ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДО РЕГУЛЯЦІЇ ВЗАЄМИН МІЖ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Прядко Наталія Олександрівна

УДК 37.015.3-053.5:159.954

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДО РЕГУЛЯЦІЇ ВЗАЄМИН МІЖ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Зінченко Людмила Миколаївна,
кандидат психологічних наук, доцент

Київ 2006
ЗМІСТ
ВСТУП.....4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ
ВЧИТЕЛЯ НА МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ...12
1.1. Проблема міжособистісних стосунків та їх регуляції у вітчизняній та
зарубіжній психології ..........................................................................................12
1.2. Особливості взаємин та спілкування старшокласників.............................37
1.3. Особистість вчителя як чинник регуляції взаємин між учнями...............46
1.4. Психологічна готовність вчителя до впливу на міжособистісні взаємини
вихованців............................................................................................................59
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ
ВЧИТЕЛЯ ВПЛИВАТИ НА ВЗАЄМИНИ СТАРШОКЛАСНИКІВ...............76
2.1. Теоретико-методичні підходи до організації дослідження.......................76
2.2. Визначення особливостей психологічної готовності вчителя до регуляції
взаємин старшокласників....................................................................................84
2.3. Експериментальне вивчення рівнів психологічної готовності вчителя впливати на розвиток взаємин між учнями......................................................105
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГА ДО ВПЛИВУ НА ВЗАЄМИНИ СТАРШОКЛАСНИКІВ..............................116
3.1. Теоретичне обгрунтування формування психологічної готовності вчи-
теля до регуляції взаємин між старшокласниками..........................................116
3.2. Система психокорекційних вправ як засіб підвищення рівня психологіч-
ної готовності вчителя до роботи з учнівською групою.................................124
3.3. Результати формувального експерименту ...............................................136
ВИСНОВКИ.........................................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................165
ДОДАТКИ............................................................................................................187

ВСТУП

Актуальність дослідження. Майнове, соціально-статусне розшарування населення в перехідний період розвитку України не обминули учнівські групи, боляче позначаючись на зростанні міжособистісних конфліктів. Оскільки в підлітковому та юнацькому віці у загальному спектрі чинників розвитку особистості зростає роль спілкування з ровесниками, то взаємодія між учнями на гуманістичних засадах відповідно стає більш значущою для збагачення системи як індивідуальних, так і групових цінностей. Особистiсно-поведiнковi суперечностi у юнакiв i дiвчат виявляються не тiльки в полярностi суджень, почуттiв та емоцiй, а і в непослiдовностi поведiнкових реакцiй. Цi характернi риси юнацького вiку, що свiдчать про нестiйкiсть зростаючої особистостi, потребують педагогічно спрямованої корекції шляхом цiлеспрямованих, систематичних впливiв з боку дорослих, і в першу чергу вчителя.
Складна, а часом і сповнена протирiчь система вiдносин молодих людей, які закінчують середню школу, багато в чому залежить вiд умiння вчителя регулювати стосунки дітей в умовах не завжди безконфлiктного людського спiлкування, вчити їх правильно сприймати i оцiнювати не тiльки якостi iнших людей, людськi взаємовiдносини, давати їм адекватнi, принциповi оцiнки, але і самого себе. У зв’язку з підвищенням кількості конфліктів між учнями, фактів прояву байдужості та жорстокості учнів по відношенню один до одного, гостро постала проблема впливів на стосунки між учнями, їх творення на гуманістичних засадах.
Питання характеру міжособистісного спілкування юнаків і підлітків в групах, закономірностей їх спілкування в системах вчительучень” та ученьучень” представлені в роботах Г.М. Андрєєвої, М.Й. Боришевського, О.В. Киричука, І.С. Кона, М.О. Коця, М.Д. Левітова, Л.І. Мнацаканян, А.В. Мудрика, О.І. Пенькової, Л.А. Петровської, В.М. Роздобудька та ін.
