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. – К.: Наукова думка, 1985, - 96 с.
57. Головченко В. В. Правосвідомість молоді: яка вона нині? // Голос України. – 1993 – №182. – С. 3 – 4.
58. Головченко В. В. Формування правової свідомості, як напрям державної політики. // Юридичний вісник України. – 1999. – №38. – С. 4 – 5.
59. Головченко В. В., Неліп Г. І., Неліп М. І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. - К. “Наукова думка”, 1993. – 138 с.
60. Гранат Н. Л. Правовое воспитание: понятие, формы и методы осуществления // Юрист. – 1998. – №11/12. – С. 5.
61. Грошев А. В. Уголовный закон и правосознание. – Екатеринбург: ЕВШ МВД РФ, 1994. – 89 с.
62. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. – Харьков, 1986. – 185 с.
63. Гусарев С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деотологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – 506 с.
64. Дамаскин О. В., Зюбин В. Р. Правовое воспитание курсантов. Готовится приказ. – М.: Воениздат, 1990. – 92 с.
65. Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації. Навчальний посібник. – Х.: ФОЛІО, 2002. – 286 с.
66. Дзюба В. Т. Социалистический правопорядок и гаранти его обеспечения. – К.: Знание. УССР, 1988. – 48 с.
67. Долгова A., Кожевников А., Медведев А. Правовое воспитание несовершеннолетних. – М.: Знание, 1977. – 280 с.
68. Долматова Н. А. Природоохранительное сознание. Понятие, принципы, функции и пути формирования: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / АН УССР, Ин-т государства и права. – К., 1989. – 19 с.
69. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 9 місяців 2001 р. – К.:УОІ МВС України. – 68 с.
70. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
71. Зенин В. П., Козюбра М. И., Оксамытный В. В. и др. Правовое воспитание и социальная активность населения / Под ред. Б. М. Бабия. – К.: Наукова думка, 1979. – 284 с.
72. Зенин В. П. Роль правового воспитания в укреплении советского образа жизни // Административно-правовые аспекты правового воспитания личного состава органов внутренних дел: Сб. науч. тр. – К., 1984. – 608 с.
73. Элькинд П. С. Воспитательная роль советского права // Вестник Ленинградского университета. – 1949. - №11. – С.4-9.
74. Ильин И. А. О сущности правосознания. – М., 1993. – 122 с.
75. История политических и правовых учений: Древний мир. / Под ред. В. С. Нерсесянца. – М., 1985. – 340 с.
76. Іщенко Д. В. Військова педагогіка. Курс лекцій: Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1998.- 159 с.
77. Йоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – 381 с.
78. Кальман Кульчар. Основы социологии права. – М.: Прогрес, 1981. – 256 с.
79. Козир М. К., Шость Н. В. Організація правового виховання неповнолітніх у закладах освіти. Навчально-методичний посібник / За ред. Н. В. Різдван. – Х.: ХОІУВ, 1996. – 88 с.
80. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
81. Козюбра Н. И., Оксамытный В. В., Рабинович П. М. и др. Правовое воспитание молодежи. – К.: Наукова думка. 1985. – 320 с.
82. Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание. – Киев, 1979. – 207 с.
83. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія– К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
84. Коркунов Н. Лекции по общей теории права. – Санкт-Петербург: Типография В. А. Тихонова, 1890. – 680 с.
85. Корниенко Л. М. Проблемы формирования правосознания школьников: Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1974. – 28 с.
86. Короткова Я., Вихров О. Чернігівський В. Правознавство – дисципліна обов’язкова // Рідна школа. – 1996. – № 3 – С. 34 –38.
87. Котюк В. А. Правовое воспитание рабочей молодежи в социалистическом трудовом производственном коллективе: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 1981. – 28 с.
88. Котюк В. О. Теорія права. – К., Вентурі, 1996. – 208 с.