Окремим проблемам емоцiйних стосункiв в процесі спілкування, а саме питанням атракції, лідерства, виникнення симпатій, антипатій, дружби присвяченi роботи Л.Я. Гозмана, І.С. Кона, А.М. Лутошкіна, С.Я. Рубінштейна, П.М. Якобсона, M. Aргайла, С. Дака, Т.М. Ньюкомпа, Д.К. Тернера, М.А.Хогга, Т.Л. Хьюстона, М. Шеріфа.
Над проблемою педагогічного спілкування працювали Л.М. Зінченко, М.М. Заброцький, О.В. Киричук, Я.Л. Коломiнський, С.В. Кондратьєва, М.О. Коць, О.О. Леонтьєв, Н.В. Чепелєва та iн. Роль та механізм соцiальної перцепцiї у навчально-виховному процесi досліджували Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, Т.В. Говорун, А.І. Донцов, Г.О. Розов та iн. Питанням залежності ефективностi органiзацiї навчальновиховного процесу вiд рiвня професiйної пiдготовки та особистiсних якостей вчителя присвячені роботи Ш.А. Амонашвілі, Д.О. Белухiна,І.Д. Беха, В.В.Богословського, В.А. Кан-Калiка, Н.В. Кузьмiної, Д.Ф. Нiколенка, М.І. Томчука.
Водночас, вивчення психолого-педагогіної лiтератури показало, що проблема формування умінь та навичок щодо регулювання учнівських взаємостосунків розроблена не достатньо. Зокрема, малодослідженими залишаються питання формування мiжособистiсних стосункiв мiж учнями з позицiї впливу на них не тiльки батьків, але i школи. Немає алгоритму виявлення "слабких мiсць" в побудовi системи роботи вчителя з учнівською групою, відсутні конкретнi рекомендацiї щодо корекції міжособистісних взаємин між старшокласниками.
Таким чином, соцiальна та психолого-педагогiчна значущiсть проблеми формування вмінь вчителя впливати на зміст спілкування, регулювати взаємостосунки старшокласників та її недостатня розробленість у педагогічній психології й зумовили вибір теми нашого дослiдження: Формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт кафедри психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (науковий напрям Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителя в умовах педагогічного вузу”). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 9 від 26 травня 2005 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України ( протокол № 6 від 14 червня 2005 р.).
Об’єкт дослідження психологічна готовність вчителя до професійної діяльності.
Предмет дослідження - психологічна готовність вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками.
Мета дослідження полягає у розкритті змісту і структури психологічної готовності педагога до регуляції взаємин між старшокласниками, визначенні її рівня та обгрунтуванні, розробці і апробації системи психологічних вправ з її формування.
В основу нашого дослідження було покладене припущення про те, що психологічна готовність учителя до регуляції взаємин між учнями як складова професійно-педагогічної діяльності включає мотиваційний, емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти, які можуть бути сформовані засобами соціально-психологічного тренінгу особистісно-орієнтованого ставлення.
Відповідно до предмету, мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до проблеми психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин учнів;
2. Розкрити зміст та структуру психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин старшокласників;
3. Визначити критерії та рівні психологічної готовності вчителя впливати на розвиток взаємин між учнями;
4. Обгрунтувати, розробити та апробувати систему тренінгових вправ, спрямованих на формування у вчителя психологічної готовності до регуляції та творення гуманних взаємин між старшокласниками.
Теоретикометодологічну основу дослідження склали: положення спілкування як суб’єкт-суб’єктну та суб’єкт-об’єктну взаємодію (Г.А. Андреєва, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, М.Й. Боришевський, В.В.Власенко, В.А. Кан-Калік, Н.В.Кузьміна, О.О. Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.М. Мясищев, Д.Ф.Ніколенко, та ін.), загальнопсихологічні положення теорії педагогічного спілкування (О.О. Бодальов, В.О. Кан-Калік, Г.О. Ковальов, Я.Л. Коломінський, О.О. Леонтьєв, А.В. Мудрик та ін.), теоретичні основи формування особистості вчителя (В.М. Галузяк, О.В. Киричук, Н.В. Кузьміна, Ю.М. Кулюткін, В.О. Сластьонін, Т.С. Яценко та ін.), принципи детермінізму, єдності свідомості та діяльності, взаємозалежності зовнішніх і внутрішніх чинників становлення особистості, положення про самодетермінацію розвитку особистості та роль взаємостосунків у процесі життєдіяльності особистості, а також розуміння особистості як активного суб”єкта власної життєдіяльності (І.Д. Бех, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.М. Мясищев, В.А. Роменець, В.О. Татенко).
Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези застосовувались наукові методи теоретичного та емпіричного дослідження. Основними теоретичними методами були: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, за допомогою яких проведено структурний аналіз та систематизацію літературних джерел, узагальнено теоретичні та практичні дані з проблеми дослідження, визначено стан її розробленості. На етапі емпіричного дослідження використовувалися анкетування, спостереження в фіксованих ситуаціях, експертне оцінювання, психодіагностичні методики, спрямовані на вивчення рівня розвитку комунікативних та організаторських умінь, емпатії, стилю керівництва учнівською групою, афіліації, інтернального локусу контроля вчителя, здатності до креативності; активні методи навчання. Для обробки та інтерпретації отриманих даних на етапі проведення психолого-педагогічного експерименту (констатувального та формувального) проводилися кількісний та якісний порівняльний аналізи, застосовувалися методи математичної статистики (метод кореляції). Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою комп”ютерних програм Excel, SPSS 10.0.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Чернігівських ЗОШ № 3 та ЗОШ № 29, Чернігівського обласного педагогічного ліцею, Андріївської ЗОШ Чернігівського району Чернігівської обл., Седнівської ЗОШ Чернігівського р-ну, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, Чернігівського гуманітарно-економічного факультету Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Всього у дослідженні взяли участь 230 вчителів та понад 900 учнів.
Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи (пошуковий, дослідно-експериментальний, узагальнюючий) впродовж 19982005 рр.
Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:
- вперше визначено структуру психологічної готовності вчителя регулювати взаємини між старшокласниками, виявлені ознаки високого, достатнього та низького рівнів розвитку психологічної готовності вихователя впливати на розвиток взаємин дітей в учнівській групі залежно від притаманних йому таких особистісних властивостей, як комунікативні та організаторські уміння, емпатія, стиль керівництва учнівською групою, афіліація, інтернальність локусу контролю, креативність; обгрунтовано програму формування психологічної готовності вчителів до регуляції взаємин між учнями через активізацію певних педагогічних вмінь, отримано емпіричне підтвердження можливості корекції непродуктивних форм взаємин між учнями за рахунок творення учнівських взаємин на гуманістичних засадах;
- розширено і доповнено зміст понять психологічна готовність” та психологічна готовність вчителя до професійної діяльності”;
- дістало подальшого розвитку дослідження проблеми взаємозв’язку між рівнем розвитку професійних вмінь, навичок педагога та рівнем розвитку учнівських стосунків.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання обгрунтованої та практично перевіреної комплексної системи корекційної роботи з учителями з метою підвищення рівня психологічної готовності до регуляції взаємин між учнями. Апробований комплекс методів та методик може бути використаний шкільними психологами для діагностики, профілактики та корекції взаємин в учнівському класі та підвищення психологічної майстерності вчителя. Отримані теоретичні та експериментальні дані доповнюють курс вікової та педагогічної психології та можуть бути використані у темах Психологія спілкування старшокласників”, Психологія педагогічної діяльності” при підготовці майбутніх вчителів та психологів.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечувалися комплексним використанням методів і методик, адекватних меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих даних, застосуванням методів математичної статистики і достовірною результативністю формувального експерименту.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення обговорювалися та дістали схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2002); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Освіта і школа ХХІ століття” (Чернігів, 2002); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004); на Міжнародній науково- практичній конференції Перспективные разработки науки и техники” (Белгород, 2004); на науково-практичній конференції Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації” (Київ, 2005), на засіданнях кафедр психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (19972005 рр.) та звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (1997-2000, 2005 рр.).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально виховний процес Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (довідка № 04-11/406 від 13.06.2005 р. ), Чернігівського гуманітарно-економічного факультету Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету (довідка №52 від 13.06.2005 р.), Андріївської ЗОШ ІІІІ ступеня Чернігівського району Чернігівської області (довідка №37 від 18.06.2005 р.), Чернігівського обласного ліцею для обдарованої сільської молоді (довідка № 577 від 21 вересня 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені у 10 одноосібних публікаціях автора, серед яких 6 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, матеріали конференцій та методичні рекомендації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 271 найменування (35 з них іноземною мовою) та 6 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 164 сторінках комп’ютерного набору і містить 17 таблиць та 6 рисунків на 24 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємовідносин між старшокласниками, що виявляється у обгрунтуванні змісту та визначенні структури психологічної готовності вчителя до такого виду діяльності, виявленні критеріїв, показників та рівнів даного виду психологічної готовності. Обгрунтовано, розроблено та апробовано програму тренінгу формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками, розвитку окремих якостей вчителів, що виступають показниками розвитку здатності вчителя впливати на взаємини між учнями.