89. Кудашкин А. В., Фатеев К. В. Коментарий Федерального закона “ О статусе военнослужащих” / Под общ. Ред. В. Г. Стрекозова. – М.: Спарк, 1998. – 576 с.
90. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1991. – 148 с.
91. Кудрявцев В. Н. Социальные деформации (причины, механизмы и пути преодоления). – М., 1992. – 134 с.
92. Кузнецов Є. В. Философия права в Росии. – М.: Юрид. лит., 1989. – 280 с.
93. Кулик Я. А. Методика чтения лекции по курсу “Советское право” (Материалы по методике преподавания правовых дисциплин в неюридических вузах). – М., 1976. – 378 с.
94. Кураєва М. П. Роль советского права в воспитании социалистического сознания // Большевик. – 1949. – № 11. – С. 5 – 8.
95. Кучма Л. Д. Треба навчитись жити за Конституцією // Право України. – 1995. – №10. – С. 3 – 4.
96. Крыжановский А. Ф. Формирование профессионального и правового сознания специалистов народного хозяйства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Киев, 1987. – 28 с.
97. Крюковский В. Я., Товстопляс Н. Н. Учебник законоведения. СПб: Государственная типография, 1912. – 620 с.
98. Легуша С. М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Київ, 2002. – 215 с.
99. Леонтьева Т. Н. Вопросы деятельности трудовых коллективов в сфере современной теории права: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.01. – М.,1974. – 28 с.
100. Леушин В. И. Юридическая практика в системе социалистических общественных отношений. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1987. – 146 с.
101. Литвин М. М. Недоліків на кордоні багато, тож роботи вистачить усім…// Прикордонник України. – 2001. – № 43. – С. 4 – 5.
102. Лихачов Б. Т. Теория коммунистического воспитания. – М.: Педагогика, 1974. – 496 с.
103. Личность и уважение к закону: Социологический аспект. – М.: Наука, 1979. – 285 с.
104. Лукашева Е. А. Правосознание и укрепление социалистической законности в СССР. – М.: Госюриздат., 1957. – 106 с.
105. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 116 с.
106. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8 т. – М.: Педагогика, 1985. – Т. 5. – 333 с.
107. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. В 8 т. – М.: Педагогика, 1985. – Т. 4. – 420 с.
108. Манюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. – 2001. – №4. – С. 28 – 32.
109. Марксистско-ленинская общая теория права / Под ред. Е. А. Лукашевой. – М., Юрид.лит., 1973. – 480 с.
110. Матвеев С. В. Правовое воспитание сотрудников органов внутренних дел // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – №1. – С. 224.
111. Мигачев Ю. И., Тихомиров С. В. Военное право. Учебник. – М.: ЗАО «Бизнес Консалтинг Центр», 1998. – 304 с.
112. Микулин Воспитание нельзя откладывать «на потом»… // Ориентир – 1994. – № 1.
113. Назаренко Е. В. Теория государства и права: Уч. пособ. – М.: Ось-89, 1998. – 480 с.
114. Назаренко Е. В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество. Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 710. – К., КГУ им. Т. Г. Шевченко, 1970. – 33 с.
115. Нашиц А. Правотворчество: теория и законодательная техника. – М.: Прогрес, 1974. – 256 с.
116. Недбайло П. Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов, 1959. – 169 с.
117. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Паснюк В. Г. Воспитание. – Х.: Основа. 1997. – 188 с.
118. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Паснюк В. Г. Класична педагогіка: Навчальний посібник – Х.: Основа, 1998. – 360 с.
119. Никитин А. Ф, Обухов Р. М., Соколов А. В. Задания для самостоятельной работы по курсу “Основы советского государства и права”. – М., 1987. – 94 с.
120. Норман Коупленд. Психология и солдат. – М., 1991. – 178 с.
121. Нерсесянц В. С. Право и закон. Из истории правовых учений. – М.: Наука, 1983. – 368 с.
122. Оборотов Ю. М. Традиції та новації у правовому розвитку: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2001. – 160 с.