1. В руслі дослідження особливостей взаємин та спілкування старшокласників виявлено, що однією з особливостей юнацького віку є прагнення до спілкування з ровесниками, яке забезпечує засвоєння життєвих цінностей, норм та форм повведінки. Характер взаємовідносин дітей формується під безпосереднім впливом особистості педагога. Особистість вчителя, його педагогічна культура є важливим критерієм формування взаємин між учнями. Саме тому проблема регуляції та творення вчителем учнівських стосунків набуває особливої актуальності як в теоретичному, так і в прикладному аспектах.
2. З-поміж інших термінів, що відображають специфіку професійної діяльності вчителя, ми вважаємо доцільним вживання терміну регуляція учнівських взаємовідносин”, як такого, що відображає сутність виховної взаємодії педагога з дітьми. Ми визначаємо уміння вчителя регулювати учнівські взаємини не лише як сукупність стабільних в часі способів, прийомів та проявів спілкування педагога, але і як особистісне надбання вчителя, що є результатом його професійного самовизначення та самоактуалізації.
3. Наявність великої кількості типологій поняття психологічна готовність” пояснюється, в першу чергу, відмінністю параметрів, які покладені в їх основу. Найбільш поширеним є визначення психологічної готовності як складного особистісного утворення, що включає в себе позитивне ставлення до професії, інтерес до неї, стійкі мотиви діяльності, знання і уявлення про особливості та умови професійної діяльності, адекватні вимогам професійної діяльності риси характеру, здібності, необхідні знання, уміння, навички, емоційно-вольові якості, самоконтроль, самооцінка своєї професійної підготовленості тощо. Відповідно до мети нашого дослідження, ми вважаємо найбільш доцільним розглядати психологічну готовність вчителя до регуляції учнівських взаємин як стійке системне психологічне утворення, що включає взаємопов’язані компоненти: когнітивний, мотиваційний, емоційний та поведінковий.
4. Критеріями психологічної готовності вчителя ефективно впливати на стосунки старшокласників є організаторські та комунікативні уміння, інтернальний локус контролю (поведінковий компонент), емпатійність, афіліація (емоційний компонент), демократичні установки на спілкування з учнями (мотиваційний компонент), креативність (когнітивний компонент).
5. Психологічна готовність вчителя до регуляції учнівських взаємин характеризується різною сформованістю її компонентів та рівнями розвитку всієї структури в цілому. Високий рівень психологічної готовності вчителя характеризується стійким інтересом до спілкування з учнями, яке поширюється за межі навчального процесу; індивідуальним почерком у творчій організації виховної роботи; заохоченням учнів до активності та самостійності, демократичним стилем роботи; потребою творчо організовувати неформальне спілкування з дітьми; вмінням проникати в душевний стан учнів, використанням методів впливу відповідно до ситуації; глибоким розумінням власних індивідуальних особливостей поведінки; вмінням організовувати не тільки корекційну, але й профілактичну роботу з метою запобігання агресивної поведінки та виникнення конфліктів між учнями. Ознаками достатнього рівня є не стійкий інтерес до спілкування з учнями,яке обмежується функціональною сферою; використання передового педагогічного досвіду в організації роботи;самостійне визначення напряму діяльності учнів, авторитарний стиль роботи, обмеженість спілкування навчально-виховним процесом, прихована конфліктність; проникнення в душевний стан учнів, використання методів впливу лише в типових ситуаціях; розуміння окремих власних індивідуальних особливостей поведінки; розуміння необхідності запобігання агресивної поведінки та виникнення конфліктів між учнями. Низький рівень свідчить про відсутність вираженого інтересу до спілкування з учнями; формальний характер виховної роботи; невтручання у справи учнів, ліберальний стиль роботи; нестійкі взаємини з дітьми, які залежать від обставин і настрою вчителя; відсутність розуміння учнів, не заглиблюючись в суть ситуації; поверхове розуміння власних індивідуальних особливостей поведінки, недостатнє усвідомлення необхідності творення гуманних стосунків між учнями.
6. В умовах традиційної системи професійної підготовки вчителі не досягають високого рівня готовності до регуляції взаємин між учнями, насамперед, через несформованість цілісного уявлення про цей вид діяльності. Високий рівень психологічної готовності регулювати взаємини між старшокласниками притаманний незначній частині вчителів (18,82%). Такі показники не можна вважати задовільними з огляду на важливість даного феномену для здійснення якісної професійної діяльності вчителя.
7. Ефективне формування психологічної готовності вчителів до регуляції взаємин між старшокласниками можливе в результаті впровадження системи роботи, яка включає реалізацію таких основних вимог: особистісна орієнтованість і контекстуальність розвивальних впливів, проблемність і рефлексивна спрямованість завдань, активізація взаємодії та співтворчість всіх учасників.
Упровадження експериментальної програми доводить можливість розвитку психологічної готовності вчителів до регуляції та творення взаємин між старшокласниками в спеціально створених для цього умовах.
Проведене дослідження не вичерпує всієї проблеми формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками. Подальшу розробку даної проблеми ми вбачаємо у пошуку інших шляхів та засобів процесу формування цієї готовності у вчителів, у більш глибокому дослідженні впливу різних психолого-педагогічних факторів на даний процес, формуванні даного феномену в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми педагогіки та психології. Т.2.: Зб. наук. праць / Наук. ред. О.Б. Тарновський. Дніпропетровськ: Вид-во Навчальна книга”, 1999.- 136с.
2. Альбуханова Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
3. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Мн.: Университетское, 1990. 560 с.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Избранные психологические труды в 2-х томах. - М.: Педагогика, 1980. - 288 с.
5. Андреев В.И. Конфликтология. М.: Народное образование,1995. 130 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для вузов по специальности «Психология». М.: Изд-во МГУ, 1988. 432 с.
7. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. М.: Изд-во Моск.ун-та, 1980. 416с.
8. Аникеева А.Н. Психологический климат в коллективе. М.: Просвещение, 1989. 224 с.
9. Ануфрієва Н. М. Спілкування та його структура // Філософська думка. 1982. - № 3. С.46 54.
10. Ануфриева Н.М., Зелинская Т.Н., Зелинский Н.Е. Социальная психология. Курс лекций. К.: МАУП, 2000. 150 с.
11. Анцупов А.Я., МалышевА.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать конфликты. К.: МАУП, 1996. 104 с.
12. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности // Психологический журнал. 1984. - №6. С. 30 33.
13.Аунапуу Г. Восприятие лидерами межличностных отношений в классе // Вопросы психологии, - 1983. - №5. - С.61 65.
14.Балдинюк Д.І., Балдинюк Н.А. Комунікативні потреби в структурі культури спілкування педагога // Проблеми соціальної психології: Зб. наук. праць. Вип.1. Питання теорії і практики сучасної соціальної психології. - К.: Либідь, 1992. - С.66 74.
15.Балл Г.О. Діагностична взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. С.6 30.
16.Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Х.:Фортуна Пресс, 1997. 355 с.
17.Белухин Д.А. Учитель: от любви до ненависти. М.: Народное образование, 1994. 144с.