123. Общая теория права. / Под общ. ред. А. С. Пиголкина. – М., Издательство МГГУ Н. Є. Баумана, 1996. – 384 с.
124. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. Проф. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – том 2: Теория права. – 640 с.
125. Оксамытный В. В. Правомерное поведение личности. – К.: Наукова думка, 1985. – 176 с.
126. Оксамытный В. В. Правомерное поведение личности (теоретические и методологические проблемы). Автореф дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01. – К., АН УССР И-нт государства и права им. В. М. Корецкого, 1990. – 42 с.
127. Олексієнко Б. М. Основні зміни воєнно-політичної обстановки на державному кордоні та прогноз її розвитку. Збірник наукових праць. № 7. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1998. – 316 с.
128. Орзих М. Ф. Право и личность. Вопросы теории правового воздействия на личность социалистического общества. – Киев-Одесса, 1978. – 142 с.
129. Oрганизация и эфективность правового воспитания / Под ред. Д. А. Керимова, А. В. Мицкевича, О. Я. Сухарева и др. – М.: Мысль, 1983. – 280 с.
130. Основи національного виховання: Концептуальні положення. Ч.1. – Київ, 1993. – 180 с.
131. Основи демократії: Навч. Посібник для студентів вищ. навч. Закладів / Авт. колектив: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін. М-во освіти і науки України, Ін-т вищої освіти АПН України, Укр.-Канад. Проект “Демографічна освіта”, Інститут вищої освіти. – К.: вид-во “Ай Бі”, 2002. – 684 с.
132. Основи законодавства України /В. П. Базов, А. М. Бережний, О. М. Боярчук, Ж. О. Дзейко та ін. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – 617 с.
133. Основін В. С., Ходиревський С. М. Повышение эфективности правовой пропаганды // Известия вузов. Правоведение. – 1977.-№2. – С. 85
134. Особистість в XX столітті: Аналіз буржуазних теорій. – М., 1979. – 260 с.
135. Остроумов Г. С. Правовое сознание действительности. – М., Наука. 1969. – 174 с.
136. Павлов І. П повн. Зб-ка творів, В 4 т. – М., 1968. – т.3. – 488 с.
137. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – Санкт-Петербург, Типография М. Меркушева, 1910. – Т.2. – 748 с.
138. Перестройка и правовое воспитание советских граждан. – К., 1989. – 85 с.
139. Подоляк Я. В. Особистість і колектив: психологія військового управління. - М., 1989. - 350 с.
140. Поллыева Д. Р. Правовое поведение личности и религиозные нормы. Автореф дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., АН УССР Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого, 1990. – 42 с.
141. Потопейко Д. А. Правосознание как особое общественное явление. – Киев: Наукова думка, 1970. – 111 с.
142. План спільних заходів з органами військової прокуратури щодо правового виховання прикордонників, запобігання правопорушенням у ПВУ в 2002 році від 29.12.2001 року.
143. Платон. Закони. Збірка творів в 3-х т. – М., 1968. – Т. 3. – 566 с.
144. Правовое воспитание молодежи. – К.: Наукова думка, 1985. – 320 с.
145. Правосознание и правовое воспитание трудящихся / Под ред. А. В. Мицкевича, Д. А. Керимова и др. – М.: Мысль, 1975. – 120 с.
146. Правознавство / Демський С. Е., Ковальський В. С., Колодій А. М., Кулик О. Г. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
147. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. / Под общ. Ред. члена-кор. РАН, доктора юрид.наук, проф. В. С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 832 с.
148. Програма правової освіти населення України: Постанова Кабінету Міністрів України №366 від 29 травня 1995 року // Зібрання Постанов Уряду України. – 1995. – №8. – С. 13-23.
149. Психология и педагогика. Учебное пособие. / Под редакцией К. А. Абульхановой, Н. В. Васиной, Л. Г. Лапаева, В. А. Сластенина. – М.: Совершенство, 1998. – 320с.