18.Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание. М.: Прогресс,1986. - 420 с.
19.Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково практичні засади: Навч. метод. посібник. К.: Либідь, 2003. 344 с.
20.Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. 1999. - № 12. С.13-16.
21. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: Дис... д-ра психол. наук / НИИ психологии Украины. К., 1992. 320 л.
22.Битянова М.Р. Психолог в школе: содержание и организация работы. М.: Сентябрь, 1998. 128 с.
23. Бодалев А.А. Активные методы обучения педагогическому общению и его оптимизации: Сб. науч. тр. // АПН СССР, НИИ общей и педагогической психологии. М.: АПН СССР, 1983. 98 с.
24. Бодалев А.А. Воздействие стиля общения педагога с учащимися на их эмоциональный опыт // Личность и общение. Избранные труды. М.: Педагогика, 1983, - С. 65 69.
25. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком.-М.: Изд-во МГУ, 1982. С. 199.
26.Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации: Сб. науч. тр. / Под ред. А.А. Бодалева и др.. М.: АПН СССР, 1987. С.17 27.
27.Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопр. психологии. 1994. - № 1. С. 122 - 127.
28.Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. 1989. - №6. С.74 81.
29. Бодалев А.А. Психология о личности. - М.:Изд-во МГУ, 1988. 187 с.
30.Бодина Е., Ашеулова К. Педагогические ситуации // Воспитание школьников. 1998. - №3. С.23 - 26.
31. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И. Фельдштейна. - М.: Междунар. пед. акад., 1995. С. 212.
32. Боришевський М.Й. Актуальні проблеми виховання в контексті гуманізації педагогічного процесу // Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти. Науково-методичний збірник. За ред. Г.О. Балла. К.: Наукова думка, 1998. С. 14 22.
33. Бочелюк В.Й., Долинська Л.В. Формування психологічної готовності вчителів до особистісноорієнтованого навчання. Навчально - методичний посібник для шкільних психологів та викладачів ВНЗ. К., 1999. 51 с.
34. Булах І., Долинська Л. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. 114 с.
35. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. М.:. Мысль, 1978. 216 с.
36. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2000. 235 с.
37. Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъектного подхода к групповой работе: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2004. 272 с.
38. Власенко В.В. Вчителі учні: психологія взаємних оцінних ставлень. К.: Вид-во УДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1995. 154 с.
39.Воронов В. Диагностика в работе классного руководителя // Воспитание школьников. 2000. - №2 С. 7-14.
40.Выготский Л.С. Лекции по психологии. СПб.: Союз”, 1999. 144с.
41. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. К., 1998. 199 с.
42.Гильбух Ю.З. О качестве оценок учителем психических свойств старшеклассников // Новые исследования в психологии. 1978. № 1. C. 11 20.
43.Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопр. психологии. - 1988. - №2. - С.19 26.
44.Говорун Т.В. Формирование межличностных отношений во временном коллективе подростков: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07/НИИ психологии УССР. К., 1977. 159с.
45. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. 176 с.
46.Головаха Е.И. Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат, 1989. 189с.
47.Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы психологии, 1975. - №1. С.100 111.
48. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности стиля межличностного взаимодействия // Психологический журнал. 1997. - №6. С.73 83.
49. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М. : МГУ, 1982. - 464 с.
50. Грехнев В. С. Культура педагогического общения: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 144 с.
51. Даниленко Л.І. Формування та розвиток творчого потенціалу педколективу // Рідна школа. 1996. - № 10. С. 28.
52. Дмитриев А.В. Конфликтология: Учеб. пособие для студентов вузов. М.: Гардарики, 2000. 320 с.
53. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
54. Долинська Л.В. Проблема формування когнітивного компоненту професійної психологічної культури майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип 2(5) К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С.183 189.
55. Долинська Л.В. Психолого-педагогічні умови особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. ІІІ К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1998. С.65 71.
56. Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 1(4) - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С.64 - 69.
57. Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 128 с.
58. Донцов А.И. Психология коллектива. М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 208.
59.Дусавицький О. Від науки до практики // Рідна школа. 1997. - № 6. С. 45.
60.Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. Мн.: Изд во БГУ, 1981. 383 с.
61.Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя: Для пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1989. 189 с.
62.Жерносек І.П. Науково-методична робота з педагогічними кадрами // Директор школи. 1999. - № 14. С. 6.
63.Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. К.: МАУП, 2000. 100с.
64.Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя // Сов. педагогика 1988. - № 1. С. 70 75.
65.Заїка В. Психолог для школи чи школа для психолога? // Директор школи. 2000. - № 8. С.1 - 3.
66.Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. Луцьк: Ред. вид. відд. Волин. держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. 180 с.
67.Захаров В.П., Хрящева Н.Ю. Социально-психологический тренинг: Учеб. пособие. Л.: ЛГУ, 1989 55 с.
68.Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 1999. 384 с.
69.Зінченко Л. М. Психологічні особливості інтелектуально-мовленнєвого компоненту педагогчної діяльності: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07 / УДПУ. К., 1994. 24 с.
70.Зоц В.Н. , Коломиец Г.В. Методические рекомендации к организации коллективной творческой деятельности учащихся. К.: РУМК, 1990. 27 с.
71.Зязюн І.А. , Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів сер. та вищих навч. закладів. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
72.Иванов И.П Методика коммунарского воспитания: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 144 с.
73.Іванов Т.В. Професійна культура майбутнього вчителя // Педагогика і психологія. 1995. - № 2. С. 86 93.
74.Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1987. 207 с.
75.Іванюк І. Реалізація виховного ідеалу: спрямованість у майбутнє // Рідна школа. 1999. - № 1. С. 12-15.
76.Игнатович Р. Методика для исследования межличностных взаимоотношений в первичном коллективе // Вопр. психологии. 1986. - № 6. С. 143 144.
77.Изучение личности школьника учителем // Под ред. З.И. Васильевой, Н.В. Бочкиной и др. М.: Педагогика, 1991. 136 с.
78.Ингекамп К. Педагогическая диагностика. М.: Педагогика, 1991. С. 238.
79. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і злагода: Основи когнітивної теорії конфліктів. К.: Наукова думка, 1996. 189 с.
80.Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 315 с.
81.Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество // Вопросы психологии. - 1988. - №4. С.25 34.
82.Кадол Ф. Воспитание чести и достоинства // Воспитание школьников. 1998. - № 2 С. 7-13.
83.Кан - Калик В.А. О профессионально творческой подготовке учителя// Сов. педагогика. 1976. № 9. С. 76 84.
84.Кан - Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. М.: Педагогика, 1990. 144 с.
85.Кан - Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
86.Кан - Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985.- №4. С.9-17.
87.Карикаш В.И. Индивидуально-психологические особенности общения учителя со старшеклассниками: Дис. канд. психол. наук : 19.00.07 / НИИ психологии УССР. К.,1986. 201с.
88.Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. К.: Рад. школа, 1986. 137 с.
89.Киричук О.І. Імітаційне моделювання як метод підготовки до професійного спілкування // Проблеми соціальної психології: зб. наук. праць. Вип 1. Питання теорії і практики сучасної соціальної психології.-К.: Либідь, 1992.-С.59 65.
90.Кичук Н.В. Формування творчої особистості вчителя. К.: Либідь, 1991. 96 с.
91.Коберник О. Проектування навчально-виховного процесу в школі // Рідна школа. 1999. - № 3. С. 64 66.
92.Коберник О. Проектування навчально - виховного процесу: управлінський аспект // Освіта і управління. 1997. т.1, № 4. С. 42-47.
93.Кобзарь Б.С., Макарова Л.М. Обучение студентов диагностике воспитательной работы // Педагогика. 1993. - № 5 6. С. 65 70.
94.Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М.: Политиздат, 1978. 280 с.
95.Ковалев Г.А. Активное социальное обучение” как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения: Автореф.дис...канд.психол.наук: 19.00.07/ НИИ ОПП АПН СССР. М., 1980. 20 с.
96.Колесникова И.А. Воспитание человеческих качеств // Педагогика. 1998. - № 8. С. 56-62.