150. Пьянков А. Н. Развитие правового статуса личности в современном советском обществе: Автореф. дис... канд. юрид. наук:12.00.01 / юрид. институт им. Д. И. Курского. – Саратов, 1990. – 22 с.
151. Ратинов А. Р. Структура и функции правового сознания // Проблемы социологии права. – Вильнюс, 1970. – 288 с.
152. Ратинов А. Р., Ефремова Г. Х. Правовая психология и преступное поведение. – Красноярск, 1988. – 253 с.
153. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М.: Просвещение, 1946. – 704 с.
154. Русинов Р. К. Роль и место правового воспитания в системе коммунистического воспитания советских граждан. / Проблемы правового воспитания. – Свердловск, СЮИ. 1988. – 120 с.
155. Рябко И. Ф. Правосознание и правовое воспитание масс в советском обществе. – Ростов, Изд-во Ростовского университета, 1969. – 192 с.
156. Сальников В. П. Социалистическая правовая культура.- Саратов 1989г. – 160 с.
157. Сапун В. А. Социалистическое правосознание и реализация советского права. – Владивосток, 1984. – 112 с.
158. Сахипова Л. А. Проблемы формирования правосознания студентов педагогических вузов. Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01. – Алма-Ата, 1989. – 26 с.
159. Серватюк В. М. Деякі аспекти світового досвіду охорони державного кордону // Збірник наукових праць № 8 Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1999. – 296 с.
160. Семитко А. П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречия, прогрес. – Свердловск, 1990. – 172 с.
161. Семкив В. О. Правовое предвидение как функция социалистического правового сознания: Автореф. дис... канд юрид. наук: 12.00.01 / КГУ им.Т. Г. Шевченко. – К.,1989.- 18 с.
162. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
163. Соколов Н. Л. Уголовный закон и правосознание. – М., 1986. – 108 с.
164. Соколовский В. Г. Формы и методы правовой пропаганды.- Пермь: Кн. Изд-во, 1971. – 114 с.
165. Сокуренко В. Г. Социалистическое правосознание и его взаимоотношение с правом в советском обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1953. – 28 с.
166. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей редакцией проф. В. П. Андрущенко, проф. Н. И. Горлача. – Харьков.: Институт востоковедения, 1996. – 688 с.
167. Словник української мови. У 8-и томах. – К., 1974. – Т. 5. – 840 с.
168. Cливка С. С., Рудницький М. І., Підгурський М. Т. та ін. Формування правосвідомості юриста. – Львів: МВС, 1997. –120 с.
169. Спиридонов Л.О. Теория государства и права. – М., 1995. – 301 с.
170. Стародавньокитайська філософія. Збірка текстів в 2-х т. М., 1972. – Т. 1. – 520 с.
171. Супрун М. О. Основи вікової та педагогічної психології в навчальній та поза аудиторній роботі спеціалізованого закладу освіти: Навч.посібн. – К.: РВВ КІВС, 1998. – 180 с.
172. Суходольский Г. В. Основы математической статистики для психологов. – Ленинград. ЛГУ. 1972. – 110 с.
173. Сухомлинський В. А. О воспитании. – М.: Политиздат, 1975. – 480 с.
174. Szabo I. Lecitoyen et le droit. – Acta Juridica Academia : Scientearum Hungarial, 1966. – Fasc. 1-2. – 188 р.
175. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф. В. В. Лазарева. – М., Новий юрист, 1997. – 416 с.
176. Общая теория государства и права. Академический курс в 2 т. Под ред. М. Н. Марченко. – М., Зерцало, 1998. – Т. 2: Теория права. – 640 с.
177. Темченко В. І. Формування професійної правової свідомості працівників міліції: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 1993. – 242 с.
178. Теория государства и права / Кененов А. А., Кузьмин Э. Л., Лейст О. Э., Любенченко К. Д. И др. – М.: Издательство Московского университета, 1987. – 432 с.
179. Теория государства