97.Коломиец А.В. Формирование продуктивного стиля педагогического общения во внеучебной деятельности студентов (на материале факультетов общественных профессий педагогических вузов): Дис...канд. пед. наук: 13.00.01/ КГПИ. К., 1989. 172 с.
98.Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии. М.: Знание, 1977. 64с.
99.Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Минск: ТетраСимтемс, 2000. 432с.
100. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. Минск: Нар.асвета, 1984. 239с.
101. Коломинский Я.Л. Психология общения. М.: Знание, 1974. 95с.
102. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк. М.: Политиздат, 1987. 350 с.
103. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 254с.
104. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М.: Просвещение, 1979. 175 с.
105. Кон И.С. Психология юношеской дружбы. М.: Знание, 1973. 92 с.
106. Кондратьева С.В., Роздобудько В.М. Основа індивідуального підходу до учня. К.: Знання, 1975. 46 с.
107. Кондратьева С.В. Понимание учителем личности учащихся // Вопросы психологии. 1980. - № 5 С.143 148.
108. Кондратьева С.В. Проблемы педагогического общения // Психология общения. Минск, 1984. С. 89 94.
109. Кондрашова Л.В. Морально-психологічна готовність студента до вчительської діяльності. К.: Вища школа, 1987. 56 с.
110. Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Исследования индивидуального стиля педагогического общения // Вопросы психологии. 1990. - №2. С.62 69.
111. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.П. Губко, О.В. Проскура / Під ред. Л.М. Проколієнко. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
112. Костюк Г. С. Некоторые вопросы взаимосвязи воспитания и развития личности // Вопросы психологии. 1956. - № 5. С. 3 14.
113. Корнєв М.Н. Про предмет і завдання соціальної психології на сучасному етапі розвитку // Проблеми соціальної психології: зб. наук. праць. Вип.1. Питання теорії і практики сучасної соціальної психології.-К.: Либідь, 1992. - С.11 17.
114. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/ Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К.,1997. 18с.
115. Красовицький М., Бучківська Г. В.О. Сухомлинський про виховання особистості в колективі; цілісна концепція // Рідна школа. 1999. - № 2. С. 13-17.
116. Красовицкий М.Ю. Готовность воспитывать. К.: Знание УССР, 1987. 48с.
117. Красовицкий М.Ю. и др. От педагогической науки к практике. К.: Рад. школа, 1990. - 192с.
118. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. М.: Изд-во МГУ, 1991. С. 205.
119. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Л.: Изд-во Ленингр. универ., 1967. 184 с.
120. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей. Л.: Изд. Ленинград. ун-та, 1961. 98с.
121. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых. М.: Просвещение, 1985. 128 с.
122. Ландшир Ж. Отбор учителей // Перспективы. 1990. - №1. С.136 142.
123. Левитов Н.Д. Психология старшего школьника. М.: Учпедгиз, 1955. 214 с.
124. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 47с.
125. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
126. Лозовцева В.Н. Роль учителя в преодолении конфликтов между подростками - одноклассниками // Вопр. психологии. 1986. - № 1 С. 79 87.
127. Личность. Общение. Групповые процессы / Под ред. О.А. Власовой и др. М.: ИНИОН, 1991. 161 с.
128. Ломов Б. Ф. Категории общения и деятельности в психологии. // Вопр. философии. 1979. - № 8. С. 34 47.
129. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Ю.М. Забродин, Е.В. Шорохова. М.: Наука, 1984. 444с.
130. Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. М.: Педагогика, 1988. 125 с.
131. Майерс Д. Социальная психология. - СПБ.: Питер, 1997. 684 с.
132. Макаренко С.С. Психологічні умови розвитку комунікативної компетентності учителя: Дис...канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. 185 с.
133. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахівця потрібно моделювати // Рідна школа. 1994. - № 3 4. С. 68 72.
134. Максименко С.Д., Щербан Т.Д. Професійне становлення молодого вчителя. Ужгород: Закарпаття,1998. 106с.
135. Маркова А.К. Психология труда учителя: Кн. Для учителя. М.: Просвещение, 1993. 156 с.
136.&nb